Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.
У меня есть все квитанций по которым суд отказал в исковой давности, но от одной квитанций нету банковской квитанций.
Выставляю другой вариант аппеляций.
Потрібно детальніше описати частину скарги про позовну давність. Потрібно довести, що платежі, які суд вважав погашенням боргу, були поточними. Слід додавати копії тих платіжок, вказувати що в них нема спів "в рахунок погащення боргу", тобто то вигадки чи Позивача, чи суду. Суд не розібрався - неповне з'ясування обставин.
Цитата: akerman від 20 Листопада 2014, 21:20:02У меня есть все квитанций по которым суд отказал в исковой давности, но от одной квитанций нету банковской квитанций. Не дуже зрозуміло...
Цитата: akerman від 20 Листопада 2014, 21:36:11Выставляю другой вариант аппеляций. Про платежі потрібно докладно розписати. Цитата: Юрій Васильович від 19 Листопада 2014, 10:23:58Потрібно детальніше описати частину скарги про позовну давність. Потрібно довести, що платежі, які суд вважав погашенням боргу, були поточними. Слід додавати копії тих платіжок, вказувати що в них нема спів "в рахунок погащення боргу", тобто то вигадки чи Позивача, чи суду. Суд не розібрався - неповне з'ясування обставин.
Суд першої інстанції не дослідив належним чином, всебічні обставини за термінами позовної давності. Неправомірно і необгрунтовано збільшив термін позовної давності більше 3 років. Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Вирішуючи спір, суд на зазначені вимоги уваги не звернув, стягуючи з апелянтів, на користь Позивача заборгованість за послуги за 8 років, періодом від 01.11.2006 р. по 06.03.2014 р. Не врахував, що стягнення заборгованості обмежується трирічним терміном. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України закінчення строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Цього суд не виконав.Позивач поважних причин пропуску строку суд не вказала, не зверталася із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності.Суд першої інстанції, розглядаючи питання, про нарахування заборгованості стверджує, що остання оплата апелянта виконана в розмірі 500 грн. в березні 2010 р Беручи, помилково, за доказ фінансовий документ з нарахування «реестр начислений и оплат». Доказів по оплаті апелянта 500 грн. Позивачем не надано. Бухгалтерсько-фінансових документів, що підтверджують цю оплату, судом Незатребувана.Сама оплата не підлягає поясненню. Апелянт зробивши останню оплату в квітні 2009 р.в сумі 388,16 грн., А згідно квитанцій про сплату № 13/16 дата сплати 28 березня 2009 (копія додаєтся) (нарахування в лютому 2009 р дорівнюють сумі оплати), в подальшому оплату припинив. Потім незрозуміло на якій підставі, за твердженням Позивача, виробляє оплату через 10 місяців, в березні 2010 р.в сумі 500 грн.после цього оплати знову припиняються.
Как заготовку можно использовать? Чем можно еще дополнить?
Цитата: akerman від 21 Листопада 2014, 01:33:49Как заготовку можно использовать? Чем можно еще дополнить? Можна. Додайте "платежі, які суд вважав погашенням боргу, були поточними", "нема спів "в рахунок погащення боргу", "Суд не розібрався - неповне з'ясування обставин".Про 500 грн не зрозумів Ви платили, чи ні?
Суд першої інстанції не дослідив належним чином, всебічні обставини за термінами позовної давності. Неправомірно і необгрунтовано збільшив термін позовної давності більше 3 років. Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Вирішуючи спір, суд на зазначені вимоги уваги не звернув, стягуючи з апелянтів, на користь Позивача заборгованість за послуги за 8 років, періодом від 01.11.2006 р. по 06.03.2014 р. Не врахував, що стягнення заборгованості обмежується трирічним терміном. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України закінчення строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Цього суд не виконав.Позивач поважних причин пропуску строку суд не вказала, не зверталася із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності.Суд першої інстанції, розглядаючи питання, про нарахування заборгованості стверджує, що остання оплата апелянта виконана в розмірі 500 грн. в березні 2010 р Беручи, помилково, за доказ фінансовий документ з нарахування «реестр начислений и оплат». Бухгалтерсько-фінансових документів, що підтверджують цю оплату, судом Незатребувана.Сама оплата не підлягає поясненню. Апелянт зробивши останню оплату в квітні 2009 р.в сумі 388,16 грн., А згідно квитанцій про сплату № 13/16 дата сплати 28 березня 2009 (копія додається) (нарахування в лютому 2009 р дорівнюють сумі сплати), в подальшому сплату припинив. Потім незрозуміло на якій підставі, за твердженням Позивача, виробляє оплату через 10 місяців, в березні 2010 р.в сумі 500 грн. згідно квитанцій № 23/32 дата здійснення операцій 10 березня 2010 року (сума нарахування в лютому 2010 року - 562,60 гра) после цього оплати знову припиняються. В квитанціях немає слів "про погашення боргу", "борг", дані платежі є поточними що підтверджують копії квитанцій. Суд в даному питанні не розібрався, чим не повністю з'ясував обставину.
Суму я вказував. 25 останній день подачі скарги.
2. Дослідження матеріалів доказів, виконані судом першої інстанції про договірні відносини, не об'єктивні своїми висновками.Затвердження судом першої інстанції, що докази з боку апелянта про відсутність договірних відносин з Позивачем визнаються не переконливими, тому суперечать обставинам встановлених судом. У той же час, суд безпідставно, в протиріччя діючих законів, заявляє про сформовані договірні відносини, на підставі фактичної оплати апелянтом за отримані послуги. Це, на думку суду, підтверджує наявність договірних відносин. Під дане пчно на договірній основі.Згідно ч.4 ст.203 ЦК України: «правочин має вчинятися у формі встановлення законом». Згідно п.2 ч.1 ст.208 ЦК України: «у письмовій формі повинні відбуватися угоди між фізичною та юридичною особами». Таким чином, договір між КП “ТМО” (юрід.ліца) і апелянт (фізіч.ліцо) повинен був бути укладений виключно у письмовій формі.При цьому норми ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», як закону спеціального, превалюють, згідно норм права, над нормами ЦК Украіни. Другіе застосування норм законів, з даного питання, не припустимі. Постановаю КМУ.№630 затверджено Типовиї договір на надання послуг з централізованного опалення, горячего водопостачання.. Зазначений договір має письмову форму.Таким чином, без наявності укладеного письмового договору між апелянтів і Позивачем, ні про які зобов'язаннях не може бути й мови.Також в своєму рішені суд посилаєтся на рішення Верховного Суду України по справі № 6-59цс 13 (раздруківка з сайту Єдиного державного реестру судових рішень додаєтся). ВСУ у своєму рішені зазначає, що договорні відносини можно встановити рішенням суду, але Позивач не звертався до суду с даним позовом.
3. В мотивувальній частині рішення суду встановлено, що згідно статеі 162 ЖК України власники квартир зобов’язані вносити квартирну плату та плату за житлово-комунальні послуги щомісяця у встановлений строк. Суд неправильно застосовує норми ЖК УРСР, які не регламентують правовідносини у сфері надання житлово-комунальних послуг. Стаття 162 ЖК УРСР регламентує правовідносини між власником квартири і наймачем і не стосується правовідносин в галузі надання житлово-комунальних послуг.Про що Верховний Суд України відобразив в своєму рішені по справі № 6-59цс 13:«Таким чином, питання оплати житлово-комунальних послуг, у т.ч. і щодо належного виконання відповідних зобов'язань, житловим законодавством не регулюється.»
4. Суд першої інстанції не дослідив належним чином, всебічні обставини за термінами позовної давності. Неправомірно і необгрунтовано збільшив термін позовної давності більше 3 років. Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Вирішуючи спір, суд на зазначені вимоги уваги не звернув, стягуючи з апелянтів, на користь Позивача заборгованість за послуги за 8 років, періодом від 01.11.2006 р. по 06.03.2014 р. Не врахував, що стягнення заборгованості обмежується трирічним терміном. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України закінчення строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Цього суд не виконав.Позивач поважних причин пропуску строку суд не вказала, не зверталася із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності.Суд першої інстанції, розглядаючи питання, про нарахування заборгованості стверджує, що остання оплата апелянта виконана в розмірі 500 грн. в березні 2010 р Беручи, помилково, за доказ фінансовий документ з нарахування «реестр начислений и оплат». Бухгалтерсько-фінансових документів, що підтверджують цю оплату, судом Незатребувана.Сама оплата не підлягає поясненню. Апелянт зробивши сплату в лютому 2009 в сумі 304,21 грв. ( нарахування в грудні 2008 року дорівнює суммі сплати), сплату в квітні 2009 р.в сумі 388,16 грн., (нарахування в лютому 2009 р дорівнює сумі сплати), в подальшому сплату припинив. Потім незрозуміло на якій підставі, за твердженням Позивача, зробив сплату через 10 місяців, в березні 2010 р.в сумі 500 грн. згідно квитанцій № 23/32 дата здійснення операцій 10 березня 2010 року (сума нарахування в лютому 2010 року - 562,60 грв) после цього оплати знову припиняються. В квитанціях про сплату, немає слів "про погашення боргу", "борг", дані платежі є поточними що підтверджують копії квитанцій. Суд в даному питанні не розібрався, чим не повністю з'ясував обставину.
Цитата: Юрій Васильович від 21 Листопада 2014, 22:07:20Суму я вказував. 25 останній день подачі скарги. Если я отправлю почтой 25 числа, это будет означать просрочку?
Прошу дать оценку этим пунктам, я их немного изменил.
Есть еще вопрос: выдача судебного приказа прерывает исковую давность, как утверждает суд в своем решений? Как можно это утверждения опровергнуть?
5. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
