| | Ще одна Апеляційна скарга на рішення суду про виселення
Апеляційний суд м. Києва
вул. Володимирська, 15, м. Київ
Через:
Солом\'янський районний суд м. Києва,
вул. М. Кривоноса, 25, м. Київ, 03680.
Суддя – Калініченко О.Б.
Цивільна справа № 2-2437/06
Позивач:
ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" (ПТЕМ),
вул. Пушкінська, 27, м. Київ, 01601
Відповідач:
Чорнійчук Наталія Василівна,
вул. Монтажників, 99/1, м. Київ, 03069
Апелянт: Представник відповідача:
Куля Віктор Іванович, вул. Боткіна, 4, кв. 18,
м. Київ, 03055, тел. 457-40-72
05 грудня 2006 р.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції
Оскаржуване рішення оголошене заочно 03 липня 2006 р., отримане відповідачкою 11 липня 2006 р. Заява про перегляд заочного рішення подана до суду 21 липня 2006 р., однак тривалий час залишалася без розгляду, оскільки канцелярія суду не передала її судді.
28.09.2006 р. відповідачка звернулася до заступника Голови суду з приводу відсутності реагування на цю заяву. У відповіді, яка була відправлена 11.10.2006 р. (отримана 14.10.2006 р.), суддя Москалюк В.М. (колишній заступник голови суду) повідомив, що за даними книги обліку вхідної кореспонденції заява зазначеного змісту не надходила. Однак, до звернення відповідачки від 28.09.2006 р. був доданий опис вкладення у цінний лист від 21.07.2006 р. з відбитком календарного штемпеля, що підтверджує факт подачі до суду заяви про перегляд заочного рішення. Таким чином, затримка з розглядом зазначеної заяви сталася виключно з вини суду.
Заява про перегляд заочного рішення була розглянута у судовому засіданні 14.11.2006 р. і відхилена з процедурних підстав. По суті заперечення представника відповідачки судом не були прийняті до уваги, про що свідчить фонограма технічного фіксування судового засідання від 14.11.2006 р.
Оскільки отримана копія технічного запису судового процесу виявилася частково непридатною для сприйняття на слух (суддя умисно понижувала голос до рівня нижче порогу чутливості мікрофонів звукозаписуючої апаратури), а також у зв\'язку з неадекватною реакцією судді на мої заперечення проти порушення прав представника позивачки, я звернувся 16 листопада 2006 р. з клопотанням про здійснення повного роздрукування технічного запису судового засідання, але листом (вих. № 37741), направленим 24.11.2006 р. (штрих-код 03037 01418916), мені було в цьому відмовлено.
Таким чином, в матеріалах справи відсутня повна та достовірна інформація щодо дій головуючого судді, яка віднеслась до розгляду заяви про перегляд заочного рішення упереджено, відмовила представнику відповідачки у праві надавати докази та заперечення, не звернула увагу на неповне з\'ясування істотних обставин справи. Про це представник позивачки повідомив у своїх поясненнях від 14.11.2006 р., які у письмовому виді були додані до справи, але суддя не звернула на них ніякої уваги.
Оскільки апелянт до 14.11.2006 р. не приймав участі у справі, як представник відповідачки, а попередній представник – адвокат Вилков С.В. самоусунувся від надання правової допомоги відповідачці, остання залишалася без належного правового захисту у цій справі.
Як вбачається з матеріалів справи, заочне рішення було прийняте судом першої інстанції поспішно, упереджено, з суттєвими порушеннями норм процесуального права, а тому не відповідає фактичним обставинам справи, які в суді не досліджувалися, і повинно бути скасоване.
Оскільки заява про перегляд заочного рішення, подана до суду 21.07.2006 р., була розглянута судом лише 14.11.2006 р., строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення (ч. 4 ст. 231 ЦПК України). Заява про апеляційне оскарження заочного рішення подана до суду через помічника судді 16.11.2006 р.
Нижче наводиться аргументація апелянта щодо порушень вимог законодавства, які привели до ухвалення неправосудного рішення.
Винесене рішення я вважаю незаконним та необгрунтованим, оскільки ухвалене на неповно з\'ясованих обставинах справи та з порушеннями норм матеріального та процесуального права.
На підставі ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, на що суд не звернув належної уваги, а саме:
1. Всупереч Постанові Пленуму Верховного Суду України від № 2 від 12.04.85 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» п. 22 не було встановлено належним чином, чи є будинок № 99/1 по вул. Монтажників в місті Києві гуртожитком.
2. Всупереч тій же Постанові не було встановлено належним чином, чи будинок № 99/1 по вул. Монтажників в місті Києві зареєстрований як гуртожиток у виконкомі районної в місті Ради.
3. Всупереч тій же Постанові не було встановлено належним чином, чи є дозвіл санепідстанції на заселення будинку № 99/1 по вул. Монтажників в місті Києві як гуртожитку.
4. Не досліджені обставини, які свідчать про наявність або відсутність права власності на будинок № 99/1 по вул. Монтажників, про його реєстрацію в БТІ відповідно до ст. 182 ЦК України.
В матеріалах справи також відсутні докази про державну реєстрацію юридичної особи ВАТ "ПТЕМ", від імені якої позовна заява подана до суду, не наданий затверджений Статут, невідомі склад засновників, мета та цілі діяльності товариства, наявність виду діяльності по утриманню житлового фонду, не встановлена наявність ліцензій на надання житлово-комунальних послуг тощо.
Крім того, всупереч вимогам ч. 7 ст. 119 ЦПК України представник позивача, який підписав позовну заяву, не надав документів, що підтверджують його повноваження. За таких обставин відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України суд повинен повернути позовну заяву позивачеві, але замість цього безпідставно постановив ухвалу від 17 травня 2006 р. про відкриття провадження у справі. Копія ухвали (а.с. 12) замість відповідачки була помилково надіслана особі з іншим прізвищем (Корнійчук).
Крім того, у попередньому судовому засіданні (протокол від 06.06.2006 р., а.с. 41) всупереч вимогам п. 3 ч. 6 ст. 130 ЦПК України суд не визначив факти, які визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню. Особа відповідача була встановлена неправильно, її прізвище Корнійчук не співпадає з прізвищем справжньої відповідачки. Та ж помилка допущена і ухвалі про призначення справи до розгляду (а.с. 42). Хоч суд і задовольнив клопотання колишнього представника відповідачки зобов\'язати позивача надати в наступному судовому засіданні документи, що підтверджують право власності на гуртожиток, такі документи не були надані, оскільки вони взагалі не існують.
Таким чином, позивач не підтвердив, а суд не встановив, чи є ВАТ "ПТЕМ" власником будинку № 99/1 по вул. Монтажників, чи не відчужений цей будинок, чи не переданий він в оренду тощо. Насправді, спірний будинок з 01.01.2006 р. знаходиться в орендному користуванні іншої юридичної особи – ТОВ "Бісан-Інвест", тобто ВАТ "ПТЕМ" не є належним позивачем, але й на цю обставину суд також не звернув належної уваги.
Суд взагалі не дослідив питання, хто є по закону власником спірного будинку. Слід зазначити, що Указом Президента України від 09.12.97 № 1342/97 затверджено Положення про Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, яким на Комітет покладено здійснення функцій координації і нормативно-методичного забезпечення діяльності БТІ та впровадження державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
На виконання Указу Президента наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.98 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 р. за № 399/2839, затверджена Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об\'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (далі – Інструкція). Інструкція діє на всій території України і є обов\'язковою для виконання всіма міністерствами, відомствами, місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності.
Відповідно до п.1.4 Інструкції, державній реєстрації в БТІ підлягають об\'єкти нерухомості, розташовані на всій території України. А п.1.6 встановлює, що державна реєстрація в БТІ є обов\'язковою для власників, незалежно від форми власності. Реєстрація згідно з п. 2.2 Інструкції поділяється на первинну та поточну. Коли об\'єкт нерухомості вперше записується в реєстрову книгу, то під тим же реєстровим номером записується і суб\'єкт права власності – фізична чи юридична особа (п. 2.3). Поточна реєстрація – це реєстрація переходу права власності від одних власників до інших (п. 2.5). Вона провадиться в тій самій реєстровій книзі і під тим самим реєстровим номером, за яким провадилася первинна реєстрація об\'єкта нерухомості (п. 2.6). Поточна реєстрація права власності, як і первинна, провадиться на підставі правовстановлюючих документів, передбачених додатком 1 до цієї Інструкції (п. 2.7). До таких документів, зокрема, відносяться накази органів Фонду державного майна з додатком – переліком об\'єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об\'єктів акціонерним товариствам.
Порядок оформлення права власності на об\'єкти нерухомого майна з видачею місцевими органами державної виконавчої влади або місцевого самоврядування свідоцтва на право власності регламентований п. 4.1 Інструкції, зокрема, фізичним та юридичним особам, прийнятим у співзасновники підприємства, які внесли в статутний фонд цього підприємства об\'єкт нерухомого майна.
У подальшому наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р., зареєстрованим там же 18 лютого 2002 р. за № 157/6445, затверджено нині діюче Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі – Положення), яким підтверджені основні приписи попередньої Інструкції. Зокрема, п. 6.1 Положення передбачає оформлення права власності на об\'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади або місцевого самоврядування зокрема юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об\'єктів нерухомого майна їх засновниками.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідних органів з заявами про оформлення свідоцтва на право власності, не отримав належним чином оформлених правовстановлюючих документів на будинок № 99/1 по вул. Монтажників після реєстрації акціонерного товариства (відсутній наказ ФДМУ про передачу у власність товариству житлового будинку), а також не звертався до БТІ з заявою про реєстрацію права власності.
Спірний будинок не пройшов реєстрацію, як гуртожиток, у Солом\'янській райраді м. Києва, відсутні дозволи санепідстанції на його заселення, як гуртожитку.
Крім того, Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (ч. 9 ст. 8) встановлено, що у разі зміни форми власності підприємств, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських рад. Але ця вимога закону була порушена.
За таких обставин, у відсутності правовстановлюючих документів, зареєстрованих в БТІ, нерухоме майно слід вважати безхазяйним і таким, що відповідно до ст. 335 ЦК України може бути передане за рішенням суду у комунальну власність. Тому суд не мав законодавчих підстав ухвалювати оскаржуване рішення про виселення відповідачів з будинку, на який не оформлено та не зареєстроване належним чином право власності.
З урахуванням викладеного вище та суттєвим порушенням судом норм матеріального і процесуального права, які привели в свою чергу до постановлення незаконного та необгрунтованого рішення, керуючись ст. ст.10, 213, 230, 292, 294, 296, 297, 307 ЦПК України,
Прошу:
1. Прийняти до розгляду цю апеляційну скаргу.
2. Скасувати рішення у справі № 2-2437/06/06 за позовом ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» до Чорнійчук Наталії Василівни про виселення із кімнати гуртожитку без надання іншого житла і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Додатки:
1. Квитанції про сплату держмита та судового збору.
2. Копія апеляційної скарги для позивача.
Представник відповідачки Куля В.І.
2007-02-02 |
