Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ   

 ПОСТАНОВА           

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           


 18 листопада 2010 р.                                                                                        
№ 42/147   

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:  Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Капацин Н.В., за участю представників:

позивача –

відповідача –Гусєвої Д.І.

розглянувши касаційну скаргу Представника позивача ТзОВ "Технічний центр домофонізації "Цифрал-Сервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2010 року у справі за позовом ТзОВ "Технічний центр домофонізації "Цифрал-Сервіс"  до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

           Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про внесення змін до додатку №4а до укладеного договору №80956 від 26 червня 2008 року про постачання електричної енергії, шляхом укладення додаткової угоди істотними умовами якої є внесення його до тарифної групи споживачів ІХ "населені пункти"; зміна тарифу, що застосовується при розрахунках вартості щомісячного споживання електроенергії, яка витрачається на роботу домофонів в житлових будинках; проведення перерахунку вартості електроенергії за період перебування в договірних відносинах; визначення суми переплати спожитої електричної енергії та прийняття вказаної суми в рахунок майбутніх платежів.

          Рішенням господарського суду м.Києва від 8 червня 2010 року (суддя Паламар П.І.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2010 року рішення господарського суду залишене без змін.

У касаційній скарзі скаржник просить вказану постанову суду скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2008 року між сторонами у справі був укладений договір №80956 про постачання електричної енергії, згідно умов якого відповідач зобов'язався постачати позивачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок, а відповідач - оплачувати її вартість за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АД №525085 від 25 травня 2010 року предметом діяльності позивача є ремонт та технічне обслуговування електричного устаткування, монтаж іншого електричного устаткування, інші види оптової торгівлі та інші монтажні роботи.

Відповідно до ч.6 ст.24, ч.1 ст.26 Закону України «Про електроенергетику»та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 року постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії.

Згідно п. 5.1 Правил користування електричною енергією, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, з 26 червня 2008 року відповідач нараховував позивачу вартість спожитої за вищевказаним договором електричної енергії за тарифом 58,46 грн. за 1 кВт. год (без ПДВ) (тарифна група VII - непромислові споживачі, 2 клас споживачів), яка використовується позивачем для створення житлово-комунальних послуг для населення.

Згідно до п. 2.1 «Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам»в редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 10.07.1999 року №152/43445 до населених пунктів відносяться споживачі, які розраховуються з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим лічильником за електроенергію, яка споживається населенням для різних побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках тощо.

Населеним пунктом є юридична особа - споживач-власник електроустановок населеного пункту, який утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту.

Згідно п.2.2 Статуту позивача предметом його діяльності є встановлення та обслуговування домофонів. Тобто, позивач є товариством, заснованим на приватній формі власності та створеним з метою одержання прибутку (доходу).

Тому, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що позивач не відноситься до експлуатуючої організації, до якої має застосовуватись тариф для населених пунктів.

Згідно положень вказаного "Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам", оплачувати електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, мають право лише населені пункти, тобто споживачі, які забезпечують споживання електроенергії безпосередньо населенням в окремих житлових будинках, квартирах гуртожитках, а також безпосередньо задовольняють потребу населення в комфортному користуванні житловим фондом, тобто використовують електроенергію на технічні цілі житлових будинків для підтримки нормального функціонування систем їх інженерного забезпечення. Таким чином, електрична енергія, яка споживається балансоутримувачем багатоквартирного будинку (населеним пунктом) на технічні цілі будинку (у тому числі на функціонування замочно-переговорних пристроїв (домофонів) та/або підсилювачів телевізійних сигналів), оплачується за тарифом, зазначеним у Примітці до Порядку.

У разі, якщо послуги із функціонування замочно-переговорних пристроїв та/або підсилювачів телевізійних сигналів надає стороння організація, то електрична енергія, яка споживається для функціонування зазначеного обладнання, не є спожитою на технічні цілі населеного пункту, вона є ресурсом, що використовується у господарській діяльності (якщо результатом такої діяльності є надання послуг населенню) та оплачується виходячи із рівня роздрібного тарифу на електричну енергію відповідного класу напруги.

На підставі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач при укладенні спірного договору про постачання електричної енергії з позивачем, вірно вважав позивача таким, що відноситься до тарифної групи VII - непромислові споживачі, 2 клас споживачів з тарифом 58, 46 за 1 кВт. год без ПДВ.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно прийшов до висновку про необгрунтованість заявлених вимог позивача щодо внесення змін до укладеного договору, і, відповідно до вимог закону, правильно відмовив в позові.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови, суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законну і обгрунтовану постанову, яку необхідно залишити без змін.

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

  ПОСТАНОВИВ:

  Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2010 року   залишити без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.


 Головуючий                                                                                      Дерепа В.І.
 С у д д і:                                                                                              Грек Б.М.
                                                                                                      Капацин Н.В.

[Перо]

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
   30.08.2010                                                                                           № 42/147
 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
 головуючого:          Лосєва  А.М.
 суддів:             
 при секретарі:   
 За участю представників:
 від позивача -
 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Технічний центр домофонізації "Цифрал-Сервіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 08.06.2010

 у справі № 42/147 (  .....)

 за позовом                               ТОВ "Технічний центр домофонізації "Цифрал-Сервіс"

 до                                                   Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

 третя особа позивача               

 третя особа відповідача             

 про                                                   внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ :

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс» м. Києва у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс» міста Києва звернулось до Київського апеляційного господарського суду міста Києва з апеляційною скаргою, в якій просить рішення  Господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовільнити в повному обсязі, а судові витрати покласти на Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго».

          Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки не було досліджено місцевим судом всі обставини справи.

        Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2010 року у справі №42/147, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

27.08.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

        В судовому засіданні 30.08.2010 року представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року у справі №42/147 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         В судовому засіданні 30.08.2010 року представник позивача на виконання ухвали суду від 21.07.2010 року надав додаток до договору №80956 від 26.06.2008 року та підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року у справі №42/147 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду  справи апеляційний Господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

          Як встановлено Господарським судом міста Києва і вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс» та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» укладено договір № 80956 про постачання електричної енергії, згідно з яким відповідач зобов'язався постачати позивачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок, а останній - оплачувати її вартість за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

          Спір між сторонами виник з приводу застосування тарифів на постачання електричної енергії.

          Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АД № 525085 від 25 травня 2010 року предметом діяльності позивача є ремонт та технічне обслуговування електричного устаткування, монтаж іншого електричного устаткування, інші види оптової торгівлі та інші монтажні роботи.

         Відповідно до ч. 6 ст. 24, ч. І ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії.

         Згідно п. 5.1. Правил користування електричною енергією, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

         Матеріалами справи підтверджується, що з 26 червня 2008 року відповідач нараховував позивачу вартість спожитої за вищевказаним договором електричної енергії за тарифом 58,46 грн. за 1 кВт. год. (без ПДВ) (тарифна група VII - непромислові споживачі, 2 клас споживачів).

        З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що одержана на підставі спірного договору електрична енергія використовується ним для забезпечення роботи домофонів, розташованих у багатоквартирних жилих будинках, які задовольняють потреби населення у створенні належних житлових умов. Тобто фактично вказана електрична енергія використовується для створення житлово-комунальних послуг для населення.

        Згідно до п. 2.1. «Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам» в редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 10.07.1999 року № 152/43445 до населених пунктів відносяться споживачі, які розраховуються з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим лічильником за електроенергію, яка споживається населенням для різних побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках тощо.

       Населеним пунктом визначається юридична особа - споживач-власник електроустановок населеного пункту, який утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту.

       Вищенаведене вказує на те, що згідно Статуту ТОВ «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс», Позивач є товариством, заснованим на приватній формі власності з метою одержання прибутку (доходу).

        В пункті 2.2. Статуту вказано, що предметом діяльності Позивача є встановлення та обслуговування домофонів.

         З наведеного вбачається, що ТОВ «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс» не відноситься до експлуатуючої організації, до яких застосовується тариф для населених пунктів.

         У роз'ясненні Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.10.2009 р. № 6881/09/17-09 говореться про те, що Порядок, встановлює тарифи на відпуск електроенергії населенню для різних індивідуальних побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках; для потреб особистих підсобних господарств, присадибних і садових ділянок, дач; освітлення гаражів та боксів для особистих автомобілів та човнів. До комунально-побутових потреб населення належать індивідуальні витрати електроенергії на побутове освітлення, опалення, приготування їжі, не пов'язану з отриманням доходів роботу електричних побутових пристроїв (пральних машин, холодильників тощо), приватної комп'ютерної та оргтехніки, санітарно-гігієнічні та культурні потреби.

         Оплачувати електроенергію відповідно до положень Порядку мають право лише населені пункти, тобто споживачі, які забезпечують споживання електроенергії безпосередньо населенням в окремих житлових будинках, квартирах гуртожитках, а також безпосередньо задовольняють потребу населення в комфортному користуванні житловим фондом, тобто використовують електроенергію на технічні цілі житлових будинків для підтримки нормального функціонування систем їх інженерного забезпечення.

Таким чином, електрична енергія, яка споживається балансоутримувачем багатоквартирного будинку (населеним пунктом) на технічні цілі будинку (у тому числі на функціонування замочно-переговорних пристроїв (домофонів) та/або підсилювачів телевізійних сигналів), оплачується за тарифом, зазначеним у Примітці до Порядку.

         У разі, якщо послуги із функціонування замочно-переговорних пристроїв та/або підсилювачів телевізійних сигналів надає стороння організація, то електрична енергія, яка споживається для функціонування зазначеного обладнання, не є спожитою на технічні цілі населеного пункту, вона є ресурсом, що використовується у господарській діяльності (наявність якщо результатом цієї діяльності є надання послуг населенню) та оплачується виходячи із рівня роздрібного тарифу на електричну енергію відповідного класу напруги.

          Таким чином можна зробити висновок про те, що  АК «Київенерго» при укладенні договору про постачання електричної енергії з ТОВ «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс» вірно було віднесено Позивача до тарифної групи VII - непромислові споживачі, 2 клас споживачів з тарифом 58, 46 за 1 кВт. год. без ПДВ.

        Позивачем не доведено факту набуття ним в установленому порядку статусу виконавця житлово-комунальних послуг.

        Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

 Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,  –
                                         

  ПОСТАНОВИВ:

            1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації «Цифрал-Сервіс» міста Києва залишити без задоволення.

         2.  Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року у справі №42/147 залишити без змін.

         3.   Матеріали справи №42/147 повернути до Господарського суду міста Києва.

  Головуючий суддя
   Судді     
 01.09.10 (відправлено)

[Перо]

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  42/147    
   
08.06.10

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Технічний центр домофонізації “Цифрал-Сервіс” м. Києва

до  Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

про  внесення змін до договору

Суддя   Паламар П.І.

Представники:

від позивача  не з’явився,

від відповідача  Зубченко Н.Ю.

  СУТЬ СПОРУ :

  у січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Технічний центр домофонізації “Цифрал-Сервіс” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладений договір № 80956 від 26 червня 2008 р. про постачання електричної енергії, згідно з яким відповідач зобов’язався постачати позивачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок, а останній –оплачувати її вартість за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Посилаючись на те, що відповідач нараховує йому плату за вказаним договором за завищеними тарифами, позивач просив задовольнити позов та зобов’язати відповідача внести зміни до додатку № 4а до договору, шляхом укладення додаткової угоди істотними умовами якої є : внесення його до тарифної групи споживачів ІХ “населені пункти”; зміна тарифу, що застосовується при розрахунках вартості щомісячного споживання електричної, яка витрачається на роботу домофонів в житлових будинках; проведення перерахунку вартості електричної енергії за період перебування в договірних відносинах; визначення суми переплати спожитої електричної енергії та прийняття вказаної суми в рахунок майбутніх платежів.

У судове засідання представник позивача не з’явився, про час і місце його проведення повідомлений в установленому порядку. У попередньому судовому засіданні 25 травня 2010 року представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 26 червня 2008 р. між сторонами по справі укладено договір № 80956 про постачання електричної енергії, згідно з яким відповідач зобов’язався постачати позивачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок, а останній –оплачувати її вартість за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Спір між сторонами виник з приводу застосування тарифів на постачання електричної енергії.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серія АД № 525085 від 25 травня 2010 р. предметом діяльності позивача є ремонт та технічне обслуговування електричного устаткування, монтаж іншого електричного устаткування, інші види оптової торгівлі та інші монтажні роботи.

Поясненнями сторін стверджується, що з 26 червня 2008 року відповідач нараховував позивачу вартість спожитої за вищевказаним договором електричної енергії за тарифом 58,46 грн. за 1 кВт.год. (без ПДВ) (тарифна група VII –непромислові споживачі, 2 клас споживачів).

Як пояснив позивач одержана на підставі спірного договору електрична енергія використовується ним для забезпечення роботи домофонів, розташованих у багатоквартирних жилих будинках, які задовольняють потреби населення у створенні належних житлових умов. Тобто фактично вказана електрична енергія використовується для створення житлово-комунальних послуг для населення.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України “Про житлово-комунальні послуги”.

Відповідно до вимог ст. 29 цього Закону договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Згідно з поясненнями позивача встановлення та обслуговування омофонів у багатоквартирних жилих будинках проводилося ним не на підставі договору з балансоутримувачем або уповноваженою тим особою, а на підставі договорів з окремими мешканцями цих будинків.

Доказів того, що для проведення відповідної господарської діяльності позивач в установленому порядку був залучений балансоутримувачем або управителем відповідних жилих будинків суду не надано.

Також не надано суду доказів прийняття вказаних систем домофонів житлово-експлуатаційними підприємствами (балансоутримувачами, управителями) на свій баланс.

Таким чином, позивачем не доведено факту набуття ним в установленому порядку статусу виконавця житлово-комунальних послуг.

Враховуючи, що підстави для внесення змін до договору № 80956 від 26 червня 2008 р. про постачання електричної енергії шляхом укладення додаткової угоди у запропонованій позивачем редакції відсутні, то у позові відповідно до вимог ст.ст. 15, 16, 651, 652 ЦК України слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

  В И Р І Ш И В :

  У позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Технічний центр домофонізації “Цифрал-Сервіс” м. Києва відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

  Суддя господарського суду міста Києва                                                                     П.І.Паламар