Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 361/6987/13-ц

провадження № 61-13839св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Коротуна В. М., КратаВ. І.,           

учасники справи:

позивач - комунальне підприємство Броварської міської ради «Броваритепловодоенергія»,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу комунального підприємства Броварської міської ради «Броваритепловодоенергія» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2015 року у складі судді Білик Г. О. та рішення апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2015 року                     у складі колегії суддів: Мережко М. В., Матвієнко Ю. О., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року та у вересні 2014 року комунальне підприємство Броварської міської ради «Броваритепловодоенергія» (далі - КП «Броваритепловодоенергія») звернулося до суду із позовами до               ОСОБА_3, у яких просило стягнути заборгованість за послуги                          з централізованого опалення та підігріву води. 

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2015 року позовні вимоги КП «Броваритепловодоенергія» об'єднано в одне провадження.

Позовні заяви мотивовані тим, що 10 травня 2007 року між КП «Броваритеплоенергомережа» (правонаступником якого є КП «Броваритепловодоенергія») та ОСОБА_3 укладено договір № 223 про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води терміном на один рік у нежитловому приміщенні - нотаріальній конторі за адресою: квартири АДРЕСА_1. 

Надалі договір неодноразово поновлювався, оскільки від споживача не надходило заяв із вимогою його розірвати чи переглянути умови.                   ОСОБА_3 не оплачує за надане опалення та гарячу воду, тому КП «Броваритепловодоенергія» просило стягнути заборгованістьза період                з 01 жовтня 2010 року по 01 березня 2011 року в сумі 7 115,30 грн та             за період з 01 жовтня 2013 року по 01 квітня 2014 року в сумі 11 252, 44 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області                             від 17 червня 2015 року у задоволенні позову КП «Броваритепловодоенергія» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_3 відмовився від теплопостачання у липні 2010 року.           

Рішенням апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2015 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь КП «Броваритепловодоенергія» заборгованість по оплаті послуг з централізованого опалення та підігріву води по квартирі АДРЕСА_1 за період із 01 жовтня 2010 року по 01 березня 2011 року   в розмірі 1 133,03 грн, за період із 01 жовтня 2013 року по 01 квітня                  2014 року в розмірі 1 635,08 грн; по квартирі АДРЕСА_2 за період із 01 жовтня 2010 року по 01 березня 2011 року в розмірі 1 171,11 грн, за період із 01 жовтня               2013 року по 01 квітня 2014 року в розмірі 1 673,46 грн, а всього 5 612,68 грн.

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що акти про надання послуг не є належними доказами надання таких послуг, оскільки не містять усіх необхідних реквізитів, зокрема, підписів споживача та виконавця. Квартири відповідача є жилими приміщеннями, а тому нарахування оплати за житлово-комунальні послуги слід проводити як для житлового приміщення.

У січні 2016 року КП «Броваритепловодоенергія» подало касаційну скаргу,              в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач є самозайнятою фізичною особою, який у своїх квартирах розташував робоче місце та, відповідно, здійснює приватну нотаріальну діяльністю і отримує централізоване опалення та тепловою енергією, які повинні бути оплачені за категорією «інші споживачі» (крім населення), а тому тариф слід застосовувати як для нежитлового приміщення.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України 16 березня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог                                 і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Частиною першою статті 412 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.

У постанові Верховного Суду в складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц зроблено висновок про те, що відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу). У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти 6, 7, 8 частини першої статті 31)».

Суди встановили, що ОСОБА_3 є власником квартир АДРЕСА_1.

10 травня 2007 року між КП «Броваритеплоенергомережа» (правонаступником якого є КП «Броваритепловодоенергія») та                    ОСОБА_3 як приватним нотаріусом укладено договір № 223, строком на один рік - з 10 травня 2007 року до 10 травня 2008 року, за умовами якого КП «Броваритеплоенергомережа» зобов'язалось здійснювати ОСОБА_3 вчасно та відповідної якості централізоване опалення та підігрів води на гаряче водопостачання, а ОСОБА_3 зобов'язався своєчасно оплачувати централізоване опалення та підігрів води на гаряче водопостачання за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 6.1 договору розмір оплати за теплопостачання встановлюється згідно з діючими тарифами, які затверджуються рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області.

У постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1926цс16 зроблено висновок, що «відповідач є приватним нотаріусом та використовує належне їй приміщення в житловому будинку для здійснення нотаріальної діяльності. Постачання теплової енергії до цього приміщення відбувається за допомогою системи централізованого опалення жилого будинку. В укладеному між сторонами договорі про теплопостачання зазначено, що споживач зобов'язується оплатити енергію за встановленими тарифами, які затверджені міськими органами самоврядування. Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 13 жовтня 2011 року № 1053 встановлено тариф на послуги з централізованого опалення для другої групи споживачів (інших споживачів у нежитлових приміщеннях). Оскільки приватний нотаріус отримує централізоване опалення не для задоволення власних житлово-побутових потреб, а для здійснення нотаріальної діяльності у приміщенні, яке фактично не є житловим, суди безпідставно відмовили в задоволенні позову комунального підприємства».

У справі, що переглядається, відповідач є приватним нотаріусом та використовує належне йому приміщення в житловому будинку для здійснення нотаріальної діяльності. Постачання теплової енергії до цього приміщення відбувається за допомогою системи централізованого опалення жилого будинку. В укладеному між сторонами договорі зазначено, що споживач зобов'язується оплатити енергію за встановленими тарифами, які затверджені органами місцевого самоврядування.

Рішеннями виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 11 жовтня 2011 року № 510 тариф для ІІІ групи (інші) встановлений у розмірі 954,78 грн за 1 Гкал теплової енергії, від 14 січня 2014 року №13 тариф для ІІІ групи (інші) встановлений у розмірі 726,63 грн за 1 Гкал теплової енергії.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за період                         з 01 жовтня 2010 року по 01 березня 2011 року, як для споживача ІІІ групи, за централізоване опалення та підігрів води було нараховано 7 115,30 грн, за період з 01 жовтня 2013 року по 01 квітня 2014 року - 11 252, 44 грн.

Оскільки приватний нотаріус отримував централізоване опалення та підігрів води на гаряче водопостачання не для задоволення власних житлово-побутових потреб, а для здійснення нотаріальної діяльності у приміщенні, яке фактично не є житловим, апеляційний суд безпідставно задовольнив позов частково, стягнувши заборгованість за надані послуги як для жилого приміщення.

Пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За таких обставин, ураховуючи положення пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України, частини першої статті 412 ЦПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги КП «Броваритепловодоенергія» з ухваленням нової постанови про задоволення позову КП «Броваритепловодоенергія».

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови     у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша, друга статті 141 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи задоволення касаційної скарги, скасування рішень суду першої та апеляційної інстанції та прийняття постанови про задоволення позову, з ОСОБА_3 на користь комунального підприємства Броварської міської ради «Броваритепловодоенергія» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 121, 80 грн та касаційної скарги у розмірі        567, 60 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд                  у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства Броварської міської ради «Броваритепловодоенергія» задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2015 року скасувати.

Позовні вимоги комунального підприємства Броварської міської ради «Броваритепловодоенергія» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість за централізоване опалення та підігрів води з 01 жовтня 2010 року по 01 березня 2011 року в розмірі 7 115,30 грн (сім тисяч сто п'ятнадцять гривень тридцять копійок), за період з 01 жовтня 2013 року по 01 квітня 2014 року - 11 252, 44 грн (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят дві гривні сорок чотири копійки) на користь комунального підприємства Броварської міської ради «Броваритепловодоенергія».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь комунального підприємства Броварської міської ради «Броваритепловодоенергія» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 121, 80 грн та касаційної скарги у розмірі 567, 60 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська   Судді Н. О. Антоненко В. І. Журавель   В. М. Коротун   В. І. Крат

http://reyestr.court.gov.ua/Review/78978404