| | Як товариство "КОМФОРТ" намагається стягнути неналежні йому кошти.ЗАПЕРЕЧЕННЯ проти позовних вимог ТСББ «КОМФОРТ» до Реви Л.М. з огляду на відсутність законних підстав.
До Шевченківського районного суду м. Києва,
вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-Б, м. Київ, 04053
Суддя – Гуменюк А.І. Справа № 2-118/08
ПОЗИВАЧ:
Товариство співвласників багатоквартирного будинку "КОМФОРТ",
вул. Герцена, 17-25, 04050, м. Київ,
рахунок 26006035040270 в Шевченківській філії АКБ "Укрсоцбанк" м. Києва, МФО 322089, ідентифікаційний код 26008186.
ВІДПОВІДАЧ:
Рева Людмила Миколаївна,
вул. Герцена, 17-25, кв. 145, м. Київ, 04050,
інші засоби зв\'язку відсутні.
ПРЕДСТАВНИК ВІДПОВІДАЧА:
Куля Віктор Іванович, вул. Боткіна, 4, кв. 18,
м. Київ, 03055, т/ф: 457-40-72, http://gro-za.io.ua
07 липня 2008 р.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ проти позовних вимог ТСББ «КОМФОРТ» до Реви Л.М.
У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа № 2-118/08 за позовом ТСББ "Комфорт" до Реви Людмили Миколаївни про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про зміну позовних вимог шляхом викладення позовної заяви у іншій редакції. Тому виникла необхідність довести до відома суду позицію відповідача стосовно змінених позовних вимог.
Заперечуючи проти позовних вимог, водночас звертаю увагу суду на невідповідність нової редакції позовної заяви по формі та змісту положенням ст. 119 ЦПК України, а саме:
1. Позовна заява повинна містити ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку, якщо такий відомий. Проте у новій редакції позовної заяви не зазначений номер засобів зв’язку позивача – юридичної особи, який, очевидно, не може бути невідомим представнику позивача. Крім того, не вказані також прізвище, ім’я та по-батькові представника позивача, його місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку.
2. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. Однак дата подання заяви представником позивача не вказана.
3. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Зазначені документи не додані до нової редакції позовної заяви.
4. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність. Однак, довіреність до цієї позовної заяви не додана.
Відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо недоліки не будуть усунені, то наступають наслідки, передбачені п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, тобто залишення заяви без розгляду.
Крім того, у новій редакції позовної заяви не зазначено, чи підлягають розгляду у даному цивільному процесі позовні вимоги, викладені у попередніх редакціях позову, чи можливо позивач відмовляється від них. Якщо раніше викладені позовні вимоги залишаються в силі, то не зрозуміло, як вони поєднуються з новими вимогами, чи слід їх вважати таким, що зменшують або збільшують розмір позовних вимог, чи вони змінюють предмет або підстави для позову, що передбачено у ст. 31 ЦПК України.
Якщо навіть залишити поза увагою невідповідність нової редакції позовної заяви положенням ст. 119 ЦПК України, то і в даному випадку позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості власника квартири № 145 Реви Л.М. перед позивачем відноситься до періоду з травня 2002 р. по березень 2005 р. Однак, протягом цього періоду позивач не мав статусу балансоутримувача будинку, де проживає відповідач, не мав юридичних підстав для визначення його виконавцем послуг у зазначеному будинку і не був визначкеий виконавцем, а тому усі його вимоги, пред’явлені до 14 грудня 2006 р., є безпідставними, що підтверджується доданою до зміненої позовної заяви копії Акту приймання-передачі житлового комплексу за адресою вул. Герцена, буд. 17-25, який передається з балансу ХК «Київміськбуд» на баланс ТСББ «Комфорт». Крім того, не розшифровано, які саме послуги з утримання будинку та прибудинкової території надавалися, у якій кількості, за якими тарифами, відсутня бухгалтерська документація у підтвердження понесених витрат, відсутні докази про погодження таких витрат зі споживачем та органами місцевого самоврядування.
Також слід зазначити, що сам розрахунок є юридично нікчемним, оскільки виконаний без участі головного бухгалтера юридичної особи, яка претендує на стягнення боргу, не затверджений керівником юридичної особи, і ґрунтується на нелегітимних рішеннях зборів мешканців від 06.03.02 (протокол № 5). Збори мешканців не можуть встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги, оскільки це суперечить законодавству. Це право постановою КМУ від 25 грудня 1996 р. № 1548 (п. 16 у редакції постанови КМУ № 273 від 11.03.2002 р.) віднесено до повноважень Київської міської державної адміністрації, а з дати набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» – на органи місцевого самоврядування, тобто на Київську міську раду, або на районні у місті ради та їх виконавчі органи. Більшість рішень зборів ТСББ «Комфорт» та відповідні протоколи щодо затвердження тарифів на ЖКП, у тому числі й протокол № 5, є незаконними. На даний час ця вимога є предметом судового розгляду у справі № 2-1713/08, яка перебуває у провадженні судді Шевченківського районного суду Васильєвої Т.М.
Отже, вимога 1 позовної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 2404,88 грн. не ґрунтується на нормах права, не підтверджена доказами, які мають юридичну силу, а тому не визнається відповідачем.
Аналогічні заперечення стосуються і розрахунку заборгованості за опалення. Цей розрахунок також виконаний без участі уповноваженого працівника бухгалтерії відповідача, не узгоджений бухгалтерією, не затверджений керівником Товариства. Представник позивача відповідно до наданої йому довіреності не має ні відповідної кваліфікації, ні повноважень виконувати подібні розрахунки. Крім того, у графі «Кількість теплової енергії, отриманої на будинок» зазначені щомісячні сумарні показники, нараховані теплопостачальною організацією «Київенерго» як для мешканців (житло), так і для орендарів. Відповідач Рева Л.М. не має у даному будинку орендованих приміщень, а тому не зобов’язана розраховуватися за орендарів. Надані представником позивача у якості додатку на 12 аркушах «Довідки про нарахування за теплову енергію» по договору 1110120 товариству «Комфорт» за період з жовтня 2002 р. по березень 2004 р. підтверджують ці обставини.
Сумнівними також є і самі «Довідки». Вони не ґрунтуються на показах будинкових приладів обліку теплової енергії, обов’язковість застосування яких встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 03 липня 1995 р. № 483 «Про впровадження засобів обліку витрачання і приладів регулювання споживання води та теплової енергії в побуті». Пунктом 2 цієї постанови заборонено, починаючи з другого півріччя 1995 р., введення в дію житлових будинків без оснащення засобами обліку і приладами регулювання споживання води та теплової енергії. Позивач і його представники, які брали участь у справі, до цього часу не надали доказів, які б підтверджували наявність законно встановленого будинкового приладу обліку, не представили журналу обліку теплової енергії відповідно до показів будинкового теплолічильника, не представили документів у підтвердження метрологічної повірки приладів обліку, яка повинна здійснюватися через встановлені нормативно-правовими документами періоди часу (кожних 2 роки). На виконання зазначеної постанови уряду, а також у відповідності до Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою КМУ від 30.12.97 № 1497, Київська міська державна адміністрація (КМДА) своїм розпорядженням від 26 грудня 2002 року № 2306, зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції 28 грудня 2002 р. за № 100/483, затвердила Методику проведення перерахунків за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання. Дія Методики розповсюджується на житловий фонд м. Києва незалежно від форм власності, крім житлових будинків приватного сектору. Підставою для проведення перерахунків мешканцям житлового будинку є зведений акт звірки нарахувань за спожиту теплову енергію для потреб центрального опалення та зведений тристоронній акт звірки нарахувань за спожиті обсяги холодної води та теплової енергії на її підігрів для потреб гарячого водопостачання, оформлені відповідно до вимог цієї Методики (розділи 4, 5).
Однак, замість того, щоб діяти відповідно до зазначених Правил та Методики, позивач у особі свого представника вирішив користуватися власною методикою, яка привела до юридично нікчемних висновків про заборгованість відповідача.
Представник позивач чи то умисно, чи то з необізнаності, не звернув увагу на ст. 22 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», яка передбачає, що за наявності технічної можливості проведення поквартирного обліку споживання водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інших послуг власники жилих і нежилих приміщень можуть перераховувати кошти безпосередньо на рахунки підприємств, організацій, які надають ці послуги, за відповідними тарифами для кожного виду послуг у порядку, встановленому законом. Позивачу відомо, що у квартирі, власником якої є відповідач Рева Л.М., згідно з Робочим проектом, затвердженим Генеральним директором ТОВ «СП «Центнер-Україна ЛТД», та Актом здачі-приймання робіт № 11/011 від 11 листопада 2002 р., встановлений вузол обліку споживання теплової енергії. З того часу відповідач веде облік споживання теплової енергії згідно з вимогами п. 17 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою КМУ від 30.12.1997 р. № 1497, а саме, у разі встановлення квартирних теплолічильників споживач сплачує за опалення своєї квартири за їхніми показаннями та додатково за опалення загальних приміщень будинку за встановленим нормативом (за відсутності побудинкового обліку). За спірний період такий норматив не був встановлений, а у відсутності бажання попереднього балансоутримувача будинку (ХК «Київміськбуд») укладати з мешканцями договори на надання житлово-комунальних послуг, у тому числі Типового договору, затвердженого постановою КМУ № 1497, відповідач сплатила за весь період користування тепловою енергією її вартість на поточний рахунок виробника – «Київенерго», що підтверджується наявними платіжними документами. Згідно з «Книгою обліку комунальних послуг при застосуванні лічильників», яку Л.М. Рева веде з 11 листопада 2002 р. по даний час, за спірний період з листопада 2002 р. по березень 2004 р. включно, для опалення квартири № 145 у будинку № 17-25 по вул. Герцена використано 29,833-0,03=29,803 МВтг теплової енергії, або у перерахунку в Гігакалорії – 25,63 Гкал. загальною вартістю 25,63х65,3=1673,68 грн. Різниця в нарахуваннях у грошовому виразі порівняно з позовними вимогами представника ТСББ «Комфорт» свідчить про наявність методологічних та/або арифметичних помилок у розрахунках позивача, тобто їх слід визнати технічно неспроможними і юридично нікчемними. В той же час, Рева Л.М. станом на 11 квітня 2008 р. сплатила за весь обсяг теплової енергії ((79,005–0,03)+13,974)=92,949 МВтг, тобто 92,949х0,86=79,936 Гкал, зафіксований квартирним теплолічильником, загалом 5000 грн. на поточний рахунок СВП «Енергозбут Київенерго», з них 1673,68 грн. за спірний період по березень 2004 р. включно, що підтверджується квитанцією № 15 від 11 квітня 2008 р. відділення АКІБ «Укрсиббанк». Заборгованість перед «Київенерго» за спірний період не існує.
За таких обставин у позивача немає жодних юридичних підстав вимагати від Реви Л.М. сплатити на користь позивача неіснуючу заборгованість з жовтня 2002 р. по березень 2004 р. за опалення квартири у сумі 1037,76 грн.
Відповідач та її представник не визнають також вимогу стягнути збитки, пов’язані з витратами позивача за обслуговування гаражного боксу, який є приватною власністю Реви Л.М., в розмірі 795,00 грн.
Відповідач не уповноважувала позивача нести будь-які витрати на обслуговування її власного гаражного боксу. На протязі періоду, за який пред’явлені позовні вимоги, позивач не приймав житловий комплекс в цілому, у тому числі й підземний гараж, від ХК «Київміськбуд» на свій баланс, а тому не мав ні права, ні обов’язку утримувати його та нести витрати на обслуговування приватних гаражних боксів. Більше того, позивач систематично створював перешкоди відповідачу у користуванні приватною власністю, самочинно встановив обмежувальні пристрої для доступу до гаражного боксу, що послужило підставою для звернення з заявами у правоохоронні органи, а також в суд з позовом до ХК «Київміськбуд» та ТСББ «Комфорт» про усунення перешкод у користуванні зазначеним боксом. Відповідна цивільна справа за № 2-518/08 знаходиться у провадженні судді Шевченківського районного суду Бужак Н.П., розглядається з 23.03.2007 р. по даний час. Відповідач не замовляла у ТСББ «Комфорт» ніяких послуг з обслуговування її власного гаражного боксу, а понесені позивачем витрати є результатом самоуправства самого позивача, який призначив нікому не потрібного начальника гаража та встановив доплату голові ТСББ «Комфорт» за його додаткове навантаження по обслуговуванню гаража.
Відносно вимоги позивача допустити представників ТСББ «Комфорт» до засобів обліку холодної та гарячої води, встановлених у квартирі відповідача, слід зазначити, що ця вимога також не ґрунтується на законі.
Після прийняття будинку у грудні 2006 р. на баланс товариства позивач неодноразово протягом послідуючих років вимагала від голови ТСББ «Комфорт» укласти з нею Типові договори про надання житлово-комунальних послуг, затверджені постановами КМУ від 12.07.2005 р. № 560 та від 21.07.2005 р. № 630. Однак, керівник ТСББ їй систематично у цьому відмовляє та вимагає укладати договори, по формі і змісту невідповідні Типовим. Оскільки між ТСББ «Комфорт» та Ревою Л.М. з вини позивача до цього часу не встановлені договірні стосунки, які є обов’язковою передумовою здійснення правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг відповідно до ст.ст. 19, 29 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» після набрання чинності цим Законом у 2004 р., а Рева Л.М. сплачувала за послуги з ХВП та ГВП, як і за теплопостачання, виробникам цих послуг, то підстав для проникнення посторонніх осіб до приватного помешкання не існувало і не існує, крім випадків, пов’язаних з усуненням аварійних ситуацій чи переслідуванням злочинців. На особистому прийомі у голови ТСББ «Комфорт» 04.08.2008 р. позивач черговий раз вручила останньому оформлені нею Типові договори з пропозицією для укладення. Однак голова ТСББ у присутності представника Реви Л.М. відмовився їх підписати, відмовився також складати протокол розбіжностей, мотивуючи це тим, що у нього не вистачає повноважень на подібні дії. Тому і цю вимогу слід визнати безпідставною.
Підсумовуючи викладене вище, прошу суд:
1. Залишити позовну заяву ТСББ «Комфорт» до Реви Л.М. без розгляду у зв’язку з невідповідністю заяви положенням ст. 119 ЦПК України, а також тому, що ТСББ «Комфорт» не може бути належним позивачем у правовідносинах по суті позову за спірний період.
2. У разі відмови у задоволенні викладеного вище клопотання зупинити провадження у справі до вирішення спірних питань, які є предметом розгляду у цивільних справах № 2-518/08 та № 2-2077/08, що знаходяться у провадженні судді Шевченківського районного суду м. Києва Бужак Н.П. (стосуються вимог усунути перешкоди в користуванні гаражним боксом), у справі № 2-1713/08 у провадженні судді того ж суду Васильєвої Т.М. (стосуються вимог визнати незаконними рішення загальних зборів про встановлення тарифів на ЖКП, у тому числі протоколу № 5, на який посилається позивач), № 2-2076/08 у провадженні судді того ж суду Шостака О.О. (про визнання недійсним акту приймання-передачі житлового комплексу на баланс ТСББ «Комфорт»), у адміністративній справі № 2а-124/08 у провадженні головуючого по даній цивільній справі (про визнання недійсними актів КМДА та КМР щодо встановлення тарифів на ЖКП).
3. У разі відмови у задоволенні викладених вище клопотань ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТСББ «Комфорт» до Реви Л.М. на підставі невідповідності законодавству про житлово-комунальні послуги, а також тому, що не враховують фактичну оплату відповідачем вартості послуг з теплопостачання, ГВП і ХВП на користь виробників цих послуг відповідно до ст. 22 ЗУ «Про об’єднання співвласників багатоквартирних будинків».
4. Віднести на позивача усі судові витрати та витрати на ІТЗ судового розгляду даної справи.
Представник відповідача Куля В.І.
2008-07-06 |
