Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[03alla15]

17 лютого 2016 року надійшов судовий наказ по заборгованості за послуги ХТМ за період  з 01.08.2009 року по 31.12.2015 року.
Дякуючи цьому форуму і підказкам, судовий наказ 30 березня 2016 року було скасовано.

26 листопада 2016 року на пошті отримала ухвалу про відкриття провадження і виклик на засідання 29 листопада 2016 року на 10.40. Причому заперечення і докази треба було подати до суду до 29.11.16, тому 28.11.16 я віднесла до суду Клопотання, заяву та заперечення. Дуже шкодую, що у мене було так мало часу і я не змогла порадитись з форумом "ГРО-ЗА". Тепер, спокійно перечитуючи, що я там написала, бачу що не  дуже складно у мене вийшло.
29 листопада 2016 року я прийшла на засідання, сподіваючись що представник ХТМ не з'явиться, але він з'явився, забрав мої документи для ознайомлення. Наступне засідання вранці 06 грудня 2016 року.

[03alla15]

Наступні вкладення

[03alla15]

Документи, які я подала 28 листопада до початку розгляду по суті.


КЛОПОТАННЯ
про залишення позову без руху
(в порядку п.3 ст.118 ЦПК, п. 6 ч. 3 ст. 121 ЦПК)



25 листопада 2016 року до Комінтернівського районного суду м. Харкова від Позивача Комунальне підприємство „Харківські теплові мережі” надійшла позовна заява  про стягнення з мене заборгованості за послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання за період з 01.12.2009 року по 30.09.2016 року.

В цій позовній заяві Позивач посилається на ухвалу суду про скасування судового наказу. Заявою позивача про видачу судового наказу, на яку міститься посилання у позові, охоплювався строк з 01.08.2009 р. по 31.12.2015 р., що підтверджується текстом цієї заяви. Таким чином, позовні вимоги, якими охоплюється строк з 01.01.2016 р. по 30.09.2016 р. можуть бути заявлені тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом. Судовим наказом на який посилається позивач, неохоплений період, який може бути предметом розгляду у позовному провадженні.

Процесуальним законом не передбачено повернення частини позовних вимог. Оскільки скасованим ухвалою Комінтернівського райсуду м. Харкова від 30.03.2016 р № 2-с/641/31/2016  (№ 641/1250/16-ц) судовим наказом від 17.02.2016 р. не охоплювався строк з 01.01.2016 р. по 30.09.2016., а в матеріалах справи відсутні докази відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу за цей період, то позовна заява підлягає поверненню, згідно вимог п. 6 ч. 3 ст. 121 ЦПК.

Прошу в порядку п.3 ст.118 ЦПК, п. 6 ч. 3 ст. 121 ЦПК залишити позов без руху.



ЗАЯВА ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ
(в порядку ч. 4 ст. 267 ЦК)


В листопаді  2016 р. позивачем заявлено до мене вимоги про стягнення заборгованості  за  послуги централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, інфляційних і 3% річних.

    З наданих до позову додатків вбачається, що позивач просить стягнути з мене борг з грудня 2009 р., у зв'язку з чим прошу застосувати позовну давність і відмовити у позові.
Позовні вимоги не визнаю.


ЗАПЕРЕЧЕННЯ.

Заявою позивача про видачу судового наказу, на яку міститься посилання у позові, охоплювався строк з 01.08.2009 р. по 31.12.2015 р., що підтверджується текстом цієї заяви. Таким чином, позовні вимоги, якими охоплюється строк з 01.01.2016 р. по 30.09.2016 р. можуть бути заявлені тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом. Судовим наказом на який посилається позивач, неохоплений період, який може бути предметом розгляду у позовному провадженні.

Процесуальним законом не передбачено повернення частини позовних вимог. Оскільки скасованим ухвалою Комінтернівського райсуду м. Харкова від 30.03.2016 р № 2-с/641/31/2016  (№ 641/1250/16-ц) судовим наказом від 17.02.2016 р. не охоплювався строк з 01.01.2016 р. по 30.09.2016., а в матеріалах справи відсутні докази відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу за цей період, то позовна заява підлягає поверненню, згідно вимог п. 6 ч. 3 ст. 121 ЦПК.

В частині позовних вимог про «стягнення боргу», що виходять за межі позовної давності прошу застосувати позовну давність і відмовити у позові, згідно ч. 4 ст. 267 ЦК.

Крім того, до грошових сум інфляційних і трьох процентів річних (як неустойки у розумінні ч. 1 ст. 549 ЦК України) застосовується не загальна позовна давність, а спеціальна, яка складає 1 (один) рік, згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. Однак, інфляційні і 3% річних нараховані у позові поза межами преклюзивного строку, що свідчить про необґрунтованість розрахунків позивача.

З позовною заявою не погоджуюсь, вважаю вимоги Позивача повністю незаконними та необґрунтованими, прошу відмовити у позові повністю, виходячи з наступного.       
1.   Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (Позивач) належним чином не обґрунтувало своє право вимоги стягнути борг за послуги з теплопостачання:
             не надано копію договору з Боржником на послуги з теплопостачання (Закон  України „Про житлово-комунальні послуги”  дозволяє надавати послуги виключно на підставі договору), який повинен бути виключно в письмовій формі.
2.   Через відсутність договору, не узгоджені істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем.
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» не надало копій рішень  про затвердження  тарифів за централізоване опалення і гаряче водопостачання, які могли б підтвердити правильність розрахунку суми вимоги.
3.   « Відомість нарахування і оплати за теплову енергію з урахуванням періоду платежу » по формі і по суті не може вважатися належним доказом  (складена з порушенням і містить недостовірні дані).
4.   Позивач не надав документи, які підтверджують обсяг і якість наданих послуг.
5.   Період з 01.12.2009 по 30.09.2016, який указав Позивач виходить за межі позовної давності. Позивачем пропущено строки позовної давності.
6.   Позивач завищив суму судового збору, яку йому потрібно компенсувати у зв’язку з поданням даного позову.
 Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» зловживає своїм правом на подання позовної заяви до суду з вимогою стягнути з мене заборгованість, яка нарахована з порушенням вимог чинного  законодавства.
 У позові не зазначено доказів, які підтверджують, що між мною, як споживачем житлово-комунальних послуг, та позивачем існують якісь правовідносини, а тому у останнього є право вимоги до мене.
У правовідносинах сфери житлово-комунальних послуг, для виникнення обов'язків – необхідна наявність договору.
   Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, є предметом регулювання спеціального Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.
Відповідно до п. 1,2 ст. 19, п.3 ст 29 цього Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
При цьому повинен бути дотриманий принцип відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства.
На виконання вимог прикінцевих положень цього Закону Кабінет Міністрів України розробив і затвердив Постановою  №630 від 21.07.2005 року “Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення ”.
Для підтвердження свого права вимоги стягувач повинен був надати докази про те, що:
- у Позивача встановлені договірні правовідносини з боржником - між сторонами укладені письмові договори на надання житлово-комунальних послуг, які по формі та за змістом відповідають Типовим договорам.
- на підставі договірних відносин на підприємстві Позивача за заявою Позивача відкрито особовий  рахунок.
Згідно ст. 638 ЦК України такий договір може вважатися укладеним тільки після досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, тому в даному випадку, без письмового договору нема ані юридичних підстав для стягнення зобов'язань, ані самих зобов’язань з оплати комунальних послуг, та вбачається спір про право між сторонами.
Між сторонами не укладені договори на надання послуг з теплопостачання, які по формі та за змістом відповідають Типовому договору.
   Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Згідно ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.
В позовній заяві  Позивач посилається на ст.68 Житлового Кодексу України, але вона регулює правовідносини між комунальним підприємством та наймачем державного житлового фонду, а не між комунальнім підприємством та власником житла. Я не є наймачем житла у державному чи громадському фонді. Я є власником житла, що підтверджено Довідкою з ЖЕД, наданою Позивачем в складі додатків.
Згідно ст. 19.5.4 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна агресивна підприємницька практика у вигляді вимоги оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.
   Тобто спеціальні закони вимагають укладання договірних відносин між споживачем і виконавцем житлово-комунальних послуг. Жодних інших, в тому числі «фактичних договірних відносин» у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг чинним законодавством України не передбачено.
Через відсутність договору не узгоджені істотні умови (ст.26 Закону України Про ЖКП) між виконавцем/виробником та споживачем. При укладанні договору повинні бути дотримані вимоги статті 26 цього Закону, а саме: сторонами повинні бути узгоджені вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; порядок вимірювання обсягів та визначення  якості наданих послуг, тощо.
           Позивач КП «Харківські теплові мережі» не надав  до суду копій рішень  про затвердження  тарифів за централізоване опалення і гарячого водопостачання, які могли б підтвердити правильність розрахунку суми вимоги.
Замість належним чином завірених копій Рішень ВКХМР  або  Постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Позивач надав суду інформацію про зміни тарифів, але  не надав доказу підстав для їх застосування.
Таким чином Позивач у Позовній заяві та в додатках до неї зовсім не надав доказів, на підставі яких саме правових нормативних актів і норм він нарахував саме таку суму своїх вимог, яку він вимагає з Боржника, а не іншу.
   Серед додатків, на які посилається  Позивач  під номером 2 зазначена  « Відомість нарахування і оплати за теплову енергію з урахуванням періоду платежу ».
   І за формою і по суті цей додаток не може вважатися належним доказом з наступних причин.
За формою.
Так звана «Відомість нарахування і оплати за теплову енергію з урахуванням періоду платежу» складена з порушенням ст. 9 Закону України №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: не містить в собі  обов’язкових реквізитів - дати і місця складання документу; немає назви підприємства, від імені якого складено документ; не зазначені одиниці виміру господарських операцій; не вказані нормативно-правові акти, на підставі яких проводилися нарахування і ціни/тарифи, встановлені цими актами; не вказано нормативно-правове обґрунтування зазначених сум  перерахунків, не вказано навіть в яких грошових одиницях нарахована сума боргу, документ не скріплений круглою печаткою підприємства. Тому відповідно до ст.58 Цивільного процесуального кодексу України є неналежним доказом.
Крім того, розрахунок заборгованості складений не українською мовою.   
Частиною першою ст. 1 Закону України від 03 липня 2012 року N 5029-VI «Про засади державної мовної політики» (далі - Закон № 5029) встановлено, що державна мова - закріплена законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики тощо.
Основи державної мовної політики визначаються Конституцією України, а порядок застосування мов в Україні - виключно Законом N 5029, з норм якого мають виходити інші правові акти, що визначають особливості використання мов у різних сферах суспільного життя (частина перша ст. 4 Закону № 5029).
Державною мовою України є українська мова.
Українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя.
Обов'язковість застосування державної мови чи сприяння її використанню у тій чи інший сфері суспільного життя не повинні тлумачитися як заперечення або применшення права на користування регіональними мовами або мовами меншин у відповідній сфері та на територіях поширення (ст. 6 Закону № 5029).
Відповідно до п. 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою.Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований автентичний переклад на зазначену мову.

По суті.
Надана КП « Харківські теплові мережі » «Відомість нарахування і оплати за теплову енергію з урахуванням періоду платежу»  по особовому рахунку Боржника  частково містить недостовірні дані щодо нарахувань.
Ст.32 ч.2 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” наголошує:”Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством”.
В наданих до сплати рахунках за послуги з енергопостачання не вказана суттєва інформація, спираючись на яку і формується такий рахунок.
Рахунок за послуги теплопостачання за лютий 2011 року не містить показань приладу обліку. Тому неможливо визначити, виходячи з яких показників нарахована саме така сума до сплати (327,17 грн), а не інша ( копія рахунка надається).
Такий саме рахунок без показань приладу обліку і відповідно, без обґрунтування нарахувань 233,76 грн. за послуги теплопостачання за жовтень 2015 року ( копія рахунка надається).
Рахунок за послуги теплопостачання  за лютий 2015 року містить недостовірні дані.
Згідно з показниками лічильника відображеними в верхній інформаційній частині рахунка було витрачено 98,3850 Гкал, плюс теплові витрати 0,186 Гкал. Тобто всього за лютий 2015 року 98,5710 Гкал. В нижній розрахунковій частині рахунку зазначено в графі „Витрата” 138,122 Гкал.
Різниця складає 39,5510 Гкал. Така різниця дозволила необґрунтовано збільшити нарахування по моєму особовому рахунку на 132,86 грн.
Всі рахунки за послуги з теплопостачання до квітня 2014 року включно, при нарахуванні, збільшувались на показники теплових втрат. Тобто прилад обліку показував один показник, а до нарахування брався показник більший. Тільки з травня 2014 року теплові втрати були виділені окремим показником в інформаційній частини рахунку. До цього періоду можна було тільки здогадуватись, що якщо до показника витрат по приладу обліку додається якась незрозуміла кількість калорій, то це мабуть і є теплові втрати. Обґрунтувань чому саме така додається кількість калорій , а не інша і ким і коли затверджена така стаття витрат надано не було.
   Також, невідома правова природа зазначених у «розрахунку заборгованості» сум перерахунку (за що саме такі суми були перераховані і чи обґрунтованим є їх розмір).
Позивачем не надано навіть доказів затвердження органом місцевого самоврядування будь-яких тарифів, оскільки з «розрахунку заборгованості» вбачається, що в різні періоди застосовувалися різні тарифи. Не надано жодного доказу – які саме тарифи і чи затверджені вони взагалі.
Отже, наведений позивачем в «розрахунку заборгованості» розрахунок не тільки не є належним і допустимим доказом, але й сам по собі, як арифметична таблиця не відповідає дійсності.
Також слід зазначити, що Позивач, наводячи цифри суми вимоги, не додав жодного документу, який би підтверджував виконання Позивачем зазначених у заяві po6iт (надання послуг) у визначеному обсязі та якості, відсутність відхилень  їх кількісних  та/або  якісних показників показників від затверджених нормативів (норм) споживання.  Зазначені документи були б нeo6xідні для визначення достовірності здійснених Позивачем та отриманих Боржником послуг, а в подальшому  і нарахувань за отримані послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч.2 ст. 58 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на
припущеннях. Відповідно до ч.2 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
   Тобто, належними доказами, відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від
20.05.2009 року № 529 та від 12.07.2005 року № 560, мають бути розрахунки витрат, акти чи
інші документи, які підтверджують надання послуг.
За таких умов Позивач повинен був надати такі документи, як:
— вичерпний перелік послуг, що надається споживачам послуг з урахуванням Типового переліку послуг з теплопостачання;
— договір про надання послуг з теплопостачання, що передбачає надання послуг, перелік яких
визначений за результатами громадських слухань згідно з Типовим переліком;
— інформацію про нормативні, накладні витрати, загальновиробничі витрати, плановий
прибуток по місяцях та частки боржника у цьому;
— акти чи будь-які інші документи, що підтверджують не тільки розрахунок, але й надання вказаних послуг.
   Договорів, актів виконаних робіт про надання послуг з утримання теплопостачання мені надано не було. Відсутність цих документів свідчить про необґрунтованість вимог Позивача.

Як вбачається із доданих до позовної заяви розрахунків, стягувачем  пред’явлено вимоги про сплату боргу за період з 01.12.2009р. по 30.09.2016р, який виходить за межі строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Ст. 257 ЦК України встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки. Обчислення позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, слід дійти до висновку, що вимоги, які відносяться до періоду з 01.12.2009р. по 30.09.2013р. знаходяться за межами строку загальної позовної давності. Позивач, зловживаючи своїм правом на подання позовної заяви до суду з вимогою стягнути з мене заборгованість, вказав суму, яка не відповідає її фактичному розміру, виходить за межі позовної давності.  Отже, і наданий розрахунок заборгованості у вигляді « Відомості нарахування і оплати за теплову енергію з урахуванням періоду платежу »  не містить інформації щодо предмету доказування, а тому відповідно до ст. 58 ЦПК є неналежним доказом.

Крім того в позовній заяві Позивач просить стягнути з мене судовий збір у сумі 1378,00 грн, тоді як в додатках під номером шість вказана „Платіжна відомість про сплату судового збору 689,00 грн”.
   Відповідно до ст 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
   Відповідно ч. 1 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» : «Кожен має право на справедливий і публічний  розгляд  його справи  упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим  законом,  який  вирішить  спір  щодо  його  прав  та обов'язків  цивільного  Характеру…» та ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»: «Кожна фізична  або  юридична  особа  має право мирно володіти своїм майном.  Ніхто не  може  бути  позбавлений  своєї  власності інакше  як  в  інтересах  суспільства  і  на умовах,  передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.»
Позивач у позові посилаючись на ст. 509 ЦК України і постанови Кабміну зазначає, що обов’язок має виконуватись належним чином, проте у ЦК України зобов’язальному праву відведена Книга п’ята і саме обов’язки вказані у Книзі п’ятій мають виконуватись належним чином, а у разі відсутності відповідного договору на дані правовідносини не поширюється дія Книги п’ятої ЦК.
Правовідносини сторін регулюються передусім положеннями Законів № 1875-IV, № 1023-XII які є спеціальними правилами, що підлягають переважному правозастосуванню перед правилом загальним, яке сформульовано в ЦК.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 4-зп від 03.10.1997 року розтлумачено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
У відповідності до приписів п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК позовна  заява повинна містити зазначення доказів, що доводять кожну обставину.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 60 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Окрім того у відповідності до ч. 4 даної статті доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. У відповідності до ч. 1 ст. 59 суд не бере до уваги докази, які одержані із порушенням порядку встановленого законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, належні і допустимі докази надання мені житлово-комунальних послуг та існування між сторонами договірних правовідносин, приведених у відповідність до чинного законодавства слід вважати відсутніми. Усі «докази» позивача, зокрема «розрахунок заборгованості» мають характер припущень, на яких, згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України, заборонено обґрунтовувати висновки рішення суду.

Позовні вимоги є бездоказовими, а тому на підставі викладеного, ПРОШУ відмовити у позові повністю.

[03alla15]

Тепер мої запитання.

Виходячи з того, що представник зявився на засідання, існує можливість того, що помилки він виправить і позов можуть задовільнити. Найбільше мене турбують інфляційні витрати і 3% річних. Чи можливо їх якось уникнути. Наприклад сплатити заборгованість за 3місяці 2013+2014 рік і надати квітанції суду. Чи вже запізно?

Тільки сьогодні я змогла перевірити "Ведомость начислений инфляционных затрат и 3 % годовых".
В "ведомості" є незначні розбіжності на 2-3 грн. в сумі нарахувань за місяць.
Мені незрозуміло, чому в тих місяцях, де я сплачувала більше, щоб погасити поточну заборгованість і заборгованість попереднього періоду ХТМ ставит О, а переплату в попередні місяці не зараховує. Я точно знаю, що за весь період, коли мені була надана субсидія (з жовтня 2015 по квітень 2016 року я сплатила всю поточну заборгованість. Правда період в квітанції був вказаний некоректно, але, якщо я недоплатила в за березень 100,00грн, а за квітень переплатила 100 грн, то вони повинні цю переплату рознести на попередній період, хоча б в межах року, який вказаний в квітанції.

Декілька оплат:
 27.10.16  за березень 2015 року 68,20 грн;
14.11.16  за вересень 2016 року 194,44 грн не враховані в "Ведомости начислений инфляционных затрат и 3 % годовых". Але я не написала ці розбіжності в запереченні, не встигла перевірити цю ведомость. Ці суми  були сплачені до того, як я отримала Ухвалу, але після дати написання Позовної заяви. Я можу на наступне засідання ще додати якісь зауваження?

[Юрій Васильович]

Подайте Уточнення чи Пояснення до заперечень. Через канцелярію і завчасно.

[03alla15]

Дякую за відповідь.
А сплатити борги 2013,2014 рік, щоб зменшити інфляційні нарахування потрібно, чи така сплата вже ні на що не вплине?

[Юрій Васильович]

Велика ймовірність, що не вплине.

[03alla15]

Велика фмовірність, що не вплине.

 Тоді нема сенсу подавати уточнення до заперечень. Помилки в нарахуваннях незначні.
Я думаю, що всі недоліки, які я вказала в запереченні представник тепломереж усунути не зможе. Наприклад договір про надання послуг не зможе з'явитись нізвідки. Актів виконаних робіт теж не буде.
Підкажіть на усуненні яких недоліків треба наполягати? А то ж мені на засіданні скажуть, що ці недоліки не можуть вплинути на суму боргу і я погоджусь, бо не знаю законодавства.

І ще питання. Як рахують 3 роки для застосування позовної давності? Треба, щоб за період з 01.10.13 по 30.09.16 не було платежів за період до 01.10.13?
Якщо я 25 квітня  2014 року сплатила за травень 2013 року, то як це вплине на період для застосування позовної давності?

[Юрій Васильович]

Наприклад договір про надання послуг не зможе з'явитись нізвідки. Актів виконаних робіт теж не буде.

Відсутність договору не буде підставою для відмови у позові. Які акти виконаних робіт по ЦО? Не вигадуйте.
Від дати подання заяви на видачу СН порахуйте назад три роки. За цей час не повинно бути платіжок з зазначенням "в рахунок погашення боргу".

[03alla15]

Дякую.

Із швидкою відповіддю Ви також можете використати BBС код і смайли.

Ім'я: Email:
Verification: