Хто з учасників судових процесів не відчував на собі брутальне відношення з боку суддів? Найяскравіший приклад - ганебна поведінка судді Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б. Про цю особу немало написано у різних джерелах, у тому числі й на даному сайті. Таким суддям я завжди намагаюся дати відсіч, незалежно від можливих загроз.
У новому законі стаття 56 "Етика судді" це питання визначається Кодексом суддівської етики, що затверджується з'їздом суддів України. Однак, рішення з'їзду не є актом законодавства. Даний закон дає невеличкий аргумент у боротьбі проти негідної поведінки деяких суддів. Але - невеличкий. На черзі чекаємо прийняття відповідного закону. Чи скоро це станеться, і чи станеться взагалі - покаже майбутнє. А поки-що викладаю невелику підбірку матеріалів з цього питання. Може стане в нагоді.
=====================================================
V З'ЇЗД СУДДІВ УКРАЇНИ
ЗАТВЕРДЖЕНО
V з'їздом суддів України
24.10.2002
КОДЕКС
професійної етики судді Зазначені в цьому Кодексі норми спрямовані на вирішення
етичних питань, пов'язаних зі статусом судді. Ці норми не можуть
застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідальності суддів
і визначати ступінь їх провини. Разом з тим судді мають прагнути
додержувати їх у своїй професійній, громадській діяльності та
приватному житті заради утвердження незалежності й неупередженості
судової влади, зміцнення її авторитету в суспільстві.
Стаття 1
Суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно
додержувати присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру
громадян у чесність, незалежність, неупередженість та
справедливість суду.
Стаття 2
Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його
діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя. Він не вправі
використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в
інтересах інших осіб.
Стаття 3
Суддя не може належати до політичних партій і професійних
спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати
представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади,
виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та
творчої.
Стаття 4
Суддя вправі брати участь у громадській діяльності, публічних
заходах, якщо вони не завдають шкоди його статусу, авторитетові
суду і не можуть вплинути на здійснення правосуддя.
Стаття 5
Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на
нього обов'язки і підтримувати свою професійну компетентність на
належному рівні.
Стаття 6
Суддя не має права розголошувати інформацію, що стала йому
відома у зв'язку з розглядом справи в закритому судовому
засіданні. Він не може робити публічні заяви, коментувати в
засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні
суду, та піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної
сили.
Стаття 7
Суддя повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку,
визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому
тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового
процесу та інших осіб.
Стаття 8
Суддя у визначеному законом порядку надає засобам масової
інформації можливість одержувати відомості, виключаючи при цьому
порушення прав і свобод громадян, приниження їх честі й гідності,
а також авторитету суду та статусу судді.
Стаття 9
Суддя при здійсненні правосуддя не повинен допускати проявів
учасниками процесу чи іншими особами неповаги до людини за
ознаками раси, статі, національності, релігії, політичних
поглядів, соціально-економічного становища, фізичних вад тощо.
Стаття 10
Суддя має утримуватися від поведінки, будь-яких дій або
висловлювань, що можуть призвести до втрати віри в рівність
професійних суддів, народних засідателів та присяжних при
здійсненні правосуддя.
Стаття 11
Суддя, що перебуває на адміністративній посаді в суді,
повинен утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які
можуть призвести до втрати віри в рівність статусу суддів і в те,
що професійні судді колективно управляють внутрішньою діяльністю
судів.
Стаття 12
Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку
розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його
поведінка була бездоганною.
"Вісник Верховного Суду України",
N 5, вересень - жовтень, 2002 р.
===========================================
Проект
Вноситься народним депутатом України А. Портновим
КАРТА ПРОХОДЖЕННЯ ПРОЕКТУ
ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ
від 28.11.2006 р. N 2601
Про затвердження Кодексу професійної етики судді в Україні
Суб'єкт законодавчої ініціативи: Народний депутат України
Автор законодавчої ініціативи: А. Портнов
Відповідальний комітет: Комітет з питань правосуддя
Голова комітету: С. Ківалов
Стан розгляду: Одержаний ВР України (28.11.2006)
Проходження проекту за стадіями
Стадія проходження
Одержаний ВР України
28.11.2006
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про затвердження Кодексу професійної етики судді в УкраїніВерховна Рада України постановляє:
1. Затвердити Кодекс професійної етики судді в Україні.
2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Голова Верховної Ради
України
О. МОРОЗ
Кодекс професійної етики судді в УкраїніВерховна Рада України, виражаючи волю Українського народу щодо доброчесного й справедливого здійснення правосуддя професійними суддями в Україні, дбаючи про підвищення авторитету й довіри до судової влади в суспільстві, прийняла цей Кодекс, метою якого є визначення мінімальних етичних стандартів поведінки кожного судді в Україні.
Розділ I. Загальні етичні вимоги професійної діяльності суддіСтаття 1. Суддя повинен бути чесним, моральним, дотримуватися Конституції та законів України, не порушувати присягу, складену ним при вступі на посаду професійного судді, постійно дбати про підвищення свого професійного рівня з тим, щоб компетентно вирішувати судові справи відповідно до його спеціалізації чи спеціалізації суду.
Стаття 2. Виконання обов'язків по здійсненню правосуддя є основною функцією професійного судді. При цьому його поведінка має бути висококультурною, відповідно до тих стандартів, які склалися в Українському суспільстві.
Стаття 3. Суддя має утримуватися від вчинення будь-яких дій, бездіяльності, висловлювань або надання публічних коментарів, що можуть викликати сумнів громадян в його об'єктивності й неупередженості при здійсненні правосуддя.
Розділ II. Етичні правила поведінки професійного судді в судіСтаття 4. Суддя при здійсненні правосуддя повинен діяти не надаючи будь-яких суб'єктивних привілеїв, переваг певній стороні судового процесу, уникати будь-якого стороннього впливу на його діяльність з боку посадових осіб чи службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, інших осіб, в тому числі громадськості. Він не може допускати неформальних стосунків з особами, які приймають участь у вирішенні справи, чи іншим чином зацікавленими в її розгляді. Суддя не має права використовувати службові повноваження для задоволення своїх приватних інтересів або інтересів пов'язаних з ним осіб.
Стаття 5. Суддя не може розголошувати конфіденційну інформацію, яка стала відома у зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків. Він не може давати будь-яких коментарів в засобах масової інформації щодо справ, які перебувають в його чи інших суддів провадженні, піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили.
Стаття 6. Суддя повинен здійснювати судочинство на підставі норм матеріального права, в межах та в порядку, визначених процесуальним законодавством, вимагати від осіб, які беруть участь в розгляді справи, дотримуватися встановлених правил поводження в судовому засіданні й суді загалом, бути тактовним, ввічливим, вимагати такої ж поведінки від осіб, з якими він спілкується при виконанні професійних обов'язків.
Стаття 7. Суддя при здійсненні правосуддя не повинен допускати проявів учасниками процесу чи іншими особами неповаги до будь-якої людини за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних або інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними чи іншими ознаками.
Стаття 8. Суддя, наділений адміністративними повноваженнями, повинен сприяти суддям в їх діяльності, не допускати при виконанні організаційно-управлінських функцій обмежень їх незалежності, не здійснювати на них тиск чи застосовувати інші методи впливу з метою прийняття суддею (суддями) бажаного рішення.
Стаття 9. Суддя, який постановив неправосудне чи непрофесійне рішення, має діяти, керуючись своїми етичними принципами, не чекаючи настання юридичної відповідальності в установленому законодавством порядку.
Стаття 10. Суддя не може розглядати справу і повинен заявити про свій відвід, якщо він особисто чи члени його родини мають у ній економічний чи будь-який інший, в тому числі нематеріальний, інтерес.
Стаття 11. У випадку публічного обвинувачення судді в навмисному порушенні Конституції чи законів України, зловживанні службовим становищем, корисливому чи будь-якому іншому особисто заінтересованому розгляді певної справи, він має сам порушити перед уповноваженими суб'єктами питання проведення службової перевірки його діяльності.
Розділ III. Етичні правила поведінки судді в позаслужбовий часСтаття 12. Суддя є повноправним членом Українського суспільства. Однак його поведінка повинна відзначатися підвищеним рівнем моральності, виключати вчинення правопорушень й поза місцем роботи, щоб відповідало високому соціальному статусу судді в Україні. Поведінка судді в позаслужбовий час має бути еталоном для поводження іншими громадянами України.
Стаття 13. Суддя не може належати до політичних партій і професійних спілок, брати участь в будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької й творчої.
Стаття 14. Суддя вправі брати участь в громадській діяльності, публічних заходах, якщо вони прямо не стосуються питань здійснення ним правосуддя в конкретній справі, не завдають шкоди авторитетові судової влади.
Стаття 15. Суддя повинен уникати особистих, фінансових, ділових та інших стосунків, що можуть завдати шкоди його професійній репутації, честі та гідності, вплинути на неупереджене і самостійне виконання службових обов'язків.
Стаття 16. Суддівська недоторканність є не особистим привілеєм судді, а гарантією незалежного та неупередженого здійснення ним правосуддя. У зв'язку з цим, суддя має користуватися гарантіями особистої недоторканності добропорядно, не зловживати ними.
Стаття 17. Ні суддя, ні члени його сім'ї, родичі, які проживають з ним, не можуть приймати подарунків, інших матеріальних цінностей чи благ, пропонування яких може бути викликано професійною діяльністю судді.
Стаття 18. Суддя має право викладати у навчальних закладах, читати лекції, займатися літературною та іншою творчою діяльністю, публікуватися в засобах масової інформації, якщо це не пов'язано з його професійною діяльністю.
Стаття 19. Суддя не має права діяти в якості арбітра, посередника, третейського судді або виконувати інші функції в сфері медіації, якщо це прямо не дозволено законом.
Стаття 20. У неробочий час суддя не може виступати в якості адвоката, іншого представника сторони чи певної особи в будь-якому судовому процесі (окрім виконання ним функції законного представництва інтересів своїх дітей, осіб, що перебувають під його опікою чи піклуванням), надавати юридичні консультації, будь-яким іншим чином отримувати додаткові доходи, окрім заробітку у сфері правосуддя.
Розділ IV. Наслідки порушення суддею правил етики професійної діяльностіСтаття 21. За порушення суддею правил етики професійній діяльності, визначених цим Кодексом, суддя несе, крім моральної, дисциплінарну, а у випадках передбачених іншими законодавчими актами - й адміністративну та інші види юридичної відповідальності.
Стаття 22. Питання дисциплінарної відповідальності за порушення етичних вимог професійної діяльності суддів, що визначені цим Кодексом, розглядаються кваліфікаційними комісіями суддів відповідно до їх компетенції, встановленої Законом України "Про судоустрій України". Їх рішення може бути оскаржено заінтересованою особою до Вищої ради юстиції.
Стаття 23. Вчинення суддею вчинку, несумісного із статусом судді, тягне за собою початок процедур позбавлення його повноважень професійного судді в порядку, визначеному діючим законодавством України.
Стаття 24. При вирішенні питань застосування до нього заходів дисциплінарної відповідальності за вчинення порушення правил цього Кодексу суддя вправі надавати кваліфікаційній комісії суддів свої письмові та усні пояснення, вимагати в її членів повного та об'єктивного розгляду наданих ним доказів невинуватості.
Розділ V. Прикінцеві положення1. Норми цього Кодексу є загальними, розповсюджуються на діяльність всіх професійних суддів в Україні, незалежно від займаної посади і організаційно-правового рівня органу правосуддя, в тому числі суддів Конституційного Суду України. Правила поведінки, визначені цим Кодексом, є також обов'язковими й для суддів у відставці.
================================================================================
http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/515E64722F8C37CFC22573A000534E38?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=515E64722F8C37CFC22573A000534E38&Count=500&Суддя — взірець. Чого саме? У Кодексі професійної етики суддів має з’явитися стаття про відповідальність за некомпетентність
//День. —2007.11.03. — № 190
http://www.day.kiev.ua/ Інна БІРЮКОВА
Рада Європи готова допомогти Україні реформувати судову систему та підвищити довіру суспільства до суддів. Про це заявив уповноважений представник генерального секретаря Ради Європи в Україні Аке Петерсен на міжнародній конференції з дотримання суддівської етики, яка днями відбулася в Києві.
— Рівень незалежності представників української Феміди, а також рівень довіри до них населення в Україні надзвичайно низький через хабарництво і політичний тиск на суддів. Українській судовій системі не вистачає відстороненості. Судді не бажають змінюватися, тому люди їм не довіряють. Це важливо для країни, але за день цього не змінити. Втім, Рада Європи готова надати допомогу з підвищення кваліфікації українських суддів за європейськими нормами судочинства, — наголосив Аке Петерсен.
«Суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержуватися присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду», — так виписана перша стаття Кодексу професійної етики суддів України, якого повинні дотримуватися всі без винятку служителі Феміди. Нині у нас ведуться палкі дискусії з приводу вдосконалення цього Кодексу, адже питання етики суддів є дуже актуальним у державі. З цим погодиться, мабуть, кожен, кому доводилося мати справу з судами. Конституція України гарантує кожному з нас захист своїх прав, але чи до кожного громадянина (як указано в етичному кодексі — незалежно від раси, статі, політичних поглядів, соціально-економічного становища) представники правосуддя ставляться однаково, так, як їх зобов’язує закон?
— Я три роки ходжу по судах і ніяк не можу відшукати справедливості, — розповіла мешканка Черкас Тамара Громова. — Справа нібито нескладна — поновлення на роботі, але засідання переносяться з одної дати на іншу й не видно кінця-краю цій тяганині. Та ще й суддя поводиться зі мною грубо й відкрито підтримує позицію протилежної сторони. Я вже і не рада, що вирішила захистити свої права в суді...
Згідно із дослідженням соціологів, довіряє українським судам лише третина опитуваних. Решта респондентів переконані, що без реформи судової системи нашим громадянам на справедливий суд розраховувати не варто. Опитувані вважають, що насамперед чинним законодавством слід передбачити відповідальність судей за винесення неправомірних рішень. Також засобом підвищення довіри суспільства до працівників правосуддя повинен стати й Кодекс професійної етики суддів України, який нині вимагає вдосконалення.
— Чинний Кодекс професійної етики суддів України як інструмент саморегуляції суддівської професії, був схвалений з’їздом суддів у жовтні 2002 року. Це засадничий документ саморегулювання суддівської професії, і його повинен дотримуватися кожний суддя. Однак на практиці так відбувається не завжди, тому відкритими залишаються питання щодо методів забезпечення дотримання його положень. Удосконалення кодексу суттєво підвищить підзвітність служителів Феміди, а це, у свою чергу, викличе довіру громадян до судової системи, — переконаний голова Ради суддів України Петро Пилипчук.
Суддя Верховного Суду України, один із авторів кодексу Віктор Кривенко вважає, що суддям потрібно передбачити відповідальність за порушення присяги.
— Повага до суду і суддів багато в чому залежить від самих суддів. Лише прийняття ними справедливих та правових рішень, неухильне дотримання вимог закону може забезпечити повагу до суду як державної інституції і до судді як носія державної влади, — наголосив пан Віктор.
На думку судді Володимира Бородійчука, судді повинні бути чесними посередниками при розгляді спорів, а їхня незалежність полягає не у свавіллі, а в неупередженій, нейтральній позиції щодо сторін справ, які вони розглядають: судді мають розглядати спори на основі фактів та закону, без жодних обмежень, упливу, стимулювання чи погроз від будь-якої сторони чи установи. Якщо цього не відбуватиметься, вважає він, то суспільство втратить віру у справедливість та довіру до правосуддя, а без цих чинників неможливий розвиток демократичної держави.
Також при вдосконаленні кодексу українським суддям не завадить скористатися й деяким зарубіжним досвідом.
— У США діє закон про вдосконалення судової системи, який встановлює процедуру подання сторонами скарг на суддів та справедливого розгляду кожної справи. А якщо такої системи не існує, то немає й засобів для боротьби із суддівської некомпетентністю. Окрім цього, згаданий закон дає право різним судам США встановлювати свої правила у межах його положень. Так, відповідно до цієї директиви, Федеральний суд претензій США запровадив вичерпні правила подання та розгляду скарг на некомпетентність суддів. Такий самий механізм, на мою думку, слід запровадити й у Кодексі професійної етики суддів України, що сприятиме підвищенню відповідальності суддів за неправомірно прийняті рішення, — вважає суддя Федерального суду претензій США у м. Вашингтоні Богдан А. Футей.
Остаточні норми про те, яким у найближчому майбутньому стане Кодекс професійної етики суддів України, має затвердити черговий з’їзд суддів України. Водночас голова Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права Микола Оніщук запевняє, що вже на першій сесії Верховної Ради VI скликання розглянуть низку законопроектів щодо відповідальності суддів і що за два роки ситуація в судовій системі України має змінитися.
=========================================================================================================
Етика суддів: міжнародний досвід та проблеми регулювання в Україні
Автор: С.В. Подкопаєв, кандидат юридичних наук, доцент кафедри організації прокурорського нагляду та участі прокурора у суді Харківського інституту підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників | Матеріал розміщено . Опубліковано: 13.05.05 .
Джерело: LawSchool.lviv.ua
Міжнародні акти, зокрема Основні принципи незалежності судових органів (1985 р.) встановлюють, що принцип незалежності судової влади наділяє суди правом і обов’язком забезпечувати справедливість судового розгляду та повагу прав сторін (п.6). Крім того п.10 зазначеного документа безпосередньо передбачає, що судді повинні мати високі моральні якості й здібності, а також відповідну підготовку і кваліфікацію в галузі права [1]. Аналогічне положення було пізніше закріплене і у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи щодо незалежності, ефективності і ролі суддів (1994 р.) п.2 с) якої передбачає, що всі рішення стосовно професійної кар’єри суддів повинні ґрунтуватися на об’єктивних критеріях, а відбір та кар’єра суддів – на основі заслуг, беручи до уваги кваліфікацію, чесність, здібності та вміння [2].
На сьогодні актуалізуються питання пов’язані із морально-правовими засадами суддівської професії, і, зокрема, встановленням (закріпленням) відповідних етичних вимог (правил, стандартів), що ставляться до суддів. Таким чином, метою цієї статті є висвітлення деяких з існуючих недоліків в регулюванні вказаного питання.
Етичні аспекти професійної діяльності суддів періодично стають об’єктом уваги правознавців – учених і практиків (М.І. Клеандров, О.С. Кобліков, О. Марков, Н.В. Радутна, Л.С. Халдєєв та ін.) [Див.: 3; 4; 5; 6; 7]. На сьогоднішній день, як правило, це пов’язано із помітним дефіцитом моральності в діяльності судів – як в поведінці суддів, так і сторін. Він зумовлений низкою причин, серед яких: 1) зниження рівня морального потенціалу у відносинах між людьми в умовах економічних перетворень та соціальної нестабільності; 2) недостатня забезпеченість статусу судді гарантіями його незалежності (особливо неналежний рівень матеріального забезпечення); 3) недостатня “якість” законодавства, що діє та прийняте в період його реформування.
В той же час, зазначимо, що особливість професії судді з позиції етичних вимог полягає у наявності морального права вирішувати долю інших людей. Наділення правом бути суддею означає суспільну довіру йому. Для громадян суддя і поза судовим засіданням залишається суддею і тому він “приречений” грати цю роль постійно, незалежно від того, чи виконує він свої службові обов’язки або перебуває поза службою. Для збереження довіри з боку громадян суддя повинен додержуватися моральних вимог, що панують у суспільстві. Це робить правосуддя доступним і зрозумілим для членів суспільства. Тільки моральний самоконтроль судді, дотримання ним етичних вимог дозволяє виключити негативну оцінку діяльності суду, сумніви у безсторонності.
Останнім часом можливо говорити про тенденцію інтернаціоналізації етичних вимог, що ставляться до носіїв судової влади. Статус і, зокрема, обов’язки суддів все більше привертають увагу міжнародних організацій, як про це свідчать згадування цих проблем в низці документів і рекомендацій. Разом з тим етичні вимоги носять узагальнений характер, формулюючи лише бажану кінцеву ціль – безсторонність, справедливість, незалежність суддів. Наприклад, вже вказані нами “Основні принципи незалежності судових органів” прийняті сьомим Конгресом ООН по попередженню злочинності і поводженню із правопорушниками (серпень-вересень 1985 р., Мілан) є першим актом подібного роду [1]. Так, в ст.2 закріплено: “Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо (тут і далі виділено мною – С.П.), на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску…”. Статтею 6 зазначається, що “Принцип незалежності судових органів дає судовим органам право і вимагає від них забезпечення справедливого ведення судового розгляду і дотримання прав сторін”. Відповідно до ст.8 “…судді повинні поводитись завжди таким чином, щоб забезпечити повагу до своєї посади і зберегти неупередженість і незалежність судових органів”, крім того ст.10 встановлюється: “Особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні здібності…”
Рекомендація № R (94) 12 Комітету міністрів державам-членам щодо незалежності, дієвості та ролі суддів прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 13 жовтня 1994 р. на 518 засіданні заступників міністрів встановила перелік обов’язків суддів (Принцип V – Обов’язки суддів). Зокрема, в п. 3b обов’язок безсторонньо вести справи відповідно до особистої оцінки фактів і свого тлумачення законів, забезпечувати справедливе вислуховування аргументів і повагу процесуальних прав всіх сторін відповідно до положень Конвенції [2].
Європейська хартія про статус суддів прийнята на багатосторонній зустрічі по статусу суддів, що була організована Радою Європи 8-10 липня 1998 р. В п.1.5. закріплюється, “При виконанні своїх повноважень суддя повинен проявити прихильність і повагу до людей”; в п.4.3. міститься вимога щодо утримання “… від любої поведінки, дій або проявів, здатних реально порушити віру у його безсторонність і незалежність” [8].
Крім того існують певні етичні вимоги до суддів зазначені в документах загального характеру. Наприклад, в ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод йдеться про право кожного на “…справедливий відкритий розгляд справи в розумний термін незалежним і безстороннім судом…” [9, с.326-342]. Фактично аналогічні положення закріплені в ст.10 Загальної декларації з прав людини, п.1 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права [9, с.225-230; 9, с.240-259].
На сьогодні Європейським співтовариством не вироблено базового Кодексу професійної етики суддів (на відміну від Кодексу поведінки державного службовця). Положення щодо досягнення цілі безсторонності, справедливості, незалежності суддів деталізуються у національних законодавчих актах та корпоративних суддівських кодексах.
Обумовленість інтернаціоналізації загальних етичних вимог до суддів пояснюється єдиним розумінням сутності правової держави і ролі судової влади у суспільстві. Правові держави несуть у собі відбиток повсюдно порівняних задач правосуддя і “образу” суддів. Розходження в національних матеріальному та процесуальному законодавстві не грають при цьому майже ніякої ролі бо не припускають, в принципі, наявність різних суддівських обов’язків щодо поведінки суддів усередині та поза судом.
Проте деякі розходження в регламентації етичних вимог до суддів, що існують в різних країнах (розходження в досягненні цілі безсторонності, справедливості і незалежності суддів) обумовлені національними факторами і оцінками. Так, відповідний історичний досвід держави і переважаючий менталітет народу можуть призвести до сильнішого висвітлення і конкретизації однієї із вимог порівняно з іншою державою, або навпаки не встановленню деяких вимог. Наприклад, у ФРН судді можуть бути членами політичних партій і профспілок, а також будь-яких інших союзів, що переслідують політичні та суспільні цілі. Дискусії викликає тільки питання про те, чи може суддя бути членом комунального “парламенту” (рада громади, міська рада, окружна рада) без складання суддівських обов’язків. У всякому разі “ Як при виконанні своїх службових повноважень, так і поза службою, у тому числі і в політичній діяльності, суддя повинен вести себе таким чином, щоб не підривалась впевненість у незалежності (§39 Закону про суддів). До того ж від судді вимагають служіння “…усьому народу, а не якій-небудь партії. Він зобов’язаний виконувати свою задачу безсторонньо і справедливо, при здійсненні своїх повноважень піклуватись про суспільне благо” (§46 Закону про суддів; абз.1 §52 Закону про державних службовців) [10, с.150-153]. Для нашої країни не є прийнятною можливість зайняття суддями політичною діяльністю, в сучасних умовах, коли деякі партії і так мали (а можливо і будуть мати) гіпертрофовані можливості впливу на процеси у суспільстві та державі. Тому потрібно лише враховувати деякі положення, які на сьогодні можливо адаптувати враховуючи національні фактори, а не повністю копіювати відповідний досвід інших країн.
Етичні вимоги, що ставляться до суддів у різних країнах витікають із міжнародних (були зазначені вище) і національних документів. В свою чергу національними документами, що регламентують етичні вимоги до суддів є: 1) закони (статути); 2) закони і корпоративні акти – кодекси поведінки (етики) суддів. У всякому разі головною ідеєю етичних вимог до суддів є недопустимість поведінки що може нашкодити авторитету суду та судової влади.
В деяких країнах, наприклад у ФРН, Франції не існує спеціального кодифікованого зводу деонтологічних правил. Вимоги щодо належної поведінки суддів сформульовані у загальному плані та зафіксовані, перед усім, в Законі про суддів і частково у нормах, що регулюють правове становище державних службовців (ФРН); зафіксовані в 4 положеннях із Статуту Магістратури (Франція) [10, с.135; 11, с.117].
В інших країнах, наприклад США, Італії, Росії прийнято спеціальні Кодекси суддівської етики (честі) [12, 13, с.206; 14].
Україною враховано міжнародні напрацювання і на законодавчому рівні закріплена вимога безсторонності та незалежності судового розгляду (див.: наприклад п.1 ст.6 Закону “Про судоустрій України”), чим сформована і відповідна загальна характеристика судді. Але на сьогодні не вирішена проблема закріплення конкретних шляхів досягнення такого становища, тобто відображення етичних вимог до суддів, які б слугували своєрідним орієнтиром належної поведінки. Існуючого положення (п.4 ст.6 Закону України “Про статус суддів”) щодо не допущення “вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності” недостатньо.
Певною мірою подоланню такого становища могло сприяти прийняття корпоративного кодексу суддівської поведінки (Кодексу професійної етики судді) [15]. Положення цього Кодексу спрямовані на вирішення етичних проблем, пов'язаних зі статусом суддів. У вступі зазначено, що судді повинні прагнути дотримуватися цих положень у своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті заради утвердження незалежності і неупередженості судової влади, зміцнення її авторитету в суспільстві.
Разом з тим правила поведінки в зазначеному Кодексі мають рекомендаційний характер. Із преамбули випливає, що закріплені положення не можуть застосовуватися як підстави дисциплінарної відповідальності суддів і визначати ступінь їх вини. Крім того, Кодекс був тимчасовим, так би мовити, «для огляду», і прийнятий до наступного з'їзду суддів. Результатом цього стало затвердження Кодексу професійної етики судді на V з’їзді суддів, що відбувся 24 жовтня 2002 р. [16].
В цьому зв’язку не зрозуміло, чому зазначені в Кодексі норми знов-таки не можуть застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідальності суддів і визначати ступінь їх провини. Очевидно, що дане питання вимагає свого якнайшвидшого вирішення: положення Кодексу професійної поведінки судді повинні бути обов'язковими для виконання, оскільки документ, який містить у собі положення декларативного характеру, не буде примушувати суддів до такої поведінки, яка б зміцнювала довіру суспільства в чесність, незалежність, неупередженість і справедливість суду [17, с.92; 18, с.280-281].
До того ж видно, що належна робота над Кодексом з моменту його першого, тимчасового затвердження, не була проведена – остання редакція, прийнята на 24 жовтня 2002 р. V з’їзді суддів повністю дублює попередника. Окремі зауваження викликає як структура Кодексу, котра не має відповідних розділів і, по суті, складається із простого викладу норм, так і відсутність у ньому формулювання поняття проступку, що порочить звання судді.
Наприклад, досить вдалою уявляється структура Кодексу честі судді в РФ, що складається не із простого переліку положень як це є в Кодексі професійної етики судді України, а з декількох розділів: 1) що закріплює загальні вимоги які ставляться до судді; 2) правила здійснення професійної діяльності; 3) що закріплює позаслужбову діяльність судді; 4) відповідальність суддів за порушення вимог кодексу [14].
В законопроекті, що внесений на розгляд Верховної Ради народними депутатами Добкіним М.М. і Святашем Д.В. та передбачає затвердження Кодексу професійної етики судді на законодавчому рівні, вже відображена структура кодексу з врахуванням російського досвіду. В той же час, зазначений Кодекс окрім структури (більш вдалого компонування положень) та передбачення можливості притягнення до відповідальності за порушення його правил, фактично нічим не відрізняється змістовно від того, що існує на сьогодні.
Україною в регулюванні поведінки суддів враховується досвід США, Канади, Російської Федерації і деяких інших країн [19, с.5]. Навіть при простому порівнянні положень закріплених в Кодексі професійної етики України з Кодексом честі судді РФ проглядається схожість в формулюванні багатьох положень.
Слід підкреслити ще раз, що врахування досвіду не повинно зводитись лише до копіювання етичних вимог. Потрібно, на наш погляд, залучати відповідних спеціалістів із інших країн до участі в конференціях, круглих столах по даній проблематиці, вітчизняних суддів, науковців та юридичну громадськість, і тільки шляхом глибокого осмислення етичних проблем поведінки суддів, дискусій та досліджень по цим питанням розробляти відповідні положення.
Вважаємо, що основна складова частина в розробці етичних стандартів суддівської професії повинна належати самим професіоналам – суддям, в особі органів суддівського самоврядування та представників в кваліфікаційних комісіях, бо саме судді знають тонкощі своєї професії. Разом з тим, до цієї роботи обов’язково повинна залучатися і юридична громадськість (науковці, практичні працівники інших юридичних професій (мається на увазі окрім суддівської). В цьому сенсі думка представників громадськості є важливою, бо відображатиме суспільне уявлення про те, як повинен поводити себе суддя.
Використані матеріали:
1. Основні принципи незалежності судових органів // Права людини і професійні стандарти для юристів. – Амстердам-Київ: Укр.-Америк. бюро захисту прав людини, 1996. – С.28-31.
2. Рекомендація R (94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи щодо незалежності, ефективності і ролі суддів // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – № 4. – С.10-11.
3. Клеандров М.И. Социально-психологические и морально-этические проблемы формирования судейского корпуса // Журнал российского права. – 1999. – № 12. – С.48-52.
4. Кобликов А.С. Юридическая этика. – М.: НОРМА – ИНФА : М, 2000. – 168 с.
5. Марков О. Нравственные начала судейской профессии (опыт и размышления) // Российская юстиция. – 2001. – № 11. – С.43-45.
6. Радутная Н.В. Этика судьи // Этика судьи. – М.: Рос. акад. правосудия, 2001. – С.8-106.
7. Халдеев Л.С. Судья в уголовном процессе: Практическое пособие. – М. Юрайт, 2000. – 501с.
8. Европейская хартия о статусе судей // Рос. юстиция. – 1999. – №7. – С.2-4.
9. Международные нормы о правах человека и применение их судами Российской Федерации. – М.: Права человека, 1996. – 432 с.
10. Штаатс Й.-Ф. Судейская этика в Германии // Этика судьи. – М.: Рос. акад. правосудия, 2002. – С.131-165.
11. Эррера Р. Дисциплинарный режим магистратов и ответственность государства за государственную службу правосудия во Франции // Этика судьи. – М.: Рос. акад. правосудия, 2002. – С.117-130.
12. ABA Code of Judicial Conduct (1972) Selected statutes, rules and standards on the legal profession. – St. Paul, Minn. West Publishing Co., 1992. – P.823-838 ABA Model Code of Judicial Conduct (1990) Selected statutes, rules and standards on the legal profession. – St. Paul, Minn. West Publishing Co., 1992. – P.788-822.
13. Оберто Д. Права и обязанности судей, их дисциплинарная ответственность // Этика судьи. – М.: Рос. акад. правосудия, 2002. – С.187-211.
14. Кодекс чести судьи Российской Федерации // Советская юстиция – 1993. – № 23. – С.31.
15. Кодекс професійної етики суддів // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 2. – С.46.
16. Кодекс професійної етики суддів // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 5. – С.24.
17. Подкопаєв С.В. Дисциплінарна відповідальність суддів: сутність, механізм реалізації. – Харків.: ВД “ІНЖЕК”, 2003. – 192 с.
18. Москвич Л.М., Подкопаєв С.В., Прилуцький С.В. Статус судді: питання теорії та практики. – Харків.: ВД “ІНЖЕК”, 2004. – 360 с.
19. Кодекс професійної етики суддів. – К.: Рада суддів України, 2000. – 9 с.
===================================================================================
ABA Code of Judicial Conduct (1972) Selected statutes, rules and standards on the legal profession. – St. Paul, Minn. West Publishing Co., 1992. – P.823-838 ABA Model Code of Judicial Conduct (1990) Selected statutes, rules and standards on the legal profession. – St. Paul, Minn. West Publishing Co., 1992. – P.788-822.
The Code of Judicial Conduct is intended to establish standards for ethical conduct of judges. It consists of broad statements called Canons, specific rules set forth in Sections under each Canon, a Terminology Section, an Application Section and Commentary. The text of the Canons and the Sections, including the Terminology and Application Sections, is authoritative. The Commentary, by explanation and example, provides guidance with respect to the purpose and meaning of the Canons and Sections. The Commentary is not intended as a statement of additional rules. When the text uses "shall" or "shall not," it is intended to impose binding obligations the violation of which can result in disciplinary action. When "should" or "should not" is used, the text is intended as hortatory and as a statement of what is or is not appropriate conduct but not as a binding rule under which a judge may be disciplined. When "may" is used, it denotes permissible discretion or, depending on the context, it refers to action that is not covered by specific proscriptions.
CANON 1
A judge shall uphold the integrity and independence of the judiciary.
CANON 2
A judge shall avoid impropriety and the appearance of impropriety in all of the judge's activities.
CANON 3
A judge shall perform the duties of judicial office impartially and diligently.
CANON 4
A judge shall so conduct the judge's extra-judicial activities as to minimize the risk of conflict with judicial obligations.
CANON 5
A judge or judicial candidate shall refrain from inappropriate political activity.
