Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[pobeda]

Дуже шкода, що не всі вимоги задоволені, а особливо вимога п. 4 переліку. Можливо у судді не вистачило духу задовольнити всі Ваші вимоги, хто його знає. Головне, щоб у Вас вистачило сил на подальшу боротьбу...
Щодо поведінки судді, знаю про це не по чуткам, коли суддя тільки приходить на роботу в нього зовсім інше ставлення до людей, він більш людяний, а вже після декількох місяців роботи поведінка судді змінюється не в кращий бік. Це стосується не тільки суддів, а й інших працівників суду. Яка б людина не була добра та чуйна, через деякий час роботи в судді, вона стає більш жорстокою, егоїстичною. Я не знаю, чому так стається, може сама атмосфера суду якось впливає, не знаю, але факт залишається фактом, доброзичливе ставлення до людей спостерігається лише на початку кар’єри…

[gro-za]

Відверто кажучи, я не дуже засмучений з приводу відмови у задоволенні вимоги № 4 переліку. Це фактично перша в історії спроба поставити заслін незаконному клонуванню розпоряджень Черновецького Л.М. А з першої спроби в нашому судочинстві нічого не вирішується. Вони кажуть, що ще не виробилася судова практика. Практика, а не теорія для них понад усе!
Я взагалі не сподівався, що після 2,5 років боротьби вдасться отримати постанову про скасування хоча б третини розпоряджень КМДА. Виходить, що у столичному лісі щось здохло. Не вважаю це випадковим збігом обставин, з огляду на те, що позов В.В. Кличка щодо частини розпоряджень КМДА, які також були предметом мого позову, раніше задоволений постановою судді Волошина В.О., а ухвала судді Савицького О.А. у моїй справі про забезпечення мого позову була парадоксально розрекламована у ЗМІ, як грандіозна перемога блоку Віталія Кличка. Після скасування ухвали вже ніякого інформаційного шуму не було ...
Хоч виходячи з норм КАСУ, позов Кличка В.В. повинен був би залишатися без розгляду, або в кращому випадку - приєднаний до мого позову, який вже вийшов з віку немовляти, все-таки 2,5 роки зволікання, призначення третього по черзі судді, тривале ухилення КМДА від обов\\\'язку публікації оголошення в газеті "Хрещатик" про мій позов, все це що-небудь таки означає. Однак, завдяки збігу обставин, моя справа по першій інстанції була більш-менш справедливо вирішена. І тепер все залежить від позиції апеляційної та касаційної інстанцій у обох справах. Всі ми розуміємо, що підводні течії у даних випадках можуть мати різні траєкторії, натикаючись на підводні частини айсбергів.
А для того, щоб прогрес у боротьбі проти злочинного свавілля Черновецького і його незаконних капіталів не зупинився, не можна дозволити собі розслабитися. Попереду підготовка адміністративного позову про визнання протиправними та скасування нових "шедеврів" шахрая Черновецького у галузі нормотворення - його одноособових розпоряджень №№ 1332, 1333, 1334, 1335 від 30.11.2009 р. та № 1292 від 17.11.2009 р. про ті ж самі тарифи на ЖКП. Бажаючих запрошую до співпраці. От тоді вдруге згадаємо про вимогу № 4, яка відхилена суддею Савицьким О.А. Будемо сприяти накопиченню судової практики.
Щодо поведінки службовців апарату та самих суддів. Все-таки це залежить від особистості, а не лише від оточення. У судді Савицького О.А. молоденька секретарка Віка, дуже симпатична, миловидна і доброзичлива дівчина. Можна прогнозувати, що комусь з хлопців поталанить мати у майбутньому таку супутницю життя. Однак, коли моя справа перейшла у провадження третього по черзі судді, знову виникли стандартні ситуації, коли секретарка не хотіла виконувати свої обов\\\'язки, чинила перепони в отриманні копії технічного запису, взагалі морочила голову. Знайома ситуація. Хто її цьому навчив? Ми з Геннадієм Олександровичем Захарченком (пошукайте про нього взагалі і про цей епізод зокрема у Форумі), трохи її присоромили. І Ви не повірите, дівчина розчулилася, розплакалася, аж мені стало її жалко, хоч їй ніхто не погрожував і ніщо не загрожувало. Бо на мою думку, ніякі службові справи не повинні слугувати причиною, щоб дівчина чи жінка могли розплакатися при виконанні службових обов\\\'язків, і не тільки. Я кілька разів перед нею вибачався за цей епізод, у тому числі публічно, і на Форумі, і кожного разу при нагоді підкреслюю, яка вона гарна та доброзичлива, і це суща правда, та як жаль, що колись довелося їй розплакатися після спілкування зі мною. Так от, я переконаний, що Віка залишиться гарною особистістю у всіх обставинах, де їй доведеться опинитися. І буде пам\\\'ятати догану старенького професора, який їй у дідусі годиться. Ви знаєте, коли на моїх очах людина поступово покращує свою поведінку, стає більш гуманною, то це мені доставляє задоволення більше, ніж справедливе вирішення якоїсь судової справи. Це вже мабуть у крові. Тридцятирічний досвід виховання молоді у вищих навчальних закладах дався взнаки. І я не перетворився у циніка, хоч оточення стало бруднішим і більш цинічним ... Усім, крім Черновецького, бажаю добра. Навіть Ірені Кільчицькій - відважній жінці. Не кажу вже про Юлію Тимошенко, яка взмозі протистояти натовпу погано вихованих, ні на віщо непридатних чоловіків з її оточення. Не вважайте це за агітацію. Я відмовився від участі в комедії під назвою "Вибори Президента". Мені більше імпонує позиція Олега Тягнибока, як українського буржуазного націоналіста, але він ці вибори не виграє. І французькі націоналісти йому нічим невзмозі допомогти.

[pobeda]

Можливо Ви маєте рацію. Я не кажу, що всі працівники суду змінюються не в кращий бік, але більшість це точно. На протязі 6 років роботи в суді я спостерігала за такими змінами і була однією з таких. Коли я 3,5 років працювала із суддею то була, як Ви кажете, доброзичливою та чуйною, а от коли почала працювати начальником цивільної канцелярії, моя поведінка різко змінилася. Я стала жорсткою, мене майже нічого не могло розчулити, можна сказати я була порожньою усередині, була як робот. Можливо, як Ви кажете поведінка залежить від особистості, а не лише від оточення і я насправді є такою, а можливо тому що працювала по 15-16 годин в день без вихідних, була вимушена виконувати на мій погляд неправомірні розпорядження голови суду, завдяки чому були постійні суперечки з відвідувачами, особисто несла відповідальність за роботу всіх працівників цивільної канцелярії, мене багато разів намагалися підставити... За 2 роки роботи в канцелярії в мене було 2 нервових зриву, виснаження організму. А в один прекрасний день я зрозуміла, що йду не по вірній дорозі і нічого гарного з того не вийде. Я це розповіла не для жалю або для виправдання, а для того, щоб всі зрозуміли, що працювати в суді важко, що там працівники виживають, нам навіть лікарняний брати забороняли, погрожуючи звільненням. Як каже мій чоловік: "Суд - це гадючник і слабким там не місце".

До речі, я в розділі "Фото" побачила виконавчий лист за моїм підписом (Плетньова В.В.). Отже ми з Вами зустрічалися і я так думаю не один раз, але на жаль не пам\\\'ятаю Вас. Я навіть впевнена, що була недоброзичливою і жорсткою по відношенню до Вас і моя поведінка була негідною, за що прошу вибачити мене. Краще пізно ніж ніколи.
Зараз, відвідуючи канцелярії різних судів як сторона у справі я навіть не реагую на поведінку працівників, бо в якійсь мірі розумію їх, хоча зі сторони це дійсно виглядає негарно.

[gro-za]

На мою думку той факт, що Ви переосмислили власну поведінку, додає Вам честі. Бо не кожна людина на це здатна, з різних причин.
Для уникнення подібних стресових ситуацій повинен існувати механізм професійного відбору на посаду будь-якого рівня, а також механізм здійснення професійної підготовки і механізм зворотного зв\\\'язку - об\\\'єктивного контролю. Контроль може бути зовнішнім, що в умовах нашої держави нездійсненно з різних причин. А може бути внутрішнім, але це вже залежить від особистості. Навколишнє оточення, до деякої міри сприяючи або перешкоджаючи формуванню особистості людини, тим не менше відкриває позитивні і негативні риси, а також може впливати на її формування у позитивному напрямку. Дрібний злодій Янукович все ж таки, пройшовши не кращі університети в молоді роки, у зрілому віці мало чим поступається благополучним чадам, яким в дитинстві не було потреби і можливості грабувати прохожих. І ще питання, хто з них був би кращим Президентом України у разі обрання. Загальновідомо, що влада також псує людину з невисокими моральними якостями.
А от професійний відбір можна було б реалізувати за умови достатніх фінансових ресурсів. Яких ніде не вистачає. І якби навіть десь вони й з\\\'явилися, то ресурси були б розкрадені, знищені, поламані, як у колгоспах чи столичних багатоквартирних будинках. Тому, що народу, у розумінні "цивілізованого суспільства", у нас немає. Все починається з дитинства. Я часто спостерігаю, як молода і з виду благополучна мама знущається над своєю малолітньою дитиної по дорозі додому, чи в дитячий садочок. Інколи не витримую і втручаюся, кажу, що дитину не можна катувати, навіть психологічно. Мама виснажена, дійсно. Але ще й творить злочин. Ви думаєте, доходить? Ні, каже "Не Ваша справа", і продовжує своє насильство з благородних мотивів. Викликаю міліцію по телефону на місце події. Тоді вона востаннє дає стусана дитині і мерщій від мене тікає, бо боїться міліції, а не тому, що зрозуміла. Що буде з такої дитини, коли вона підросте?
Можливі варіанти. Психологічно сильна від природи (тобто генетично) така людина вже в юному віці почне задумуватися, і виробляти раціональну поведінку, або самовдосконалюватися, або бездумно мстити. Кому - мамусі, родичам, оточенню, підросте - колегам по роботі, відвідувачам канцелярії тощо. Не буду приховувати, мій батько, який давно помер, будучи освіченим інтелігентом, тим не менше виховував мене різками. Які я ще повинен був йому приготувати і передати. Звісно, карав мене за дитячі вчинки чи бездіяльність. Але коли я підріс, а він невиліковно на той час захворів, я йому сказав:"Ти вже фізично зі мною не справишся. Ось тобі різки, які ти вимагаєш, але випороти можеш востаннє. Далі вже я тобі цього не дозволю, бо дам здачі". Подіяло. Він до кінця свого життя вже руку на мене не піднімав. А мені тоді було 13 років, йому - 36, помер через 4 роки. Царство йому небесне ... От так сприймає батьківське "виховання" кожна дитина, я переконаний. Тільки не кожна може протиставити себе злу. Я вже не дитина, і зло від судді, помічника, секретаря, працівника апарату суду по відношенню до мене через деякий час (терпіння!) обов\\\'язково припиниться.
Від природи, генетично, люди агресивні, бо це є наслідок нашого тваринного походження. Виживали завжди біологічно сильніші, а далі діяв природній відбір. З виникненням такого незрозумілого до кінця феномену, як людський розум, природній відбір перестав грати домінуючу роль в еволюції. І тому на перший план виступають рудиментарні звірині інстинкти, які не завжди втамовуються розумом чи вихованням. Я втомилася - от я Вам покажу за це, чого Ви варті! Я під стресом після невдалої розмови з начальником - ось і Ви від мене отримаєте долю негативу! Так вони себе виправдовують, замість критичної самооцінки.
Зрозуміло, що з цим слід боротися доступними і законними способами. На першому місці слово. Воно є гострою зброєю, яка болюче ранить. Але й ефективним засобом, який лікує. Хто і де навчався мистецтву володіння словом, як ліками? Хіба що в церковних навчальних закладах, але й там панує хибне уявлення про мораль і право. Тобто, на перший план виходять природні здібності та задатки. Бо іншого у суспільстві немає. На відміну від німців, які за свою історію переживали не кращі часи. Невже хтось сумнівається, що якби нами панували сучасні, від природи дисципліновані німці, то нам було б гірше? А чому так? Кажуть, менталітет. І я кажу, менталітет. Наш народ у своїй переважній більшості - невиховане бидло. Однак, виховувати його методом насильства над кожною особистістю, гарною чи поганою, не метод. Тому фашистська ідеологія насильства над особистістю, як і комуністична диктатура, не витримали перевірки часом.
Слово, гласність, сонячне світо, свіже повітря, ось те, чого нам насправді бракує. Судді недоторкані. Їх потрібно поважати, незважаючи ні на які витівки, навіть на негідну поведінку (пригадую Кухалейшвілі, Усатову, Калініченко)? Хто це придумав? Суддю, який психологічно травмує позивача, відповідача, їх представників, третіх осіб, присутніх в залі, слід ізолювати від суспільства, і направляти на перевиховання. Перша чатина до деякихз них вже здійснена, інші висновків собі ще не зробили. Хоч це не реально, але чим більше таких думок буде лунати не взагалі, а конкретно по відношенню до конкретного судді чи працівника суду, тим більше шансів, що він чи вона будуть остерігатися. Бо суддя може стати джередом підвищеної небезпеки для невинних.
І моя практика це доводить. Я мав сутички з багатьма суддями, навіть з високих інстанцій. Деякі після цього мене не полюбляють, деякі остерігаються, і як мені здалося, деякі навіть перевиховуються, хоч їм це не до вподоби.
Тому мої виступи на цю тему будь-де, чи в суді, чи в ЗМІ, чи у приватних розмовах направлені на те, щоб відносини між нами стали людянішими. Ті, хто мене добре вивчили на власному досвіді, принаймі зі мною не дозволяють собі розпускатися (самоконтроль?). А ті, кому не довелося, мають шанс, все ще попереду, поки я живий.
Я не пам\\\'ятаю епізоду з Плетньовою В.В. у зв\\\'язку з оформленням виконавчого листа, тим більше, що у свої молоді роки, будучи професором і завкафедрою, мав у своєму підпорядкуванню доцента Плетньову, забув, як її звали. Але пам\\\'ятаю, що вона була гарним професіоналом, непоганим викладачем, хоч і з жіночим уявленням про дисципліну праці та трудовий розпорядок.
А щодо виконавчих листів, то для мене і по цей день залишилися проблеми. Працівники канцелярій в судах часто змінюються. Brain drain! І процес їх виховання залишається перманентним.
Доведеться це враховувати.

[gro-za]

Додатково: дійсно, на моєму сайті є такий виконавчий лист, підписаний колишнім суддею Печерського райсуду м. Києва Гулем В.В. та секретарем Плетньовою В.В. Ось він (у дзеркалі сайту):
http://forgr.200u.com/gallery/displayimage.php?album=8&pos=22
Це справа за позовом групи мешканців будинку №4 по вул. Боткіна до КП УЖГ та інших за моєю участю, а стягувачем у тому конкретному виконавчому листі була сусідка Кіфа Л.В. До речі, все своєчасно стягнуто відповідно до рішення суду. Так, що емоції позитивні. Але проблеми з отриманням виконавчого листа у Печерському райсуді суді на вул. Гайцана, 4 дійсно були, пам\\\'ятаю. Деталі можна знайти у відповідному Нарисі на цьому сайті. А от ролі В.В. Плетньової у даному процесі не можу згадати. Мабуть, Ви не були секретарем судового засідання, а поставили свій підпис тому, що інших секретарів на той час не було. Ох, і попив у мене крові цей Печерський райсуд! Але я зла не пам\\\'ятаю і не затаїв. Справи давно минувших днів! Свою думку і про суддю Гуля В.В. (хоч в цілому питання вирішив правильно, але вів процес дуже занудисто), і про суддю Горяйнова (була інша справа саме під його головуванням) я також свого часу повідомляв, можна знайти пошуком у дзеркалі. Але все це не актуально, судді перейшли працювати у вищі інстанції, і дай Бог їм успіхів, а мені ще раз з ними зустрітися. А чому б ні? Хоч атмосфера у тому суді була більш сприятливою, зарозумілих працівників менше, ніж на іншій площадці - на Хрещатику. Там - еліта!