Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Gelo]

Правовая позиция Верховного суда Украины от 01.02.2013г. где в судебной практике по рассмотрению дел по защите прав потребителей, в разделе Доказательство сказано, что «При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові)».

Будет являться эта правовая позиция ВСУ доминирующей в вопросе доказывания обстоятельств при рассмотрении иска поданного в защиту прав потребителей

[stepan]

Правовая позиция Верховного суда Украины от 01.02.2013г. где в судебной практике по рассмотрению дел по защите прав потребителей, в разделе Доказательство сказано, что «При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові)».

Будет являться эта правовая позиция ВСУ доминирующей в вопросе доказывания обстоятельств при рассмотрении иска поданного в защиту прав потребителей

А в чому проблема з цим? Може я щось пропустив, і не знаю?

[Gelo]

Здесь не проблема. По вопросам ЖКУ часто подаются встречные иски в защиту прав потребителей, в правовой позиции ВСУ сказано, что в этом случае вся тягость доказывания обстоятельств возлагается на ответчика, т.е. исполнителя ЖКУ. Выходит мы заявляем что-то, а сторона должна доказать обратное или это уже является доказательством. Я так это понимаю.

Не понятно, позиция ВСУ в понимании верховенства права выше ГПК и ГК. Может это на усмотрение суда. У нас в стране может быть всякое. Тогда не стоит на это ВСУ и рассчитывать.   

[stepan]

Здесь не проблема. По вопросам ЖКУ часто подаются встречные иски в защиту прав потребителей, в правовой позиции ВСУ сказано, что в этом случае вся тягость доказывания обстоятельств возлагается на ответчика, т.е. исполнителя ЖКУ. Выходит мы заявляем что-то, а сторона должна доказать обратное или это уже является доказательством. Я так это понимаю.

А як може бути по іншому?
Якщо Ви подаєте зустрічний позов на захист прав споживача до балансоутримувача Вашого будинку, то цілком логічно, що відповідач буде захищатись...тобто доказувати зворотнє...

[Gelo]

А як може бути по іншому?
Якщо Ви подаєте зустрічний позов на захист прав споживача до балансоутримувача Вашого будинку, то цілком логічно, що відповідач буде захищатись...тобто доказувати зворотнє...

Почему к балансодержателю, к исполнителю ж-к услуг чаще и логичней. Это и ЖЭК, и теплоэнерго, и за э/энергию. Хотя суть вопроса не в этом.
По моему мнению сама фраза

тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові).

указывает на то, что истец по защите прав потребителей освобожден от доказывания, он только утверждает например, применяемые тарифы не действительные поэтому необходим перерасчет. При этом не предоставляет доказательств недействительности тарифов. Ответчик, согласно позиции ВСУ должен предоставить суду доказательства законности применяемых тарифов. Отсутствие таких доказательств обязывает суд признать утверждение истца обоснованными.

[stepan]

По моему мнению сама фраза

тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові).

указывает на то, что истец по защите прав потребителей освобожден от доказывания, он только утверждает например, применяемые тарифы не действительные поэтому необходим перерасчет.

А де в цій фразі вказано, що позивач не повинен доказувати обставини?
Вказано - тягар доказування обставин.
Тобто "тяжесть" на російскій мові.
"Тяжесть доказывания" - це теж саме, що наприклад "тяжесть преступления".
Тобто "преступление" може бути тяжким, або "средней тяжести".
Так і доказування може бути тяжким, або легким.

[Gelo]

Все верно.
Тяжесть доказывания лежит на продавце. Об истце нет ни слова и он ничего не обязан доказывать.

[stepan]

Все верно.
Тяжесть доказывания лежит на продавце. Об истце нет ни слова и он ничего не обязан доказывать.

Стаття 60. Обов'язки доказування і подання доказів

1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Зобов"язан, на підставі ст. 60 ЦК

[Gelo]

Вопрос был следующий, позволяет позиция ВСУ при иске в защиту прав потребителей делать заявления не предъявляя доказательств. Согласно цитате, доказывание возлагается на ответчика. Даже без слова тягар смысл не теряется.

Позиция ВСУ в понимании верховенства права выше ГПК и ГК?

[stepan]

Вопрос был следующий, позволяет позиция ВСУ при иске в защиту прав потребителей делать заявления не предъявляя доказательств. Согласно цитате, доказывание возлагается на ответчика.

Не тільки на відповідача, але і на споживача.
І також сказано, про "тягар доказування"("тяжесть")
Ви читайте далі, що каже ВСУ...

Тобто, тягар доказування факту придбання, замовлення товарів (послуг) покладається на споживача.
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0006700-13

[Gelo]

Ви читайте далі, що каже ВСУ...

Тобто, тягар доказування факту придбання, замовлення товарів (послуг) покладається на споживача.
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0006700-13

Выложенная цитата дает разъяснение по доказыванию потребителем факта приобретения или заказа товара.

Про факт придбання, замовлення товарів (послуг) у звичайний спосіб засобом доказування є розрахунковий документ - квитанція, товарний чи касовий чек, квиток, талон та ін. (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII); письмовий правочин; стосовно товару, на який встановлено гарантійний строк - технічний паспорт чи інший документ, що його замінює, з позначкою про дату продажу (п. 11 ст. 8 Закону № 1023-XII).

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 "Про практику розгляду судами цивільних справ за поновами про захист прав споживачів" роз'яснено, що вимоги можуть заявляти споживачі, які мають на товари квитанцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ. Втрата зазначених документів, неодержання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу з допомогою свідків.

Тобто, тягар доказування факту придбання, замовлення товарів (послуг) покладається на споживача.
 

Я поднял вопрос который ВСУ рассмотрел в другом абзаце.

Докази

У статтях 60, 61 ЦПК встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу доказування між сторонами.

Згідно з положенням, передбаченим ст. 60 ЦПК, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.

Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов'язків доказування.

При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові).

До фактів, які підлягають доказуванню у справах про захист прав споживачів, насамперед, слід віднести: чи мало місце придбання продукції (замовлення послуги); чи надавалась інформація про товар (послугу) і яка саме; відомості про властивості товару та відповідність їх потребам споживача та вимогам встановлених нормативів; чи мало місце використання товару; чи мало місце заподіяння шкоди, що завдана життю, здоров'ю або майну споживача.
 

Как видно из приведенных цитат указанная ссылка, о тягаре доказывания потребителем, не относится к поднятому вопросу. 

Где можно почитать о позиции ВСУ в понимании верховенства права в отношении ГПК и ГК?

[stepan]

Где можно почитать о позиции ВСУ в понимании верховенства права в отношении ГПК и ГК?

Тут -

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про судоустрій і статус суддів
Стаття 38. Верховний Суд України - найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

Думаю, що ВСУ ніколи ніде не заявить, не напише, що він проти верховенства права.
А якщо ВСУ на Вашу думку не визнає верховенства права в деяких випадках, то розсудити це питання мабуть може Конституційний Суд України.

[Юрій Васильович]

Позиция ВСУ в понимании верховенства права выше ГПК и ГК?

Ні. Аналізи судової практики, Постанови Пленумів (судів) не є НПА.
Ваша постійна помилка - "виривання" окремих фраз, речень з контексту документів.
ЦКУ:

Стаття 4. Акти цивільного законодавства України
1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).
Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
3. Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.
4. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
5. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

ЦПКУ:

Стаття 8. Законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи
1. Суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
3. У разі виникнення у суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.
4. У разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
5. У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір.
6. Норми права інших держав суд застосовує у разі, коли це встановлено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
7. Суд вирішує справи у сфері державних закупівель з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель".
{Статтю 8 доповнено частиною згідно із Законом № 424-V від 01.12.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2289-VI від 01.06.2010}
8. Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
9. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Стаття 10. Змагальність сторін
1. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
2. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
3. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
4. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Стаття 60. Обов'язки доказування і подання доказів
1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У справах про дискримінацію позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.
{Частину першу статті 60 доповнено абзацом згідно із Законом № 1263-VII від 13.05.2014}
У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або членом його сім’ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов’язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.
{Частину першу статті 60 доповнено абзацом згідно із Законом № 1261-VII від 13.05.2014; в редакції Закону № 1700-VII від 14.10.2014}
2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 61. Підстави звільнення від доказування
1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
4. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
{Частина четверта статті 61 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013}

ВСУ зазначів, що у окремих, визначених матеріальним законом випадках, обов'язок (тягар) доказування є відмінним від загальних норм, визнчених процесуальним законом (ЦПКУ). І пояснює судам, що в таких випадках треба керуватись нормами матеріального права (що є очевидним).
Читайте все, а не окремі речення:

У статтях 60, 61 ЦПК встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу доказування між сторонами.

     Згідно з положенням, передбаченим ст. 60 ЦПК, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.
     Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов'язків доказування.
      При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові).

Дивіться матеріальний закон:

Стаття 8. Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості
...
14. Вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

Стаття 10. Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг)
...
6. Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Тобто коли споживач надасть докази наявності недоліків, невиконання, неналежного виконання,  то споживач не повинен доказувати, що це сталося не по вині самого споживача. А виконавець, якщо вважає, що споживач "сам винен", повинен доводити вину споживача.

Стаття 11. Права споживача в разі придбання ним продукції у кредит
...
4. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Тобто споживач не повинен доказувати факт неотримання ним кредитного договору.

Стаття 21. Порушення прав споживачів

1. Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Тобто споживачу достатньо довести наявність перелічених фактів, доводити що вони порушшують його права не потрібно. Це вже визначено законом - якщо є такий факт, то права порушені.

[Gelo]

Ваша постійна помилка - "виривання" окремих фраз, речень з контексту документів.

Так понимаю изучение документов. Чтобы строить логическую цепочку (как сделали Вы) надо знать множество правовых норм и законов. Хорошо, что понимаю разницу между ЦК/ЦПК и постановлением КМУ. Как с таким знанием строить цепочки. Хотя стремлюсь к этому.
Прочитал о тягаре и появилась мысль по применению позиции ВСУ. Но легкость и доступность в применении вызвала сомнение, обратился к форуму.

[Gelo]

Аналізи судової практики, Постанови Пленумів (судів) не є НПА.

Юрий Васильевич,  как тогда применяются постановления Пленумов судами? Любая статья из кодекса, любое постановление не позволяет применение правовой позиции ВСУ.
В приведенном Вами перечне правовых норм не говорится о специальных законах.  Как и куда они относятся в перечне верховенства.