Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України                                       

                         

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 573/1695/16-ц

провадження № 61-22968св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів:                Кузнєцова  В. О.,                          Погрібного С. О.,

                           Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»,

треті особи: Білопільська дільниця управління експлуатації Сумського відділення Публічного акціонерного товариства «Сумигаз»,  Білопільська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Сумської області від 23 січня 2017  року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Рибалки В. Г., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (далі - ПАТ «Сумигаз»), треті особи: Білопільська дільниця управління експлуатації Сумського відділення ПАТ «Сумигаз»,  Білопільська міська рада, про захист прав споживачів.

В обґрунтування позову зазначено, що 29-30 серпня 2016 року ПАТ «Сумигаз» та Білопільському цеху газового господарства Сумського управління з експлуатації газового господарства надані вказівки щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1. На час звернення із позовом до суду будинок АДРЕСА_1 за зазначеною адресою відключено від газопостачання і вказані організації відмовляють у поновленні газопостачання до встановлення загальнобудинкового лічильника газу. При неодноразових зверненнях мешканців будинку до керівників зазначених підприємств щодо встановлення безкоштовно в їхніх квартирах індивідуальних поквартирних лічильників газу замість загальнобудинкового лічильника позивачі отримували відмову.

Позивачі вказують, що вони зверталися до органів місцевого самоврядування, управління захисту прав споживачів, Президента України Порошенка П. О. та НКРЕКП щодо вирішення цього питання, повідомили про зазначене начальника Білопільського цеху СУЕГГ ПАТ «Сумигаз» та представника ПАТ «Сумигаз» і просили призупинити роботи з облаштування вузла обліку газу на будинку до отримання офіційної відповіді, але ігноруючи всі докази і аргументи їм відключили газ. Питання заборони встановлення загальнобудинкових лічильників без облаштування обліку газу в кожній квартирі за рахунок надавача послуг вирішувалося позитивно також на сесії Білопільської міської ради.

Позивачі зазначають, що на даний час представники Білопільського цеху газового господарства Сумського управління з експлуатації газового господарства               ПАТ «Сумигаз» не встановлюють безкоштовно індивідуальні газові лічильники мешканцям будинку по АДРЕСА_1, а намагаються встановити один окремий загальнобудинковий газовий лічильник на весь будинок. Тому позивачі вважають, що дії представників Білопільського цеху газового господарства Сумського управління з експлуатації газового господарства               ПАТ «Сумигаз» та керівництва ПАТ «Сумигаз» є такими, що суперечать законодавству та позбавляють мешканців будинку по  АДРЕСА_1 альтернативи та права вибору приладу обліку спожитого газу.

Враховуючи наведене, позивачі, з урахуванням уточнення позовних вимог, просили встановити, що права споживачів, передбачені статтями 10, 21 Закону України «Про захист прав споживачів» порушені та зобов'язати ПАТ «Сумигаз» здійснити безоплатну установку індивідуальних газових лічильників мешканцям будинку по АДРЕСА_1 до 01 січня 2018 року. Визнати право за        споживачами - мешканцями будинку АДРЕСА_1 на установку індивідуальних безкоштовних лічильників. Залишити норми споживання газу на рівні діючих - 7,1 куб. м за діючими тарифами до перегляду цих норм в установленому порядку. Стягнути з ПАТ «Сумигаз» на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я суму в розмірі 561,30 грн. Зобов'язати ПАТ «Сумигаз» здійснити перерахунок плати за відсутність газопостачання у період із 30 серпня по 02 вересня 2016 року мешканцям будинку, у яких відсутні індивідуальні лічильники. Визнати акт від           30 серпня 2016 року № 3 Білопільського цеху газового господарства про порушення Кодексу газорозподільних систем таким, що складений з порушенням чинного законодавства та визнати його недійсним.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 10 листопада           2016 року позов задоволено частково. Визнано порушеними права споживачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, передбачені статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо нав'язування умов одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами; порушення принципу рівності сторін договору; визначення неналежним чином ціни продукції. Визнано право за споживачами ОСОБА_3, ОСОБА_4,      ОСОБА_5, - мешканцями будинку АДРЕСА_1 на установку індивідуальних безкоштовних газових лічильників та зобов'язано ПАТ «Сумигаз» здійснити безоплатну установку індивідуальних газових лічильників мешканцям будинку АДРЕСА_1: ОСОБА_3, ОСОБА_4,        ОСОБА_5 до 01 січня 2018 року. Залишено норми споживання газу споживачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рівні діючих за діючими тарифами до перегляду цих норм в установленому порядку. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки порушено права споживачів шляхом нав'язування таких умов одержання послуги, які ставлять споживачів у нерівне становище порівняно з іншими споживачами (частково у будинку вже встановлені безоплатно індивідуальні лічильники газу), порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином, внаслідок чого споживачі мають сплачувати за 18,3 куб. м газу замість 7,1 куб. м газу, тобто майже втричі завищену вартість, чим порушуються права споживачів газу. 

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 23 січня 2017  року рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права порушеним та зобов'язання до вчинення дій щодо встановлення індивідуальних газових лічильників безкоштовно, відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у зазначеній частині та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачами не доведено вчинення відповідачем неправомірних дій, останній, вживаючи заходи щодо встановлення загальнобудинкового лічильника діяв у межах своїх прав і обов'язків, що передбачені умовами Типового договору розподілу природного газу, з якими позивачі погодилися, підписавши заяву-приєднання до Типового договору і на виконання вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу газорозподільних систем та Інвестиційної програми газорозподільного підприємства ПАТ «Сумигаз» на 2016 рік. У разі незгоди з обліком газу через загальнобудинковий лічильник, позивачі не позбавлені права встановити індивідуальний лічильник газу за власні кошти. Крім того, відповідач не має жодного відношення до тарифів на розподіл газу, оскільки вони визначаються Держрегулятором - НКРЕКП.

У лютому 2017 року ОСОБА_3, її представник - ОСОБА_6, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Сумської області від 23 січня 2017 року, в якій просили скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Зокрема, вказували на те, що можливість безоплатного встановлення лічильників газу визначаються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природнього газу». Згідно із вимогами                  статті 2 зазначеного Закону облік газу лічильниками повинен бути забезпечений споживачам, які використовують газ: для підігріву води  та приготування їжі - з          01 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 01 січня 2018 року; для інших споживачів - із 01 липня 2011 року. Відповідно до частини першої статті 6 цього Закону суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких використовується газ. Тобто суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані в термін до 01 січня 2018 року для зазначеної групи населення забезпечити встановлення індивідуальних лічильників газу, що забезпечить 100 % облік спожитого природного газу населенням. Відсутність індивідуального обліку використання газу не забезпечує об'єктивні відомості для розрахунку за спожитий газ за кожною квартирою та не мотивує споживача до економного використання природного газу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано справу та надано строк для подачі заперечень.

У березні 2017 року ПАТ «Сумигаз» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4  пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року зупинено касаційне провадження у зазначеній цивільній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 214/2435/17.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень 19 листопада 2018 року оприлюднено постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада           2018 року за результатами розгляду цивільної справи № 214/2435/17.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року поновлено касаційне провадження у зазначеній цивільній справі.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судом установлено, що позивачі є мешканцями будинку АДРЕСА_1  і на підставі Типового договору розподілу природного газу споживачами  природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від     30 вересня 2015 року № 2498, споживачами природного газу, а відповідач - оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Права та обов'язки споживачів визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов'язки споживача» та розділом VI «Права і обов'язки постачальника».

30 серпня 2016 року за ініціативи та кошти ПАТ «Сумигаз» розпочато монтажні роботи щодо встановлення будинкового лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1.

30 серпня 2016 року відповідно до Закону  України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем, затвердженого   постановою НКРЕКП 30 вересня             2015 року № 2494, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824, Правил безпеки систем газопостачання, які затверджені наказом Міненерговугілля України від 15 травня 2015 року № 285, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за № 674/27119 (надалі Правила), для забезпечення монтажних робіт щодо встановлення будинкового лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1, тимчасово припинено газопостачання, про що завчасно мешканці цього будинку були повідомлені шляхом розміщення відповідних оголошень на дошках об'яв (дверях під'їздів).

30 серпня 2016 року мешканці будинку АДРЕСА_1 склали акт, яким зафіксували факт несанкціонованого відключення будинку від газопостачання, яке відбулося через те, що останні відмовляються від встановлення загальнобудинкового лічильника, мотивуючи це тим, що ними подані звернення до органів місцевого самоврядування, Управління захисту прав споживачів, Президента України Порошенка П. О. та НКРЕКП щодо вирішення  цього питання, повідомили про   зазначене   начальника Білопільського цеху СУЕГГ ПАТ «Сумигаз» та представника ПАТ «Сумигаз» і просили призупинити роботи із облаштування вузла обліку газу на будинку до отримання офіційної відповіді.

30 серпня 2016 року працівниками ПАТ «Сумигаз» складений акт про порушення      № 3, яким встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме відмова споживачів від встановлення будинкового лічильника газу, що здійснюється за ініціативою та за кошти оператора ГРМ ПАТ «Сумигаз» із урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» шляхом недопуску до ввідного газопроводу житлового будинку.

Відновлення газопостачання у будинку АДРЕСА_1 Сумської області здійснено 02 вересня 2016 року.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані до 01 січня 2018 року забезпечити безкоштовне встановлення лічильників газу для населення, яке проживає у квартирах та приватних будинках, де газ використовується тільки для приготування їжі.

Відповідач є суб'єктом господарювання, що здійснює розподіл   природного газу на території Білопільського району Сумської області. Згідно зі структурою тарифу на послуги розподілу природного газу ПАТ «Сумигаз»,   графи «Показники (елементи витрат) річної   планованої тарифної виручки» за № з/п 2.1.6: «Витрати на забезпечення обліку природного газу, усього» становлять 38 368,7 грн (без ПДВ), а 49,94 грн за 1000 куб. м (без ПДВ ), у т. ч. встановлення лічильників газу населенню: 21 558,6 грн (без ПДВ) та 28,06 грн за 1000 куб. м (без ПДВ) - № з/п 2.1.6.1 та встановлення будинкових приладів обліку 16 810,1 грн. (без ПДВ) та 21,88 грн за 1000 куб. м (без ПДВ).

Тобто в тарифі на газ закладено встановлення квартирних лічильників газу і це передбачено Законом України «Про забезпечення   комерційного обліку природного газу».

При неодноразових зверненнях мешканців будинку до відповідача із заявами про  встановлення в їхніх квартирах індивідуальних поквартирних лічильників газу, останні отримували відмову із посиланням на те, що не передбачено фінансування робіт зі встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку за рахунок ПАТ «Сумигаз».

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

За змістом статті 21 цього Закону права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів,  права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги»             (у редакції чинній на час звернення позивачів до суду з цим позовом), цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до статті 1 цього Закону  у ньому наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; - виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; - засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики; - комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; - норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;     - споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Як наведено у статті 3 зазначеного Закону, предметом регулювання цього  Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Як зазначено у частині першій статті 30 зазначеного Закону, державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем оператор ГРМ - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

ПАТ «Сумигаз» є Оператором ГРМ.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу» газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року (відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 21 грудня 2017 року № 2260-VIII, - тільки для приготування їжі - з 01 січня 2021 року.)

Установлено, що позивачі є споживачами природного газу, а відповідач - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі газорозподільних систем.

Суд установив, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та сплачують рахунки за його споживання.

Тобто, при вирішенні питання за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суди повинні керуватися частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Саме на відповідача покладений обов'язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов'язку на споживачів є неправомірним.

Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов'язаний був надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно зобов'язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі ще до 01 січня 2018 року.

Такий висновок відповідає правовій позиції викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18).

Враховуючи наведене, законним, обґрунтованим та справедливим є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а саме: визнання порушеними прав позивачів, як споживачів житлово-комунальних послуг, передбачених статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо нав'язування умов одержання послуг, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами; порушення принципу рівності сторін договору, визначення неналежним чином ціни продукції; визнання за позивача права на установку індивідуальних газованих лічильників за рахунок ПАТ «Сумигаз» та залишення норм споживання газу за позивачами на рівні діючих тарифів до перегляду цих норм у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов помилкового висновку про те, що право позивачів на установку індивідуальних газових лічильників за рахунок         ПАТ «Сумигаз» не відповідає чинному законодавству, а відмова позивачів у встановленні загальнобудинкового лічильника газу за рахунок відповідача, покладає обов'язок на позивачів сплачувати за послуги газопостачання за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, оскільки судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення не правильно розтлумачено положення Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Закону України «Про захист прав споживачів» та інші нормативно-правові акти, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами. Отже рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. 

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Сумської області від 23 січня 2017 року скасувати, рішення Білопільського районного суду Сумської області від 10 листопада 2016 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                      В. А. Стрільчук

Судді:                                                                                 В. О. Кузнєцов

                                                                                                                  С.О. Погрібний

                                                                                           О.В. Ступак

                                                                                           Г.І. Усик

http://reyestr.court.gov.ua/Review/78470201