Положення ЦПК: Стаття 360-7. Обов'язковість судових рішень Верховного Суду
України
1. Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками
розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів
неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції
одних і тих самих норм матеріального права у подібних
правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних
повноважень, які застосовують у своїй діяльності
нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для
всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику
у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
2. Невиконання судових рішень тягне за собою
відповідальність, установлену законом.
3. Рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами
розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав,
передбачених статтею 355 цього Кодексу, підлягають опублікуванню
на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через
десять днів з дня їх прийняття.
Стаття 14. Обов'язковість судових рішень
1. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для
всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та
громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у
випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її
межами.
2. Невиконання судового рішення є підставою для
відповідальності, встановленої законом.
3. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не
брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо
ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи
інтереси.
На прикладі Києва. У випадку набрання законної сили незаконним судовим рішенням (наприклад, про стягнення боргу за ЖКП за нечинними актами влади, якими встановлювалися тарифи) маємо ось такі положення ЦПК, що вище наведені.
Постановою ВСУ № 21-246а11 від 28.11.2011 р.:
http://gro-za.org/forum/index.php?topic=5722.msg32560.html#msg32560 юридично спростовується "мотивація" незаконних рішень загальних судів, хоча ці рішення підлягають виконанню органами ДВС при одночасній обов'язковості постанов ВСУ.
Частина 4 ст. 369 ЦПК. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника
відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням
добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших
причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню
повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом
уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу
боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем
за виконавчим листом.
В якості експерименту є пропозиції "боржникам" подати до суду заяву в порядку ст. 369 ЦПК з копією постанови ВСУ № 21-246а11 від 28.11.2011 р. з клопотанням про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (з посиланням на ст. 360-7 ЦПК).
P. S. Більш детальний аналіз ситуації цікавий з урахуванням практики, що має скластися, а також положень ЗУ "Про виконавче провадження".