Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Георгий]

Текст позову в вкладеннях

[Георгий]

Текст рішення по першій інстанції. Позивач подав апеляцію.

       


        ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА       


справа № 753/11429/13-ц

                                          провадження № 2/753/391/14     


  Р І Ш Е Н Н Я 

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"03" березня 2014 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді                                                               Шклянки М.П.

при секретарях                                                                   Яківчук К.А., Сокуренко Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ТОВ «Новобудова» до ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,


В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, який в подальшому уточнив, та просив  стягнути з відповідача борг  за період з червня 2009 року по листопад 2013 року в розмірі 8718,96 грн., інфляційне збільшення розміру заборгованості у розмірі 1639,99 грн. та 3% річних у розмірі 1155,92 грн,, а всього разом стягнути 11514,87 грн. При цьому позивач посилався на те, що  ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 та зареєстрований за вказаною адресою. Позивач (ТОВ "Новобудова") є виконавцем житлово-комунальних послуг та балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1. 31.01.2012 року між Відповідачем і Позивачем був укладений договір № 174 "Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", де у положенні п. 11.1 передбачено, що «Споживач» зобов'язується оплачувати послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. 31.01.2012 року між відповідачем і позивачем був укладений договір № 174-1 "Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення". Відповідно до якого відповідач зобов'язався оплачувати послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Всупереч вимог закону та договору, відповідач, на думку позивача, неналежним чином виконує свої обов'язки, в зв'язку з чим за ним утворилась вказана заборгованість.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала, надала пояснення по суті позову та просила останній задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував частково, надав свої пояснення по суті позову та відповідні розрахунки свого боргу та просив позов задовольнити частково, стягнувши з нього частково суму боргу за надані позивачем та спожиті ним житлово-комунальні послуги. Крім того, просив застосувати строк позовної давності та борг нараховувати за останні три роки.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2002 року та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 26.12.2002 року за реєстровим № 41947. Відповідно до довідки форми № 3 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7,8).

31.01.2012 року між відповідачем і позивачем був укладений договір № 174 "Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", де у положенні п. 11.1 передбачено, що «Споживач» зобов'язується оплачувати послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (копія міститься в матеріалах справи). 31.01.2012 року між Відповідачем і Позивачем був укладений договір № 174-1 "Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення". Відповідно до п. 17.1. Договору відповідач зобов'язався оплачувати послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Згідно з п. 20 Договору Споживач несе відповідальність згідно із законодавством у разі несвоєчасного внесення платежів за послуги, (а.с.9,10).

Відповідно до уточненого розрахунку, за відповідачем значиться заборгованість в розмірі 8718,96 грн. за період з червня 2009 року по листопад 2013 року (а.с.97,98).

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Керуючись нормами цивільно-процесуального закону, суд вважає за необхідене застосувати строк позовної давності до вимог позивача та нарахування боргу здійснювати з червня 2010 року.

Згідно ч.1. ст. 61 ЦПК України - "обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню." згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України - "Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі,  що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших , справ, у яких беруть участь   ті самі особи або особа,  щодо якої встановлено ці обставини."

Рішенням Апеляційного суду м.Києва у справі №22-4990/2012 (Позивач ТОВ "Новобудова", відповідач ОСОБА_2), (а.с.14) встановлено, що при розрахунку заборгованості слід виходити з тарифів на житлово-комунальні послуги, які затверджені розпорядженнями КМДА, які зареєстровані в Головному управлінні юстиції в м.Києві.

Представник позивача не надав доказів того, що при розрахунку заборгованості виходив з тарифів на житлово-комунальні послуги, які затверджені розпорядженнями КМДА та які зареєстровані в Головному управлінні юстиції.

Обов'язковість державної реєстрації Розпоряджень КМДА підтвердив Верховний Суд України своєю постановою від 28 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до КМДА з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 2 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 (а.с.45). Згідно з листами головного управління юстиції від 06.02.2013 № 33/33(а.с.47), та від 11.06.2012 № 994/6/12-12(а.с.48) встановлено перелік розпоряджень КМДА, які пройшли відповідну реєстрацію.

В судовому засіданні встановлено, що нарахування по квітень 2013 року за надані послуги холодного та гарячого водопостачання та  водовідведення виконані позивачем без урахування квартирних показників обліку, всупереч абз.2. п. 10..Постанові КМУ №630 від 21 липня 2005 року ."Виконавець і споживач  не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку."

В квартирі відповідача встановленні засоби обліку ГВП та ХВП  нарахування та оплата за якими здійснювалась відповідачем на користь "ДП "Екос" (а.с.49,50) яке, згідно рішення правління "Київміськбуд" №142 від 16.06.04 (а.с.4,5) та АВІЗО №72(а.с.6) передало будинок за адресою АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування ТОВ "Новобудова", тобто позивачу. Після прийняття будинку за адресою відповідача для експлуатації та обслуговування, позивач нараховує відповідачу обсяги споживання гарячої і холодної води всупереч вимогам Постанові КМУ №630 (Правила) від 21 липня 2005 року, не звертаючи уваги на чисельні зауваження та звернення позивача з цього приводу до позивача (а.с.51). Фактично, позивач завищив суму нарахувань в сім разів. Тобто відповідач спожив послуг ГВП та ХВП менше в сім разів чим нарахував позивач. Загальна сума зайвих нарахувань складає -за ГВП. ХВП, водовідведення - 3691грн. 69коп. Таким чином позивач діяв при нарахуванні плати за послуги ГВП и ХВП всупереч ч.2 ст. 32 (Плата за житлово-комунальні послуги) Закону України про житлово-комунальні послуги -"Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку."

Засоби обліку ГВП та ХВП, що встановлені в квартирі відповідача пройшли державну повірку робочого засобу вимірювальної техніки, мають свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №24-1-3/2284, №24-1-3/2285 , чинні до вересня 2015 року. (а.с.53).

31 січня 2012 року на виконання судового рішення по справі 02/2-772/11 (а.с.55,56) між позивачем та відповідачем укладено Договір №174 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; (а.с.9). Договір №174-1 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.(а.с.10,11) Згідно п.5 Договору №174-1 від 31.01.2012 сторони домовилися про умови сплати за тарифами в залежності від сплати не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим періодом або після 20 числа, що  настає за розрахунковим періодом., тобто  вартість послуги з централізованого постачання холодної води за умови сплати до 20 числа становить 1грн. 80 коп. після 20 числа становить 1грн. 98 коп.

Відповідач на виконання умов договору №174-1 сплачував за послуги, що фактично надав позивач згідно п.5, 7, 13 Договору на р/р позивача. "Гак само відповідач виконував свої обов'язки за договором №174. (а.с.36-43).

Позивач, порушуючи умови договору нараховував плату за послуги не звертаючи уваги на пункти договорів, які диференціюють обсяг нарахувань за фактично надані послуги в залежності від терміну сплати, тим самим порушуючи умови договорів та чі. ст.629 Цивільного кодексу України (Обов'язковість договору ) "Договір є обов'язковим для виконання сторонами. "

Крім того, нарахування з червня 2009 року по квітень 2013 року за послуги з центрального опалення виконані помилково та всупереч п.п 1, п.3 Договору №174-1 від 31 січня 2012року, п.28 Постанови КМУ №630 від 21 липня 2005 року, п.1.4 ст.1.Наказу N 359  від 1.10.2006  Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України "Про затвердження Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення". В квартирі відповідача з 27.02.2009 року відсутні прилади центрального опалення та встановлені автономні електричні конвектори (а.с.57). Згідно п.28 Постанови КМУ №630 від 21 липня 2005 року "Споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом    виконавчої    влади   з   питань житлово-комунального господарства. " Така методика визначена у Наказі N 359 від 1.10.2006 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України. п.1.4 ст.1. цієї методики визначено "Кількість теплової енергії на опалення МЗК окремо не визначається, а входить до загальної кількості теплової енергії, виставленої до плати за опалення у таких випадках: якщо в багатоквартирному будинку незалежно від наявності або відсутності загальнобудинкового обліку теплової енергії відсутні суб'єкти господарювання, помешкання з індивідуальним опаленням, усі житлові квартири не обладнані приладами обліку витрат теплової енергії на опалення. "

Але, в судовому засіданні встановлено, що позивач нараховував плату відповідачу за опалення місць загального користування як за послугу центрального опаллення. Позивач, таким чином не надав доказів саме того, що при нарахуванні обсягів витрат теплової енергії за опалення місць загального користування враховано: наявність і типи приладів обліку в окремих помешканнях будинку, які мають централізоване опалення і користуються місцями загального користування; наявність споживачів послуг централізованого опалення, які не користуються місцями загального користування будинку; наявність користувачів місцями загального користування, які не користуються послугами централізованої системи опалення; наявність приладів обліку в системі опалення місць загального користування. Позивач не надав доказів того, що в залежності від цих характеристик системі опалення будинку проведено належний розрахунок у відповідності до методики розрахунку.

Зважаючи на необґрунтованість нарахувань за послугу центрального опалення, сума 1080грн. 62 коп. нарахована безпідставно. Відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою згідно п.п. 2. ч. 1, ст.20, Закону України про житлово-комунальні послуги (Права та обов'язки споживача ) надати розрахунок нарахування послуги "центральне опалення"(а.с.10) але позивач відповіді не надав, всупереч п.п.4, ч.2, ст.213акону України про житлово-комунальні послуги (Права та обов'язки виконавця ) "надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу,  структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

Також, договором №174-1 від 31.01.2012  п.3 п.п.1 опалювальна площа квартири відповідача не визначена.

Крім того, судом достовірно встановлено, що сума інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних нарахована позивачем безпідставно та помилково. Згідно закону України "Про статус суддів та судоустрій", який згідно прикінцевих положень набрав чинності з дня  його опублікування а саме з 30.07.2010 року стягувачі отримали право звертатися до суду  в наказному провадженні (ст. 96 ЦПК України) та заявляти вимогу про стягнення заборгованості за  оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг,  послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох     відсотків   річних,   нарахованих   заявником на суму заборгованості; тільки з 30.07.2010року.

Таким чином до 30.07.2010 у правовідносинах в сфері житлово-комунальних послуг не було передбачені штрафні санкції у вигляді стягування індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Постановою пленуму № 14 ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року  п.13 визначено - якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані   житлово-комунальні,  телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг.  Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.  У цьому   випадку   може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції   та   трьох   відсотків   річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами. " Позивач звернувся до суду з вимогою до стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних по перше, за період в якому це не було передбачено нормами процесуального права з червня 2009 по серпень 2010;  по друге, за період з червня 2009 року по лютий 2012 року в який між позивачем та відповідачем не існувало договірних відносин, по трете, за період з лютого 2012 року по квітень 2013 року в якому договорами між позивачем та відповідачем не передбачено таких штрафних санкцій як нарахування інфляційних та трьох процентів річних.

Таким чином,  підстав для нарахування та стягування з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних за спірний період не має. Це підтверджуєтеся також постановою ВСУ від 20 червня 2012 року  з причин неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; (Додаток 11 до заперечення проти позову)

Сума інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних виконана позивачем математично невірно всупереч листа ВСУ N 62-97р від 03.04.97 (Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ ) -  у випадках, коли стягненню підлягає сума, яка складається з внесків, створених в різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються.

Позивач виконав розрахунок інфляційних нарахувань на всю первинну суму не звертаючи уваги на те що первинна сума складається з нарахувань за різні періоди.

Із урахуванням викладеного є вірним розрахунок наданий відповідачем  (а.с.66).

Відповідно до вимог ч.І ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона  зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як зазначає Пленум ВС України у постанові N 2 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Замість доказів Позивач лише посилається на статті законів. Окрім того у відповідності до ч. 4 даної статті доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. У відповідності до ч. 1 ст. 59 суд не бере до уваги докази, які одержані із порушенням порядку встановленого законом.

Виходячи з вищевикладеного, оскільки відповідач заперечує проти позову частково та надає свій розрахунок заборгованості за спожиті ним комунальні послуги, суд вважає, що обґрунтування відповідача заслуговують на увагу та позов необхідно задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.67,68 ЖК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.257,268,261,319,322,625 ЦК України, Постанова КМУ №630, ст.ст.10,11,27,60,88,212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ТОВ «Новобудова» до ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 (на користь НОМЕР_1) на користь ТОВ «Новобудова» суму заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 1563 грн.80 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 (на користь НОМЕР_1) на користь ТОВ «Новобудова» суму судового збору в розмірі 31,25 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.



Суддя:

[Георгий]

Заява позивача про зменьшення позовних вимог (у вкладенні)

[Георгий]

Пояснення позивача (у вкладенні)

[Георгий]

Ще пояснення позивача  "по запереченню" відповідача (у вкладенні)

[Gelo]

Интересно сверить прилагаемый авизо (приложение№3) соответствию правового поля определению исполнителя жилищно-коммунальных услуг, отраженного в ГКУ по вопросам ЖКХ Приказом №60 от 25.04.2005г. «Об утверждении Порядка определения исполнителя жилищно-коммунальных услуг в жилищном фонде».
Несоответствие требований приказа №60 лишает Вашего истца право обращения в суд по ст.24 ЗУ "Про ЖКП".
Может повезет ..........

[Георгий]

Интересно сверить прилагаемый авизо (приложение№3) соответствию правового поля определению исполнителя жилищно-коммунальных услуг, отраженного в ГКУ по вопросам ЖКХ Приказом №60 от 25.04.2005г. «Об утверждении Порядка определения исполнителя жилищно-коммунальных услуг в жилищном фонде».
Несоответствие требований приказа №60 лишает Вашего истца право обращения в суд по ст.24 ЗУ "Про ЖКП".
Может повезет ..........

Шановний Gelo прошу не займатися флудом.

[Юрій Васильович]

Интересно сверить прилагаемый авизо (приложение№3) соответствию правового поля определению исполнителя жилищно-коммунальных услуг, отраженного в ГКУ по вопросам ЖКХ Приказом №60 от 25.04.2005г. «Об утверждении Порядка определения исполнителя жилищно-коммунальных услуг в жилищном фонде».

До чого тут авізо?

Ави́зо  — в деловой, особенно в банковской практике — официальное извещение об исполнении расчётной или товарной операции.

Авізо лише констатувало факт передачі на виконання Рішення правління AT ХК «Київміськбуд»

Відповідно до рішення правління AT ХК «Київміськбуд» № 142 від 16.06.2004 року будинок за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе. 150/15 був переданий TOB «Новобудова» (далі -Позивач) в експлуатацію та обслуговування (додаток 2).

На час прийняття Рішення правління AT ХК «Київміськбуд» № 142 від 16.06.2004 року, не були чинними ні Наказ №60 від 25.04.2005р., ні, навіть, ЗУ "Про ЖКП" від 24.06.2004р.

[Перо]

Георгію, не буде зайвим і викладення заперечень на позов, якщо таке є в письмовому вигляді. Бажаю, щоб це рішення встояло в апеляції!

[Георгий]

Заперечення

До Дарницького районного суду
02099, м. Київ, вул. Севастопільська, 14
Справа № 753/1429/13-ц,
провадження № 2/753/5608/13
Суддя Шклянка М.П.

Позивач:
ТОВ «Новобудова»
01015, м.Київ, вул. Московська 46/2;
тел.: 044-525-90-03.

Відповідач:
Звєрєв Георгій Анатолійович,
02091, м. Київ, вул. Харківське ш. 150/15, кв. 174.
Тел.:+380 44 5627157, +380 67 5032072


„ ___ ” вересня 2013р

ЗАПЕРЕЧЕННЯ
відповідача проти позову.


Ухвалою суду від 31 липня 2013 року у справі за позовом ТОВ «Новобудова» до Звєрєва Г.А. про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відкрито провадження.
Використовуючи своє право надане ч. 1 ст. 128 ЦПК України відповідач подає заперечення проти позову.
Позивач звертаючись до суду просить з відповідача  стягнути заборгованість за послуги утримання будинку і прибудинкової території, комунальні послуги. (фактично це є предмет позову).

Згідно п.2, ст. 128 ЦПК України Відповідач може заперечувати проти позову,  посилаючись на незаконність вимог позивача,  їх необґрунтованість,  відсутність у позивача  права  на  звернення  до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі.
Згідно п.3. ст. 128 ЦПК України заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу.

Заперечення відповідача проти позову стосується певної частини заявлених вимог та обсягу всіх заявлених вимог.

По перше.
Вимоги позивача з червня 2009 року по травень 2010 року виходять за межі три річної позовної давності. Відповідно до ст. 256 (Поняття позовної давности )ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Ст. 257( Загальна позовна давність) ЦК України встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки. Обчислення позовної давності відповідно до ч.1, ст. 261(Початок перебігу позовної давності) ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
До позовної заяви  позивач надав ухвалу по справі № 753/7848/13-ц. в який встановлено дату подання позивачем заяви про видачу судового наказу — 17.05.2013 року. Таким чином позовні вимоги з червня 2009 року по травень (включно) знаходяться за межами строку загальної позовної давності.
Відповідно до ч.3, ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
По друге.
Нарахування (згідно розрахунку заборгованості -Додаток № 10 до позовної заяви) з  червня 2009 року по лютий 2012 року виконані позивачем за НПА, які не набули чинності. Згідно ч.1. ст. 61 (Підстави звільнення від доказування) ЦПК України  - “обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.” згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України - “Обставини,  встановлені  судовим  рішенням  у   цивільній, господарській  або  адміністративній  справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді  інших , справ,  у  яких  беруть участь   ті  самі  особи  або  особа,  щодо  якої  встановлено  ці обставини.”

Рішенням АСК Києва у справі №22-4990/2012 (Позивач ТОВ “Новобудова”, відповідач Звєрєв Г.А), тобто “ті самі особи” в розумінні ч.3 ст. 61 ЦПК України (додаток до позовної заяви №9) встановлено, що при розрахунку заборгованості
слід виходити з тарифів на житлово-комунальні послуги, які затверджені розпорядженнями КМДА, які зареєстровані в Головному управлінні юстиції в м. Києві.
Позивач не надав доказів того, що при розрахунку заборгованості  з червня 2009 року по лютий 2012 року виходив з тарифів на житлово-комунальні послуги, які затверджені розпорядженнями КМДА, які зареєстровані в Головному управлінні юстиції.
Таким чином сума зайвих нарахувань за послугу “утримання будинків споруд та прибудинкових територій” складає 5592,57 грн.
Перелік зареєстрованих  в головному управлінні юстиції. розпоряджень КМДА та розпоряджень які не пройшли державну реєстрацію надається в Додатку №2(лист головного управління юстиції від 06.02.2013 № 33/33), Додатку №3. (лист головного управління юстиції від 11.06.2012 № 994/6/12-12)
(Обов’язковість державної реєстрації Розпоряджень КМДА підтвердив
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ  постановою від 28 листопада 2011 року  по справі за позовом Хельваса В.П. до КМДА з  підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 2 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 (Додаток №1 до заперечення відповідача проти позову)

По третє.
Нарахування з червня 2009 року по квітень 2013 року за надані послуги ХВП. ГВП. та водовідведення виконані позивачем без урахування квартирних показників обліку,всупереч абз.2. п.10..Постанові КМУ №630 від 21 липня 2005 року.”Виконавець  і  споживач  не  мають  права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.”
В квартирі відповідача встановленні засоби обліку ГВП та ХВП  нарахування та оплата за якими здійснювалась відповідачем на користь “ДП “Екос” (Додаток № 4 до заперечення  проти позову) яке, згідно рішення правління “Київміськбуд” №142 від 16.06.04 (Додаток 2 до позовної заяви)та АВІЗО №72(Додаток 3 до позовної заяви) передало будинок за адресою Харківське ш. 150/15 у м. Києві  для експлуатації та обслуговування ТОВ “Новобудова” (позивач). Після прийняття будинку за адресою відповідача для експлуатації та обслуговування, позивач нараховує відповідачу обсяги споживання гарячої і холодної води всупереч вимогам Постанові КМУ №630 (Правила) від 21 липня 2005 року, не звертаючи уваги на чисельні зауваження та звернення позивача з цього приводу до позивача (Додаток №5 до заперечення проти позову).
Так, наприклад згідно рахунку на сплату за житлово-комунальні та інші послуги за лютий 2013 року (Додаток 4 до заперечення відповідача проти позову) позивач нарахував 11 м.куб гарячої води на суму 191грн. 51 коп та 16 м.куб холодної води на суму 56 грн., загалом 247грн. 51коп. без урахування квартирних приладів обліку, згідно з показниками яких фактичне споживання гарячої води становило - 1м.куб на суму 14грн.86коп. 6м.куб холодної води на суму 10грн. 80 коп та водовідведення 7 м.куб. на суму 9 грн.66коп, загалом 35грн.32 коп. (Додаток №6 до заперечення проти позову)
Фактично, позивач  завищив суму нарахувань в сім разів. Тобто відповідач спожив послуг ГВП та ХВП менше в сім разів чим нарахував позивач.
Загальна сума зайвих нарахувань складає -за ГВП. ХВП, водовідведення — 3691грн. 69коп.
Таким чином позивач діяв при нарахуванні плати за послуги ГВП и ХВП всупереч ч.2 ст. 32 (Плата за житлово-комунальні послуги) Закону України про житлово-комунальні послуги -
“Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з  розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.”
Засоби обліку ГВП та ХВП, що встановлені в квартирі відповідача пройшли державну повірку робочого засобу вимірювальної техніки, мають свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №24-1-3/2284, №24-1-3/2285 , чинні до вересня 2015 року. (Додаток № 7  до заперечення проти позову).
По-четверте.
Нарахування з лютого 2012 року по квітень 2013 року виконані без урахування умов договорів та без урахування  квартирних показників обліку.
31 січня 2012 року на виконання судового рішення по справі 02/2-772/11 (Позивач — Звєрєв Г.А.. відповідач ТОВ “Новобудова” Додаток №8 до заперечення до позову) між позивачем та відповідачем укладено:
- Договір №174 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; (Додаток № 6 до позовної заяви)
- Договір №174-1 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.(Додаток № 7  до позовної заяви)
Згідно п.5 Договору №174-1 від 31.01.2012 сторони домовилися про умови сплати за тарифами в залежності від сплати не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим періодом або після 20 числа, що  настає за розрахунковим періодом.
Наприклад,  вартість послуги з централізованого постачання холодної води за умови сплати до 20 числа становить 1грн.80 коп. після 20 числа становить 1грн.98 коп.
Відповідач на виконання умов договору №174-1 сплачував за послуги, що фактично надав позивач згідно п.5, 7, 13 Договору на р/р позивача.
Так само відповідач виконував свої обов'язки за договором №174. (Додаток №14 до заперечення  проти позову).
Позивач, порушуючи умови договору нараховував плату за послуги не звертаючи уваги на пункти договорів, які диференціюють обсяг нарахувань за фактично надані послуги в залежності від терміну сплати, тим самим порушуючи умови договорів та ч1. ст.629 Цивільного кодексу України (Обов'язковість договору )
“Договір є обов'язковим для виконання сторонами. ”

По- п'яте.
Нарахування з червня 2009 року по квітень 2013 року за послуги з центрального опалення виконані помилково та всупереч  п.п1, п.3 Договору №174-1 від 31 січня 2012року, п.28 Постанови КМУ №630 від 21 липня 2005 року, п.1.4 ст.1.Наказу N 359  від 1.10.2006  Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України
“Про затвердження Методики  розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування  багатоквартирних будинків, та визначення  плати за їх опалення”
В квартирі відповідача з 27.02.2009 року відсутні прилади центрального опалення та встановлені автономні електричні конвектори (Додаток №9 до заперечення  проти позову).
Згідно п.28  Постанови КМУ №630 від 21 липня 2005 року
“Споживачі,  які  встановили  у квартирі багатоквартирного будинку  індивідуальні  (автономні)  системи  опалення,  оплачують послуги  з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно  до  методики,  що  затверджується  центральним органом    виконавчої    влади   з   питань   житлово-комунального господарства. ”
Така методика визначена у  Наказі N 359  від 1.10.2006  Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.
п.1.4 ст.1. Цієї методики визначено
“Кількість  теплової  енергії  на  опалення МЗК окремо не визначається,  а входить до загальної кількості теплової  енергії, виставленої  до  плати  за  опалення  у  таких  випадках:  якщо  в багатоквартирному будинку незалежно від наявності або  відсутності загальнобудинкового  обліку  теплової  енергії  відсутні  суб'єкти господарювання, помешкання з індивідуальним опаленням, усі житлові квартири  не обладнані приладами обліку витрат теплової енергії на опалення. ”
Але не зважаючи на приписи цих НПА позивач нараховував плату відповідачу за опалення місць загального користування як за послугу ЦО. Позивач , таким чином не надав доказів саме того, що при нарахуванні обсягів витрат теплової енергії за опалення місць загального  враховано:
I. Наявність і типи приладів обліку в окремих помешканнях будинку, які мають централізоване опалення і користуються МЗК;
II. Наявність споживачів послуг централізованого опалення, які не користуються МЗК будинку;
III. Наявність користувачів МЗК, які не користуються послугами централізованої системи  опалення;
IV. Наявність приладів обліку  в системі опалення МЗК;
Згідно таблиці 2 Наказу ( Варіанти влаштування приладів обліку теплової енергії в житлових будинках і окремих помешканнях для розрахунку та визначення витрат теплоти на опалення МЗК )
Позивач не надав доказів того, що в залежності від цих характеристик системі опалення будинку проведено належний розрахунок у відповідності до методики розрахунку.
Зважаючи на необґрунтованість нарахувань за послугу ЦО, сума 1080грн. 62 коп.   нарахована безпідставно. Відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою  згідно  п.п. 2. ч. 1, ст.20, Закону України про житлово-комунальні послуги (Права та обов'язки споживача ) надати розрахунок нарахування послуги  “центральне опалення”(Додаток №10 до заперечення  проти позову) але позивач відповіді не надав, всупереч п.п.4, ч.2, ст.21Закону України про житлово-комунальні послуги (Права та обов'язки виконавця )
“надавати  в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних  послуг,  їх  вартість, загальну вартість місячного платежу,  структуру цін/тарифів, норми споживання,  режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; ”
Також, договором №174-1 від 31.01.2012 (Додаток №7 до позовної заяви) п.3 п.п.1 опалювальна площа квартири відповідача не визначена
По- шосте
Сума інфляційних нарахувань  та трьох відсотків річних додана до стягнення безпідставно та помилково.
Згідно закону України “Про статус суддів та судоустрій”, який згідно прикінцевих положень набрав чинності з дня  його опублікування а саме з 30.07.2010 року (Офіційний вісник України  від 30.07.2010) стягувачі отримали право звертатися до суду  в наказному провадженні (ст. 96 ЦПК України)та заявляти вимогу про  стягнення  заборгованості  за  оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг,  послуг телебачення та радіомовлення з  урахуванням індексу  інфляції  та трьох    відсотків   річних,   нарахованих   заявником на суму заборгованості;  тільки з 30.07.2010року.
Таким чином до 30.07.2010 у правовідносинах в сфері житлово-комунальних послуг не було передбачені штрафні санкції у вигляді стягування індексу інфляції та трьох відсотків річних.
Постановою пленуму № 14 ВССУ  з  розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року (v0014740-11) п.13 визначено:
“Якщо заявлено вимогу про  стягнення  заборгованості  за надані   житлово-комунальні,  телекомунікаційні  послуги,  послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3  частини  першої  статті  96 ЦПК) (  1618-15  ),  судовий  наказ  може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких  послуг,  інших  письмових доказів,  що  підтверджують  фактичне  надання  та отримання таких послуг.  Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.  У цьому   випадку   може  бути  видано  судовий  наказ  про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції   та   трьох   відсотків   річних,  нарахованих  на  суму заборгованості.  Для їх стягнення суду має бути додано  документи, що  чітко  підтверджують  їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань),  при цьому визначений розмір  не  потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами. “
Позивач звернувся до суду з вимогою до стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних
-по перше, за період в якому це не було передбачено нормами процесуального права з червня 2009 по серпень 2010;
- по друге, за період з червня 2009 року по лютий 2012 року в який між позивачем та відповідачем не існувало договірних відносин (це підтверджуватися рішенням по справі  №02/2-772/11 Додаток  №8 до заперечення проти позову)
-по трете, за період з лютого 2012 року по квітень 2013 року в якому договорами між позивачем та відповідачем не передбачено таких штрафних санкцій як нарахування інфляційних та трьох процентів річних.
Таким чином підстав для нарахування та стягування з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних за спірний період не має. Це підтверджуєтеся також постановою ВСУ від 20 червня 2012 року (№ЕДРСР 25128516)  з причин  неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; (Додаток 11 до заперечення проти позову)
По- сьоме.
Сума інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних виконана позивачем математично невірно всупереч  листа ВСУ N 62-97р від 03.04.97  (Рекомендації відносно  порядку  застосування індексів інфляції при розгляді судових справ )
“В случаях, когда возмещению подлежит сумма,  которая  состоит из взносов, сделанных в разные периоды, каждый взнос увеличивается на величину индекса   соответствующего периода,  результаты подытоживаются”
Позивач виконав розрахунок інфляційних нарахувань на всю первинну суму не звертаючи уваги на те що первинна сума складається з нарахувань за різні періоди.

Із урахуванням вищевикладеного слід зазначити, що позивач  міг звернутися до суду із позовом на суму 961грн,03 коп. згідно з розрахунком нарахувань (Додаток №13 до заперечення до позову)
Доцільно зазначити , що позивач використовуючи своє монопольне становище та зловживаючи ним неодноразово відмовляв позивачу в укладанні договорів на надання «комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
Факти зловживання монопольним (домінуючим)  становищем на ринку надання житлово-комунальних послуг в м. Києві, у межах будинків, які знаходяться на балансі та обслуговуванні ТОВ «Новобудова» підтверджені розглянутою справою Київського міського територіального відділення Антимонопольного Комітету України №60-01/07.11 та прийнятим рішення яким визнано порушення з боку ТОВ «Новобудова» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку
У ході розгляду справи Відділення встановлено, що ТОВ «Новобудова»  укладало договори з мешканцями будинків, які знаходяться на його балансі та обслуговуванні, які не відповідають типовим договорам. .(Додаток  №12 до заперечення проти позову)

Щодо безпосередньо позовної заяви слід зазначити наступне.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 60 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Окрім того у відповідності до ч. 4 даної статті доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. У відповідності до ч. 1 ст. 59 суд не бере до уваги докази, які одержані із порушенням порядку встановленого законом.
У відповідності до приписів п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК позовна заява повинна містити зазначення доказів, що доводять кожну обставину.
Однак позивач не наводить в позовній заяві доказів того, що послуги надавалися і споживалися саме в тих об'ємах, що нараховані позивачем до стягнення з відповідача.
Позивач у позовній заяві посилається на ст. 322 ЦК, згідно із якою на власника майна покладено обов’язок утримання майна. А саме до такого обов’язку позивачем віднесено обов’язок по сплаті послуг за утримання будинку і прибудинкової території та комунальних послуг. Проте знову таки позивач не надає доказів, що саме цей нібито “обов’язок” має виконуватись на користь саме позивача.
У подальшому позивач посилаючись на ст. 526 зазначає, що обов’язок має виконуватись належним чином, проте позивач “забуває” зазначити, що у ЦК зобов’язальному праву відведена п’ята книга, і саме обов’язки вказані у п’ятій книзі мають виконуватись належним чином, а ст. 322 ЦК знаходиться у книзі третій “Право власності”, і це не є “зобов’язальним правом” (на ці правовідносини, у разі відсутності відповідного договору, не поширюється дія книги п’ятої ЦК).
Далі, позивач, як на підставу для стягування посилається на ст.67, 68 Житлового кодексу Української РСР, але згідно зазначеного закону ст. 67 та 68 відносяться до приміщень державного та громадського житлового фонду, оскільки знаходяться у Главі 2 “Користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду”, а як зазначено позивачем квартира відповідача належить до приватного житлового фонду. Посилання на ці статті є недоречним, оскільки зазначені статті даного закону не містять жодної інформації, яка надає право позивачу звернення до суду.
Наступне на чому слід зупинитись, то згідно із Законом України Про ліцензування певних видів господарської діяльності, діяльність по наданню послуг водопостачання і водовідведення, та постачання теплової енергії (похідною якої є послуга централізованого опалення) – це є види господарської діяльності, які потребують ліцензування. Позивачем не надано доказів наявності у нього відповідних ліцензій.
Згідно із ст. 4 ЦПК здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси осіб у визначений законом спосіб. Ст. 16 ЦК встановлені способи захисту прав та інтересів судом. Серед встановлених у ч. 2 цієї статті способів захисту цивільних прав – не має способу “стягнути заборгованість за послуги”, з якою звернувся позивач.

Окрім того у ст. 11 ЦК встановлені підстави виникнення цивільних прав і обов’язків. Так зокрема права виникають із договорів і інших правочинів (договірні зобов’язання), завдання майнової шкоди (деліктні зобов’язання) тощо. Як було зазначено вище між сторонами не було належного договору до 31.01.2012, чи іншого правочину, які встановлені як законом, так і ст. 208 ЦК тощо. Відтак права позивача відповідач міг порушити лише деліктом. Проте у позовній заяві позивач не зазначає який саме делікт мав місце у правовідносинах між сторонами. Тобто позивачем не надано жодних доказів порушення його прав відповідачем, відповідно немає що захищати у судовому порядку, а відтак немає підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст. 4, 58- 60, 120, 128 ЦПК

ПРОШУ:
1. Приєднати це заперечення до матеріалів справи
2. Відмовити ТОВ “Новобудова” у задоволенні позову частково.
3. Визначити суму нарахувань, згідно Розпоряджень КМДА, що набули чинності , фактичним обсягам спожитих послуг, згідно показникам обліку.  у відповідності до розрахунку, що надав відповідач (ДОДАТОК №13 до заперечення проти позову) та з урахуванням трирічної позовної давності, а саме визначити суму заборгованості  - у розмірі    961грн.,03коп..
 

   Позивач ________________ Звєрєв Г.А.
                     

Додатки до заперчення (справа № 753/1429/13-ц):
№1
Постанова ВСУ від 28 листопада 2011 року
2 арк.
№2
Лист головного управління юстиції від 06.02.2013 № 33/33.
2 арк.
№3
Лист головного управління юстиції від 11.06.2012 № 994/6/12-12.
2 арк
№4
1.Квітанція про про сплату ЖКП на користь ДП “Єкос” за липень 2004 року
2. Квітанція про сплату ЖКП на користь ДП “Єкос” за лютий 2002 року.
Згідно приладів обліку
1 арк.
№5
Лист до ТОВ “Новобудова”щодо проведення звірки показників лічильників ГВП і ХВП.
1 арк.
№6
Квитанції для порівняння фактичних та нарахованих позивачем обсягів споживання ЖКП.
1 арк.
№7
свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №24-1-3/2284, №24-1-3/2285.
2 арк.
№8
Рішення по справі №02/2-772/11
2 арк.
№9
Акт та доповідна щодо відключення приладів центрального опалення.
2 арк.
№10
Лист до ТОВ “Новобудова” що надання розрахунку обсягів на опалення  вісь загального користування.
1 арк.
№11
Постанова ВСУ від 20 червня 2012 року.

№12
Лист від АМКУ №24-04/607 від 07.02.12, щодо зловживання ТОВ “Новобудова” монопольним становищем.
1 арк.
№13
Розрахунок нарахувань за фактично спожиті житлово-комунальні послуги
 з урахуванням трирічної давності. чинних НПА та фактичних показників приладів обліку.


1 арк.
№14
Сплачені квитанції згідно договорів.
8 арк.
№15
Опис вкладення у цінний лист 02024204
1 арк.
№16
Цінний лист до ТОВ “Новобудова”
2 арк.


      Позивач _______________Звєрєв Г.А.

[Георгий]

Письмове пояснення №1

Письмове пояснення відповідача  №1
щодо недостовірності розрахунку “заборгованості” (додаток 10 до позовної заяви).

Використовуючи своє право надане ч. 1 ст. 27 ЦПК України відповідач має право подавати, зокрема,  письмові пояснення .

Пояснення стосуються невідповідності  “розрахунку заборгованості”:

по-перше -  вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та  Наказу Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95  “Про затвердження Положення про документальне  забезпечення записів у бухгалтерському обліку”;
Частинами другою та третьою ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зі змінами та доповненнями (далі — Закон) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже розрахунок “заборгованості” (додаток 10 до позовної заяви) не містить в собі змісту та обсягів господарських операцій, одиниць виміру господарських операцій та дати і місця складання документу.
З розрахунку “заборгованості” (додаток 10 до позовної заяви) не зрозуміло які саме обсяги послуг  надавалися та на підставі чого.
Таким чином розрахунок “заборгованості” (додаток 10 до позовної заяви) не містить в собі предмету доказування і не може бути доказом проведення позивачем господарських операцій по наданню послуг відповідачу в розумінні ч.1, ст.57 ЦПК України (докази) “Доказами є будь-які фактичні дані”, ч.1, ст.58 ЦПК України (Належність доказів) “Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування”.

по-друге — первинним документам бухгалтерського обліку, що надав відповідач (додаток №11,13 до заперечення відповідача проти позову) спростовується дані розрахунку “заборгованості” (додаток 10 до позовної заяви) в частині обсягів наданих послуг, дат проведення господарських операцій, та підстав проведення господарських операції.


Додаток: Лист Міністерства доходів і зборів України від 28.10.2013.


      Відповідач_______________Звєрєв Г.А.

[Георгий]

Письмове пояснення №2

Письмове пояснення відповідача  №2
щодо розпорядження КМДА від 30.12.1998року №2526 ().

Використовуючи своє право надане ч. 1 ст. 27 ЦПК України відповідач має право подавати, зокрема,  письмові пояснення .

Пояснення стосуються невідповідності  пункту “по-друге” Пояснення по запереченню відповідача” від 21.10.2013 , що складено представником позивача І.О. Чендакова, НПА на який це пояснення (пункт) посилається.
Позивач посилається на п.4 розпорядження КМДА  від 30.12.1998року №2526, з якого, по припущенню позивача, необхідно зрозуміти, що  Розпорядження КМДА, якими затверджені тарифи на житлово-комунальні послуги не підлягають державній реєстрації. Але це припущення позивача не знаходить свого підтвердження. А саме приписи п.5.8 розпорядження КМДА  від 30.12.1998року №2526 (на яке і посилається позивач) “Якщо на державну реєстрацію подається розпорядження про затвердження тарифів на надання послуг, до нього також додається калькуляція цих тарифів” спростовують припущення позивача про те, що Розпорядження КМДА стосовно тарифів на послуги не підлягають державній реєстрації Навпаки п.5.8 цього розпорядження встановлює порядок державної реєстрації цих НПА (які зачіпають права та інтереси громадян).


Додаток: Копія розпорядження КМДА від30.12.1998 року №2526 з супровідним листом.

[Георгий]

Письмове пояснення №3

Письмове пояснення відповідача  №3
щодо порядку обліку та порядку оплати послуг гарячого та холодного водопостачання. (далі ГВП, ХВП).

Використовуючи своє право надане ч. 1 ст. 27 ЦПК України відповідач має право подавати, зокрема,  письмові пояснення .

Пояснення стосуються невідповідності  пункту “по-третє” Пояснення по запереченню відповідача” від 21.10.2013 , що складено представником позивача І.О. Чендакова, Постанові КМУ від 21.07.2005 №630, на який це пояснення (пункт) посилається.
Позивач посилається на ч.2,п.14 , Постанови КМУ від 21.07.2005 №630 з якого, по припущенню позивача, необхідно зрозуміти, що в разі “неподання показників” лічильників ГВП та ХВП , виконавець (тобто Позивач) здійснює нарахування згідно нормативів відповідно до чинного законодавства.
Це припущення Позивача не відповідає приписам  Постанови КМУ від 21.07.2005 №630 (на яку посилається позивач). А саме:
1. Зміст  (повний)п.14  Постанови КМУ від 21.07.2005 №630 такий- “Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.
Показання квартирних  засобів  обліку  знімаються  споживачем щомісяця.”

Таким чином приписами  Постанови КМУ від 21.07.2005 №630 не встановлено обов'язок споживача “подавати показники лічильників ГВП та ХВП представнику позивача”.
Постанова КМУ від 21.07.2005 №630 встановлює наступний порядок   обліку та порядок оплати послуг гарячого та холодного водопостачання (щодо споживачів):
Згідно п.14 “Показання квартирних  засобів  обліку  знімаються  споживачем щомісяця”.
Згідно ч.2. п.30 “Споживач зобов'язаний:  оплачувати послуги в установлені договором строки;”

Договором №174-1 від 31.01.2012 між Позивачем та Відповідачем п.9 встановлено “Розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.”

Платіжними документами (Додаток №11 до заперечення відповідача проти позову) підтверджується, що відповідач діяв при обліку та  оплаті послуг  (ГВП, ХВП) згідно з приписами  Постанови КМУ від 21.07.2005 №630 та умовами договору №174-1 від 31.01.2012.

Слід зауважити, що пояснення Позивача щодо “нарахувань за надані послуги ГВП та ХВП та водовідведення”, спростовуються НПА на які позивач саме і посилається.
Додам, що термін яким користується Позивач. А саме “нарахування за надані послуги” не передбачений НПА на які позивач посилається




      Відповідач_______________Звєрєв Г.А.

[Георгий]

Письмове пояснення №4

Письмове пояснення відповідача  №4
щодо порядку а порядку оплати послуг до та після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Використовуючи своє право надане ч. 1 ст. 27 ЦПК України відповідач має право подавати, зокрема,  письмові пояснення .

Пояснення стосуються невідповідності  пункту “по-четверте” Пояснення по запереченню відповідача” від 21.10.2013 , що складено представником позивача І.О. Чендакова, Розпорядженню КМДА від 03.02.2011 №140, на який це пояснення (пункт) посилається.
Позивач посилається на п.2.6 , Розпорядження КМДА від 03.02.2011 №140, з якого, по припущенню позивача, необхідно зрозуміти, що в разі “Наявності заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за попередні періоди, на яку не укладено договір про її реструктуризацію” застосовуються тарифи, встановлені для розрахунків з населенням з оплатою останнім після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Таке припущення спростовується п. 2  Розпорядження КМДА від 03.02.2011 №140, з якого зрозуміло, що  Розпорядження КМДА від 03.02.2011 №140 в частині зокрема п.2.6 (на який посилається позивач) має рекомендаційний, а не обов'язковий характер.
 п.2 “Для переходу на розрахунки з населенням за спожиті послуги в залежності від терміну оплати останнім (не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим) рекомендувати виконавцям житлово-комунальних послуг:”

Договорами №174, 174-1 від 31.01.2013 (між Позивачем та Відповідачем) не передбачено  збільшення оплати в залежності від наявності, або відсутності “заборгованості”.




      Відповідач_______________Звєрєв Г.А.

[Георгий]

Письмове пояснення №6

Письмове пояснення відповідача  №6
щодо нарахувань 3% річних та інфляційної складової.

Використовуючи своє право надане ч. 1 ст. 27 ЦПК України відповідач має право подавати, зокрема,  письмові пояснення .

З матеріалів справи, що розглядається, фактичних та зведених даних (Додаток №13 до заперечення відповідача проти позову) сумою на яку повинно виконати нарахування 3% річних на інфляційних нарахувань є  сума 961грн. 03 коп.
Нарахування приводитися по кожному місяцю окремо після цього підсумовується.

Як правильно розрахувати суму індексу інфляції.
Для першого місяця заборгованості
Індекс інфляції дорівнює добутку (произведению рос.) всіх індексів інфляції за спірний період.
Для другого — відповідно добутку всіх індексів інфляції без першого. 
Для третього -відповідно без першого та другого і за таким алгоритмом до  останнього.
Далі після розрахунку добутків індексу інфляції за кожен місяць, відповідний індекс помножується на суму заборгованості та  від отриманого числа віднімається сума заборгованості та отримується безпосередньо сума інфляційних нарахувань за місяць. Далі всі суми інфляційних нарахувань за місяць підсумовуються — це і є сума інфляційних нарахувань.

Як правильно розрахувати суму 3% річних.
Визначається кількість місяців (наприклад 36).
Визначається процент за місяць (3% ділити на 12 місяців) дорівнює 0,25% на місяць.
Визначається сумарний процент по кожному місяцю (для першого він дорівнює 0,25% помножити на 36 = 9%, для другого 0,25*35=8,25% і за таким алгоритмом до першого місяця)
Сума 3% річних  за  місяць дорівнює  добутку заборгованості та дробу в чисельнику якої сумарний процент по кожному місяцю, а в знаменнику число 100.
Сума нарахувань за спірний період є сума вирахуваних за кожен місяць

Таким чином сума інфляційних нарахувань складає — 30грн. 61 коп.,
                       сума 3% річних -  58грн. 68 коп.



Додаток — таблиця нарахувань інфляційних та 3% річних
   



   Відповідач_______________Звєрєв Г.А.