Державний герб України
У Х В А Л АІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2014 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Горелкіної Н.А., суддів: Євтушенко О.І., Касьяна О.П., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Верстат-3» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 25 березня 2014 року,
в с т а н о в и л а:У січні 2013 року Житлово-будівельний кооператив «Верстат-3» (далі − ЖБК «Верстат-3») звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що ОСОБА_6 є споживачем житлово-комунальних послуг, які надає ЖБК «Верстат-3», проте відповідачка нерегулярно та не у повному обсязі сплачує за фактичне споживання житлово-комунальних послуг, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 18 048 грн 98 коп. Просив стягнути з ОСОБА_6 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 18 917 грн 46 коп., інфляційні втрати у розмірі 1887 грн 07 коп. та 3 % річних від простроченої суми боргу у розмірі 1063 грн 18 коп.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ЖБК «Верстат-3» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 18 917 грн 46 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 березня 2014 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року змінено, зменшено розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги, що підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь ЖБК «Верстат-3», до 16 166 грн 76 коп. У іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачка є споживачем житлово-комунальних послуг, які надає ЖБК «Верстат-3», проте не оплачує їх у повному обсязі, на вимогу щодо добровільного погашення заборгованості не відповідає. Позивач просив поновити строк позовної давності та стягнути заборгованість за період з 2010 року по липень 2012 року.
Апеляційний суд, погоджуючись із судом першої інстанції в частині обов'язку ОСОБА_6 оплатити житлово-комунальні послуги, змінив розмір суми заборгованості, яка підлягає стягненню.
Із такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.
За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Вказані вимоги судами не дотримано.
Статтями 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком виконавця є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.
Згідно зі ст. 68 ЖК Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідних територіальних громад; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Судами встановлено, що ОСОБА_6 зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 та є споживачем житлово-комунальних послуг, які надає ЖБК «Верстат-3».
07 грудня 2011 року ОСОБА_6 направлено вимогу про необхідність погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 травня 2012 року скасовано судовий наказ Святошинського районного суду м. Києва від 3 квітня 2012 року за заявою ЖБК «Верстат-3» про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за житлово-комунальні послуги з тих підстав, що сума заборгованості нарахована без урахування показників приладу обліку споживання холодної та гарячої води.
Заперечуючи щодо позову, ОСОБА_6 посилалась на те, що в її квартирі встановлені прилади обліку гарячої та холодної води, а також на те, що заборгованість за водопостачання у неї відсутня.
Крім того, ОСОБА_6 посилалась на те, що за період з січня 2010 року по 2012 рік нею оплачені комунальні послуги, на підтвердження цього вона посилалась на відповідні докази, зазначаючи, що дані щодо наявність заборгованості, наведені ЖБК «Верстат-3» у позовній заяві, не відповідають дійсності.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди на порушення вимог ст. ст. 212−214 ЦПК України належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог у частині визначення розміру заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги не встановили та не перевірили розрахунки з оплати комунальних послуг, а саме: перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо. Крім того,
суди не перевірили заперечень відповідачки щодо оплати нею послуг з надання водопостачання на підставі показників приладів обліку, тоді як судовий наказ про стягнення заборгованості з ОСОБА_6 скасований саме з цієї підстави.За таких обставин судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 333, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 25 березня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.А. Горелкіна Судді: О.І. Євтушенко Ю.Г. Іваненко О.П. Касьян О.М. Ситнік
http://reyestr.court.gov.ua/Review/40244971
