Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Валентина]

   Мною із Реєстру знайдено більше 60 рішень ВГСУ за 2010-2011р.р. Після сортування поступово викладу в цій темі цікаві  рішення.
   Зараз викладаю  Рішення ВГСУ № 42/123 (з рішеннями попередніх  судів), яке, на мій погляд, може стати в нагоді при ситуації, коли Київенерго намагається стягнути кошти неправомірно зарахованні  на погашення боргу у попередній період за межами строку позовної давності.
   Щодо чинності Розпорядження КМДА від 20.06.2002р.  № 1245 висновок цієї колегії суддів відрізняється від висновку колегії суддів по справі  № 52/451 від 22.11.2911р. (на це рішення можна посилатись і фізичним особам).


Для того, щоб не виникали непорозуміння стосовно зарахувань плати, необхідно чітко вказувати у платіжках призначення платежу ( за який період проводиться оплата), а краще проводити оплату за місяць у сумі, яка  строго відповідає сумі зазначеній у  рахунку, якщо є бажання сплатити більше, то зазначити за який місяць, за які дні і т.д.
Приклад справа 36/45 від 07.12.2011р.

[Валентина]

Колегія суддів ВГСУ виходила з того, що попередні інстанції повинні
 встановити яку саме кількість теплової енергії поставлено відповідачу за спірний період – за якими тарифами здійснено розрахунок загального розміру заборгованості відповідача за поставлену теплову енергію за кожний окремий період і коли такий тариф діяв і змінювався.

[Валентина]

Цікавий висновок у рішенні ВГСУ № 52/31 від 07.12.2011р.
Тобто, укладення договорів на надання житлово-комунальних послуг є правом, а не обов'язком балансоутримувача».

[Перо]

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 7/190-41/52519.03.12

За заявою Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-29»про перегляд рішення за ново виявленими обставинами
У справі № 7/190-41/525

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»

До Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-29»

Простягнення 464864,66 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивачаОСОБА_1, довіреність № 93/2012/02/13-19 від 13.02.2012

від заявникаОСОБА_2, довіреність № б/н від 21.03.2011

ОСОБА_3, довіреність № б/н від 21.03.2011

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.02.2012 Житлово-будівельний кооператив «Арсеналець-29»подав на розгляд суду заяву про перегляд рішення № 7/190-41/525 від 28.01.2011 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою суду від 21.02.2012 суддя Мельник В.І. наведену заяву призначив до слухання на 05.03.2012.

05.02.2012 представники заявника підтримали заяву про перегляд рішення № 7/190-41/525 від 28.01.2011 за нововиявленими обставинами, надали пояснення на виконання вимог ухвали суду від 21.02.2012р.

Представник позивача у судовому засіданні проти перегляду рішення за нововиявленими обставинами заперечив.

Суд вирішив відкласти розгляд заяви на 19.03.2012р.

19.03.2012р. представник заявника подав заяву про обґрунтування уточнення позовних вимог.

Представник позивача проти перегляду рішення за нововиявленими обставинами заперечив, подав заперечення проти наведеної заяви.

Суд дійшов висновку про задоволення заяви ЖБК «Арсеналець 29» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

 Публічне акціонерне товариство «Київенерго»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець - 29» про стягнення 464964, 66 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2011 у справі № 7/190-41/525, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2011, позовні вимоги задоволено частково, ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача 320993, 11 грн. основного боргу, 116957, 91 грн. інфляційних втрат, 33879, 08 грн. 3% річних, 4718, 30 грн. державного мита та 107, 19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

17.02.2011 Житлово-будівельний кооператив «Арсеналець - 29»звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду від 28.01.2011 у справі № 7/190-41/525.

Подану заяву відповідач мотивував тим, що постановою Верховного суду України від 28.11.2011, відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового рішення та залишено в силі ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009, якою визнано протиправним та скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 за № 640, 642, 643. Внаслідок чого відповідач стверджує, що правомірним є застосування за період з травня 2008 року по червень 2009 року тарифу, встановленого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 за № 1245 зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429, як останнього чинного.

Натомість позивач заперечив проти доводів відповідача посилаючись на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.02.2012 зупинено виконання постанови Київського адміністративного суду від 14.01.2009, у звязку з відкриттям касаційного провадження за скаргою ПАТ «Київводоканал», що провадження по даній справі не закінчено, а тому відсутня єдина позиція судів з цього приводу. Вказував на відсутність необхідності державної реєстрації розпоряджень Київської міської державної адміністрації.

Дослідивши всі докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вирішив задовольнити заяву про перегляду рішення за нововияленими обставинами, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2 постанови ВГСУ «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»від 26.12.2011 за № 17, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які покладено в основу судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про затвердження тарифів на теплову енергію»від 30.05.2007 за № 643, скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 у справі № 5301/08.

Попередні акти, які діяли до зазначеного розпорядження, тобто розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про затвердження тарифів на теплову енергію»від 30.10.2006 за № 1575 та розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 за № 1575»від 12.02.2007 за № 142, державну реєстрацію не пройшли.

Відповідно до пп. 2 п. «а»ст. 28 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»в редакції чинній на час прийняття зазначених розпоряджень, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на такому принципі як нормативне регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку.

Чинним законодавством не передбачено повноважень виконавчого органу влади, яким є Київська міська державна адміністрація, затверджувати тарифи на теплову енергію.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25.12.2003 №21-рп/2003 зазначено, що КМДА є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади Кабінету Міністрів України.

Також, керуючись положенням п. 2 Указу Президента України № 493/92 від 03.10.1992 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», п. п. 1, 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992, № 731, отже вказані розпорядження не набрали чинності у встановленому законом порядку.

Доводи позивача про відсутність необхідності державної реєстрації зазначених розпоряджень, не беруться судом до уваги, оскільки вони прийняті виключно як виконавчим органом, а тому підлягають обовязковій реєстрації в органах юстиції. Позивачем не доведено правомірність встановлення цін (тарифів), за якими належить здійснити відповідачу розрахунок за послуги, надані за період з травня 2008 року по червень 2009 року. Посилання позивача на зупинення дії постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 не знаходять свого підтвердження враховуючи постанову Верховного суду України від 28.11.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином, доводи відповідача щодо нарахування плати за надані послуги відповідачу за період з травня 2008 року по червень 2009 року, виходячи із тарифів, передбачених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 за № 1245, в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.03.2005 за № 499, зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429 є обґрунтованими .

Як вбачається з матеріалів справи за період з лютого 2006 року по січень 2009 року позивачем було надано відповідачу послуг на суму 825207, 86 грн., відповідачем за надані послуги сплачено 948715, 46 грн. За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність заборгованості за вказаний період, а отже відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Згідно п. 8.6. постанови ВГСУ «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»від 26.12.2011 за № 17, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Відповідно до ч. 5 ст. 114 ГПК України, за результатами перегляду судового рішення приймаються: рішення  у разі зміни або скасування рішення: постанова - у разі зміни або скасування постанови; ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 80, 82-84, 86, 112, 113, 113 1 , 114, ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити заяву Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець - 29»про перегляд рішення Господарського суду міста Києва № 7/190-41/525 від 28.01.2011 за нововиявленими обставинами.

2. Скасувати рішення господарського суду міста Києва № 7/190-41/525 від 28.01.2011.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству «Київенерго»у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяВ.І.Мельник

(Рішення виготовлене та підписане 27.03.2012)

http://reyestr.court.gov.ua/Review/22227216
 

[Перо]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

"28" березня 2012 р. Справа № 22/17

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-13"

на           рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 р.

у справі № 22/17 господарського суду міста Києва

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

в особі Структурного відокремленого підрозділу

"Енергозбут Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-13"

про стягнення 199 187,16 грн.

за участю представників:

АЕК "Київенерго" –Іваненко І.П.;

ЖБК "Хімік-13" –Бойков О.С., Рогачова Г.Г.;

в с т а н о в и л а :

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом та просила суд стягнути з відповідача –Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-13" 199 187,16 грн. заборгованості, у т.ч. 168 163,18 грн. основної заборгованості, 15 112,05 грн. пені, 4 319,05 грн. процентів річних та 11 592,88 грн. збитків від інфляції.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань в частині здійснення остаточного розрахунку за спожиту теплову енергію відповідно до умов договору № 1630051 від 01.12.1998 р. (т.1 а.с.2-4).

Відповідач у справі – ЖБК "Хімік-13" у відзиві на позов зазначає, що заявлені вимоги є необгрунтованими, та просить у їх задоволенні відмовити (т.1 а.с.74-76).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2011 р. позов задоволено повністю (т.1 а.с.181-184).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

-          відповідач не здійснив остаточних розрахунків за спожиту теплову енергію;

-          за порушення виконання зобов'язання договором встановлена відповідальність у вигляді пені, вимога про стягнення якої обгрунтовано заявлена позивачем;

-          за порушення виконання грошових зобов’язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов’язання сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та трьох процентів, у зв’язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 р. рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2011 р. залишено без змін (т.2 а.с.68-72).

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ЖБК "Хімік-13" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.76-80).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

01.12.1998 р. між сторонами у справі укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630051, згідно умов якого позивач приймає на себе зобов’язання надавати відповідачу за плату послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача оплатити надані позивачем послуги за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що розрахунки за фактично надані послуги здійснюються відповідачем не пізніше 25 числа поточного місяця (п.3 додатку № 4 до договору).

Судами встановлено, що позивачем надані послуги у період з 01.12.2009 р. по 01.12.2010 р. на суму 168 163,18 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію за договором № 1630051, табуляграмами за спірний період, відомостями обліку споживання теплової енергії, що затверджені ЖБК "Хімік-13". Крім того, сума сплачених коштів у спірному періоді, що зазначена в довідці позивача, підтверджена відповідачем при складанні акта звіряння розрахунків за теплову енергію, який підписаний сторонами та скріплений печатками.

Між тим, відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався.

Оскільки судами встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання з оплати наданих послуг у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 168 163,18 грн., ними зроблено висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі.

Однак, задовольняючи позовні вимоги, суди не врахували наступні обставини.

Так, в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 p. № 586-XIV, на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів –накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Порядок набрання чинності нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, до яких віднесені місцеві державні адміністрації, визначено п. 3 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", відповідно до якого вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Пунктом 2 вищевказаного Указу передбачено, що державна реєстрація здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731.         

Положенням встановлений обов'язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію.         

Відповідно до п. п. 1,2 Положення, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Враховуючи наведене, розпорядження Київської міської державної адміністрації підлягають обов'язковій державній реєстрації (аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р., яка є обов'язковою, в силу ст. 11128 ГПК України).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, всупереч вищенаведеній постанові ВСУ, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1192 від 15.10.2009 р. "Про затвердження тарифів на опалення і постачання гарячої води для населення" та № 1333 від 30.11.2009 р. "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення", які застосовувались у спірному періоді, не пройшли державної реєстрації.         

Отже, зважаючи на наведене, судами неправомірно прийняті до уваги вищевказані розпорядження КМДА та не перевірено наявності розпоряджень, які відповідають вимогам Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та можуть бути підставою для нарахування плати за спожиті відповідачем послуги.

При цьому, з'ясування вказаних обставин є необхідним для встановлення факту наявності підстав для оплати відповідачем послуг, наданих у спірний період.

В силу ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи неповне з’ясування обставин справи, які підлягали встановленню для правильного вирішення спору, що є порушенням норм процесуального права, які не можуть бути виправлені судом касаційної інстанції, а також межі перегляду справи у касаційному порядку, визначені ст. 1117 ГПК України, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1.          Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-13" задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 р. у справі № 22/17 скасувати.

3.          Справу направити для нового розгляду до господарського суду міста Києва.


Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/22256475

[Дятел]

Очень уж мне понравилось решение апелляции 
Наверно писали ее с конкретного БОДУНА 
И есть подозрение, что настоящая апелляция не соответствует тому, что находится в реестре.

1я
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14431209

(click to show/hide)

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі

Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

до Житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2»

про стягнення 137 275 грн. 06 коп.

 

Суддя Івченко А.М.

Представники
Позивача:Марковська В.В. - дов. № Д07/2010/12/29-8 від 29.12.2010 
Відповідача:Касьян В.М. –дов. № б/н від 27.08.2010

У судовому засіданні 11.03.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

 На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2»137275 грн. 06 коп., із них: 121 425 грн. 96 коп. –сума основного боргу, 6 517 грн. 62 коп. –встановлений індекс інфляції, 2 468 грн. 93 коп. - 3 % річних, 6862 грн. 55 коп. - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2011 порушено провадження у справі № 61/69, розгляд справи призначено на 22.02.2011 о 15:00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2011 в зв’язку з неявкою в судове засідання представника позивача, розгляд справи був відкладено на 11.03.2011 о 12:45.

У судовому засіданні 11.03.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, крім того надав розрахунок на виконання вимог суду.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених в письмовому відзиві на позов, зазначаючи про те, що розрахунки суми сплати за спожиту теплову енергію, надані позивачем, базуються на тарифах, встановлених Розпорядженнями КМДА, які не набрали чинності і не підлягають застосуванню.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

 Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (надалі –«Енергопостачальна організація») та Житлово-будівельним кооперативом «Зварювальник-2»(надалі –«Абонент») було укладено Договір № 1641360 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі –Договір).

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. п. 2.2.1 позивач зобов’язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Тарифи на теплову енергію сторони погодили Додатком 3 до Договору № 1641360, відповідно до якого розрахунки з Абонентом за відпущену теплову енергію «Енергопостачальною організацією»проводяться згідно з Тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.04.2001 № 837, згідно якого за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ: для опалення –44 грн. 60 коп., для гарячого водопостачання –47 грн. 60 коп. За півторакратне заповнення мережною водою «Енергопостачальної організації»теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також за поповнення нормативного витіку, «Абонент»сплачує вартість отриманої мережної води та витрати по її хімічній обробці за плановою собівартістю «Енергопостачальної організації»по тарифу 3 грн. 55 коп./тонну (без урахування ПДВ) і тепла в воді за тарифами, згідно п. 1 цього Додатку.

В Додатку № 4 до Договору № 1641360 сторони обумовили порядок розрахунків на теплову енергію, згідно якого «Абонент»щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. № 11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент»повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами, «Абонент»виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разу, якщо «Абонент»розраховується за показниками приладів обліку, йому пред’являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно з Додатком № 1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується «Абонентом»не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками (п.п. 3 –3.1).

Листом від 23.03.2009 відповідач звернувся до позивача з проханням збільшити заплановане споживання теплової енергії на 20 % в житлових будинках за адресою: м. Київ, вул. Радунська, буд. 32 та м. Київ, вул. Радунська, буд. 36, в зв’язку з перевищенням лімітів на теплову енергію в опалювальний сезон 2008-2009, в порівнянні з запланованою і для забезпечення температурного режиму в житлових будинках ЖБК «Зварювальник-2».

Як вбачається з матеріалів справи, за період з вересня 2008 року по грудень 2010 позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 121 425 грн. 96 коп., проте відповідач за поставлену теплову енергію в гарячій воді не розрахувався, що підтверджується обліковими картками за спірний період, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи та розрахунком позивача.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 121 425 грн. 96 коп. (за період з 01.09.2009 по 01.12.2010) нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 6 517 грн. 62 коп. –встановлений індекс інфляції та 2 468 грн. 93 коп. - 3 % річних.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 6 517 грн. 62 коп. –встановлений індекс інфляції та 2 468 грн. 93 коп. - 3 % річних визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 6862 грн. 55 коп.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на п. 3.5 Додатку № 4 до Договору, відповідно до якого встановлено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку) «Енергопостачальна організація»нараховує «Абоненту»пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0, 5 % за кожний день просторочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені та враховуючи положення ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині стягнення пені в сумі 6862 грн. 55 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача викладені в письмовому відзиві до уваги судом не приймаються, оскільки листами № 048-21-5703/1641360/6 від 27.05.2009, № 048-21-2311/1641361/6 від 04.03.2009, № 048-21-12373/1641360/6 від 02.11.2009, № 048-21-9882/1641360/6 від 03.09.2009, № 048-21-2311/1641360/6 від 04.03.2009 позивач неодноразово повідомляв відповідача про те, на підстав яких тарифів здійснюються розрахунки за теплову енергію.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

 ВИРІШИВ:

 1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2»(03037, м. Київ, вул. Радунська, 36; код ЄДРПОУ 22885281) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 121 425 (сто двадцять одна тисяча чотириста двадцять п’ять) грн. 96 коп. –сума основного боргу, 6 517 (шість тисяч п’ятсот сімнадцять) грн. 62 коп. –встановлений індекс інфляції, 2 468 (дві тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 93 коп. - 3 % річних, 6862 (шість тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 55 коп. –пені, 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 75 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.


 

Суддя


 Дата підписання рішення 16.03.2011 А.М. Івченко

Апелляция.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16859995

(click to show/hide)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2011 [вроде от 24.06.2011 должно быть]
                  № 61/69

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тарасенко К.В.

суддів:           Яковлева М.Л.

          Жук Г.А.

при секретарі:           Марченко Ю.І.

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2» на рішення господарського суду м. Києва від 11 березня 2011 року (повний текст підписаний 16.03.2011р.) по справі № 61/69 (суддя Івченко А.М.)

За позовом          Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До          Житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2»

про          Розірвання договору оренди та повернення приміщень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу “Зварювальник-2”137275 грн. 06 коп., із них: 121 425 грн. 96 коп. –сума основного боргу, 6 517 грн. 62 коп. –встановлений індекс інфляції, 2 468 грн. 93 коп. - 3 % річних, 6862 грн. 55 коп. - пеня.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року позовні вимоги акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задоволено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду м. Києва, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 11.03.2011 року по справі № 61/69 скасувати та постановити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю [вполне вменяемое требование] .

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду нормам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи, зокрема через те, що судом не враховане важке матеріальне становище відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 року апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2» прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін на 24.05.2011 року.

У зв’язку з перебуванням судді-доповідача на лікарняному 20 травня слухання справи було відкладено на 24.05.2011 року, а довідкою від 24.05.2011 розгляд справи перенесено на 07.06.2011 року.

Через канцелярію Київського апеляційного господарського суду 13 травня 2011 року відповідачем було подано додаткові пояснення по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

01.08.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (надалі –“Енергопостачальна організація”) та Житлово-будівельним кооперативом “Зварювальник-2”(надалі –“Абонент”) було укладено Договір № 1641360 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі –Договір).

Відповідно до п. п. 2.2.1 позивач зобов’язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Тарифи на теплову енергію сторони погодили Додатком 3 до Договору № 1641360, відповідно до якого розрахунки з Абонентом за відпущену теплову енергію “Енергопостачальною організацією” проводяться згідно з Тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.04.2001 № 837, згідно якого за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ: для опалення –44 грн. 60 коп., для гарячого водопостачання –47 грн. 60 коп. За півторакратне заповнення мережною водою “Енергопостачальної організації” теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також за поповнення нормативного витіку, “Абонент” сплачує вартість отриманої мережної води та витрати по її хімічній обробці за плановою собівартістю “Енергопостачальної організації” по тарифу 3 грн. 55 коп./тонну (без урахування ПДВ) і тепла в воді за тарифами, згідно п. 1 цього Додатку.

В Додатку № 4 до Договору № 1641360 сторони обумовили порядок розрахунків на теплову енергію, згідно якого “Абонент” щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. № 11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки “Абонент” повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами, “Абонент” виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разу, якщо “Абонент” розраховується за показниками приладів обліку, йому пред’являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно з Додатком № 1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується “Абонентом” не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками (п.п. 3 –3.1).

Листом від 23.03.2009 відповідач звернувся до позивача з проханням збільшити заплановане споживання теплової енергії на 20 % в житлових будинках за адресою: м. Київ, вул. Радунська, буд. 32 та м. Київ, вул. Радунська, буд. 36, в зв’язку з перевищенням лімітів на теплову енергію в опалювальний сезон 2008-2009, в порівнянні з запланованою і для забезпечення температурного режиму в житлових будинках ЖБК “Зварювальник-2”.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з вересня 2008 року по грудень 2010 позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 121 425 грн. 96 коп., проте відповідач за поставлену теплову енергію в гарячій воді не розрахувався, що підтверджується обліковими картками за спірний період, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи та розрахунком позивача.

Cтаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 909 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовником зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що матеріальне становище сторін при укладанні договорів про надання послуг, виконання зобов’язання за договорами не враховуються, а тому не може вважатися підставою для відмови в задоволенні позовних вимог за порушене зобов’язання.

Крім того, пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Оскільки порушення умов договору було доведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знайшла підстав для відмови в нарахуванні пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року у справі № 61/69 відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим. [в кассации вроде по другому написано!]

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

  ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2» на рішення господарського суду м. Києва від 11 березня 2011 року по справі № 61/69 – задовольнити повністю.[ЯХОооооо. Тем более апеллянт просил полностью отказать в иске!]

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2011 року у справі № 61/69 – залишити без змін.  [есть такие маленькие зелененькие человечки. Как правило приходят после большого кол-ва спиртного. Наверно тот случай.]
3. Матеріали справи № 61/69 повернути до господарського суду міста Києва.


 Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      Тарасенко К.В.

 Судді                                                                                          Яковлев М.Л.
             Жук Г.А.


 

Кассация
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18117184

(click to show/hide)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


 

"30" серпня 2011 р. Справа № 61/69 

 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючий суддяМуравйов О.В.

суддіПолянський А.Г.,

Яценко О.В.,

розглянувши матеріали

касаційної скарги
 Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2011 року

у справі № 61/69 господарського суду міста Києва

за позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

доЖитлово будівельного кооперативу "Зварювальник -2"

простягнення 137 275,06 грн.,

за участю представників сторін:

позивача  ОСОБА_1 дов. від 23.04.2011 р., відповідача  Донін О.Р.

 Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.08.2011 р. у зв'язку з виходом судді Яценко О.В. з відпустки, для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: головуючий Муравйов О.В., судді - Полянський А.Г., Яценко О.В.

 В С Т А Н О В И В:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2011 р. (судді Івченко А.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" 121 425 грн. 96 коп. сума основного боргу, 6 517 грн. 62 коп. встановлений індекс інфляції, 2 468 грн. 93 коп. - 3 % річних, 6 862 грн. 55 коп. пені, 1372 грн. 75 коп. державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2011 р. (судді Тарасенко К.В., Жук Г.А., Яковлєв М.Л.) рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2011 р. скасовано. Постановлено нове рішення, яким стягнуто з Житлово будівельного кооперативу "Зварювальник -2" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" основну заборгованість у розмірі 40 945,95 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено повністю. Я ж говорил, что чтото в апелляции неправильно.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення залишити без змін, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2001 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Житлово-будівельним кооперативом "Зварювальник-2" було укладено Договір № 1641360 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. п. 2.2.1 позивач зобовязувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Тарифи на теплову енергію сторони погодили Додатком 3 до Договору № 1641360, відповідно до якого розрахунки з Абонентом за відпущену теплову енергію "Енергопостачальною організацією" проводяться згідно з Тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.04.2001 № 837, згідно якого за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ: для опалення 44 грн. 60 коп., для гарячого водопостачання 47 грн. 60 коп. За півторакратне заповнення мережною водою "Енергопостачальної організації" теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також за поповнення нормативного витіку, "Абонент" сплачує вартість отриманої мережної води та витрати по її хімічній обробці за плановою собівартістю "Енергопостачальної організації" по тарифу 3 грн. 55 коп./тонну (без урахування ПДВ) і тепла в воді за тарифами, згідно п. 1 цього Додатку.

В Додатку № 4 до Договору № 1641360 сторони обумовили порядок розрахунків на теплову енергію, згідно якого "Абонент" щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. № 11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "Абонент" повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами, "Абонент" виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разу, якщо "Абонент" розраховується за показниками приладів обліку, йому предявляється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно з Додатком № 1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується "Абонентом" не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками (п.п. 3 3.1).

Листом від 23.03.2009 відповідач звернувся до позивача з проханням збільшити заплановане споживання теплової енергії на 20 % в житлових будинках за адресою: м. Київ, вул. Радунська, буд. 32 та м. Київ, вул. Радунська, буд. 36, в звязку з перевищенням лімітів на теплову енергію в опалювальний сезон 2008-2009, в порівнянні з запланованою і для забезпечення температурного режиму в житлових будинках ЖБК "Зварювальник-2".

Як вбачається з матеріалів справи, за період з вересня 2008 року по грудень 2010 позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 121 425 грн. 96 коп., проте відповідач за поставлену теплову енергію в гарячій воді не розрахувався, що підтверджується обліковими картками за спірний період, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи та розрахунком позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач застосував для розрахунку суми сплати за спожиту теплову енергію тарифи, встановлені Розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а саме № 981 від 31.08.2009 р., № 1333 від 30.11.2009 р., № 1192 від 15.10.2009 р., № 392 від 31.05.2010 р., жодне з яких не пройшло державної реєстрації і не вважається чинним.

Враховуючи, що вказані розпорядження Київської міської державної адміністрації не були зареєстровані у органах юстиції, судом апеляційної інстанції зроблено вірний висновок про те що, вони не набрало чинності, та у суду першої інстанції були відсутні підстави для їх застосування до спірних правовідносин.

Отже, апеляційний господарський суд правомірно врахував розрахунок заборгованості відповідача.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і обєктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в звязку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

 ПОСТАНОВИВ:

 Касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2011 року у справі № 61/69 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

 Головуючий суддя Муравйов О.В.

Судді Полянський А.Г.

 

Яценко О.В.

[Дятел]

Прочитал я решение из первого сообщения топика, и "ПРОЗРЕЛ"!

за позовом Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

.

Это что же получается, ПАТ Киевэнерго есть государственным органом(представителем государства)? А как это согласовывается с Хозяйственным кодексом?

[Валентина]

Головуючий у судовому засіданні 10.05.2012р. Першиков Є.В. з натяком,  запитав представника ПАТ "Київенерго" - чи відомо  йому про тенденцію рішень у госпоарських судах стосовно стягнення заборгованності за позовами ПАТ "Київенерго". Коли представник сказав, що як правило задовольняють, Першиков з ним не погодився.
 10 мая було друге засідання у ВГСУ, тому що коли судді на першому засіданні 26.04.2012р. вийшли до нарадчої кімнати, порадившись, вони перенесли судове засідання для того, щоб ознайомитись із окремими останніми рішеннями прийнятими ВГСУ ( це стало зрозуміло із завдання, яке Першиков Є.В. дав секретарю після закриття судового засідання.

Викладаю Постанову ВГСУ.

[Перо]

чи відомо  йому про тенденцію рішень у госпоарських судах стосовно стягнення заборгованності з

Цю б тенденцію у цивільні справи...

[antu]

Дякую за корисну інформацію. Тільки разом ми можемо подолати свавілля чиновників. Якщо ми створимо їм нестерпні умови коли вони порушуватимуть закони заради своєї вигоди.

[Перо]

  Надішло повідомлення по справі, де з боку Київенерго незаконно застосовувалося постанова № 613 від 03.03.2015 р. в будинку ЖБК "Річковик-2", за позовом якого до цього було виграно цю адмін. справу:
http://gro-za.org/forum/index.php?topic=9555.0.html
(Хоча більшість мешканців вже сплачували Київенерго за прямим договорами).

 

     Олександр Джус
        12 ч ·
        их споживачів за період квітень 2015р. по квітень 2016р. Тобто, рік мешканці Києва платили за опалення по незаконних тарифах.
        Вчора, 31 липня 2017р. господарський суд міста Києва стягнув з ПАТ «Київенерго», майже, 200 тис. грн. в користь позивача ЖБК «Річковик 2», тобто в користь членів цього кооперативу. Суд визнав суму сплачену за опалення за період квітень 15р. по квітень 16р. безпідставно сплаченою. УРА!!!
        Таким чином, вчора в Україні встановлено судовий прецедент коли тарифи були визнано не лише незаконними, а й було стягнуто кошти по таких тарифах.
        Кияни, «кроком руш» вимагати перерахунку за надані послуги Київенерго за згаданий період. Решта країні приготуватись «на старт».
        Деталі будуть пізніше, коли буде складено повний текст рішення суду. Не швидше ніж за 5 днів.
        ПС. Але вдвічі приємніше, що представниками позивача були я і Вова Блащук. Ну, то я так, хвалюсь :-)

[Перо]

У доповнення до попереднього поста:
Рішення ГС м. Києва від 31.07.2017 р. у справі № 910/7749/17 за позовом ЖБК "Річковик-2":
http://reyestr.court.gov.ua/Review/68159766

[Перо]

У доповнення до попереднього поста:
Рішення ГС м. Києва від 31.07.2017 р. у справі № 910/7749/17 за позовом ЖБК "Річковик-2":
http://reyestr.court.gov.ua/Review/68159766

Постанова КАГС від 18.09.2017 р. про відхилення скарги Київенерго:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/68997652