| | Комунальні досліди у ДослідницькомуПрацівники ДЖЕП (той же самий ЖЕК) «Дослідницьке» дійшли до того, що оплату за комунальні послуги у квартирі, де мешкає двоє людей, нараховують з розрахунку на п’ятьох.
Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик "Персонал-плюс", № 49 (200) 8 - 14 грудня 2006 року, http://www.personal-plus.net/200/1538.html
Вероніка Собко: "Комунальні досліди у Дослідницькому"
Останні декілька років нахабство чиновників різ-ного рівня набрало неабияких масштабів. Окрім пенсій, на які можна проіснувати не більше тижня, бюрократи вигадують дедалі нові методи пограбування населення. Про один з них у листі до редакції розповів ветеран праці, пенсіонер Анатолій Федотович Пономаренко з селища міського типу Дослідницьке, що на Київщині.
Працівники ДЖЕП (той же самий ЖЕК) «Дослідницьке» дійшли до того, що оплату за комунальні послуги у квартирі, де мешкає двоє людей, нараховують з розрахунку на п’ятьох. Неодноразові звернення пенсіонера зоставалися без уваги. І літній людині не залишалося нічого іншого, як відмовитися від сплати рахунків. ДЖЕП «Дослідницьке» відповіла на цей крок позивом до суду. У позові «борг» А.Пономаренка становив 2 407 грн 55 коп., хоча під час судового засідання цю суму було змінено на 2 270 грн 67 коп. — нібито пенсіонер сплатив під час розглядання позову 136 грн 88 коп., подовживши тим самим термін його давності. Хоча, за словами пана Анатолія, він нічого не сплачував, бо не визнавав за собою боргу. Рішення Васильківського районного суду було не на користь пенсіонера, його зобов’язали сплатити на користь держави 2 270 грн 67 коп. — «заборгованість» за період з 1997 року до 1 травня 2003 року і 51 гривню державного мита. Ось так — хотіла людина лише встановити справедливість, а їй виставили рахунок за неспожиті нею комунальні послуги.
Отримавши таке рішення суду, Анатолій Пономаренко звернувся до Апеляційного суду з проханням скасувати рі-шення суду й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. У рішенні Апеляційного суду зазначено: «апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що, відповідно до положень ст.ст. 66-68 ЖК України, відповідач повинен сплачувати квартплату та комунальні послуги, проте свої зобов’язання виконує не в повному обсязі».
Феміда так і не прозріла. Авжеж, пан Анатолій порушив норми житлового кодексу, але чому ніхто з суддів не завважив, що, комунальні послуги розраховувалися не на двох осіб, прописаних в квартирі, а на п’ятьох?
Попри відмову Апеляційного суду, пенсіонер не залишив поля бою. 15 грудня 2003 року він подає касаційну скаргу до Верховного Суду України. В обгрунтуванні касаційної скарги зазначається: «…суди обох інстанцій не звернули уваги, що мають існувати договірні правовідносини, які регулюються договором про надання населенню комунальних послуг позивачем.
Я надав суду докази про те, що позивач не надав мені і іншим мешканцям якісних послуг, не здійснював контроль за отриманням послуг обслуговування будинку, не забезпечував роботу техніч-ного обладнання. Будинок перебуває в аварійному стані.
Як встановлено в суді, моя заборгованість виникла з 1997 року, а згідно зі ст. 80 ЦК України, закінчення терміну позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові. Але цих вимог суд безпідставно не застосував, хоч право на позив у позивача виникло ще 1997 р.
Суд не прийняв до уваги моїх заперечень і не перевірив того факту, що до розгляду справи 136 грн 88 коп. боргу я не сплачував, а їх вніс позивач для переривання терміну позовної давності. Цей борг я не визнаю до цього часу».
Дивно, чому звичайний пенсіонер краще знає закони, ніж судді, люди з вищою юридичною освітою? Хто ж так щільно зав’язав очі Феміді? Це питання стає ще гострішим, якщо прочитати висновок Верховного Суду. «Встановлено, що А.Пономаренко — не наймач, а співвласник квартири, в якій, згідно з наданою ним довідкою, зареєстровано і мешкають дві особи.
Суд першої інстанції не розглянув усіх обставин справи, не з’ясував, скільки ж насправді мешканців квартири, з чого й має обгрунтовуватися розмір квартирної плати; не навів розрахунку заборгованості, що підлягає стягненню, зазначив правові під-стави для задоволення позову, що не поширюються на спірні правовідносини.
Апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу, виходив з того, що відповідач мешкає в квартирі один, а часткова оплата за комунальні послуги і є підставою для стягнення заборгованості за весь період з часу її виникнення.
Проте до таких висновків суди дійшли без ретельної перевірки обставин справи та всупереч вимогам ЦПК України не вжили передбачених законом заходів до всебічного й об’єктивного з’ясування обставин, які свідчили б, що відповідач справді має заборгованість саме в тому розмірі, який визначено позивачем.
До того ж суди належним чином не вирішили питання наявності/відсутності підстав для застосування терміну позовної давності, чим порушили вимоги ст. 202-1 ЦПК України 1963 р.
Оскільки суд порушив норми матеріального та процесуального права, — його рішення підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд до суду першої інстанції».
Здавалося, що після ухвали Верховного Суду справу буде вирішено на користь пенсіонера. Але ж ні… Васильківський районний суд проігнорував рішення Верховного Суду, нового розгляду справи не відбулося. Рішення попереднього суду не було скасовано. Кошти, стягнуті згідно з рішенням суду, не було повернуто. Справу просто закрили. Про це пенсіонера повідомили у кабінеті судді В.Бортницької, хоча у повістці було зазначено, що А.Пономаренко викликають саме на засідання суду. Крім того, незважаючи на ухвалу Верховного Суду про скасування рішень Васильківського та Апеляційного судів і ухвали Васильківського суду від 8 червня 2006 року про закриття справи, кошти з пенсіонера ще й досі здирають.
Неодноразові звернення до Європейського суду так і залишилися без уваги. На адресу пенсіонера приходять різні відписки. Але щодо цього важко робити якісь висновки. А ось що стосується невиконання ухвали Верховного Суду — суду вищої інстанції, рішення якої не підлягають оскарження, то вона викликає здивування. Що це за країна, у якій ра-йонний суд не вважає за потрібне виконувати рі-шення інстанцій, вищих за нього? Просимо всіх, хто тільки може, допомогти пенсіонерові відстояти правду.
2009-01-17 |
