Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

ВССУ погодився із недійсністю договорів валютного кредитування та іпотеки.
Справа набула неабиякого наголосу (поки що не оскаржена до ВСУ), тому викладаю:

Рішення Печерського райсуду м. Києва від 14.05.2010 р. по цивільній справі № 2-552–1/10

Позов   ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк”, ОСОБА_2, треті особи Національний банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки -    задовольнити .   

Визнати недійсним Договір кредиту № ML 700/1198/2008, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» 17.06.2008 року.   

Визнати недійсним Договір іпотеки (майнової поруки) № PML 700/1198/2008, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» 17.06.2008 року.   

В порядку застосування недійсності Договору іпотеки (майнової поруки) № PML 700/1198/2008, укладеного ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» 17.06.2008 року:   

виключити з Державного реєстру іпотек запис за № 3188 від 17.06.2008 про державну реєстрацію Договору іпотеки № ML 700/1198/2008 від 17.06.2008 року;   

виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис за № 3188 від 17.06.2008 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки № ML 700/1198/2008 від 17.06.2008 року.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9398430

Ухвала Апеляційного суду м. Києва від 27.10.2010 р. (апеляційне провадження № 22-14931):
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12267631

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (касаційне провадження № 6-2235св10):
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13146962 

У вкладенні -ці судові рішення у форматі pdf.

[Перо]

Верховный Суд Украины отменил резонансное решение ВССУ по валютным кредитам

21 марта 2011 года
Источник:Юридическая Практика

Сегодня Верховный Суд Украины рассмотрел резонансное дело о признании недействительными кредитного договора и договора ипотеки.

Напомним, что Высший специализированный суд Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел отклонил кассацию ОТП Банка на решение Печерского райсуда Киева от 14 мая 2010 года и определение Апелляционного суда г. Киева от 27 октября 2010 года, которыми были признаны недействительными кредитный договор одного из клиентов банка, получившего в июне 2008 года потребительский кредит на сумму 155 тыс. долл., и договор ипотеки с истцом, который выступил поручителем и передал в залог трехкомнатную квартиру. ВССУ поддержал позицию суда апелляционной инстанции, согласно которой у банка не было законных прав в 2008 году на заключение договора кредита со своим клиентом в иностранной валюте и, соответственно, договора ипотеки с его поручителем (истцом), потому что на тот момент не было ни генеральной, ни индивидуальной лицензии на осуществление валютных операций.

Заявления о пересмотре дела Верховным Судом Украины на основании неодинакового применения норм материального права судом кассационной инстанции были поданы Национальным банком Украины, ПАО «ОТП Банк» и физическим лицом-должником.

Верховный Суд Украины принял решение отменить определение Высшего специализированного суда Украины и направить дело на повторное кассационное рассмотрение.

http://www.yurpractika.com/news.php?id=0025283

[Перо]

П О С Т А Н О В А  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ   

   21 березня 2011 року      
м. Київ   

  Верховний Суд України у складі:   

головуючого      
Жайворонок Т.Є.      

суддів:      
Барбари В.П.,      
Берднік І.С.,      
Глоса Л.Ф.,
Гошовської Т.В.,      
Гриціва М.І.,      
Гуля В.С., 
Гуменюка В.І.,      
Ємця А.А.,      
Заголдного В.В., 
Колесника П.І.,      
Короткевича М.Є.,      
Коротких О.А.,
Косарєва В.І.,      
Кривенди О.В.,      
Кузьменко О.Т.,
Луспеника Д.Д.,      
Лященко Н.П.,      
Маринченка В.Л.,
Онопенка О.О.,      
Охрімчук Л.І.,      
Панталієнка П.В., 
Патрюка М.В.,      
Пивовара В.Ф.,      
Пилипчука П.П.,
Пошви Б.М.,      
Прокопенка О.Б.,      
Романюка Я.М.,
Сеніна Ю.Л.,      
Скотаря А.М.,      
Терлецького О.О., 
Тітова Ю.Г.,      
Шицького І.Б.,      
Школярова В.Ф., 
Яреми А.Г., -   

  розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви ОСОБА_36, публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Національного банку України про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від             14 травня 2010 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_37 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі – ПАТ «ОТП Банк»),  ОСОБА_36, треті особи: Національний банк України (далі – НБУ), ОСОБА_38, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_39,  про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними,   

  в с т а н о в и в :   

  У січні 2010 року ОСОБА_37 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк» про розірвання договору іпотеки з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при його укладенні. У березні ОСОБА_37 змінив підставу, предмет та розмір позовних вимог, посилаючись на те, що 17 червня 2008 року між ОСОБА_36 (позичальник) і закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», яке в подальшому було перетворене в публічне акціонерне товариство, укладено договір споживчого кредиту № ML 700/1198/2008, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 155 тис. доларів США. На забезпечення виконання ОСОБА_36 зобов’язань за цим договором 17 червня 2008 року між               ОСОБА_37 і ПАТ «ОТП Банк» укладено договір іпотеки (майнової поруки)                                    № PML 700/1198/2008, відповідно до якого ОСОБА_37 передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. На час укладення договору споживчого кредиту в його сторін не було індивідуальної ліцензії, необхідної для надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. ОСОБА_37 просив визнати недійсними договір споживчого кредиту від                    17 червня 2008 року № МL 700/1198/2008, укладений між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_36, та договір іпотеки (майнової поруки) від 17 червня                     2008 року № РМL 700/1198/2008, укладений між ним і ПАТ «ОТП Банк»; виключити з Державного реєстру іпотек та Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи про державну реєстрацію договору іпотеки й про заборону відчуження нерухомого майна за цим договором.   

 Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року, позов задоволено: визнано недійсними договір споживчого кредиту від 17 червня 2008 року № МL 700/1198/2008, укладений між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_36, та договір іпотеки (майнової поруки) від 17 червня 2008 року № РМL 700/1198/2008, укладений між ОСОБА_37 і ПАТ «ОТП Банк»;  виключено з Державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію договору іпотеки від 17 червня              2008 року № МL 700/1198/2008;  виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомості майна запис  про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки від 17 червня 2008 року № МL 700/1198/2008.   

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року касаційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» відхилено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року залишено без змін.   

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2011 року виправлено описку в резолютивній частині рішення Печерського районного суду            м. Києва від 14 травня 2010 року та зазначено: виключити  з Державного реєстру іпотек запис від 18 червня 2008 року за реєстровим № 7407321 про державну реєстрацію договору іпотеки № 3187 від 17 червня 2008 року; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомості майна запис від 17 червня                 2008 року за №7400767 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки від 17 червня 2008 року № 3187.   

У січні 2011 року ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_36, НБУ звернулися до Верховного Суду України із заявами про перегляд  судових рішень, ухвалених у даній справі, у зв’язку з неоднаковим  застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.     

ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_36 просять скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.   

НБУ просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.   

В обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права заявники надали рішення Верховного Суду України  від                      20 жовтня 2010 року у справі № 6 – 50418св10, рішення Верховного Суду України  від 1 грудня 2010 року у справі № 6-50418св10, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 листопада 2010 року у справі №2-25/2010, від 12 листопада 2010 року у справі №2-1832/10, від 26 листопада 2010 року у справі №2-1662/10, правовідносини в яких подібні до правовідносин у даній справі.   

 У доданих судових рішеннях   міститься висновок про те, що за відсутності нормативних вимог для застосування індивідуального ліцензування щодо валютних операцій, пов’язаних із наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»   є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку   ; наявність у банку відповідної генеральної ліцензії або дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.   

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені заявниками обставини в межах їхніх доводів, Верховний Суд України вважає, що заява НБУ підлягає задоволенню, заяви ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_36 – частковому задоволенню.     

Судами встановлено, що 17 червня 2008 року між ОСОБА_36 (позичальник) та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір споживчого кредиту                 № ML 700/1198/2008, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 155 тис. доларів США. На забезпечення виконання ОСОБА_36 зобов’язань за цим договором 17 червня 2008 року між ОСОБА_37 та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір іпотеки (майнової поруки) № PML 700/1198/2008, відповідно до якого ОСОБА_37 передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. 8 листопада 2006 року, тобто до надання кредиту, ПАТ «ОТП Банк» отримало в НБУ банківську ліцензію № 191, дозвіл № 191-1 та додаток до нього на право здійснення операцій з валютними цінностями.   

 Залишаючи без змін  рішення суду першої  й апеляційної інстанцій, касаційний суд  погодився з висновками судів про те,  що ПАТ «ОТП Банк» не мало права на укладення договору споживчого кредиту з ОСОБА_36, оскільки кредит надано в іноземній валюті, а банк не отримав індивідуальної ліцензії, необхідної для надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу; наявність у банку банківської ліцензії й дозволу на право здійснення операцій з валютними цінностями, виданих НБУ, не є достатньою підставою для здійснення банком валютних операцій.   

З  таким рішенням касаційного суду погодись не можна.   

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.   

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»  кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.   

За положеннями ст. 99 Конституції України  грошовою одиницею України є гривня.   

При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.     

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.   

Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України,  в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.     

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»  (далі – Декрет КМУ).   

Відповідно до ст. 5 цього Декрету   операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ   . Операції з  валютними цінностями банки мають право здійснювати на   підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на    здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.   

Статті 47 та 49  Закону України «Про банки і банківську діяльність»  визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.   

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, у п. 5. 3 якого зазначено, що   письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями   , що перераховані в цьому Положенні,   є генеральною  ліцензією    на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.   

Правовий аналіз  зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як  фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями,  який є генеральною ліцензією на валютні операції, має  право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.   

Щодо вимог пп. «в» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то   на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті   .   

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій   достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому  порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою.   

 Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті)  не суперечить вимогам чинного законодавства України.   

За таких обставин   не ґрунтується на вимогах матеріального права     висновок    касаційного суду   про те, що за    відсутності в  ПАТ «ОТП Банк» індивідуальної ліцензії спірний  договір споживчого кредиту  не відповідає вимогам закону, а тому є недійсним, наслідком чого є недійсним і договір іпотеки   

Відповідно до чч. 1,  2 ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву в разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 355 цього Кодексу. Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка  переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.     

Ураховуючи викладене, ухвала   Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.   

  Керуючись ст. ст. 353,  360-3, 360-4 ЦПК України, Верховний Суд України     

постановив:   

  Заяву Національного банку України задовольнити.   

Заяву ОСОБА_36, публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.   

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.   

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.   

Головуючий      
Т.Є.Жайворонок      

Судді      
В.П. Барбара
І.С. Берднік
Л.Ф. Глос
Т.В. Гошовська
М.І. Гриців
В.С. Гуль
В.І. Гуменюк
А.А. Ємець
В.В. Заголдний
П.І. Колесник
М.Є. Короткевич
О.А. Коротких
В.І. Косарєв
О.В. Кривенда
О.Т. Кузьменко
Д.Д. Луспеник
Н.П. Лященко      
В.Л. Маринченко
В.В. Онопенко
Л.І. Охрімчук
П.В. Панталієнко
М.В. Патрюк
В.Ф. Пивовар
П.П. Пилипчук
Б.М. Пошва
О.Б. Прокопенко
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін
А.М. Скотарь
О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов
І.Б. Шицький
В.Ф. Школяров
А.Г. Ярема

 
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15090148

[Перо]

Р І Ш Е Н Н Я   

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

06 липня 2011 року      
м. Київ   

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах   

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:   

        головуючого:  Гвоздика П.О.   

             суддів:          Дербенцевої Т.П., Євтушенко О.І., Попович О.В.,   

                                   Юровської Г.В.   

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «ОТП Банк», ОСОБА_4, треті особи: Національний Банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору іпотеки та кредитного договору, за касаційною скаргою «ОТП Банк» на рішення Печерського районного суду м.Києва від 14 травня 2010 року, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 27 жовтня 2010 року,   

в с т а н о в и л а:   

  У  січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк» про розірвання договору іпотеки з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при його укладені. У березні 2010 року позивач змінив підставу, предмет та розмір своїх позовних вимог, мотивуючи позов тим, що 17 червня 2008 року між ОСОБА_4 і закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», яке в подальшому було перетворено в публічне акційонерне товариство «ОТП Банк», укладено договір споживчого кредиту № МL 700/1198/2008, відповідно до якого Банк надає позичальнику ОСОБА_4 кредит у розмірі 155 000 дол.США. На забезпечення виконання цього договору 17 червня 2008 року між позивачем ОСОБА_2 і ПАТ «ОТП Банк» укладено договір іпотеки ( майнової поруки) №РМL 700/1198/2008, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. На час укладення договору кредиту у його сторін не було індивідуальної ліцензії, яка б надавала дозвіл для надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на територіях України як засобу платежу. ОСОБА_2 також просив суд виключити з державного реєстру іпотек та єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи про державну реєстрацію договору іпотеки та про заборону відчуження нерухомого майна.   

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 14 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м.Києва від 27 жовтня 2010 року, позов задоволено: визнано недійсним договір споживчого кредиту від 17 червняя 2008 року № МL 700/1198/2008, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4, та договір іпотеки (майнової поруки) від 17 червня 2008 року № РМL 700/1198/2008, виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомості майна запис від 17 червня 2008 року № 3188 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки від 17 червня 2008 року № РМL 700/1198/2008.   

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 грудня 2010 року касаційну скаргу  ПАТ «ОТП Банк» відхилено, рішення Печерського районного суду м.Києва від 14 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м.Києва від 27 жовтня 2010 року залишено без змін.   

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 лютого 2011 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «ОТП Банк», ОСОБА_4, треті особи: Національний Банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору іпотеки та кредитного договору.   

      Постановою Верховного Суду України від 21 березня 2011 року   Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року скасована, справа направлена на новий касаційний розгляд.     

Відповідно ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.   

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги наявним матеріалам справи,  колегія суддів приходить до наступного.   

Судами було встановлено, що 17 червня 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір споживчого кредиту № МL 700/1198/2008, відповідно до якого банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 155 тис. доларів США. На забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов’язань за зазначеним договором, в цей же день 17 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір іпотеки (майнової поруки) № РМL 700/1198/2008, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_2. До надання кредиту ПАТ «ОТП Банк» отримав 8 листопада 2006 року в НБУ банківську ліцензію НОМЕР_1, дозвіл № 191-1 та додаток до нього на право здійснення операцій з валютними цінностями.   

Задовольняючи позовні вимоги суди обґрунтували свої висновки тим, що у ПАТ «ОТП Банк» була відсутня індивідуальна ліцензія на видачу  кредиту в іноземній валюті, тому спірний споживчий кредит, який був виданий ОСОБА_4 17 червня 2008 року, не відповідав вимогам закону, у зв’язку з чим він є недійсним, внаслідок цього є недійсним і договір іпотеки.   

Такі висновки судів є помилковими.   

За положеннями статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Конституцією України не встановлено обмежень щодо можливості використання грошових одиниць держави в Україні.   

Відповідно до статті 192 ЦК України в Україні може використовуватися іноземна валюта у випадках і в порядку, встановлених законом.   

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».   

Відповідно до статті 5 цього Декрету за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою.  Надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.   

Чинним законодавством не установлено і межі термінів і сумм надання або одержання кредитів в іноземній валюті.   

Як встановлено Постановою Верховного Суду України від 21 березня 2011 року за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою.   

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року №275, у п.5.3 зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в зазначеному Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».   

Оскільки  ПАТ «ОТП Банк», як фінансова установа, в установленому законом порядку отримав 8 листопада 2006 року в НБУ банківську ліцензію НОМЕР_1, дозвіл № 191-1 та додаток до нього на право здійснення операцій з валютними цінностями, то застосування індивідуального ліцензування щодо кредитування в іноземній валюті не вимагалося.   

Суди вірно встановили фактичні обставини по справі, підстави для їх переоцінки відсутні, проте, суди допустилися помилки у правильному застосуванні норм матеріального права та їх тлумаченні, що згідно зі ст. 341 ЦПК України є підставою для суду касаційної інстанції скасувати ухвалені по справі судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в  позові.   

Ураховуючи викладене, керуючись ст.ст.336, 341, 346, 349, 360-7 ЦПК України колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,   

                              в и р і ш и л а:       

              Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити.   

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 14 травня 2010 року, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 27 жовтня 2010 року – скасувати.   

            Ухвалити по справі нове рішення: в задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «ОТП Банк», ОСОБА_4, треті особи: Національний Банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору іпотеки та кредитного договору відмовити.   

         Ухвала   оскарженню не підлягає.   

Головуючий:                                                               
П.О. Гвоздик                                                 

судді:  Т.П. Дербенцева   
О.І. Євтушенко   
О.В. Попович   
Г.В.Юровська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/17083967