Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ           

8 липня 2015 року                                                                               м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                 Луспеника Д.Д.,

суддів:              Журавель В.І., Хопти С.Ф.,                 

                                                   Черненко В.А., Штелик С.П.,                             

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за касаційною скаргою комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року комунальне підприємство «Єдиний розрахунковий центр» (далі - КП «Єдиний розрахунковий центр») звернулось до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що з 1 квітня 2012 року підприємство надає мешканцям будинку АДРЕСА_1 послуги з утримання будинку та прибудинкової території. ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, однак не здійснює оплату за надані послуги.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 2 134 грн 75 коп.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 5 лютого 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь   КП «Єдиний розрахунковий центр» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 2 134 грн 75 коп. та 243 грн 60 коп. на відшкодування сплаченого судового збору. 

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 березня             2015 року рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь   КП «Єдиний розрахунковий центр» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 1 501 грн 79 коп. У решті - рішення суду залишено без змін. 

У касаційній скарзі КП «Єдиний розрахунковий центр» просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

                             

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позову КП «Єдиний розрахунковий центр», суд першої інстанції виходив із того, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. При цьому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати. Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань з оплати житлово-комунальних послуг виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.   

Змінюючи рішення місцевого суду та зменшуючи розмір стягнутої з                ОСОБА_3 заборгованості, апеляційний суд виходив із того, що квартира АДРЕСА_1 з 24 жовтня                2012 року належить на праві власності відповідачу та його брату - ОСОБА_4, по                1/2 частці кожному, тому з указаної дати заборгованість підлягає погашенню обома співвласниками, однак ОСОБА_4 до участі в справі залучений не був, тому стягнув половину суми з указаної дати.         

Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна, оскільки їх суд дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права.       

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним положенням закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що згідно з рішенням Івано-Франківської міської ради «Про організацію та забезпечення роботи КП «Єдиний розрахунковий центр» від            2 червня 2011 року № 212-Х позивача визначено виконавцем послуг з 1 листопада 2011 року: з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; з управління будинком, спорудою або групою будинків; з ремонту приміщень, будинків, споруд. Будинок АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_3, віднесено до переліку будинків, щодо яких позивач надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що підтверджується актом прийняття-передачі об'єкта в управління з управління (з балансу). Відповідач порушує зобов'язання щодо оплати наданих              КП «Єдиний розрахунковий центр» послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У ч. 1 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що балансоутримувач має право: здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів; здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом; звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.

                           

Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом установлено, що КП «Єдиний розрахунковий центр» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1, в якому надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у відповідності до структури надання таких послуг. 

Таким чином, позивач як кредитор має право вимагати виконання обов'язку оплати послуг утримання будинку, споруд та прибудинкових територій у повному обсязі як від одного з солідарних боржників, так і від усіх разом.

Разом із тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року № 6-59цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Проте у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України апеляційний суд зазначених вимог закону не врахував, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову.

Крім того, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч. 1 ст. 303 ЦПК України).

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам                       ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 березня              2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                           Д.Д. Луспеник                                                                                                 

Судді:                                                                                                            В.І. Журавель

                                                                                                                                С.Ф. Хопта

                                                                                                                                В.А. Черненко

                                                                                                                       

С.П. Штелик

http://reyestr.court.gov.ua/Review/46699741