Чому суддя та її секретар виглядають на цьому фотознімку кореспондента газети "Київський Майдан" такими переляканими?
Я був свідком ганебної поведінки судді вже після оголошення перерви у судовому засіданні.
Кореспондент зробив цей знімок, але на жаль, не записав риторику судді на диктофон. Бо події розгорталися, як у американському бойовику. Розлючена суддя, на вигляд симпатична молода особа, почала погрожувати кореспондентові за те, що він наважився її сфотографувати у власному кабінеті. Звісно, кореспондент не злякався, бо така доля журналістів - добувати інформацію, іноді ризикуючи навіть життям (згадайте Георгія Гонгадзе). Тоді суддя викликає по телефону охоронця - працівника міліції. Бідний сержант, прибувши в кабінет судді на другий поверх будівлі, ніяк не зміг второпати, що від нього вимагається.
Далі події розвивалися в коридорі на першому поверсі. Сержант намагався затримати кореспондента, принаймі відібрати у нього особисті речі, зокрема дорогущий фотоапарат (близько 900 дол. США). Я став пояснювати сержанту, що він перевищує свої повноваження. Почали разом з ним вивчати ст. 6 Закону України "Про міліцію". А там такий випадок не передбачений. Далі сержант телефонує своєму начальству, як має діяти, оскільки ухвали суду про накладення арешту на особисті речі не було, а кореспондент телефонує знайомому полковнику міліції, який не раз виручав журналістів з міліцейської біди. Проте кореспондента, як і дівчинку на відомому футбольному матчі, у минулому навіть не один раз побили, тобто не звикати. Поведінка охоронця не свідчила про аналогічні наміри. Потім кореспондент дає трубку сержантові, і вони з полковником обидва довго про щось розмовляють. Закінчилося тим, що сержант відпустив кореспондента, а я ще раз нагадав сержантові лозунг "Міліція з народом!". Заперечень не було. На тому і розійшлися.
А ще цікавими були події і до початку судового засідання. У присутності кореспондента суддя почала мене розпікати за те, що я наважився десь в Інтернеті щось про неї повідомити. Не пригадую де і про що саме, але точно знаю, що не про особисте життя цікавої жінки-красуні. Йшлося, мабуть, про її неправосудні дії, ухвали та рішення в судових справах, де я виступав у ролі представника відповідачів. Звісно, не вбачаю у тому своєї провини, тим більше, що вона не озвучила, з яким повідомленням у Інтернеті вона конкретно не погоджується. Тоді суддя розізлилася, стала на високих тонах погрожувати мені переслідуваннями у судовому порядку (на захист честі, гідності та ділової репутації), попередила, щоб я у подальшому не смів нічого про неї повідомляти в ЗМІ. Я відповів, що з цього приводу не слід влаштовувати істерику, адже у неї, як у кожного громадянина демократичної держави, є таке право - звернутися до суду. Звісно, і це не сподобалося. Крім того, її, мабуть, роздратували декілька моїх відводів у судових засіданнях, які вона, звісно, відхилила, на відміну від відомої унтер-офіцерської вдови. Далі розпочалося судове засідання з фіксуванням судового процесу технічними засобами. Жаль, що нічого не фіксувалося до початку. Проте в судовому засіданні суддя вела себе підкреслено стримано, хоч гнеправосудних ухвал і у даному випадку було немало. Мабуть, прийдетьс опублікувати фонограму. Ага, згадав, здається судді не сподобалося, що були опубліковані фонограми з її участю в інших справах.
Усе це чув кореспондент, який був у кабінеті судді, а також секретар (дівчина на фото зліва, за комп\\\'ютером), та представник позивача.
Шановна Олесю Григорівно! Якщо тут висвітлено щось не так, будь ласка, Ви маєте право голосу на цьому Форумі.
А недоторканість суддів Ви неправильно, на мою думку, інтерпретуєте. Обговорювати дії представників влади, а суддівська влада є однією з її гілок, - це одне з завдань засобів масової інформації відповідно до закону. Для профілактики зловживань. На те й щука в озері, щоб карась не спав! От, якби у нас існував передбачений Конституцією суд присяжних, то навіть така публічність трохи б стримувала зайвий азарт деяких суддів. Або виборність суддів територіальною громадою, до чого закликають політики.
Але це вже інша пісня.
