Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 червня 2015 року                                                                                                    м. Київ

                             

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:       

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Леванчука А.О.,   Мазур Л.М.,

            Нагорняка В.А.,   Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Кін-Так», управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради, третя особа - Хмельницьке бюро технічної інвентаризації, про визнання правочинів недійсними, скасування свідоцтв про право власності та скасування державної реєстрації за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від               19 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року  ОСББ «Житлово-комунальний центр 57/3», ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5, «Хмельницьклегропм» (правонаступником якого є ТОВ «Кін-Так») про визнання правочинів недійсними.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що відповідно до договору про дольову участь у будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 за № 83/12/41 від 26 грудня 2005 року ОСОБА_5 набув право власності на нежитлове приміщення цоколю загальною площею                  147,8 кв.м. вартістю 102 705 грн 79 коп. на підставі свідоцтва  про право власності на нерухоме майно від 5 січня 2012 року. Частку цього приміщення  займають окремі приміщення в яких знаходиться загальнобудинкове обладнання, а саме: приміщення насосної станції площею 3 кв.м.; технічний коридор площею 52,3 кв.м.; приміщення щитової та шахти ліфта площею 6,4 кв.м.; технічний коридор площею 8,9 кв.м.; приміщення санвузла 13,9 кв.м.; сміттєкамера площею 3,7 кв.м.; технічний коридор площею 4,4 кв.м. Також                             ОСОБА_5 відповідно до договору № 82/12/47 набув право власності на приміщення охорони будинку площею 4,4 вартістю 2 766 грн. 06 коп., що посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 9 лютого 2012 року. Відповідно до договору за № 82/12/40 від 26 грудня 2005 року про дольову участь в будівництві вищевказаного будинку ОСОБА_5 набув право власності на нежитлове приміщення 11 поверху зазначеного будинку площею 506,6 кв.м вартістю 352 082 грн. 51 коп. Право власності підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 5 січня 2012 року. Право власності набуте на приміщення в яких знаходиться загальнобудинкове обладнання та сходи, зокрема - приміщення машинного відділення ліфта загальною площею 36,5 кв.м.; сходові клітини загальною площею 12,5 кв.м., технічний коридор загальною площею 9,2 кв.м, дві лоджії загальною площею 11,7 кв.м. та 5.5 кв.м., технічний коридор загальною площею 15,8 ква.м., технічний коридор загальною площею 14,1 кв.м, технічний коридор загальною площею 12,5 кв.м, технічний коридор загальною площею 40,1 кв.м, технічний коридор загальною площею 10,0 кв.м., що входять до зазначеного договору. Оформлення права власності на приміщення загального користування порушує права позивачів і решти власників квартир указаного будинку, оскільки відповідач встановив обмеження доступу у ці приміщення, у зв'язку із чим мешканці будинку не мають права безперешкодного доступу до                          загальнобудинкових комунікацій. Просять визнати недійсними правочини про дольову участь у будівництві житлового будинку в частині набуття права власності на технічні та допоміжні приміщення, скасувавши свідоцтво про право власності та запис у реєстрі права власності.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 9 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір за № 83/12/41 від                   26 грудня 2005 року про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 між ЗАТ «Хмельницьклегпром» та ОСОБА_5 в частині набуття права власності на приміщення  - приміщення насосної площею 3 кв.м.; технічний коридор площею 52,3 кв.м.; приміщення щитової та шахти ліфта площею 6,4 кв.м; технічний коридор площею 8,9 кв.м.; приміщення санвузла площею 13,9 кв.м; сміттєкамера площею 3,7 кв.м.; технічний коридор площею 4,4 кв.м, скасувавши свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 5 січня 2012 року. Визнано недійсним договір № 83/12/47 від                    26 грудня 2005 року про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1, укладеного між ЗАТ «Хмельницьклегром» та ОСОБА_5 в частині набуття права власності на приміщення охорони площею 4 кв.м., скасувавши свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 9 лютого 2012 року. Визнано недійсним договір № 83/12/40 від 26 грудня 2005 року про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1, укладеним між ЗАТ «Хмельницьклегропром» та ОСОБА_5 в частині набуття права власності на приміщення машинного відділення ліфта загальною площею              36,5 кв.м., сходової клітини загальною площею 12,5 кв.м., технічного коридору загальною площею 9,2 кв.м., двох лоджій загальною площею 11,7 кв.м та               5,5 кв.м, технічного коридору загальною площею 15,8 кв.м., технічного коридору загальною площею 12,5 кв.м., технічного коридору загальною площею 40,1 кв.м., технічного коридору загальною площею 10,0 кв.м., скасувавши  свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 5 січня  2012 року У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 19 лютого                  2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність су в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були  встановлені в  рішенні  чи  відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив із того, що спірні нежитлові приміщення є допоміжними, місцями загального користування, складовою частиною будинку АДРЕСА_1 і не можуть бути передані у користування або у власність іншим особам без згоди усіх співвласників зазначеного будинку.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, виходив із того, що позивачі не надали належних та допустимих доказів того, що спірні приміщення на момент приватизації використовувались як допоміжні та що без доступу до цих приміщень балансоутримувач не має технічної можливості експлуатувати та обслуговувати будинок у цілому. 

Вказані висновки апеляційного суду відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судом установлено, що позивачі уклали з ЗАТ «Хмельницьклегпром» договори про дольову участь у будівництві двокімнатних квартир. Після повної сплати їх вартості кожен з них став власником квартир № 3 та № 33.

26 грудня 2005 року ОСОБА_5 уклав з ЗАТ «Хмельницьклегпром» договори про дольову участь у будівництві. Після повної сплати їх вартості він став власником нежитлового приміщення цоколю № 5, загальною площею 147,8 кв.м., кімнати охорони, загальною площею 4 кв.м, нежитлового приміщення одинадцятого поверху, загальною площею 506,6 кв.м житлового будинку по АДРЕСА_1.

На підставі цих договорів ОСОБА_5 управлінням житлово-комунального господарства  були видані свідоцтва про право власності на вказані приміщення.

Звертаючись до суду з зазначеним позовом, позивачі указували на те, що оформлення права власності на ім'я відповідача на спірні приміщення порушує їх права і решти власників квартир указаного будинку, оскільки                        ОСОБА_5 встановив обмеження доступу у ці приміщення, у зв'язку із чим мешканці будинку не мають права безперешкодного доступу до загальнобудинкових комунікацій.

За змістом ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Перелік таких приміщень не є вичерпним.

Разом із тим у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (ч. 3 ст. 4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Встановивши, що спірні нежилі приміщення, не відносились до допоміжних приміщень, оскільки не використовувались для обслуговування будинку, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

При цьому, посилання позивачів на те, що у спірних нежитлових підвальних приміщеннях розташовується технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація будинку є неможливою, не підтверджуються жодним доказом та спростовуються матеріалами справи.

Даним доводам апеляційним судом надана належна оцінка (ст. 212 ЦПК України).

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, у зв'язку із чим, ухвалили правильне рішення, яке відповідає Закону.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. При вирішенні позовних вимог судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене у справі рішення апеляційного суду відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності й обґрунтованості та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ч. 1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 19 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська Судді:А.О. Леванчук Л.М. Мазур В.А. Нагорняк Т.О. Писана

http://reyestr.court.gov.ua/Review/44894211