Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Розпорядження КМДА № 668 від 06.06.2017 р. «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» (зареєстр. ГТУЮ 12.06.2017 р. за № 117/1709), оприлюднене в "Хрещатику" 14.06.2017 р.

[Перо]

Текст адміністративного позову:

(click to show/hide)

До Окружного адміністративного суду м. Києва

Позивач-1: Антонова Марія Андріївна,
<...>

для листування і зв’язку:
<...>

Позивач-2: Олійник Дмитро Вячеславович,
<...>

Відповідач: Київська міська державна адміністрація,
вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044,
засіб зв’язку –тел. 2541450,
електронна пошта: zapyt@kma.gov.ua

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
(в порядку ст. 171 КАС)

Від імені Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за підписом «Голова В. Кличко» видано розпорядження № 668 від 06 червня 2017 р. «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», яке зареєстровано в ГТУ юстиції у місті Києві 12 червня 2017 р. за № 117/1709. Зазначений нормативно-правовий акт оприлюднене в газеті «Хрещатик» 14.06.2017 р. При ознайомленні з його додатком, та з отриманих далі рахунків  з’ясувалося, що дія оспорюваного акту поширюються на позивачів, як споживачів житлово-комунальних послуг, оскільки позицією № 40 Розділу «Печерський район» встановлено тарифи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» для розрахунків зі споживачами.
На думку автора оспорюваного нормативно-правового акту, він був прийнятий в межах функцій органу місцевого самоврядування, про що зазначено в преамбулі цього акту. Вірогідно, «Голова В. Кличко» дійшов до такого висновку, оскільки посилається при цьому на підпункт 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункт 2 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Вважаємо, що оспорюване розпорядження КМДА № 668 від 06.06.2017 р. прийнято з грубим порушенням процедури і не уповноваженою на це особою.
Так, відповідно до пп. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»:
до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги»:
До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Таким чином, законодавством повноваження на встановлення відповідних тарифів у м. Києві віднесено до відання виконавчих органів міських рад (органів місцевого самоврядування). Натомість, Київською міською радою VIІІ скликання власного виконавчого органу не утворювалося, отже оспорюваний акт є актом місцевого органу державної виконавчої влади (КМДА), або ж його голови (голови КМДА Кличка В. В.), які законом не уповноважені встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Це підтверджується наступним.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Законом України № 401-XIV «Про столицю України - місто-герой Київ» визначені особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України.
Відповідно до ст. 6 Закону України № 401-XIV місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам   у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами. Як вбачається зі ст. 7 Закону України № 401-XIV, відповідач КМДА (код ЄДРПОУ 00022527) не належить до системи органів місцевого самоврядування.
Разом із тим, відповідно до ст. 10 Закону України № 401-XIV Київська міська та районні в місті ради (у разі їх утворення) мають власні виконавчі органи, які  утворюються  відповідно Київською  міською  радою,  районними  в  місті  радами (у разі їх утворення), підзвітні та підконтрольні відповідним радам.
Відповідно до ст. 10-1 Закону України № 401-XIV Виконавчим органом  Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Таким чином, законодавцем визначено, що виконавчий орган у Києві може бути утворено лише на базі Київської міської державної адміністрації.
Рішенням Конституційного Суду України № 21-рп/2003 від 25 грудня 2003 р. дано тлумачення, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та  паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і  підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.
Вживана дефініція в організаційному відношенні не є тотожною поняттю в правовому відношенні, оскільки цим же рішенням суду конституційної юрисдикції зазначено про підзвітність і підконтрольність відповідача КМДА органам із різним правовим статусом (Київській міській раді та Кабінету міністрів України). 
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 401-XIV міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим  Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції  державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Київська міська рада має діяти в межах повноважень, визначених статтями 26 Закону України № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» та 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ».
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України № 280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.
Отже, з урахуванням особливостей здійснення виконавчої влади в місті Києві таким виконавчим органом у м. Києві має бути КМДА (у випадку утворення на її базі виконавчого органу Київською міською радою відповідного скликання) .
Статтею 25 Статуту територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київради № 371/1805 від 28.03.2002 р. (зареєстровано наказом Міністерства юстиції України від 02 лютого 2005 р. № 14/5) передбачено, що Київська міська рада має власний виконавчий орган, який формується Київською міською радою відповідно до пункту 2 розділу VII Закону України «Про столицю України — місто-герой Київ» і паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві; власний виконавчий орган ради є підзвітним і підконтрольним Київській міській раді, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади — підконтрольним відповідним органам виконавчої влади; відділи, управління та інші структурні підрозділи виконавчого органу ради підзвітні і підконтрольні Київській міській раді та підпорядковані Київському міському голові.
Київська міська рада XXIII скликання вперше створила такий виконавчий орган своїм рішенням № 161/262 від 11.03.1999 р. «Про виконавчий орган Київської міської ради», ст. 7 якого було встановлено, що при здійсненні функцій виконавчого органу міської ради посадові особи, управління, відділи та інші структурні підрозділи міської державної адміністрації організують свою роботу в порядку та на умовах, визначених Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про столицю України - місто-герой Київ».
Рішенням Київської міської ради XXVI скликання № 28/28 від 20.06.2002 р. також утворено виконавчий орган Київської міської ради, а п. 4.2. цього рішення доручено Київському міському голові призначати заступників голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень у відповідності до ст. 16 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ».
У подальшому Київською міською радою (КМР) відповідних скликань виконавчий орган на базі КМДА не утворювався. Зокрема, юридичний факт відсутності у м. Києві власного виконавчого органу під час каденції Київради VI скликання (2008-2014 рр.) встановлено постановою Шевченківського райсуду м. Києва від 21.03.2014 р. у справі № 2а-118/11 (пр. (2а/761/4/14) за позовом Олійника Д. В. до КМДА і КМР, що залишена без змін ухвалою КААС від 10.07.2014 р.
Принципами місцевого самоврядування є, зокрема, законність і вибірність (ст. 4 Закону України № 280/97-ВР). Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету (ч. 1 ст. 51 Закону України № 280/97-ВР). Виконавчими органами сільських,  селищних, міських, районних  у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст. 11 Закону України № 280/97-ВР).
Пунктом 2.2. рішення Конституційного Суду України від 09.02.2000 р. № 1-рп/2000 зазначено наступне:
Виконавчий комітет є виконавчим органом загальної компетенції сільської, селищної, міської ради. Він утворюється радою на строк її повноважень у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, який очолює виконавчий комітет, його заступника (заступників) з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів  ради, інших  осіб. До складу виконавчого комітету за посадою також входить секретар відповідної ради. Основною формою роботи виконавчого  комітету є його засідання, а формою правового акта - рішення.
Таким чином, системно і у взаємозв'язку аналізуючи вищевказані положення законодавства, слід дійти до висновку, що Київрадою кожного нового скликання має на свій строк повноважень утворюватися власний виконавчий орган на базі КМДА.
Всупереч зазначеним положенням законодавства, Київрадою VIІІ скликання власного виконавчого органу не утворено. При цьому, жодних повноважень на встановлення тарифів для населення відповідачу КМДА не було делеговано також.
На електронні запити до КМР і КМДА від 12.11.2017 р. щодо надання копії акту про утворення виконавчого органу КМР VIIІ скликання на базі КМДА надана відповідь керівника апарату КМДА Є. Ситниченка від 20.11.2017 р. про утворення виконавчого органу рішенням КМР № 28/28 від 20.06.2002 р. (тобто, ще до початку каденції у 2015 р. Київради відповідного, VIІІ скликання).
Відтак вважаємо, що оспорюване розпорядження КМДА № 668 від 06.06.2017 р. не є рішенням органу місцевого самоврядування, не є рішенням ВО КМР (КМДА), оскільки прийнято одноосібно і на власний розсуд «Головою В. Кличко».
Оспорюване розпорядження прийнято також не на засіданні виконавчого органу у його колегіальному складі, що є грубим порушенням принципів законності, гласності, колегіальності, передбачених ст. 4 Закону України № 280/97-ВР та форми роботи виконавчого органу. Це підтверджується як фактами не утворення власного виконавчого органу Київрадою VIІІ скликання, так і листом Департаменту економіки та інвестицій КМДА від 16.11.2017 р. про відсутність протоколів, стенограм, відео- та аудіо матеріалів засідань ВО КМР з цього питання.
Оспорюване розпорядження прийнято також із грубими порушеннями ст. ст. 27, 28, п. 7 ч. 1 ст. 30, ч. 2 ст. 31 Закону України № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», оскільки ріст розміру тарифів перевіщує ріст доходів населення (будуть надані додаткові пояснення); КП «Керуюча компанія…» не визначалася виконавцем послуг на конкурсних засадах, а відтак не уповноважена здійснювати відповідні розрахунки і подавати їх уповноваженому органу для встановлення тарифів (це підтверджується листами Печерської РДА від 16.11.2017 р. та КП «Керуюча компанія…» від 21.11.2017 р., що останнє не визначалося виконавцем послуги).
<...>
На підставі викладеного, керуючись ст. 171 КАС,

ПРОСИМО:

справу розглядати у відсутність позивачів;
визнати незаконним і нечинним з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації № 668 від 06.06.2017 р. «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
Додатки: РКМДА № 668 від 06.06.2017 р., рахунки КП «Керуюча компанія…» за 05.2017 і 10.2017 рр., 2 електронні запити до КМР від 12.11.2017 р. з відповідями КМР від 14.11.2017 р., 2 електронні запити до КМДА від 12.11.2017 р. з відповідями КМДА від 20.11.2017 р., Деп-ту екон. та інвест. від 16.11.2017 р., Печерської РДА від 16.11.2017 р., КП «Керуюча компанія…» від 21.11.2017 р.; копія позову з додатками (для відповідача); копії <...> (для суду).

08 грудня 2017 р.            /Представник <...>/
/Позивач Олійник Д. В./

[Перо]

Ухвала ОАСК від 13.12.2017 р. про відкриття провадження:

Державний герб України

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1   

У Х В А Л А

про відкриття провадження в адміністративній справі

13 грудня 2017 року м. Київ№ 826/16279/17Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аверкова В.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовом 1) ОСОБА_1;   2) ОСОБА_2 доКиївської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження від 06 червня 2017 року №668, визнав подану позовну заяву і додані до неї матеріали достатніми для відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 104-107, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відкрити провадження в адміністративній справі.

2. Закінчити підготовче провадження та призначити справу до розгляду у судовому засіданні на 30 січня 2018 року об 11:00 год.

3. Судове засідання відбудеться в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а, зал судового засідання №101.

4. Витребувати від позивачів:

- власне письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору;

- всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності.

5. Запропонувати відповідачу, у разі заперечення проти позову, подати суду письмові заперечення проти позову та всі наявні докази на їх підтвердження.

6. Зобов'язати відповідача опублікувати оголошення про оскарження розпорядження Київської міської державної адміністрації від 06 червня 2017 року №668 у виданні, в якому зазначені акти були офіційно оприлюднені.

Ухвала, відповідно до частини другої статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарженню в апеляційному порядку окремо від постанови суду не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Ухвала, відповідно до частини шостої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту постановляння.

Суддя                                                                                           В.В. Аверкова

Інформація про процесуальні права і обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, мають право: 1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів; 2) знайомитися з матеріалами справи; 3) заявляти клопотання і відводи; 4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; 5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; 6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам; 7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 8) знайомитися з технічним записом та журналом судового засідання і подавати письмові зауваження до них; 9) робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень; 10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів; 11) користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Особи, які беруть участь у справі, можуть за власний рахунок додатково замовити та отримати  в  суді засвідчені копії документів і витяги з них.

Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право змінити  підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову й у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду.

Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, відповідач має право  визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову.

Сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/71029224

[Перо]

Оскільки не було оголошення, то 30.01.2018 р. справа не розглядалася. Оголошення в "Хрещатику" 13.02.2018 р. про розгляд справи на 21.02.2018 р. о 10-30.

[Перо]

Відзив на адміністративний позов, відповідь на відзив, пояснення, клопотання.

[Перо]

С/з було призначене на 13.03.2018 р. о 15-00.

[Перо]

Рішення ОАСК від 08.06.2018 р. про відмову у позові:

(click to show/hide)

Державний герб України

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 червня 2018 року                                        № 826/16279/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1   доОСОБА_2 Київської міської державної адміністрації провизнання незаконним та нечинним розпорядження

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач-1), ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач-2) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської державної адміністрації  (далі по тексту - відповідач), в якому просять суд визнати незаконним та нечинним з момент прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації № 668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване розпорядження прийнято з порушенням процедури і неуповноваженою особою, зокрема, позивачі вважають, що законодавством повноваження на встановлення відповідних тарифів у місті Києві віднесено до відання виконавчих органів міських рад, натомість Київською міською радою VIII скликання власного виконавчого органу не утворювалось, а тому оскаржуваний акт є актом місцевого органу державної виконавчої влади або його голови, які законом не уповноважені встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.     

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16279/17, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30 січня 2018 року, яке відкладалось на 21 лютого 2018 року у зв'язку з відсутністю доказів опублікування оголошення про оскарження розпорядження Київської міської державної адміністрації № 668 від 06 червня 2017 року.

30 січня 2018 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до рішення Київської міської ради від 11 березня 1999 року № 161/262, сформовано виконавчий орган на базі Київської міської державної адміністрації. Київська міська державна адміністрація, як виконавчий орган Київської міської ради, з моменту свого створення паралельно виконує функції органу місцевого самоврядування та місцевого органу виконавчої влади. Оскаржуване розпорядження прийнято відповідачем у межах його компетенції.

Судове засідання 21 лютого 2018 року відкладено на 13 березня 2018 року для подання позивачами заперечень на відзив на позовну заяву. 

          У судове засідання 13 березня 2018 року позивачі не з'явились, відповідно до адміністративного позову просили суд справу розглядати за її відсутності позичив. Представником відповідача у судовому засіданні 13 березня 2018 року заперечено проти адміністративного позову, та враховуючи відсутність позичив, подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.   

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 червня 2017 року N 668, зареєстрованим в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві від 12 червня 2017 р. за N 117/1709  відповідно до підпункту 2 пункту "а" частини першої статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", постанов Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", від 01 червня 2011 року N 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" з метою надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на належному рівні, для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій:

встановлено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, що додаються;

включено позиції N 66 розділу "Дарницький район", N 19 "Деснянський район" Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, встановлених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 вересня 2014 року N 1078, зареєстрованих в Головному управлінні юстиції у місті Києві 20 жовтня 2014 року за N 42/1095 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 березня 2015 року N 210);

визнано таким, що втратило чинність, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 квітня 2015 року N 442 "Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)", зареєстроване в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 22 травня 2015 року за N 57/1168.

Згідно з пунктом 4 оскаржуваного розпорядження, воно набирає чинності з дня його оприлюднення.

12 червня 2017 року оскаржуване розпорядження зареєстровано в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві за № 117/1709.

Вважаючи оскаржуване розпорядження незаконним та нечинним позивачі звернулись до суду із позовом, вважають, що оскаржуване розпорядження прийнято з порушенням процедури і неуповноваженою особою, та за відсутності «Виконавчого органу Київської міської ради».

Таким чином, з метою правильного вирішення адміністративної справи, суду слід встановити чи дотримано процедуру, порядок та повноваження при прийнятті розпорядження Київської міської державної адміністрації № 668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».

15 січня 1999 року прийнято Закон України "Про столицю України - місто-герой Київ", згідно з п. 2 розділу VII "Прикінцеві положення" якого, міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

На виконання викладеної норми, рішенням Київської міської ради від 11 березня 1999 року № 161/262 сформовано виконавчий орган на базі Київської міської державної адміністрації.

Так, виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві (ст. 10-1 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ").

Виконавчий орган міської ради, згідно зі статтею 7 вказаного Закону, включено до системи місцевого самоврядування у місті Києві.

Згідно з п. 6 рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003 р. №21-рп/2003 у справі №1-45/2003 за конституційним поданням Президента України та конституційним поданням 56 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 118, ч. 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 140, ч. 2 ст. 141 Конституції України, ст. 23, п. 3 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу", ст.ст. 12, 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 10, 13, 16, п. 2 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", ст.ст. 8, 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. 18 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві), Конституцією України визначені засади здійснення виконавчої влади в областях і районах місцевими державними адміністраціями, а також засади місцевого самоврядування, зокрема, в населених пунктах (села, селища, міста). Відповідні конституційні положення конкретизовані в Законах України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", "Про службу в органах місцевого самоврядування" тощо.

Частиною 1 статті 118 Конституції України встановлено,  що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

У частині 2 статті 118 та частині 2 статті 140 Конституції України встановлено, що особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, які відповідно до ч. 2 ст. 133 мають спеціальний статус, визначаються окремими законами України, і до прийняття таких законів виконавчу владу в цих містах здійснюють відповідні державні адміністрації (п. 10 розділу XV "Перехідні положення"). Отже, Конституція України уповноважила визначити законом, якими мають бути особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві порівняно із загальним порядком здійснення виконавчої влади в областях і районах та із загальним порядком здійснення місцевого самоврядування в інших, ніж міста Київ та Севастополь, населених пунктах.

Закон України "Про столицю України - місто-герой Київ" визначив спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України.

Однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві є зосередження у Київській міській державній адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування. Безпосередньо функції у сфері виконавчої влади реалізуються спеціально уповноваженими посадовими особами Київської міської державної адміністрації. Функції місцевого самоврядування здійснюють посадові особи, зокрема заступники Київського міського голови з питань здійснення самоврядних повноважень тощо (ст.ст. 14, 16 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ").

При здійсненні повноважень у сфері виконавчої влади Київська міська державна адміністрація є підзвітною та підконтрольною Кабінету Міністрів України. При здійсненні повноважень місцевого самоврядування Київська міська державна адміністрація як виконавчий орган є підконтрольною, підзвітною і відповідальною перед Київською міською радою (ч. 7 ст. 118 Конституції України, ч. 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже, створення в місті Києві єдиного в організаційному відношенні органу, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади і який з питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, є підзвітним і підконтрольним відповідній раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (Кабінету Міністрів України), відповідає положенням ч.ч. 1, 2 ст. 118,  ч.ч. 1, 2 ст. 140 Конституції України. Створення такого органу також узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування, яка визначає місцеве самоврядування як право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою державних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення  (п. 7 рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003 р. №21-рп/2003).

Згідно частини 2 статті 81 Цивільного кодексу України      юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Так, Указом Президента України від 24 липня 1995 року № 640/95 «Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації»      утворено обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації. Державні адміністрації є місцевими органами державної виконавчої влади.

Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги. Наведене кореспондується із положеннями частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»      щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Частиною 2 статті 10-1 Закону України «Про столицю України - місто герой - Київ»      передбачено, що голова Київської міської державної адміністрації призначається Президентом України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України.

Указом Президента України № 556/2014 від 25 червня 2014 року головою Київської міської державної адміністрації призначено Кличка В.В., яким і підписано оскаржуване розпорядження.

Проаналізувавши викладені положення законодавства, суд дійшов висновку, що Київська міська державна адміністрація є виконавчим органом Київської міської ради, головою якої є Кличко В.В., призначений на посаду Указом Президента України № 556/2014 від 25 червня 2014 року.

В свою чергу, спірне розпорядження № 668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» прийнято виконавчим органом Київської міської ради Київською міською державною адміністрацією та підписано її головою Кличком В.В.

Таким чином, суд робить висновок про помилковість твердження позивача про те, що такого органу як "Виконавчий орган Київської міської ради" не існує. Суд зауважує, що згідно з положеннями чинного законодавства, з урахуванням рішення Конституційного Суду України, створення в місті Києві КМДА як єдиного в організаційному відношенні органу, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади і який з питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, є підзвітним і підконтрольним відповідній раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади, відповідає положенням Конституції України та узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування.

Також, обґрунтовуючи адміністративний позов, позивачами вказано, що оскаржуване розпорядження прийнято з порушенням процедури, з приводу чого суд зазначає. 

Відповідно до статті 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

власні (самоврядні) повноваження: підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм; забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; забезпечення складання балансів фінансових, трудових ресурсів, грошових доходів і видатків, необхідних для управління соціально-економічним і культурним розвитком відповідної території, а також визначення потреби у місцевих будівельних матеріалах, паливі; розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням; попередній розгляд планів використання природних ресурсів місцевого значення на відповідній території, пропозицій щодо розміщення, спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм власності, внесення у разі потреби до відповідних органів виконавчої влади пропозицій з цих питань;  подання до районних, обласних рад необхідних показників та внесення пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, а також до планів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, з питань, пов'язаних із соціально-економічним та культурним розвитком території, задоволенням потреб населення; залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території; розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях; утворення цільових фондів соціальної допомоги інвалідам, визначення порядку і умов витрачання коштів цих фондів;

делеговані повноваження: участь у здійсненні державної регуляторної політики в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів;  статистичний облік громадян, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території; організаційне забезпечення надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 2 абзацу а) статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

З вищенаведеного вбачається, що на Київську міську державну адміністрацію як на виконавчий орган Київської міської ради покладено широке коло повноважень, серед яких і встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869 (далі по тексту - Порядок № 869) який встановлює механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (далі - виконавці), суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі - субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат, витрат на відшкодування втрат, планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку (п. 2 Положення № 869).

Калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи (пункт 5 Порядку №869).

Таким чином, послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.

Враховуючи викладене, оскаржуване розпорядження прийнято відповідачем у межах його компетенції.

Крім цього, досліджуючи питання наявності порушень прав позивачів у сфері публічно-правових відносин судом встановлено наступне.

Як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спірним правовідносинам, що можуть бути предметом розгляду в адміністративних справах, повинні бути притаманні такі ознаки як порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що вчинені  обов'язково у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що відносяться до сфери публічно-правових відносин та порушують права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Слід зазначити, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується кожному (в тому числі юридичним особам) статтею 55 Конституції України.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи встановлену в даному провадженні правомірність прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації № 668 від 06 червня 2017 року «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», та прийняття його в межах повноважень Київської міської державної адміністрації, суд зазначає, що позивачами не надано належних обґрунтувань наявності порушення їх прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Зокрема, позивачами в адміністративному позову не зазначено посилань на порушення їх прав шляхом встановлення невідповідних чинному законодавству тарифів, при цьому, доводами адміністративного позову є неутворення виконавчого органу Київської міської ради, а тому на думку скаржників, оскаржуваний акт є актом місцевого органу державної виконавчої влади або його голови, які законом не уповноважені встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, проте такі доводи судом спростовані вище.

Підсумовуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19      Конституції України та частиною другою статті 2      Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний

позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     В.В. Аверкова

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74545686

Щодо преюдиції судових рішень про відсутність ВО КМР та відсутності виконавців послуг -ані пари з вуст. Крім апеляції знову доведеться писати заяву до ВРП на цей суддівський шлак шрамко-аверкових.

[Перо]

04.07.2018 р. подано апеляційну скаргу в цій справі.

[Перо]

Ухалами КААС від 20.07.2018 р. відкрито провадження, призначено справу до апеляційного розгляду:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/75453570

Призначити справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Київської міської державної адміністрації про визнання незаконним та нечинним розпорядження до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 вересня 2018 р. о  10:40 годин.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75453517

[Перо]

Текст апеляційної скарги у цій справі.

[Перо]

Ухвала КААС від 11.09.2018 р. про приєднання до скарги:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/76545063

Ухвала КААС від 11.09.2018 р. про зупинення провадження за клопотанням КМДА:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/76543107

[Перо]

Зупинення провадження було оскаржене апелянтом. Текст апеляційної скарги:

(click to show/hide)

Оскаржуваною ухвалою, при проголошенні якої присутньою не була і яку не одержано до цього часу, зупинене провадження до вирішення справи № 826/8441/17.
Вважаю оскаржувану ухвалу необґрунтованою, невідповідною ст. 236 КАС і такою, що направлена на затягування розгляду справи, виходячи з наступного.
Зупиняючи провадження колегія суддів виходила з того, що у випадку набрання рішенням суду у справі № 826/8441/17 законної сили, яким оскаржуваний нормативно-правовий акт визнано протиправними та скасовано, провадження у справі № 826/16279/17 підлягатиме закриттю.
Проте, справа № 826/8441/17 з рішенням ОАСК від 06.07.2018 р. хоча й стосується оскарження того ж самого розпорядження КМДА № 668 від 06.06.2017 р., проте предмет і підстави позовів у вказаній та цій справах не збігаються. Так, у справі № 826/8441/17 йдеться про скасування рішення органу місцевого самоврядування ВО КМР (КМДА) з підстав відсутності його економічного обґрунтування, незаконності розподілу цін та тарифів в залежності від дати їх оплати споживачами.
У даній справі позов заявлено не до ВО КМР (КМДА), а до КМДА, оскільки на базі КМДА взагалі не було утворено Київрадою (КМР) VIII скликання виконавчого органу (ВО). Отже, оспорюване розпорядження є актом місцевого органу виконавчої влади, а не органу місцевого самоврядування; крім того грубо порушено принцип державного регулювання тарифів (неприпустимості їх росту над ростом доходів).  Зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у цій справі, тому зупинення провадження є безпідставним.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 328, 353 КАС,

ПРОШУ:

ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 р. скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою ВС від 08.10.2018 р. відкрито к/п (справу чомусь витребували з ОАСК,  де її немає):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/76988851

[Перо]

Тим часом, у зв'язку з ліквідацією КААС справу було перерозподілено в 6ААС:

у складі судді-доповідача Ганечко О.М. та суддів Коротких А.Ю., Сорочка Є.О.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/77360007

[Олександр_2015]

КМДА своїм розпорядженням № 1317 від 25.07.2019 року визнала власне розпорядження № 668 від 06.06.2017 таким, що втратило чинність:
https://docs.google.com/viewerng/viewer?url=http://kyivcity.gov.ua/npa/pro_viznannya_takimi_scho_vtratili_chinnist_deyakikh_rozporyadzhen_vikonavchogo_organu_kivsko_misko_radi_kivsko_misko_derzhavno_administratsi_382646/yp87yc4o1j_kmda__1317.pdf

[Перо]

Справу витребувано з 6ААС аж 19.08.2020 р.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/91050659

Постановою ВС від 17.09.2020 р. ухвалу 6ААС про зупинення провадження залишено без змін:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/91603152

Не хочуть вирішувати справу!