Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 рокуМ. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах                                             Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і       кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є., суддів:  Висоцької В.С., Нагорняка В.А.,Мазур Л.М., Писаної Т.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Мрія» до ОСОБА_6 про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Київської області від 16 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року Житлово-будівельний кооператив «Мрія» (далі - ЖБК «Мрія») звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач як власник квартири АДРЕСА_1 та член кооперативу всупереч вимогам Закону України «Про кооперацію» та статуту ЖБК «Мрія» не сплачує своєчасно внесків, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 5 294,75 грн та 3 854,58 грн пені, які позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області                   від 30 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 16 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати членських внесків за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 3 913,06 грн та пеню у розмірі 3 854,58 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить вказане рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив із того, що позивач звернувся із позовом про стягнення заборгованості за 1999-2010 роки лише у січні 2015 року, тому пропустив строк для звернення з відповідним позовом до суду, про застосування наслідків пропуску якого заявлено стороною у справі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд керувався наданим позивачем розрахунком за період з 01 січня 2011 року по 01 грудня 2014 року, який в силу положень частин 1-4 ст. 216 ЦК України вважав правильним.

Однак з такими висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1. Даний будинок знаходиться на балансі ЖБК «Мрія» і відповідач як власник квартири у будинку є членом кооперативу.

Місцевим судом на підставі визнаних сторонами у процесі розгляду цієї справи обставин встановлено, що внаслідок несплати ОСОБА_6 за комунальні послуги по утриманню будинку та прибудинкової території йому нараховано заборгованість ще з 2002 року. ОСОБА_6 заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що поточна заборгованість ним погашена, а у стягненні заборгованості поза межами строку позовної давності просив відмовити на підставі статей 257, 267 ЦК України (а. с. 162, 163).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Апеляційний суд у порушення вказаної процесуальної норми встановив інші обставини щодо періоду виникнення боргу з січня 2011 року по грудень 2014 року на підставі наданого до позовної заяви розрахунку (а. с. 6), який самим же позивачем уточнено шляхом надання суду змін до позовної заяви          (а. с. 52-57) та нового розрахунку (а. с. 58-60), з яких вбачається нарахування заявленого до стягнення розміру заборгованості за період з січня 2002 року. У новому розрахунку відображена сплата відповідачем поточної заборгованості у період з вересня 2013 року по грудень 2014 року, яка у попередньо наданому розрахунку була відсутня.

Також місцевим судом встановлено, що між сторонами цього спору існував спір щодо ненадання ЖБК «Мрія» ОСОБА_6 розрахунків заборгованості, квитанцій про сплату послуг, який був предметом судового розгляду, за наслідком якого рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 серпня 2013 року (а.с.156-159), було визнано неправомірними дії голови правління житлово-будівельного комбінату та зобов'язано надати помісячний розрахунок заборгованості. Станом на червень 2013 року головою ЖБК «Мрія» був складений за період з січня 2002 року розрахунок заборгованості ОСОБА_6 (а.с. 97), який узгоджується з новим розрахунком позивача (а.с. 58-60), та в якому також було відображено поточну сплату платежів та сплату боржником у серпні 2013 року заборгованості за цим розрахунком у розмірі 3 791,20 грн за останні три роки.

Таким чином, апеляційний суд безпідставно встановив період виникнення нарахованого позивачем боргу з січня 2011 року по грудень              2014 року, що було спростовано самим позивачем, який пропуск строку позовної давності визнавав, подавав клопотання про визнання причин такого пропуску поважними і в уточненні до позову просив суд зарахувати здійснені боржником в період з серпня 2013 року по грудень 2014 року платежі в рахунок заборгованості, яка виникла до січня 2011 року.

Встановивши, що з позовними вимогами ЖБК «Мрія» про стягнення з ОСОБА_6 боргу, який виник до січня 2010 року, звернувся до суду лише 12 січня 2015 року, пропустивши строк, визначений законодавством для звернення до суду з вимогами як основними, так і додатковими (стягнення неустойки), місцевий суд правильно відмовив у задоволенні позову з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності. При цьому місцевий суд правильно встановив, що про порушення права ЖБК «Мрія» було відомо з часу ненадходження щомісячних відповідних платежів та з урахуванням тієї обставини, що голова правління працювала у ЖБК ще з            1999 року та знала про існування такої заборгованості. Причини пропуску строку на звернення до суду, на які посилалися представники позивача, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неповажними, оскільки вони не перешкоджали у реалізації права на звернення до суду.

Крім того, апеляційний суд помилково вважав, що наявні підстави для встановлення обставини щодо переривання позовної давності, що в свою чергу має місце лише за умови встановлення пропуску строку позовної давності. При цьому апеляційний суд безпідставно посилався на частини 2-4 ст. 261 ЦК України, які не мають відношення до спірних правовідносин, і не врахував, що для перебігу позовної давності особа повинна вчинити дії, що свідчать про визнання нею свого боргу в межах строку позовної давності, а не після її спливу.

Так, відповідно до п. 5.19 статуту ЖБК «Мрія» член кооперативу зобов'язаний своєчасно вносити плату для покриття банківського кредиту і для покриття витрат кооперативу на експлуатацію, ремонт і утримання прилеглої території, внески в спеціальні фонди та плату за комунальні послуги. Відповідно до письмових пояснень позивача у позові та наданого розрахунку нарахування за послуги проводяться щомісячно кожного першого числа місяця. Термін виконання зобов'язань щодо оплати встановлено 30 (31) днів.

Таким чином, місцевим судом встановлено обовʼязок відповідача вносити плату за надані позивачем послуги черговими платежами.

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Відповідач після ухвалення Броварським міськрайонним судом Київської області рішення від 13 червня 2013 року визнав борг та заплатив його в межах трирічного строку, після чого у квитанціях позивача про сплату чергових платежів застереження щодо наявності боргу за попередні платежі відсутнє.

Місцевий суд правильно встановивши всі вищевикладені обставини у їх сукупності, які сторонами визнані та підтверджені належними та допустимими доказами, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ЖБК «Мрія» до ОСОБА_6 про стягнення боргу відповідно до 267 ЦК України підлягають відхиленню у повному обсязі у зв'язку з пропуском строку позовної давності та за наявності заяви відповідача про його застосування.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення місцевого суду з підстав, визначених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 16 липня 2015 року скасувати.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області                    від 30 березня 2015 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. ЧервинськаСудді: В.С. Висоцька Л.М. Мазур В.А. Нагорняк Т.О. Писана

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52411786