Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Як і ОСББ, також в порядку ГПК:

Державний герб України

Постанова

Іменем України                                 

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 263/6075/17

провадження № 61-43348св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого   -Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів:Гулейкова І. Ю.,                Олійник А. С.,                                                                     Погрібного С. О.,                               Усика Г. І.,                                     

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Споживчий кооператив «Молодіжний житловий комплекс «Машинобудівник»,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 квітня 2018 року у складі судді Шевченко О. А. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 27 червня 2018 року у складі колегії суддів: Ткаченко Т. Б., Зайцевої С. А., Попової С. А.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Споживчого кооперативу «Молодіжний житловий комплекс «Машинобудівник» (далі - СК «МЖК «Машинобудівник») про визнання рішення конференції уповноважених членів кооперативу незаконним та його скасування.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що із 12 червня 2012 року по 22 червня 2016 року вона працювала у кооперативі на посаді голови. Наказом кооперативу     від 21 червня 2016 року № 1 її звільнено із займаної посади із 22 червня 2016 року.

12 квітня 2016 року відбулася конференція уповноважених членів кооперативу, результати якої оформлені протоколом № 1.

13 квітня 2016 року їй вручений протокол конференції уповноважених членів кооперативу від 12 квітня 2016 року № 1, який за змістом не відповідає протоколу, який було надано державному реєстратору для державної реєстрації змін до статуту.

Конференція уповноважених членів кооперативу, яка відбулася 12 квітня 2016 року, є позачерговою, оскільки 29 січня 2016 року вже було проведено конференцію уповноважених членів кооперативу. Визначена статутом кооперативу процедура скликання такої конференції є порушеною, оскільки відсутні відомості чи наявні  вимоги щодо скликання конференції; члени кооперативу не були повідомлені щодо дати, часу, місця та порядку денного за 10 днів, як того вимагає положення статуту.

Порядок денний конференції уповноважених членів кооперативу від 12 квітня 2016  року, зазначений у протоколі № 1, не відповідає питанням, які реально обговорювалися на конференції, за які голосували уповноважені; лічильна комісія не брала участі у зазначеній конференції; при визначенні питання про перенесення питання щодо звіту голови правління про фінансово-господарську діяльність кооперативу не відбулося голосування; порушено порядок письмового опитування членів, які не були присутні на конференції, оскільки не визначено порядку письмового голосування. Голосування без визначення його порядку є порушенням прав членів та статуту; проведення загальних зборів до проведення конференції є порушенням статуту; читання довідки адвоката Пишневської Н. І. - Єрьоміною Т. В. не передбачено порядком денним. Указана довідка додається до протоколу, проте фактично вона відсутня; відповідно до протоколу № 1 ОСОБА_2 спочатку уповноважують підписати статут у новій редакції як голову правління, а наступним питанням затверджують рішення загальних зборів щодо її обрання головою правління; статутом не передбачена процедура припинення повноважень голови правління, у тому числі дострокового, а лише передбачено обрання голови правління один раз на 5 років. Рішення конференції уповноважених членів кооперативу щодо припинення повноважень голови правління виходить за межі повноважень конференції, що визначені статутом, а тому протокол № 1 є незаконним та підлягає скасуванню. Протокол № 1 скріплений печаткою, яка не належить кооперативу.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просила визнати протокол № 1 конференції уповноважених членів кооперативу, яка відбулася 12 квітня 2016 року, незаконним та недійсним, скасувати вказаний протокол.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Донецької області від 27 червня 2018 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що позивач не надала суду жодного доказу порушення вимог чинного законодавства зі сторони СК «МЖК «Машинобудівник». На конференції вирішувалися оперативні питання кооперативу, зокрема обрання як голови правління, так і членів правління за порушення статуту, а тому конференція уповноважених членів СК «МЖК «Машинобудівник» діяла в межах своїх повноважень. Право позивача на участь у конференції уповноважених члені кооперативу, скликанні конференції, обранні делегатів та голосуванні при прийнятті рішення не є порушеним.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 27 червня 2018 року у цій справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

26 вересня 2018 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду           від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя» вирішено здійснити перерозподіл справ, у яких касаційні скарги подані до Верховного Суду у 2017-2018 роках.

На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Ступак О. В.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 27 червня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано положення Закону України «Про кооперацію» та положення Статуту СК «МЖК «Машинобудівник». Зокрема, відповідачем порушено порядок обрання делегатів на конференцію, порушено порядок їх скликання, не зазначено, скільки осіб присутні на зборах, не описано безпосередньо рішення, що прийняті на зборах, відсутній кворум на зборах, який необхідний для прийняття рішень, порушено порядок скликання таких зборів та порядок повідомлення членів про дату та час проведення.

У листопаді 2018 року від СК «МЖК «Машинобудівник» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , уякому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню із таких підстав.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_3 як член СП «МЖК «Машинобудівник» від свого імені та в особі ініціативної групи у кількості 20 членів кооперативу, які зазначили свої ПІБ, номери квартир та поставили підписи, 19 лютого 2016 року звернулася із заявою до ОСОБА_1 як голови СП «МЖК «Машинобудівник», у якій просила надати роз`яснення щодо ціноутворення на 2015 рік, затверджений штатний розпис і прибутково-видаткову документацію за вказаний період.

Листом від 18 березня 2016 року голова правління СП «МЖК «Машинобудівник» ОСОБА_1 відмовила у наданні вказаної інформації з підстав ненадання документів на підтвердження повноважень ОСОБА_3 звертатися від імені ініціативної групи.

26 лютого 2016 року члени СП «МЖК «Машинобудівник» звернулися до голови кооперативу ОСОБА_1 із питанням проведення конференції уповноважених членів кооперативу, у розгляді якого їй відмовлено, про що свідчить лист голови СП «МЖК «Машинобудівник» ОСОБА_1 від 23 березня 2016 року.

Членами СП «МЖК «Машинобудівник» прийнято рішення про проведення 02 квітня 2016 року загальних зборів кооперативу для заслуховування звіту голови правління кооперативу щодо фінансово-господарської діяльності кооперативу за 2015 рік із наданням документів, звіту ревізійної комісії, реорганізації кооперативу та затвердження кошторису на 2016 рік, про що ОСОБА_1 була повідомлена особисто.

Рішенням загальних зборів членів СП «МЖК «Машинобудівник» від 02 квітня 2016 року у зв`язку з неявкою голови правління ОСОБА_1 на збори прийнято рішення про оголошення недовіри останній за грубе порушення пункту 5.4 Статуту та обрано на посаду голови правління ОСОБА_2 , що підтверджується протоколом загальних зборів членів СК «МЖК «Машинобудівник» від 02 квітня 2016 року, відкладено заслуховування звіту про роботу голови кооперативу на конференції уповноважених членів кооперативу, проведення якої призначено на 12 квітня 2016 року.

Також загальними зборами прийнято рішення про оголошення недовіри ревізійній комісії кооперативу, припинення її повноважень та обрання нового складу ревізійної комісії, внесення змін до статуту, вибір кандидатури голови правління кооперативу.

02 квітня 2016 року на дошці об`яв кооперативу розміщено повідомлення про проведення конференції уповноважених членів кооперативу, яка відбудеться 12 квітня 2016 року.

04 квітня 2016 року ОСОБА_1 під підпис отримала повідомлення, у якому зазначалося, що загальними зборами членів кооперативу від 02 квітня 2016 року прийнято рішення про надання можливості заслухати звіт про фінансово-господарську діяльність за 2015 рік, а також звіт ревізійної комісії за 2015 рік на конференції уповноважених 12 квітня 2016 року.

12 квітня 2016 року відбулася конференція уповноважених членів СК «МЖК «Машинобудівник» проведено конференцію уповноважених членів кооперативу, на порядок денний якої винесені такі питання: про фінансово-господарську діяльність за 2015 рік (із обов`язковим наданням документів); надання звіту ревізійною комісією в особі голови ревізійної комісії Новіковою О. Г. за 2015 рік (із обов`язковим наданням документів); розгляд кошторису на 2016 рік; затвердження рішень, прийнятих на загальних зборах членів СК «МЖК «Машинобудівник» від 02 квітня 2016 року; інші питання.

Мотиви, із яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з частинами першою та третьою статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, які надаються власнику корпоративних прав, надає йому можливість впливати на діяльність господарської організації.

Корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За змістом частин першої та другої статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, є учасниками відносин у сфері господарювання, а відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю належать до господарських відносин (стаття 2, частина шоста статті 3 ГК України).

Питання господарської діяльності кооперативів урегульовано статтею 94 ГК України, яка визначає кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань, які можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Кооперативи здійснюють свою господарську діяльність відповідно до вимог ГК України, інших законодавчих актів.

Законодавець врегулював приписами статей 95-100 ГК України порядок створення та діяльності виробничих кооперативів як таких, що є, поміж інших, підприємствами колективної власності, передбачивши водночас існування відповідного закону, що регулює діяльність різних видів кооперативів (частина перша статті 94 ГК України).

Зазначені вище норми ГК України кореспондуються із приписами статей 83, 85, 86 ЦК  України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України «Про кооперацію».

За змістом положень статей 2, 6, 9 вказаного вище Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах (частина перша статті 7 Закону України «Про кооперацію»).

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів (стаття 2 Закону України «Про кооперацію»).

Таким чином, споживчий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Особи, які є членами створеного ним споживчого кооперативу, є правомочними брати участь в управлінні споживчим кооперативом, отримувати певну частку активів споживчого кооперативу в разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі.

За змістом наведених вище норм корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами. Відповідно, члени споживчого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Наведений правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у  постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18           (провадження № 12-8гс19).

Статутом СК «МЖК «Машинобудівник»передбачено, що відповідач за організаційно-правовою формою є споживчим кооперативом.

Мета і предмет діяльності СК «МЖК «Машинобудівник»визначені пунктом 2 статуту, згідно з яким кооператив створено з метою забезпечення комфортних умов життя, захисту прав його членів, дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використовування неподільного загального майна житлового комплексу. Предметом діяльності кооперативу є належне утримання будинків та прибудинкової території, забезпечення реалізації прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів кооперативу, забезпечення сприяння членам кооперативу в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю кооперативу, здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб.

За розділом 7.4 статуту СК «МЖК «Машинобудівник»кошти кооперативу складаються з: обов`язкових платежів членів кооперативу, коштів, одержаних кооперативом у результаті здачі в оренду допоміжних нежитлових приміщень, які перебувають у спільній власності членів кооперативу для належного утримання житлового комплексу, субсидій та пільги на оплату житлово-комунальних послуг у їх частці в загальному обсязі обов`язкових платежів на утримання і ремонт неподільного та загального майна у разі укладеннявідповідного договору між власником приміщення та кооперативу.

Таким чином, як за приписами законодавства, так і за положеннями статуту відповідач є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту, має відповідні фонди. Члени споживчого кооперативу є носіями корпоративних прав, зокрема у їх відносинах з кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Позивач як член кооперативу, відповідно до статуту та чинного законодавства, має у ньому корпоративні права, порушенням яких, а саме брати участь в управлінні кооперативом, обґрунтовано позовні вимоги.

Визначення законом особливостей правового, організаційного, економічного та соціального функціонування кооперативів прямо передбачено приписами ГК України і  наявність таких особливостей, зокрема щодо розподілу голосів членів кооперативу під час прийняття рішення, способу реалізації членами кооперативу своїх прав на участь в управлінні кооперативом не суперечить змісту та природі корпоративних відносин.

Враховуючи те, що СК «МЖК «Машинобудівник»відповідно до статуту та чинного законодавства є господарською організацією, а спір у цій справі виник у межах господарських правовідносин з управління діяльністю відповідача у зв`язку з порушенням прав члена кооперативу щодо можливості брати участь в управлінні, тому розгляд цього спору повинен відбуватися за правилами господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій помилково вирішили спір по суті, оскільки не врахували того, що відносини між учасниками справи виникли щодо розпорядження корпоративними правами, а тому ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та відповідно до приписів статті 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України.

Керуючись статтями 256, 409, 410, 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 27 червня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого кооперативу «Молодіжний житловий комплекс «Машинобудівник» про визнання рішення конференції уповноважених членів кооперативу незаконним та його скасування закрити.

Суд роз`яснює ОСОБА_1 про те, що розгляд вказаної справи віднесено до суду господарської юрисдикції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак  Судді:І. Ю. Гулейков    А. С. Олійник    С. О. Погрібний   Г. І. Усик

 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/89824723