| | ЗАПЕРЕЧЕННЯ проти позовної заяви ВАТ "Київгаз" про зобов\'язання укласти договірПозивач не звернув увагу, що у відповідності до ч. 7 ст. 28 Закону постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2006 р. № 938 затверджений "Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання", який і є обов\'язковим для укладання.
Господарський суд м. Києва
01030 м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-Б
Позивач:
Відкрите акціонерне товариство „Київгаз"
код ЄДРПОУ 03346331, вул. Кіквідзе, 4-Б, м. Київ, 01103
Відповідач:
Житлово-будівельний кооператив «Молодіжний-6», код ЄДРПОУ 23698724,
вул. Якубовського, 11, м. Київ, 03191
12 травня 2007 р.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ
проти позовної заяви ВАТ "Київгаз" про зобов\'язання укласти договір
Позивач звернувся до Господарського суду України з проханням задовольнити його позовні вимоги наступного змісту:
1. Зобов\'язати Житлово-будівельний кооператив «Молодіжний-6» укласти договір
№ 710401 від 29.12.2006 р. про умови поставки газу балансоутримувачам для
побутових потреб в редакції, що додається в паперовому та електронному вигляді.
2. Визнати договір № 710401 від 29.12.2006р, про умови поставки газу
Балансоутримувачам для побутових потреб укладеним з 01 січня 2007року.
3. Покласти на відповідача судові витрати.
Відповідач не визнає ці позовні вимоги з наступних підстав.
Посилаючись на норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (ст. 19, 29) – далі Закон, та на ГК України (ч. 3 ст. 179), позивач тим не менше не обґрунтував, чому між сторонами повинен укладатися договір саме в редакції позивача, а не у якійсь іншій редакції.
В дійсності Закон, визначаючи балансоутримувача та управителя будинку у якості особливого учасника відносин у сфері житлово-комунальних послуг, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником, надає право (ч. 1 ст. 25) управителю укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом, а ст. 29 Закону зобов\'язує балансоутримувача або уповноважену ним особу укладати договори з мешканцями багатоквартирних будинків.
Стосовно договорів про надання житлово-комунальних послуг – Закон (ч. 7 ст. 28, а також Прикінцеві положення) покладає обов\'язок на Кабінет Міністрів України розробити та затвердити типові договори, передбачені цим Законом, а раніше укладені договори (до 1 січня 2006 р.), не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.
Запропонований позивачем договір № 710401 від 29.12.2006 р. ні по формі, ні по змісту не відповідає вимогам Закону, а отже не може вважатися обов\'язковим. Позивач не звернув уваги на ту обставину, що у відповідності до ч. 7 ст. 28 Закону постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2006 р. № 938 затверджений "Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання", який і є обов\'язковим для укладення між сторонами згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону. Зазначеними нормами Закон покладає обов\'язок на виконавця підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Проте, якщо текст договору, який вимагає укласти позивач, порівняти з Типовим договором, то можна дійти до висновку про невідповідність договору в редакції позивача Типовому договору. А тому вимога позивача щодо укладення відповідачем договору № 710401 від 29.12.2006 р. є безпідставною, оскільки суперечить Закону та постанові КМУ від 5 липня 2006 р. № 938, а також положенням ст. 26 Закону щодо істотних умов договору.
Відповідно до преамбули позовної заяви, за своїм статусом позивач визнає себе постачальником природного газу для населення. Однак, посилаючись на ст.ст. 19, 29 Закону, позивач визнає себе також виробником та виконавцем житлово-комунальної послуги з газопостачання, підставою для чого вважає наявність ліцензії на постачання природного газу, виданої рішенням НКРЕ України № 1623 від 27.12.2001 р. Проте така позиція позивача суперечить абзацу 4 ч. 1 ст. 7 Закону, згідно з яким визначення виконавця житлово-комунальних послуг віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.
Слід зазначити, що рішенням Київської міської ради (Київради) № 427/2888 від 24 листопада 2005 р. виконавцем послуг, зокрема з газопостачання (п. 1.3), у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Києва було визначено ВАТ АК "Київгаз", а п. 2 рішення доручало виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації, далі – КМДА) відповідно до підпункту 9 пункту 1 ст. 7 Закону укласти угоди на виконання житлово-комунальних послуг з підприємствами різних форм власності, зазначеними у пункті 1 цього рішення. Тобто, ВАТ "Київгаз" був зобов\'язаний укласти договір про газопостачання мешканців м. Києва саме з КМДА, а крім того, відповідно до п. 4 рішення, ВАТ "Київгаз", як виконавець послуг, повинен був також укладати договори на надання відповідних послуг зі споживачами, які є власниками квартир, орендарями чи квартиронаймачами у багатоквартирному будинку.
Що стосується житлово-будівельних кооперативів, то п. 5 рішення рекомендує визначити виконавців житлово-комунальних послуг відповідно до п. 1 цього ж рішення. Тобто, ВАТ "Київгаз" за цією рекомендацією мав би виступати у ролі виконавця послуг і для мешканців ЖБК.
Однак, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2006 року по справі № 2а-1405/06 за адміністративним позовом Кулі Віктора Івановича до Київської міської ради рішення останньої від 24 листопада 2005 року № 427/2888 визнано невідповідним законодавству та скасовано. Ухвалою колегії суддів Судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2007 р. у справі № 2а-1405/06 апеляційна скарга Київміськради відхилена, а постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2006 року залишена без змін.
Таким чином, у м. Києві виконавці житлово-комунальних послуг не визначені у встановленому законом порядку. Цей нормативно-правовий вакуум не дозволяє однозначно встановити, хто з ким має укладати Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання, затверджений постановою КМУ від 5 липня 2006 р. № 938. Єдиною обставиною, що не викликає сумніву, є форма та зміст Типового договору, а також обов\'язок учасників відносин у сфері надання відповідних послуг укладати саме Типові договори, а не якісь інші.
З іншого боку, Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання, затвердженим постановою КМУ від 16 травня 2002 р. № 620 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМ № 1685 від 29.10.2003), визначений порядок проведення розрахунків між газопостачальними організаціями та споживачами у разі використання лічильників природного газу. У цьому Тимчасовому положенні споживачем визначена фізична особа, якій надаються послуги з газопостачання, газопостачальними організаціями – підприємства з газопостачання і газифікації та державне комунальне підприємство "Київгаз", правонаступником якого на даний час є ВАТ "Київгаз". Отже, ця постанова зобов\'язує Київгаз встановлювати відносини безпосередньо з фізичними особами, без посередництва з боку житлово-експлуатаційних організацій.
Незважаючи на неузгодженість нормативно-правових актів з Законом та бездіяльність міської влади у питанні визначення виконавців послуг, з метою дотримання вимог ст. 19 Закону, відповідач не заперечує проти укладення з позивачем Типового договору, затвердженого постановою КМУ від 5 липня 2006 р. № 938, однак вважає незаконною вимогу позивача укласти з ним договір іншого змісту.
На підставі викладеного вище, відповідач просить Господарський суд відхилити вимоги позивача у повному обсягу і залишити позовну заяву без задоволення.
Додаток:
Довіреність, видана ЖБК "Молодіжний-6" Кулі Віктору Івановичу на представництво його інтересів у суді.
Представник відповідача – Куля В.І
2007-05-13 |
