Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 628/3489/18

провадження № 61-16876св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», публічне акціонерне товариства «Харківгаз»,

треті особи - ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 13 травня 2019 року у складі судді Коваленко О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» (далі -                    ТОВ «Харківгаз Збут»), публічного акціонерного товариства «Харківгаз» (далі - ПАТ «Харківгаз»), треті особи: ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про захист прав споживачів.

Позов мотивовано тим, що вона постійно проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Вона є споживачем газу, який постачає відповідач ТОВ «Харківгаз Збут». Крім газової плити, прилади, які споживають газ, у квартирі відсутні.

Всупереч діючим нормам споживання газу, їй нараховано за споживання газу із січня 2018 року по квітень 2018 року більше ніж 28,4 куб. м щомісячно: за січень 2018 року - 159,84 куб. м, за лютий 2018 року - 138,87 куб. м, за березень 2018 року - 162,07 грн, у зв`язку з чим заборгованість станом на 01 квітня 2018 року становить 3 937,60 грн.

Договір про встановлення норми споживання газу більше ніж 7 куб. м вона не підписувала. Таким чином вважає, що мало місце порушення її прав як споживача щодо встановлення норми споживання газу щомісячно в більшому, ніж встановлено нормативним актом, розмірі, у зв`язку з чим просила суд зобов`язати ПАТ «Харківгаз» зробити перерахунок норми споживання газу з 01 січня по 01 квітня 2018 року з розрахунку 7,1 куб. м на одну особу, що встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 23 березня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 13 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду

від 08 серпня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що дії відповідачів щодо нарахування позивачу за період

із січня по квітень 2018 року обсягу та плати за спожитий газ за показниками загальнобудинкового газового лічильника відповідали вимогам законодавства, що діяло на час такого нарахування, отже не порушували права позивача, як споживача послуг із газопостачання.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_5 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що загальнобудинковий лічильник було встановлено без згоди мешканців будинку. Його показники за певний період не встановлювались за участю мешканців будинку. Лічильник постійно виходив із ладу та декілька разів демонтувався. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 норма споживання газу на одну особу за місяць у квартирі, обладнаній газовою плиткою, при відсутності центрального гарячого водопостачання та газового нагрівача - 7,1 куб. м. Крім того, вона не підписувала договір про встановлення норм споживання газу більше ніж

7,1 куб. м.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2019 року ПАТ «Харківгаз» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5 , у якому просило залишити в силі оскаржувані судові рішення. Указувало, що ОСОБА_5 не зверталась до відповідача із вимогою безоплатно встановити їй індивідуальний лічильник газу, а тому її права, як споживача, не порушено. Всі дії ПАТ «Харківгаз» були чітко прогнозовані, мали на меті встановлення прозорої процедури взаємовідносин із споживачами природного газу.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 відкрито касаційне провадження та витребувано справу

№ 628/3489/18 із Куп`янського районного суду Харківської області.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Харківгаз Збут», ПАТ «Харківгаз», треті особи: ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про захист прав споживачів призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 проживають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить їм на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 серпня 2008 року, та є споживачами послуг із постачання природного газу за вказаною адресою.

На ім`я ОСОБА_1 , як споживача природного газу, оформлено особовий рахунок №  НОМЕР_1 .

30 березня 2017 року комісією у складі представників ПАТ «Харківгаз» та представника підприємства, що експлуатує будинок - головним інженером комунального підприємства «ЖКП-1» Куп`янської міської ради Харківської області Мирошниченко А. С., складено акт введення в комерційну експлуатацію будинкового вузла обліку газу за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 є споживачем природного газу, а відповідач ПАТ  «Харківміськгаз» - оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Позивач та треті особи приєдналися до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 13 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційних скарг) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»

від 24 червня 2004 року № 1875-IV (далі - Закон № 1875-IV) державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону

та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу

до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

З`ясовуючи мету закону, визначену у преамбулі Закону № 1875-IV, який був чинним на час звернення позивачів до суду з цим позовом та розгляду справи

в судах, слід відзначити, що цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами,

а також їхні права та обов`язки, тому відповідно до статті 3 цього Закону, предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають

між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання

та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1875-IV залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір

на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність

та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством

та умовами договору.

Як зазначено у частині першій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів

та рівності правових гарантій.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня

2018 року (відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу», - тільки для приготування їжі - з 01 січня 2021 року).

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам

(їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договорупостачання природного газу побутовим споживачамОператор ГРМ взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а вони взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до вимог статті 526, 626, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (в редакції чинній на момент виникнення спору), встановлення будинкового вузла обліку, у тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі не врегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

Згідно із пунктом 1 Глави 4 Розділу Х Кодексу ГРС первинне обстеження вузла обліку на можливість його використання як комерційного здійснюється представниками Оператора ГРМ перед пуском природного газу

(що здійснюється в рамках заходів з приєднання до ГРМ, або реконструкції комерційного вузла обліку, або переукладання договору) у точці вимірювання з новим споживачем в присутності безпосереднього споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу).

Відповідно до пункту 7 Глави 7 Розділу Х Кодексу ГРС одразу після встановлення повіреного ЗВТ (або його повірки на місці встановлення) Оператор ГРМ забезпечує пломбування встановленого (повіреного на місці) ЗВТ та складає акт про пломбування, який має бути підписаний споживачем. Перед пломбуванням ЗВТ Оператор ГРМ має право за власний рахунок та з використанням еталонних або зразкових (контрольних) ЗВТ перевірити похибку вимірювання встановленого ЗВТ та/або всього комерційного ВОГ.

Проте, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про відмову у позові ОСОБА_1 , апеляційний суд не встановив, чи укладались

ПАТ «Харківгаз» договори з окремими побутовими споживачами (власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу) на зняття показань будинкового вузла обліку, а також не встановив, чи складався акт балансового розмежування зі схемою та акт пломбування комерційного вузла обліку газу, який повинен складатися у присутності позивача у справі, та має містити її підпис.

Отже, висновок апеляційного суду без встановлення вказаних вище обставин є передчасним, так як встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження з позивачем та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивача, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу окремо кожним споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачем.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

В силу положень статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) щодо меж розгляду справи касаційним судом установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції Верховного Суду, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, встановити наявну заборгованість на час звернення до суду з позовом та ухвалити законне й справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так як касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», публічного акціонерного товариства «Харківгаз», треті особи: ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про захист прав споживачів направити до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                М. Є. Червинська

Судді                                                                                                             С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

http://reyestr.court.gov.ua/Review/88016327