Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[focus]

Проте суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, всупереч встановленим обставинам та вимогам статті 68 ЖК України, статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відмовив у задоволенні позову в повному обсязі, фактично звільнивши відповідачку від сплати за отримані послуги, хоча законодавство не передбачає такого звільнення у випадку ненадання окремих житлово-комунальних послуг; суд також не врахував, що згідно зі статтею 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов'язання.

тут на мою оцінку суд дає оцінку доказам і обставинам справи, що не має права

фактично звільнивши відповідачку від сплати за отримані послуги,

можливо не стягнув тому, що позивач не довів те, що є борг. факт наявності боргу заперечувався, а позивач не довів свої вимоги?

[Перо]

В продовження винаходи судами непередбаченої законодавством термінології "фактичні договірні відносини":

УХВАЛА

іменем    україни

22 травня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів:  Гулька Б.І.,    Червинської М.Є., 
             Лесько А.О.,   Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення боргу, за касаційною скаргою комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 6 грудня                2012 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року позивач звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що відповідач несвоєчасно вносить плату за спожиту теплову енергію та гарячу воду, забезпечення якої здійснюється КП теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго», унаслідок чого виникла заборгованість, яка в добровільному порядку не сплачена.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від                   7 листопада 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь                            КП теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради заборгованість в сумі 2 525 грн. 06 коп. та 214 грн. 60 коп. судового збору.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 6 грудня                  2012   року    рішення   суду    першої     інстанції    змінено,    зменшено    суму,    яка                       

підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача до 500 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі КП теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах                          Вищого  спеціалізованого   суду   України  з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що                         КП теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» доведено надання                   житлово-комунальних послуг, які отримує відповідач, однак їх не оплачує.

Апеляційний суд, змінюючи рішення місцевого суду, послався на відсутність договору між сторонами про надання житлово-комунальних послуг, а відтак, позивачу завдано збитки, які підлягають стягненню з відповідача.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована та проживає у належній їй на праві власності однокімнатній квартирі АДРЕСА_1

Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_4 надавалися послуги з опалення та гарячого водопостачання, однак, споживач не здійснювала їх оплати згідно затверджених у встановленому порядку тарифів.

Згідно із наданого позивачем розрахунку сума заборгованості ОСОБА_3 за період із жовтня 2010 року по червень 2012 року за надані послуги  з опалення та гарячого водопостачання становить 2 526 грн. 06 коп.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому  центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються  на:  комунальні  послуги  (централізоване  постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо-та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд  та

прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтями 20, 21 Закону визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором.

Із матеріалів справи убачається, що між сторонами відсутній письмовий договір про надання житлово-комунальних послуг, проте послуги відповідачу з опалення та гарячого водопостачання надавалися, а відповідач їх приймала та не оплачувала. Таким чином, відсутність письмового договору не може бути підставою для звільнення від сплати вартості отриманих відповідачем послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території.

Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що             неукладення відповідачем договору про надання послуг не звільняє його обов'язку оплатити отримані послуги.

Висновки апеляційного суду про те, що оскільки між сторонами не укладений письмовий договір про надання послуг, то спірні правовідносини випливають із не договірних, а тому вони регулюються положеннями глави 82 Цивільного кодексу України, є помилковим, оскільки навіть при відсутності письмового договору між сторонами склалися фактичні договірні відносини щодо надання та отримання комунальних послуг.

Вирішуючи спір апеляційний суд не звернув уваги на те, що предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, а не відшкодування майнової шкоди, а тому застосування судом норм ч. 1 ст. 1166 та                      ч. ч. 4 ст. 1193 ЦК України є помилковим.

Відповідно до статті 339 ЦПК України встановивши, що апеляційним судом скасовано  судове  рішення,  ухвалене  згідно  із  законом,  суд  касаційної  інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.   

Керуючись ст. 336, 339, 344, 345  ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради задовольнити.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 6 грудня 2012 року скасувати та залишити в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 7 листопада 2012 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий  Д.Д. Луспеник Судді: Б.І. Гулько  А.О. Лесько М.Є. Червинська В.А. Черненко

     
http://reyestr.court.gov.ua/Review/31459461

P. S. Договірні відносини є, або їх немає. В останньому випадку є деліктне зобов’язання. Але замість кваліфікації правовідносин, передбаченої ЦК Луспеник і Ко взяли на себе повноваження законодавця і фантазують про фактичні договірні відносини, не посилаючись при цьому на жодну норму матеріального права, яку слід застосовувати замість "помилкових".

[Nimfa]

Взагалі таке враження, що Луспеник ігнорує усі існуючі норми права, як матеріального, так і процесуального, і кожного разу виписує якісь свої власні норми.
Луспеник - найголовніший порушник наших прав, і найнебезпечніший, бо його ухвали оскарженню не підлягають.
І ось такий от "фахівець" вирішує людські долі іменем України.
Так і хочеться кричати: "Суддю на мило".

[Перо]

Взагалі таке враження, що Луспеник ігнорує усі існуючі норми права, як матеріального, так і процесуального, і кожного разу виписує якісь свої власні норми.

Ось ще про Луспеника:

Луспеник начал гадить будучи судьей Верховного Суда. После "реформы" перешел в ВССУ, т.к. очень любит "узагальнювати" и в ВССУ занимается саме "узагальнюванням".
Из его интерьвью можно сделать вывод, что этот человек страдает манией величия:
http://antiraid.com.ua/forum/index.php?s=778683c15021cdb6d733e51a5d23febd&showtopic=5040&st=20

[Nimfa]

Луспеник начал гадить будучи судьей Верховного Суда. После "реформы" перешел в ВССУ, т.к. очень любит "узагальнювати" и в ВССУ занимается саме "узагальнюванням".
Из его интерьвью можно сделать вывод, что этот человек страдает манией величия:
http://antiraid.com.ua/forum/index.php?s=778683c15021cdb6d733e51a5d23febd&showtopic=5040&st=20

Не тільки "узагальнює", а й мріє, щоб цитували його законодавчі "винаходи".
Це ж він придумав:

УХВАЛА
іменем   україни
24 квітня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого       Луспеника Д.Д 
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О., Хопти С.Ф.,  Червинської М.Є.,
...
Суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого суду про відмову в задоволенні позову й залишив позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, оскільки при апеляційному розгляді ОСОБА_3 подала відповідну заяву.           
Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, тому що суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.           
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.           
Таким вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.           
Згідно з ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою ЦПК України про апеляційне провадження.           
У главі ЦПК України про апеляційне провадження є лише два випадки, коли сторони можуть реалізувати диспозитивні права щодо розпорядження своїми процесуальними способами захисту: відмова позивача від позову та мирова угода сторін (ст. 306 ЦПК України).
          Отже, на стадії апеляційного провадження позивач вже не може подати заяву про залишення позову без розгляду, оскільки такий позов уже розглянутий і судовий розгляд закінчений ухваленням рішення суду (ч. 3 ст. 208 ЦПК України). Позивач наділений правом на залишення позову без розгляду лише в суді першої інстанції до ухвалення рішення у справі. Крім того, згідно з ч. 8 ст. 193 ЦПК України - уже при розгляді справи в суді першої інстанції під час судових дебатів не можна подавати заяву про залишення позову без розгляду...

А тепер це "узагальнення" чи "винахід" цитують усі судді МС, АС та ВССУ.
Цікаво, ось що "...на стадії апеляційного провадження позивач вже не може подати заяву про залишення позову без розгляду, оскільки такий позов уже розглянутий і судовий розгляд закінчений ухваленням рішення суду", але, не зважаючи на це, позивач чомусь може від позову відмовитися або укласти мирову угоду.
Як на мене, це не манія величності, а якесь божевілля, роздвоєння свідомості ...

[Nimfa]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30443165
P. S. Підкреслив позитивну річ.                                                                   

Чи можна цю постанову долучати до спорів про стягнення боргу за ЖКП у Києві на період "космічних" тарифів?

[Перо]

Чи можна цю постанову долучати до спорів про стягнення боргу за ЖКП у Києві на період "космічних" тарифів?

Читайте ст. ст. 10, 11, 27 ЦПК. Можете залучати, що завгодно, проте не факт, що з цим погодиться суд.

[Nimfa]

Чергова "законна" ухвала від Луспеник і Ко.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31898906
Та мотивація, яку він заначив у цій ухвалі, назавжди закриває дорогу усім споживачам, проти яких було задоволено бездоказові претензії ЖЕКів по стягненню боргу.

   Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2011 року, 22 лютого 2012 року, 25 квітня 2012 року залишено в силі судові рішення, якими у задоволенні позову про стягнення заборгованості по оплаті послуг по утриманню будинку та прибудинкової території відмовлено, з тих підстав, що між сторонами договору про надання послуг укладено не було та позивач не довів надання відповідачеві таких послуг.
   Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 січня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження з тих підстав, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про стягнення заборгованості, оскільки між сторонами існують фактичні договірні відносини, підтвердженням чого є надання позивачем послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, наявність у відповідача особового рахунку і проведення ним оплати за надані послуги.
   Оскільки, судами встановлені різні фактичні обставини, а наведені заявником доводи не містять ознак, які відповідно до вимог вищевказаної норми є підставами для перегляду судового рішення, у допуску справи до провадження слід відмовити.

[Елена_69]

Чергова "законна" ухвала від Луспеник і Ко.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31898906

Это ухвала Gelo, думаю что он Вам в переписке сможет ответить на интересующие вопросы

[Gelo]

Постанова ВСУ № 6-6ц13: ось кого зі сторін страви допускають до Верховного Суду України

Это про наш любимый город. Ситуация такая, с 2006г по сегодня, судами отменены все решения ОМС по тарифам. Тем не менее суды первой инстанции с постоянной поддержкой апел. суда пропускают начисленные долги по недействующим тарифам. Спасибо ВСУ, внес разъяснение - должны применять тарифы, которые действовали до отмененных.
Беру это постановление ВСУ себе в иск. Будем надеяться, что поможет.
Человек подававший в ВСУ о пересмотре, отменил в городе не одно решение ОМС по тарифам. Молодец!
 Здесь все по честному и трудовое.