Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

УХВАЛА   

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ   

      19  жовтня 2011  року                                                          м. Київ   

                               Колегія суддів судової палати у цивільних справах   

                      Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і   

                                           кримінальних справ у складі:   

  головуючого:      Кузнєцова В.О.,                           

  суддів:               Ізмайлової Т.Л.,                Мартинюка В.І.,   

                               Кадєтової О.В.,                  Наумчука М.І.,-   

                                                                                                                                                                                                 

розглянувши в судовому засіданні справу   за позовом комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 3” до ОСОБА_3,  ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зі сплати за житлово-комунальні послуги,       за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької  області від  21 грудня 2010 року,   

                                                            в с т а н о в и л а :   

  У листопаді 2009 року КП “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 3” звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3,  ОСОБА_4 зареєстровані та мешкають у квартирі АДРЕСА_1. Їм надаються житлово-комунальні послуги, проте відповідачі їх своєчасно та у повному розмірі не сплачують, у зв’язку з чим за період з 1 січня 1997 року до 1 жовтня 2009 року утворилась заборгованість у розмірі                7 522 грн. 94 коп. Просило  суд стягнути із ОСОБА_3,  ОСОБА_4 зазначені грошові кошти.   

         Рішенням Шевченківського районного    суду м. Запоріжжя від 7 вересня            2010 року позов КП “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання  № 3”  задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_3,  ОСОБА_4 на користь КП “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання  № 3”  989 грн. 41 коп. заборгованості за квартирну плату,  2 137 грн.  60 коп. заборгованості з оплати витрат на технічне обслуговування будинку та прибудинкової території. Вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.   

          Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької  області від  21 грудня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції змінено: стягнуто солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь                        КП “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання  № 3” 4 438 грн.                 97 коп. заборгованості за  квартирну плату, 1 500 грн. 32 коп. заборгованості з оплати витрат на технічне обслуговування будинку та прибудинкової території. В іншій частині рішення суду залишено без змін.   

           У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить  змінити  ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції,  посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.   

           Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.   

           Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.   

           Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.   

           Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції  виходив з того, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 з 1 січня 1997 року неналежним чином сплачують за надані їм житлово-комунальні послуги. КП “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 3” звернулося до суду у листопаді 2009 року. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили застосувати позовну давність.             Суд дійшов висновку, що з відповідачів підлягає стягненню заборгованість у межах загального строку позовної давності, а саме, за період з 1 листопада  2006 року                  до 1 жовтня 2009 року.   

           Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що згідно із заявою від 5 березня 2003 року ОСОБА_3 визнав заборгованість зі сплати за житлово-комунальні послуги, що призвело до переривання перебігу позовної давності.   

           Проте з висновками судів погодитися не можна з таких підстав.   

   Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.   

    КП “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 3” звернулося до суду із апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного    суду                  м. Запоріжжя від 7 вересня 2010 року, до якої додало заяву ОСОБА_3 про визнання заборгованості від 5 березня 2003 року.   

Дослідивши вказану заяву та врахувавши її зміст при вирішенні спору, суд апеляційної інстанції порушив вимоги  ч. 2 ст. 303 ЦПК України та вийшов за межі розгляду справи в апеляційному суді.             

           Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.   

           Згідно із ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.   

           Судом не враховано, що КП “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 3” звернулося до суду із позовом у листопаді 2009 року, тому заява ОСОБА_3 від 5 березня 2003 року не впливає на перебіг строку позовної давності, який розпочався у листопаді 2006 року.     

            Не можна також погодитися з рішенням суду першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять розрахунку заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги, проведеного бухгалтерією підприємства, та даних про часткову оплату відповідачами за надані їм послуги, які відповідно до ст.ст. 58, 59 ЦПК України можна визнати належними та допустимими доказами.   

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не є законними та обґрунтованими й повинні бути скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати викладене й залежно від установленого вирішити спір.   

           Керуючись ст.ст. 336, 338, 345  ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і    кримінальних справ   

                                                              у х в а л и л а :   

              Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.   

            Рішення   Шевченківського районного    суду м. Запоріжжя від 7 вересня            2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької  області від  21 грудня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої  інстанції.   

            Ухвала оскарженню не підлягає.   

            Головуючий                                                                 В.О. Кузнєцов   

            Судді:                                                                           
Т.Л. Ізмайлова 
О.В. Кадєтова                                                                       
В.І. Мартинюк   
М.І. Наумчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18987567

1-а інстанція:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/11054532
Апеляційна інстанція:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/12998969