Прошу прокоментувати мій аналіз ситуації щодо приватної і спільної сумісної власності.
Позиція домофонщиків: "Ми уклали договір з мешканцями на монтаж і обслуговування домофону. Встановили нові двері з обладнанням в під`їзді, змонтували обладнання по квартирам. Тепер це все обладнання перейшло у власність мешканців - учасників договору. Позивач не є стороною договору і взагалі тепер не має права на чужу приватну власність. Ми тут ні до чого. Нехай позивач тепер сам розбирається з власниками обладнання в під`їзді".
Цілком зрозуміло, що договір на монтаж повинен бути визнаним недійсним (ст. 369 ЦК).
Цілком зрозуміло, що монтаж і обслуговування домофону - wе ЖКП з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (абз.2,п.1 ст.13 ЗУ Про ЖКП)
Належить до 3 групи ціноутворення - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (абз.3,п.1 ст.14 ЗУ Про ЖКП).
Домофонна фірма - виробник послуг. Повинна укласти договір на обслуговування (абз.1,п.2 ст.22 ЗУ Про ЖКП). Причому, у відповідності до п.1 ст.29 ЗУ Про ЖКП договір на надання послуг має право укладати лише з балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (в моєму випадку КП Чоколівське).
А виконавець послуг КП Чоколівське повинен укласти дод. угоди до договорів з тими споживачами, які замовили собі цю послугу, в якый збільшити плату за ЖКП на вартысть обслуговування домофону.
Договори на монтаж абонентських пристроїв в квартирах домофонна фірма повинна була укладати зі споживачами індивідувально.
Це все зрозуміло.
Не зрозуміло, яким чином повинні були домофонщики законно оформити переобладнання в під`їзді.
Укласти договір з КП "Чоколівське" на монтаж нового обладнання за кошти мешканців (перелік додається)?
Згідно чого?
Зрозуміло, що неправомірною є думка домофонщиків, про те, що переобладнані двері в під`їзді тепер належать мешканцям, які уклали договір. Вхідні двері до під`їзду - є майно у спільній сумісній власності.
Нащо ще можна посилатися при обгрунтуванні використання об`єктів спільної сумісної власності, крім статей 369, 382, 383 ЦК України.