Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[gro-za]

Як це  розпочиналося:

http://io.ua/s23458  -  Рішення про реорганізацію ЖКГ у Солом'янському районі м. Києва. Солом'янська районна у м. Києві рада ВИРІШИЛА: 1. Утворити КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві ради . 2. Утворити комунальні підприємства сфери технічного обслуговування та ремонту ...

http://io.ua/s23438  -  Адміністративний позов про визнання незаконним рішення Солом'янської районної в м. Києві ради. Оскаржується рішення ХІV сесії V скликання Солом'янської районної в м. Києві ради від 19.12.2007 р. № 218 "Про утворення комунальних підприємств".

http://io.ua/s25904  -  Відкрито провадження за адміністративним позовом до райради. Адміністративний позов Кулі Віктора Івановича про визнання незаконним рішення Солом'янської районної в м. Києві ради від 19.12.2007 року № 218 «Про утворення комунальних підприємств».

Потім буде:

• Як продовжувалося
• Зволікання з боку відповідача та третьої особи - КП "Дирекція ..."
• Пояснення позивача
• Заперечення відповідача
• Пояснення третьої особи
• Додаткові пояснення позивача

Солом'янський районний суд м. Києва,
вул. Шутова, 1, м. Київ, 03113
Суддя – Макуха А.А.  Справа № 2-а-21-1/09 
Позивач:   Куля Віктор Іванович,
вул. В. Гетьмана, 46-А, кв. 261, м. Київ, 03058,
тел./факс 457-40-72, http://gro-za.org
Відповідач:   Солом'янська районна в м. Києві рада,
проспект Повітрофлотський, 41, м. Київ, 03020,
тел. 226-20-88, факс 207-09-40

23 березня 2010 р.    

ПОЯСНЕННЯ
до адміністративного позову про визнання незаконним  рішення Солом'янської районної в м. Києві ради від 19.12.2007 р.  № 218  "Про утворення комунальних підприємств"

У провадженні Солом’янського районного суду м. Києва знаходиться адміністративна справа № 2-а-21-1/09 за позовом Кулі В.І. від 14 лютого 2008 р. про визнання невідповідним законодавству та скасування рішення Солом'янської районної в м. Києві ради від 19.12.2007 р. № 218  "Про утворення комунальних підприємств".

Підтримуючи зазначену позовну вимогу, додатково пояснюю, що оскаржуваний нормативно-правовий акт слід вважати таким, що не набрав чинності. Підставою для такого висновку є норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідно до ст. 59 зазначеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. 

Згідно з ч. 5 тієї ж статті рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлений більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Оскаржуване рішення не було офіційно оприлюднене. Отже, його слід вважати невідповідним законодавству і таким, що не набрало чинності.

Крім того, за нормами ст. 36 ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

відсутній аналіз регуляторного впливу;

проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У даному випадку наявні обидві обставини, проти чого не заперечує відповідач, однак оскаржуване рішення було прийняте районною радою, чим були порушені норми зазначеного Закону.

Представник відповідача у судовому засіданні намагався виправдати таку поведінку суб’єкта владних повноважень міркуваннями, нібито рішення ради не є регуляторним актом. Проте ця думка спростовується нормами ст. 1 ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», відповідно до якої

" регуляторний акт - це:
•   прийнятий       уповноваженим       регуляторним      органом нормативно-правовий   акт,   який   або   окремі  положення  якого спрямовані  на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних  відносин  між  регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;
•   прийнятий уповноваженим  регуляторним органом інший офіційний письмовий документ,  який встановлює,  змінює  чи  скасовує  норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і  який  або  окремі  положення  якого   спрямовані   на   правове регулювання   господарських  відносин,  а  також  адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами  державної влади   та  суб'єктами  господарювання,  незалежно  від  того,  чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.”

Відповідач не надав доказів про те, що положення оскаржуваного рішення не підпадають під визначення Закону.

Оскільки ст. 9 КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то слід вважати, що у даному випадку є достатні підстави для визнання невідповідним законодавству та скасування рішення Солом'янської районної в м. Києві ради від 19.12.2007 р. № 218  "Про утворення комунальних підприємств".

Слід також звернути увагу на ту обставину,  що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України у справах про оскарження нормативно-правових актів щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у запереченні проти позову не надав суду належних і відповідних доказів щодо правомірності свого рішення у розумінні цього поняття згідно з положеннями ст. 70 КАС України.

А відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України  розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін.

При розгляді даної справи, змагаючись з позивачем у суді, відповідач не зміг довести законність та відповідність свого рішення переліченим вище правовим актам вищої юридичної сили.

Відповідно до статті  2 КАС України  завдання  адміністративного  судочинства    є   захист  прав,  свобод  та  інтересів  фізичних  осіб,   прав   та   інтересів   юридичних  осіб   у   сфері   публічно-правових   відносин   від   порушень   з  боку  органів  державної  влади,   органів  місцевого  самоврядування,   їхніх  посадових   і   службових  осіб,   інших  суб'єктів  при  здійсненні  ними  владних  управлінських  функцій   на   основі   законодавства,   в   тому  числі  на  виконання  делегованих  повноважень. 

До   адміністративних   судів  можуть  бути  оскаржені  будь-які  рішення,   дії  чи  бездіяльність  суб'єктів  владних  повноважень,  крім  випадків,    коли    щодо    таких    рішень,    дій   чи   бездіяльності  Конституцією  (  254к/96-ВР  )  чи  законами  України  встановлено   інший 
порядок  судового  провадження. 

Частиною третьою цієї статті встановлено:
     
У   справах   щодо   оскарження  рішень,   дій  чи  бездіяльності  суб'єктів  владних  повноважень  адміністративні  суди  перевіряють,  чи  прийняті  (вчинені)  вони: 

      1)  на    підставі,    у   межах   повноважень   та   у   спосіб,   що  передбачені  Конституцією  (  254к/96-ВР  )  та  законами  України; 
      2)  з   використанням   повноваження   з    метою,    з    якою    це  повноваження  надано; 
      3)  обґрунтовано,   тобто  з  урахуванням  усіх  обставин,  що  мають  значення  для  прийняття  рішення  (вчинення  дії); 
      4)  безсторонньо  (неупереджено); 
      5)  добросовісно; 
      6)  розсудливо; 
      7)  з  дотриманням  принципу  рівності  перед  законом,  запобігаючи  несправедливій  дискримінації; 
      "8")  пропорційно,  зокрема  з  дотриманням  необхідного  балансу  між  будь-якими  несприятливими  наслідками  для  прав,  свобод  та  інтересів  особи  і  цілями,  на  досягнення  яких  спрямоване  це  рішення  (дія); 
      9)  з   урахуванням   права   особи  на  участь  у  процесі  прийняття  рішення; 
      10)  своєчасно,  тобто  протягом  розумного  строку. 

Аргументи, наведені у позовній заяві, свідчать, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм права, у тому числі власного регламенту Солом’янської районної у м. Києві ради, з використанням повноважень не з тією метою, з якою це повноваження надане.

Як зазначено у преамбулі до рішення від 19.12.07 № 218, воно прийняте з метою поліпшення ефективності та надійності функціонування житлового господарства, створення конкурентного середовища у сфері надання житлових послуг. Однак в дійсності жодних ознак поліпшення ефективності та надійності функціонування житлового господарства району за останні 2 роки і 3 місяці не спостерігалося. Навпаки, житлове господарство в занепаді, житловий фонд фактично не утримується, поточний ремонт не здійснюється, минулої зими навіть сніг не прибирався. Додані до цього пояснення документи та фотознімки територій біля будинків за адресами вул. Боткіна, 4,  вул. Гетьмана Вадима, 46-А, вул. Смоленська, 5/1, їх внутрішнього обладнання, є невеликою частиною того безладдя, яке характерне для псевдо-реформованого житлово-комунального господарства.

Не піддаються жодному поясненню дії районної влади, яка створивши на місці одного комунального підприємства по утриманню житлового господарства (КП УЖГ) з його 14 дільницями по обслуговуванню житлових будинків (ДЕЖ-1 … ДЕЖ-14), сім підприємств та 6 відокремлених структурних підрозділів КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом’янської районної у м. Києві ради», які по суті дублюють діяльність однойменних комунальних підприємств. І це при тому, що підприємство-попередник КП УЖГ не ліквідоване, але господарською діяльністю не займається, невідомо, з якою метою воно утримується і за які кошти.

Що стосується новоутворених 6 комунальних підприємств, то вони позбавлені господарської самостійності, не взмозі відповідати за своїми зобов’язаннями ні перед мешканцями багатоквартирних будинків та контрагентами по укладеним договорам. Як приклад, можна послатися на дивні відносини, які де-факто існують між КП «Дирекція» КП «Індустріальне» та іншими новоутвореними підприємствами.

Так, КП «Індустріальне» уклало договори з АЕК «Київенерго» на постачання теплової енергії для потреб центрального опалення та підігріву гарячої води, а також на постачання питної води з ВАТ «Київводоканал» мешканцям багатоквартирних будинків на відповідній території, взяло на себе зобов’язання щодо проведення розрахунків з постачальниками за теплову енергію та воду. Однак, фінансові можливості  для виконання цих зобов’язань відсутні, оскільки з мешканцями (крім кількох випадків) Типові договори про надання послуг з центрального опалення, гарячого та холодного водопостачання та водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, не укладені.

Мешканці за старою неузаконеною схемою оплачують ці послуги на поточний рахунок КП «Головний інформаційний центр» КМДА. Взаємодію з останнім і контроль за надходженням коштів здійснює КП «Дирекція» через свої структурні відокремлені підрозділи (ВСП), що мають такі ж самі найменування, як і новоутворені КП «Залізничне», «Чоколівське», «Батиївське», «Відрадненське», «Грушківське», «Відрадненське». Розподіл коштів населення серед постачальників у щоденному режимі здійснює КП ГІОЦ, до якого перелічені вище КП не мають ніякого відношення. Однак, постачальники, які традиційно не отримують на свої рахунки значні суми коштів від КП ГІОЦ, звертаються до Господарського суду м. Києва з позовами про стягнення заборгованості з фінансово неспроможних і несамостійних у цьому відношенню підприємств.

Чи можна вважати за таких обстави, що оскаржуване рішення прийняте пропорційно,  з  дотриманням  необхідного  балансу  між  будь-якими  несприятливими  наслідками  для  прав,  свобод  та  інтересів  особи  і  цілями,  на  досягнення  яких  спрямоване  це  рішення  (дія)? Однозначно – ні.   

У випадку з позивачем та його родичами – власниками окремих квартир у Солом’янському районі м. Києва, інтереси яких позивач захищає на підставі Типових договорів, укладених відповідно до наданих довіреностей з його участю між ними та КП «Індустріальне», склалася парадоксальна ситуація. Мешканці сплачують за отримані комунальні послуги безпосередньо на поточний рахунок виконавця послуг КП «Індустріальне», причому жодних претензій щодо неналежної оплати з боку останнього до мешканців не надходило. Водночас КП ГІОЦ щомісяця надсилає платіжні документи на оплату житлово-комунальних послуг від імені ВСП «Індустріальне» на власний банківський рахунок ГІОЦ, та ще й додатково про погашення неіснуючого боргу перед неіснуючим структурним підрозділом ДЕЖ-911. Де тут неупередженість, добросовісність та розсудливість?

Звертаюся до суду з клопотанням вирішити питання, поставлені в цитованій статті 2 КАС України.

Письмові документи та фотознімки у підтвердження зазначених обставин будуть додані до окремого клопотання щодо приєднання їх до матеріалів справи.

На підставі викладеного  вище, а також з урахуванням обґрунтування у позовній заяві, позовна вимога про визнання невідповідним законодавству та скасування рішення Солом'янської районної в м. Києві ради від 19.12.2007 р. № 218  "Про утворення комунальних підприємств".
підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач –                               Куля В.І.

• Наявні докази

Відповідно до ст. 171 КАС України "Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів" право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (ч.2 цієї статті).
Відповідно до ч. 3 тієї ж статті суд зобов'язав ще 14 травня 2008 р., а відповідач, хоч і після тривалого зволікання, опублікував оголошення про відкриття провадження щодо оскарження нормативно-правового акта у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений (газета "Солом'янка", №8 (131), вересень 2009 р.). Тим самим, і суд, і відповідач визнали рішення нормативно-правовим актом, який, однак, не був оприлюдненим у той же спосіб. 
А відповідно до ч. 2 ст. 71 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представник відповідача не надав ніяких доказів у підтвердження правомірності свого рішення.
На останньому засіданні 23.03.2010 р. суддя Макуха А.А. відмовив  у приєднанні до матеріалів справи деяких документів у виді фототаблиць (дивіться перші три з розміщених у цьому повідомленні). Йому було незрозуміло, про що свідчать фотознімки, хоч у клопотанні це зазначено і обґрунтовано. Йдеться про неналежне утримання новоутвореним КП підвалу будинку № 4 по вул. Боткіна, який заливається водами після опадів чи танення снігу. У підвалі зокрема розміщена насосна станція для підкачування води, а також кабелі електроживлення. І козі зрозуміло, що приміщення у жахливому стані, як і змонтоване в ньому обладнання. І ніякого покращення внаслідок утворення нових КП не сталося, тобто мета оскаржуваного рішення не досягнута. Але судді незрозуміло. Потім, коли почитав мої пояснення, стало зрозуміліше, однак придумав іншу витівку - буцім-то неможливо встановити, чи ці знімки зроблені в підвалі саме того будинку. Тобто, не досліджуючи докази,  відмовився долучити, наперед вирішив, що вони є недостовірними. Але ж повинна бути якась логіка у поведінці судді. Ніякої логіки, бо численні фотознімки стану подвір'я іншого будинку за адресою вул. В. Гетьмана, 46-А після нетривалої суперечки чомусь долучив. А можна було б відмовити на тих же підставах - невідомо, яке подвір'я, невідомо, яка огорожа зруйнована і т.п. Я не дуже з цього приводу переживав, бо попереду ще касаційна інстанція (КААС), і усі відхилені докази можна долучити на стадії розгляду апеляційної скарги. Тим більше, що у своєму розпорядженні маю документи про визнання у інших справах саме цих знімків справжніми, а не імітованими. Крім того, в будинку № 4 по вул. Боткіна проживає не будь-хто, а нинішній Міністр оборони Єжель М.Б., який влаштував собі на техповерсі над вестибулем персональну сауну, то попередньо добре вивчив, де знаходиться яке обладнання. Можна було отримати авторитетне свідчення Міністра оборони. Або директора КП "Дирекція..." Мартиняк О.М. - балансоутримувача будинку.
Бог йому суддя, нашому судді! Може знайде вільну хвилинку заглянути на цей Форум?

• Судові дебати

Судові дебати розпочалися і завершилися 23 березня 2010 р.

• Журнали судових засідань
• Поведінка головуючого судді
• Постанова у адміністративній справі

Буде проголошена (очевидно лише вступна та резолютивні частини 24 березня 2010 р. о 09:00 головуючим суддею Макухою А.А. в залі № 3 за адресою суду - вул. Шутова, 1.
Як і слід було очікувати з огляду на поведінку судді на протязі 2-х років, в проголошеній резолютивній частині міститься одна фраза - відмовити. Повний текст постанови сподіваюсь отримати до Дня Всесоюзного сміху - 01 квітня. Судді не позаздриш - аргументувати буде важко, доведеться викручуватися. Така його доля. Сам собі вибрав.

• Звернення до апеляційної інстанції

В той же день подана заява про апеляційне оскарження постанови про відмову. Апеляційна скарга буде оформлена і оприлюднена після отримання копії постанови у повному обсязі. 

Додані фотознімки (у справі їх більша кількість) ілюструють, в якій мірі досягнута мета оскаржуваного рішення. Як зазначено у преамбулі до рішення від 19.12.07 № 218, воно прийняте з метою поліпшення ефективності та надійності функціонування житлового господарства, створення конкурентного середовища у сфері надання житлових послуг. Що було поліпшено - представник відповідача та третьої особи не пояснили.

[gro-za]

Як це  розпочиналося:

http://io.ua/s23458  -  Рішення про реорганізацію ЖКГ у Солом'янському районі м. Києва. Солом'янська районна у м. Києві рада ВИРІШИЛА: 1. Утворити КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві ради . 2. Утворити комунальні підприємства сфери технічного обслуговування та ремонту ...

http://io.ua/s23438  -  Адміністративний позов про визнання незаконним рішення Солом'янської районної в м. Києві ради. Оскаржується рішення ХІV сесії V скликання Солом'янської районної в м. Києві ради від 19.12.2007 р. № 218 "Про утворення комунальних підприємств".

http://io.ua/s25904  -  Відкрито провадження за адміністративним позовом до райради. Адміністративний позов Кулі Віктора Івановича про визнання незаконним рішення Солом'янської районної в м. Києві ради від 19.12.2007 року № 218 «Про утворення комунальних підприємств».

Додаткові ілюстрації до справи:

[dimaden]

Виктор Иванович, вы так все наши КП отмените!

С кем мы будем договора-то заключать?
Пока я с вашим другом Горохом протокол расхождений по 560-й ПКМУ составляю, мне ВСП "Грушкивське" присылает какую-то страшную бумажку, что я им должен много, они у меня все заберут, а все остальное заберет исполнительная служба!
Причем печать под этой бумажкой стоит Дирекции....
Завтра я это послание отсканирую и выложу в форум, а далее, насколько я помню, вы выигрывали суды против незаконных ЖЭК/ВСП, отбирали у них печати и все остальное..
Горю желанием сотворить подобное....

Завтра к 9-00 можно придти послушать резолютивную часть на Шутова?

[gro-za]

Виктор Иванович, вы так все наши КП отмените!

С кем мы будем договора-то заключать?
Пока я с вашим другом Горохом протокол расхождений по 560-й ПКМУ составляю, мне ВСП "Грушкивське" присылает какую-то страшную бумажку, что я им должен много, они у меня все заберут, а все остальное заберет исполнительная служба!
Причем печать под этой бумажкой стоит Дирекции....
Завтра я это послание отсканирую и выложу в форум, а далее, насколько я помню, вы выигрывали суды против незаконных ЖЭК/ВСП, отбирали у них печати и все остальное..
Горю желанием сотворить подобное....
Завтра к 9-00 можно придти послушать резолютивную часть на Шутова?

Приходьте, буду радим Вас бачити і чути. А щодо постанови судді Макухи А.А. - вона буде відмовною. Це стало зрозумілим ще рік тому назад. Однак, переживати не буду. Попереду КААС. А втім, в судах з першої спроби жодна справа не вирішується. Планую ще декілька позовів, пов'язаних з даним. Нашу владу слід гнати в шию, однак де взяти матроса Желєзняка?

[Тетяна Academia]

Вікторе Івановичу, то яке рішення? Що сказав суддя Макуха А.А.?

[gro-za]

Вікторе Івановичу, то яке рішення? Що сказав суддя Макуха А.А.?

Підніміться вище, прочитайте фрагмент під назвою "Постанова у адміністративній справі".

[gro-za]

Вікторе Івановичу, то яке рішення? Що сказав суддя Макуха А.А.?

Підніміться вище, прочитайте фрагмент під назвою "Постанова у адміністративній справі".

Справа №2-а-7-1/10

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 березня 2010 р.

Солом'янський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Макухи А.А. при секретарі Лісовій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кулі Віктора Івановича до Солом'янської районної в м. Києві ради, треті особи: Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради, Відокремлений структурний підрозділ «Індустріальне» про визнання незаконним рішення Солом'янської районної в м. Києві ради, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом та просив визнати незаконним рішення Солом'янської районної у м. Києві ради від 19.12.2007 року № 218 «Про утворення комунальних підприємств»
Позивач посилається на те, що це рішення встановило перелік суб'єктів господарювання в житлово-комунальній сфері Солом'янського району м. Києва, і за своєю суттю є регуляторним актом.
Так, поняття регуляторного акта встановлено в ч. 2 статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі -Закон-1):
регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також; адміністративних відносин між: регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або    окремі    положення якого спрямовані   на   правове регулювання господарських         відносин,   а також адміністративних       відносин       між регуляторними    органами      або      іншими      органами державної влади   та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом."
Закон-1 визначив перелік органів влади та їх посадових осіб, які вважаються "регуляторними органами", а саме: "... місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти". Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон-2) Солом'янська районна у м. Києві рада відноситься до органів місцевого самоврядування.
Аналіз предмету регулювання прийнятого радою регуляторного акту свідчить, що він стосується сфери господарської діяльності по утриманню житлового фонду та надання заселенню житлово-комунальних послуг, його метою, згідно з преамбулою, є поліпшення ефективності та надійності функціонування житлового господарства, створення конкурентного середовища в сфері надання житлових послуг.
Закон-1 встановив особливий порядок прийняття регуляторного акта. Так, у ст. 9 цього Закону зазначено, що кожен проект регуляторного акта повинен бути оприлюднений для одержання зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб та їх об'єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта розробник повинен повідомити "шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет " (ст.13).
Згідно зі ст. 9 цього Закону строк прийняття зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб встановлюється розробником проекту регуляторного акта, і не може бути меншим ніж 1 місяць та більшим ніж 3 місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта.
Закон-1 у ст. 36 встановив, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.
Офіційним друкованим засобом масової інформації, співзасновником якого є Солом'янська районна у м. Києві рада, є газета "Солом'янка", яка має статус комунального ЗМІ. Крім того, на веб-сайті Київської міської влади є офіційна Інтернет-сторінка райради та її виконавчого органу - райдержадміністрації.
Однак, у жодний з передбачених Законом-1 способів проект зазначеного регуляторного акту не був оприлюднений.
Крім того, оскаржуване рішення створює юридичні колізії з рішенням Київської міської ради № І. 1555 від 8 листопада 2001 р., прийнятим на ЇХ сесії ХХШ скликання, "Про управління житловим господарством м. Києва з урахуванням адміністративно-територіальної реформи".
Відповідно до цього рішення у районах міста Києва створені комунальні підприємства по утриманню житлового господарства (КП УЖГ) з мережею дільниць по експлуатації житла (ДЕЖ), які надають житлово-комунальні послуги населенню відповідних мікрорайонів.
Зокрема, КП УЖГ Солом'янського району м. Києва має 14 відокремлених структурних -7 :розділів (філій)-ДЕЖ-911 ...ДЕЖ-914.
Оскільки рішення Київради № 121/1555 від 08.11.2001 р. щодо створення КП УЖГ залишається чинним, то паралельне функціонування нових комунальних підприємств у Солом'янському районі м. Києва з існуючим підприємством та його дільницями по суті неможливе без переднього скасування рішення Київради. Крім того, функції існуючого КП УЖГ та створюваної Дирекції з управління та обслуговування житлового фонду перетинаються, що створить колізії у правовідносинах між споживачами комунальних послуг та їх виконавцями, поставить під сумнів чинність у подальшому вже укладених Типових договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Оскаржуване рішення посилається, як на підставу для його прийняття, на розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11.07.2007 р. № 874 "Про удосконалення структури управління житловим господарством у місті Києві", яке на даний час оскаржене у Шевченківському районному суді м. Києва з тих же підстав (адміністративна справа № 2а-1275/07). Оскаржуване рішення зачіпає права та законні інтереси позивача, який має договірні відносини з існуючим Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства. Оскільки в рішенні не визначений порядок переходу прав та обов'язків від КП УЖГ до новостворених комунальних підприємств, то це може мати непередбачувані наслідки для споживачів комунальних послуг. Зокрема, раніше укладені договори про надання житлово-комунальних послуг, у тому числі за судовими рішеннями, втратять чинність. Ситуація ще більше заплутується розпорядженням КМДА № 874, в додатку до якого обов'язок укладення договорів на комунальні послуги з квартиронаймачами, власниками квартир (споживачами), всупереч постанові Шевченківського районного суд м. Києва від 25 травня 2006 року у справі № 2а-1406/06 «Про визнання невідповідним законодавству рішення Київської міської ради від 24 листопада 2005 року №427/2888 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Києва», знову покладений на АЕК «Київенерго», АК «Київ водоканал», КП «Теплокомуненерго», а не на майбутнього КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» - балансоутримувача, управителя житлового фонду, як це передбачено у ст. 29 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Крім того, функції Дирекції, визначені у п.3.1 розпорядження (замовник житлово-комунальних послуг), суперечать з функціями (балансоутримувач, управитель житлового фонду), передбаченими Структурою управляння, причому договірні відносини Дирекції з будь-яким суб'єктом господарювання у сфері житлово-комунальних послуг взагалі не передбачені.
Оскаржуване розпорядження не досягає поставленої мети оскільки замість одного монополіста - КПУЖГ створюється декілька нових монополістів комунальної форми власності причому у зв'язку з закріпленням сфери їх дії за чітко визначеними мікрорайонами конкуренція між ними неможлива, споживач не набуває можливості вибору виконавця послуг, а зменшення кількості житлово-експлуатаційних організацій, роль яких виконували 14 філій КП УЖГ, до 6 самостійних комунальних підприємств технічного обслуговування та ремонту житлового фонду створить додаткові незручності мешканцям району у виді черг на отримання різного роду довідок, документів на отримання субсидій тощо.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача - Солом'янської районної в м. Києві ради, позовні вимоги не визнав та проти задоволення позову заперечував.
Представник третьої особи - Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради проти задоволення позовних вимог заперечував.
Суд розглянувши матеріали справи і заслухавши пояснення осіб, які брали участь в справі вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню наступних підстав.
Відповідно до ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи зі змісту п.8 ч.1 ст.3 КАС України „Позивач" - це особа, на захист прав, свобод чи інтересів якої подано адміністративний позов.
Вирішуючи спір суд приймає до уваги, що підставами для визнання акту або дій незаконними відповідно до ст.2 КАС України є невідповідність їх вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення порядку його прийняття. Крім того, відповідно до ст.104 КАС України обов'язковою умовою визнання неправомірним рішення є порушення у зв'язку з його прийняттям прав, свобод та охоронюваних інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.
Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом, 19.12.2007року Солом'янською районною у м. Києві радою на виконання Закону України „Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки", рішення Київської міської ради №592/752 від 10.07.2003р. „Про затвердження комплексної програми реформування та розвитку житлового господарства м. Києва на 2003-2005р.р. та на період до 2010р." , Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11.07.2004 р. №874 „Про удосконалення структури управління житловим господарством у м. Києві" та на підставі ст.78 Господарського кодексу України було прийнято рішення №218 „Про утворення комунальних підприємств" з наступними змінами від 23.01.2008р. (рішення Солом'янської районної у м. Києві ради №243 від 23.01.2008 р. ( а.с. 45).
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В судовому засіданні встановлено, що п.п.1-6 оскарженого рішення не стосуються прав та законних інтересів позивача Кулі В.І.
Суд встановив, що між позивачем та КП «Індустріальне» укладено договір про надання житлово-комунальних послуг. В зв'язку з цим, позивач не задоволений якістю наданих послуг і вважає, що в зв'язку з цим його права порушені оспорюваним рішенням.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем Кулею В.І. порушення його прав та законних інтересів при прийнятті Солом'янською районною у м. Києві радою рішення №218 від 19.12.2007р. „Про утворення комунальних підприємств".
У відповідності до ч.1 ст.6 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб'єктом місцевого самоврядування є територіальні громади міста, села, селища, а у містах із районним поділом - громади районів, які є суб'єктами права власності.
Відповідно до ч.1 ст.16 цього закону органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Частинами 3,5 ст.16, ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо   утворені     територіальними     громадами     органи     місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території. Аналіз наведених статей вказує на те, що органи місцевого самоврядування наділені правом самостійно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України вирішувати питання місцевого значення.
Ст.78 Господарського кодексу України визначає право органу місцевого самоврядування створювати комунальні підприємства на базі відокремленого майна та порядок його створення.
Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про те, що оспорювань рішення прийняте з урахуванням обставин, передбачених ч.З ст.2 КАС України.
Посилання позивача на недотримання відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення процедури прийняття регуляторного акту, встановленої Законом України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" спростовуються наступним.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Аналіз змісту оспорюваного рішення вказує на те, що воно не є регуляторним актом, оскільки не відповідає ознакам визначеним ст. 1 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Виходячи з вищевикладеного суд вважає не обґрунтованими доводи позивача про правові підстави визнання незаконним та скасування рішення Солом'янської районної у м. Києві ради від 19.12.2007 року № 218 «Про утворення комунальних підприємств», а отже позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.144 Конституції України, ст.ст. 6, 16, 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні, ст.78 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ст. 2, 6, 71, 104, 105, 107 КАС України, суд, -

постановив:

В задоволенні   позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про її апеляційне оскарження.
Суддя: 

Текст апеляційної скарги в остаточній редакції викладено нижче:

Київський апеляційний адміністративний суд м. Києва,
вул. Московська, 8, корпус 30, м. Київ, 01010

Через: Солом'янський районний суд м. Києва,
вул. Шутова, 1, м. Київ, 03113
Суддя – Макуха А.А.  Справа № 2-а-71-1/10 
   
Апелянт - Позивач:   Куля Віктор Іванович,
вул. В. Гетьмана, 46-А, кв. 261, м. Київ, 03058,
тел./факс 457-40-72, http://gro-za.org
   
Відповідач:   Солом’янська районна в м. Києві рада,
Повітрофлотський  проспект, 41, м. Київ, 03020,
тел. 226-20-88, факс 207-09-40

Треті особи:
   
1. Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»  Солом’янської районної в м. Києві ради, вул. Соціалістична, 6, м. Київ, 03136.

2. Комунальне підприємство «Індустріальне»  Солом’янської районної в м. Києві ради, вул. Виборзька, 42, м. Київ, 03067.

Заява про апеляційне оскарження подана 24 березня 2010 р.
Повний текст постанови складений 31 березня 2010 р.
Повторно заява про оскарження подана 31 березня 2010 р.

06 квітня 2010 р.

Апеляційна скарга на постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 24 березня 2010 р. про відмову у адміністративному позові

про визнання невідповідним  законодавству та скасування рішення Солом’янської районної в м. Києві ради від 19.12.2007 р. № 218  "Про утворення комунальних підприємств".

Ухвалою від 21.02.2008 р. судді Солом’янського районного суду м. Києва Макухи А.А. відкрито провадження у справі № 2-а-102-1/08 за адміністративним позовом Кулі Віктора Івановича до Солом’янської районної в м. Києві ради про визнання незаконним рішення Солом’янської районної в м. Києві ради від 19.12.2007 р. № 218 «Про утворення комунальних підприємств».

Постановою цього ж суду від 24 березня 2010 р. у справі № 2-а-7-1/10 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Апелянт не погоджується з постановою суду першої інстанції і звертається до Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва з цією апеляційною скаргою, у якій просить відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою визнати незаконним та скасувати рішення Солом’янської районної в м. Києві ради від 19.12.2007 р. № 218 «Про утворення комунальних підприємств».

Обґрунтування вимог особи, яка подає апеляційну скаргу

 Солом’янська районна у м. Києві рада на ХІІ сесії І скликання прийняла рішення від 15.12.2007 р. № 218 з метою  утворити:

1.   Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом’янської районної в м. Києві ради з місцезнаходженням вул. Соціалістична,  6, та з  відокремленими   структурними   підрозділами за адресами:

-   пр-т Повітрофлотський, 15;
-   вул. І. Пулюя, 5;
-   вул. Клименка, 20/6;
-   бульвар І. Лепсе, 7-в;
-   вул. Г. Севастополя, 14-а;
-   вул. М. Донця, 15-а;
-   вул. Очаківська, 3/8.

2.   Шість комунальних підприємств сфери технічного обслуговування та ремонту житлового фонду району: "Залізничне" -  на території мікрорайону ДЕЖ-901 та ДЕЖ-902,  "Чоколівське" - на території мікрорайону ДЕЖ-903 та ДЕЖ 906, "Батиївське" - на території мікрорайону ДЕЖ-904 та ДЕЖ-905, "Відрадненське" - на території мікрорайону ДЕЖ-909 та ДЕЖ-910, "Грушківське" - на території мікрорайону ДЕЖ-908, ДЕЖ-912 та частини ДЕЖ-907, "Індустріальне" - на території мікрорайону ДЕЖ-911, ДЕЖ-914 та частини ДЕЖ-907 .

Крім того, зазначеним рішенням доручено виконавчому органу Солом’янської районної у м. Києві ради (Солом’янській районній у м. Києві державній адміністрації):

-   здійснити організаційно-правові заходи щодо виконання пунктів 1 та 2 цього рішення;
-   затвердити статути новостворених комунальних підприємств;
-   вирішити питання щодо закріплення майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янської районної у м.  Києві ради  на праві господарського відання за новоствореними комунальними підприємствами;
-   утворити їх статутні фонди, що необхідні підприємствам для виконання покладених на них завдань;
-   призначити    керівників    новостворених    комунальних    підприємств    на контрактній основі згідно діючого законодавства та з врахуванням рекомендацій постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, приватного житлового сектору та благоустрою.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.   

Згідно з ч. 5 тієї ж статті рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлений більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Оскаржуване рішення не було офіційно оприлюднене. Отже, його слід вважати невідповідним законодавству і таким, що не набрало чинності.

На цю правову норму суд першої інстанції не звернув жодної уваги, незважаючи на пояснення до адміністративного позову від 23 березня 2010 р., які були подані у письмовому виді і оголошені в судовому засіданні цього ж дня. Про це свідчить журнал судового засідання (події з 12:04:00 до 12:13:23 та з 12:46:46), а також фонограма технічного фіксування судового засідання (фрагменти фонограми  {20100323-120259.wav} з 01:00 до 01:45 та з 43:00 до 00:45:00 від початку судового засідання). У процесі обговорення питання про приєднання пояснень від 23.03.2010 р. до матеріалів справи представник відповідача на запитання судді підтвердила, що зазначене рішення не було оприлюднене. У судових дебатах позивач ще раз звернув увагу суду на цю обставину.

Однак, суд не прийняв до уваги цю обставину. Замість цього у своїй постанові зазначив, що відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому не застосував норму  ч. 2 цієї ж статті, згідно з якою «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».

Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, скасування судового рішення та ухвалення нового рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України.

Крім того, суд допустив ряд інших суттєвих порушень, про що зазначено нижче.

У постанові суду містить хибний висновок про те, що п.п.1-6 оскарженого рішення не стосуються прав та законних інтересів позивача Кулі В.І. Підставою для такого висновку суд вважає ту обставину, що між позивачем та КП «Індустріальне» укладено договір про надання житлово-комунальних послуг. Однак, логічного зв’язку між:

-  прийняттям оскаржуваного рішення;
- укладенням договору про надання послуг з одним з новоутворених комунальних підприємств;
- та висновком про відсутність порушень прав позивача
 
в дійсності не існує.

У даному випадку слід було звернути увагу на норму ч. 2 ст. 171 КАС України, згідно з якою право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Правила цієї статті, як зазначено у ній в п. 2 ч. 1, поширюються на розгляд адміністративних справ  щодо законності та відповідності актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів, зокрема, органів місцевого самоврядування. Тобто, закон не встановлює право суду ухилитися від обов’язку, встановленого ч. 8 цієї ж статті, а саме при наявності відповідних підстав визнати нормативно-правовий акт незаконним, чи таким, що не відповідає акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Більше того, суд має право визнавати незаконними акти чи їхні окремі положення, навіть якщо провадження по відношенню до них не відкриті (ч. 9 ст. 171 КАС).

Повертаючись до хибного висновку суду, слід зазначити, що рішення райради безпосередньо вплинуло на права та обов’язки позивача, нанесло шкоду його інтересам, і дія негативних наслідків продовжується до даного часу. Позивач в дійсності є якраз тією особою, яка є суб’єктом правовідносин, у яких цей акт застосовано і буде застосовуватися, поки не буде скасованим.

По-перше, до прийняття зазначеного рішення позивач та його родичі мали договірні відносини з єдиним у районі комунальним підприємством по утриманню житлового господарства (КП УЖГ), про що суду було відомо, а представник відповідача не заперечував. Житлово-комунальні послуги надавалися балансоутримувачем через структурні підрозділи КП УЖГ, які територіально були наближені до мешканців багатоквартирних будинків. У випадку позивача таким підрозділом була дільниця по експлуатації житла ДЕЖ-914. При цьому, не ліквідувавши КП УЖГ, районна рада допустила своїм рішенням фактичну ліквідацію ДЕЖів.

Зазначене рішення вступає в суперечність з нормами ст. 19 Конституції України, а також ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якими органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише  на  підставі,  в межах повноважень та у спосіб,  передбачені Конституцією і законами України,  та керуються у своїй  діяльності Конституцією   і  законами  України,  актами  Президента  України, Кабінету Міністрів України.

Руйнуючи існуючу систему забезпечення мешканців району житлово-комунальними послугами шляхом створення нових підприємств, районна рада не мала права погіршувати умови надання послуг населенню.

Крім того, оскаржуване рішення створює юридичні колізії з чинним рішенням Київської міської ради № 121/1555 від 8 листопада 2001 р., прийнятим на ІХ сесії ХХІІІ скликання, "Про управління житловим господарством м. Києва з урахуванням адміністративно-територіальної реформи". Відповідно до цього рішення у районах міста Києва створені комунальні підприємства по утриманню житлового господарства (КП УЖГ) з мережею дільниць по експлуатації житла (ДЕЖ), які надавали житлово-комунальні послуги населенню мікрорайонів.

Зокрема, КП УЖГ Солом’янського району м. Києва налічувало 14 відокремлених структурних підрозділів (філій), територіально наближених до споживачів.

У цьому контексті слід звернути увагу на перевищення радою власних повноважень, оскільки ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлена виключна компетенція сільських, селищних, міських  рад, якої не наділені районні у м. Києві ради:

«  Виключно на  пленарних  засіданнях  міських  рад  (міст  з районним поділом),  крім питань,  зазначених у частині першій цієї статті, вирішуються такі питання: 1) визначення   обсягу  і  меж  повноважень,  які  здійснюють районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах »[/i][/b]

ЗУ «Про столицю України - місто-герой Київ» в ч. 1 ст. 11 «Здійснення управління районами в місті Києві» встановлює: «Питання  організації  управління  районами  в  місті Києві належать до  компетенції  Київської  міської  ради[/i][/b]  і  вирішуються відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ),  цього та інших  законів України, рішень міської ради про управління районами міста».

Оскільки рішення Київради № 121/1555 від 08.11.2001 р. щодо створення КП УЖГ залишається чинним, райрада не може його скасувати, то паралельне функціонування нових комунальних підприємств у Солом’янському районі м. Києва з існуючим підприємством та його дільницями по суті неможливе. Функції існуючого КП УЖГ та створюваної Дирекції з управління та обслуговування житлового фонду перетинаються, що створило колізії у правовідносинах між споживачами комунальних послуг та їх виконавцями, поставило під сумнів чинність вже укладених Типових договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Внаслідок рішення райради КП УЖГ втратило повноваження балансоутримувача багатоквартирних будинків, а тому укладені раніше Типові договори про надання житлово-комунальних послуг позивачу та членам його сім’ї довелося переукладати заново. Крім того, ряд послуг з боку КП «Індустріальне» не надаються, оскільки в ньому не створені відповідні структурні підрозділи, і мешканцям доводиться звертатися до відокремленого структурного підрозділу КП «Дирекція» під назвою ВСП «Індустріальний», з яким відсутні договірні відносини. У цій софістиці суд не побажав розібратися, помилково вирішивши, що ВСП «Індустріальний» і КП «Індустріальне» являються собою єдиний суб’єкт господарювання, хоч де-юре і де-факто це не так.

Новий балансоутримувач КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом’янської районної у м. Києві ради оскаржуваним рішенням не був визначений правонаступником прав та обов’язків свого попередника КП УЖГ, тому відмовився переукладати раніше укладені договори. Відмовилося від цього обов’язку також і новоутворене КП «Індустріальне», віднесене рішенням (п. 2) до «сфери технічного обслуговування та ремонту житлового фонду Солом’янської районної у м. Києві ради». У рішенні райради не встановлені права та обов’язки новоутворених підприємств у сфері надання житлово-комунальних послуг. Питання про визначення балансоутримувачів та виконавців послуг райрада не вирішувала, переклала обов’язок затвердження статутів новостворених комунальних підприємств на свій виконавчий орган – Солом’янську районну у м. Києві державну адміністрацію.

Тим самим були порушені права споживачів – мешканців багатоквартирних будинків, які відповідно до ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» є учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, іншими учасниками є власник, виконавець, виробник, а особливими учасниками є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. При цьому відповідно до ч. 1 тієї ж статті відносини між учасниками здійснюються виключно на договірних засадах.

Таким чином, районна рада своїм необґрунтованим рішенням залишила мешканців «біля розбитого корита», відібрала повноваження балансоутримувача-управителя-виконавця послуг від КП УЖГ, але не встановила повноваження новостворених підприємств, змусила мешканців багатоквартирних будинків, у тому числі позивача, витрачати час і грошові кошти на примусове вирішення переддоговірних спорів з новоствореними КП та заміну боржника КП УЖГ у виконавчому провадженні на іншу особу – КП «Дирекція».

У своїй постанові суд, виправдовуючи спірне рішення райради, посилається на ту обставину, що між позивачем та КП «Індустріальне» укладено договір про надання житлово-комунальних послуг. Але при цьому не звернув увагу, що, по-перше, укладені не один, а два Типові договори, затверджені постановами КМ України від 12 липня 2005 р. № 560 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» та від 21 липня 2005 р. № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого  опалення, постачання холодної та гарячої  води і водовідведення». По-друге, довелося вже втретє за час існування комунальних підприємств звертатися до суду з позовом про примусове укладення цих обов’язкових договорів. По-третє, з колишнім балансоутрмувачем КП УЖГ також були укладені Типові договори, які останнє невзмозі виконувати, бо рішення райради позбавило його ресурсів і повноважень, ліквідувало структурні підрозділи, відібрало майно, залишивши фіктивне підприємство, яке не виконує свої статутні обов’язки, у тому числі перед мешканцями багатоквартирних будинків.

Обґрунтовуючи відмову у задоволенні позову, суд посилається на ст. 2, 104 КАС України, перекручуючи їх зміст. Це можна пояснити  або упередженістю судді, який не звернув уваги на корупційні дії суб’єкта владних повноважень, або відсутністю у нього належної кваліфікації та практичного досвіду застосування КАС України у судочинстві. Слід зазначити, що Законом України «Про боротьбу з корупцією» у ст. 5 встановлено спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави. Вказані особи зокрема не мають права надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів, а також відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію. Очевидно, у даному випадку без корупції не обійшлося.

 Як відомо, ст. 104 КАС України встановлює право особи звернутися з адміністративним позовом, якщо ця особа вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Але це не означає право суду виносити рішення про відмову від задоволення позовних вимог, опираючись на ст. 104 КАС.

Слід зазначити, що зміст постанови суду не відповідає вимогам ст. 163 КАС України. В мотивувальній частині постанови суд зобов’язаний зазначити встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів. Однак, суд не дотримався цієї норми. Крім того, в мотивувальній частині повинні бути зазначені  мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Крім того, посилаючись на ст. 2 КАС України, суд надав їй розширене тлумачення, яке не відповідає дійсному змісту. Частиною третьою цієї статті встановлено:
     
У   справах   щодо   оскарження  рішень,   дій  чи  бездіяльності  суб’єктів  владних  повноважень  адміністративні  суди  перевіряють,  чи  прийняті  (вчинені)  вони: 

      1)  на    підставі,    у   межах   повноважень   та   у   спосіб,   що  передбачені  Конституцією  (  254к/96-ВР  )  та  законами  України; 
      2)  з   використанням   повноваження   з    метою,    з    якою    це  повноваження  надано; 
      3)  обґрунтовано,   тобто  з  урахуванням  усіх  обставин,  що  мають  значення  для  прийняття  рішення  (вчинення  дії); 
      4)  безсторонньо  (неупереджено); 
      5)  добросовісно; 
      6)  розсудливо; 
      7)  з  дотриманням  принципу  рівності  перед  законом,  запобігаючи  несправедливій  дискримінації; 
      8)  пропорційно,  зокрема  з  дотриманням  необхідного  балансу  між  будь-якими  несприятливими  наслідками  для  прав,  свобод  та  інтересів  особи  і  цілями,  на  досягнення  яких  спрямоване  це  рішення  (дія); 
      9)  з   урахуванням   права   особи  на  участь  у  процесі  прийняття  рішення; 
      10)  своєчасно,  тобто  протягом  розумного  строку.

Суд ухилився від покладеного на нього обов’язку здійснити перевірку дій суб’єкта владних повноважень за критеріями 1-10, встановленими у ст. 2 цього Кодексу. Ні мотивувальна, ні резолютивна частини постанови суду не містять жодних результатів перевірки перелічених обставин.

І це при тому, що аргументи, наведені у позовній заяві та в поясненнях, свідчать, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм права, у тому числі власного регламенту Солом’янської районної у м. Києві ради, з використанням повноважень не з тією метою, з якою це повноваження надане.

Як зазначено у преамбулі до рішення від 19.12.07 № 218, воно прийняте з метою поліпшення ефективності та надійності функціонування житлового господарства, створення конкурентного середовища у сфері надання житлових послуг. Однак в дійсності жодних ознак поліпшення ефективності та надійності функціонування житлового господарства району за останні 2 роки і 3 місяці не спостерігалося. Навпаки, житлове господарство в занепаді, житловий фонд фактично не утримується, поточний ремонт не здійснюється, минулої зими навіть сніг не прибирався. Додані до справи документи та фотознімки територій біля будинків за адресами вул. Боткіна, 4,  вул. Гетьмана Вадима, 46-А, вул. Смоленська, 5/1, їх внутрішнього обладнання, є невеликою частиною того безладдя, яке характерне для псевдо-реформованого житлово-комунального господарства.

Не піддаються жодному поясненню дії районної влади, яка створивши на місці одного комунального підприємства по утриманню житлового господарства (КП УЖГ) з його 14 дільницями по обслуговуванню житлових будинків (ДЕЖ-1 … ДЕЖ-14), сім підприємств та 6 відокремлених структурних підрозділів КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом’янської районної у м. Києві ради», які по суті дублюють діяльність однойменних комунальних підприємств. І це при тому, що підприємство-попередник КП УЖГ не ліквідоване, але господарською діяльністю не займається, невідомо, з якою метою воно утримується і за які кошти.

Що стосується новоутворених шести комунальних підприємств, крім «Дирекції», то вони позбавлені господарської самостійності, невзмозі відповідати за своїми зобов’язаннями ні перед мешканцями багатоквартирних будинків, ні перед контрагентами по укладеним договорам. Як приклад, можна послатися на дивні відносини, які де-факто існують між КП «Дирекція», КП «Індустріальне» та іншими новоутвореними підприємствами, а також постачальниками теплової енергії, гарячої та холодної води.

Так, новостворене КП «Індустріальне» уклало договори з АЕК «Київенерго» на постачання теплової енергії для потреб центрального опалення та підігріву гарячої води, а також на постачання питної води з ВАТ «Київводоканал» мешканцям багатоквартирних будинків на відповідній території, взяло на себе зобов’язання щодо проведення розрахунків з постачальниками за теплову енергію та воду. Однак, фінансові та організаційні можливості для виконання цих зобов’язань рішенням райради не передбачені, оскільки з мешканцями (за винятком кількох випадків) Типові договори про надання послуг з центрального опалення, гарячого та холодного водопостачання та водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, не укладені.

Мешканці за старою неузаконеною схемою оплачують ці послуги на поточний рахунок КП «Головний інформаційний центр» КМДА. Взаємодію з останнім і контроль за надходженням коштів здійснює КП «Дирекція» через свої структурні відокремлені підрозділи (ВСП), що мають такі ж самі найменування, як і новоутворені КП «Залізничне», «Чоколівське», «Батиївське», «Відрадненське», «Грушківське», «Відрадненське». Розподіл коштів населення серед постачальників у щоденному режимі здійснює КП ГІОЦ, до якого перелічені вище КП не мають ніякого відношення. Однак, постачальники, які систематично не отримують у повному обсязі на свої рахунки значні суми коштів від КП ГІОЦ, звертаються до Господарського суду м. Києва з позовами про стягнення заборгованості з фінансово неспроможних і несамостійних у цьому відношенню новостворених комунальних підприємств.

Чи можна вважати за таких обстави, що оскаржуване рішення прийняте пропорційно,  з  дотриманням  необхідного  балансу  між  будь-якими  несприятливими  наслідками  для  прав,  свобод  та  інтересів  особи  і  цілями,  на  досягнення  яких  спрямоване  це  рішення  (дія)? Однозначно – ні. Однак,суд ухилився від дослідження цієї обставини.    

У випадку з позивачем та його родичами – власниками окремих квартир у Солом’янському районі м. Києва, інтереси яких позивач захищає на підставі Типових договорів, укладених відповідно до наданих довіреностей з його участю між ними та КП «Індустріальне», склалася парадоксальна ситуація. Мешканці сплачують за отримані комунальні послуги безпосередньо на поточний рахунок виконавця послуг КП «Індустріальне», причому жодних претензій щодо неналежної оплати з боку останнього до мешканців не надходило. Водночас КП ГІОЦ щомісяця надсилає платіжні документи на оплату житлово-комунальних послуг від імені новоствореного ВСП «Індустріальне» на власний банківський рахунок КП ГІОЦ, та ще й додатково вимагає погашення неіснуючого боргу перед неіснуючим структурним підрозділом ДЕЖ-911. Де тут неупередженість, добросовісність та розсудливість?

Отже суд неправильно кваліфікував зміст правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, відірвавши дії суб’єкта владних повноважень по створенню нових комунальних підприємств від його обов’язків, встановлених ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Крім того, приймаючи оскаржувану постанову, суд не вирішив питання про забезпечення адміністративного позову, що є його обов’язком відповідно до ст.ст. 117, 188  КАС України. Про забезпечення позову позивач звертався з клопотанням до суду двічі, а саме 14 травня 2008 р. та 24 червня 2008 р. Однак, обидва клопотання всупереч нормам ст. 118 КАС України не були розглянуті взагалі, хоч відповідно до ч. 1 зазначеної статті клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання і вирішується ухвалою або негайно, або згідно з ч. 3 тієї ж статті вирішується у судовому засіданні. 

Постановивши ухвалу про відкриття провадження у справі, суддя не зобов’язав відповідача опублікувати оголошення про дану подію, як це вимагається ч.ч. 3-7 ст. 171 КАС України. Позивачу довелося з цього приводу на протязі розгляду справи в суді тричі звертатися з клопотанням про зобов’язання опублікувати оголошення (14 травня 2008 р., 18 червня 2009 р. та 10 липня 2009 р.). Недбалість суду і безвідповідальність суб’єкта владних повноважень призвели до штучного зволікання з вирішенням справи, всупереч нормам ст. 7 КАС України, згідно з якими адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується протягом розумного строку, але не пізніше одного місяця після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць. Така ухвала не була постановлена, проте розгляд справи закінчився не до 21.03.2008 р. і навіть, як у крайньому випадку, не до 21.04.2008 р.,  а лише 23 березня 2010 р., тобто через 2 роки замість одного-двох місяців.

Оголошення про слухання справи опубліковане в газеті «Солом’янка» № 8 (131) у вересні 2009 р., тобто несвоєчасно, не за 7 днів до судового розгляду, призначеного на 24 березня 2008 р., а з запізненням на 1,5 роки, та й то з помилковою кваліфікацією, оскільки справа була названа в оголошенні  цивільною, хоч  в дійсності  відповідно до ст. 3 КАС України відноситься до адміністративної юрисдикції (адміністративна справа). У даному випадку ця обставина має суттєве значення, з огляду на обов’язковість скасування судових рішень судом касаційної інстанції з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов’язки осіб, які не були повідомлені про можливість вступити у справу (п. 5 ч. 3 ст. 227 КАС України). І лише при дотриманні норм ч. 6 ст. 171 КАС України, тобто якщо оголошення опубліковано своєчасно, скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участь у справі, залишаються без розгляду.

Посилаючись на несвоєчасність публікації, будь-яка заінтересована особа має право подати скаргу на судове рішення, а суд касаційної інстанції незалежно від наслідків розгляду апеляційної скарги буде зобов’язаний скасувати спірну постанову суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд. Таких заінтересованих осіб немало, як юридичних (АЕК «Київенерго», ВАТ «Київводоканал», КП УЖГ, КП «Залізничне», КП «Чоколівське», КП «Батиївське», КП «Відрадненське», КП «Грушківське»), так і фізичних – споживачів житлово-комунальних послуг. Цьому сприяє також відсутність публікації оскаржуваного рішення в ЗМІ, про що вже зазначалося.

Суд допустився порушення норм ст. 121 КАС України, згідно з якими за наслідками підготовчого провадження необхідно було постановити ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду. В ухвалі про закінчення підготовчого провадження повинно зазначатися, які підготовчі дії проведені, і встановлюються дата, час та місце розгляду справи. Копії судового рішення за наслідками підготовчого провадження повинні надсилатися особам, які беруть участь у справі, крім випадку, коли за письмовою згодою цих осіб судовий розгляд розпочатий у той же день. Фактично ухвалою від 21.02.2008 р. було призначене попереднє судове засідання на 24 березня 2008 р., в якому до 23 березня 2010 р. оголошувалися перерви, однак ухвала про його закінчення не була постановлена, і жодні рішення з цього приводу особам, які беруть участь у справі, не надсилалися.

Окремої уваги заслуговує аналіз порушень норм матеріального права, допущених судом першої інстанції при вирішенні питання про застосування ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Закон визначив перелік органів влади та їх посадових осіб, які вважаються “регуляторними органами”, а саме: "... місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого  самоврядування,  а  також  посадова особа будь-якого із зазначених органів,  якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження    одноособово    приймати   регуляторні   акти". Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" Солом’янська районна у м. Києві рада відноситься до органів місцевого самоврядування.       

Аналіз предмету регулювання прийнятого радою регуляторного акту свідчить, що він стосується сфери господарської діяльності по утриманню житлового фонду та надання населенню житлово-комунальних послуг, його метою, згідно з преамбулою, є поліпшення ефективності та надійності функціонування житлового господарства, створення конкурентного середовища в сфері надання житлових послуг.

Це рішення встановило перелік суб’єктів господарювання в житлово-комунальній сфері Солом’янського району м. Києва, і за своєю суттю є регуляторним актом.

Так, поняття регуляторного акта встановлено в ч. 2 статті 2 «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» :

"регуляторний акт - це:
•   прийнятий       уповноваженим       регуляторним      органом нормативно-правовий   акт,   який   або   окремі  положення  якого спрямовані  на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних  відносин  між  регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;
•   прийнятий уповноваженим  регуляторним органом інший офіційний письмовий документ,  який встановлює,  змінює  чи  скасовує  норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і  який  або  окремі  положення  якого   спрямовані   на   правове регулювання   господарських  відносин,  а  також  адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами  державної влади   та  суб'єктами  господарювання,  незалежно  від  того,  чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.”
 
Закон встановив особливий порядок прийняття регуляторного акта. Так, у ст. 9 цього Закону зазначено, що кожен проект регуляторного акта повинен бути оприлюднений для одержання зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб та їх об’єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта розробник повинен повідомити “шляхом опублікування в друкованих засобах масової  інформації  розробника цього  проекту,  а  у  разі  їх відсутності –  у друкованих засобах масової інформації,  визначених розробником цього проекту,  та/або шляхом   розміщення   на  офіційній  сторінці  розробника  проекту регуляторного акта в мережі Інтернет” (ст.13).

Згідно зі ст. 9 цього Закону строк прийняття зауважень та пропозицій від фізичних  та юридичних осіб встановлюється розробником проекту регуляторного акта, і не може бути меншим ніж 1 місяць та більшим ніж 3 місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта.

Закон у ст. 36 встановив, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

-   відсутній аналіз регуляторного впливу;
-   проект регуляторного акта не був оприлюднений.

Офіційним друкованим засобом масової інформації, співзасновником якого є Солом'янська районна у м. Києві рада, є газета "Солом'янка", яка має статус комунального ЗМІ. Крім того, на сайті Київської міської влади є офіційна Інтернет-сторінка райради та її виконавчого органу – райдержадміністрації. Однак, у жодний з передбачених Законом способів проект зазначеного регуляторного акту не був оприлюднений.

Отже, і суб’єкт владних повноважень, і суд проігнорували цей важливий закон, порушивши норми матеріального права, що є додатковою підставою для задоволення вимог позивача. Більше того, у постанові суду міститься жодним чином не аргументований хибний висновок про те, що оспорюване рішення не є регуляторним актом, оскільки не відповідає ознакам, визначеним у ст. 1 ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».  І це при тому, що в рішенні наводиться вказана вище цитата ч. 2 ст. 1 цього Закону. Приймаючи цей висновок, суд як мінімум зобов’язаний був його підтвердити доказами про те, що спірне рішення ради не спрямоване на правове регулювання господарських відносин, не змінює чи не скасовує норми права, не застосовується щодо невизначеного кола осіб (у даному випадку – споживачів житлово-комунальних послуг), положення якого не спрямовані на правове регулювання господарських відносин з участю суб’єктів господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ нормативно-правовим актом відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері. Таким законом є ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Ним у ст. 3 встановлено, що предметом регулювання цього закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб’єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі комунальних послуг.

Обмежуючи діяльність одного з комунальних підприємств (КП УЖГ) до рівня фіктивного, яке тільки залишається в Державному реєстрі юридичних осіб, відбираючи у нього відокремлені структурні підрозділи (ДЕЖі),  створюючи нові 7 комунальних підприємств, одне з яких (КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду») наділене відокремленими структурними підрозділами (ВСП), а решта шість всупереч нормам Господарського Кодексу України позбавлені господарської самостійності, залежать від волі керівника КП «Дирекція …», тим самим райрада без сумніву спрямувала своє рішення саме на правове регулювання господарських відносин з участю суб’єктів господарювання. До речі, саме про це йдеться у преамбулі спірного рішення: «… на виконання ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» …, з метою поліпшення ефективності та надійності функціонування житлового господарства, створення конкурентного середовища в сфері надання житлових послуг (тут явна описка, слід читати житлово-комунальних послуг)». І невже суддя, підписуючи свою постанову, був внутрішньо переконаний та свято вірив у те, що «оспорюване рішення не є регуляторним актом, оскільки не відповідає ознакам, визначеним у ст. 1 ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»». Щось не схоже на те, однак нехай апеляційна інстанція дасть свою оцінку щодо правомочності висновку суду першої інстанції.

 Аналізуючи правовідносини між новоствореними комунальними підприємствами та позивачем, як споживачем житлово-комунальних послуг, суд також не врахував положення спеціального нормативно-правового акту – Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства» від 25.04.2005 р. № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2005 р. за № 541/10821. Цим Наказом затверджений Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді. Спірне рішення райради не відповідає п. 1.1 цього Порядку, який зобов’язує органи місцевого самоврядування та власників житлових будинків визначити виконавців таких житлово-комунальних послуг:
- з управління будинком, спорудою або групою будинків;
- з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій;
- з ремонту приміщень, будинків, споруд, передбачених пунктом 4 частини першої статті ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»;
- з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення.

Виходить, що новостворені комунальні підприємства можуть займатися будь-якою господарською діяльністю, займатися конкуренцією між собою, а не мати на меті надавати мешканцям багатоквартирних будинків передбачені Законом послуги? І це, на думку суду, не є порушенням прав та інтересів позивача та інших мешканців району?

Очевидно, суд першої інстанції «забув» про норми ст. 159 КАС України та про існування постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. № 11 «Про судове рішення» (зі змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму від 24 квітня 1981 р. № 4, від 25 грудня 1992 р. № 13 та від 25 травня 1998 р. № 15), якими встановлено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а за їх відсутності — на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, що розглядається, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного вище слід дійти до висновку про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення у формі постанови, що є підставою для його скасування.

Апелянт просить скасувати постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 24 березня 2010 р. про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання невідповідним  законодавству та скасування рішення Солом’янської районної в м. Києві ради від 19.12.2007 р. № 218  "Про утворення комунальних підприємств" і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Апелянт також звертає увагу на порушення судом першої інстанції норм КАС України щодо розгляду зауважень від 19 червня, 22 червня, 11 липня, 13 липня 2009 р. на технічний запис і журналу судового засідання, а також клопотання від 19 червня 2009 р. про повне роздрукування технічного запису і журналу судового засідання, хоч в усній розмові головуючий суддя запевнив, що з роздрукуванням проблем не буде. Однак, ні зауваження, ні клопотання судом не розглянуті.

Апелянт заявляє про своє бажання взяти участь у судовому засіданні по розгляду цієї скарги і просить не розглядати справу у його відсутності.

Додатки:

1. Квитанція з оплати судових витрат на розгляд апеляційної скарги.
2. Копії цієї скарги відповідно до кількості учасників судового процесу – 3 примірники.

Апелянт –                               Куля В.І.  

[gro-za]

Детективна історія продовжується.Мова йде про рішення райради від 19.12.2007 р. № 218, див. вкладені файли, а також:
===================================================
http://io.ua/s23458  -  Рішення про реорганізацію ЖКГ у Солом'янському районі м. Києва
http://gro-za.io.ua/story.php  - Адміністративний позов про визнання незаконним рішення Солом'янської районної в м. Києві ради. Оскаржується рішення ХІV сесії V скликання Солом'янської районної в м. Києві ради від 19.12.2007 р. № 218 "Про утворення комунальних підприємств".
http://io.ua/s74936  -  Помилкова ухвала судді Демидовської А.І. про відмову відкрити провадження у адмінсправі скасована. Суддя не наважилася піти проти районної влади. Але потім все одно втратила повноваження. Мотиви судді Демидовської А.І. спростовані в апеляційній скарзі від 19 лютого 2008 р. Відмовляючи у прийнятті до розгляду цього позову, суддя безпідставно робить висновок про підсудність справи Окружному адміністративному суду м. Києва, посилаючись на ч. 2 ст. 18 КАС України, а також на п. 5 розділу VII "Прикінцевих та перехідних положень" цього Кодексу.
http://io.ua/s80155  -  Апеляційна скарга на повторну ухвалу суду про залишення позовної заяви без розгляду. Помилкова ухвала судді Демидовської А.І. про відмову відкрити провадження у адмінсправі скасована. Справа дісталася судді Мягкоходу Ю.В. Як виявилося, Демидовській А.І. було далеко до Мягкохода Ю.В. Про вищий пілотаж у цій справі далі у Нарисі  http://io.ua/s80155.
===================================================
Детективна історія продовжується.
Ухвалою КААС від 01 липня 2010 р. у справі № 2-а-603-1/09 незаконна ухвала судді Мягкохода Ю.В.  також скасована. Справа повинна повернутися до суду першої інстанції, який вже втретє буде вирішувати питання про відкриття провадження.  Ухвала буде оприлюднена, як тільки надійде від апеляційної інстанції.
А тим часом ...
1) Суддя Демидовська А.І. отримала довічні повноваження.
2) У процесі підготовки судового засідання КААС у даній справі головуючий поцікавився, де знаходяться матеріали справи № 2-а-7-1/10 (в 2-х томах) разом з апеляційною скаргою на постанову судді Макухи А.А. про відмову в задоволенні адміністративного позову про скасування того самого рішення райради. На його запит Солом'янський райсуд м. Києва підтвердив факт надсилання цієї справи до Київського апеляційного адміністративного суду 08.04.2010 р. Однак, в канцелярії КААС не знайшли відмітки про надходження даної справи. Я також подавав запит до КААС від 19.06.2010 р. з проханням повідомити про стан розгляду апеляційної скарги на  постанову  судді Макухи А.А. Однак, крім повідомлення про вручення, відповідь не надійшла. СКАНДАЛ !
Маю намір звернутися до суду першої інстанції з заявою-вимогою про відновлення втраченої справи. І якщо це станеться, то у подальшому повинні розглядатися обидві справи у об'єднаному провадженні.
Чи буде реалізований цей сценарій - життя покаже.

[gro-za]

Ось приклад вирішення колізій - з практики ВАСУ:

http://news.bigmir.net/ukraine/299635/  -  ВАСУ остановил рассмотрение кассаций о признании незаконной героизации Шухевича 33 мин назад
  Печать Поделитьcя:         
Высший административный суд Украины приостановил рассмотрение кассационной жалобы сына командира УПА Романа Шухевича Юрия по иску гражданина Анатолия Соловьева к экс-президенту Украины Виктору Ющенко о признании незаконным его указа о присвоении Шухевичу звания Героя Украины.
Об этом сообщили в пресс-службе ВАСУ, отметив, что соответствующее решение было вынесено коллегией судей сегодня.
Как отмечается в судебном документе, приостановка рассмотрения жалобы связана с тем, что суд уже открыл аналогичное кассационное производство по иску гражданина Владимира Оленцевича, который еще в 2009 году обжаловал указ Ющенко, но суды первой и апелляционной инстанции отказали в удовлетворении этого иска. В итоге он обжаловал эти решения в Высшем админсуде, который до сих пор не принял решения по этому делу.
”Поскольку предметом рассмотрения в обоих делах является один и тот же указ президента Украины, суд решил остановить до рассмотрения в кассационной инстанции дела по иску Оленцевича к президенту Украины Ющенко о признании противоправным и отмене акта”, - отмечается в постановлении ВАСУ.
Также судебная коллегия обязала Оленцевича сообщить суд о результатах кассационного рассмотрения дела по его кассационной жалобе.
Кроме того, ВАСУ остановил рассмотрение кассационной жалобы Виктора Ющенко на решение Донецкого апелляционного административного суда об отмене указа президента Украины О присвоении Шухевичу звания Героя Украины.
В Нашей Украине считают, что постановление об остановке дела Высшего админсуда Украины принято без надлежащих правовых оснований, поскольку ссылка суда на статью 156 Кодекса административного судопроизводства Украины не обоснована.
В партии напоминают, что часть 3 статьи 156 Кодекса административного судопроизводства Украины предусматривает, что суд останавливает производство по делу в случае невозможности рассмотрения этого дела до решения другого дела, которое рассматривается в порядке конституционного, административного, гражданского, хозяйственного или уголовного судопроизводства, - до вступления в законную силу судебного решения по другому делу.
“Впрочем, для принятия решения по делу Высший административный суд не имел никаких препятствий, поскольку правовая позиция Ющенко является стопроцентной и безукоризненной – Донецкий апелляционный административный суд не имел процессуальных оснований для отмены Указа, поскольку никаких прав и охраняемых законом интересов Указ не нарушал; Указ является законным и правомерным”, - подчеркивают в Нашей Украине.
“Считаем, что ВАСУ не захотел взять на себя ответственность и отменить незаконное решение Донецкого апелляционного административного суда”, - отмечают в партии.
Как сообщалось, 21 апреля Донецкий апелляционный админсуд признал незаконным указ президента Украины от 12 октября 2007 года о присвоении Шухевичу звания Героя Украины.
Такое решение суд принял, рассмотрев жалобу жителя Донецка, профессора Донецкого национального медицинского университета Соловьева, иск которого отказался рассматривать в октябре 2009 года Донецкий окружной административный суд.
По материалам УНИАН

[виктор андреевич]

Уважаемый,Виктор Иванович, если материалы дела "теряются" .то есть основания ставить вопрос об уголовной ответственности по  соответствующим ст. УК за халатность либо злоупотребление должностным положением за умышленное уничтожение  , во времена " совдепии" за утрату дела весь суд на ушах стоял...

[gro-za]

Уважаемый,Виктор Иванович, если материалы дела "теряются" .то есть основания ставить вопрос об уголовной ответственности по  соответствующим ст. УК за халатность либо злоупотребление должностным положением за умышленное уничтожение  , во времена " совдепии" за утрату дела весь суд на ушах стоял...

А у нас, в епоху незалежності, максимум, на що можна розраховувати, - це відновлення матеріалів справи на підставі наявних копій.

[gro-za]

Уважаемый,Виктор Иванович, если материалы дела "теряются" .то есть основания ставить вопрос об уголовной ответственности по  соответствующим ст. УК за халатность либо злоупотребление должностным положением за умышленное уничтожение  , во времена " совдепии" за утрату дела весь суд на ушах стоял...

А у нас, в епоху незалежності, максимум, на що можна розраховувати, - це відновлення матеріалів справи на підставі наявних копій.

Поки-що подав ось таку заяву:

   Солом’янський районний суд м. Києва,
вул. Шутова, 1, м. Київ, 03113
Заступнику голови суду Завгородній І.М.
Стосовно справи № 2а-7-1/10, яка перебувала у провадженні  суддя  Макухи А.А.
   
Позивач:   Куля Віктор Іванович,
вул. В. Гетьмана, 46-А, кв. 261, м. Київ, 03058,
тел. 457-40-72, http://gro-za.io.ua  http://gro-za.org

   
Відповідач:   КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»  Солом’янської районної у м. Києві ради,
вул. Соціалістична, 3, м. Київ, 03136
   
27 липня 2010 р.   

ЗАЯВА
про розшук справи № 2а-7-1/10

Повідомляю, що з супровідним  листом Солом’янського районного суду м. Києва від 08.04.2010 р. була направлена зазначена справа до Київського апеляційного адміністративного суду з моєю скаргою на постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 24 березня 2010 р.

 Однак, станом на 01 липня 2010 р. справа до КААС надійшла, що викликає у мене занепокоєння, оскільки її розгляд впливає на вирішення іншої справи, який повинен бути продовженим у Солом’янського районному суді м. Києва згідно з ухвалою КААС від 01.07.2010 р. у справі № 2а-603-1/09 (суддя Мягкоход Ю.В.) про скасування ухвали про відмову у відкриття провадження в останній справі. Факт ненадходження справи до КААС знайшов своє підтвердження при розгляді моєї апеляції 01.07.2010 р.
 
У разі, якщо справа втрачена, прошу розпочати процедуру її відновлення за наявними матеріалами.

Про наслідки розгляду цієї заяви прошу повідомити мене у письмовій формі.

Додаток (на звороті):
Копія супровідного листа від 08.04.2010 р. № 2-а-7-1/10.

Примітка: у листі неправильно зазначений номер квартири, де мешкає позивач.
Замість «кв. 26» слід читати «кв. 261».

          Позивач                              Куля В.І.

[ВАВАНчик]

....
 Однак, станом на 01 липня 2010 р. справа до КААС надійшла, що викликає у мене занепокоєння, оскільки її розгляд впливає на вирішення іншої справи, який повинен бути продовженим у Солом’янського районному суді м. Києва згідно з ухвалою КААС від 01.07.2010 р. у справі № 2а-603-1/09 (суддя Мягкоход Ю.В.) про скасування ухвали про відмову у відкриття провадження в останній справі. .....

А чего кипишуем?

[gro-za]

....
 Однак, станом на 01 липня 2010 р. справа до КААС не надійшла, що викликає у мене занепокоєння, оскільки її розгляд впливає на вирішення іншої справи, який повинен бути продовженим у Солом’янського районному суді м. Києва згідно з ухвалою КААС від 01.07.2010 р. у справі № 2а-603-1/09 (суддя Мягкоход Ю.В.) про скасування ухвали про відмову у відкриття провадження в останній справі. .....

А чего кипишуем?
Моя відповідь - у черговому блокуванні подальших Ваших несерйозних виступів на цьому Форумі на 100 днів. Попередження щодо українофобії з пропозицією утриматися від подальших виступів не подіяло. Довелося застосувати превентивний захід повторно. Детальніше - в розділі ОГОЛОШЕННЯ засновника.

[dimaden]

Заседания продолжаются?
Хоть какой-то прогресс виден в конце туннеля?
Или действительно судебная власть настолько боится и зависима от районной власти, что шансов довести это дело до конца практически нет?