Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 761/33019/17

провадження № 61-16024св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач (за первісним позовом) - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштан»,

відповідач (за первісним позовом) - ОСОБА_1 ,

позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач  (за зустрічним позовом) - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштан»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштан» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 рокуу складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,

у справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштан» провизнання незаконним та скасування рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштан».

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштан» (далі - ОСББ «Каштан») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 прийнято рішення про створення ОСББ «Каштан». 02 квітня 1998 року ОСББ «Каштан» зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією м. Києва, реєстраційний номер 21622.

Відповідно до статуту ОСББ «Каштан» створено з метою вирішення питань про використання об`єктів, що перебувають у спільній власності членів об`єднання для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території.

10 липня 2008 року загальні збори ОСББ «Каштан» прийняли рішення про прийняття житлового комплексу на баланс об`єднання.

Згідно з рішенням VII сесії V скликання Шевченківської районної у м. Києві ради від 25 липня 2009 року за № 694 та актом приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс 29 жовтня 2010 року ОСББ «Каштан» прийняв на власний баланс весь житловий комплекс на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 липня 1994 року є співвласником 37/100 частин квартири АДРЕСА_2 .

Між позивачем і відповідачем існують відносини з приводу надання послуг з утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території.

Рішенням загальних зборів членів ОСББ «Каштан» затверджено розмір внесків до резервного фонду. З 29 грудня 2010 року по 30 грудня 2015 року діяв тариф на сплату внесків до резервного фонду у розмірі 10 грн за 1 кв. м, починаючи з 01 жовтня 2015 року діє тариф на сплату внесків до резервного фонду у розмірі 50 грн за 1 кв. м.

Однак дані внески відповідач не сплачує, у зв`язку з чим станом на 10 вересня 2017 року утворилась заборгованість в розмірі 73 720,00 грн.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Каштан» суму заборгованості за внесками до резервного фонду у розмірі 73 720,00 грн та судовий збір.

У жовтні 2018 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСББ «Каштан» про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів ОСББ «Каштан».

Посилаючись на порушення процедури, встановленої законом, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати рішення ОСББ «Каштан» від 30 вересня 2015 року та стягнути з ОСББ «Каштан» судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, у задоволенні позовної заяви ОСББ «Каштан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено, зустрічну позовну заяву задоволено в повному обсязі.

Визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів ОСББ «Каштан» від 30 вересня 2015 року та вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що ОСББ «Каштан» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження розрахунку заборгованості.

Загальні збори ОСББ «Каштан» від 30 вересня 2015 року було проведено з порушенням процедури, встановленої Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», зокрема, щодо сповіщення про дату і місце їх проведення та наявності кворуму, тому рішення загальних зборів ОСББ «Каштан» від 30 вересня 2015 року є незаконним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, ОСББ «Каштан», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і справу направити на новий розгляд.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Шевченківського районного суду м. Києва.

11 жовтня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 12 жовтня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19, від 15 січня 2020 року у справі № 200/19766/16-ц, від 17 липня 2018 року у справі № 910/6356/16 та інших.

В касаційній скарзі зазначається, що суд розглянув справу за участю особи, що не могла набути статусу представника в суді апеляційної інстанції.

Позивач за зустрічним звернувся до суду з позовом із пропуском строку позовної давності. Оскільки в день проведення зборів ОСОБА_1 прибув на місце їх проведення, він знав про оскаржуване рішення значно раніше, ніж про це стверджує.

Для ухвалення рішення загальних зборів достатньо було простої більшості голосів.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2020 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі та обслуговуванні ОСББ «Каштан».

На підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 липня 1994 року 37/100 частин квартири АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2

30 вересня 2015 року рішенням загальних зборів ОСББ «Каштан» прийнято рішення про затвердження розміру щомісячних внесків до резервного фонду у розмірі 50 грн за 1 кв. м.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо первісного позову

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного і загального майна.

За змістом частини четвертої статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних із діяльністю об`єднання.

Відповідно до положень частини першої статті 17, статті 20, частин шостої, сьомої, восьмої статті 22, частини четвертої статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об`єднання співвласників, зобов`язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна незалежно від членства в об`єднанні в розмірі затверджених в установленому порядку тарифів.

З матеріалів справи відомо, що на підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 по сплаті внесків, ОСББ «Каштан» надало відомість помісячного розрахунку нарахувань та оплат по квартирі АДРЕСА_3 у резервний фонд з 10 вересня 2014 року по 30 вересня 2015 року за тарифом 10,00 грн та з 01 жовтня 2015 року по 10 вересня 2017 року за тарифом 50,00 грн з визначенням загальної суми заборгованості - 73 720,00 грн (т. 1 а. с. 6-8).

Суди попередніх інстанцій оцінили зазначений доказ та вказали, що цей розрахунок не підтверджений первинними документами, а саме: квитанціями, рахунками на сплату із зазначенням періоду оплати, суми та призначення платежу.

На підтвердження тарифів позивач надав витяг з протоколу № 6 загальних зборів ОСББ «Каштан» від 29 грудня 2010 року про погодження щомісячного тарифу на 2011 рік на житлово-комунальні послуги для житлових приміщень у розмірі 9,87 грн за 1 кв. м та протокол № 2/15 загальних зборів ОСББ «Каштан» від 30 вересня 2015 року про встановлення з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року щомісячних платежів до резервного фонду в розмірі 50,00 грн за 1 кв. м.

Проте у рішенні загальних зборів від 29 грудня 2010 року, оформленому протоколом № 6, визначено тариф лише на 2011 рік.

Належних доказів на підтвердження позовних вимог ОСББ «Каштан» суду не надало.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ОСББ «Каштан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Щодо зустрічного позову

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ статуту ОСББ «Каштан» метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутом.

Згідно із статтею 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник має право брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування («за» чи «проти»).

Згідно із статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» повідомлення про дату та місце проведення зборів співвласників має бути вручено не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення зборів у письмовій формі кожному співвласникові під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також має бути розміщено у загальнодоступному місці при вході до кожного під`їзду багатоквартирного будинку.

Повідомлення про проведення зборів співвласників має містити інформацію про ініціатора проведення таких зборів, дату, місце та час їх проведення, порядок денний. До повідомлення про проведення зборів співвласників можуть додаватися додаткові матеріали або інформація, що будуть розглядатися на зборах.

Отже, указана норма права імперативно визначає порядок і спосіб повідомлення власників: форма повідомлення обов`язково письмова; повідомляється кожен власник; таке повідомлення вручається власнику або під розписку, або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом).

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №  457/294/17(провадження № 61-34956св18).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що повідомлення про дату та місце проведення зборів співвласників багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 розміщено не було, вказану обставину представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні не спростовував.

Відповідно до частини шостої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2 і 3 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

З матеріалів справи відомо, що загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку становить 1 512,34 кв. м. У зборах взяли участь 14 осіб, яким належать квартири та нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 883,9 кв. м, що в сукупності становить 58,446 % голосів, що є менше ніж 75 % голосів.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що загальні збори ОСББ «Каштан» від 30 вересня 2015 року було проведено з порушенням процедури, встановленої Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Доводи касаційної скарги про пропуск строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки суд установив, що ОСОБА_1 стало відомо про наявність рішення загальних зборів ОСББ «Каштан» лише після подачі позову до нього про стягнення заборгованості у вересні 2017 року, а зустрічний позов подано в межах трирічного строку, передбаченого статтею 267 ЦК України.

Доводи скаржника про те, що суд розглянув справу за участю особи, яка не є адвокатом, а тому не могла набути статусу представника в суді, не можуть бути достатньою підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Розглядаючи питання щодо юрисдикції  цього спору Верховний Суд враховує, зокрема, що Об`єднана палата Касаційного цивільного суду подібний спір з ОСББ також розглядала за правилами, встановленими ЦПК України (постанова від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17, провадження № 61-16353сво18).

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19, від 15 січня 2020 року у справі № 200/19766/16-ц, від 17 липня 2018 року у справі № 910/6356/16 та інших, колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку слід враховувати доведеність заявлених вимог належними доказами.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень ЦК України у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав вийти за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштан» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                             В. С. Висоцька

Судді:                                                                                                        А. І. Грушицький                       А. А. Калараш                                                                                                                                                                                                                                       І. В. Литвиненко                                                                                                       Є. В. Петров

https://reyestr.court.gov.ua/Review/101064340