Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

            01 липня 2020 року                                                                                                       місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 757/50146/18-ц

Номер  провадження № 22-ц/824/843/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Вербової І.М., суддів: Саліхова В. В., Шахової О. В.,

за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А.,

вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року, ухвалене під головуванням судді Юзькової О. Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», про визнання недійсним відключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від централізованого опалення житлового будинку,

в с т а н о в и в :

У  жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про визнання недійсним відключення нежитлового приміщення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 площею 86,7 кв.м. від централізованого опалення житлового будинку АДРЕСА_1 ; в подальшому, на підставі технічного паспорту на будинок, загальну опалювальну площу житлового будинку АДРЕСА_1 , вважати 4795,3 кв.м., з яких: 2468,4 кв.м. відносяться до нежитлового фонду, 1887,9 кв.м. відносяться до житлового фонду, 439 кв.м. - опалювальна площа місць загального користування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Печерського районного суду від 19 липня 2017 року по справі № 757/36512/16-ц, яке рішенням Апеляційного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року залишено без змін, зобов`язано ПАТ «Київенерго» зробити перерахунок нарахувань за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 виходячи з наступних даних: опалювальна площа нежитлових приміщень - 2381,7 кв.м.; опалювальна площа житлової частини - 1884,1 кв.м.

Балансоутримувачем вищевказаного будинку є КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району» згідно даними якої, площа нежитлових приміщень складає 2468,4 кв.м. Таким чином, різниця між даними балансоутримувача і відповідача складає 86,7 кв.м.

Позивач зазначає, що із письмових пояснень ПАТ «Київенерго» від 08 травня 2017 року вбачається, що останнім не виключено з розрахунків площу нежитлових приміщень ФОП ОСОБА_2 , що складає 86,7 кв.м. Разом з тим, докази на підтвердження того, що ПАТ «Київенерго» відключило від централізованого опалення будинку нежитлові приміщення, які належать ФОП ОСОБА_2 , відповідачем надано не було.

Позивач зазначає, що в будинку АДРЕСА_1 стоїть один лічильник теплової електроенергії. Починаючи з 2015 року теплопостачання у вищевказаному будинку розподіляється на 4265,8 кв.м. опалювальної площі будинку, при цьому площа місць загального користування, яка становить 439 кв.м. окремо не виділяється.

На думку позивача, у зв`язку з діями ПАТ «Київенерго» загальна опалювальна площа яка належить ОСОБА_2 протиправно не врахована в опалювальній площі будинку позивача.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», про визнання недійсним відключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від централізованого опалення, передано на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва (а.с. 70).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року (а.с. 115-119) позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», про визнання недійсним відключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від централізованого опалення житлового будинку, залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що шляхом подачі позовної заяви до суду, позивач намагався з`ясувати законність дій ПАТ «Київенерго» при відключенні ФОП ОСОБА_2 від централізованого опалення його будинку, що в свою чергу, негативно вплинуло на його рахунки за тепло, оскільки в будинку стоїть один лічильник і всі мешканці повинні сплачувати за тепло пропорційно займаним площам. Разом з тим, на думку скаржника, за площі виключені з розрахунку буде сплачувати він.

Скаржник зазначає, що в позовній заяві він посилався на п. 25 Правил «Надання послуг з централізованого опалення», Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства № 4 від 22 листопада 2005 року та Наказ № 169 від 06 листопада 2007 року, разом з тим, вказані нормативно-правові акти не були застосовані судом під час ухвалення оскаржуваного рішення.

На думку скаржника, оскаржуване рішення ґрунтується виключно на аналізі рішень по справі за № 757/36512/16-ц, крім того, в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено, що надані позивачем докази містять припущення, проте не зазначено які саме докази на думку суду містять припущення.

Скаржник зазначає, що його позовні вимоги базуються на тому, що дозвільних документів на відключення ФОП ОСОБА_2 від мережі централізованого опалення будинку у відповідача немає, а відтак, його позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.

Відзиву подано не було.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні  з повідомленням учасників справи.

Скаржник ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача ПАТ «Київенерго» та третя особа ФОП ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, шляхом направлення судових повісток-повідомлень.

Представник третьої особи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення у зв`язку з чим, колегія суддів, вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено той факт, що відключення частини площі житлового будинку АДРЕСА_1 площею 86,7 кв.м. від централізованого опалення, слід визнати недійсним, а вимога щодо визнання певної площі опалювальною, не охоплюється положеннями статті 16 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 липня 2017 року зобов`язано ПАТ «Київенерго» провести перерахунок нарахувань за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 , за січень-квітень 2016 року, жовтень 2016 року - березень 2017 року, виходячи з наступних даних: 2381,7 м2 - опалювальна площа нежитлових приміщень; 1884,1 м2 - опалювальна площа житлової частини; 84,9 м2 - опалювальна площа квартири АДРЕСА_1 (а.с. 06).

З листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» від 06 березня 2017 року вбачається, що відповідно до наявного технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 складається із сходових маршрутів площею 187 м2 та сходових площею 252 м2, що в свою чергу складає 439 м2. Площа житлової частини складає 1887,9 м2, площа нежитлових приміщень - 2468,4 м2, загальна площа будинку - 5236 м2 (а.с. 08).

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) згідно якого, останнє набуло права вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (а.с. 21-25).

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно пунктів 24-26 Правил, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.     

Як вбачається з приписів ст.. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не дають підстави вважати відключення нежитлового приміщення ОСОБА_3 площею 86,7 кв.м. від централізованого опалення житлового будинку АДРЕСА_1 , недійсним, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Так, проаналізувавши позовну вимогу: «в подальшому, на підставі технічного паспорту на будинок, загальну опалювальну площу житлового будинку АДРЕСА_1 вважати 4795,3 кв.м., з яких 2468,4 кв.м. відноситься до нежитлового фонду (в тому числі площа 86,7 кв.м. ФОП ОСОБА_3 ), 1887,9 кв.м. до житлового фонду та 439 кв.м. опалювальна площа місць загального користування» колегія суду приходить до висновку, що вказана вимога не охоплюється положеннями ст.. 16 ЦК України, а відтак, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для її задоволення.

Колегія суду ставиться критично до посилання скаржника на те, що оскаржуване рішення ґрунтується виключно на аналізі рішень по справі № 757/36512/16-ц, оскільки, переглядаючи оскаржуване рішення колегія суду приходить до висновку, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції були проаналізовані всі докази, які наявні в матеріалах справи та на підставі яких, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання скаржника на те, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що нежитлове приміщення, площею 86,7 кв. м., яке належить ФОП ОСОБА_2 було відключено від централізованого опалення незаконно, не спростовує висновки суду першої інстанції, оскільки згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування лежить не лише на відповідачі, а й на позивачі. Таким чином, тягар доказування того, що нежитлове приміщення ФОП ОСОБА_2 було відключено від централізованого опалення незаконно, підлягає доказуванню позивачем.

Посилання скаржника на те, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції не були застосовані, зокрема,  п. 25 Правил «Надання послуг з централізованого опалення», Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства № 4 від 22 листопада 2005 року та Наказ № 169 від 06 листопада 2007 року не впливають на висновки суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 06 липня 2020 року.

Суддя-доповідач:                                                                           І.М. Вербова

Судді:                                                                                                           В. В. Саліхов

                                                                                                                          О. В. Шахова

http://reyestr.court.gov.ua/Review/90227496