Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

11 березня 2019 року

м. Київ

справа № 465/7979/15

провадження № 61-24706св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,               Курило В. П.

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство «Львівобленерго»,

представник позивача - Середницький Володимир Михайлович,

відповідач - ОСОБА_5,

представники відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» на постанову апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я. від               13 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство «Львівобленерго», яке змінило найменування на приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» (далі - ПрАТ «Львівобленерго»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позовна заява мотивована тим, що станом на лютий 2014 року відповідачі мають заборгованість перед державним житлово-комунальним підприємством державним концерном «Лорта» (далі - ЖКП ДК «Лорта») за житлово-комунальні послуги в сумі 781 грн 87 коп. Ухвалою господарського суду Львівської області від 09 липня 2014 року у справі № 5015/5411/12 ЖКП ДК «Лорта» ліквідоване. Право вимоги до боржників ЖКП ДК «Лорта» щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно договору № 2(112/141/14-342) від 18 червня 2014 року про відступлення права вимоги набуло ПрАТ «Львівобленерго». Заборгованість була виявлена арбітражним керуючим (ліквідатором) при здійсненні ліквідаційних процедур ЖКП ДК «Лорта» та включена до складу дебіторської заборгованості банкрута.

Посилаючись на вказані обставини, просило суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 781 грн 87 коп.

Справа розглядалася судами неодноразово

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25 липня 2016 року у задоволенні позову ПрАТ «Львівобленерго» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, зокрема, за який період виникла вказана заборгованість. При цьому оплата за житлово-комунальні послуги розраховувалась невірно, із значно більшої житлової площі, ніж його квартира.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ «Львівобленерго» задоволено. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 липня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ПрАТ «Львівобленерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 195 грн 46 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із доведеності наявності заборгованості у зазначеному позивачем розмірі, проте враховуючи, що повнолітні члени сім'ї ОСОБА_5 - ОСОБА_7,              ОСОБА_8, ОСОБА_9 також несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями по оплаті комунальних послуг, однак позов до них не пред'являвся, дійшов висновку, що ОСОБА_5 несе відповідальність за зобов'язаннями лише в межах своєї частки у розмірі     195 грн 46 коп.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року ПрАТ «Львівобленерго» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду в частині відмови у позові та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду від 21 травня 2018 року визнано вказану справу малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак, з метою перевірки доводів касаційної скарги щодо неповідомлення заявника про дату і час судового засідання відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов невірного висновку про солідарну відповідальність за зобов'язаннями відповідача та третіх осіб. Також касаційна скарга містить доводи заявника щодо неповідомлення його про дату і час судового засідання в апеляційному суді.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_5 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1. Крім нього у квартирі зареєстровані треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які є співвласниками квартири.

Квартира складається з однієї житлової кімнати площею 17 кв. м, загальна площа квартири становить 36 кв. м.

Відповідно до довідки ДЖКП ДК «Лорта» заборгованість ОСОБА_5 за житлово-комунальні послуги станом на 14 квітня 2014 року становить           781 грн 87 коп., з яких 677 грн 82 коп. - заборгованість за послуги з утримання будинку та 104 грн 05 коп. - заборгованість за опалення.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09 липня 2014 року встановлено, що 18 червня 2014 року між ДЖКП ДК «Лорта» та ПАТ «Львівобленерго» було укладено договір про відступлення права вимоги за надані житлово-комунальні послуги фізичним особам, за умовами якого останнє стало кредитором на загальну суму 425 262 грн 88 коп., у тому числі і з відповідача на суму 781 грн 87 коп.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до 160 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачами усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору

Згідно зі статтею 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що повнолітні члени сім'ї ОСОБА_5 -               ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 також несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями по оплаті комунальних послуг, однак позов до них не пред'являвся, а тому ОСОБА_5 несе відповідальність за зобов'язаннями лише в межах своєї частки у розмірі  195 грн 46 коп.

Доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення позивача про розгляд справи при в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовуються положеннями частини першої статті 369 ЦПК України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання  обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій  - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. ЧервинськаСудді:В. М. Коротун В. П. Курило

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80487356