Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Ухвала

іменем  україни
09 квітня 2012 рокум. Київ


Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:

Кадєтової О.В., Кузнєцова В.О., Наумчука М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_4 про зобов'язання укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2012 року

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,        свої вимоги обґрунтовувало тим, що відповідач ухиляється від пропозиції позивача укласти з ним договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, чим порушує вимоги ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове за яким зобов'язано ОСОБА_4 укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з експлуатуючою організацією Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 року «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».   

У касаційній скарзі заявником порушено питання про скасування рішення апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2012 року, та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2012 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2012 року залишити без зміни. 

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О.В. Кадєтова В.О. Кузнєцов М.І. Наумчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24981188

[Перо]

У Х В А Л А

    3 вересня 2012 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого   Сімоненко В.М.
Суддів:        Гримич М.К., Ізмайлової Т.Л., Нагорняка В.А., Умнової О.В.,               

розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2012 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_1

   - про зобов'язання укласти договір про надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2011 року позивач ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача укласти з ним договір про надання послуг за утримання будинку та прибудинкової території.       

   Позов мотивований тим, що  позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг будинку АДРЕСА_1, власницею квартири №36 у якому є відповідач. Остання ухиляється від укладання договору про надання послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкової території, чим порушує вимоги ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та права позивача, як експлуатуючої організації.   

   Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2011 року у задоволенні даного позову відмовлено.

   Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2010 року апеляційна скарга ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» задоволена частково. Рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Зобов'язано ОСОБА_1 укласти договір про надання послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій з експлуатуючою  організацією ТОВ «Ковальська-Житлосервіс», відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №529        від 20 травня 2009 року «Про  затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».   

   Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2012 року касаційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.       

   До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд даного рішення суду касаційної інстанції в порядку, визначеному главою 3 розділу 5 ЦПК України.

   В обґрунтування заяви відповідач ОСОБА_1 посилається на неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 16, 203 ЦК України, що в свою чергу, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

   Дослідивши подані заявником матеріали колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що заяву про перегляд рішення слід задовольнити, справу допусти до провадження Верховного Суду України, виходячи з наступного.

   Відповідно до ст.355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. 

   В обґрунтування своєї правової позиції щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня        2012 року, про перегляд якої ставиться питання, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  від 16 листопада 2011 року, від 30 грудня 2011 року, від 2 лютого 2012 року, від 29 лютого 2012 року, 25 квітня 2012 року по цивільним справам за позовами про стягнення заборгованості по комунальним платежам та зобов'язання укласти договір про надання послуг.

   Зі змісту зазначених судових рішень вбачається, що вони ухвалені у подібних правовідносинах, оскільки є тотожними предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

   Предметом спору у даній справі є зобов'язання відповідача - фізичної особи (споживача комунальних послуг) укласти з експлуатуючою організацією, яка надає такі послуги, договір про надання послуг за утримання будинку та прибудинкової території.       

   При розгляді даної справи, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції погодився з висновками останнього та виходив з того, що п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов'язок споживача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Тобто, за наведеною нормою відповідач ОСОБА_1 зобов'язана укласти договір про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території. Від укладення такого договору остання відмовляється, що є підставою для задоволення позову.

   За результатами розгляду іншої справи за позовом Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» про зобов'язання укласти договір про утримання нежитлових приміщень в житловому будинку та прибудинкової території, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ухвалою від 2 лютого 2012 року, відмовив позивачу у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Запорізької області від 2 листопада 2011 року, яким відмовлено у задоволенні позову. В даному випадку суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість вимог позову про зобов'язання укласти договір про надання комунальних послуг та правильно застосував положення ст. ст. 92, 627 ЦК України, ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

   Аналогічні висновки щодо відсутності правових підстав для задоволення позову про зобов'язання укласти договір про надання послуг по утриманню будинку і прибудинкової території викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  від 30 грудня 2011 року, постановленої по іншій справі. В даному випадку, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, що такий спосіб захисту цивільних прав, як зобов'язання особи укласти з підприємством договір про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, не передбачений ст.16 ЦК України, а відмова відповідачів від укладення такого договору є формою реалізації ними своїх прав. Договір - це волевиявлення учасника правочину, яке в силу                    ст. 203 ЦК України, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

   В ухвалі від 16 листопада 2011 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, постановленої по іншій справі, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову про зобов'язання укласти договір про надання послуг за утримання житла та прибудинкової території.

   З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведені в заяві доводи вказують на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зокрема п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.16, 203 ЦК України, яке потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, що відповідно до вимог ст.335 ЦПК України є підставою для перегляду судових рішень.   

   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

у х в а л и л а:

Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір про надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території допустити до провадження Верховного Суду України. 

   Ухвалу про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами направити до Верховного Суду України протягом п'яти днів з дня її постановлення.   

відмовити.

   Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Сімоненко В.М. судді Гримич М.К. Ізмайлова Т.Л. Нагорняк В.А.  Умнова О.В.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/26088936

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21432498

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2011 року м. Київ

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Коротуна В.М., Остапчука Д.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства «Чайка» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та зобовязання укласти договір, за касаційною скаргою Приватного підприємства «Чайка» на рішення апеляційного суду Запорізької області від 9 червня 2010 року ,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2009 року ПП «Чайка» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 2093,93 грн. та зобов'язати останніх укласти договір з позивачем про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачі проживають у квартирі АДРЕСА_1 і є споживачами житлово-комунальних послуг, у тому числі і послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території. Виконавчим комітетом Токмацької міської ради приватному підприємству "Чайка" доручено управління, обслуговування, експлуатація, облік та ремонт житлового фонду Токмацької міської ради, здійснення нарахувань і збір з мешканців квартир квартирної плати, а також витрат на утримання будинку і споруд та прибудинкової території.

Зобов'язання по наданню житлово-комунальних послуг ПП 'Чайка" виконує в повному обсязі. Проте, відповідачі за надані послуги своєчасно не розраховуються, внаслідок чого, за період з вересня 2006 року по 01 лютого 2010 року, виникла заборгованість в сумі 2093 грн. 93 коп.

Оскільки в добровільному порядку сплатити борг ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не бажають, підприємство просило стягнути солідарно з них ці кошти.

Крім того, ПП «Чайка» зазначало, що відповідачі ухиляються від укладання з ним договору про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, тому просило зобов'язати їх укласти такий договір.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 08 квітня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь Приватного підприємства "Чайка" заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги у розмірі 2093 грн. 93 коп. ( за період з 01 квітня 2005 року по 01 лютого 2010 року), витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а також на користь місцевого бюджету державне мито в розмірі 51 грн.

Зобовязано відповідачів укласти з позивачем договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території згідно з типовим договором, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року за №529.

Рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 09 червня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов ПП «Чайка» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість з оплати послуг за утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з квітня 2005 року по 01 лютого 2010 року у розмірі 2093 грн. 93 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.

Позовні вимоги ПП «Чайка» в частині зобовязання відповідачів укласти з позивачем договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території залишено без задоволення.

У серпні 2010 року ПП «Чайка» звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 15 жовтня 2010 року касаційне провадження у названій справі відкрито.

13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України".

Відповідно до пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги (подання) не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановлюється ухвала.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 1 грудня 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У касаційній скарзі, поданій через свого представника Таран К.В., ПП «Чайка» просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення місцевого суду від 08 квітня 2010 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Також, посилається на неповне зясування обставин, які мають значення для вирішення спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи ПП «Чайка» у задоволенні позову в частині зобов»язання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укласти з підприємством договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, апеляційний суд виходив із того, що такий спосіб захисту цивільних прав не передбачений ст.16 ЦК України, а відмова відповідачів від укладання такого договору є формою реалізації ними своїх прав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки договір це волевиявлення учасника правочину, яке, в силу ст.203 ЦК України, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Крім того, є правильним і висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для покладення на відповідачів солідарної відповідальності за сплату боргу.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

  у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Чайка» відхилити, рішення апеляційного суду Запорізької області від 9 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

   Головуючий В.І. Журавель

Судді

В.М. Коротун

   Д.О. Остапчук

[focus]

6-110 цс 12
   ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» до Сальнікової Н.Г. — про зобов’язання укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території    Голосіївський
районний суд м. Києва

10 жовтня 2012 року
http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/4049083245D35C2FC2256C9600443C6D?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=4049083245D35C2FC2256C9600443C6D&Count=500&

[Перо]

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
Верховного Суду України у спорі про зобов’язання споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг

Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України 10 жовтня 2012 року в судовому засіданні розглянуто справу № 6-110 цс 12, предметом якої був спір про зобов’язання споживача укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, який полягає в наступному.

Відповідно до змісту статті 627 ЦК України свобода договорів не є безмежною і у випадках, передбачених актами цивільного законодавства, особа зобов’язана укласти відповідний договір. Такий випадок, зокрема, передбачено пунктом 1 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якого споживач зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Встановивши, що виконавцем такі послуги надаються, а споживач їх отримує, однак ухиляється від укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, який підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, суд за позовом виконавця ухвалює рішення про визнання зазначеного договору укладеним.

З повним текстом постанови Верховного Суду України у цій справі можна буде ознайомитися на офіційному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у підрозділі "Постанови у справах цивільної юрисдикції" розділу "Рішення Верховного Суду України".

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/2BB6BCAB970C66EDC2257A9500461236?opendocument
(впродовж 10 днів після прийняття)

У договору є дві сторони, отже звертатися до суду може не тільки виконавець, але й споживач. Чекаємо повного тексту постанови ВСУ від 10.10.2012 р. № 6-110цс12 і звертаємось до суду з вимогами до виконавця послуг про визнання договору (в редакції Типового) укладеним. Тобто у позові слід вказувати повний текст Типового договору (з усіма даними сторін); цей же повний текст має бути відтвореним у резолютивній частині рішення суду.

[Тетяна Academia]

Дочекались. Рішення позитивне. http://gro-za.org/forum/index.php?topic=7940.0.html