Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 465/4519/15-ц

провадження № 61-32066св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С.,

Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - Львівське комунальне підприємство «Сонячне», відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особи: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», Франківське районна адміністрація львівської міської ради,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівського комунального підприємства «Сонячне» на рішення Франківського районного суду міста Львова

від 23 жовтня 2015 року у складі судді Кузя В. Я. та рішення Апеляційного суду Львівської області від 04 лютого 2016 року у складі колегії суддів: Федорошина А. В., Приколоти Т. І., Тропак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 14 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2015 року Львівське комунальне підприємство «Сонячне» (далі - Львівське КП «Сонячне») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (далі - Львівське МКП «Львівтеплоенерго»), Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 перебуває на балансі Львівського КП «Сонячне», у якій зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_10

Рішенням Франківського районного суду міста Львова зобов'язано Львівське КП «Сонячне» укласти із відповідачами договір про надання послуг з теплопостачання вказаної квартири, проте останні ухиляються від його підписання і від оплати вартості комунальних послуг.

Посилаючись на вищевказане, Львівське КП «Сонячне» просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за надані послуги з теплопостачання у розмірі 14 137,84 грн.

Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 23 жовтня

2015 року у задоволенні позовних вимог Львівського КП «Сонячне» про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення

до 07 липня 2012 року відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

У задоволенні позовних вимог Львівського КП «Сонячне» про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги центрального опалення за період з 08 липня 2012 року по квітень 2015 року в сумі

4 281,10 грн відмовлено, у зв'язку з недоведеністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за період з 08 липня 2012 року по квітень 2015 року, оскільки послуги надавались неналежної якості та відсутні договірні відносини із відповідачами. Разом з тим, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з централізованого опалення до 07 липня 2012 року відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності, оскільки належних доказів, що строк позовної давності переривався, позивач не надавав.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04 лютого 2016 року рішення Франківського районного суду міста Львова від 23 жовтня

2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Львівського КП «Сонячне» про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги центрального опалення до 07 липня 2012 року в сумі 9 856,74 грн,

у зв'язку з пропуском строку позовної давностіскасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що правильним є висновок суду першої інстанції про те, що підстави для стягнення у повному обсязі плати за послуги, які не були надані споживачам належної якості, відсутні. Тому наявні всі підстави для відмови у позові за безпідставністю вимог стосовно усього спірного періоду, а не лише періоду з 08 липня 2012 року по квітень 2015 року.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Львівське КП «Сонячне» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що споживач, зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Відмова споживача послуг від укладення договору суперечить вимогам частини третьої статті 6, статей 627, 630 ЦК України та статей 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій є такими, що не відповідають закону, ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У липні 2018 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судами встановлено, що житлово-комунальні послуги центрального опалення надавались неналежним чином, тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за вказані послуги. Отже, рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для його скасування немає.

30 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків судів не спростовують.

Суди встановили, що ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_6 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1. Відповідно до розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 30 листопада 2001 року № 1568 вказаний будинок перебуває на балансі та утриманні Львівського КП «Сонячне».

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Абзацом 5 частини першої статті 24 Закону України «Про теплопостачання» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що споживач теплової енергії має право на отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів.

Відповідно до пункту 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня

2005 року №630 (далі - Правила № 630), послуги з централізованого опалення повинні відповідати нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу) за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення місць загального користування будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, з вимогами про усунення недоліків системи опалення будинку, відповідачі з 2005 року неодноразово зверталися до позивача як виконавця послуг, так і до інших органів (Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського МКП «Львівтеплоенерго», тощо), про що подано скарги і складено відповідні акти-претензії про неналежність наданої послуги, а як наслідок порушення законних прав відповідачів на отримання якісних послуг.

Отже, протягом усього періоду Львівське КП «Сонячне» надавало послуги з централізованого опалення до вказаної квартири відповідачів неналежної якості.

Відповідно до пункту 29 Правил № 630 споживач має право на зменшення розміру плати у разі надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості,

зокрема, відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання.

Встановивши, що позивач не надав економічно обґрунтованих розрахунків про вартість послуги, яка б відповідала фактично наданим кількісним і якісним її показникам, та врахувавши, що підстави для стягнення у повному обсязі плати за послуги, які не були надані споживачам належної якості, відсутні, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги центрального опалення за період з 08 липня 2012 року по квітень 2015 року в сумі 4 281,10 грн.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення до 07 липня 2012 року, апеляційний суд виходив з того, що порушення кількісних і якісних показників наданої послуги відбувалося протягом усього спірного періоду, а не у окремі дні, тому дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Доводи касаційної скарги про те, що відмова споживача послуг від укладення договору суперечить вимогам чинного законодавства, не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи та поясненнями сторін у справі підтверджується той факт, що у типовому договорі про надання послуг з централізованого опалення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 та надісланий Львівським КП «Сонячне», не було відображено тих обставин, які вказували на неналежну якість обслуговування та наслідки таких дій.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівського комунального підприємства «Сонячне» залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду міста Львова від 23 жовтня

2015 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 04 лютого 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. М. Сімоненко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/78977894