Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 401/795/20

провадження № 61-2768св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - спільне підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут»,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2020 року у складі судді Макарової Ю. І. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Черненка В. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» про розірвання договору та вчинення певних дій.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до СП - ТОВ «Світловодськпобут» про розірвання договору та вчинення певних дій.

В обґрунтування заявленого позову посилалася на те, що рішенням міжвідомчої комісії з питань відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області від 13 березня 2015 року (протокол № 2), позивачу було надано дозвіл на відключення вищевказаної квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання при наявності технічної можливості встановлення індивідуального опалення. 29 вересня 2017 року рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання було затверджено акт від 20 травня 2017 року про відключення квартири від внутрішньо-будинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. 30 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення та припинення нарахування плати за вказані послуги з підстав відключення квартири від центральної мережі теплопостачання. Незважаючи на звернення позивача відповідач продовжує нараховувати плату за послуги з централізованого опалення.

Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_1 просила суд розірвати договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 23 грудня 2007 року та зобов`язати відповідача припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення в приміщенні квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення від централізованого опалення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2020 року, яке залишено без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року, позов задоволено.

Розірвано договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, укладений 23 грудня 2007 року між СП - ТОВ «Світловодськпобут» та ОСОБА_1 .

Зобов`язано СП - ТОВ «Світловодськпобут» припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення вказаної квартири від централізованого опалення, тобто з 29 вересня 2017 року.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позивач реалізував своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та на момент розгляду справи не користувався послугами відповідача, а тому наявні правові підстави для розірвання договору та зобов`язання відповідача припинити нарахування плати за послуги, оскільки в укладеному договорі сторони передбачили можливість його дострокового розірвання у разі зникнення потреби в отримані послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду, СП - ТОВ «Світловодськпобут», посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.

09 березня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-96цс12, постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 766/13874/17, від 25 липня 2019 року у справі № 415/7624/17 (провадження № 61-42817св18), від 13 травня 2019 року у справі № 447/2450/15-ц (провадження № 61-36581св18), від 05 листопада 2020 року у справі № 229/4116/17 (провадження № К/9901/1414/19), від 19 червня 2019 року у справі № 606/2204/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 683/2223/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 554/7927/15-ц.

Судами не надано належної оцінки тим обставинам, що позивачем не дотримано встановленого законом порядку відключення квартири від системи централізованого опалення і гарячого водопостачання, оскільки таке відключення може мати місце лише у разі відключення будинку АДРЕСА_2 у цілому. У матеріалах цивільної справи відсутні докази, а саме протокол загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 про прийняте рішення щодо відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг відповідачем. Таким чином підприємство виконало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги. Відключення квартири від теплопостачання без дотримання встановленого порядку не породжує правових наслідків як для осіб, які надають послуги з теплопостачання, так і для тих, кому ці послуги фактично надаються, та не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання, оскільки відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за теплову енергію.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1706цс15, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15, а також Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 361/2073/2015-ц (провадження № 61-14387св18). Проте вказані висновки судами не враховано.

Акт про відключення квартири від 20 травня 2017 року, затверджений рішенням міжвідомчої комісії 29 вересня 2017 року не є належним доказом і підтвердженням правомірного відключення квартири АДРЕСА_1 від центрального опалення.

Суди дійшли помилкового висновку, що позивач мав право одноособово без рішення усіх власників будинку здійснити відключення своєї квартири від централізованого опалення. Договір про надання послуги з централізованого опалення має застосовуватися у контексті з відповідним положенням порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого опалення, а одне лише бажання щодо відключення квартири від мережі теплопостачання не може бути підставою для розірвання договору, укладеного між сторонами.

Відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що СП - ТОВ «Світловодськпобут» є виконавцем послуг з централізованого опалення у м. Світловодськ Кіровоградської області та подає теплову енергією в багатоквартирні будинки, зокрема надає послуги з теплопостачання у багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 .

23 грудня 2007 року між СП - ТОВ «Світловодськпобут» (виконавцем) та ОСОБА_1 (споживачем), як власником квартири АДРЕСА_1 , укладений договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, згідно з умовами якого виконавець зобов`язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені Кабінетом Міністрів України (а. с. 5).

Згідно із пунктом 28 договору він укладений строком на 5 років та вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Пунктом 29 договору передбачено, що договір може бути розірваний достроково, зокрема у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами виконавця відповідно до норм та правил діючого законодавства України.

Рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП було розглянуто та затверджено акт від 20 травня 2017 року про відключення квартири АДРЕСА_1 від мережі централізованого опалення (а. с. 7).

30 березня 2020 року позивач звернулася з письмовою заявою до СП - ТОВ «Світловодськпобут», у якій повідомила про відключення її квартири від централізованого опалення, про намір дострокового розірвання договору та порушувала питання про закриття особового рахунку та припинення нарахування плати за послуги з централізованого опалення (а. с. 8).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (чинний на момент виникнення спірних відносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом (частина шоста  статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року).

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на, зокрема, вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 (далі - Правила), та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України від 22 листопада 2005 № 4 (чинним на момент виникнення спірних відносин) (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 24, 25 Правил споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж ЦО і ГВП здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (пункт 26 Правил).

У пунктах 2.1, 2.2 Порядку обумовлено, що для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг центрального опалення та гарячого теплопостачання орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу комісію для розгляду таких питань. Комісія після вивчення конкретних умов приймає рішення, яке оформлюється протоколом, витяг з якого надається заявникові. При позитивному рішенні комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання.

За пунктами 2.5, 2.6, 2.7 Порядку відключення приміщень від внутрішньо-будинкових мереж виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця таких послуг та власника квартири або уповноваженої ним особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження відповідного акта сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.

У справі установлено, що за результатами звернення позивача до міжвідомчої комісії із заявою про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення належної їй квартири, їй надано дозвіл на таке відключення при наявності технічної можливості встановлення індивідуального опалення та затверджено міжвідомчою комісією акт про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП.

Тобто, відсутні підстави вважати, що позивач здійснила самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, оскільки наведене свідчить, що ОСОБА_1 у належний спосіб реалізувала своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та вільний вибір джерела теплової енергії.

Установивши, що позивач реалізувала своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та на момент розгляду справи не користувалася послугами відповідача, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для розірвання договору та зобов`язання відповідача припинити нарахування плати за свої послуги, оскільки в укладеному договорі сторони передбачили можливість його дострокового розірвання у разі зникнення потреби в отримані послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця, що відповідає положенням Законів України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, «Про теплопостачання».

Такого ж висновку, за аналогічних обставин дійшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2020 року у справі №401/799/18 (провадження  №61-703св19).

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що право на розірвання договору з надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води у позивача виникло з часу затвердження 29 вересня 2017 року міжвідомчою комісією акту про відключення від мереж ЦО і ГВП, а отже і зобов`язання за договором мають бути припинені саме з цього часу, в тому числі і в частині нарахування позивачеві плати за послуги централізованого опалення.

Колегія суддів не бере до уваги посилання у касаційній скарзі на те, що позивач при відключенні квартири від теплопостачання порушив встановлений законом порядок відключення, адже не надав до суду рішення співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та рішення органу місцевого самоврядування про відключення багатоквартирного будинку від мереж централізованого опалення на момент здійснення нею відключення своєї квартири, тобто з 29 вересня 2017 року, з наступних підстав.

Так, відповідно до Законів України «Про теплопостачання», «;Про місцеве самоврядування в Україні» питання відключення від мереж централізованого опалення відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування можуть бути оскаржені відповідно до статті 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Відключення квартири ОСОБА_1 відбулось на підставі акту про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від внутрішньо-будинкових мереж ЦО і ГВП від 20 травня 2017 року, затвердженого рішенням мжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП від 29 вересня 2017 року, відповідно до протоколу № 2 від 13 березня 2015 року, яким підтверджено відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що законність прийняття міжвідомчою комісією рішення про відключення квартири позивача від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання та затверджений нею акт про відключення квартири від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання не може встановлюватися в межах розгляду цієї справи.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-96цс12, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1706цс15, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15, постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 766/13874/17, від 25 липня 2019 року у справі № 415/7624/17 (провадження № 61-42817св18), від 13 травня 2019 року у справі № 447/2450/15-ц (провадження № 61-36581св18), від 05 листопада 2020 року № 229/4116/17 (провадження № К/9901/1414/19), від 19 червня 2019 року у справі № 606/2204/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 683/2223/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 554/7927/15-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 361/2073/2015-ц (провадження № 61-14387св18), оскільки висновки у вказаних справах, і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності, зокрема у справі, яка переглядається, на підставі оцінки доказів встановлено наявність підстав для розірвання укладеного між сторонами договору у зв`язку із зникненням потреби в отриманні послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця, що обумовлено сторонами у договорі та відповідає положенням Законів України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, «Про теплопостачання». При цьому встановлено відсутність підстав вважати здійснене позивачем відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води самовільним.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладено у мотивувальних частинах рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Сама по собі незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування судових рішень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду попередніх інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут»  залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький   В. С. Висоцька   І. В. Литвиненко

https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771763

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

17 червня 2021 року

м. Київ

справа №401/1141/20

провадження №61-2468св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач -  ОСОБА_1 ,

відповідач - спільне підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області                          від 10 вересня 2020 року у складі судді Макарова Ю. І. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року у складі колегії суддів Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду до спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» (далі - СП ТОВ «Світловодськпобут») з позовом, в якому просила:

- розірвати договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 11 березня 2005 року, укладений між нею та            СП ТОВ «Світловодськпобут»;

- зобов`язати СП ТОВ «Світловодськпобут» припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення вказаної квартири від централізованого опалення, тобто з 31 липня 2019 року.

Позов мотивовано тим, що 11 березня 2005 року між сторонами укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (далі - договір), терміном на 1 рік, строком до 01 січня

2007 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

За умовами вказаного договору виконавець зобов`язаний надати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором виконувала в повному обсязі, проте відповідач послуги з централізованого опалення надавав низької якості, а гаряче водопостачання взагалі було відсутнє.

Позивач, скориставшись своїм правом, з метою відключення від мережі центрального опалення та гарячого водопостачання, звернулась з відповідною заявою до виконавчого комітету Світловодської міської ради.

Рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради № 459                від 19 червня 2019 року позивачу надано дозвіл на улаштування в її квартирі індивідуального опалення, шляхом відключення її квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання в міжопалювальний період при наявності отримання відповідних технічних умов.

31 липня 2019 року рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання було затверджено акт від 25 червня 2019 року про відключення квартири ОСОБА_1 від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Оскільки акт про відключення було затверджено 31 липня 2019 року, відповідно послуги з централізованого опалення відповідачем ОСОБА_1 з цієї дати не надавались.

27 квітня 2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила розірвати договір про надання послуг з централізованого опалення та припинити нарахування за послуги теплопостачання її квартири з                     31 липня 2019 року, проте відповідач не виконав її вимог, про що повідомив у листі від 18 травня 2020 року.

Не зважаючи на те, що акт про відключення разом з заявою про дострокове розірвання договору та іншими документами було надано відповідачу для припинення нарахування плати за послуги з централізованого опалення, відповідач безпідставно продовжує нараховувати плату за ці послуги, розмір якої в період з 01 листопада 2019 року по 01 квітня 2020 року складає 9 384,43 грн.

Відповідач порушує умови договору та права позивача, що є підставою для розірвання договору в судовому порядку. 

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області      від 10 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року позов задоволено.

Розірвано договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, укладений 11 березня 2005 року між                          СП ТОВ «Світловодськпобут» та ОСОБА_1 .

Зобов`язано СП ТОВ «Світловодськпобут» припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення вказаної квартири від централізованого опалення, тобто з            31 липня 2019 року.

Стягнуто з СП ТОВ «Світловодськпобут» на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що звернення позивача з заявою щодо надання дозволу на улаштування індивідуального опалення, надання виконавчим комітетом Світловодської міської ради позивачу дозволу на улаштування індивідуального опалення шляхом відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання в міжопалювальний період за умови отримання відповідних технічних умов, розроблення за замовленням позивача робочого проекту із зазначенням у ньому технічної можливості встановлення індивідуального опалення, відключення приміщення позивача від централізованого опалення монтажною організацією та встановлення індивідуального опалення, затвердження Міжвідомчою комісією з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП акта про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, в сукупності свідчать про те, що ОСОБА_2 належним чином реалізувала своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та вільний вибір джерела теплової енергії.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що позивач здійснив самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Право на розірвання договору з надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води у позивача виникло з часу затвердження 31 липня 2019 року Міжвідомчою комісією акту про відключення від мереж ЦО і ГВП, відтак і зобов`язання за договором мають бути припинені саме з цього часу, в тому числі і в частині нарахування позивачеві плати за послуги централізованого опалення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги                                                   

У касаційній скарзі СП ТОВ «Світловодськпобут» не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.     

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховним Судом України               від 26 вересня 2012 року у справі № 6-96цс12, постановах Верховним Суду від 19 червня 2018 року у справі №766/13874/17, від 25 липня 2019 року у справі №415/7624/17 (провадження № 61-42817св18), від 13 травня                 2019 року у справі № 447/2450/15 (провадження № 61-36581св18,                   від 05 листопада 2020 року №229/4116/17 (провадження №К/9901/1414/19, від 19 червня 2019 року у справі №606/2204/16, від 17 квітня 2019 року у справі №683/2223/17, від 24 жовтня 2018 року у справі №554/7927/15.

Судами не надано належної оцінки тим обставинам, що позивачем не дотримано встановленого законом порядку відключення квартири від системи централізованого опалення і гарячого водопостачання, оскільки таке відключення може мати місце лише у разі відключення будинку АДРЕСА_1 у цілому. У матеріалах цивільної справи відсутні докази, а саме протокол загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про прийняте рішення щодо відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином підприємство виконало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги. Відключення квартири від теплопостачання без дотримання встановленого порядку не породжує правових наслідків як для осіб, які надають послуги з теплопостачання, так і для тих, кому ці послуги фактично надаються, та не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання, оскільки відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за теплову енергію.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі  № 6-1706 цс15, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі                            № 6-1192цс15, а також Верховним Судом у постанові від 14 серпня            2019 року у справі № 361/2073/2015-ц (провадження № 61-14387св18). Проте вказані висновки судами не враховано.

Акт про відключення квартири від 25 червня 2019 року, затверджений рішенням міжвідомчої комісії 31 липня 2019 року не є належним доказом і підтвердженням правомірного відключення квартири АДРЕСА_1 .

Суди дійшли помилкового висновку, що позивач мав право одноособово без рішення усіх власників будинку здійснити відключення своєї квартири від централізованого опалення. Договір про надання послуги з централізованого опалення має застосовуватися у контексті  з відповідним положенням Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого опалення, а одне лише бажання щодо відключення квартири від мережі теплопостачання не може бути підставою для розірвання договору, укладеного між сторонами. 

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи       

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти доводів відповідача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Фактичні обставини, встановлені судами

СП ТОВ «Світловодськпобут» є постачальником послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води в м. Світловодську, зокрема надає послуги з теплопостачання в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 .

11 березня 2005 року між СП ТОВ «Світловодськпобут» (виконавець) та ОСОБА_1 (споживач), як власником квартири АДРЕСА_1 , укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, за умовами якого виконавець зобов`язався надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені Кабінетом Міністрів України.

Договір укладено строком на 2 роки та вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії, однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (пункт 7.1 договору).

Таким чином, між сторонами існували договірні відносини.

19 червня 2019 року виконавчий комітет Світловодської міської ради рішенням надав ОСОБА_1 дозвіл на відключення квартири АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання при наявності технічної можливості встановлення індивідуального опалення.

На замовлення позивача розроблено Робочий проект за замовленням          № ЕО.0089 «Реконструкція системи централізованого опалення квартири              АДРЕСА_1 », де визначено наявність технічної можливості встановлення індивідуального опалення в помешканні позивача.

25 червня 2019 року представником власника будинку, представником монтажної організації, власником квартири складено акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, яким підтверджено відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення.

Даний акт затверджений рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП, протокол № 2 від 31 липня 2019 року.

Позивач зверталась з письмовою заявою до СП ТОВ «Світловодськпобут», у якій повідомляла про відключення її квартири від централізованого опалення, дострокового розірвання договору та порушувала питання про закриття її особового рахунку та припинення нарахування з цих підстав плати за послуги з централізованого опалення.

Листом від 18 травня 2020 року відповідач повідомив позивача про неможливість задоволення її заяви в зв`язку з тим, що реалізація споживачами права на відмову від послуг ЦО і ГВП можлива лише шляхом відключення окремих житлових будинків, а не окремих приміщень у будинку, а рішення міжвідомчої комісії про надання дозволу про відключення квартири від централізованого опалення є неправомірним.

За наданими відповідачем довідками станом на 01 жовтня 2019 року на час відключення від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, заборгованість у позивача перед відповідачем була відсутня, а станом на 01 квітня 2020 року заборгованість складає 9384 грн, тобто відповідач нараховує позивачу заборгованість за спожиту теплову енергію.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (чинний на момент виникнення спірних відносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом (частина шоста            статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня           2004 року).

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на, зокрема, вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630   (далі - Правила), та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України від 22 листопада 2005 № 4 (чинним на момент виникнення спірних відносин) (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 24, 25 Правил споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж ЦО і ГВП здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (пункт 26 Правил).

У пунктах 2.1, 2.2 Порядку обумовлено, що для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг центрального опалення та гарячого теплопостачання орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу комісію для розгляду таких питань. Комісія після вивчення конкретних умов приймає рішення, яке оформлюється протоколом, витяг з якого надається заявникові. При позитивному рішенні комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання.

За пунктами 2.5, 2.6, 2.7 Порядку, відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця таких послуг та власника квартири або уповноваженої ним особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження відповідного акта сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.

У справі установлено, що за результатами звернення позивача до Міжвідомчої комісії із заявою про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення належної йому квартири, їй надано дозвіл на таке відключення при наявності технічної можливості встановлення індивідуального опалення, на її замовлення розроблено робочий проект із зазначенням у ньому технічної можливості встановлення індивідуального опалення, відключено приміщення позивача від централізованого опалення монтажною організацією та встановлено індивідуальне опалення, затверджено Міжвідомчою комісією акта про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП.

Тобто, відсутні підстави вважати, що позивач здійснила самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, оскільки наведене свідчить, що остання у належний спосіб реалізувала своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та вільний вибір джерела теплової енергії.

Установивши, що позивач реалізувала своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та на момент розгляду справи не користувалася послугами відповідача, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для розірвання договору та зобов`язання відповідача припинити нарахування плати за свої послуги, оскільки в укладеному договорі сторони передбачили можливість його дострокового розірвання у разі зникнення потреби в отримані послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця, що відповідає положенням Законів України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, «Про теплопостачання».

Такого ж висновку, за аналогічних обставин дійшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2020 року у справі №401/799/18 (провадження  №61-703св19).

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що право на розірвання договору з надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води у позивача виникло з часу затвердження 31 липня 2019 року Міжвідомчою комісією Акту про відключення від мереж ЦО і ГВП, відтак і зобов`язання за договором мають бути припинені саме з цього часу, в тому числі і в частині нарахування позивачеві плати за послуги централізованого опалення.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на те, що позивач при відключенні квартири від теплопостачання порушив встановлений законом порядок відключення, адже не надав до суду рішення співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та рішення органу місцевого самоврядування про відключення багатоквартирного будинку від мереж централізованого опалення на момент здійснення нею відключення своєї квартири, тобто з 31 липня          2019 року, з наступних підстав.

Так, відповідно до Законів України «Про теплопостачання», «;Про місцеве самоврядування в Україні» питання відключення від мереж централізованого опалення відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування можуть бути оскаржені відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства.

Відключення квартири ОСОБА_1 відбулось на підставі рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 19 червня 2019 року  № 459, яким надано дозвіл на відключення квартири позивача та акту про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП від 25 червня 2019 року, затвердженого рішенням Міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП, відповідно до протоколу № 2 від 31 липня 2019 року, яким підтверджено відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення.

Таким чином відповідач не був позбавлений можливості оскаржити наведені вище рішення Міжвідомчої комісії та затверджений нею акт про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП у порядку адміністративного судочинства, проте судами під час розгляду справи не встановлено, що відповідач звертався до суду із таким позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що законність прийняття Міжвідомчою комісією рішення про відключення квартири позивача від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання та затверджений нею акт про відключення квартири від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання не може встановлюватися в межах розгляду цієї справи.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-96цс12, від 11 листопада 2015 року у справі                    № 6-1706 цс15, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі                            № 6-1192цс15, постановах Верховним Суду від 19 червня 2018 року у справі №766/13874/17, від 25 липня 2019 року у справі №415/7624/17 (провадження № 61-42817св18), від 13 травня 2019 року у справі                           № 447/2450/15 (провадження № 61-36581св18, від 05 листопада 2020 року №229/4116/17 (провадження №К/9901/1414/19, від 19 червня 2019 року у справі №606/2204/16, від 17 квітня 2019 року у справі №683/2223/17,             від 24 жовтня 2018 року у справі №554/7927/15, від 14 серпня 2019 року у справі № 361/2073/2015-ц (провадження № 61-14387св18), оскільки висновки у вказаних справах, і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності, зокрема у справі, яка переглядається, на підставі оцінки доказів встановлено наявність підстав для розірвання укладеного між сторонами договору у зв`язку із зникненням потреби в отримані послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця, що обумовлено сторонами у договорі та відповідає положенням Законів України «Про житлово-комунальні послуги»                    від 24 червня 2004 року, «Про теплопостачання». При цьому встановлено відсутність підстав вважати здійснене позивачем відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води самовільним.

Інші доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин, зокрема у тому контексті, що на думку відповідача свідчить про незаконність відключення квартири позивача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Проте такі аргументи належним чином перевірені судами під час розгляду справи та спростовані з урахуванням установлених конкретних обставин та оцінки поданих сторонами доказів на предмет їх належності і допустимості.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій. 

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області             від 10 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                 В. С. Висоцька

  А. І. Грушицький

  І. В. Литвиненко

https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771680

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

05 липня 2021 року

м. Київ

справа № 401/660/20

провадження № 61-2770св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Спільне підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут»,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2020 року у складі судді Волошиної Н. Л. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» (далі - СП ТОВ «Світловодськпобут») про розірвання договору та зобов`язання припинити нарахування плати за послуги, посилаючись на те, що через неналежне надання СП ТОВ «Світловодськпобут» послуг з централізованого опалення та відсутність постачання гарячої води в місті Світловодську понад 20 років вона вирішила встановити електричне індивідуальне опалення у своїй квартирі, тому звернулася до Виконавчого комітету Світловодської міської ради з відповідною заявою про надання дозволу на відключення її помешкання від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Рішенням Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 02 червня 2017 року № 367 «Про надання дозволів на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання» їй надано такий дозвіл, який реалізовано шляхом проведення відключення зазначених мереж в належній їй квартирі, про що 02 серпня 2017 року складено акт, в якому зазначено, що централізоване опалення у квартирі відсутнє, транзитні стояки опалення ізольовані, натомість встановлено електричне індивідуальне опалення. Акт про відключення разом із заявою про дострокове розірвання договору було надано СП ТОВ «Світловодськпобут» для припинення нарахування плати за послуги з централізованого опалення, однак відповідач безпідставно продовжує нараховувати плату за такі послуги, якими вона не користується. Враховуючи наведене,  ОСОБА_1 просила: розірвати договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 01 лютого 2010 року, укладений між нею та СП ТОВ «Світловодськпобут»; зобов`язати відповідача припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення вказаної квартири від централізованого опалення, тобто з 16 серпня 2017 року.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2020 року позов задоволено. Розірвано договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, укладений 01 лютого 2010 року між СП ТОВ «Світловодськпобут» і ОСОБА_1 . Зобов`язано СП ТОВ «Світловодськпобут» припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення вказаної квартири від централізованого опалення, тобто з 16 серпня 2017 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відключення квартири позивача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води проведено на підставі чинного на той час рішення постійно діючої міжвідомчої комісії Виконавчого комітету Світловодської міської ради, створеної місцевим органом виконавчої влади. Крім того, договором про надання послуг передбачено право на його розірвання у зв`язку з відмовою споживача від користування послугами або у разі минання потреби в отриманні послуг. У споживача виникло право розірвати договір з 16 серпня 2017 року, тобто з часу затвердження Міжвідомчою комісією акта про відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, тому зобов`язання за таким договором мають бути припинені.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу СП ТОВ «Світловодськпобут» залишено без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2020 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними тапідтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Оскільки правові відносини між сторонами договору припиняються шляхом його розірвання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач зобов`язаний припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення з моменту відключення квартири позивача від централізованого опалення.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

18 лютого 2021 року СП ТОВ «Світловодськпобут» подало засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-96цс12, від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1706цс15, № 6-1192цс15, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 766/13874/17, від 05 листопада 2020 року у справі № 229/4116/17, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 554/7927/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 683/2223/17, від 14 серпня 2019 року у справі № 361/2073/2015-ц та в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року у справі № 606/2204/16-ц, від 25 липня 2019 року у справі № 415/7624/17. Позивач не дотрималася встановленого законом порядку відключення квартири від системи централізованого опалення та постачання гарячої води. Таке відключення може мати місце лише у випадку відключення всього будинку АДРЕСА_2 . Крім того, рішення місцевого органу виконавчої влади, на підставі якого позивачу було надано дозвіл на відключення від системи централізованого опалення та постачання гарячої води, було скасоване адміністративним судом. Тобто у позивача не було правових підстав для такого відключення.

16 березня 2021 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу СП ТОВ «Світловодськпобут», в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що вона відключилася від мережі централізованого опалення не самовільно, а на підставі відповідного дозволу Виконавчого комітету Світловодської міської ради. На підтвердження вказаних обставин вона надала витяг із зазначеного рішення місцевого органу виконавчої влади. Після ухвалення цього рішення вона вчинила всі необхідні дії, спрямовані на його реалізацію. Крім того, відповідач не оскаржував отримання нею дозволу на відключення від мережі централізованого опалення в судовому порядку.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.

09 березня 2021 року справа № 401/660/20 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право, зокрема на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Судами встановлено, що СП ТОВ «Світловодськпобут» є постачальником послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води в місті Світловодську і надає послуги з теплопостачання в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 .

01 лютого 2010 року між ОСОБА_1 та СП ТОВ «Світловодськпобут» було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води строком на 5 років.

Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Пунктом 28 вищевказаного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води передбачено, що договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Відповідно до пунктів 12, 13 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право: у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води; розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 (далі - Правила), та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 № 4 (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 24, 25, 26 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. У заяві про відключення від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води власник (власники) будинку зазначає (зазначають) причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання. Засідання Комісії  відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального  (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води.

Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води виконуються у міжопалювальний період. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. (пункти 2.5, 2.6, 2.7 Порядку).

Судами також встановлено, що згідно з витягом з рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 02 червня 2017 року № 367 «Про надання дозволів на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання» ОСОБА_1 було надано дозвіл на відключення квартири АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.

З акта про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання від 12  червня 2017 року, затвердженого рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (протокол № 4) від 16 серпня 2017 року, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 відключена від централізованого опалення шляхом заварювання стояків та їх ізолювання.

Комісією у присутності власника - ОСОБА_1 та членів комісії: представника Управління житлово-комунального господарства Світловодської міської ради - Носенко Т. В., представника Світловодського району електричних мереж - Зубкова А. М., представника Світловодського управління по експлуатації газового господарства - Щербини В. І., представника  СП ТОВ «Світловодськпобут» - Печур Н. І. встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1  проведено відключення від внутрішньо-будинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. Централізоване опалення у квартирі (приміщенні) відсутнє, транзитні стояки опалення ізольовані. Встановлено електричне індивідуальне опалення згідно з проєктом.

З довідки СП ТОВ «Світловодськпобут» від 11 вересня 2017 року № 412, виданої ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , особовий рахунок НОМЕР_1 , вбачається, що у ОСОБА_1 на 01 липня 2017 року відсутня заборгованість за спожиту теплову енергію.

10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до СП ТОВ «Світловодськпобут» із заявою, в якій повідомила про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01 лютого 2010 року на підставі пункту 29 вказаного договору.

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року, скасовано вищезгадане рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області від 02 червня 2017 року № 367.

Згідно з довідкою СП ТОВ «Світловодськпобут» від 13 квітня 2020 року № 32, виданою ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , особовий рахунок НОМЕР_1 , на 01 квітня 2020 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 23 026,43 грн.

04 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до СП ТОВ «Світловодськпобут» із заявою, в якій просила припинити нарахування плати за послуги централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення вказаної квартири від централізованого опалення, тобто з 16 серпня 2017 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 здійснила відключення належної їй квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому законом порядку згідно з рішенням Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 02 червня 2017 року № 367, на підставі якого їй було надано відповідний дозвіл, тому відповідач зобов`язаний припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення з моменту відключення квартири позивача.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання СП ТОВ «Світловодськпобут» на те, що рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 02 червня 2017 року № 367 було скасоване постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року, не заслуговує на увагу, оскільки на час проведення позивачем робіт з відключення квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води згадане рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради, яким позивачу було надано відповідний дозвіл, було чинним. Тобто дії позивача не були протиправними.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2019 року у справі № 401/2587/18 (провадження № 61-8952св19), від 14 лютого 2020 року у справі № 401/799/18 (провадження     № 61-703св19), від 31 березня 2021 року у справі № 401/853/20 (провадження     № 61-16527св20).

Виходячи з наведеного, не заслуговують на увагу доводи заявника щодо недотримання позивачем встановленого законом порядку відключення квартири від системи централізованого опалення та постачання гарячої води. Вказані доводи також були викладені в апеляційній скарзі відповідача та були оцінені судом апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-96цс12, від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1706цс15, № 6-1192цс15, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 766/13874/17, від 05 листопада 2020 року у справі № 229/4116/17, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 554/7927/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 683/2223/17, від 14 серпня 2019 року у справі № 361/2073/2015-ц та в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року у справі № 606/2204/16-ц, від 25 липня 2019 року у справі № 415/7624/17, є неспроможними, оскільки правові висновки у вказаних постановах, відображені заявником в касаційній скарзі, стосуються обставин самовільного відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Натомість в цій справі не було встановлено обставин самовільного відключення позивача від зазначених мереж. Тобто обставини, встановлені судами попередніх інстанцій в цій справі, не є подібними до обставин, встановлених у вказаних заявником справах.

Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

В цій справі позивач отримала дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в установленому законом порядку та реалізувала його, вчинивши необхідні дії, після чого рішення місцевого органу виконавчої влади, яким надано відповідний дозвіл, було скасоване судом.

Подібні обставини були встановлені у вищезгаданих справах №№ 401/2587/18, 401/799/18, 401/853/20, переглянутих Верховним Судом, в яких зроблено висновок, що дії споживача за таких обставин не є протиправними. СП ТОВ «Світловодськпобут» було стороною у вказаних справах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів. Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук   В. М. Ігнатенко   С. О. Карпенко

https://reyestr.court.gov.ua/Review/98267319

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 401/707/20

провадження № 61-2739св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - спільне підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут»,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2020 року в складі судді Андріянової С. М. та на постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 січня 2021 року в складі колегії суддів Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Спільного Підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» (далі СП ТОВ «Світловодськпобут») про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтуванні позовних вимог посилалася на те, що 09 січня 2010 року між нею та СП ТОВ «Світловодськпобут» укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води у квартирі АДРЕСА_1 .

Зазначала, що свої зобов`язання за вказаним договором позивач виконувала у повному обсязі та своєчасно сплачувала за надані послуги за встановленими тарифами, натомість свої зобов`язання за договором відповідач не виконував, оскільки послуги з теплопостачання були неякісними, а гаряче водопостачання взагалі було відсутнє. У зв`язку із неналежним наданням відповідачем послуг з централізованого опалення та відсутністю гарячого водопостачання в м. Світловодську Кіровоградської області вже понад 20 років, вона вирішила встановити індивідуальне опалення в своїй квартирі, та звернулася з відповідною заявою до виконавчого комітету Світловодської міської ради.

Рішенням Міжвідомчої комісії щодо надання дозволу на відключення квартири (приміщення) від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, викладені в пункті 2 Протоколу засідання Міжвідомчої комісії Виконавчого комітету Світловодської міської ради для розгляду питань щодо відключення від мереж централізованого опалення за № 1 від 20 лютого 2015 року їй надано дозвіл на відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.

26 вересня 2018 року рішенням Міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення та ГВП затверджено акт від 22 липня 2018 року про відключення її квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП.

Вказувала, що, звернувшись до абонентського відділу відповідача, дізналася, що їй незаконно продовжують нараховувати плату за послуги, які вона фактично не споживає з початку опалювального періоду 2018 року.

17 березня 2020 року позивач зверталася до відповідача з письмовою заявою про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення та припинення нарахування плати за вказані послуги з підстав відключення її квартири від центральної мережі теплопостачання. Незважаючи на звернення позивача, відповідач продовжує нараховувати плату за послуги з централізованого опалення, у зв`язку з чим позивачка просить:

розірвати договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 09 січня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та СП ТОВ «Світловодськпобут»;

зобов`язати відповідача припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 та зняти раніше нараховану заборгованість з початку опалювального періоду 2018 року, тобто з 01 жовтня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2020 року позов задоволено:

розірвано договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, укладений 09 січня 2010 року між СП ТОВ «Світловодськпобут» та ОСОБА_1 ;

зобов`язано СП ТОВ «Світловодськпобут» припинити проводити нарахування плати за послуги з централізованого опалення за особовим рахунком № НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_1 , та зняти раніше нараховану заборгованість з початку опалювального періоду 2018 року, тобто з 01 жовтня 2018 року;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд виходив з того, що позивач реалізувала дозвіл на відключення своєї квартири від мереж ЦО і ГВП 26 вересня 2018 року в період чинності рішення Міжвідомчої комісії Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 20 лютого 2015 року, у зв`язку з чим зробив висновок, що таке відключення є правомірним, та не може вважатися самовільним.

Встановивши факт припинення користування позивачем послугами відповідача з часу затвердження постійно діючою Міжвідомчою комісією виконкому Світловодської міської ради акту про відключення квартири позивача від мереж ЦО та ГВП, тобто з 26 вересня 2018 року, та відсутності заборгованості за надання централізованого теплопостачання на час відключення, суд вважав наявними правові підстави для розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 09 січня 2010 року, зобов`язання відповідача припинити нарахування плати за свої послуги та зняття раніше нарахованої заборгованості з початку опалювального періоду 2018 року, тобто з 01 жовтня 2018 року, оскільки в укладеному договорі сторони передбачили можливість його дострокового розірвання у разі зникнення потреби в отриманні послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця.

Відхиляючи доводи позивача про те, що рішення про надання дозволу позивачці на відключення від мереж ЦО та ГВП скасоване постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року в справі № 1140/3438/18, суд посиланням на рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року в справі № 1-9/2009, вказав, що скасування зазначеного рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради не має правового значення, оскільки воно є актом індивідуальної дії, який застосований одноразово і вичерпав свою дію фактом його виконання до моменту його скасування в судовому порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу СП ТОВ «Світловодськпобут» залишено без задоволення; рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2020 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними та підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Оскільки правові відносини між сторонами договору припиняються шляхом його розірвання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач зобов`язаний припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення з моменту відключення квартири позивача від централізованого опалення.

Аргументи учасників справи

У лютому 2021 року СП ТОВ «Світловодськпобут» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 січня 2021 року, просило їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно задовольнили позов ОСОБА_1 , оскільки вона не дотрималася встановленого законом порядку відключення квартири від системи централізованого опалення та постачання гарячої води. Таке відключення може мати місце лише у випадку відключення всього будинку АДРЕСА_2 . Крім того, рішення місцевого органу виконавчої влади, на підставі якого позивачу було надано дозвіл на відключення від системи централізованого опалення та постачання гарячої води, було скасоване адміністративним судом. Тобто у позивача не було правових підстав для такого відключення.

У квітні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що вона відключилася від мережі централізованого опалення не самовільно, а на підставі відповідного дозволу Виконавчого комітету Світловодської міської ради. На підтвердження вказаних обставин вона надала витяг із зазначеного рішення місцевого органу виконавчої влади. Після ухвалення цього рішення вона вчинила всі необхідні дії, спрямовані на його реалізацію.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 25 листопада2021 року зазначено підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 766/13874/17, від 25 липня 2019 року в справі № 415/7624/17, від 13 травня 2019 року в справі                                     № 447/2450/15-ц, від 05 листопада 2020 року в справі № 229/4116/17, від                             14 серпня 2019 року в справі № 361/2073/2015-ц та постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року в справі № 6-96цс12, від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1706цс15 та № 6-1192цс15.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що СП ТОВ «Світловодськпобут» є постачальником послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води в м. Світловодську, зокрема надає послуги з теплопостачання в багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 .

09 січня 2010 року між СП ТОВ «Світловодськпобут» та ОСОБА_1 укладений договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води.

За умовами вказаного договору виконавець зобов`язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені Кабінетом Міністрів України.

Договір укладений строком на 5 (п`ять) років та вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (пункт 28 договору).

Згідно витягу з протоколу № 1 засідання Міжвідомчої комісії Виконавчого комітету Світловодської міської ради для розгляду питань щодо відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання від 20 лютого 2015 року та додатку №2 до протоколу «Реєстр громадян, які подали заяви щодо надання дозволів на відключення від мереж ЦО та ГВП», ОСОБА_1 надано дозвіл на відключення квартири АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Актом про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП від 22 липня 2018 року, складеного КП «Житлосвіт 2012», затвердженого рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО ГВП Протокол № 8 від 26 вересня 2018 року підтверджено, що квартира ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , фактично відключена від централізованого опалення з липня 2018 року, шляхом видимого розриву заварюванням приєднань радіаторів, заварюванням стояків, ізолювання стояків та заварюванням уводів в ГВП у квартиру.

Згідно довідки СП ТОВ «Світловодськпобут» № 302 від 04 жовтня 2018 року, заборгованість ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 за спожиту теплову енергію станом на 01 жовтня 2018 року відсутня.

17 березня 2020 року ОСОБА_1 зверталася до СП ТОВ «Світловодськпобут» про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 09 січня 2010 року, що укладений між нею та СП ТОВ «Світловодськпобут», у зв`язку із встановленням у її квартирі індивідуального опалення, та припинити нарахування плати за послуги і зняти раніше нараховану заборгованість з початку опалювального сезону, тобто з 01 жовтня 2018 року.

З довідки СП ТОВ «Світловодськпобут» № 56 від 26 травня 2020 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , по особовому рахунку № НОМЕР_1 за спожиту теплову енергію станом на 01 травня 2020 року становить 15 639,57 грн.

Встановлено, що відповідач продовжує нараховувати позивачу заборгованість за спожиту теплову енергію.

Рішення Міжвідомчої комісії щодо надання дозволу на відключення квартири (приміщення) від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, викладені в пункті 2 протоколу засідання Міжвідомчої комісії Виконавчого комітету Світловодської міської ради для розгляду питань щодо відключення від мереж централізованого опалення за № 1 від 20 лютого 2015 року скасоване постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи, викладені в касаційні скарзі, з таких мотивів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на, зокрема, вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 (далі - Правила), та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 24, 25 Правил споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж ЦО і ГВП здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (пункт 26 Правил).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Порядку для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг центрального опалення та гарячого теплопостачання орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу комісію для розгляду таких питань. Комісія після вивчення конкретних умов приймає рішення, яке оформлюється протоколом, витяг з якого надається заявникові. При позитивному рішенні комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання.

Згідно з пунктами 2.5, 2.6, 2.7 Порядку, відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця таких послуг та власника квартири або уповноваженої ним особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження відповідного акта сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року в справі № 554/946/18 (провадження № 61-44416св18) зроблено висновок, що «єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинним законодавством України не передбачено».

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що  ОСОБА_1 здійснила відключення належної їй квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому законом порядку згідно з рішенням Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 20 лютого 2015 року № 2, на підставі якого їй було надано відповідний дозвіл, томувідповідач зобов`язаний припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення з моменту відключення квартири позивача.

У постанові Верховного Суду від 05 липня 2021 року в справі № 401/660/20 (провадження № 61-2770св21) зроблено висновок про те, що «посилання СП ТОВ «Світловодськпобут» на те, що рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 02 червня 2017 року № 367 було скасоване постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 червня 2018 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року, не заслуговує на увагу, оскільки на час проведення позивачем робіт з відключення квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води згадане рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради, яким позивачу було надано відповідний дозвіл, було чинним. Тобто дії позивача не були протиправними. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2019 року у справі № 401/2587/18 (провадження № 61-8952св19), від 14 лютого 2020 року у справі № 401/799/18 (провадження № 61-703св19), від 31 березня 2021 року у справі № 401/853/20 (провадження № 61-16527св20). Виходячи з наведеного, не заслуговують на увагу доводи заявника щодо недотримання позивачем встановленого законом порядку відключення квартири від системи централізованого опалення та постачання гарячої води».

За таких обставин суди правильно відхилили посилання СП ТОВ «Світловодськпобут» про те, що рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 20 лютого 2015 року визнано постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року протиправним, оскільки на час проведення позивачем робіт по відключенню квартири від мережі централізованого опалення вказане рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області, яким було надано дозвіл позивачу на відключення квартири від централізованого опалення, було чинним, що свідчить про законність дій позивача.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 липня 2021 року в справі № 401/660/20 (провадження № 61-2770св21),не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями  400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                   В. І. Крат

Судді                                                                              Н. О. Антоненко

                                                                                      І. О. Дундар

                                                                                      Є. В. Краснощоков

                                                                                      М. М. Русинчук

https://reyestr.court.gov.ua/Review/101754063