Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

 

УХВАЛА   

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

25 січня  2012 року      
м. Київ   

  Колегія суддів cудової палати у цивільних справах   

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:   

  головуючого      Дьоміної О.О.   

суддів:                 Касьяна О.П.,       Коротуна В.М.,               

                             Кафідової О.В.,     Штелик С.П.         

  розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги по теплопостачанню, за касаційною скаргою Державного комунального підприємства «Луцьктепло» на рішення апеляційного суду Волинської області від 03 березня 2009 року,   

  в с т а н о в и л а:   

  ДКП «Луцьктепло» звернулось в суд із позовом до  ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги по теплопостачанню.   

  Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від          17 грудня 2008 року  позов ДКП «Луцьктепло» було задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_3,  ОСОБА_4 на користь ДКП «Луцьктепло» 2126 грн. 15 коп. заборгованості за послуги по теплопостачанню; 784 грн. 20 коп. індексу інфляції та 237 грн. 49 коп. процентів річних, а всього 3147 грн. 84 коп.. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ДКП «Луцьктепло» 1941 грн. 29 коп. заборгованості за послуги по теплопостачанню; 2138 грн. індексу інфляції та 346 грн. 64 грн. процентів річних, а всього 4425  грн. 93 коп. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ДКП «Луцьктепло» по 37 грн. 87 коп. витрат по оплаті судового збору та по 15 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи з кожного.   

  Рішенням апеляційного суду Волинської області від 03 березня           2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було  задоволено частково, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від       17 грудня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ДКП «Луцьктепло» заборгованість за опалення та гарячу воду за період з жовтня 2005 року по січень 2007 року включно у розмірі 2006 грн. 75 коп.. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ДКП «Луцьктепло» заборгованість за опалення та гарячу воду за період з лютого 2007 року по серпень 2008 року включно у розмірі 1887 грн. 75 коп.. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ДКП «Луцьктепло» 28 грн. 91 коп. витрат по оплаті судового збору та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ДКП «Луцьктепло» 10 грн. 03 коп. витрат по оплаті судового збору та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті позову  було відмовлено.   

  07 квітня 2009 року до Верховного Суду України надійшла касаційна скарга ДКП «Луцьктепло» на рішення апеляційного суду Волинської області від 03 березня 2009 року, в якій заявник  просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.   

  Ухвалою судді Верховного Суду України від 11 червня 2009 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.   

  Ухвалою Верховного Суду України від 14 жовтня 2009 року справу призначено до судового розгляду.   

  13 листопада 2011року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України».   

  Відповідно до пункту 2 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) не розглянуті Верховним Судом України до 01 листопада 2011року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановлюється ухвала.   

  Ухвалою Верховного Суду України від 05 грудня 2011 року справу за вищевказаним позовом було передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.   

  Ураховуючи викладене, зазначена справа підлягає розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.   

  Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню з таких підстав.   

  Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.   

  Задовольняючи  частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що з відповідачів слід стягнути заборгованість за надані позивачем послуги по теплопостачанню, а також на підставі ст. 625 ЦК України, інфляційні нарахування та проценти річних.   

  Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що позивач надавав відповідачам не фінансові, а комунальні послуги, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідачів на підставі ст.625 ЦК України інфляційних нарахувань в розмірі 2922 грн. 20 коп. та процентів річних в розмірі 584 грн. 13 коп. не підлягають  задоволенню за їх безпідставністю.   

  Відповідно до вимог ст.ст.64, 67, 68 ЖК України члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім’ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов’язаннями, що випливають із зазначеного договору. Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.   

  Ухвалюючи судові рішення по справі суди встановили, що          ОСОБА_3 та  ОСОБА_4  є наймачами квартири АДРЕСА_1, в якій відповідач ОСОБА_4 був зареєстрований по 14.02.2007 року.   

  З матеріалів справи вбачається, що відповідачі  заборгували за період з липня 2005 року по серпень 2008 року за послуги по теплопостачанню      4067 грн. 44 коп., з яких 2774 грн. 11 коп. - за опалення та 1293 грн. 33 коп. - за гарячу воду.   

  Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вірно виходив з того,  що  за теплопостачання квартири АДРЕСА_1 у відповідачів перед позивачем станом на 01 вересня 2008 року утворилась заборгованість за несплату наданих послуг, відповідно до вимог ст.162 ЖК України, в сумі 4067,44 грн., з них: за опалення – 2774,11 грн., за гарячу воду – 1293,33 грн., що перевищує трирічний термін позовної давності. Оскільки відповідачем ОСОБА_4 було  заявлено про застосування позовної даності при вирішенні даного спору, тому суди попередніх інстанцій, у відповідності до ст. 267 ЦК України, вірно дійшли до висновку про необхідність стягнення заборгованості у межах трирічного строку.   

  Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідачів на користь позивача 2922 грн. 20 коп. індексу інфляції та 584 грн.13 коп. процентів річних, оскільки правовідносини між сторонами щодо надання комунальних послуг регулюються нормами житлового законодавства, а також Законом України «Про житлово-комунальні послуги», пунктом            10 частини 3 статті 20 якою передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово - комунальні послуги, споживач зобов’язаний сплачувати пеню у встановленому законом чи договором розмірі. Застосування інших фінансових санкцій цим законом не передбачено.   

  Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів на підставі ст.625 ЦК України інфляційних нарахувань та процентів річних не підлягають  задоволенню за їх безпідставністю.   

  Апеляційним судом  не були порушені норми процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.   

  Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.   

  Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права  безпідставні.   

    Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ     

  у х в а л и л а :   

  Касаційну скаргу    Державного комунального підприємства «Луцьктепло» відхилити.   

  Рішення апеляційного суду Волинської області від 03 березня            2009 року залишити без змін.     

  Ухвала оскарженню не підлягає.   
 
Головуючий          
О.О. Дьоміна   

  Судді:          
  О.П. Касьян   
О.В. Кафідова   
В.М. Коротун
С.П. Штелик

 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/21432707

[Перо]

Рышення Апеляційного суду Волинської області выд 03.03.2009 р.:

Справа № 22ц-195/09                              Головуючий у 1 інстанції - Борнос А.В.   

Категорія - 24                                                                  Доповідач - Здрилюк О.І.
               

                     АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
 
                     РІШЕННЯ

                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

03 березня 2009 року                                                                   

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів: Здрилюк О.І., Антонюк К.І.,

при секретарі -  Савчук О.В.,

з участю пр-ка позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_3 ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги по теплопостачанню за апеляційною скаргою відповідачівОСОБА_3та ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 17 грудня 2008 року,

 ВСТАНОВИЛА:

07.11.2008 року Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» (далі - ДКП «Луцьктепло») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_2. про стягнення заборгованості за послуги по теплопостачанню, надані за період з 01.07.2005 року по 01.09.2008 року в розмірі 4067 грн. 44 коп., з яких: за опалення - 2774 грн. 11 коп. і за гарячу воду - 1293 грн. 33 коп., які і просило стягнути.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивач просив стягнути 2922 грн. 20 коп. - інфляційних коштів, 584 грн. 13 коп. - три проценти річних від простроченої суми, а також відшкодувати судові витрати в розмірі 105 грн. 73 коп..

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17 грудня 2008 року, виправленого ухвалою цього ж суду від 09 січня 2009 року, позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно зОСОБА_3та ОСОБА_2 на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» 2126 грн. 15 коп. заборгованості за послуги по теплопостачанню, 784 грн. 20 коп. індексу інфляції та 237 грн. 49 коп. процентів річних, а всього - 3147 грн. 84 коп..

Стягнуто зОСОБА_3на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» 1941 грн. 29 коп. заборгованості за послуги по теплопостачанню, 2138 грн. індексу інфляції та 346 грн. 64 коп. процентів річних, а всього - 4425 грн. 93 коп..

Стягнуто зОСОБА_3та ОСОБА_2 на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» по 37 грн. 87 коп. витрат по оплаті судового збору та по 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.

В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати це рішення та постановити нове - про відмову в позові.

Вважають, що допущено невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду до скасування з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідачів слід стягнути заборгованість за надані позивачем послуги по теплопостачанню за період з 01 вересня 2005 року, а також на підставі ст.625 ЦК України задовольнив вимоги щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Проте, такі висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст.ст.64, 67, 68 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Із копії особового рахунку від 10.04.2008 року (а.с.5) вбачається, що відповідачі є наймачами квартири АДРЕСА_1 в якій відповідач ОСОБА_2. був зареєстрований по 14.02.2007 року.

Із розрахунку позивача вбачається, що відповідачі заборгували за період з липня 2005 року по серпень 2008 року за послуги по теплопостачанню 4067 грн. 44 коп., з яких 2774 грн. 11 коп. - за опалення та 1293 грн. 33 коп. - за гарячу воду.

Враховуючи заяву відповідача ОСОБА_2. про застосування позовної давності, а також період його проживання в квартирі, з обох відповідачів на користь позивача підлягає стягненню в солідарному порядку заборгованість, яка утворилась за період з жовтня 2005 року по січень 2007 року включно, а саме - в розмірі 2006 грн. 75 коп., з яких 1083 грн. 70 коп. - за опалення та 923 грн. 05 коп. - за гарячу воду. Крім того, з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути заборгованість, яка утворилась за період з лютого 2007 року по серпень 2008 року включно, а саме - в розмірі 1887 грн. 75 коп., з яких 1610 грн. 10 коп. - за опалення та 277 грн. 65 коп. - за гарячу воду.

Вимоги позивача про стягнення з відповідачів на підставі ст.625 ЦК України інфляційних нарахувань в розмірі 2922 грн. 20 коп. та процентів річних в розмірі 584 грн. 13 коп. не підлягають до задоволення за їх безпідставністю.

Позивач надавав відповідачам не фінансові, а комунальні послуги.

Правовідносини між сторонами щодо надання комунальних послуг регулюються нормами житлового законодавства, а також Законом України «Про житлово-комунальні послуги», пунктом 10 частини 3 статті 20 якого передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах. Застосування інших фінансових санкцій цим законом не передбачено.

Відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі не довели тієї обставини, що позивач надавав неякісні послуги по теплопостачанню. Будь-яких письмових заяв чи скарг з приводу цього ними не подавалось.

Посилання відповідачів, що вони не повинні сплачувати кошти за надані послуги, так як договору з ними позивач не укладав - не заслуговують на увагу.

Згідно п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» саме споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

В апеляційному суді ОСОБА_2. ствердив, що вони, як споживачі вказаний обов'язок не виконали.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо необхідності стягнення заборгованості з вересня 2005 року та щодо стягнення інфляційних коштів і процентів річних на підставі ст.625 ЦК України зроблені з порушенням норм матеріального права, то згідно з статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду і постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, на підставі ст.ст.64, 67, 68 ЖК України, ст.267 ч.3 ЦК України, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відповідачівОСОБА_3та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 17 грудня 2008 року, виправлене ухвалою цього ж суду від 09 січня 2009 року в даній справі скасувати та постановити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно зОСОБА_3та ОСОБА_2 на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» 2006 грн. 75 коп. (дві тисячі шість грн. 75 коп.) - заборгованість за опалення та гарячу воду за період з жовтня 2005 року по січень 2007 року включно.

Стягнути зОСОБА_3на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» 1887 грн. 75 коп. (одну тисячу вісімсот вісімдесят сім грн. 75 коп.) - заборгованість за опалення та гарячу воду за період з лютого 2007 року по серпень 2008 року включно.

Стягнути зОСОБА_3на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» 28 грн. 91 коп. (двадцять вісім грн. 91 коп.) - витрат по оплаті судового збору та 15 грн. (п'ятнадцять грн.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» 10 грн. 03 коп. (десять грн. 03 коп.) - витрат по оплаті судового збору та 15 грн. (п'ятнадцять грн.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позову - відмовити.

        Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

         Судді

http://reyestr.court.gov.ua/Review/3178765

[Перо]

«Комунальні платежі» не знецінюються

Нормативними актами не передбачено стягнення 3% річних та інфляційних за наявності заборгованості за спожиту теплову енергію

Вищий спецiалiзований суд  України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ
 Іменем України

 Рішення

30 листопада 2011 р.                         м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого — Ткачука О.С.

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Колодійчука В.М., Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до Особи 1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, за касаційною скаргою Особи 1 на заочне рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 2.03.2010 та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 1.08.2011,

 ВСТАНОВИЛА:

 У січні 2010 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до Особи 1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію. В обгрунтування позову зазначено, що ним відповідачу, який проживає за Адресою 1, надаються послуги з водо- теплопостачання. Відповідач не оплачує своєчасно вартість наданих послуг. Заборгованість станом на 1.11.2009 становить 2965 грн. 83 коп., яку позивач просив стягнути з останнього з урахуванням індексу інфляції в розмірі 727,79 грн. та трьох відсотків річних від простроченої суми 125 грн.

Заочним рішенням Замостянського районного суду м.Вінниці від 2.03.2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 1.08.2011, позов задоволений. Стягнуто з Особи 1 на користь КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 3818 грн. 62 коп., з яких: в рахунок погашення боргу — 2965 грн. 83 коп., 727 грн. 79 коп. — інфляційних, трьох відсотків річних 125 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 30 грн.

У касаційній скарзі Особа 1 порушує питання про скасування зазначених судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», мотивуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.2 ст.324 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Статтями 213, 214 ЦПК передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалені судові рішення частково не відповідають.

Відповідно до вимог ст.335 ЦПК під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Так, судами встановлено, що у сторін виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються законом «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ від 21.07.2005 №630.

Згідно з п.5 ч.3 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п.18 правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового.

Пунктом 10 ч.3 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені у встановлених законом чи договором розмірах.

Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена і у п.23 правил та п.20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою КМ від 21.07.2005 №630, положення якого носять юридично обов’язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, що було визнано правильним судом апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки відповідач нерегулярно сплачував за надані послуги, має заборгованість 2965,83 грн., зазначена сума повинна бути стягнута з останнього на користь позивача з урахуванням індексу інфляції в розмірі 727,79 грн. та трьох відсотків річних від простроченої суми 125 грн.

Обгрунтованість висновків судів, що ухвалили оскаржені рішення відносно стягнення суми заборгованості, сумніву не викликає. Разом з цим судова колегія вважає, що так як вищезазначеними нормативними актами передбачена інша відповідальність сторін у правовідносинах з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, застосування судами ст.625 ЦК, щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних. не можна визнати обгрунтованим.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача цих сум, апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку не звернув уваги на допущену судом першої інстанції помилку та залишив рішення без змін.

За таких обставин судові рішення у наведеній вище частині, відповідно до ст.341 ЦПК, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Інші доводи касаційної скарги на увагу не заслуговують як необгрунтовані.

Керуючись стст.336, 341 ЦПК, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ,
 
ВИРІШИЛА:

 Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Заочне рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 2.03.2010 та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 1.08.2011 в частині стягнення з Особи 1 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 125 грн. та 727,79 грн. суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції скасувати.

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до Особи 1 в частині стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 125 грн. та 727,79 грн. суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції відмовити.

В решті заочне рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 2.03.2010 та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 1.08.2011 залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

http://www.zib.com.ua/ua/9052-komunalni_platezhi_ne_znecinyuyutsya_.html

У ЄДРСР:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/21114738

[Дятел]

А "гарячолюбимый" на этом форуме Луспеник Д.Д. так не считает!

13. Якщо заявлено вимогу про  стягнення  заборгованості  за надані   житлово-комунальні,  телекомунікаційні  послуги,  послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3  частини  першої  статті  96 ЦПК),  судовий  наказ  може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких  послуг,  інших  письмових доказів,  що  підтверджують  фактичне  надання  та отримання таких послуг.  Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати
документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
       У цьому   випадку   може  бути  видано  судовий  наказ  про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції   та   трьох   відсотків   річних,  нарахованих  на  суму заборгованості.  Для їх стягнення суду має бути додано  документи, що  чітко  підтверджують  їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань),  при цьому визначений розмір  не  потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11/conv/print1335066055069773

[Nimfa]

А "гарячолюбимый" на этом форуме Луспеник Д.Д. так не считает!

Так тут же речь идет о судовом наказе в случае бесспорности требований.
А в том решении речь идет о гражданском производстве.

[Дятел]

Так что в приказном производстве можно взыскивать индексацию и 3% годовых, а в исковом - НЕЛЬЗЯ?!

[Перо]

Так что в приказном производстве можно взыскивать индексацию и 3% годовых, а в исковом - НЕЛЬЗЯ?!

Взыскивать можно. А вот удовлетоворять такие требования -нет оснований!

[Nimfa]

Так что в приказном производстве можно взыскивать индексацию и 3% годовых, а в исковом - НЕЛЬЗЯ?!

Именно так 

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/19848657

Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобовязань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобовязання.

[Дятел]

Чего-то глючит иногда реестр (седня утром не работал, и вчера днем тоже), поэтому выложу копию Постановления ВСУ сюда.

(click to show/hide)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 листопада 2011 рокум. Київ   

Верховний Суд України у складі:

 
головуючого Григорєвої Л.І.,
суддів:Барбари В.П.,Берднік І.С.,Колесника П.І.,Пивовара В.Ф.,Балюка М.І.,Короткевича М.Є.,Потильчака О.І.,Вус С.М., Коротких О.А.,Пошви Б.М.,Глоса Л.Ф.,Косарєва В.І.,Прокопенка О.Б.,Гошовської Т.В.,Кривенди О.В.,Редьки А.І.,Гриціва М.І.,Кривенка В.В.,Сеніна Ю.Л.,Гуля В.С.,Кузьменко О.Т.,Скотаря А.М.,Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,Таран Т.С.,Ємця А.А.,Маринченка В.Л.,Терлецького О.О.,Жайворонок Т.Є.,Онопенка В.В.,Тітова Ю.Г.,Заголдного В.В.,Охрімчук Л.І.,Шицького І.Б.,Кліменко М.Р.,Панталієнка П.В.,Школярова В.Ф.,Ковтюк Є.І.,Патрюка М.В.,Яреми А.Г., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства “Київстар” про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від      11 травня 2011 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства “Київстар Дж.Ес.Ем” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У лютому 2010 року закрите акціонерне товариство «Київстар Дж.Ес.Ем» (далі  ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем”) звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги мобільного звязку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 3 липня 2008 року ним та відповідачкою укладено договір про надання послуг стільникового мобільного звязку стандартів GSM 900/1800 в сумі 7 433 грн. 22 коп. Станом на 1 січня     2009 року за відповідачкою  рахується борг з оплати за надані послуги в сумі       7 433 грн. 22 коп., з яких: 6 092 грн. 90 коп.  основна заборгованість, 616 грн.     17 коп.  пеня, 556 грн. 89 коп.  інфляційні втрати за весь час прострочення та 167 грн. 26 коп.  три проценти річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобовязання, який позивач просив стягнути. 

Рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 26 червня 2010 року позов ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем” задоволено.

Рішенням  апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2010 року рішення в частині стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат за час прострочення скасовано й ухвалено в цій частині  нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем”.

Ухвалою  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2011 року касаційну скаргу ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем” відхилено, рішення апеляційного  суду  м. Києва  від  9  грудня       2010 року залишено без змін.

14 березня 2011 року ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” змінило найменування на приватне акціонерне товариство “Київстар” (далі  ПАТ “Київстар”) (протокол від 14 березня 2011 року № 53 та довідка ЄДРПОУ № 410017).

У березні 2011 року ПАТ “Київстар” звернулося до суду із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2011 року.

У заяві ПАТ “Київстар” просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування заяви додано постанови Вищого господарського суду України від 8 липня 2008 року, від 11 січня 2007 року та від 15 березня            2011 року, в яких, на думку скаржника, по-іншому застосовані положення ч. 2    ст. 625 ЦК України до аналогічних правовідносин.

Так, постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ господарського суду України від 8 липня       2008 року залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 квітня 2008 року та рішення господарського суду м. Києва від 28 січня 2008 року, якими з Національної телекомпанії України на користь ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” за послуги звязку стягнуто 12 642 грн. 46 коп. основного боргу,     573 грн. 68 коп. пені, 2 534 грн. 74 коп. інфляційних втрат та 770 грн. 30 коп.  три проценти річних від простроченої суми.

 Постановою Вищого господарського суду України від 11 січня 2007 року залишено без змін постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28 вересня 2006 року та рішення господарського суду Черкаської області від 26 червня 2006 року, якими з відкритого акціонерного  товариства “Черкаська пересувна механізована колона № 247” на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” стягнуто 3 933 грн. 99 коп. боргу за надані послуги електрозвязку, 185 грн. 78 коп. пені та 710 грн. 24 коп. інфляційних втрат.

Постановою  Вищого  господарського  суду  України  від  15   березня  2011 року залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2010 року та рішення господарського суду м. Києва від         8 червня 2010 року, якими задоволено позов  відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” до Черкаського зонального відділення Військової служби правопорядку про стягнення 1 690 грн. 12 коп. основного боргу за надані послуги електрозвязку, 29 грн. 19 коп. пені, 49 грн. 63 коп. інфляційних втрат та 8 грн. 52 коп.   три проценти річних від простроченої суми.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2011 року справу за позовом ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості допущено до провадження в порядку розділу V глави 3 ЦПК України.

Перевіривши за матеріалами справи наведені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява ПАТ “Київстар” підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, судами встановлено, що між сторонами виник спір стосовно виконання укладеного ними 3 липня 2008 року договору про надання послуг стільникового мобільного звязку.

Відповідно до умов указаного договору позивач зобовязувався надавати відповідачці послуги стільникового мобільного звязку, а відповідачка  своєчасно оплачувати надані їй послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Залишаючи без змін рішення апеляційного суду в частині відмови ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” у стягненні інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми, суд касаційної інстанції погодився з його висновком про те, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не підлягають застосуванню до правовідносин сторін, оскільки предметом їх угоди є не грошові зобовязання, а надання послуг, відповідальність за порушення якої передбачена ст. 906 ЦК України у вигляді відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договору.

Крім того, суд зазначив, що відповідальність замовника перед виконавцем за несвоєчасну оплату за надані послуги главою 63 ЦК України не визначена, як не визначена така відповідальність і договором сторін про надання послуг мобільного звязку.

У справах, що виникли у подібних правовідносинах, а саме: за позовом ВАТ “Укртелеком” до ВАТ “Черкаська пересувна механічна колона № 247” про стягнення 4 830 грн. 01 коп. (постанова від 11 січня 2007 року), за позовом ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” до Національної  телекомпанії  України  про   стягнення  20 399 грн. 97 коп. (постанова від 8 липня 2008 року), за позовом ВАТ “Укртелеком” до Черкаського зонального відділення Військової служби правопорядку  про  стягнення  1 777 грн. 12 коп.  (постанова  від  15  березня 2011 року), Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що у звязку з виникненням заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, послуги електрозвязку, послуги стільникового мобільного звязку замовник несе перед виконавцем відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК України. Таким чином, норма ч. 2 ст. 625 ЦК України  касаційними судами в подібних правовідносинах застосована неоднаково.

Вирішуючи  питання   про   усунення   розбіжностей  у  застосуванні ч. 2 ст. 625 ЦК України, Верховний Суд України виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 

 За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відтак договір про надання послуг є складним зобовязанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобовязань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обовязку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобовязаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати. [помоему любой договор просто есть двухсторонним правочином (обе стороны имееют и права и обязанности) ст. 202 ЦК.]

 Проаналізувавши норми ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобовязання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобовязання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобовязання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обовязок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобовязаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобовязанням.

Саме до останнього виду грошових зобовязань належить укладений сторонами договір про надання послуг, оскільки ним установлена ціна договору  абонентська плата.

Крім того, слід зазначити, що ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І книги  5 ЦК України “Загальні положення про зобовязання”, а відтак поширює свою дію на всі зобовязання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобовязань.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг стільникового мобільного звязку, є грошовим зобовязанням, в якому, серед інших прав і обовязків сторін, праву виконавця (кредитора) ЗАТ “Київстар Дж.Ес.Ем.” вимагати від замовника (боржника) ОСОБА_1 сплати грошей за надані виконавцем послуги на його користь відповідає кореспондуючий обовязок замовника сплатити ці гроші.

Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобовязань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобовязання.

Отже, суд касаційної інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин норму ч. 2 ст. 625 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин заява ПАТ “Київстар” підлягає задоволенню, а ухвала   Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2011 року  скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.   

Керуючись ст. ст. 360-2, 360-3, 360-5 ЦПК України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:
 

Заяву приватного акціонерного товариства “Київстар” задовольнити.

          Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2011 року скасувати, передати справу на новий касаційний розгляд.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.


Головуючий Григорєва Л.І.,

Судді:Балюк М.І.,Кузьменко О.Т.,Барбара В.П.,Лященко Н.П.,Берднік І.С.,Маринченко В.Л.,Вус С.М., Онопенко В.В.,Глос Л.Ф.,Охрімчук Л.І.,Гошовська Т.В.,Панталієнко П.В.,Гриців М.І.,Патрюк М.В.,Гуль В.С.,Пивовар В.Ф.,Гуменюк В.І.,Потильчак О.І.,Ємець А.А.,Пошва Б.М.,Жайворонок Т.Є.,Прокопенко О.Б.,Заголдний В.В.,Редька А.І.,Кліменко М.Р.,Сенін Ю.Л.,Ковтюк Є.І.,Скотарь А.М.,Колесник П.І.,Таран Т.С.,Короткевич М.Є.,Терлецький О.О.,Коротких О.А.,Тітов Ю.Г.,Косарєв В.І.,Шицький І.Б.,Кривенда О.В.,Школяров В.Ф.,Кривенко В.В.,Ярема А.Г., -

Решение неоднозначное конечно, ибо правоотношения в сфере связи, а у нас спорной есть сфера ЖКХ. Кроме того у них есть ДОГОВОР, чего как правило в сфере ЖКХ - НЕТ!


ПС: Кстати, с ответчика взыскана и ПЕНЯ тоже

Решения на которые ссылался "Куивстар"
http://reyestr.court.gov.ua/Review/364861
http://reyestr.court.gov.ua/Review/1869064
http://reyestr.court.gov.ua/Review/14359070

И еще нашел вот такое в яндексе.

[Юрій Васильович]

Автор: Дятел:

Решение неоднозначное конечно, ибо правоотношения в сфере связи, а у нас спорной есть сфера ЖКХ. Кроме того у них есть ДОГОВОР, чего как правило в сфере ЖКХ - НЕТ!

Погоджуюсь.
Дотого ж там є ще й така аргументація:

Крім того, слід зазначити, що ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І книги  5 ЦК України “Загальні положення про зобовязання”, а відтак поширює свою дію на всі зобовязання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобовязань.

Ні спеціальний ЗУ "Про ЖКП" з усіма "Правилами..." по цих послугах, ні спеціальний ЗУ "Про телекомунікації" з "Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг" в старій (до 11.04. 2012р. ) і новій редакціях не передбачають інших видів відповідальності окрім пені.
Автор: Дятел:

Кстати, с ответчика взыскана и ПЕНЯ тоже

А ЗУ "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України  пені за несвоєчасне внесення плати за послуги зв'язку" ніхто невідміняв. Він є чинним.
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/422-14

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21117232

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відтак договір про надання послуг є складним зобовязанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобовязань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обовязку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобовязаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Враховуючи вищевикладене та норми ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що грошовим є зобовязання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобовязання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.


Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобовязаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобовязанням.

Саме до останнього виду грошових зобовязань належить укладений сторонами договір про надання послуг, оскільки ним установлена ціна договору абонентська плата.

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/23561589


Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.11.2011 року у справі № 6-40цс11 за заявою ПрАТ "Київстар" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.05.2011 року (рішення № 19848657 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Зазначена постанова Верховного Суду України згідно вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов?язковою при застосуванні судами норм матеріального права у подібних правовідносинах. 

Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

[Дятел]

Все хорошо, только как я понял из текста решения договора то нет между сторонами!
Думаю "старшие братья" завернут решение в этой части.

[Перо]

Ось що вирішили судді ВСУ: постанова № 6-68цс12 від 20.06.2012 р.

У ЄДРСР:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/25128516

Маємо заочне рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 2 березня  2010 року:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/8220789

Рішення ВССУ від 30.11.2011 р.:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/21114738

Тож яким чином розуміти цей текст постанови ВСУ:

Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Оскільки 
{ Стаття 96 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010
-  зміни  щодо  здійснення  повноважень Верховного Суду України та
Вищого  спеціалізованого  суду  України  з  розгляду  цивільних  і
кримінальних справ вводяться в дію після початку діяльності Вищого
спеціалізованого  суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ - з 1 листопада 2010 року }