| | Постанова ОАС м. Києва від 24.01.2008 р. № 8/31 про визнання незаконними розпоряджень КМДА.Визнані протиправними та скасовані Розпорядження КМДА від 30.05.2007 р. №№ 640, 641, 642, № 643 про підвищення тарифів на ЖКП.
Окружний адміністративний суд міста Києва
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 тел. 278-43-43
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
10 год. 58 хв.
24.01.2008р. № 8/131
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовом: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж»
До відповідача: Київської міської державної адміністрації
Про визнання протиправними та скасування розпоряджень
за участю представників сторін:
Від позивача: Яшин О.С. за дов. № 73 від 31.10.2007 р., Казанець Л.І. за дов. № 64 від 12.10.2007 р.
Від відповідача: Рябоконь М.А. за дов. № 001-928 від 22.10.2007 р., ,Пушенко Л.І. за дов. № 001-8 від 09.01.2008 р.
В судовому засіданні був присутній Сагайдак О.П. паспорт СО № 605209
ВСТАНОВИВ:
Пред’явлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасувати розпорядження від 30.05.2007 р. № 640, від 30.05.2007 р. № 641, від 30.05.2007 р. № 642, від 30.05.2007 р. № 643.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач виніс вищезазначені розпорядження з порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач надав письмові заперечення на позов, проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає прийняті спірні розпорядження такими, що відповідають нормам чинного законодавства та прийняті в межах наданих відповідачу повноважень.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.
Київською міською державною адміністрацією 30.05.2007 р. були прийняті розпорядження № 640 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної і водовідведення холодної та гарячої води», № 641 «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та при будинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 № 748», № 642 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», № 643 «Про затвердження тарифів на теплову енергію». Спірними розпорядженнями встановлені ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.04.2004 № 1875-IV визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема взаємодія з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у межах своїх повноважень.
Засади організації та діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентується Законом України «Про місцеве самоврядування» № 280/97-ВР від 21.05.1997 р.
Відповідно до підпункту 2 пункту «а» ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону, до відання виконавчих органів міських рад віднесені повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, а в разі, якщо вказані послуги надаються підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності — погодженням в установленому порядку цих питань з даними підприємствами, установами та організаціями.
Вказані повноваження є власними (самоврядними) повноваженнями виконавчого органу, який створюється для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.12.2003 № 21-рп/2003 у справі № 1-45/2003 дано офіційне тлумачення положень частин першої, другої, третьої, четвертої ст. 118, частини 3 ст. ст. 133, частини першої, другої, третьої ст. 140, частини другої ст.141 Конституції України, ст. 23, п. 3 частини першої ст. 30 Закону України «Про державну службу», ст. ст. 12, 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, ст. ст. 10, 13, 16. пункту 2 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про столицю України — місто-герой Київ», ст. ст. 8, 10, Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в їх взаємозв’язку щодо статусу Київської міської державної адміністрації.
Відповідно до вказаного рішення Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесення до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади — Кабінету Міністрів України.
Таким чином, виходячи з підпункту 2 пункту «а» частини 28 Закону України «Про місцеве самоврядування», повноваження Київської міської державної адміністрації як виконавчого органу Київської міської ради в галузі тарифної політики пов’язані з встановленням в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, а в разі, якщо вказані послуги надаються підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності - погодженням в установленому порядку цих питань з даними підприємствами, установами та організаціями.
Відповідно до ч. 3 ст. 78 Господарського кодексу України, підприємство, майно якого перебуває у комунальній власності, є комунальним унітарним підприємством. Вказане підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності входить до сфери його управління. Майно закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Предметом регулювання оскаржуваних розпоряджень є встановлення тарифу на теплову енергію, що виробляється АК “Київенерго» та ЗАТ «Укр.-Кан-Пауер», тарифу на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної і гарячої води, які виробляються ВАТ «АК «Київводоканал».
Згідно з абзацом 7 ст. 13 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах передбачених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва і електричної енергії, віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.
Чинним законодавством України не передбачено повноважень виконавчого органу влади затверджувати тарифи на теплову енергію, тим більше для підприємств не комунальної власності.
ВАТ «АК «Київ водоканал», АК «Київенерго» та ЗАТ «ЕК «Укр.-Кан-Пауер» є акціонерними товариствами і відповідно до ст. 78 Господарського кодексу України, не відносяться до комунальних підприємств.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає, що позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. № 586-ХIV, на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов’язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Порядок набрання чинності нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, до яких віднесені місцеві державні адміністрації, визначено п. 3 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», відповідно до якого вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
Пунктом 2 вищевказаного Указу визначено, що державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України Міністерство юстиції України та управління юстиції складають державні реєстри зареєстрованих ними нормативно-правових актів.
Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731.
Зазначеною вище Постановою, надано право Міністерству юстиції та іншим органам, що здійснюють державну реєстрацію відомчих нормативно-правових актів, перевіряти у міністерствах, інших органах виконавчої влади, органах господарського управління та контролю додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, у разі потреби вимагати подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію та вносити пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях.
Також, Положенням встановлено обов’язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію.
Відповідно до п. п. 1, 2 Положення, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
Згідно з п. 7 Положення, нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію у п’ятиденний строк після його прийняття.
Пункт 16 Положення передбачає, що зміни і доповнення, внесені до правового акта підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням.
Відповідно до листа Головного управління юстиції у м. Києві від 14.09.2007 р. № 5224, станом на 14 вересня 2007 року до Головного управління юстиції у м. Києві не було подано на державну реєстрацію розпорядження Київської міської державної адміністрації № 640, № 641, № 642, № 643 від 30.05.2007 р. щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.
На час прийняття рішення спірні розпорядження також не пройшли державної реєстрації. Вказаний факт визнається сторонами, у зв’язку з чим відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказування.
З огляду на вищевикладене, доводи позивача щодо протиправності, оскаржуваних розпоряджень відповідача у зв’язку з порушенням законодавства України, яке регламентує порядок державної реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади, є обгрунтованими.
Крім того. як вбачається з текстів спірних розпоряджень вони були прийняті відповідачем 30.05.2007 р., в той час як, в пунктах 1 спірних розпоряджень вони вносили зміни до розпоряджень відповідача з 01.12.2006 р., тобто відповідач вніс у спірні акти положення щодо зворотної дії у часі, що суперечить нормам чинного законодавства.
На підставі викладено, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме, необхідно визнати протиправними та скасувати Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. № 640, від 30.05.2007 р. № 641, від 30.05.2007 р. № 642, від 30.05.2007 р. № 643.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. № 640, від 30.05.2007 р. № 641, від 30.05.2007 р. № 642, від 30.05.2007 р. № 643.
3. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» за рахунок Державного бюджету України
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена, в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання постанови: 01.02.2008 р.
2009-02-07 |
