1200 x 1679, 65 кБНАРИС
про те, як я отримував виконавчий лист у Солом\\\'янському районному суді м. Києва
Ця подія відбувалася 05.04.2007 р.
Напередодні подав заяву про видачу виконавчого листа через канцелярію суду за адресою вул. Кривоноса, 25.
Прийомні години в цей день – з 9-00 до 13-00. Прийшлося добросовісно відпрацювати півдня, і лише о 13-06 вдалося отримати омріяний лист, та й то настільки "сліпий", що на прочитати текст, ні виготовити світлокопію (для пам\\\'яті) без спецтехніки було неможливо.
Але вирішив застосувати свої навички "витягувати" будь-яке зображення, відсканував, роздрукував копії у кольоровому та у чорно-білому зображенні, та додав їх до оригіналу разом з заявою про відкриття виконавчого провадження. Заяву подав до Державної виконавчої служби Солом\\\'янського району м. Києва наступного дня, 06.04.2007 р. На щастя, знайшов порозуміння, бо можна було з самого спочатку сподіватися на відмову.
Тепер як це відбувалося у суді.
У прийомні години на початку дня звертаюся до канцелярії у цивільних справах. На щастя, у черзі жодної душі. Передчуваю, що повториться історія з Печерським райсудом, про яку повідомляв раніше. Бо при наявності черги працівники канцелярії якось крутяться. А інакше блукають, як сонні мухи.
Секретарка канцелярії (за останній час чомусь всі технічні працівники змінилися) звертається: "Мужчина, що у вас?"
Подаю їй заздалегідь надрукований текст виконавчого листа. Було б досить звірити його з рішенням суду, завірити підписами та печаткою – і через 5 хвилин отримати бажаний результат. Але секретарка повідомляє, що виконавчий лист вона повинна надрукувати особисто, але не сьогодні. Пропонує завітати через 2 тижні. Не погоджуюся. Вона мені: "Мужчина, ви бачите, я веду прийом громадян". Кажу, що бачу, я і є саме тим громадянином, який прийшов на прийом. Тоді вона каже, що у прийомні години не може друкувати виконавчого листа, бо це потребує значного часу, а у неї до обідньої перерви – прийом. Зауважую, що крім мене нікого у черзі немає.
Вона знову повторює: "Я вам сказала, що у мене прийом, за виконавчим листом прийдете після того, як надійде заява від вас про видачу виконавчого листа". Звертаю увагу, що така заява була подана. У відповідь – "У мене її немає". Показую копію з мокрою печаткою загальної канцелярії. Тоді вона повертається до свого столу і бачить мою заяву, яка, як виявляється, надійшла ще вчора.
Знову до мене: "Мужчина, не заважайте працювати. Прийдіть завтра." Відповідаю, що завтра неприйомний день. Каже, що як виняток, завтра вона видасть мені виконавчий лист, але не сьогодні, бо нікому друкувати.
Заперечую, друкувати є кому. Але у разі незгоди запевняю, що тоді цією справою займеться голова суду. Пишу скаргу на ім\\\'я голови суду, але поки-що не реєструю. Вважаю, що голові суду зручніше буде зрозуміти по написаному, а не усно. Бо усні розмови з чиновниками від судочинства, як правило, бувають спочатку безрезультатними. Вас не вислуховують, з самого початку починаються якісь звинувачення на тему "не заважайте працювати". Яекаю у прийомній кабінету голови суду хвилин 15. В цей час він викликає суддю Калініченко по якійсь справі та проводить з нею співбесіду. Одразу згадую свої попередні візити, під час яких і цей голова суду, і його попередник постійно підкреслювали, що судді у нас незалежні і що голова суду не має права втручатися у їх діяльність. Але ці думки залишаю при собі та для майбутніх читачів.
Голова суду мене вже впізнає, бо до того кілька разів скаржився на незадовільне забезпечення фіксування судових засідань технічними засобами. Технічні засоби або не працюють, або фонограма нерозбірлива, або судді щось бубнять собі під ніс, а мікрофон не бажають встановлювати на своєму столі. Проте вже 2 місяці на території суду за адресою Шутова, 1 (суд має дві площадки за різними адресами) судові засідання переносяться з причини неможливості забезпечити звукозапис.
Читає мою незареєстровану скаргу. Почерк у мене не розбірливий, як у деяких секретарів суддів. Дублюю текст заяви голосом. Зрозумів, про що йдеться, але вирішувати питання по суті не поспішає. Починається "промивання мізків", ось тут всі ходять та скаржаться, а в суді не вистачає коштів та технічних працівників. Заперечую, звертаю увагу, що в канцелярії знаходилося 5 чи 6 осіб, крім секретарки, яка вела прийом. Голова суду пояснює, що всі вони працюють, а не п\\\'ють каву. Кажу, що може й так, але не бачу зв\\\'язку між відмовою у видачі виконавчого листа та недостатньою кількістю грошових коштів чи технічних працівників саме сьогодні, а не взагалі.
Багато ще про що ми поговорили з Валерієм Івановичем Побережним – головою суду. Нарешті він зрозумів, що відбитися від мене не зможе. Почав пояснювати, що у нього до всіх проблем руки не доходять, бо працює недавно. Розпочав налагоджувати документообіг, чітку реєстрацію вхідних документів у комп\\\'ютерній базі. Не вистачає програмних засобів. Велика текучість технічних працівників, низька зарплата, Державна судова адміністрація не забезпечує належне обслуговування техніки і т.п.
Я все це терпляче вислухав, а далі зауважив, що ось я витратив вже три години, але виконавчого листа не отримав. Якщо проблема в друкуванні, то за цей час навіть голова суду міг би надрукувати з десяток виконавчих листів, але замість цього ми займаємося суперечками на тему, чому це важко і навіть неможливо.
Було багато чого сказано і з мого боку, і з іншого.
Але нарешті голова суду викликає завідувачку канцелярії і доручає їй негайно виготовити потрібний виконавчий лист, бо Віктор Іванович не відстане. Дякую за цю вказівку і прямую до канцелярії.
Та сама секретарка розпочала набирати на клавіатурі виконавчий лист. Запитую, коли я зможу його отримати. Відповідь: "Мужчина, вийдіть в коридор, ми вам винесемо". Ще раз запитую, коли це станеться, бо до кінця прийомних годин залишилося 30 хвилин, а в обідню перерву мені ніхто не підпише і не поставить печатки та штампи. Говорить, що я отримаю повністю оформлений лист.
Виходжу, не вірячи своєму щастю.
Але через 15 хвилин щось мене вимусило ще раз зайти до канцелярії. Добре, що не було черги. Секретарка продовжує набирати текст на клавіатурі. Бачу, що не встигне. Запитую, які перспективи. Перспективи такі: ось через 5 хвилин вона закінчить друкувати, а збирати підписи і печатки мені прийдеться самому. Погоджуюся.
Пройшло ще 10 хвилин. Вручає мені надрукований виконавчий лист. Нічого не можу розібрати, бо шрифт дуже "сліпий", просто таки нечитабельний. Але часу вже немає на суперечки, бігом до судді за підписами та до іншого кабінету за гербовою печаткою. Печатку мені поставили вже після закінчення прийомних годин, добре, що володільці печатки затрималися ще на 6 хвилин.
Що робити далі? Вимагати, щоб текст був надрукований належним чином, чи погодитися з тим, що є? Суддя мені сказала, якщо будуть перепони в передрукуванні, то вона може це здійснити на своєму комп\\\'ютері. Але ж розпочалася обідня перерва, зловживати не варто.
Вирішив піти додому, виготовити кілька світлокопій, підняти контрастність зображення до можливої межі, аби забезпечити читабельність копії для виконавчої служби. Добре, що маю навички обробки зображень з застосуванням програм PhotoShop, ACD See, ACD Canvas та інших, непоганий комп\\\'ютер, кольоровий сканер, лазерний чорно-білий та струминний кольоровий принтери. Після 3-годинної праці виготовив необхідну кількість більш-менш читабельних копій, надрукував заяву про відкриття виконавчого провадження. Наступного дня – прийомні години у добре знайомій мені Державній виконавчій службі (ДВС).
У п\\\'ятницю, 06.04.2007 р. о 10-00 з\\\'являюся до ДВС. Вибачаюся, що оригінал виконавчого листа практично нечитабельний, додаю до нього більш-менш читабельні копії. Секретарка канцелярії відноситься з розумінням, реєструє заяву, робить відмітку на копії. Повідомляє П.І.Б. державного виконавця. На всякий випадок вирішив показати копії держвиконавцю та пояснити, чому вони такі "сліпі". Вона також віднеслася з розумінням. Наступні дії відбудуться вже після свят.
Звісно, працівники ДВС могли б на законних підставах відмовитися приймати такий непридатний для роботи виконавчий лист. А мені б довелося знову умовляти голову суду, вже після свят. Можливо, це ще й станеться.
Не будемо гадати наперед. Порівняйте цей нарис з попереднім, приблизно на таку ж тему, але стосовно Печерського райсуду, і тоді можете зробити висновки.
Не буду нав\\\'язувати свої. Але про подальший перебіг подій, пов\\\'язаних з обома судами по двох різних, але схожих справах, буду повідомляти. Може, у когось з чиновників від судочинства щось у свідомості спрацює на користь громадян України, які їм надали роботу та їх утримують.
