Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Справа №2-237/2008 p.

 РІШЕННЯ   

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 18 серпня 2008 року      Богородчанський районний суд Івано-Франківської

області в складі:       головуючого судді      Битківського Л.І.       

секретаря      Пилипонюк К.С.

з участю представника позивача      ОСОБА_1

відповідача      ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Богородчани справу за позовом Державного підприємства "Теплокомуненерго" до ОСОБА_2 про стягнення 1575,89 грн., -

 встановив:

 ДП "Теплокомуненерго" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 1575,89 грн. по оплаті за надані підприємством послуги.

В судовому засіданні представник ДП " Теплокомуненерго " позов підтримала та пояснила, що підприємством та відповідачем укладено договір від 06.06.2000 року "Про надання послуг центрального опалення та гарячого водопостачання" у відповідності до якого підприємство надає відповідачці послуги з опалення квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2 за надані послуги плату не вносить, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з 15 жовтня 2006 року по 1 березня 2008 року на загальну суму 1575,89 грн., яку добровільно ліквідувати відповідачка не бажає. Просить позов задовольнити.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги заперечила та пояснила, що послугами позивача не користується з 1 лютого 2005 року, коли в квартирі працівниками Богородчанського ВЖРЕП за її викликом були зняті радіатори опалення внаслідок їх непридатності до подальшої експлуатації. З того часу, батарей в квартирі немає (не встановлювала), відповідно послугами позивача по опаленню житла не користується. Оскільки позивач неякісно надавав послуги в попередніх періодах, то наміру користуватись послугами ДП "Теплокомуненерго" в подальшому немає, тому 01.02.2007 року направила ДП "Теплокомуненерго" заяву про розірвання з ними договору. Крім того, договір, який укладений 06.06.2000 року, на її думку втратив чинність з прийняттям Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджений постановою КМУ від 21.07.2005 року №630. Тому, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

У відповідності до п.4 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначення виконавця житлово-комунальних послуг віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування. Судом встановлено, що підприємством, яке надає послуги з теплопостачання багатоквартирних житлових будинків в смт.Богородчанах є ДП "Теплокомуненерго", що відноситься до комунальної форми власності територіальної громади смт. Богородчани.

Згідно п.8 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою KM України від 21 липня 2005 року № 630 (далі за текстом Правил) послуги надаються споживачеві згідно договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, виконавцем згідно з типовим договором і укладається за його ініціативою. Права, обов'язки та відповідальність виконавця і споживача, передбачені цими Правилами, набирають чинності з моменту укладення договору. Аналогічна норма існувала і станом на 2000 рік і була передбачена Правилами надання населенню послуг з теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою KM України від 30 грудня 1997 року № 1497.

Між позивачем та відповідачем 06.06.2000 року укладено договір "Про надання послуг центрального опалення та гарячого водопостачання".

Згідно вимог ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом. Згідно вимог ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду. Зміна договору у зв'язку із істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін істотну шкоду.

Зміни умов договору або його розірвання у встановленому законом порядку не відбулось. Пояснення відповідача, що договір не приведено у відповідність до нових Правил, затверджених Постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог позивача, оскільки позивачем подано суду докази, що він намагався переукласти новий договір з відповідачкою, однак, не зробив цього з незалежних від нього причин.       

Доказів, які б спростовували правильність тарифу чи розрахунку нарахованої оплати за користування послугами позивача, відповідачем не представлено.

Не може бути підставою для відмови у позові і пояснення позивачки, що з 01.02.2005 року по даний час у її квартирі відсутні радіатори опалення, оскільки на позивача не покладено обов'язок забезпечувати функціонування системи опалення безпосередньо в квартирі відповідачки, яка належить її на праві власності. Суд вважає, що позивачем було виконано зі свого боку умови договору, оскільки теплопостачання було підведено до квартири відповідачки.

Відповідно до п.29 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджений постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, споживач має право на несплату вартості послуг лише в разі їх ненадання виконавцем або припинення надання у встановленому порядку за письмовою заявою споживача.

Будинок, в якому проживає відповідачка не газифікований, з пояснень позивача, Богородчанський РЕМ не погоджує встановлення локального електричного опалення квартир, тому встановити індивідуальне опалення у вказаному будинку неможливо.

Таким чином, самовільне, без дозволу органів місцевого самоврядування, без отримання відповідних інженерних висновків, відключення радіаторів опалення квартирі не є підставою зменшення оплати за надані послуги.

Згідно з розрахунками, представленими позивачем, заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання у ОСОБА_2 становить 1575,89 грн.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На підставі наведеного, ст.ст. 901 - 903 ЦК України, керуючись ст.ст. 214-215 ЦПК України, -

 вирішив:

 Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 в користь Державного підприємства   "Теплокомуненерго"   на   р/р   НОМЕР_1   Богородчанського   відділення ощадного банку, Івано-Франківськ, код 22168970, МФО 336662 - 1575,89 грн. заборгованості по оплаті послуг теплопостачання за період з жовтня 2006 року по лютий 2008 року включно та 30 грн. оплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 51 грн. в користь держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції шляхом подання в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8954517

[Перо]

Справа № 22-ц-1374/2008р.     

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л.І.

Категорія 24     

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2008р.     м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої:     Ясеновенко Л.В.,

суддів:     Павлишиної А.Т., Фединяка В.Д.,

секретаря:     Юрків І.П.,

з участю:     сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Богородчанського ДП „Теплокомуненерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги теплопостачання за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богородчанського  районного  суду від 18 серпня 2008 року, -

встановила:

Рішенням Богородчанського районного суду від 18 серпня 2008 року задоволено позов Богородчанського ДП „Теплокомуненерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги теплопостачання   та гарячого водопостачання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь ДП „Теплокомуненерго" 1575, 89 грн. заборгованості по оплаті послуг теплопостачання за період з жовтня 2006 року по лютий 2008 року та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Постановлено також стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 51 грн. в користь держави.

У апеляційній скарзі відповідачка посилається на незаконність рішення суду. Зокрема, вона зазначає, що суд не дав оцінки факту відсутності договору про надання послуг теплопостачання та гарячого водопостачання. ОСОБА_1 вважає необгрунтованим висновок суду про те, що вона самовільно демонтувала радіатори опалення у своїй квартирі.

Відповідачка також зазначає, що суд не дав оцінки висновку Державної інспекції з контролю   за   цінами   від   23.04.2008   року   про   наявність   порушень   зі   сторони   ДП

„Теплокомуненерго" при нарахуванні коштів за послуги теплопостачання. Не було враховано, на думку ОСОБА_1, і того, що згідно п.24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживач може відмовитись від отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.

Представник позивача апеляційну скаргу не визнала та пояснила, що відповідачка самовільно демонтувала радіатори опалення у своїй квартирі, тобто з порушенням Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до п.8 „Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, послуги надаються споживачеві згідно договору, що оформляється на підставі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, виконавцем згідно з типовим договором. Права, обов"язки та відповідальність виконавця і споживача, передбачені цими Правилами, набирають чинності з моменту укладення договору. Аналогічна норма існувала і станом на 2000 рік і була передбачена Правилами надання населенню послуг з теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою КМУ від 30.12.1997 р. № 1497.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником АДРЕСА_1. Підприємством, яке надає послуги з теплопостачання багатоквартирних житлових будинків у смт. Богородчани є ДП „Теплокомуненерго".

Судом встановлено, що у лютому 2005 року відповідачка самовільно демонтувала у своїй квартирі радіатори опалення.

Згідно п.32 Правил надання населенню послуг з теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою КМУ від 30.12.1997 року № 1497 та п.29 Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, які були чинними у відповідні періоди спірних правовідносин, споживач має право на несплату вартості послуг лише в разі їх ненадання виконавцем або припинення надання у встановленому порядку за письмовою заявою споживача.

Судом також встановлено, що позивачем виконуються умови договору щодо надання послуг теплопостачання та гарячого водопостачання.

При таких обставинах справи суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що самовільне, з порушенням визначеного для цього порядку відключення споживачем своєї квартири від мережі централізованого теплопостачання не є підставою для звільнення його від оплати фактично наданих, але не використаних ним послуг.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.   307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Богородчанського районного суду від 18 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8722781

[Перо]

У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ   

13 квітня 2011 року      
   
м. Київ   

  Колегія суддів Судової палати у цивільній справі   

Верховного Суду України в складі:   

 
головуючого      
Патрюка М.В.,      

суддів:      
Жайворонок Т.Є.,   
Луспеника Д.Д.,      
Лященко Н.П.,   
Охрімчук Л.І., -   

  розглянувши в судовому засіданні справу за позовом державного підприємства «Теплокомуненерго» (далі – ДП «Теплокомуненерго») до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2008 року,     

  в с т а н о в и л а :   

  У березні 2008 року ДП «Теплокомуненерго» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що внаслідок несплати ОСОБА_6 вартості наданих послуг із централізованого опалення утворилася заборгованість, і просило стягнути з ОСОБА_6 борг за надані послуги із централізованого опалення за період з 15 жовтня 2006 року до 1 березня                  2008 року в розмірі 1 575 грн. 89 коп.   

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від  28 жовтня 2008 року, позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ДП «Теплокомуненерго» заборгованість за період з жовтня 2006 року до лютого 2008 року включно в розмірі 1 575 грн. 89 коп. та понесені судові витрати.   

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня  2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.   

Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від               7 липня  2010 року № 2453–VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.   

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України від               18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від  7 липня 2010 року № 2453 – VI «Про судоустрій і статус суддів».   

Касаційна  скарга  задоволенню не підлягає.   

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_6 не дотримано передбачений законом порядок відключення квартири від мережі центрального опалення, а тому відсутні підстави для звільнення її від оплати послуг із теплопостачання.   

Висновки суду відповідають   вимогам матеріального й процесуального права.   

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.   

Суд може відмовити в захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень чч. 2 – 5 ст. 13 цього Кодексу ( ч. 3 ст. 16 ЦК України).   

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення (далі – ЦО) та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж ЦО та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.   Самовільне відключення від мереж ЦО та постачання гарячої води забороняється.   

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від               22 листопада 2005 року № 4 (далі – Порядок). Порядком установлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі ЦО він повинен звернутися до міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі (далі – Комісія) з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні  заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі ЦО. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі ЦО виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі ЦО виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі ЦО і подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.   

Судом установлено, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1. Підприємством, яке надає послуги з теплопостачання до багатоквартирних житлових будинків у  цьому селищі, у тому числі до будинку, в якому мешкає ОСОБА_6, є ДП «Теплокомуненерго». У лютому 2005 року у квартирі                   ОСОБА_6 демонтовано радіатори опалення без дотримання передбаченого законодавством порядку, у той час коли  ДП «Теплокомуненерго» послуги з теплопостачання не припинило. ОСОБА_6 плату за ці послуги не вносить,  унаслідок чого за період з 15 жовтня 2006 року до 1 березня 2008 року утворилася заборгованість у розмірі 1 575 грн. 89 коп.   

Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив  порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку про   задоволення позову ДП «Теплокомуненерго» до ОСОБА_6 про стягнення вартості наданих послуг із централізованого опалення  у зв’язку з тим, що відключення радіаторів опалення у квартирі проведене без дотримання встановленого для цього порядку, а тому   немає підстав для звільнення її від оплати фактично наданих, але не використаних  послуг.   

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.   

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в  касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.   

Оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій  відповідають установленим у справі обставинам, судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права,  касаційну скаргу слід відхилити.   

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України   

  у х в а л и л а :   

  Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.   

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2008 року залишити без змін.   

Ухвала  оскарженню  не  підлягає.   

                  Головуючий                                                        М.В. Патрюк   

               Судді:                                                                        Т.Є.  Жайворонок   
         Д.Д. Луспеник   
             Н.П. Лященко   
             Л.І. Охрімчук

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14887534

[Перо]

  Ухвала  

іменем   україни   


       11 травня 2011 року      
м. Київ   

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах   

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:   

головуючого     Сімоненко В.М.,   

суддів:             Ткачука О.С.,                     Лесько А.С.,   

                Мазур Л.М.,                     Юровської Г.В., -                                   

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом       дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 9 листопада 2010 року,   

  в с т а н о в и л а:   

  У березні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що унаслідок неналежного виконання відповідачами покладеного на них обов’язку по своєчасному розрахунку за надану теплову енергію з жовтня 2008 року по лютий 2010 року утворилася заборгованість у розмірі 3 133 грн. 29 коп. Позивач просив стягнути вищезазначену заборгованість з відповідачів у солідарному порядку.   

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від                                    27 липня 2010 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 9 листопада 2010 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 3 133 грн. 29 коп. Вирішено питання судових витрат.   

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_3 порушують питання про скасування постановлених судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу передати на новий розгляд.   

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.   

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.   

Задовольняючи позов, з чим погодився апеляційний суд, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 з вересня 2008 року відключилися від мережі центрального теплопостачання з порушенням процедури, а тому позивач обґрунтовано нарахував їм заборгованість за постачання теплової енергії з жовтня 2008 року по лютий 2010 року.   

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 – членом його сім'ї, з якими ДП «Кіровоградтепло» 10 березня 2006 року було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та видана абонентська книжка.     

Рішенням Міжвідомчої комісії з влаштування індивідуального опалення від 28 серпня 2008 року ОСОБА_4 було дозволено влаштувати індивідуальне опалення у квартирі. Для цього запропоновано звернутися до КРЕПу, ВАТ «Кіровоградгаз» для видачі технічних умов і розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання та до ВАТ «Водне господарство» для встановлення прибору обліку.     

З вересня 2008 року ОСОБА_4 в присутності представника КРЕП № 10 відключив належну йому квартиру від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, а 1 жовтня 2008 року на адресу ДП «Кіровоградтепло» поштою була відправлена заява, в якій зазначалося, що у зв'язку з встановленням ним в належній йому на праві власності квартирі автономного опалення, договір від 10 березня 2006 року про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води вважати розірваним та пропонувалося надіслати свого представника для перевірки цього факту (а.с. 23-25).   

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідачів за відпущену їм теплову енергію за вищезазначеною адресою склала 3133 грн. 29 коп.   

В порушення умов договору п.п. 25, 29 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 2005 року № 630, ст.ст. 525. 526 ЦК України, ст.ст. 156, 162 Житлового кодексу України відповідачі з жовтня 2008 року по лютий 2010 року не оплачували послуги з надання теплової енергії.   

Відповідно до «Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж центрального опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 відключення споживача від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води проводиться з дозволу Міжвідомчої комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, на підставі проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і водовідведення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, розробленого на підставі отриманих технічних умов та узгодженого з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.   

З огляду на вищезазначене, рішення судів є законними і обґрунтованими, ухваленими на основі повно та всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.   

Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваних судових рішень.   

За таких обставин колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.   

Керуючись статтями 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ   

  у х в а л и л а :   

  Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_3 відхилити.   

  Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від                                    27 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 9 листопада 2010 року залишити без змін.   

Ухвала оскарженню не підлягає.   

  Головуючий                                                 В.М. Сімоненко   

               Судді:                                                            О.С. Ткачук   

А.С. Лесько   
Л.М. Мазур         
Г.В. Юровська

   
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15729751                     

         

             

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/15969176

[Перо]

У Х В А Л А   

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ   


31 серпня 2011 року      
м. Київ   

Колегія суддів судової палати у цивільних справах   

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:   

головуючого      
Дьоміної О.О.,   

суддів:        
Іваненко Ю.Г.,   
Колодійчука В.М.,      
Матвєєвої О.А.,   
Писаної Т.О.,-   

розглянувши в судовому засіданні справу   за позовом комунального підприємства «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: відкрите акціонерне товариство «Рівнегаз», про стягнення заборгованості за використану теплову енергію     за касаційною скаргою   КП «Теплотранссервіс»   на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 29 листопада 2010 року,   

в с т а н о в и л а:   

КП «Теплотранссервіс» звернулось до суду з указаним позовом, який мотивований тим, що позивач здійснює постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання житлового приміщення, що знаходиться  у АДРЕСА_1, квартиронаймачем якого є ОСОБА_6   

Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов’язань, станом на                     1 жовтня 2009 року утворилась заборгованість за використану ним теплову енергію в розмірі 16 759 гривень 18 копійок.   

Пізніше, представник позивача збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів 20 668 гривень 71 копійки боргу за використану теплову енергію, оскільки заборгованість відповідачами не сплачена, договір реструктуризації не укладений та відповідачі ухиляються від виконання взятих на себе обов’язків.     

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від                          23 вересня 2010 року позов задоволено частково.   

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь комунального підприємства «Теплотранссервіс» заборгованість у сумі 12 471 гривень 70 копійок.   

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 судовий збір в розмірі               124 гривень 71 копійки.   

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь комунального підприємства «Теплотранссервіс» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень.   

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 29 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано.   

В задоволенні позову КП «Теплотранссервіс» про стягнення заборгованості за використану теплову енергію відмовлено.   

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.   

У січні 2011 року КП «Теплотранссервіс» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права.   

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.   

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи.   

  Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.   

 Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.   

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.   

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.   

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.   

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення”  від 18 грудня 2009 року № 14, рішення є законним тоді, коли  суд,  виконавши всі вимоги цивільного  процесуального законодавства всебічно перевіривши   обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.   

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що згідно з поясненнями відповідачів, ОСОБА_6 у вересні 2003 року здійснив відключення своєї квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та встановив у квартирі автономне опалення, про що повідомив КП «Теплотранссервіс» заявою від                    20 серпня 2004 року. На вказану заяву позивачем була дана відповідь                             КП «Комуненергія» № 01-07/2243 від 20 вересня 2004 року щодо встановленого порядку відключення від системи центрального опалення.   

Крім цього, проведеною перевіркою працівниками ВАТ «Рівнегаз» від                   6 лютого 2004 року виявлено в квартирі відповідачів самовільне встановлення та підключення до системи газопостачання опалювального котла.   

Також, апеляційний суд вказав, що відповідачі фактично користуються послугами ВАТ «Рівнегаз» з опалення квартири та підігріву води, що стверджується наданими відповідачами актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту системи газопостачання від 29 червня 2006 року; актом на пуск газу від 20 квітня 2006 року; договором № 268 від 27 червня                  2006 року, укладеного між ВАТ «Рівнегаз» та ОСОБА_6 про монтаж систем газопостачання житлового будинку; договором від 8 вересня 2006 року про надання послуг з газопостачання; квитанціями про сплату відповідачами на рахунки ВАТ «Рівнегаз» оплати за газопостачання, починаючи з 2006 року.   

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період їх фактичної відсутності, тому вважав, що відсутні підстави для стягнення з відповідачів заборгованості за послуги теплопостачання, які фактично надані не були.   

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з наступних підстав.   

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту  або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається.   

Споживач, тобто фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, зобов’язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом, згідно п. 5            ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».   

Апеляційним судом не було взято до уваги того, що обов’язок сплачувати за отриманні послуги теплопостачання передбачений ст. 20 Закону України «Про теплопостачання».   

Крім цього, апеляційний суд не звернув уваги на те, що питання відключення від системи центрального опалення та подачі гарячої води врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня                    2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», відповідно до якої споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.   

Відповідно до Наказу Міністерства будівництва архітектури та житлово-комунального господарства від 22 листопада 2005 року № 4 «Про затвердження порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» для вирішення питання відключення житлового будинку від мереж централізованого опалення його власник повинен звернутись до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж центрального опалення та постачання гарячої води. Комісія, після вивчення наданих власником документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від центрального опалення та постачання гарячої води, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації.   

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа № 185                         від 2 серпня 2010 року Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради постійно діючою комісією з розгляду питань, пов’язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання при управлінні житлово-комунального господарства Рівненського міськвиконкому не видавався дозвіл на відключення від мереж центрального опалення та влаштування індивідуального опалення ОСОБА_6, який проживає у АДРЕСА_1 ( а.с. 49).   

З висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача                     12 471 гривень 70 копійок також погодитися не можна, оскільки визнавши, що відповідач договору про реструктуризацію не укладав, та застосувавши строк позовної давності, суд розрахунків розміру заборгованості в рішенні не навів, що унеможливлює перевірити їх обґрунтованість оскільки, позивач звернувся до суду першої інстанції тільки 29 січня 2010 року, а вважав, що заборгованість виникла у 1999 році (а.с. 3).   

З огляду на те, що судами на порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України неповно з’ясовано обставини справи, не має належного розрахунку, щодо виникнення заборгованості, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи   

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.     

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ   

у х в а л и л а :   

Касаційну скаргу комунального підприємства «Теплотранссервіс» задовольнити частково.   

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 29 листопада 2010 року та рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 вересня 2009 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.   

Ухвала оскарженню не підлягає.   

Головуючий      
О.О. Дьоміна   

Судді:      
Ю.Г. Іваненко
В.М. Колодійчук
О.А. Матвєєва
Т.О. Писана

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18178051

[Перо]

Ще ухвала ВССУ:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/18178221

[ВАВАНчик]

И по телеку гдето неделю назад был сюжет по теме. Но не нашел его в инете

[Перо]

У Х В А Л А   
І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И   

01 лютого  2012 року      
м. Київ   

Колегія суддів судової палати у цивільних справах   

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:   

головуючого           Кузнєцова В. О.,   

  суддів:                      Ізмайлової Т. Л.,     Кадєтової О. В.,   

                                    Наумчука М. І.,       Остапчука Д.О.,   

  розглянувши касаційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»   на рішення колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Київської області  від                          07 вересня  2010 року у справі за позовом Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»   до  ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за опалення,   

  в с т а н о в и л а:   

              У жовтні  2009 року  Вишгородське районне КП «Вишгородтепломережа»   звернулося     до  суду з  позовом  до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості  за  надані послуги з опалення.   

       Посилалось на те,  що відповідач своєчасно не вносив плату за надані послуги з опалення, внаслідок чого за період з 01 вересня 2006 року по                  01 квітня 2010 року утворилась заборгованість в сумі 7 925 грн. 02 коп.   

       Рішенням     Вишгородського районного суду Київської області  від                    21 травня 2010 року позов Вишгородського районного КП «Вишгородтепломережа» задоволено.   

        Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Вишгородського районного КП «Вишгородтепломережа»  заборгованість за опалення в розмірі 7 925 грн. 02 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.   

        Рішенням   колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Київської області  від 07 вересня  2010 року рішення Вишгородського районного суду Київської області  від  21 травня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.   

         У касаційній скарзі Вишгородське районне КП  «Вишгородтепломережа» в особі свого представника Дяченко Л. Л.,  посилаючись на неправильне застосування судом  норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.   

       Зазначає, що апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову не врахував, що відповідач не звертався до Вишгородського районного КП «Вишгородтепломережа» щодо видачі технічних умов на розроблення проекту індивідуального опалення квартири, а його відключення від системи опалення було здійснено самовільно.   

      16 грудня 2011 року у порядку передбаченому Законом України від                 20 жовтня 2011 року № 3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» згідно ухвали Верховного Суду України від 17 листопада 2011 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначена справа надійшла для розгляду по суті касаційної скарги                            Вишгородського районного КП «Вишгородтепломережа».   

       Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.     

         Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.   

         За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.   

       Задовольняючи позов та стягуючи з відповідача на користь КП «Вишгородтепломережа» заборгованість за надані послуги з опалення, суд першої інстанції виходив з передбаченого ст.ст. 67, 68 ЖК України обов’язку наймача вносити плату за комунальні послуги та наявності заборгованості відповідача по оплаті визначених послуг.   

        Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд  виходив з того, що у 2004 році відповідач відключився від центральної мережі опалення з дотриманням, встановленого законом порядку та  з цього часу не є споживачем послуг з опалення,  тому не повинен сплачувати їх вартість.   

        Такі висновки апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам та суперечать закону.   

         Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1.   

         Згідно з п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.     

    Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі – Порядок). Порядком установлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі центрального опалення  (далі - ЦО) він повинен звернутися до міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі (далі – Комісія) з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні  заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі ЦО. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі ЦО виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі ЦО виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі ЦО і подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.     

    Обґрунтовуючи позовні вимоги, Вишгородське районне КП «Вишгородтепломережа» посилалося на те, що відповідачем не дотримано порядку відключення квартири від мережі централізованого опалення, тому підстави для  зняття його з обліку, як споживача послуг теплопостачання, відсутні.     

          Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Новопетрівської сільської ради Вишгородського району від 25 листопада 2004 року № 147 ОСОБА_3 надано дозвіл на встановлення газового котла в квартирі АДРЕСА_1.   

        Відповідач, отримавши такий дозвіл, встановив у своїй квартирі газовий котел та відключився від центральної мережі опалення.   

        За таких обставин, коли єдиною підставою для зняття споживача з обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, затверджений відповідною Комісією,  а проведене відповідачем відключення від системи централізованого опалення без дотримання відповідної процедури є самовільним, то суд  дійшов правильного висновку про підставність позову та стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01 вересня 2006 року по 01 квітня 2010 року.     

          Скасовуючи вказане рішення, апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про те, що у 2004  році  відключення квартири відповідача від системи центрального опалення було проведено у визначеному законом порядку. Залишив  поза увагою апеляційний суд і те,  що рішенням від 25 листопада 2004 року № 147  відповідачу надано лише дозвіл на розробку проектної документації на встановлення індивідуального опалення, після якого має проводитись розробка проектної документації, її погодження, а вже потім реалізація монтажною організацією зазначеного проекту зі складанням відповідно акту від’єднання квартири від мереж централізованого опалення.     

        З матеріалів справи вбачається, що у 2004 році відповідач не звертався до позивача щодо видачі технічних умов на розроблення проекту індивідуального опалення квартири, а отримав лише дозвіл від сільської ради на встановлення індивідуального опалення.   

        Таким чином, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані йому позивачем послуги з теплопостачання.     

       Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.   

        З урахуванням наведеного, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідно до приписів ст.339 ЦПК України,  підлягає  скасуванню  з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.   

          Керуючись ст.ст. 335, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,   

  у х в а л и л а:   

  Касаційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»   задовольнити.   

Рішення колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Київської області  від  07 вересня  2010 року скасувати та залишити в силі  рішення Вишгородського районного суду Київської області  від                      21 травня 2010 року.   

  Ухвала оскарженню не підлягає.   

  Головуючий                                                                          В. О. Кузнєцов   

    Судді:                                                                                         Т. Л. Ізмайлова 
                                                                                                     О. В. Кадєтова
                                                                                                     М. І. Наумчук
                                                                                                     Д. О. Остапчук

   
http://reyestr.court.gov.ua/Review/21432294

[Перо]

Ще ухвали ВССУ від 18.01.2012 р.:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/21432608
http://reyestr.court.gov.ua/Review/21431731

[Перо]

Державний герб України

Ухвала

іменем україни

28 жовтня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Гвоздика П.О., Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М.,  Остапчука Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,  за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» на рішення апеляційного суду Рівненської області від 12 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» (далі - ТОВ «Рівнетеплоенерго») звернулося до суду з позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що товариство здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_6

Відповідач плату за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання не вносить, внаслідок чого у нього станом на 01 червня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 7 485 грн 11 коп., яку позивач і просить стягнути.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість за використану теплоенергію в розмірі 7 485 грн 11 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 12 березня 2015 року рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ТОВ «Рівнетеплоенерго» просить скасувати рішення апеляційного суду Рівненської області від 12 березня 2015 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є споживачем послуг з теплопостачання, а тому зобов'язаний їх оплачувати. Відсутність договору на отримання цих послуг не звільняє його від обов'язку зі сплати коштів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідач неодноразово ставив питання про встановлення у його квартирі автономного опалення. 30 листопада 2011 року при комісійному обстеженні його квартири було виявлено самовільне відключення від централізованого опалення та встановлення автономного опалення. Наявність автономного опалення стверджено також актом від 20 липня 2014 року та не спростовано ТОВ «Рівнетеплоенерго».

Так, вимога ТОВ «Рівнетеплоенерго» ґрунтується на тому, що послуги надавались і вони не оплачені, що самовільне відключення від централізованого теплопостачання не звільняє відповідача від обов'язку з оплати комунальних послуг, однак апеляційний суд дійшов висновку, що така вимога не ґрунтується на законі, оскільки позивач не довів, що відповідач отримував послуги з теплопостачання.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни в квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних умов і правил експлуатації будинку.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4.

Зазначеним Порядком встановлено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення  ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками  (уповноваженими  особами власників) приміщень у житловому будинку.

Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання  населеного  пункту  та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП. Проект  індивідуального (автономного) теплопостачання повинен відповідати вимогам чинних нормативних документів. Проект  узгоджується з усіма організаціями,  які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП  виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним  особи,  представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. По закінченню робіт складається  акт  про відключення будинку  від  мереж  ЦО  і ГВП і в десятиденний термін подається  заявником до  Комісії  на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони  переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Для виконання робіт з підготовки внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП до опалювального сезону після відключення приміщення  від мереж його власник, наймач (орендар) зобов'язаний надавати представнику виконавця послуг з ЦО і ГВП можливість доступу до транзитних трубопроводів відповідно до порядку їх технічного огляду, установленого Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджено центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Пунктами 25, 26 цих Правил передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води регламентується Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), і здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком установлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі центрального опалення він повинен звернутися до міжвідомчої комісії (далі - Комісія) для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. Відключення приміщень від внутрішньо будинкової мережі виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченню робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.

Таким чином, єдиною підставою для зняття споживача з реєстраційного обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який має бути затверджений відповідною Комісією, а при відсутності зазначеного акта, відключення від системи централізованого опалення без дотримання відповідної процедури є самовільним.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не виконував своїх зобов'язань як споживач теплової енергії, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

Апеляційний суд на зазначене вище уваги не звернув, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки у застосуванні процесуального закону, у зв'язку із чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 12 березня 2015 року скасувати, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2014 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий0Головуючий0 Головуючий П.О. Гвоздик  Судді:Є.П. Євграфова І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко Д.О. Остапчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/53163104