'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: КАГС: обставини щодо порядку здійснення розрахунків через транзитний рахунок  (Прочитано 3811 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2011                                                                                           № 17/49

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сухового В.Г.

суддів:               

при секретарі:             

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Екостандарт»

на рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р.

у справі № 17/49 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Екостандарт»

до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»

про стягнення 373 276,87 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Закрите акціонерне товариство «Екостандарт» (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (далі - відповідач) про стягнення 37327,87 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р. у справі №17/49 у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення вмотивовано тим, що на дату звернення позивача до суду відповідачем не було порушено прав і охоронюваних законом інтересів відповідача в частині виконання взятих на себе за Договором зобов’язань, в тому числі щодо сплати на користь позивача спожитої іншими споживачами (орендарями) теплової енергії в листопаді 2010 року, а тому позовні вимоги безпідставні та не підлягають задоволенню. відповідач виконав взяті на себе за Договором грошові зобов’язання, перерахувавши позивачеві вартість спожитої іншими споживачами (орендарями) теплової енергії, внаслідок чого заборгованість відповідача станом на час розгляду справи перед позивачем відсутня.                   

Не погоджуючись з вказаним рішенням ЗАТ «Екостандарт» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р. у справі №17/49 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату державного мита за подачу апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Скаржник також посилається на порушення при розгляді справи принципів судочинства, передбачених ст.47 ГПК України, не врахування вимог ст.ст.526 та 610 ЦК України та 193 ГК України, неповне дослідження доказів та ненадання належної оцінки умовам спірного договору, відповідач є зобов’язаною особою за отримання від позивача теплової енергії та її оплати, не надання відповідачем належних доказів сплати за спожиту теплову енергію.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про необґрунтованість апеляційної скарги, невідповідність вимог умовам договору та чинному законодавству України, просить залишити рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2011р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.07.2011р.

У судовому засіданні 12.07.2011р. оголошувалась перерва до 23.08.2011р.

23.08.2011р. судове засідання не відбулося у зв’язку з хворобою головуючого судді (доповідача).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2011р. розгляд справи призначено на 13.09.2011р.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з огляду на таке.

         01.10.2003 р. між ЗАТ “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер”                       (правонаступник позивач, ЗАТ “Екостандарт”), та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло-сервіс” (споживач) укладений договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420328 (далі – Договір, т.1, а.с. 6).

                  Відповідно до п.1.1 Договору позивач зобов’язався виробити та поставити споживачу теплову енергію у гарячій воді, надалі – теплову енергію для потреб опалення, гарячого водопостачання та вентиляції, а споживач зобов’язався відповідно до умов договору одержати поставлену теплову енергію та оплатити її. Теплова енергія постачається в обсягах, зазначених у Додатку № 1 до Договору. Кількість одержаної споживачем та спожитої ним теплової енергії визначається згідно з Додатком № 2 до Договору. Оплата поставленої теплової енергії здійснюється споживачем за тарифами та в порядку та на умовах, які визначені Додатком № 2 до Договору, враховуючи зміни та доповнення до Договору, що укладені сторонами у встановленому законодавством порядку.

          01.10.2003 р. між ЗАТ “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер”                       (правонаступник позивач, ЗАТ “Екостандарт”), та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло-сервіс” (споживач) укладено Додаткову угоду до Договору № 420328 (далі – Додаткова угода, т.1, а.с.10).

Згідно з п.1 Додаткової угоди вона укладається з метою покладення зобов’язань по оплаті теплової енергії на населення житлових будинків, що зазначені в Додатку № 7 до Договору.

          Вказаною угодою сторони погодили внести зміни до пункту 1 Додатку № 2 до Договору, відповідно до якого оплата поставленої постачальником теплової енергії здійснюється споживачем згідно з тарифами, встановленими для постачальника чинним законодавством України.           Мешканці (населення) житлових будинків, що зазначені в Додатку № 7 до Договору,  оплачують постачальнику теплову енергію, поставлену згідно з Договором, грошовими коштами через транзитний рахунок комунального підприємства “Головний інформаційно-обчислювальний центр” Київської міської державної адміністрації. Заборгованість за теплову енергію, яка можливо виникне при неповній оплаті населенням споживачеві комунальних послуг і квартирної плати, не становить борг споживача перед постачальником.

Додатковою угодою доповнено Додаток № 2 до Договору пунктом 4.3.12., згідно з яким споживач зобов’язується забезпечити збір коштів з мешканців (населення) житлових будинків, що зазначені в Додатку № 7 до Договору, як оплату за теплову енергію належним чином, в повному обсязі та в установлений законодавством строк. З метою належного виконання зобов’язань, передбачених цим пунктом Договору, споживач вживає всіх необхідних заходів, в тому числі – стягнення коштів з мешканців (населення) житлових будинків в примусовому порядку за рішенням суду.

          Відповідно до пункту 8 Додатку № 2 до Договору споживач зобов’язаний до 25-го числа поточного місяця, згідно з оформленою постачальником платіжною вимогою-дорученням, сплатити грошовими кошти на поточний рахунок постачальника вартість спожитої теплової енергії в поточному місяці.

Згідно з пунктом 2.2. Договору постачання теплової енергії постачальником та одержання її споживачем здійснюється на межі балансової належності споживача, яка визначається згідно з додатком № 3 до Договору.

Пунктом 1 Додатку № 2 до Договору визначено, що тарифи для споживачів застосовуються сторонами при розрахунку пропорційно (у відсотковому відношенні згідно Додатку № 6 до Договору) від загальної кількості теплової енергії, що поставляється споживачеві та використовується останнім для опалення та (або) вентиляції та (або) гарячого водопостачання приміщень, орендованих в житлових будинках бюджетними або іншими організаціями.     

Наявні у матеріалах справи табуляграми та відомості з показниками теплоспоживання в листопаді 2010 року свідчать, що постачальником було надано послуг з теплопостачання за Договором в обсязі 2 413,81 Гкал, з яких 52,39 Гкал - для інших споживачів (орендарів).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, дійшов помилкового висновку про те, що на дату звернення позивача до суду відповідачем не було порушено прав і охоронюваних законом інтересів позивача в частині виконання взятих на себе зобов’язань за Договором і в тому числі щодо сплати за спожиту теплову енергію.

Так, суд першої інстанції виходив з того, що Договором та Додатковою угодою до нього на відповідача покладено обов’язок зі сплати лише вартості спожитої теплової енергії іншими споживачами (орендарями), тоді як згідно з умовами Договору та Додаткової угоди на споживача покладено обов’язок зі сплати всієї отриманої від постачальника теплової енергії.

Зокрема, п.1.1 Договору визначено обов’язок саме споживача (відповідача) одержати поставлену постачальником теплову енергію та оплатити її.

Відповідно до п.3.2 Договору оплата поставленої теплової енергії здійснюється споживачем (відповідачем) за тарифами, в порядку та на умовах, які визначені додатком №2 до Договору з урахуванням змін та доповнень.

Згідно з п.1.1 Додаткової угоди до Договору визначено, що оплата поставленої постачальником теплової енергії здійснюється споживачем (відповідачем) згідно із тарифами, встановленими для постачальника чинним законодавством України.

Отже, обов’язок сплати згідно з укладеними між сторонами правочинами покладається цілком на споживача (відповідача), а не на мешканців.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що умови Додаткової угоди до Договору не виключили вказане зобов’язання споживача з оплати за теплову енергію, а тільки встановили порядок оплати мешканцями за теплову енергію шляхом перерахування коштів на рахунок третьої особи – КП «ГІОЦ», а також  на споживача покладено обов’язок забезпечувати збір коштів з мешканців та вжиття відповідних заходів, штрафні санкції тощо.

Крім того, вказаною Додатковою угодою не змінювались умови, передбачені у п.8 Додатку № 2 до Договору, а саме в частині обов’язку споживача сплатити до 25 числа поточного місяця грошовими коштами на поточний рахунок постачальника згідно  оформленої платіжної вимоги вартість теплової енергії.

Апеляційна інстанція також враховує, що між постачальником та мешканцями відсутні правовідносини, а тому стягнення з мешканців заборгованості з оплати за спожиту теплову енергію постачальником є не можливим, а здійснюється саме споживачем, що відображено зокрема в умовах Додаткової угоди до Договору.

Посилання відповідача на п.1 Додаткової угоди до Договору про віднесення заборгованості за теплову енергію, яка може виникнути при не повній оплаті населенням споживачу до такої, що не становить борг споживача перед постачальником не приймаються судом до уваги, оскільки аналіз погоджених сторонами умов на постачання теплової енергії у гарячій воді свідчить про те, що відповідач є зобов’язаною особою за отримання від позивача теплової енергії та її оплати з метою передачі кінцевим споживачам. Аналогічного висновку дійшов суд касаційної інстанції у спорі за цим же Договором між тими ж сторонами (постанова ВГСУ від 20.04.2006р. у справі № 35/91).

Передбачений додатковою угодою порядок здійснення розрахунків мешканцями житлових будинків, зазначених у додатку № 7 до договору (через транзитний рахунок), не може оцінюватися як зобов’язання осіб, які не є стороною Договору, щодо оплати спожитої енергії.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив наявні у матеріалах справи докази і не надав належної оцінки умовам Договору та Додаткової угоди до Договору, помилково поклавши відповідальність за несплату спожитої теплової енергії на мешканців (інших споживачів), у зв’язку з чим необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, що є підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з приписами ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні норми містяться у статті 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем позовні вимоги позивача належними та допустимими доказами не спростовані, а тому посилання на наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову є необгрунтованими.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 373 276,87 грн. боргу за спожиту теплову енергію.

Оскільки заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, колегія суддів на підставі ст. 49 ГПК України покладає судові витрати та витрати зі сплати ІТЗ судового процесу на відповідача.

За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню повністю, а рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2011 р. у справі № 17/49 скасуванню.

Керуючись ст. ст. 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

  ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Екостандарт» на рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2011 р. у справі № 17/49 задовольнити.

2.  Рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2011 р. у справі № 17/49 скасувати.

3.  Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Екостандарт» до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» задовольнити повністю.

4. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (код 31025659) на користь Закритого акціонерного товариства «Екостандарт» (код 21661022) 373 276,87 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 3 732,77 грн. витрат зі сплати державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

5. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (код 31025659) на користь Закритого акціонерного товариства «Екостандарт» (код 21661022) 1 866,39 грн. витрат зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказу доручити господарського суду міста Києва.

7.  Матеріали справи № 17/49 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст складено та підписано  13.09.2011р.   

Головуючий суддя                                                                       

  Судді                                                                                           

 16.09.11 (відправлено)

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18194394
Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email