Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Ухвала

іменем   україни

8 жовтня 2014 року                                                                              м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого      Дьоміної О.О.,   

       

суддів:              Амеліна В.І.,                 Коротуна В.М.,

                         Дем'яносова М.В.,       Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Успіх-2007» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та визнання договору укладеним, за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) «Успіх-2007» звернулось до суду з указаним позовом, обґрунтувавши свої вимоги тим, що у відповідачів, які є власниками квартири АДРЕСА_1, який перебуває на балансі та в управлінні ОСББ «Успіх-2007», виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 4 960 грн 07 коп. за період з листопада 2009 року до жовтня 2012 року включно, відповідачі систематично отримували та користувались житлово-комунальними послугами, які надавало ОСББ «Успіх 2007» на підставі укладених договорів з виробниками та виконавцями житлово-комунальних послуг, однак

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не сплачували кошти за користування цими послугами, у зв'язку з чим у останніх виникла указана сума заборгованості.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як власники квартири, не уклали договір відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя.

Посилаючись на наведене, просили стягнути з відповідачів на

свою користь указану суму заборгованості та зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укласти вказаний договір.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2014 року позовні вимоги ОСББ «Успіх-2007» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь

ОСББ «Успіх-2007» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 4 960 грн 07 коп. та 900 грн витрат на правову допомогу .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Визнано укладеним договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року за № 529.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСББ «Успіх-2007» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь

ОСББ «Успіх-2007» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 3 741 грн 15 коп. та 900 грн на правову допомогу.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що відповідачі користуються послугами позивача, але не сплачують їх в повному обсязі, а тому з них підлягає стягненню заборгованість за послугам з утримання будинку та прибудинкової території та з централізованого опалення.

Крім того, визнаючи укладеним договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі відмовляються від укладення обов'язкового договору для регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг, запропонований проект якого відповідає типовому.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції було помилково включено до суми заборгованості відповідачів перерахунок боргу з березня до жовтня 2012 року у розмірі

949 грн 78 коп., оскільки за нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг споживач зобов'язаний здійснити оплату не пізніше певної дати місяця, що настає за розрахунковим.

Також, суд апеляційної інстанції посилався на відсутність доказів звернення відповідачів з претензіями щодо надання неякісних послуг, на чинність рішення загальних зборів ОСББ «Успіх-2007», яким вирішено перейти на оплату послуг за опалення протягом року за фіксованими тарифами, встановленими КМДА № 1222 від 29 грудня 2010 року, а також на невідповідність запропонованого позивачем відповідачам договору про надання послуг Наказу Держкомунгосп від 27 серпня 2003 року № 141.

Однак висновки судів першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам матеріального закону та зроблені при неповному з'ясуванні обставин справи.

Судами встановлено, що обслуговування та утримання будинку

АДРЕСА_1 здійснюється ОСББ «Успіх - 2007».

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках є співвласниками квартири № 13 за вказаною адресою (а.с.10).

ОСББ «Успіх-2007» нараховувало відповідачам щомісяця, починаючи з листопада 2009 року, плату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, з березня 2012 року за послуги з опалення, однак останні в повному обсязі не сплачували кошти за вказані послуги, внаслідок чого у них виникла заборгованість.

Між сторонами, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 як власниками житлового приміщення та ОСББ «Успіх-2007» як управителем, договір про надання указаних послуг не укладався.

1 січня 2008 року між позивачем та СВП «Енергозбут Київенерго» було укладено договір про постачання теплової енергії у гарячій воді для потреб опалення та для гарячого водопостачання (а.с.14-15).

Згідно наведеного у ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» понятійно-категоріального апарату, балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Утриманням будинків і прибудинкових територій є господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно з ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання після набуття статусу юридичної особи може: прийняти на власний баланс весь житловий комплекс; за договором з попереднім власником залишити його балансоутримувачем усього житлового комплексу або його частини; укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут якої передбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини. Балансоутримувач забезпечує управління житловим комплексом.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та житлової політики.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир, приміщень зобов'язані укласти договір про обслуговування та оплату комунальних послуг з управителем незалежно від членства в об'єднанні. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку. Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Також ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено основні обов'язками споживача теплової енергії, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Однак, відсутність відповідного договору не є підставою для

не стягнення заборгованості за послуги опалення, оскільки згідно зі

ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є надання послуг та їх отримання відповідачем.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачі неодноразово звертались до позивача із заявами про відновлення теплопостачання, затвердження тарифів та переліку послуг, надання актів про причину аварії (а.с. 103-105, 107 том. 1).

Пунктом 2.2 Статуту ОСББ «Успіх-2007» передбачено, що завданням та предметом діяльності об'єднання є належне утримання будинку та прибудинкової території, забезпечення членів об'єднання житлово-комунальними та іншими послугами належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Проте, з відповіді ОСББ «Успіх-2007» від 11 лютого 2009 року

№ 55 вбачається, що останнім покладено відповідальність за аварію, яка сталась 13 грудня 2008 року у квартирі АДРЕСА_1, на її власників,у зв'язку з тим, що утримання аварійних служб не передбачено структурою ОСББ та відсутній належним чином оформлений акт про введення експлуатацію системи опалення за вказаною адресою.

Згідно з п. 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 до обов'язків виконавця відноситься: утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт; звільняти від плати за послуги у разі їх ненадання та виплачувати компенсацію за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт; проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання їх, надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визначеному договором;

Із довідки про нарахування та оплату по особовому рахунку

вбачається, що у власників квартири № 13 існує заборгованість у розмірі 4 960 грн 07 коп. за період з листопада 2009 року до жовтня 2012 року, в яку включено перераховану суму минулих періодів у розмірі 949 грн 78 коп., а також, початком нарахування оплати за опалення є березень 2012 року

а.с. 12 том 1).

Відповідно до реєстру оплат по рахунку № 1013 та квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг та інших послуг, включено щомісячну суму у розмірі 28 грн 88 коп., як інші витрати ОСББ «Успіх-2007».

Крім цього, із наданих суду квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг вбачається, що опалення за березень 2012 року становить 270 грн 61 коп., а за квітень 2012 року - 248 грн 06 коп., проте, як за травень - вересень 2012 року нараховувалась однакова сума за ці ж послуги у розмірі 161 грн 51 коп., на що суд першої та апеляційної інстанції не звернули увагу (а.с. 98, 155-157 том 1).

Враховуючи викладене суд першої та апеляційної інстанції належним чином не перевірили чи надавались відповідачам належні послуги з утримання будинку, чи були останні звільнені від оплати за послуги у разі їх ненадання або компенсовані за перевищення строків проведення аварійно-ремонтних робіт, чи проводив позивач перерахунок розміру плати за період відсутності теплопостачання, за які саме послуги позивач нарахував щомісячну оплату у розмірі 28 грн 88 коп. та у зв'язку з чим змінювалась сума за опалення у березні та квітні 2012 року.

Також, 2 червня 2014 року до касаційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було додано клопотання про долучення до матеріалів справи акту голови правління ОСББ «Успіх-2007» Ставицького В.М., у якому зазначено, що 13 грудня 2008 року відбулась аварія у системі центрального опалення та на прохання співвласників квартири головою правління

ОСББ «Успіх-2007» Ставицьким В.М. було перекрито подачу теплоносія у квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили наданий розрахунок стягуваної суми; не вказали, за який період стягується заборгованість; не встановили обсягу та видів житлово-комунальних послуг, які фактично надавались ОСББ «Успіх-2007» відповідачам; не перевірили розрахунку вартості таких послуг; не встановили розмір цін/тарифів на комунальні послуги, з яких виходив позивач, нараховуючи заборгованість; не з'ясували спосіб і порядок затвердження розміру цін/тарифів на комунальні послуги.

Отже, враховуючи викладене, суд першої та апеляційної інстанції на порушення вимог ч. 4 ст. 10, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 137 ЦПК України не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, чим допустили порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до викладених обставин судові рішення не можуть залишатися в силі, оскільки ухвалені з неправильним застосуванням

норм матеріального права та порушенням норм процесуального

права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому згідно з

ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасування з направленням справи

на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна   Судді:   В.І. Амелін    В.М. Дем'яносов    В.М. Коротун    О.В. Ступак

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40887387

[Перо]

Державний герб України

У х в а л а

іменем  україни

15 жовтня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого      Кузнєцова В.О.,   

суддів:                 Мартинюка В.І.,          Наумчука М.І.,                             

Мостової Г.І.,                                          Остапчука Д.О.,-       

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будівельник-28» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги та послуги з утримання будинку й прибудинкової території, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 28 травня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У  січні 2014 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будівельник-28» (далі - ОСББ «Будівельник-28») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги та послуги з утримання будинку і прибудинкової території.

В обґрунтування позову ОСББ «Будівельник-28» зазначало, що відповідач є власником чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1.

Вказаний будинок обслуговується ОСББ «Будівельник-28», яке створено 25 грудня 2010 року.

Запуск внутрішніх систем будинку та нарахування плати мешканцям квартир провадиться на підставі укладених об'єднанням договорів із КП «Чернівціводоканал» від 18 березня 2011 року, з ПАТ ЕК «Чернівці-обленерго» від 19 травня 2011 року та фірмою «Альтфатер Чернівці» від

1 жовтня 2012 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3, будучи власником вищевказаної квартири, жодних внесків та інших платежів, передбачених укладеними договорами та статутом об'єднання, до дня звернення до суду не вносила, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 5 146 грн

17 коп., ОСББ «Будівельник-28» просило позов задовольнити та стягнути з відповідача зазначену заборгованість.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 3 березня 2014 року позов ОСББ «Будівельник-28» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача 785 грн. 87 коп. заборгованості за комунальні послуги та за послуги з утримання будинку й прибудинкової території. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 28 травня

2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від

3 березня 2014 року скасовано, позов ОСББ «Будівельник-28» задоволено частково, стягнуто з відповідача 2 650 грн заборгованості за комунальні послуги та за послуги з утримання будинку й прибудинкової території. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі   ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду Чернівецької області від 28 травня 2014 року скасувати та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від

3 березня 2014 року, що було помилково скасовано, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції визначив суму заборгованості з оплати комунальних послуг та витрат на утримання будинку й прибудинкової території наступним чином:

за період з квітня 2011 року до жовтня 2012 року включно в розмірі 61 грн

37 коп. (як зазначено в рішення суду, вказану суму заборгованості відповідач визнала, оскільки користувалася електричною енергією, отримувала послуги з вивозу сміття, загальне освітлення); за період з листопада 2012 року до грудня 2013 року включно в розмірі 724 грн 50 коп. (16 листопада 2012 року відповідач набула права власності на квартиру АДРЕСА_1), а всього 785 грн 87 коп.

При цьому судом першої інстанції не прийнято до уваги нараховані відповідачеві внески на утримання будинку та прибудинкових територій оскільки остання не вступила до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що відповідач з часу набуття права власності на квартиру, а саме - з листопада 2012 року, повинна була сплачувати комунальні послуги та послуги з утримання будинку й прибудинкової території в повному обсязі, через несплату яких і виникла заборгованість, що має бути стягнута на користь позивача, а також щомісячні внески на оплату витрат на утримання адміністрації та службового приміщення ОСББ «Будівельник-28».

Проте погодитися з висновком апеляційного суду не можна з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» власник - член об'єднання, зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні платежі, та згідно з ч. 9 ст. 22 зазначеного Закону несе відповідальність за своєчасність їх здійснення на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором.

Вищевказане узгоджується із положеннями ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за якими споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1, ч. 2 ст. 14, чч. 1-3 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов

проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків  і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами  місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених  законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Відповідно до ч. 3, 4 п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня

2011 року № 869 «Про забезпечення підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» з власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.

Частиною 2 п. 2 Порядку передбачено, що тарифи на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням послуг згідно з додатком до цього Порядку.

За правилами ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників

приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.

Статтею 9 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що членом об'єднання може бути фізична чи юридична особа, яка є власником квартири (квартир) або приміщення (приміщень) у багатоквартирному будинку.

Членство в об'єднанні є добровільним і може набуватися одночасно зі створенням об'єднання при проведенні установчих зборів, а також індивідуально, на основі письмової заяви, в будь-який момент його існування.

Власники приміщень, розташованих у межах одного житлового

комплексу, які не є членами об'єднання, можуть укладати з об'єднанням угоди про співпрацю та дії у спільних інтересах.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 цього Закону відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі діючого законодавства. Укладення Договору між власником окремого приміщення житлового комплексу (ОСББ) та ОСББ є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні. У разі відмови власника приміщення в ОСББ укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна й відповідної частки загального майна, ОСББ має право звернутися до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вбачається, що відмова співвласника ОСББ  від укладання договору, від оплати рахунків або несплати рахунків не допускається.

Судом установлено, що 6 січня 2011 року виконавчим комітетом Чернівецької міської ради зареєстровано ОСББ «Будівельник-28».

8 жовтня 2012 року актом прийому-передачі закінчену будівництвом чотирикімнатну квартири  АДРЕСА_1, згідно з умовами договору будівельного підряду від 14 вересня 2010 року, підрядник - товариство з обмеженою відповідальністю будівельна фірма «Чернівціжитлобуд» (далі - ТОВ БФ «Чернівціжитлобуд») здав, а замовник - ОСОБА_3, прийняла в особисту власність. 

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 739/22 від 13 листопада 2012 року затверджено акт здачі будинку в експлуатацію.

На підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13 листопада 2012 року за № 739/22, ОСОБА_3 оформила право власності на чотирикімнатну квартири  АДРЕСА_1, загальною площею 130 кв. м і отримала свідоцтво про право власності на нерухомість.

Будинок № 28 обслуговується ОСББ «Будівельник-28».

Заперечуючи проти позову, зокрема проти наявності заборгованості зі сплати комунальних послуг і послуг з утримання будинку та прибудинкової території, ОСОБА_3 зазначала, що вона не є членом ОСББ «Будівельник-28», оскільки вступний внесок не сплачувала, заяви про вступ не писала й не числиться у списку членів об'єднання, у квартирі АДРЕСА_1 ні вона, ні члени її сім'ї не проживають і не зареєстровані, а відтак - не отримують і не споживають ніяких послуг, за які, на думку позивача, мають сплачувати кошти.

Крім того, ОСОБА_3, посилаючись на викладене, вказувала, що відсутні передбачені законом підстави для стягнення з неї щомісячних внесків на оплату витрат на утримання адміністрації та службового приміщення ОСББ «Будівельник-28».

Крім того, відповідач посилалася на те, що між нею та позивачем, з вини останнього, взагалі не укладено ні договору про співпрацю, ні будь-яких інших договорів, які б регулювали відносини між сторонами щодо надання комунальних послуг і послуг з утримання будинку й прибудинкової території та їх оплати.

Проте, у порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначене вище уваги не звернув; вказаних вимог закону не врахував; не з'ясував фактичних обставин справи щодо заявлених вимог: не встановив, чи передавався будинок, розташований за адресою:

АДРЕСА_1, на баланс ОСББ «Будівельник-28» та коли відбулась така передача, й з урахуванням цього, не визначився, з якого моменту ОСББ «Будівельник-28» набуло права вимоги за вказаним позовом та чи мало ОСББ «Будівельник-28» правові підстави ставити питання про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за комунальні послуги та послуги з утримання будинку і прибудинкової території, посилаючись на

п. 10 договору будівельного підряду від 14 вересня 2010 року, укладеного між останньою та ТОВ БФ «Чернівціжитлобуд».

Також апеляційний суд не визначився, які правовідносини сторін випливають із встановлених у справі обставин; не встановив статус ОСББ «Будівельник-28», а саме: чи є воно виробником або постачальником послуг і, відповідно, не визначився з тим, який договір мали укласти сторони, крім іншого, з урахуванням того, що відповідач не є членом ОСББ; не з'ясував, які види комунальних послуг та послуг з утримання будинку і прибудинкової території повинна сплачувати відповідач, якщо у належній їй квартирі

АДРЕСА_1 ніхто не проживає.

Крім того, частково задовольняючи позов, апеляційний суд не перевірив, ким були затверджені тарифи, про стягнення заборгованості по оплаті яких подано позов, чи затверджувались вони органом місцевого самоврядування, як це передбачено законодавством, не врахували того, що всупереч наведеним вище положенням закону позивач не надав суду розрахунок тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій окремо по будинку АДРЕСА_1, тобто суди не зазначили дійсних тарифів за надані послуги, з розрахунку яких має визначатися сума заборгованості та не врахували при цьому заперечень відповідача з цього приводу.

Колегія суддів, ураховуючи вищевикладене, дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій допущено порушення норм матеріального та

процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 28 травня

2014 року скасувати.

Справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будівельник-28» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги та послуги з утримання будинку і прибудинкової території передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                            В.О. Кузнєцов

Судді:                                                                                                                             В.І. Мартинюк

Г.І. Мостова

М.І. Наумчук             

Д.О. Остапчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40997619

[Перо]

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 жовтня 2014  року                                           м. Київ

                            Колегія суддів судової палати у цивільних справах

                 

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

                                          кримінальних справ у складі:

головуючого:         Кузнєцова В.О., суддів:Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,-розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорноморська Рів'єра», Комінтернівського району електричних мереж  Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Одесаобленерго», філії «Інфоксводоканал» товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів'єра» про зобов'язання заключити договори щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення, користування електричною енергією, за зустрічним позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорноморська Рів'єра» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по утриманню будинку та будинкової території, за касаційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 лютого 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2014 року, 
   
в с т а н о в и л а :       

У травні 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорноморська Рів'єра» (далі - ОСББ «Чорноморська Рів'єра»), Публічного акціонерного товариства енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» (далі -ПАТ ЕК «Одесаобленерго», Філії «Інфоксводоканал» ТОВ «ІНФОКС», Обслуговуючого кооперативу «Чорноморська Рів'єра» та з урахуванням уточнених позовних вимог просила: зобов'язати Філію «Інфоксводоканал» ТОВ «ІНФОКС» укласти з нею договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення, в редакції Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року; зобов'язати ВАТ «ЕК Одесаобленерго» укласти з нею договір про користування електричною енергією, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1357 від 26 липня                  1999 року; зобов'язати відповідачів, Філію «Інфоксводоканал» ТОВ «ІНФОКС»,                  ОК «Чорноморська Рів'єра», ОСББ «Чорноморська Рів'єра» укласти сервітут на використання Філією «Інфоксводоканал» ТОВ «ІНФОКС» мереж водопроводу з надання послуг безпосередньо ОСОБА_6; зобов'язати ВАТ «ЕК Одесаобленерго», ОК «Чорноморська Рів'єра» укласти сервітут на використання ВАТ «ЕК Одесаобленерго» електромереж для надання послуг електропостачання                   ОСОБА_6

В лютому 2013 року  ОСББ « Чорноморська Рів'єра» подало зустрічний позов до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення суми заборгованості на утримання будинку і прибудинкової території. З урахуванням уточнених позовних вимог                                  ОСББ «Чорноморська Рів'єра»» просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за утримання будинку і прибудинкової території в сумі                     17 279,30 грн. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані  тим, що позивач за первісним позовом ОСОБА_6, яка є власником квартири АДРЕСА_1 нарівні з іншими власниками квартир користується комунальними послугами, що надаються в її квартиру, але платежі здійснює нерегулярно, станом на 01 вересня 2013 року сума заборгованості склала 17 279, 30 грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2014 року, у задоволені позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено, зустрічний позов ОСББ «Чорноморська Рив'єра» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 ОСОБА_7 на користь ОСББ «Чорноморська Рів'єра» заборгованість у сумі 17 279, 30 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі  ОСОБА_6 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСББ «Чорноморська Рів'єра» відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі  ОСОБА_7 просить ухвалені у справі судові рішення в частині зустрічних позовних вимог скасувати та закрити провадження у справі, відмовити в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги  підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з положень ст. 68 ЖК України, ст. 629 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом надаються відповідачам житлово-комунальні послуги у обсязі та за тарифами встановленими умовами договору, які останні зобов'язані сплачувати належним чином.

Проте повністю погодитись з такими висновками судів не можна з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 серпня 2005 року належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 75               т. 1).

Із матеріалів справи вбачається, що утримання будинків і прибудинкової території, зокрема будинку АДРЕСА_1 здійснюється ОСББ «Чорноморська Рів'єра».

27 грудня 2010 року між ОК «Чорноморська Рів'єра» та ОСББ «Чорноморська Рів'єра» укладено договір №18-ВС/ВО на повернення ВЕР, за умовами якого об'єктом є АДРЕСА_1, які знаходяться в Комплексі жилого, рекреаційного та оздоровчого призначення «Чорноморська Рів'єра».

30 липня 2009 року між ВАТ ЕК «Одесаобленерго» (постачальник) та              ОСББ «Чорноморська Рів'єра» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії  №К-858, відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання  та точках продажу визначені додатком «Графік зняття показів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

01 січня 2010 року між ОСББ «Чорноморська Рів'єра» та ОСББ «№4» укладено договір №1 про організацію господарської діяльності з обслуговування прибудинкової території, предметом якого є забезпечення господарської діяльності з утримання жилих споруд, будівель та громадських територій (прибирання громадської території, санітарно-технічне обслуговування) освітлення місць загального користування та поточний ремонт, а також вивезення побутових відходів. Договір діяв до 3 грудня  2010 року. Такий же договір був укладений між тими ж сторонами 04 січня 2011 року та діяв до 31 грудня 2011 року.

01 січня 2013 року між ОСББ «Чорноморська Рів'єра» та ОСББ «№4» було укладено договір про надання житлово-комунальних послуг та послуг з утримання місць загального користування ОСББ №4.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (далі - постанова № 529).

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону                 №1875-IV від 24 червня 2004 року, постанови № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року.

Разом з тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, ст. ст. 3-5 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Проте, сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджено типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до положень ст. 162 ЖК УРСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирноо будинку» передбачено, що за наявності технічної можливості проведення поквартирного обліку споживання водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інших послуг власники жилих і нежилих приміщень можуть перераховувати кошти безпосередньо на рахунки підприємств, організацій, які надають ці послуги, за відповідними тарифами для кожного виду послуг у порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог ст. 360 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог дійшов вірного та ґрунтовного висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений вимогами цивільного законодавства.

Вирішуючи спір по суті зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 212-215 ЦПК України, не визначився належним чином з характером спірних правовідносин, не звернув уваги на зазначені вище норми матеріального права, не дослідив наявні у справі докази, зокрема, стягуючи заборгованість з відповідачів за зустрічним позовом за надані житлово-комунальні послуги та обслуговування прибудинкової території, не з'ясував за який саме період виникла заборгованість у відповідачів, не звернув уваги та не надав належної оцінки квитанціям, які містяться в матеріалах справи (а.с. 6-15 т. 2) щодо сплати відповідачами наданих послуг. Суд першої інстанції не перевірив з якого часу позивач набув право на отримання оплати за житлово-комунальні послуги, хто є отримувачем таких послуг, чи є відповідачі членами якогось із об'єднань співвласників будинку.

Суд першої інстанції, задовольняючи зустрічні позовні вимоги  в повному обсязі не перевірив належним чином розрахунків позивача за період з 2009 до 2012 року,  взявши до уваги лише довідки-розрахунки (а.с. 83-86 т. 1) із зазначенням тарифів, не перевіривши з чого такі тарифи складаються, на підставі яких документів вони діють. При цьому, суд першої інстанції не з'ясував, які саме послуги надавались відповідачам за зустрічним позовом, в якому обсязі, на рахунки яких підприємств вносилась плата за користування такими послугами.     

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд в порушення ст. 303, 315 ЦПК України, не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги відповідача, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення в частині зустрічних позовних вимог не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 лютого  2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2014 року в частині первісних позовних вимог ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 лютого  2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2014 року в частині зустрічних позовних вимог скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 лютого  2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2014 року в частині первісних позовних вимог залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий    В.О. Кузнєцов Судді:                                                                                   Т.Л. Ізмайлова   В.І. Мартинюк   Г.І. Мостова М.І. Наумчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/41111613

[Перо]

Державний герб України

                                        Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня  2015 рокум. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                                   Касьяна О.П.,

суддів:                            Амеліна В.І.,          Дербенцевої Т.П.,

                                        ОстапчукаД.О.,    Савченко В.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Берегиня» про захист прав споживачів у сфері надання житлово-комунальних послуг та відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Берегиня» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги із утримання будинку та прибудинкової території, відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 березня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  звернулись до суду із позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ «Берегиня») про захист прав споживачів у сфері надання житлово-комунальних послуг та відшкодування моральної шкоди.

У березні 2014 року ОСОБА_6 вибув із судового процесу у зв'язку із його смертю, а його правонаступники і позивачі у справі ОСОБА_3,             ОСОБА_4, ОСОБА_5, змінивши та доповнивши заявлені позовні вимоги             12 червня 2012 року, 24 вересня 2014 року і 25 вересня 2014 року, остаточно просили суд зобов'язати ОСББ «Берегиня» надавати житлово-комунальні послуги, які не надаються, та стягнути з відповідача на їх користь:                         41, 65 грн майнової  шкоди, пов'язаної із залиттям їхньої квартири нечистотами; 180 грн майнової шкоди через залиття їхньої квартири гарячою водою із системи опалення; стягнути з ОСББ «Берегиня» заподіяну їм моральну шкоду у розмірі по 1 грн за кожен з випадків такого залиття.

ОСББ «Берегиня» звернулось до суду із зустрічним позовом до                     ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. З урахуванням доповнень і змін до цих вимог зустрічний позивач остаточно просив стягнути борг станом на 01 жовтня               2014 року у розмірі 2 164,08 грн, майнові та моральні збитки у розмірі                                2 000 грн, а також судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом даної справи на загальну суму 1 111, 30 грн, що складаються з витрат на правову допомогу та сплаченого судового збору.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від               25 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17 березня 2015 року, у задоволені позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист прав споживачів у сфері надання житлово-комунальних послуг та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Позов ОСББ «Берегиня» про стягнення заборгованості за послуги із утримання будинку та прибудинкової території, відшкодування моральної шкоди частково задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4,                       ОСОБА_5 в рівних частках на користь ОСББ «Берегиня» 2 164,08 грн заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, 1 000 грн витрат на правову допомогу та 111,30 грн судових витрат, всього 3 275,38 грн.  В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні їх позову, а також в частині задоволення позову ОСББ «Берегиня» та в частині стягнення витрат на правову допомогу, в частині вирішення питання про судовий збір, ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

У справі встановлено, що ОСББ «Берегиня» є балансоутримувачем будинку по АДРЕСА_1, у якому квартира № 1 належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

За змістом ст.  1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) -  власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст.  24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  балансоутримувач зобов'язаний забезпечити належні експлуатацію та  утримання  майна,  що перебуває на його балансі.

За ч. ч. 1, 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»,  об'єднання   створюється  для  забезпечення  і  захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та   використання  спільного   майна,   забезпечення  своєчасного

надходження коштів для   сплати  всіх  платежів,  передбачених законодавством та статутними документами. Основна  діяльність  об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію  прав  співвласників  на володіння та користування  спільним  майном  співвласників,  належне  утримання багатоквартирного  будинку  та  прибудинкової  території, сприяння співвласникам  в  отриманні  житлово-комунальних  та  інших послуг належної  якості  за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов'язане: забезпечувати належний санітарний,  протипожежний і технічний

стан спільного майна, що належить співвласникам; забезпечувати  дотримання  інтересів  усіх  співвласників при встановленні    умов   і   порядку   володіння,   користування   і розпорядження  спільною  власністю,  розподілі  між співвласниками витрат  на  експлуатацію та ремонт спільного майна.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, визначений  п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якому кореспондує право балансоутримувача стягувати прострочені платежі із осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг.

Вимоги ст. ст. 60, 179, 213, 214, 301 ЦПК України зобов'язують суд з'ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею  61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях                          (ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відмовляючи ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вимозі про відшкодування 180 грн вартості ремонтних робіт щодо заміни частини трубопроводу, суд першої інстанції виходив із того, що із  висновків проведеної експертизи не вбачається, що така заміна проведена через розрив труби з вини відповідача.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд зазначав, що причинного зв'язку між фактом заміни трубопроводу теплопостачання в бетонному перекритті між підвалом будинку і в квартирі позивачів та діями чи бездіяльністю ОСББ не встановлено.

Експерт у своєму висновку визначив, що замінена частина трубопроводу теплопостачання зворотної подачі теплоносія є частиною внутрішньобудинкової системи централізованого опалення у житловому  будинку.

Апеляційний суд не встановив, чи не покладається у такому разі обов'язок із ремонту інженерного обладнання  у будинку по АДРЕСА_1 на ОСББ «Берегиня» з огляду на зміст наведених положень  Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статут ОСББ «Берегиня», який у матеріалах справи відсутній та судом не досліджений.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3,  ОСОБА_4,                ОСОБА_5 в іншій частині, суди на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи, належної оцінки здобутих доказів та з урахуванням змісту вимог і заперечень сторін щодо предмета доказування,  дійшли висновку про недоведеність позивачами обставин надання їм послуг із утримання будинку та прибудинкової території не у повному обсязі, зменшення якості цих послуг, недоведеність неналежного утримання будинку ОСББ, що призвело б до залиття квартири нечистотами.

За  вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У цій частині справу вирішено із додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду. Не наведено у касаційній скарзі доводів щодо незаконності оскаржуваних судових   рішень    в   частині   вирішення     позову   ОСОБА_3, ОСОБА_5

ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди.   Підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині немає.

Однак не можна погодитися  з висновками суду в частині вирішення позову ОСББ «Берегиня» щодо стягнення заборгованості по сплаті за послуги за утримання будинку та прибудинкової території та в частині вирішення питання витрат за правову допомогу, стягнення судового збору. 

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій частині, апеляційний суд допустив порушення вимог ст. ст. 60, 212,  213, 214, 303, 315 ЦПК України щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Залежно    від   порядку   затвердження   цін/тарифів   на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група -  житлово-комунальні послуги,  ціни/тарифи  на які затверджують   спеціально  уповноважені  центральні  органи виконавчої влади; 2) друга група - житлово-комунальні послуги,  ціни/тарифи  на які  затверджують  органи  місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги,  ціни/тарифи  на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). Ціни/тарифи  на  комунальні послуги та послуги з утримання будинків  і  споруд  та  прибудинкових  територій   формуються   і затверджуються  органами  виконавчої  влади  та органами місцевого самоврядування  відповідно  до   їхніх   повноважень, визначених законом                  (ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Надані позивачем розрахунки заборгованості (а. с. 145-146) не відображають переліку наданих відповідачу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, структуру ціни/тарифу на ці послуги.

Судом не перевірена відповідність застосованих ОСББ «Берегиня» при розрахунках цін/тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій тим, що затверджуються  органом місцевого самоврядування для надання на відповідній території (наявне у матеріалах справи (а. с. 44-45) рішення Стебницької міської ради Львівської області від                27 січня 2009 року № 5).

Крім того, погоджуючись із висновками суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь                            ОСББ «Берегиня» 1 000 грн витрат на правову допомогу, апеляційний  суд виходив із того, що такі витрати пов'язані з оплатою правової допомоги фахівця у галузі права.

За частинами 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 47 цього Кодексу  учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Згідно із ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Така особа має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

ОСОБА_7 представляв інтереси ОСББ «Берегиня» на підставі договору про надання правової допомоги від 12 червня 2010 року (а. с. 76). Суд не постановляв ухвалу  про допуск до участі у справі ОСОБА_7 як  особи,  яка  надає  правову  допомогу, що вимагає ст. 56 ЦПК України. Крім того, за змістом п. 4.4. договору про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката визначається сторонами в окремому дорученні. Такого доручення, що визначав би розмір плати за надання правової допомоги, як і доказів фактичного понесення цих витрат ОСББ «Берегиня» (документальне підтвердження сплати суми у розмірі 1 000 грн) матеріали справи не містять.

На зазначені обставини апеляційний суд уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про стягнення із ОСОБА_3, ОСОБА_4,                       ОСОБА_5 на користь  ОСББ «Берегиня» 1 000 грн у якості витрат на правову допомогу.

Крім того, заявляючи позов, ОСББ просило стягнути витрати понесені у зв»язку із винесенням судового наказу. Стягуючи з відповідачів за зустрічним позовом на користь ОСББ 111,30грн., суд першої інстанції зазначив, що це понесені ОСББ витрати по судовому збору, не перевіривши цільове призначення вказаного платежу та наявність документа про сплату, на що також не звернуто уваги апеляційним судом.

В частині відмови у позові ОСББ про відшкодування моральної шкоди  судові рішення не оскаржуються.

Враховуючи викладене, постановлена апеляційним судом ухвала підлягає скасуванню у частині вирішення первісного позову про відшкодування вартості ремонтних робіт щодо заміни частини трубопроводу, позову ОСББ «Берегиня»  про стягнення заборгованості та в частині  стягнення витрат на правову допомогу, в частині вирішення питання про стягнення судового збору з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, із передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338, 344, 345  ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 березня 2015 року скасувати у частині вирішення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Берегиня» про відшкодування вартості ремонтних робіт щодо заміни частини трубопроводу, у частині  зустрічного позову об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Берегиня» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги із утримання будинку,  прибудинкової території та у частині стягнення витрат на правову допомогу, в частині вирішення питання про стягнення судового збору, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                   О.П. Касьян

Судді:                                                                                              В.І. Амелін

                                           

                                                                                                        Т.П. Дербенцева

                                                                                                         Д.О. Остапчук

                                                                                                         В.О. Савченко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/54762951

[Перо]

Державний герб України

У Х В А Л А

іменем  україни

05 жовтня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого     Ткачука О.С.,

суддів:                 Висоцької В.С.,          Іваненко Ю.Г.,

УмновоїО.В.,             Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом житлово-будівельного кооперативу «Моряк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року житлово-будівельний кооператив «Моряк» (далі - ЖБК «Моряк») звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він надає житлово-комунальні послуги мешканцям будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що з січня 2006 року вони не в повному обсязі оплачують отримані житлово-комунальні послуги, у результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 5 630 грн. 15 коп., яку вони, незважаючи на вимоги, не погасили, позивач просив стягнути з відповідачів зазначену заборгованість.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2015 року у задоволенні позову ЖБК «Моряк» відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2016 року рішення районного суду скасовано. Позов ЖБК «Моряк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ЖБК «Моряк» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 5 418 грн. 60 коп. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати. 

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити рішення місцевого суду в силі.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необгрунтованості та недоведеності позивачем належними і допустимими доказами своїх вимог.

Скасовуючи рішення районного суду та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що відповідачі не оплатили отримані ними житлово-комунальні послуги та не довели належними і допустимим доказами неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань з надання цих послуг. При цьому зазначив, що відповідачі визнали борг, частково погасили його, а тому позовна давність перервалася.

Проте повністю з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1.

ЖБК «Моряк» надає житлово-комунальні послуги мешканцям цього будинку.

Пред'являючи позов, ЖБК «Моряк» посилалось на те, що з січня 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не в повному обсязі оплачують за отримані житлово-комунальні послуги, у результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 5 630 грн. 15 коп., яку вони, незважаючи на вимоги, не погасили.

Позов ЖБК «Моряк» пред'явлено у грудні 2013 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в ст. ст. 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року № 6-30цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу чи іншого обов'язку, суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії. До таких дій, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають бути вчинені в межах строку давності, можуть належати, зокрема будь-які дії, які свідчать про визнання боргу чи обов'язку.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України взагалі не розглянув питання пропуску позивачем строку позовної давності за частиною платежів, про застосування наслідків спливу якого просила ОСОБА_3, та не перевірив чи вчиняли відповідачі в межах строку давності дії, які свідчать про його переривання.

Крім того, суд апеляційної інстанції не дав належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що ЖБК «Моряк» не довів розрахунків вартості послуг в розрізі нормативних витрат по кожній складовій частині цих послуг згідно тарифів, встановлених рішенням Одеської міської ради по кожній квартирі, як того вимагає постанова Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Також апеляційний суд у порушення ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України не дав оцінки платіжним документам про сплату відповідачами комунальних послуг, не перевірив тверджень відповідача про оплату отриманих послуг з водопостачання та за вивезення побутових відходів та не врахував того, що оплата за вказані послуги не може підтверджувати визнання відповідачем боргу з утримання будинку та прибудинкової території.

Отже, апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, належним чином не перевірив правильності й справедливості рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 13 квітня  2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                    О.С. Ткачук     

Судді:                                                                В.С. Висоцька

Ю.Г.Іваненко

О.В.Умнова

І.М.Фаловська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/61922478