Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

12 червня 2020 року

м. Київ

справа № 712/8733/17

провадження № 61-1838св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця  Р. А.,

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 вересня 2017 року у складі судді Пироженко В. Д. та рішення Апеляційного суду Черкаської області від  13  вересня 2017 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2017 року Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (далі - КПТМ  «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію.

Позов мотивовано тим, що 17 лютого 2012 року Придніпровським районним судом м. Черкаси видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь КПТМ  «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради боргу за спожиту теплову енергію в сумі 5 592,79 грн та витрат зі сплати судового збору в сумі 107,30 грн. Ухвалою Придніпровського районного суду м.  Черкаси від 20 березня 2012 року вказаний судовий наказ скасовано з огляду на те, що з матеріалів справи вбачається спір про право.

11 грудня 2013 року КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради звернулось до суду із  позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 боргу за спожиту теплову енергію. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси суду від  13  травня 2014 року позов задоволено частково. Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2014 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради відмовлено, оскільки ОСОБА_2 не є власником квартири АДРЕСА_1 .

Оскільки власником вказаної квартири є ОСОБА_1 , тому КПТМ  «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради звернулося до суду з цим позовом до неї.

Позивач здійснює постачання теплової енергії до будинку на АДРЕСА_1 , у тому числі і до квартири НОМЕР_1 цього будинку, однак споживач не сплачує вартість наданих житлово-комунальних послуг. Станом на 01  грудня 2014  року борг відповідачки перед комунальним підприємством складає 11 294,32 грн. Крім того, внаслідок інфляції борг відповідачки станом на 01 грудня 2014 року зріс на 1 113,17 грн, а 3 % річних з оскаржуваної складають 165,05 грн.

З огляду на викладене, КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму боргу за спожиту теплову енергію в  розмірі 12 572,54 грн та судовий збір у розмірі 1 600 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 вересня 2017 року позов КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради заборгованість за спожиту теплову енергію за період з липня 2012 року до грудня 2014 року в сумі 5 071,28 грн, інфляційні втрати в розмірі 21,29 грн та 645 грн судових витрат, а всього - 5 737,57 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок порушення зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем комунальних послуг, у   ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка нею не спростована належними і допустимими доказами. Оскільки позивач раніше звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості з  оплати житлово-комунальних послуг до ОСОБА_2 , у задоволенні якого рішенням Апеляційного суду Черкаської області від  17  липня 2014 року йому було відмовлено через те, що ОСОБА_3 не є власником квартири АДРЕСА_1 , заборгованість, яка виникла у відповідачки перед позивачем, слід рахувати за період з липня 2012 року до грудня 2014 року, тобто за останні три роки, які передують зверненню до суду з позовом у цій справі, застосувавши до вимог про стягнення заборгованості за інший період наслідки спливу строку позовної давності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від  13  вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково, апеляційну скаргу КПТМ  «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради залишено без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 вересня 2017 року змінено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь КПТМ  «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради заборгованість за спожиту теплову енергію в  сумі 163,91 грн, інфляційні втрати в розмірі 14,12 грн, 3 % річних у розмірі 2  грн та 22,91 грн судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки з позовом у цій справі КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради звернулося до суду у липні 2017 року, строк позовної давності для позивача щодо частини позовних вимог, які можуть бути задоволені судом, розпочався у липні 2014 році.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їхніх доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, КПТМ  «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 вересня 2017 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від  13  вересня 2017 року, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про обчислення позовної давності з липня 2014 року, оскільки подання КПТМ   «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради заяви про    видачу судового наказу перериває цей строк. Так, КПТМ  «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради у 2012 та 2014  роках зверталося до суду з такими заявами. Крім того, відповідачка періодично сплачувала за спожиту теплову енергію, що також вказує на переривання строку позовної давності.

Також суди не врахували положення частини другої статті 264 ЦК України, відповідно до якої позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і  кримінальних справ від 12 грудня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою КПТМ  «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради, витребувано матеріали цивільної справи № 712/8733/17 з  Соснівського районного суду м. Черкаси.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу відповідачка до суду не подала.

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Фактичні обставини, встановлені судами

Відповідно до відомостей з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 червня 2017 року №  90581893 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а. с. 14-15).

КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради постачає теплову енергію до будинку АДРЕСА_1 .

17 лютого 2012 року Придніпровським районним судом м. Черкаси видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь КПТМ  «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради боргу за спожиту теплову енергію в сумі 5 592,79 грн та витрат зі сплати судового збору в сумі 107,30 грн. Ухвалою Придніпровського районного суду м.  Черкаси від  20  березня 2012 року вказаний судовий наказ скасовано з огляду на те, що з матеріалів справи вбачається спір про право.

11 грудня 2013 року КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради звернулось до суду з  позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 боргу за спожиту теплову енергію. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси суду від  13  травня 2014 року у справі № 711/10775/13-ц позов задоволено частково. Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2014 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради відмовлено, оскільки ОСОБА_2 не є власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з наданим позивачем розрахунком, починаючи з 2009 року, станом на листопад 2014 року ОСОБА_1 має заборгованість за теплову енергію в  сумі 11 294,32 грн (а. с. 41-42).

За період з липня 2014 року до листопада 2014 року заборгованість відповідачки становить 163,19 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, 26 липня 2017 року, відповідачка разом із запереченнями на позовну заяву подала до суду клопотання про застосування до спірних правовідносин позовної давності (а. с. 29).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і  заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Вирішуючи цей спір, апеляційний суд погодився з висновком суду першої  інстанції про те, що відповідачка не оплачувала належним чином  послуги з теплопостачання її квартири, які надавало КПТМ  «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради, а тому наявні правові підстави для стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.

Разом з цим, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про період, за який необхідно обчислювати заборгованість.

Апеляційний суд визначив, що стягненню підлягає заборгованість за період з липня 2014 року до листопада 2014 року в сумі 163,19 грн.

У касаційній скарзі КПТМ  «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради зазначає, що стягненню підлягає заборгованість за весь період її нарахування, оскільки відбулось переривання позовної давності.

Заявник вказує на неправильне застосування апеляційним судом положень частини другої статті 264 ЦК України, оскільки вважає, що позовна давність переривалась у зв`язку із зверненням КПТМ  «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до суду із заявою про видачу судового наказу, а  також сплатою ОСОБА_1 коштів на погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття  257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Випадки переривання перебігу позовної давності передбачені статтею 264 ЦК України.

За змістом указаної статті перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, для переривання позовної давності має значення встановлення особи боржника.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач комунальних послуг - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

За змістом частини другої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до частин першої та третьої статті 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з  власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 162 ЖК УРСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Аналізуючи зазначені вище норми матеріального права, можна зробити висновок про те, що у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то суб`єктом правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа. Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов`язки з оплати вказаних послуг виникають у них лише відповідно до статті 156 ЖК УРСР.

Відповідно до статей 156, 162 ЖК УРСР саме власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг (послуг з теплопостачання), які надаються позивачем, у розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Питання видачі судових наказів стосувалося особи ОСОБА_2 , який не є  боржником перед КПТМ  «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради, а тому апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що переривання строку позовної давності у цій справі не було.

Що стосується доводів позивача про сплату ОСОБА_1 у липні 2011 року та у вересні 2012 року вартості житлово-комунальних послуг у рахунок погашення заборгованості як підстави для переривання строку позовної давності, то виходячи з  положень статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності може перериватися лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-3030цс16.

Тому сплата споживачем грошових коштів за комунальними платежами після спливу позовної давності не перериває її перебіг.

Доводи касаційної скарги фактично стосуються незгоди заявника з  мотивами оскаржуваного рішення апеляційного суду виключно з  формальних міркувань та додаткового правового аналізу не потребують.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від  13  вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                              Ю. В. Черняк

                                                                                                                           І. А. Воробйова

                                                                                                                           Р. А. Лідовець

http://reyestr.court.gov.ua/Review/89824907