Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

У Х В А Л А   

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ   

25 січня 2012 року      
м. Київ   

Колегія суддів судової палати у цивільних справах   

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:   

головуючого         Горелкіної Н.А.   

  суддів               Євтушенко О.І.,               Євграфової Є.П.   

                    Журавель В.І.,               Іваненко Ю.Г.         

  розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» в особі Відокремленого підрозділу Луганського управління Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення,   

за касаційною скаргою заступника директора Відокремленого підрозділу Луганського управління товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» - Мільян О.Р. на ухвалу Артемівського районного суду м. Луганська від 29 жовтня 2010 року та на ухвалу апеляційного суду Луганської області від 21 червня 2011 року,   

  в с т а н о в и л а:   

  У жовтні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» в особі Відокремленого підрозділу Луганського управління Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» звернулося до суду з заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 2873 грн. 13 коп.   

  Ухвалою Артемівського районного суду м. Луганська від 29 жовтня 2010 року відмовлено ТОВ «Луганськвода» в особі Відокремленого підрозділу Луганське управління ТОВ «Луганськвода» у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, на підставі ст.100 ЦПК України.     

  Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 21 червня 2011 року ухвалу  Артемівського районного суду м. Луганська від 29 жовтня 2010 року залишено без змін.   

  У касаційній скарзі заступник директора ВП «ЛУ ТОВ «Луганськвода» - Мільян О.Р. посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Артемівського районного суду м. Луганська від 29 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 21 червня 2011 року.   

  Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.   

  Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник разом з безспірними вимогами просить видати наказ на суму заборгованості поза межами строку позовної давності, про застосування якого у боржника є право заявити, дані вимоги пов’язані між собою та не можуть розглядатися окремо одна від одної, тому  немає підстав для видачі судового наказу, таким чином суди вбачають, що існує спір про право.   

  Проте, таких висновків суди дійшли із порушенням норм процесуального права.   

  Відповідно до п.3 ч.1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.   

  Якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг або інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.   

  Наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Зокрема, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності, тому така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України).   

  Судом першої інстанції не враховано, що за наданим розрахунком заборгованість нарахована боржникам за період з 2004 року по 2010 рік в розмірі 7756 гривень 02 коп., разом з тим заявник просить видати судовий наказ про стягнення заборгованості в розмірі 2873 гривні 13 коп., а також не враховано можливість перегляду судового наказу за відповідною заявою боржників, щодо застосування строку позовної давності.   

  Повноваження суду за наслідками розгляду заяви про скасування судового наказу вичерпно визначені частиною восьмою статті 105-1 ЦПК. При цьому як у разі залишення такої заяви без задоволення, так і в разі скасування судового наказу суд постановляє ухвалу, роз’яснюючи, що при скасуванні судового наказу стягувач має право на розгляд його вимог у позовному провадженні шляхом пред’явлення позову за загальними правилами.   

  Ураховуючи наведене, посилання суду на те, що в цьому випадку існує спір про право, щодо строків позовної давності є необґрунтованим, тому що вказана норма застосовується лише  в разі відповідної заяви боржника і не може бути підставою для відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу.   

  Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.   

  Враховуючи те, що суди допустили порушення норм процесуального права, ухвала Артемівського районного суду м. Луганська від 29 жовтня 2010 року та ухвала апеляційного суду підлягають скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.   

  Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ   

  у х в а л и л а :   

  Касаційну скаргу заступника директора Відокремленого підрозділу Луганського управління товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» - Мільян О.Р. - задовольнити.   

  Ухвалу Артемівського районного суду м. Луганська від 29 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 21 червня 2011 року скасувати і передати питання на розгляд до суду першої інстанції.   

  Ухвала оскарженню не підлягає.   
 
Головуючий      
Н.А. Горелкіна   

Судді:      
О.І. Євтушенко   
  Є.П. Євграфова   
  В.І. Журавель   
  Ю.Г. Іваненко

 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/21608931

[Олександр]

Очевидна ухвала. Для подання позову по стягнення заборгованості строк позовної давності не має значення і на момент подання такої заяви по визначенню не існує заяви-заперечення (чи клопотання) про застосування строку позовної давності зі стороні "боржника", а значить, не існує і спору про право з цих причин.

[Юрій Васильович]

Очевидна ухвала. Для подання позову по стягнення заборгованості строк позовної давності не має значення і на момент подання такої заяви по визначенню не існує заяви-заперечення (чи клопотання) про застосування строку позовної давності зі стороні "боржника", а значить, не існує і спору про право з цих причин.

Ухвала очевидна. Ваш висновок очевидний не на 100%.
В мотивувальній частині ухвали:

Наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Зокрема, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається,що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності, тому така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України).   

Судом першої інстанції не враховано, що за наданим розрахунком заборгованість нарахована боржникам за період з 2004 року по 2010 рік в розмірі 7756 гривень 02 коп., разом з тим заявник просить видати судовий наказ про стягнення заборгованості в розмірі 2873 гривні 13 коп.,

Тобто в даному випадку пропущення строку позовної давності не є очевидним, бо заявлений розмір вимоги значно менший суми заборгованості за весь заявлений період. Можливо сума до стягнення й була заявлена з урахуванням строку позовної давності.