Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем  України

24 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 214/5776/17

провадження № 61-13554св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю.,                        Курило В. П.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32  відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», в особі представника Мартинової Наталії Юріївни , на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року у складі судді Гриня Н.Г., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32. звернулись до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (далі - ПАТ «Криворіжгаз»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», про визнання права на забезпечення та встановлення споживачам в квартирах індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 № 2500 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» між позивачами, кожним окремо, та ПАТ «Криворіжгаз» були укладені типові договори постачання природного газу споживачам. Доказом факту приєднання усіх споживачів до типового договору розподілу природного газу є щомісячне споживання ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий газ.

Позивачі виконували усі умови вказаного договору, регулярно та у повному обсязі сплачуючи за отримані послуги з газопостачання.

З січня 2017 року ПАТ «Криворіжгаз» почало здійснювати облік спожитого газу споживачам, у квартирах яких відсутні індивідуальні лічильники, за показниками загальнобудинкового лічильника, встановленого самим постачальником газу з власної ініціативи на весь багатоквартирний будинок.

Загальнобудинковий вузол обліку природного газу встановлений за ініціативою ПАТ «Криворіжгаз», однак договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі-квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку не врегульовані між балансоутримувачем будинку ТОВ «Житлосервіс-КР», відповідачем ПАТ «Криворіжгаз» та мешканцями будинку.

У серпні 2017 року позивачами були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, на яких прийняли рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу, до ПАТ «Криворіжгаз» із заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» на підставі статті 6 Закону України «Про забезпечення  комерційного обліку  природного газу» (далі - Закон України № 3533-VI).

Проте, 01 вересня 2017 року ПАТ «Криворіжгаз»повідомлено листом споживачів, що не передбачено фінансування робіт із встановлення індивідуальних лічильників газу у квартирах будинку АДРЕСА_1 .

Вважали, що такі дії відповідача є неправомірними, оскільки їм як споживачам було відмовлено у забезпеченні та встановленні індивідуальних газових лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз», що є порушення положень Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

На підставі викладеного позивачі просили визнати незаконним встановлений ПАТ «Криворіжгаз» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно із показаннями  загальнобудинкового прибору обліку газу; зобов`язати ПАТ «Криворіжгаз» з 25 січня 2017 року поновити побутовим споживачам природного газу режим нарахування природного газу відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України                                     від 23 березня 2016 року № 203; визнати за ними право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз»; визнати, що ПАТ «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону України № 3533-VI зобов`язане за свій рахунок у термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в їхніх квартирах індивідуальних газових лічильників як побутовим споживачам.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним встановлений ПАТ «Криворіжгаз» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу                              ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2                  ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7                                ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_11 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_12 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_13 ), ОСОБА_13 ( АДРЕСА_14 ), ОСОБА_35 ( АДРЕСА_15 ), ОСОБА_14 ( АДРЕСА_16 ), ОСОБА_15 ( АДРЕСА_17 ), ОСОБА_16                           ( АДРЕСА_18 ),  ОСОБА_36 ( АДРЕСА_19 ), ОСОБА_18    АДРЕСА_20 ), ОСОБА_19 ( АДРЕСА_21 ), ОСОБА_20 ( АДРЕСА_22 ), ОСОБА_21                    ( АДРЕСА_23 ), ОСОБА_22 ( АДРЕСА_24 ), ОСОБА_23 ( АДРЕСА_25 ), ОСОБА_24 ( АДРЕСА_26 ), ОСОБА_25 ( АДРЕСА_27 ), ОСОБА_26               ( АДРЕСА_28 ), ОСОБА_27 ( АДРЕСА_29 ),  ОСОБА_28 ( АДРЕСА_30 ), ОСОБА_29   ( АДРЕСА_31 ),                     ОСОБА_30 ( АДРЕСА_32 ), ОСОБА_31 ( АДРЕСА_33 ), ОСОБА_32 ( АДРЕСА_34 ).

Зобов`язано ПАТ «Криворіжгаз» поновити побутовим споживачам природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_8   ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_11 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_12 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_13 ),    ОСОБА_13 ( АДРЕСА_14 ), ОСОБА_35 ( АДРЕСА_15 ), ОСОБА_14    ( АДРЕСА_16 ), ОСОБА_15 ( АДРЕСА_17 ), ОСОБА_16 ( АДРЕСА_18 ), ОСОБА_17 ( АДРЕСА_19 ),  ОСОБА_18 ( АДРЕСА_20 ), ОСОБА_19   ( АДРЕСА_21 ), ОСОБА_20 ( АДРЕСА_22 ), ОСОБА_21 ( АДРЕСА_23 ), ОСОБА_22 ( АДРЕСА_24 ), ОСОБА_23 ( АДРЕСА_25 ),  ОСОБА_24 ( АДРЕСА_26 ), ОСОБА_25 ( АДРЕСА_27 ), ОСОБА_26 ( АДРЕСА_28 ), ОСОБА_27 ( АДРЕСА_29 ), ОСОБА_28 ( АДРЕСА_30 ), ОСОБА_29 ( АДРЕСА_31 ), ОСОБА_30 ( АДРЕСА_32 ), ОСОБА_31 ( АДРЕСА_33 ), ОСОБА_32 ( АДРЕСА_34 ) режим нарахування природного газу відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.

Визнано за побутовими споживачами природного газу позивачами право на забезпечення індивідуальними лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз».

Зобов`язано ПАТ «Криворіжгаз» за свій рахунок в строк до 01 січня 2021 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ),  ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_39 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_9 ),  ОСОБА_9 ( АДРЕСА_10 ),   ОСОБА_10 ( АДРЕСА_11 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_12 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_13 ), ОСОБА_13 ( АДРЕСА_14 ), ОСОБА_35 ( АДРЕСА_15 ), ОСОБА_14 ( АДРЕСА_16 ), ОСОБА_15 ( АДРЕСА_17 ), ОСОБА_16   ( АДРЕСА_18 ), ОСОБА_17 ( АДРЕСА_19 ), ОСОБА_18 ( АДРЕСА_20 ), ОСОБА_19 ( АДРЕСА_21 ), ОСОБА_20 ( АДРЕСА_22 ), ОСОБА_21    ( АДРЕСА_23 ), ОСОБА_22 ( АДРЕСА_24 ), ОСОБА_23 ( АДРЕСА_25 ), ОСОБА_24 ( АДРЕСА_26 ),         ОСОБА_25 ( АДРЕСА_27 ), ОСОБА_26 ( АДРЕСА_28 ), ОСОБА_27   ( АДРЕСА_29 ), ОСОБА_28 ( АДРЕСА_30 ), ОСОБА_29 ( АДРЕСА_31 ), ОСОБА_30 ( АДРЕСА_32 ),  ОСОБА_31 ( АДРЕСА_33 ), ОСОБА_32. ( АДРЕСА_34 ).

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визначення обсягів спожитого позивачами газу з показників загальнобудинкового лічильника проводилось з порушенням встановленого законом порядку та порушувалися права позивачів, як споживачів послуг, в порівнянні із іншими споживачами, в квартирах яких встановлені індивідуальні прилади обліку газу.

Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та, відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов`язаний забезпечити встановлення індивідуальних лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, у строк до 01 січня 2021 року.

Визнаючи незаконним встановлений ПАТ «Криворіжгаз» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно із показаннями загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу та зобов`язуючи ПАТ «Криворіжгаз» поновити побутовим споживачам природного режим нарахування природного газу відносно норм споживання природного газу населенням у разі відсутності індивідуальних газових лічильників, суд першої інстанції виходив з того, що опломбування загальнобудинкового вузла обліку газу відбувалось без присутності споживача, про що свідчать Акт пломбування комерційного вузла обліку газу від 08 грудня 2016 року, яке відбувалось за відсутності споживачів в порушення вимог пункту 1 Глави 4 Розділу Х, пункту 7 Глави 7 Розділу Х Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС).\

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу позивачів задоволено частково, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» залишено без задоволення.

Рішення місцевого суду в частині розміру судових витрат, стягнутих з відповідача на користь держави, змінено та збільшено цей розмір з 20 480 грн до 81 920 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому зазначив, що задоволення вимог позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить оплату кожним з них саме того об`єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У липні 2019 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», в особі представника Мартинової Н. Ю. , подало до Верховного Суду, касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Касаційна скарга мотивована, крім іншого, тим, що  судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що право позивачів, як споживачів, на забезпечення та встановлення лічильників природного газу за рахунок суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу, визнано та закріплено положеннями закону із визначення чіткого строку, до якого має бути встановлено лічильники, а саме до 01 січня 2021 року. Отже, оскільки на час розгляду справи зазначений строк не сплив, тому право споживачів на забезпечення лічильниками газу не порушено.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції  у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

06 вересня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,  Курило В. П.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16., ОСОБА_17., ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32. є власниками квартир, або зареєстровані та постійно проживають у будинку АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з газопостачання за вказаною адресою.

Цей будинок знаходиться в управлінні ТОВ «Житлосервіс-КР».

З січня 2017 року ПАТ «Криворіжгаз» почало здійснювати облік спожитого газу споживачам у яких в квартирах відсутні індивідуальні лічильники, за показниками загальнобудинкового лічильника.

Загальнобудинковий вузол обліку природного газу встановлений за ініціативою ПАТ «Криворіжгаз», однак договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі-квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку не врегульовані між балансоутримувачем будинку ТОВ «Житлосервіс-КР», відповідачем ПАТ «Криворіжгаз» та мешканцями будинку.

В серпні 2017 року позивачі, що мешкають в квартирах будинку АДРЕСА_1 , звернулись до ПАТ «Криворіжгаз» з заявою про встановлення індивідуальних приладів обліку газу (лічильників).

На зазначену заяву ПАТ «Криворіжгаз»  у своєму листі від 01 вересня                      2017 року повідомило про те, що фінансування робіт зі встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку АДРЕСА_1 , за кошти ПАТ «Криворіжгаз» планом не передбачено та запропоновано врегулювати відносини щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу.

Установлено, що згідно із Актом пломбування комерційного вузла обліку газу № 9763 від 08 грудня 2016 року у будинку АДРЕСА_1 було встановлено загальнобудинковий вузол обліку газу, який було введено в експлуатацію з 01.01.2017 року. Цей Акт не містить підпису представників споживача.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 квітня                   2015 року № 1274 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на господарську діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривого Рогу (крім житлового масиву «Інгулець» Інгулецького району в м. Кривому Розі) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз».

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV), який був чинним на час звернення позивачів до суду з цим позовом та розгляду справи в судах, цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Як наведено у статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Як зазначено у частині першій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Установлено, що ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», є оператором ГРМ.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року (відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу», - тільки для приготування їжі - з 01 січня 2021 року.)

Позивачі є споживачами природного газу, а відповідач - оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Установлено, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ «Криворіжгаз» взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а вони взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 28 грудня                     2011 року № 150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу»                    (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.

Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.

Ураховуючи викладене, оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» забезпечити встановлення індивідуальних лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі.

У разі не встановлення населенню лічильників газу суб`єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора ГРМ.

Однак, відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.

Відповідно до пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (в редакції чинній на момент виникнення спору), встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі не врегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

Суди встановили, що загальнобудинковий вузол обліку природного газу був встановлений за ініціативою ПАТ «Криворіжгаз», однак договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку не врегульовані між балансоутримувачем будинку та відповідачем.

ПАТ «Криворіжгаз» не уклав договору з окремими побутовими споживачами (власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу)  на зняття показань будинкового вузла обліку. Також не було складено акт балансового розмежування зі схемою та акт зняття первинних показників лічильника та введення лічильника в експлуатацію.

Установлено, що згідно з Актом пломбування комерційного вузла обліку газу № 9763 у будинку АДРЕСА_1 встановлено загальнобудинковий вузол обліку газу, однак акт не містить підписів позивачів.

Оскільки між ПАТ «Криворіжгаз» та ТОВ «Житлосервіс-КР» не було укладено акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, то не була визначена межа балансової належності (точка приймання-передачі природного газу) та точка вимірювання відносно будинку АДРЕСА_1 та місце встановлення приладу обліку.

Згідно із пунктом 1 Глави 4 Розділу Х Кодексу ГРС первинне обстеження вузла обліку на можливість його використання як комерційного здійснюється представниками Оператора ГРМ перед пуском природного газу (що здійснюється в рамках заходів з приєднання до ГРМ, або реконструкції комерційного вузла обліку, або переукладання договору) у точці вимірювання з новим споживачем в присутності безпосереднього споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу).

Відповідно до пункту 7 Глави 7 Розділу Х Кодексу ГРС одразу після встановлення повіреного ЗВТ (або його повірки на місці встановлення) Оператор ГРМ забезпечує пломбування встановленого (повіреного на місці) ЗВТ та складає акт про пломбування, який має бути підписаний споживачем. Перед пломбуванням ЗВТ Оператор ГРМ має право за власний рахунок та з використанням еталонних або зразкових (контрольних) ЗВТ перевірити похибку вимірювання встановленого ЗВТ та/або всього комерційного ВОГ.

Проте, у порушення вказаних норм, опломбування загальнобудинкового вузла обліку газу відбувалось без присутності позивачів, про що свідчить Акт пломбування комерційного вузла обліку газу від 08 грудня 2016 року, який складався за відсутності представників позивачів та не містить їх підпису.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши факт незаконного встановлення загальнобудинкового лічильника газу ПАТ «Криворіжгаз» на АДРЕСА_35 , дійшов обґрунтованого висновку про незаконність нарахування ПАТ «Криворіжгаз» об`ємів спожитого природного газу позивачам на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що  встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачем та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивачів, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачами.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов вірного висновку про те, що задоволення вимог позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить оплату кожним з них саме того об`єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.

Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суди правильно керувалися частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої, у незміненій  частині, та апеляційної інстанцій про те, що саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним. Разом з тим, відповідач не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету.

Такі висновки щодо застосування вказаних норм права відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року справа № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18).

Доводи касаційної скарги про те, що право позивачів, як споживачів, на забезпечення та встановлення лічильників природного газу за рахунок суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу визнано та закріплено положеннями закону із визначення чіткого строку, до якого має бути встановлено лічильники, оскільки цей строк не настав, то право споживачів на забезпечення лічильниками газу не порушено, безпідставні та спростовуються вищевказаними встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та нормами права, які вірно застосовані.

Інші доводи касаційної скарги,  не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів першої, у незміненій  частині, та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої, у незміненій  частині, та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», в особі представника Мартинової Наталії Юріївни , залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року, у незміненій  частині,  та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                               Є. В. Коротенко

  А. Ю. Зайцев

  В. П. Курило

http://reyestr.court.gov.ua/Review/85174254

[Перо]

Державний герб України
Постанова

Іменем  України


17 квітня 2020 року

м. Київ


справа № 215/2712/18-ц


провадження № 61-2509св20


Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Луспеника Д. Д.,


учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ;

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз», товариство

з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут»;


розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2019 року у складі судді Науменко Я. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2020 року у складі колегії суддів:

Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1.     Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 1018 року  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 звернулися до суду

з позовом до публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз»

(далі - ПАТ «Криворіжгаз»), правонаступником якого є акціонерне товариство«Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»

(далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»), товариства

з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут») про захист прав споживачів, визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що між ними та ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», було укладено типовий договір постачання природного

газу споживачам. У грудні 2017 року ПАТ «Криворіжгаз» самовільно,

без дозвільних документів встановило споживачам на будинок

АДРЕСА_1 загальнобудинковий вузол обліку газу. У лютому 2018 року їм стало відомо про те, що ПАТ «Криворіжгаз» з 01 січня 2018 року в односторонньому порядку почало нараховувати їм об`єми використаного природного газу згідно з показаннями загальнобудинкового приладу обліку газу.

Позивачі вважали такі дії ПАТ «Криворіжгаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» незаконними, оскільки на ПАТ «Криворіжгаз», як на оператора газорозподільної системи та ініціатора встановлення загальнобудинкового вузла обліку на їх будинок, покладено обов`язок врегулювання

договірних відносин з особою, відповідальною за експлуатацію будинку, договірних відносин щодо зняття показань будинкового вузла обліку газу, забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. Проте таких дій з боку

відповідачів вчинено не було, що свідчить про самовільний монтаж загальнобудинкового вузла обліку газу без дозвільних документів.

У вересні 2016 року ними було проведено загальні збори власників

квартир багатоквартирного будинку

АДРЕСА_1 з метою забезпечення раціонального використання природних ресурсів та забезпечення оплати кожним споживачам фактично спожитого об`єму газу. На цих зборах було прийнято рішення ініціювати звернення власників квартир, які не

обладнані індивідуальними лічильниками газу, до ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз», із заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за його рахунок, на підставі статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

На їх звернення до ПАТ «Криворіжгаз», останнім 15 березня 2017 року було надано відповідь, що товариством не передбачено фінансування робіт

із встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку


АДРЕСА_1 та запропоновано у разі незгоди власників квартир (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показниками будинкового вузла обліку газу, встановити індивідуальний лічильник газу окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Позивачі вважали, що така відмова у забезпеченні побутових споживачів

газу індивідуальними лічильниками та в їх встановленні за рахунок

ПАТ «Криворіжгаз» є неправомірною, не відповідає положенням статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»

(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якою суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу

на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення до 01 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі до 01 січня 2016 року; тільки для приготування їжі до 01 січня 2018 року. Забезпечити комерційний облік природного газу кожному споживачу будинку АДРЕСА_1  зобов`язане газорозподільче підприємство ПАТ «Криворіжгаз».

Посилаючись на викладене, позивачі просили суд: визнати незаконними дії ПАТ «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу для побутових споживачів природного газу, які проживають у будинку   АДРЕСА_1 ; визнати незаконним встановлений ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу; зобов`язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01 січня

2018 року поновити їм як побутовим споживачам природного газу режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, згідно норм

діючого законодавства; визнати право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» за побутовими споживачами природного газу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2019 року позов  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,

ОСОБА_23 задоволено.

Визнано дії ПАТ «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу у будинку АДРЕСА_1 незаконними.

Визнано незаконним встановлений ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно з показань загальнобудинкового приладу обліку газу для побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , місце проживання:

АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_5 , місце проживання:

АДРЕСА_6 ; ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_7 ; ОСОБА_7 , місце проживання:

АДРЕСА_8 ; ОСОБА_8 , місце проживання: АДРЕСА_9 ; ОСОБА_9 , місце проживання: АДРЕСА_10 ; ОСОБА_10 , місце проживання: АДРЕСА_11 ; ОСОБА_11 , місце проживання:

АДРЕСА_12 ; ОСОБА_12 , місце проживання: АДРЕСА_13 ; ОСОБА_13 , місце проживання:

АДРЕСА_14 ; ОСОБА_14 , місце проживання: АДРЕСА_15 ; ОСОБА_15 , місце проживання: АДРЕСА_16 ; ОСОБА_16 , місце проживання:

АДРЕСА_17 ; ОСОБА_17 , місце проживання: АДРЕСА_18 ; ОСОБА_18 , місце проживання: АДРЕСА_19 ; ОСОБА_19 , місце проживання:

АДРЕСА_20 ; ОСОБА_20 , місце проживання: АДРЕСА_21 ; ОСОБА_21 , місце проживання: АДРЕСА_22 ; ОСОБА_22 , місце проживання:

АДРЕСА_23 ; ОСОБА_23 , місце проживання: АДРЕСА_24 .

Зобов`язано ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01 січня 2018 року поновити побутовим споживачам природного газу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,

ОСОБА_23 , які проживають у будинку АДРЕСА_1 , режим нарахування природного газу відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203.

Визнано право на забезпечення індивідуальними безкоштовними лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , місце проживання:

АДРЕСА_4 ; ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_6 , місце проживання:

АДРЕСА_7 ; ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_8 ; ОСОБА_8 , місце проживання: АДРЕСА_9 ; ОСОБА_9 , місце проживання:

АДРЕСА_10 ; ОСОБА_10 , місце проживання: АДРЕСА_11 ; ОСОБА_11 , місце проживання: АДРЕСА_12 ; ОСОБА_12 , місце проживання:

АДРЕСА_13 ; ОСОБА_13 , місце проживання: АДРЕСА_14 ; ОСОБА_14 , місце проживання: АДРЕСА_15 ; ОСОБА_15 , місце проживання:

АДРЕСА_16 ; ОСОБА_16 , місце проживання: АДРЕСА_17 ; ОСОБА_17 , місце проживання: АДРЕСА_18 ; ОСОБА_18 , місце проживання:

АДРЕСА_19 ; ОСОБА_19 , місце проживання: АДРЕСА_20 ; ОСОБА_20 , місце проживання:

АДРЕСА_21 ; ОСОБА_21 ,

місце проживання:

АДРЕСА_22 ; ОСОБА_22 , місце проживання:

АДРЕСА_23 ; ОСОБА_23 , місце проживання: АДРЕСА_24 .

Стягнуто з ПАТ «Криворіжгаз» на користь держави судовий збір у розмірі 16 210,40 грн.

Стягнуто з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на користь держави судовий збір у розмірі 16 210,40 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивачів

у частині визнання незаконними дій ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу для побутових споживачів природного газу у будинку

АДРЕСА_1 та визнання за кожним

з позивачів, як за побутовими споживачами природного газу, права

на забезпечення індивідуальними лічильниками газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, та не відмовлялись від встановлення індивідуальних лічильників газу, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами. Дії відповідача ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу замість квартирних лічильників газу побутовим споживачам у будинку  АДРЕСА_1 є незаконними та вчинені з порушенням положень Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРС, Типового договору розподілу природного газу.

Задовольняючи позовні вимоги позивачів щодо незаконного встановлення відповідачем ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режиму нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно з показань загальнобудинкового приладу обліку газу, зобов`язання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01 січня

2018 року поновити побутовим споживачам, які проживають у будинку   АДРЕСА_1 , режим нарахування природного газу відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня

2016 року № 203, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі

за час, коли відповідачем ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого

є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», було встановлено загальнобудинковий лічильник обліку природного газу, були вимушені сплачувати кошти за спожитий природний газ у завищеному розмірі, що потягло за собою зміну сум нарахування за послуги газопостачання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» задоволено.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2019 року в частині визнання незаконним встановленого ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режиму нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового приладу обліку газу для побутових споживачів природного газу у будинку

АДРЕСА_1

та зобов`язання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01 січня 2018 року поновити побутовим споживачам природного газу вищевказаного будинку режим нарахування природного газу відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня

2016 року № 203, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Рішення суду в частині стягнутого з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»

на користь держави судового збору у розмірі 16 210,40 грн скасовано. Компенсовано судові витрати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» у сумі 48 631,20 грн за подання апеляційної скарги за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.У решті рішення районного суду залишено без змін.

Ухвалюючи судове рішення, апеляційний суд погодився з висновком районного суду в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконними дій АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу для

побутових споживачів природного газу, які проживають у будинку

АДРЕСА_1 , оскільки у процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку,

у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачами. Також апеляційний суд погодився із висновками районного суду про те, що відмова ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого

є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», встановити індивідуальний лічильник газу кожному із позивачів суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів, оскільки з урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», волевиявлення споживача на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним. Визнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними

газовими лічильниками за рахунок відповідача ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», та встановлення у подальшому такого лічильника забезпечить оплату ними саме того об`єму газу, який ними спожитий, що буде відповідати завданню цивільного законодавства, як справедливість.

Разом з тим, апеляційний суд погодився із доводами апеляційної скарги ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про те, що останнє не є належним відповідачем у справі, оскільки до його повноважень не входить здійснення розподілу природного газу або заміни об`ємів та обсягів розподіленого природного газу споживачам, а також встановлення режимів нарахування об`ємів спожитого газу та здійснення перерахунків, а тому рішення

суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» апеляційний суд скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 постанову апеляційного

суду не оскаржили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову, оскільки не врахували, що загальнобудинковий лічильник газу встановлений за кошти АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз», що є правонаступником ПАТ «Криворіжгаз», на виконання вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»та Закону України «Про ринок природного газу», які не конкретизують, який саме лічильник має встановлювати Оператор ГРМ, загальнобудинковий чи індивідуальний.

При цьому, згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного

газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Право позивачів на встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку та терміни, встановлені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», відповідачем жодним чином не порушене, оскільки Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановлено граничний строк встановлення лічильників газу газрозподільними підприємствами для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, а саме до 01 січня 2021 року. Позивачі після внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (19 січня 2018 року) не зверталися до АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» із заявами про встановлення індивідуальних лічильників

газу у їх квартирах та не отримували відмови. Вимоги позивачів щодо зобов`язання за власний рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» у термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення

у квартирах позивачів індивідуальні газові лічильники у порядку захисту прав споживачів не відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ЦК України.

2.     Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 квітня

2015 року № 1274 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на господарську діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривого Рогу (крім житлового масиву «Інгулець» Інгулецького району в м. Кривому Розі Дніпропетровської області) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз».

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання

та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»

(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів

та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів

на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом,

з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Як наведено у статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні

послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають

між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання

та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону

є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежно від порядку затвердження цін/тарифів

на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша

група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору

на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, пункт 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»

(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням

вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору)

є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 Типового договору розподілу природного газу вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа-підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.

Судами установлено, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.

Права та обов`язки споживачів чітко визначені Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов`язки споживача» та розділом VI «Права і обов`язки постачальника».

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором

є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність

та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Як зазначено у частині першій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (чинним на час виникнення спірних правовідносин), державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС оператор газорозподільної системи (оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Установлено, що позивачі є споживачами природного газу, а ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», - оператором ГРМ, тобто виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі

питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.

Відповідно до положень положенням постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня 2011 року № 150 «Про встановлення тарифу

на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року)

до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.

Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.

Зважаючи, що позивачі виконували обов`язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що вимоги статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ці вимоги зобов`язують ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року.

Відмова ПАТ «Криворіжгаз»,правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»     (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.

Відповідно до пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620

(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна                 за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

Суди встановили, що загальнобудинковий вузол обліку природного газу був встановлений за ініціативою ПАТ «Криворіжгаз», однак договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку не врегульовані між балансоутримувачем будинку

та відповідачем.

ПАТ «Криворіжгаз» не уклало договору з окремими побутовими споживачами (власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу) на зняття показань будинкового вузла обліку. Також               не було складено акт балансового розмежування зі схемою та акт зняття первинних показників лічильника та введення лічильника в експлуатацію.

Згідно із пунктом 1 Глави 4 Розділу Х Кодексу ГРС первинне обстеження вузла обліку на можливість його використання як комерційного здійснюється представниками оператора ГРМ перед пуском природного газу (що здійснюється в рамках заходів з приєднання до газорозподільної системи, або реконструкції комерційного вузла обліку, або переукладання договору) у точці вимірювання з новим споживачем в присутності безпосереднього споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу).

Відповідно до пункту 7 Глави 7 Розділу Х Кодексу ГРС одразу після встановлення повіреного засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) (або його повірки на місці встановлення) оператор ГРМ забезпечує пломбування встановленого (повіреного на місці) ЗВТ та складає акт про пломбування, який має бути підписаний споживачем. Перед пломбуванням ЗВТ оператор ГРМ має право за власний рахунок та з використанням еталонних

або зразкових (контрольних) ЗВТ перевірити похибку вимірювання встановленого ЗВТ та/або всього комерційного вузла обліку природного газу.

Судом встановлено, що загальнобудинковий прилад обліку природного

газу для мешканців будинку АДРЕСА_1 встановлено у грудні 2017 року

та відповідачем не було надано доказів про складання акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, який

у встановленому законом порядку було б погоджено із споживачами або

ж з їх представником.

За таких обставин, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши факт незаконного встановлення загальнобудинкового лічильника газу ПАТ «Криворіжгаз» у будинку АДРЕСА_1 , дійшли обґрунтованого висновку про незаконність нарахування об`ємів спожитого природного газу позивачам на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу. Встановлення загальнобудинкового вузла обліку

газу без погодження із позивачами та нарахування вартості спожитого

газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку

газу порушують права позивачів, оскільки в процесі обліку спожитого

газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачами. Унаслідок бездіяльності ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»,споживачі газу у одному будинку поставлені

у нерівне становище.

Крім того, є вірним висновок судів про те, що задоволення вимог

позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері

житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить оплату кожним з них саме того об`єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства,

як справедливість.

Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суди попередніх інстанцій правильно керувалися частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Саме на ПАТ «Криворіжгаз»,правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт, а покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі

№ 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 20 лютого

2019 року у справі № 212/5712/17 (провадження № 61-116св19),

від 24 жовтня 2019 року у справі № 214/5776/17 (провадження

№ 61-13554св19).

Доводи касаційної скарги про те, що право позивачів, як споживачів,

на забезпечення та встановлення лічильників природного газу за рахунок суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу, визнано та закріплено положеннями закону із визначення чіткого строку, до якого має бути встановлено лічильники, а цей строк не настав, а тому право споживачів на забезпечення лічильниками газу не порушено, безпідставні, так як спростовуються вищевказаними встановленим судами обставинам та нормами права, які вірно застосовані.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2019 року, в нескасованому при апеляційному розгляді частині, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.


Судді:                                                                                                           Б. І. Гулько


Р. А. Лідовець


Д. Д. Луспеник

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88833813

[Перо]

Державний герб України
Постанова

Іменем  України


04 березня 2020 року

м. Київ


справа № 211/2131/18


провадження № 61-22726св19


Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

відповідачі: акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут»,


розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 на постанову Дніпровського апеляційного суду                             від 04 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П.,                   Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

1.     Описова частина


Короткий зміст позовних вимог


У травні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 звернулися до суду з спільним позовом до публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (далі - ПАТ «Криворіжгаз»), правонаступником якого є акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (далі - АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»), товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут») про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу, визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів.


Позовна заява мотивована тим, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 між  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,                         ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,                     ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , як споживачами, та ПАТ «Криворіжгаз» правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», укладено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам.

Відповідно до пункту 1.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженогопостановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498(далі - Типовий договір), цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор газорозподільної мережі (далі - Оператор ГРМ) направляє споживачеві інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплату рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Доказом факту приєднання всіх споживачів до Типового договору вважають щомісячне споживання ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий природний газ.

Позивачі зазначали, що права та обов`язки виникли з однієї підстави                      та предметом спору є однорідні права та обов`язки. Права та обов`язки споживачів чітко визначені Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку                   та оплати природного газу», розділом V«Права та обов`язки споживача»               та розділом VI «Права і обов`язки постачальника». Зміст Типового договору викладений в постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 передбачає, що права та обов`язки для всіх споживачів             є ідентичними.

Позивачі зазначали, що виконували умови вказаного Типового договору, регулярно оплачували послуги за договором у терміни, визначені                               в рахунках. Заборгованості перед ПАТ «Криворіжгаз» вони не мають,                   що підтверджується розрахунковими квитанціями.

У жовтні 2017 року ПАТ «Криворіжгаз» встановило споживачам                         будинку АДРЕСА_1 загальнобудинковий вузол обліку газу, який був розміщений на будинку                      АДРЕСА_1 .

У грудні 2017 року позивачам стало відомо про те, що ПАТ «Криворіжгаз»              в односторонньому порядку з 01 листопада 2017 року почало нараховувати об`єми використаного природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу.

Позивачі зазначали, що указані дії ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», та                        ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» є незаконними, оскільки на АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», як на оператора газорозподільної системи та ініціатора встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу                      в будинку АДРЕСА_1 , покладено обов`язок врегулювання договірних відносин з особою, відповідальною за експлуатацію будинку, договірних відносин щодо зняття показань будинкового вузла обліку газу, забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.

Управителем будинку АДРЕСА_1 є ТОВ «Житлосервіс-КР», основним видом діяльності якого є комплексне обслуговування об`єктів.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» при проведенні монтажу загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1                                 не встановило фактичного балансоутримувача будинку, належним чином                не запропонувало йому врегулювати договірні відносини та здійснило самовільний монтаж загальнобудинкового вузла обліку газу без дозвільних документів.

Не зважаючи на відсутність у АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» офіційних договірних відносин з ТОВ «Житлосервіс-КР» щодо зняття показань будинкового вузла обліку, відсутністю складеного акту балансового розмежування зі схемою, акту зняття первинних показників лічильників при вводі лічильника в експлуатацію, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» здійснює нарахування плати за спожитий природний газ їм,                            як споживачам, згідно показань незаконно встановленого загальнобудинкового вузла обліку газу.

У зв`язку з порушенням процедури введення в експлуатацію загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 існує вірогідність у завищенні фактичних показань лічильника з метою покладення на них додаткових витрат за спожитий природний газ.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» було усунуто ТОВ «Житлосервіс-КР» від процедури щомісячного зняття показань загальнобудинкового прибору обліку газу. Невідомою є інформація щодо функціонального стану даного приладу та чи проходив він державну повірку.

У грудні 2017 року позивачами були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , на якому вони прийняли рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу, до ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є                     АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», із заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок указаного товариства, на підставі статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Листом ПАТ «Криворіжгаз» від 03 січня 2018 року за № Кд 01.3-ЛВ-118-0118 позивачів, як споживачів газу, було повідомлено про те, що                                      ПАТ «Криворіжгаз» не передбачено фінансування робіт зі встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку АДРЕСА_1 .

Відмова у забезпеченні побутових споживачів газу індивідуальними лічильниками та в їх встановленні за рахунок ПАТ «Криворіжгаз»                                є неправомірною, не відповідає положенням статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно якої суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення до 01 січня                 2012 року; для підігріву води та приготування їжі до 01 січня 2016 року; тільки для приготування їжі до 01 січня 2018 року.

Вважають, що забезпечити комерційний облік природного газу кожному споживачу будинку АДРЕСА_1 зобов`язане газорозподільне підприємство                    ПАТ «Криворіжгаз.

Ураховуючи вищевикладене та уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд: визнати незаконними дії ПАТ «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу для побутових споживачів природного газу, які проживають у будинку АДРЕСА_1 на                      будинку АДРЕСА_1 ; визнати незаконним встановлений ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу; зобов`язати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01 листопада 2017 року поновити їм як побутовим споживачам природного газу режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, згідно норм діючого законодавства; визнати право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз»                 за побутовими споживачами природного газу.


Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,                   ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,                           ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 задоволено.

Визнано незаконними дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу для побутових споживачів природного газу, які проживають у будинку АДРЕСА_1 , на будинку         АДРЕСА_1 .

Визнано незаконним встановлений ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 що проживає у квартирі АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 що проживає у квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 , що проживає у квартирі АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 , що проживає у квартирі                   АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 , що проживає у квартирі АДРЕСА_6 , ОСОБА_6 , що проживає у квартирі АДРЕСА_7 , ОСОБА_7 що проживає у квартирі АДРЕСА_8 , ОСОБА_8 що проживає у квартирі АДРЕСА_9 , ОСОБА_9 що проживає у квартирі АДРЕСА_10 , ОСОБА_10 що проживає у квартирі                   АДРЕСА_11 , ОСОБА_11 що проживає у квартирі АДРЕСА_12 , ОСОБА_12 що проживає у квартирі АДРЕСА_13 , ОСОБА_13 що проживає у квартирі АДРЕСА_14 , ОСОБА_14 що проживає у квартирі АДРЕСА_15 ,                           ОСОБА_15 що проживає у квартирі АДРЕСА_16 , ОСОБА_16 що проживає у квартирі АДРЕСА_17 , ОСОБА_17 що проживає                                       у квартирі АДРЕСА_18 , ОСОБА_18 , що проживає                                                            у квартирі АДРЕСА_19 , ОСОБА_19 , що проживає у квартирі                    АДРЕСА_20 , ОСОБА_20 що проживає у квартирі АДРЕСА_21 .

Зобов`язано ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01 листопада 2017 року поновити побутовим споживачам природного газу: ОСОБА_1 ,              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,                     ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,                    ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, згідно норм діючого законодавства.

Визнано право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за побутовими споживачами природного газу: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,                            ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .

Стягнуто з АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» та                    ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» в рівних частинах на користь держави судовий збір в розмір 7 048, 00 грн, тобто з кожного по 3 524, 00 грн.


Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлення                        ПАТ «Криворіжгаз» загальнобудинкового приладу обліку природного газу на будинок АДРЕСА_1 , ставить у нерівне становище побутових споживачів цього будинку перед іншими побутовими споживачами багатоквартирних будинків                         у Дніпропетровській області, в яких оператором ГРМ встановлені індивідуальні лічильники газу, оскільки приймання-передача та визначення фактичного об`єму спожитого газу буде визначатись не по об`єктам побутових споживачів (квартирах), а за будинком, чим порушуються умови Типового договору та Закону України «Про захист прав споживачів». 

Незаконне встановлення загальнобудинкового лічильника газу                         ПАТ «Криворіжгаз» у будинку АДРЕСА_1 , призвело до неправомірного нарахування                            ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» об`ємів спожитого природного газу позивачам на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу.                    У зв`язку з чим позовні вимоги позивачів щодо визнання незаконним встановлений ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режим нарахування спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового приладу обліку газу задоволено та зобов`язано ТОВ «Дніпропетровськгаззбут» поновити режим нарахування об`єму спожитого природного газу відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, згідно положень законодавства.

Саме на ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», покладений обов`язок встановлення індивідуальних лічильників газу, тому він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт. Відмова                                     ПАТ «Криворіжгаз» встановити індивідуальні лічильники споживачам суперечить вимогам законодавства, порушує їх права як споживачів. Обраний позивачами спосіб захисту їхніх прав відповідає вимогам статей 15, 16 ЦК України. Встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить оплату кожним з них саме того об`єму газу, який спожито, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість, а також буде відповідати державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги                                з газопостачання.


Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції


Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз»  задоволено частково. Апеляційну скаргу ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» задоволено.


Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 серпня 2019 року в частині визнання незаконним встановлений ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 що проживає у квартирі АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 що проживає у квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 , що проживає у квартирі АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 , що проживає                                         у квартирі АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 , що проживає                                                   у квартирі АДРЕСА_6 , ОСОБА_6 , що проживає                                                       у квартирі АДРЕСА_7 , ОСОБА_7 що проживає                                           у квартирі АДРЕСА_8 , ОСОБА_8 що проживає                                              у квартирі АДРЕСА_9 , ОСОБА_9 що проживає                                                    у квартирі АДРЕСА_10 , ОСОБА_10 що проживає                                                  у квартирі АДРЕСА_11 , ОСОБА_11 що проживає                                                  у квартирі АДРЕСА_12 , ОСОБА_12 що проживає                                                   у квартирі АДРЕСА_13 , ОСОБА_13 що проживає у квартирі АДРЕСА_14 , ОСОБА_14 що проживає у квартирі АДРЕСА_15 ,                           ОСОБА_15 що проживає у квартирі АДРЕСА_16 , ОСОБА_16 що проживає у квартирі АДРЕСА_17 , ОСОБА_17 що проживає                                      у квартирі АДРЕСА_18 , ОСОБА_18 , що проживає                                                       у квартирі АДРЕСА_19 , ОСОБА_19 , що проживає у квартирі                    АДРЕСА_20 , ОСОБА_20 що проживає у квартирі АДРЕСА_21 ,                                та зобов`язання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з 01 листопада 2017 року поновити побутовим споживачам природного газу  ОСОБА_1 ,                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,                        ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,                        ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, згідно норм діючого законодавства  скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,                     ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,                    ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 у цій частині відмовлено.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 серпня 2019 року в частині визнання права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за побутовими споживачами природного газу                        ОСОБА_2 що проживає у квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 , що проживає у квартирі АДРЕСА_4 ,                           ОСОБА_4 , що проживає у квартирі АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 ,               що проживає у квартирі АДРЕСА_6 , ОСОБА_6 , що проживає                                                      у квартирі АДРЕСА_7 , ОСОБА_7 що проживає                                           у квартирі АДРЕСА_8 , ОСОБА_8 що проживає                                              у квартирі АДРЕСА_9 , ОСОБА_9 що проживає у квартирі АДРЕСА_10 , ОСОБА_10 що проживає у квартирі АДРЕСА_11 , ОСОБА_11 що проживає у квартирі АДРЕСА_12 , ОСОБА_12 що проживає у квартирі АДРЕСА_13 , ОСОБА_13 що проживає у квартирі АДРЕСА_14 , ОСОБА_14 що проживає у квартирі АДРЕСА_15 ,                      ОСОБА_15 що проживає у квартирі АДРЕСА_16 , ОСОБА_16 що проживає у квартирі АДРЕСА_17 , ОСОБА_17 що проживає                                           у квартирі АДРЕСА_18 , ОСОБА_18 , що проживає у квартирі АДРЕСА_19 , ОСОБА_19 , що проживає у квартирі АДРЕСА_20 ,                           ОСОБА_20 що проживає у квартирі АДРЕСА_21 скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,                       ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,                     ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,                    ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 у цій частині відмовлено.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 серпня 2019 року в частині стягнення                  з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» судового збору на користь держави                    в розмірі 3 524,00 грн скасовано та зменшено загальний розмір судового збору з 7 048,00 грн до 3 524,00 грн. Судові витрати у розмірі                           55 679,20 віднесено на рахунок держави.

У іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Компенсовано ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 42 288,00 грн за рахунок держави.

Компенсовано АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 41 230,80 грн                          за рахунок держави.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком районного суду щодо задоволення вимог про визнання незаконними дій АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу для побутових споживачів природного газу, які проживають у будинку АДРЕСА_1 , оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачами.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,                      ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,                       ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,                     ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , щодо зобов`язання                                   АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» встановити кожному з позивачів індивідуальний газовий лічильника, оскільки позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження відмови                      АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» встановити указані газові лічильники, а отже не довели своїх позовних вимог у цій частині,             що є їх процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Позивачка ОСОБА_1 виявила бажання щодо встановлення індивідуального лічильника природного газу у квартирі АДРЕСА_2 звернувшись до контакт-центру «Гаряча лінія голови облдержадміністрації Дніпропетровської області» і отримала письмову відмову ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», у встановленні такого лічильника, у зв`язку з чим її права, як споживача порушені та підлягають судовому захисту, і в цій частині рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Визнання за ОСОБА_1 права на забезпечення індивідуальним газовим лічильником за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» та встановлення в подальшому такого лічильника забезпечить оплату нею саме того об`єму газу, який нею спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства,                                           як справедливість.

ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» не є належним відповідачем у справі, оскільки до його повноважень не входить здійснення розподілу природного газу або заміни об`ємів та обсягів розподіленого природного газу споживачам, а також встановлення режимів нарахування об`ємів спожитого газу та здійснення перерахунків, а тому рішення суду першої інстанції                       в частині позовних вимог до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» скасовано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржуване судове рішення, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу

№ 211/2131/18 з Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу                       

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,                            ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,                           ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу та визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи


Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, які мають суттєве значення для вірного вирішення справи, не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 07 листопада 2018 року                                       у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18) та в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 березня                  2019 року у справі № 171/1183/17 (провадження № 61-1553ск19).

ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» є належним відповідачем у справі, оскільки в установленому законодавством порядку отримало ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом з 01 липня 2015 року та виступає гарантованим постачальником газу для побутових споживачів                                   м. Дніпропетровська та Дніпропетровської області, с. Темиріка Гуляйпольського району Запорізької області та с. Радянське Кобиляцького району Полтавської області на підставі рішення Національної комісії,                      що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг                       від 21 травня 2015 року № 1588. Між побутовими споживачами природного газу, що проживають у будинкуАДРЕСА_1 та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» був укладений Типовий договір постачання природного газу. Згідно умов указаного договору постачальник - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» взяв на себе зобов`язання обчислювати і виставляти рахунки споживачам                                      за поставлений природній газ відповідно до вимог, передбачених цим договором.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що у абзаці 2 листа                                       ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»,від 03 січня 2018 року                                    № КД 01.3-ЛВ-118-0118, який був адресований ОСОБА_1 зазначено, що фінансування робіт із встановлення індивідуальних лічильників газу                             у кожній квартирі у будинку АДРЕСА_1 за кошти ПАТ «Криворіжгаз» не передбачено. Даний лист є документальним підтвердженням відмови АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» встановити споживачам в усіх квартирах указаного будинку індивідуальні газові лічильники та порушує їхні права як споживачів. У зв`язку з викладеним суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо недоведеності позовних вимог позивачів в частині визнання права на забезпечення індивідуальними приладами обліку природного газу за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»позивачів - власників квартир у будинку № 13 за указаною адресою.

Доводи осіб, які подали письмові пояснення на касаційну скаргу


У січні 2020 року ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» подало до Верховного Суду письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Згідно Правил постачання природного газу затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30 вересня 2015 року та Закону України «Про ринок природного газу», товариство є постачальником природного газу у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, до його повноважень не входить здійснення розподілу природного газу або зміни об`ємів та обсягів розподіленого природного газу споживачам, а також встановлення режимів нарахування об`ємів спожитого газу та здійснення їх перерахунків, а томуТОВ «Дніпропетровськгаз збут» не є належним відповідачем у справі.

Оскільки індивідуальні лічильники газу у квартирах позивачів відсутні,               ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» правомірно здійснювало нарахування спожитого газу відповідно до даних оператора ГРМ - АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз».


У січні 2020 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» подало до Верховного Суду письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим. Згідно частини другої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів,   які сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.


Відсутні законні підстави для висновку про незаконність дій АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз» щодо відмови у встановленні індивідуальних газових лічильників позивачам, оскільки факт волевиявлення позивачів на встановлення лічильників та факт відмови відповідача кожному з позивачів у такому встановленні позивачами не доведено, а посилання останніх на формальне порушення законів не може бути підставою для задоволення позову, оскільки не свідчить про порушення прав позивачів. Крім того, право позивачів на встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку та терміни, встановлені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» відповідачем жодним чином не порушене та не оспорене, оскільки Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановлено граничний строк встановлення лічильників газу газрозподільними підприємствами для населення, що проживає                               у квартирах в яких газ використовується тільки для приготування їжі, а саме до 01 січня 2021 року. Позивачі після внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (19 січня 2018 року) не зверталися до АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз» із заявами про встановлення індивідуальних лічильників газу у їх квартирах та не отримували відмови.

Вимоги позивачів щодо зобов`язання за власний рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз»в термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в квартирах позивачів індивідуальні газові лічильники у порядку захисту прав споживачів не відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ЦК України.

Листом АТ «Оператор газорозподільної системи Криворіжгаз»                                           № Кд 01.3-ЛВ-118-0118 від 03 січня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 щодо встановлення індивідуального лічильника газу, роз`яснено порядок та фінансування забезпечення комерційного обліку газу, а не відмовлено адресату листа та іншим позивачам у встановленні індивідуальних лічильників газу.


Фактичні обставини справи, встановлені судами


ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту громадянина України ОСОБА_2 проживає у квартирі АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорту громадянина України;                 ОСОБА_3 , проживає у квартирі АДРЕСА_4 , що підтверджується копією паспорту громадянина України; ОСОБА_4 , проживає у квартирі АДРЕСА_5 , що підтверджується копією паспорту громадянина України, та свідоцтвом про право спільної часткової власності на квартиру;                 ОСОБА_5 , проживає у квартирі АДРЕСА_6 , що підтверджується копією паспорту громадянина України; ОСОБА_6 проживає у квартирі АДРЕСА_7 , що підтверджується копією паспорту громадянина України;  ОСОБА_7 проживає у квартирі АДРЕСА_8 , що підтверджується копією паспорту громадянина України, та свідоцтвом про право спільної часткової власності на квартиру; ОСОБА_8 проживає                у квартирі АДРЕСА_9 , що підтверджується копією паспорту громадянина України;  ОСОБА_9 проживає у квартирі АДРЕСА_10 , що підтверджується копією паспорту громадянина України;                    ОСОБА_10 проживає у квартирі АДРЕСА_11 , що підтверджується копією паспорту громадянина України;  ОСОБА_11 проживає у квартирі АДРЕСА_12 , що підтверджується копією паспорту громадянина України;   ОСОБА_12 проживає у квартирі АДРЕСА_13 , що підтверджується копією паспорту громадянина України;  ОСОБА_13 проживає у квартирі АДРЕСА_14 , що підтверджується копією паспорту громадянина України; ОСОБА_14 проживає у квартирі АДРЕСА_15 , що підтверджується копією паспорту громадянина України; ОСОБА_15 проживає у квартирі АДРЕСА_16 , що підтверджується копією паспорту громадянина України,                       та на підставі свідоцтва право приватної власності на квартиру; ОСОБА_16 проживає у квартирі АДРЕСА_17 , що підтверджується копією паспорту громадянина України, та на підставі свідоцтва право приватної власності  на квартиру; ОСОБА_17 проживає у квартирі АДРЕСА_18 ,                                      що підтверджується копією паспорту громадянина України, та на підставі свідоцтва право спільної часткової власності на квартиру;  ОСОБА_18 ,                проживає у квартирі АДРЕСА_19 , що підтверджується копією паспорту громадянина України;  ОСОБА_19 проживає у квартирі АДРЕСА_20 , що підтверджується копією паспорту громадянина України;  ОСОБА_20 проживає у квартирі АДРЕСА_21 , що підтверджується копією паспорту громадянина України, та свідоцтвом право спільної часткової власності на квартиру, та є споживачами послуг з газопостачання за вказаною адресою (т.1, а.с. 14-39).

Указаний будинок знаходиться в управління ТОВ «Житлосервіс-КР».

У листопаді 2017 року ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є                      АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», встановило на будинку АДРЕСА_1 загальнобудинковий вузол обліку газу для споживачів природного газу                           будинку АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим позивачам з 01 листопада 2017 року, в односторонньому порядку, почали нараховувати об`єми використаного природного газу згідно показань загальнобудинкового приладу обліку (т.1, а.с.42/1).

Загальнобудинковий вузол обліку природного газу встановлений за ініціативою ПАТ «Криворіжгаз», однак договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку не врегульовані між балансоутримувачем будинку ТОВ «Житлосервіс-КР», відповідачем                        ПАТ «Криворіжгаз» та мешканцями будинку.


У грудні 2017 року позивачами були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , на якому вони прийняли рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу, до ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є                        АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», із заявами щодо забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок товариства на підставі статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).


Позивачі до 01 листопада 2017 року сплачували вартість спожитого газу відповідно до встановлених норм. Відповідно до наданих суду копій квитанцій про сплату комунальних послуг сума сплачена ОСОБА_12                   за період 01 жовтня по 31 жовтня 2017 роки за послуги газопостачання дорівнює 113,67 грн, а за період з 01 лютого по 28 лютого 2018 рік становить 530,85 грн; сплачена ОСОБА_10 за період з 01 вересня                      по 30 вересня 2017 рік становить 120,50 грн, а за період 01 лютого                          по 28 лютого 2018 рік становить 587,70 грн (т.1, а.с. 41-42).


27 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до контакт-центру «Гаряча лінія голови облдержадміністрації Дніпропетровської області»                          із заявою щодо встановлення індивідуального приладу обліку газу (лічильників).


ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» у своєму листі від 03 січня                     2018 року за № Кд 013-ЛВ-118-0118 на звернення ОСОБА_1 від 27 грудня 2017 року, надало відповідь, що згідно статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб`єкти господарювання. що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року. встановлення лише індивідуальних лічильників газу; розділом 10 Кодексу газорозподільних систем також передбачена організація та встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ; фінансування робіт зі встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку                     АДРЕСА_1 за кошти товариства Планом не передбачено; побутовий споживач може встановити індивідуальний лічильник газу за власні кошти (т.1, а.с. 42/1).


Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1274 від 16 квітня 2015 року про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривого Рогу (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в м. Кривому Розі Дніпропетровської області) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають              у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз».


2.     Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,                        ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,                       ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на якісторони посилаються як на підставу своїх вимог                               і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 квітня                       2015 року № 1274 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на господарську діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривого Рогу (крім житлового масиву «Інгулець» Інгулецького району в м. Кривому Розі Дніпропетровської області) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз».

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»                      (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Як наведено у статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»                      (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, пункт 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»                          (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 Типового договору розподілу природного газу вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа-підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.

Судами установлено, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.

Права та обов`язки споживачів чітко визначені Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов`язки споживача» та розділом VI «Права і обов`язки постачальника».

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ «Криворіжгаз»,правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Як зазначено у частині першій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (чинним на час виникнення спірних правовідносин), державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем                          (далі - Кодекс ГРС) Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність                        з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться          у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Установлено, що позивачі є споживачами природного газу, а                                 ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.

Згідно положенням постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня                2011 року № 150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу»                (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.

Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.

Зважаючи, що позивачі виконували обов`язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що вимоги статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ці вимоги зобов`язують                          ПАТ «Криворіжгаз»,правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року.

Відмова ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»                       (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.

Відповідно до пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620                        (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна                 за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

Суди встановили, що загальнобудинковий вузол обліку природного газу був встановлений за ініціативою ПАТ «Криворіжгаз», однак договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку не врегульовані між балансоутримувачем будинку                               та відповідачем.

ПАТ «Криворіжгаз» не уклало договору з окремими побутовими споживачами (власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу) на зняття показань будинкового вузла обліку. Також               не було складено акт балансового розмежування зі схемою та акт зняття первинних показників лічильника та введення лічильника в експлуатацію.

Установлено, що згідно з Актом пломбування комерційного вузла обліку газу № 3715 від 13 жовтня 2017 року у будинку АДРЕСА_1  встановлено загальнобудинковий вузол обліку газу, однак акт не містить підписів позивачів, як мешканців указаного будинку, та/або підпису їх представника.

Оскільки між ПАТ «Криворіжгаз» та ТОВ «Житлосервіс-КР» не було укладено акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, то не була визначена межа балансової належності (точка приймання-передачі природного газу) та точка вимірювання відносно будинку АДРЕСА_1  та місце встановлення приладу обліку.

Згідно із пунктом 1 Глави 4 Розділу Х Кодексу ГРС первинне обстеження вузла обліку на можливість його використання як комерційного здійснюється представниками Оператора ГРМ перед пуском природного газу (що здійснюється в рамках заходів з приєднання до газорозподільної системи, або реконструкції комерційного вузла обліку, або переукладання договору) у точці вимірювання з новим споживачем в присутності безпосереднього споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу).

Відповідно до пункту 7 Глави 7 Розділу Х Кодексу ГРС одразу після встановлення повіреного засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) (або його повірки на місці встановлення) Оператор ГРМ забезпечує пломбування встановленого (повіреного на місці) ЗВТ та складає акт про пломбування, який має бути підписаний споживачем. Перед пломбуванням ЗВТ Оператор ГРМ має право за власний рахунок та з використанням еталонних або зразкових (контрольних) ЗВТ перевірити похибку вимірювання встановленого ЗВТ та/або всього комерційного вузла обліку природного газу.

Проте, у порушення вказаних норм, опломбування загальнобудинкового вузла обліку газу відбувалось без присутності позивачів, про що свідчить Акт пломбування комерційного вузла обліку газу від 13 жовтня 2017 року, який складався за відсутності позивачів та/або їх представників та не містить їх підписів.

Отже, суд першої інстанції встановивши факт незаконного встановлення загальнобудинкового лічильника газу ПАТ «Криворіжгаз» у будинку АДРЕСА_1 , дійшов обґрунтованого висновку про незаконність нарахування об`ємів спожитого природного газу позивачам на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу.

Вірним є висновок суду першої інстанції про те, що встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачами та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивачів, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку,             у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачами. Унаслідок бездіяльності ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», споживачі газу у одному будинку поставлені у нерівне становище.

Верховний Суд погоджується з висновком районного суду про те, що задоволення вимог позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить оплату кожним з них саме того об`єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.

Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд першої інстанції правильно керувався частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Саме на ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним. Разом з тим, як установив суд першої інстанції, відповідач не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету.

Указаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року                                       у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18) та постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 20 лютого                     2019 року у справі № 212/5712/17 (провадження № 61-116св19),                                 від 24 жовтня 2019 року у справі № 214/5776/17 (провадження                                   № 61-13554св19).                                   .

Обраний позивачами спосіб захисту суд першої інстанції обґрунтовано вважав таким, що відповідає вимогам статті 16 ЦК України.

Доводи пояснень на касаційну скаргу про те, що право позивачів, як споживачів, на забезпечення та встановлення лічильників природного газу за рахунок суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу визнано та закріплено положеннями закону із визначення чіткого строку, до якого має бути встановлено лічильники, оскільки цей строк не настав, то право споживачів на забезпечення лічильниками газу не порушено, безпідставні та спростовуються вищевказаними встановленим судом першої інстанцій обставинам та нормами права, які вірно застосовані.

Рішення суду першої інстанції відповідає установленим принципам і завданням цивільного судочинства, а також вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, обставинам справи та залишив поза увагою принципи й завдання цивільного судочинства.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду


ПОСТАНОВИВ:


Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 задовольнити.


Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року скасувати, рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 серпня 2019 року залишити в силі.


Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.


Головуючий                                                                                   Д. Д. Луспеник

Судді:                                                                                               І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

                                                                                                             Ю. В. Черняк

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88168581