А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д м. К И Є В А
Справа № 22 -4990 /2012 р. Головуючий у 1 інстанції Куренков Є.С.
Доповідач Котула Л.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - судді Котули Л.Г.
Суддів: Рейнарт І.М., Андрієнко А.М.
При секретарі Вендоліній А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 1 березня 2011 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Новобудова" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю " Новобудова" про захист прав споживачів.
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2010 року ТОВ " Новобудова " звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
При цьому позивач посилався на те , що рішенням правління АТ ХК " Київміськбуд" №142 від 16.06.2004 року будинок за адресою : м. Київ , вул.Харківське шосе ,150/15 був переданий ТОВ Новобудова" для експлуатації та обслуговування.
Авізо №72 від серпня 2004 року ЖУ " Західне" передало ТОВ " Новобудова" на баланс для зарахування в основні фонди зазначений будинок . ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . В будинку і квартирі відповідача ТОВ " Новобудова " безперебійно надавалися і надаються житлово-комунальні послуги, проте відповідач відмовляється укласти з позивачем договір про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та оплачувати житлово-комунальні послуги в строки встановлені договором або законом.
У зв'язку з цим утворилася заборгованість за надані позивачем житлово-комунальні послуги з серпня 2004 року, яка станом на 01.05.2009 року складає 8 059 грн. 16 коп.
Не погоджуючи з пред'явленим позовом , ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом про захист прав споживачів.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю " Новобудова " до ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Новобудова " заборгованість в сумі 8 059 грн. 16 коп. за житлово-комунальні послуги, 80 грн. 59 коп. судового збору, 30, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи , а всього 8 169 грн. 75 коп.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю " Новобудова " про захист прав споживача відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення , яким зменшити заборгованість з урахуванням чинних розпоряджень та трирічної позовної давності , а саме: у розмірі 2 065,45 грн., оскільки судом порушені вимоги матеріального та процесуального права.
Представник позивача належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не зۥявився і заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило , а тому колегія суддів вважала можливим слухати справу у його відсутності.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свою апеляційній скаргу і просив її задовольнити з підстав , викладених у ній.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які зۥявилися у судове засідання , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково .
Згідно п. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено , що рішенням Правління Акціонерного товариства холдингова компанія " Київміськбуд" від 16.06.2004 року № 142 передано житлово-екплуатаційній організації ТОВ " Новобудова" житлові будинки , службове житло , вбудовано-прибудовані приміщення, паркінги,інженерні мережі та інше майно в складі житлових будинків , що перебувають на балансі ДП " Екос" та його структурних підрозділів згідно з додатками №1 та №2 до цього рішення.( т.1а.с.6)
У серпні 2004 року будинок АДРЕСА_1 був переданий на баланс ТОВ " Новобудова" ( т.1 а.с.7)
ОСОБА_1 з 19 грудня 2002 року є власником квартири АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.8)
В зазначеній квартирі відповідач зареєстрований з 28.02.2003 року( т.1 а.с.5)
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості по комунальним платежам за період з 01.08.2004 року по 01.08.2009 року заборгованість позивача за надані йому комунальні послуги складає на 01.05.2009 року 8059,16 грн.(т.1 а.с.4.,9,10)
Положенням п. 5 ч.3 ст. 20 Закону України " Про житлово-комунальні послуги" передбачено , що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:
1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;
2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;
3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю) сторін споживач.
Згідно ч.1 п."а" пп.2 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Указом Президента України " Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади " від 03.10.1992 року встановлено , що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти , які видаються міністерствами , іншими органами виконавчої влади , органами господарського управління та контролю і які зачіпають права , свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер , підлягають державній реєстрації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств , інших органів виконавчої влади( далі - Положення) згідно якого державну реєстрацію нормативно -правових актів обласних , Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій , їх управлінь , відділів , інших підрозділів, територіальних органів центральних органів виконавчої влади здійснюють головні управління юстиції в областях , містах Києві та Севастополі (п.6 Положення).
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.
У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими , що не набрали чинності , і не можуть бути застосовані(п.15 Положення)
На вимоги апеляційного суду м. Києва позивач надав розрахунок заборгованості по комунальним послугам за період з 01.08.2004 року по 01.08.2009 року, з якого вбачається , що з лютого 2007 року по 1 червня 2009 року позивач нараховував плату за утримання будинку та прибудинкової території на підставі розпорядження КМДА № 641 від 30.05.2007 та №1786 від 15.12.2006 року за ЦО,ГВП, ХВП(т.2 а.с.185,186).
В той же час , згідно листа Головного управління юстиції у м.Києві від 11.06.2012 року розпорядження КМДА № 1786 від 15.12.2006 року та № 641 від 30.05.2007 року не зареєстровані в Головному управлінні юстиції у місті Києві.
Із зазначеного листа випливає, що зареєстрованими є розпорядження від 19.05.2000 № 748 " Про встановлення розмірів квартирної плати та плати ( для приватних квартир) за утримання будинків і прибудинкових територій в м. Києві" та розпорядження від 20.06.2000 року № 1245 " Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення".
Однак , суд дійшовши правильного висновку , що відповідач отримуючи житлово-комунальні послуги , зобов'язаний оплачувати їх, але зазначений обов'язок не виконує , разом з тим, не звернув увагу на зазначені вимоги нормативно-правових актів і не перевірив розрахунки позивача щодо заборгованості за житлово-комунальні послуги , виходячи з вимог названого Указу та Положення.
Крім того , позивач пред'явив позов до суду 01.03.2010 року і просив стягнути з відповідача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з серпня 2004 року по 01.05.2009 року , яка складає 8059,16 грн. і свої вимоги не збільшував в установленому законом порядку( т.1 а.с.4 )
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі , зробленою до винесення ним рішення(п.3 ст. 267 ЦК України ).
Відповідач у судовому засіданні суду першої інстанції заявив про застосування позовної давності до вимог позивача, проте суд на зазначене не звернув увагу і стягнув заборгованість за житлово-комунальні послуги за межами позовної давності.
З огляду на зазначені порушення вимог норм матеріального та процесуального права рішення суду в частині задоволення первісного позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача частково в межах позовної давності з 01.03.2007 року по 01.05.2009 року ( в межах заявлених вимог).
При розрахунку заборгованості суд виходить з тарифів на житлово-комунальні послуги , які затверджені розпорядженнями КМДА №748 від 19.05.2000 року та № 1245 від 20.06.2002 року, які зареєстровані в Головному управлінні юстиції в м. Києві і відповідно за вказаний період заборгованість становитиме 2 428,16 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 110,59 грн.
Суд обґрунтовано відмовив у задоволені зустрічного позову , оскільки обраний ОСОБА_1 спосіб захисту не передбачений ст. 16 ЦК України.
Керуючись ст.. 303,304,307,309,316 ЦПК України , колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.03.2011 року в частині задоволення первісного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ТОВ " Новобудова" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ " Новобудова" заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 2 428,16 грн. та судові витрати в розмірі 110,59 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді
Прим* виправлено назву теми.
