Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

При ухиленні сторони від надання доказів залишити позов без розгляду можна тільки в разі неможливості вирішення справи за їх відсутності. Такий висновок зробив ВС в постанові 761/17393/19, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
https://zib.com.ua/ua/142535-zalishiti_pozov_bez_rozglyadu_mozhna_v_razi_uhilennya_vid_vi.html

Державний герб України

Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 761/17393/19

провадження № 61-22587св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Державне бюро розслідувань, Державне казначейське служба України,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2019 року у складі судді Макаренко І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,

у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державного бюро розслідувань, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Державного бюро розслідувань, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2019 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що позивачі без поважних причин не виконали вимогу суду про витребування письмових доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

14 січня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 січня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2020 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно залишив позовну заяву без розгляду в зв`язку з ненаданням оригіналів доказів, оскільки мав можливість ознайомитися з оригіналами доказів та звірити їх з наданими копіями, під час судового розгляду справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що у квітні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Державного бюро розслідувань, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди (т. 1 а. с. 1 - 122).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 серпня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та зобов`язано позивачів надати суду оригінали доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а саме: відповіді на звернення та скарги, а також належним чином засвідчені копії звернень та процесуальних рішень, прийнятих по суті скарг та звернень, незасвідчені копії яких додані до позовної заяви, протягом п`яти днів з дня отримання ухвали та роз`яснено позивачам наслідки невиконання ухвали суду (т. 1 а. с. 161 - 162).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України (т. 1 а. с. 249б, 249в).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Загальною декларацією прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку, зокрема, ухвала суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачі не виконали ухвалу суду від 12 серпня 2019 року про зобов`язання позивачів надати суду оригінали доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги і не повідомили суд про неможливість виконання зазначеної ухвали, а надані ними копії документів неналежним чином не засвідчені.

Проте такий висновок місцевого суду про залишення позову без розгляду з підстав ненадання позивачами витребуваних доказів не відповідає вимогам частин сьомої та восьмої статті 84 ЦПК України, оскільки суд не з`ясував можливості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подати оригінали доказів, які витребовувалися.

Також положення частини десятої статті 84 ЦПК України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів. Залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів.

З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви було додано 57 додатків на понад як 100 аркушах та подано клопотання про долучення доказів на понад як 70 аркушах, що свідчить про значний фактичний обсяг матеріалів про взаємовідносини сторін спору.

Системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що його слід застосовувати у взаємозв`язку з положеннями частин сьомої - десятої статті 84 ЦПК України, а залишення позову без розгляду можливе лише у випадку неподання позивачем витребуваних доказів без поважних причин, тобто коли позивач володіє певними доказами, які необхідні для повного і всебічного з`ясування обставин справи, але свідомо ухиляється від надання їх суду. В іншому випадку суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, зобов`язаний розглянути справу по суті на підставі тих доказів, які надані учасниками справи.

Всупереч вимогам наведених норм процесуального права, а також статей 263, 264 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення суд першої інстанції не вирішив спір по суті, безпідставно залишивши позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2  без розгляду.

Апеляційний суд на зазначені вимоги процесуального закону уваги не звернув.

Повноваження суду апеляційної інстанції на скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції передбачені пунктом 6 частини першої статті 374 та пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України.

Таким чином, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали є необґрунтованим.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не можуть вважатися законними та підлягають скасуванню, а справа передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Отже, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року скасувати, справу передати до Шевченківського районного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87703132