Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року

м. Київ

Справа №  910/7749/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:                Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 у справі

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Річковик - 2" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення грошових коштів, надмірно сплачених за спожиту теплову енергію в розмірі 357 231,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У травні 2017 року Житлово-будівельний кооператив "Річковик - 2" (далі - ЖБК "Річковик - 2") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") про стягнення надмірно сплачених грошових коштів за спожиту теплову енергію в розмірі 357 231,56 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач у період з квітня 2015 року по квітень 2016 року проводив нарахування за теплові енергію позивачу застосовуючи тариф встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго" (далі - постанова № 613), яка постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 у справі № 826/15733/15 була визнана нечинною з моменту її прийняття, в зв'язку з чим позивачем було надмірно сплачено грошові кошти у сумі 357 231,56 грн, які ЖБК "Річковик - 2" просить суд стягнути з ПАТ "Київенерго".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 (колегія суддів: Калатай Н.Ф., Баранець О.М., Сітайло Л.Г.), позов задоволено частково.

Вирішено стягнути з ПАТ "Київенерго" на користь ЖБК "Річковик - 2" 236 742,20 грн надмірно сплачених грошових коштів. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення в частині часткового задоволення позовних вимог мотивовано нарахуванням відповідачем вартості теплової енергії позивачу у спірний період за тарифами, встановленими постановою № 613 у розмірі 531,10 грн за 1 Гкал, яку постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 визнано нечинною з моменту її прийняття, тому підстави для визначення вартості спожитої теплової енергії за жовтень-грудень 2015 року та за січень-квітень 2016 року з урахуванням тарифу, встановленого цією постановою відсутні.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення надмірно сплачених грошових коштів за теплопостачання в період з квітня по травень 2015 року, суди виходили з того, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2015, яке набрало законної сили, у справі № 910/19461/15 за вказаний період було стягнуто із ЖБК "Річковик - 2" на користь ПАТ "Київенерго" заборгованість нараховану на підставі тарифу, встановленого постановою № 613, тому визнання цієї постанови нечинною з моменту її прийняття, є підставою для перегляду зазначеного рішення суду за нововиявленими обставинами та не може бути предметом розгляду в окремому спорі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ПАТ "Київенерго" посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень частини 4 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини 1 статті 20 Закону України "Про теплопостачання", статей 73, 74, 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній до 15.12.2017) та зазначає про безпідставне застосування судами постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014 №  465 (далі - постанова № 465) для визначення вартості послуг із теплопостачання у зазначеному позивачем періоді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ПАТ "Київенерго" просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

01.02.2018 ПАТ "Київенерго" подано до Верховного Суду доповнення до поданої ним касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 298 ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017) особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Європейський суд з прав людини у справі (Brualla Gomez de la Torre v. Spain, 19.12.1997) нагадав про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються. Цей принцип був підтверджений у справі "Воробйова проти України".

Оскільки доповнення до касаційної скарги подано ПАТ "Київенерго" після закінчення встановленого законом 20 денного строку на касаційне оскарження, то останнє долучається судом до матеріалів справи, проте не враховується під час розгляду касаційної скарги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" від ЖБК "Річковик - 2 до Верховного Суду не надходив.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.05.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є відповідач (енергопостачальна організація) та ЖБК "Річковик - 2 (абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630516 (далі - договір № 1630516) предметом якого є постачання, користування та своєчасна плата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до частини 6 та частини 7 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Судами встановлено, що на виконання умов договору № 1630516 відповідачем виготовлено та поставлено, а позивачем прийнято теплову енергію у період з квітня по грудень 2015 року та з січня по квітень 2016 року за наступними актами приймання-передавання товарної продукції: за квітень 2015 року на суму 175 756,67 грн, за травень 2015 року на суму 22 801,39 грн, за жовтень 2015 року на суму 24 365,81 грн, за листопад 2015 року на суму 51 775,88 грн, за грудень 2015 року на суму 54 471,21 грн, за січень 2016 року на суму 79 687,84 грн, за лютий 2016 року на суму 57 057,14 грн, за березень 2016 року на суму 57 571,24 грн та за квітень 2016 року на суму 22 828,80 грн.

Згідно наявних у матеріалах справи актів приймання-передавання товарної продукції та облікових карток позивачем було спожито теплову енергію у квітні 2015 року в розмірі 318,915 Гкал, у травні 2015 року в розмірі 35,777 Гкал, у жовтні 2015 року в розмірі 114,367 Гкал, у листопаді 2015 року в розмірі 254,37 Гкал, у грудні 2015 року в розмірі 260,223 Гкал, у січні 2016 року в розмірі 403,819 Гкал, у лютому 2016 року в розмірі 293,68 Гкал, у березні 2016 року в розмірі 293,387 Гкал, у квітні 2016 року в розмірі 116,297 Гкал.

Нарахування вартості теплової енергії було здійснено за тарифами, встановленими постановою № 613 у розмірі 531,10 грн за 1 Гкал.

Водночас судами встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 постанову №613 визнано нечинною з моменту прийняття.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) обставини, встановлені у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляд інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною 2 статті 4 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Водночас судами встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/19461/15, яке набрало законної сили, було стягнуто з ЖБК "Річковик-2" на користь ПАТ "Київенерго" основний борг в сумі 317 688,66 грн, інфляційні втрати в сумі 257 271,56 грн та 3 % річних в сумі 28 544,17 грн. Предметом розгляду даного спору була заборгованість ЖБК "Річковик-2" за спожиту теплову енергію у гарячій воді за період з 01.01.2013 по 01.06.2015 на загальну суму 317 688,66 грн.

Таким чином, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/19461/15 стягнуто із ЖБК "Річковик-2" вартість спожитої теплової енергії у гарячій воді за період з квітня по травень 2015 року, розраховану на підставі постанови № 613, яку в судовому порядку визнано нечинною з моменту її прийняття, то обставини наявності у позивача переплати за отримані у квітні - травні 2015 року послуги з постачання теплової енергії можуть бути встановлені лише шляхом перегляду зазначеного рішення господарського суду за нововиявленими обставинами та не можуть бути предметом розгляду в окремому спорі.

З вказаних обставин правильно виходили суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення надмірно сплачених грошових коштів за

теплову енергію в період з квітня по травень 2015 року.

Оскільки постанова № 613 визнана нечинною з дати її прийняття, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що протягом періоду з жовтня 2015 року по квітень 2016 року до спірних правовідносин сторін слід застосовувати тариф, встановлений постановою № 465, згідно з якою тариф для відповідача на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії становить 295,17 грн/Гкал (без ПДВ), тобто 354,204 грн з ПДВ.

Здійснивши перерахунок спожитої позивачем теплової енергії на підставі постанови № 465, судами попередніх інстанцій встановлено, що вартість спожитої теплової енергії позивачем у жовтні 2015 року в розмірі 114,367 Гкал становить 33 757,71 грн, у листопаді 2015 року в розмірі 254,37 Гкал становить 75 082,39 грн, у грудні 2015 року в розмірі 260,223 Гкал становить 76 810,02 грн, у січні 2016 року в розмірі 403,819 Гкал становить 119 195,25 грн, у лютому 2016 року в розмірі 293,68 Гкал становить 86 685,52 грн, у березні 2016 року в розмірі 293,387 Гкал становить 86 599,04 грн та у квітні 2016 року в розмірі 116,297 Гкал становить 34 327,38 грн, а всього - 512 457,33 грн, що з урахуванням 20 % ПДВ становить 614 948,80 грн.

Судами встановлено, що позивачем платіжними дорученнями № 297 від 28.12.2015 на суму 165 845,50 грн, № 10 від 29.01.2016 на суму 165 845,50 грн, №253 від 29.02.2016 на суму 200 000 грн, № 268 від 24.03.2016 на суму 150 000 грн, № 270 від 29.03.2016 на суму 20 000 грн та № 284 від 25.04.2016 на суму 150 000 грн було сплачено відповідачу вартість отриманої теплової енергії у період з жовтня по грудень 2015 року та з січня по квітень 2016 року, виходячи із тарифу, встановленого постановою № 613 в загальній сумі 851 691 грн.

Різниця вартості теплової енергії сплаченої позивачем відповідачу на підставі нечинної постанови № 613 із вартістю теплової енергії, що підлягала сплаті на підставі тарифів, встановлених постановою № 465 становить 236 742,20 грн, яка обґрунтовано задоволена до стягнення із відповідача судами попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність правових підстав для визначення вартості спожитої позивачем теплової енергії за період з жовтня по грудень 2015 року та з січня по квітень 2016 року з урахуванням тарифу, встановленого постановою № 613, яку постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 визнано нечинною з моменту її прийняття, тому твердження ПАТ "Київенерго" у касаційній скарзі про помилкове застосування судами постанови №  465 для визначення вартості послуг із теплопостачання у зазначеному позивачем періоді, є безпідставними.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, що виходить за межі касаційного провадження, встановлені статтею 300 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017).

Статтею 300 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, згідно з якими, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, судові рішення у справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 у справі № 910/7749/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                          Є. Краснов

Судді:                                                                                                    Г. Мачульський

                                                                                                    І. Кушнір

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72822933

[bav]

Таке б рішення ще по централізованому опаленню для населення.

[Перо]

Таке б рішення ще по централізованому опаленню для населення.

А Ви позов про це подали?