Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Комітет]

Віктор Іванович, Ви писали:

"Єдине, що не передбачено Порядком, так це формування тарифу "за замовленням" споживачів, однак вони повинні формуватися для кожного будинку окремо. Спускати такі тарифи "зверху" - самоправство."

Питання:

Яким чином мешканці будинку можуть вплинути на те, що саме, які саме послуги, ввійдуть до послуги з утримання будинку та прибудинкової території?

Цей перелік їм нав\\\'яжуть чи вони, якимось чином можуть вплинути на цей перелік?

Віктор Іванович, розтлумачте, будь ласка.

Розмір тарифів (нормативних витрат, пов\\\'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається по кожному будинку окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг (додаток).

Як повинно відбуватися визначення розміру тарифу по кожному будинку окремо?

Навіщо до ПОРЯДОКУ формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій додано ТИПОВИЙ ПЕРЕЛІК послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій?

Цей типовий перелік послуг є обов\\\'язковим для формування тарифу, комунальники мають право щось з нього викидати?

Якщо мешканці будинків мають бажання щоб до тарифу увійшли ті пункти які їм потрібні то чи мають вони право наполягати на своєму бажанні?



Для якої мети, а головне, для кого саме було розроблено ПРИМІРНИЙ ПЕРЕЛІК послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, Н А К А З від 10.08.2004 N 150 ?

[gro-za]

Усі типові (примірні) переліки були запроваджені для орієнтиру, для неграмотних та напівграмотних виконавців. Набір послуг, які фактично надаються у кожному будинку, затверджує орган місцевого самоврядування з подачі балансоутримувача будинку, або повинен це робити. Зрозуміло, що будинок від будинку відрізняється. Хоч би наявністю чи відсутністю ліфтового господарства. Або такою екзотикою, як дворові туалети. Чи ще чимось. Розмір тарифу визначається по кожному будинку окремо шляхом розрахунків на підставі даних бухгалтерського обліку згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ від 12.07.2005 р. № 560. Я намагався їх навчити цій нехитрій справі, але нічого не вийшло. Відсутні вихідні дані. Балансоутримувач повинен вести облік фактичних витрат по кожному будинку окремо. Біда в тому, що минуло більше 3 років, а вони до цього ще не приступили. Звідси й труднощі в імплементації постанови КМУ № 560. Вона розрахована на німецький порядок і добросовісне відношення комунальників, чого у нас немає і ще довго-довго довго не буде. Якщо у столиці з цим повне безладдя, то що можна вимагати від влади у інших містах і селищах? Нині популярне гасло "Геть усіх!", однак хто повинен виконати цей "Геть", і хто прийде на зміну? Звичайно, наполегливі ініціатори можуть чогось добитися для окремо взятого будинку. Але це поки-що буде винятком з загального неписаного правила. Деякі ОСББ запевняють, що у них все гаразд. Відносно бажання мешканців наполягати на забезпеченні тими чи іншими послугами всупереч небажанню балансоутримувача або місцевої влади - наполягати можна, але хто ж буде дослуховуватися? Деякі послуги, наприклад, неможливо забезпечити при існуючому стані фінансування. Не секрет, що в Україні немало будинків не мають централізованого постачання гарячої води.

А загальне резюме таке: влада діє в основному з популістських міркувань, точніше, дурить народ. От є у нас профільне міністерство - так, є? Повинно воно видавати на-гора якісь нормативно-правові акти? А якже! Якщо ні, то для чого тоді воно? А хто їх буде дотримуватися - це не проблема міністерства, воно не має владних повноважень. Усі повноваження на місцях. Кажуть, що їх навіть малувато. Насправді, причина в іншому. Відсутня система примусу, спонукання, покарання за недбалість. Відсутня й зацікавленість чиновників. Людські істоти виконують ті чи інші норми або під тиском страху, або з матеріальної зацікавленості. Сталін та інші диктатори намагалися навести порядок у суспільстві терором. Дещо їм вдавалося. В умовах демократії повинна діяти зацікавленість. Тільки не в таких злиденних державах, як наша. Побоююсь, що нам вже ні диктатура, ні демократія не допоможе. Виходить, що ми вимушені боротися, або скаржитися, або скиглити, або не звертати уваги, або тікати за кордон. У них своє життя - у нас своє.

[Комітет]

Я ще не бачив цього побудинкового тарифу, що саме вони туди заклали. Але, на останньому зібранні, де депутат розповідав мешканцям його виборчої дільниці, про те, як відбуватиметься нарахування, він сказав, що ремонт під\\\'їздів до тарифу не входитиме, а також, я так розумію, не входитиме "Поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрою,

розташованих на прибудинковій території" (коли побачу перелік, буду точно знати що є а чого немає), а це більше всього потрібне людям. Виходить, що вони не отримають того чого бажають, так?

Депутат проговорився, що тариф будуть обговорювати на громадських слуханнях (раніше вони проводилися формально, ніхто не знав про їх проведення), попередньо його надрукували у місцевих ЗМІ. Чи можуть люди на цих громадських слуханнях вказати на те що саме їм потрібне у цьому тарифі?

Моє ставлення до послуги з утримання будинку та прибудинкової території, базується на Законі про Власність.

Ми вже давно всі зрозуміли, що багатоповерхові будинки це спільна сумісна власність власників приватизованих і не приватизованих квартир.

Конституційний Суд України зазначає, що правова сутність статей 13 і 41 Конституції України полягає у проголошенні рівних можливостей володіння, користування і розпорядження власністю та гарантіях держави щодо забезпечення

захисту цих прав.

Я процитую те, що на мою думку, дозволяє мені казати про те, що саме власник приймає рішення, які стосуються його власності, і поки він не передав цього права іншій юридичній особі (не уклав договору з цією юридичною особою про те що вона має право розпоряджатися її майном і приймати рішення які цього майна стосуються) то перш ніж щось буде здійснено по відношенню до його власності, треба щоб ці дії були узгоджені з самим власником майна.



Стаття 2. Право власності



1. Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

2. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

3. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

4. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.



Отже, на мою думку, розпоряджатися майном означає – приймати будь-які рішення, які стосуються майна, яким особа володіє.

Послуга з утримання будинку та прибудинкової території має пряме відношення до розпорядження майном.

Якщо споживачу цієї послуги (власнику конструктивних елементів будинку) не надається право приймати рішення, або впливати на прийняття рішення, яке стосується його майна, то чи не є це порушенням його конституційних прав?



Стаття 4. Здійснення права власності



1. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Віктор Іванович, ще раз прошу Вас поправити мене.

Ми можемо вважати власника приватизованої квартири, якому на правах спільної сумісної власності належить частина будинку, а саме конструктивні елементи будинку (цегла плили, блоки і інший буд матеріал) сантехнічне електричне обладнання і т.і., власником будинку? Таке формулювання буде коректним?

Якщо ні то як тоді краще сказати?

[gro-za]

Проблема утримання спільної сумісної власності у повній мірі законодавчо не врегульована. Почнемо з найпростішого - приватної квартири. Є три ситуації. Перша, коли власність належить лише одній особі, а решта не визначені співвласниками, хоч мають право проживати у квартирі і зареєстровані у ній. Наприклад, квартира в ЖБК. Інший приклад, коли за кожним співвласником визнається певна частка спільної власності, так звана ідеальна частка вартості квартири. Це приватизовані квартири у будинках колишньої державної форми власності, потім комунальної. І в тому, і в іншому випадках виникають суперечки між мешканцями однієї квартири - як нею користуватися, як її утримувати, як часто прибирати коридори, санвузли, ремонтувати тощо. Третій приклад - квартири спільного заселення, коли мешканці між собою навіть не споріднені, як у колишніх комунальних квартирах. Хтось з колишніх родичів втратив свою ідеальну частку - продав, чи програв у суді. Як утримувати таку власність? Закон каже, що слід домовлятися, а суперечки вирішувати шляхом переговорів, або у судовому порядку. Підемо далі. Будинок - неподільна річ, як об\\\'єкт спільної сумісної власності, в якому всередині знаходяться його частини, що перебувають або у приватній власності (знову ж таки спільно з іншим співвласниками та членами сім\\\'ї), або у спільній частковій власності. Як управляти таким об\\\'єктом? Закон каже - на підставі домовленості. Можна укласти угоду про порядок користування. Однак той же закон (ст. 369 ЦК України) передбачає, що розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою усіх співвласників. А якщо згода не досягається, що робити? От наприклад, хтось хоче встановити будинковий домофон, а баба-Яга не хоче. Або хтось замовляє собі послугу щорічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж, а хтось каже, що це не потрібно. Або утримання апарату управління балансоутримувача. Що робити, якщо хтось не хоче його утримувати? До речі, Конституція встановлює лише три форми власності - приватну, колективну, державну. Саме вони рівноправні. Інших форм немає. До речі, немає нині і окремого Закону про власність, він втратив чинність. Ці відносини регулює ЦК України.

Відносно права власності на будинок. З одного боку, визнається, що все, що знаходиться всередині будинку і забезпечує обслуговування більше однієї квартири, відноситься до спільної сумісної власності (ст. 382 ЦК). З іншого боку, будинок, як об\\\'єкт права власності, є неподільною річчю, нерухомістю, право власності на яку підлягає державній реєстрації. Однак, спільна сумісна власність не підлягає державній реєстрації. Парадокс?

Виходу з цього зачарованого кола не існує. Як і відповіді на питання, який суспільний лад є кращим (законним): соціалізм, комунізм, капіталізм, дикий капіталізм, феодалізм, диктатура, демократія чи первинно-общинний лад? Цією невизначеність користуються чиновники усіх мастей. Вони вважають житлові будинки ледь не комунальною власністю. І вони ж визначають, яким чином їх утримувати. Тим більше, що на кошти мешканців це здійснювати неможливо, потрібні дотації. Словом, безвихідне становище, як у колгоспі. Здавалося б вихід у голосуванні більшістю голосів. Але ж тоді не дотримуються права співвласників, які не входять до більшості. Тетяна Монтян пішла далі, вона виявила, що наші будинки стоять не на землі, а висять у повітрі. Прибудинкові території не виділені, право власності на них залишається комунальним, а утримувати ці території повинні мешканці. Знову нерозбериха. По суті своїй наші комунальні платежі неправильно називати платою за послуги, бо послуги замовляються на розсуд споживача. За своєю економічною суттю вони є податками, різновидністю комунального податку. Але ніхто не наважується так їх назвати.

Тому чітко обґрунтованої позитивної відповіді на Ваші запитання, Ігоре Івановичу, не існує. Можна дати тільки негативну відповідь.

Відносно тарифу. Обговорювати його на громадських слуханнях є бюрократичною витівкою, яка не має жодних юридичних і практичних наслідків. Оскільки тарифи формуються по кожному будинку окремо, то яке значення має думка учасника обговорення, якщо він не проживає у тому чи іншому конкретному будинку? Крім того, що тут обговорювати, коли є чітко встановлений алгоритм формування тарифу? Чи дотримався виконавець послуг, чи не дотримався цього алгоритму (Порядку), може встановити лише фахівець (аудитор). А не загальні збори. А якщо мешканці не погоджуються з чимось, то це їх право, вони можуть визнати нав\\\'язаний їм тариф незаконним хоча б з огляду на проиправність способу його формування або затвердження. Отакі пироги!

[gro-za]

Я вбачаю вихід із даної ситуації в ліквідації інституту права приватної власності на квартиру у багатоквартирному будинку, як це не сумно. Існуюче право вступає в конфлікт з розумним визначенням будинку, і як неподільної речі, і як об\\\'єкту нерухомості, що підлягає державній реєстрації разом з земельною ділянкою. Конфлікт буде вичерпаний у разі визнання права власності лише на будинок. Це право може належати фізичним, юридичним особам, територіальним громадам. Мешканці квартир у багатоквартирних будинках повинні лише мати право довічного користування частинами будинку, яким є квартири. Таке право може бути об\\\'єктом купівлі-продажу, міни, успадкування. Однак, подібна ідея навряд-чи коли-небудь буде втілена у законодавство України. По суті це кардинальна ломка законодавства, можлива лише революційним шляхом.

[Комітет]

Залишається тільки скоритися і не наполягати на тому, що твої права, розпоряджатися квартирою у багатоповерховому будинку, порушуються, так?

[gro-za]

Ні, не так. Борітеся - поборете. Тільки не слід боротися з вітряками.