Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

focus, є багато корисних рішень. Якщо вже є подібні рішення касаційної чи апеляційної інстанцій (тобто які набрали законної сили) -перенесить їх у відповідні теми:
http://gro-za.org/forum/index.php/board,58.0.html
Щодо інших спробуйте систематизувати -і так саме створимо окремі теми.

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25481390

(click to show/hide)

У Х В А Л А                         

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

4 липня 2012 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого   Олійник А.С.,

суддів:              Амеліна В.І.,                          Карпенко С.О.,             

Дербенцевої Т.П.,                  Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради, комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва, публічного акціонерного товариства «Київенерго» про захист прав споживачів житлово-комунальних послуг за касаційною скаргою комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2010 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом та  після уточнення позовних вимог просили:

- визнати безпідставними нарахування позивачам КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у             м. Києві ради плати за утримання будинку і прибудинкової території за умови відсутності державного акту на прибудинкову територію та сформованого виконавцем послуг і затвердженого органом місцевого самоврядування тарифу згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від        20 травня 2009 року №529;

- зобов'язати виконавця послуг - КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної у місті Києві ради» сформувати тариф на утримання будинку за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529, та подати його на затвердження /погодження/ уповноваженому органу влади;

- зобов'язати балансоутримувача будинку - КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у місті Києві ради скасувати зайві нарахування позивачам за послуги з центрального опалення, не підтверджені фактичними даними щодо кількості та якості наданих послуг відповідно до Методики проведення перерахунків за ці послуги, затвердженої розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26 грудня 2002 року №2306, за період з 1 квітня 2008 року до дати укладення Типового договору про надання зазначених послуг;

- зобов'язати балансоутримувача будинку - КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради сформувати тариф на центральне опалення та гаряче водопостачання від автономної дахової котельні на газовому паливі за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року №955, та з урахуванням фактичних витрат на виробництво теплової енергії і технічного обслуговування котельні, та подати його на затвердження /погодження/ уповноваженому органу влади;

- зобов'язати виконавця послуг - КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради укласти з власником квартири АДРЕСА_1        ОСОБА_3 та із зареєстрованими у цій квартирі мешканцями Типовий договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529;

- зобов'язати виконавця послуг - КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради укласти з власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та із зареєстрованими у цій квартирі мешканцями Типовий договір про надання послуг з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від              21 липня 2005 року №630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від         3 вересня 2009 року №933) - стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачів моральну шкоду у сумі 6 000,00 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31 травня            2011 року, залишеним без змін ухвалою  апеляційного суду м. Києва від  15 лютого 2012 року, позов задоволено частково.

Визнано безпідставними нарахування ОСОБА_3, ОСОБА_4,         ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради плати за утримання будинку і прибудинкової території за умови відсутності державного акту на прибудинкову територію та сформованого виконавцем послуг і затвердженого органом місцевого самоврядування тарифу згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від        20 травня 2009 року №0529.

Зобов'язано виконавця послуг - КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради сформувати тариф на утримання будинку за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529, та подати його на затвердження /погодження / уповноваженому органу влади.

Зобов'язано балансоутримувача будинку - КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради скасувати зайві нарахування позивачам за послуги з центрального опалення, не підтверджені фактичними даними щодо кількості та якості наданих послуг відповідно до Методики проведення перерахунків за ці послуги, затвердженої розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26 грудня 2002 року №2306, за період з 1 квітня 2008 року до дати укладення Типового договору про надання зазначених послуг.

Зобов'язано балансоутримувача будинку - КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради сформувати тариф на центральне опалення та гаряче водопостачання об'єкта спільної сумісної власності мешканців будинку - автономної дахової котельні на газовому паливі за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року №955 та з урахуванням фактичних витрат на виробництво теплової енергії і технічного обслуговування котельні, та подати його на затвердження /погодження/ уповноваженому органу влади.

Зобов'язано виконавця послуг - КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві ради укласти з власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та із зареєстрованим у цій квартирі мешканцями Типовий договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529.

Зобов'язано виконавця послуг - КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради укласти з власником квартири АДРЕСА_1        ОСОБА_3 та із зареєстрованими у цій квартирі мешканцями Типовий договір про надання послуг з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 року №933).  У решті вимог відмовлено.

У касаційній скарзі КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає  частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте зазначені судові рішення не відповідають вказаним вимогам.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог позивачів у частині відшкодування моральної шкоди.

Судові рішення в цій частині не оскаржуються.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання безпідставними нарахування позивачам КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у місті Києві ради плати за утримання будинку і прибудинкової території за умови відсутності державного акту на прибудинкову територію та сформованого виконавцем послуг і затвердженого органом місцевого самоврядування тарифу згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що  вимоги позивачів у цій частині є обґрунтованими, оскільки розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими керувалося КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у місті Києві ради при нарахуванні плати за житлово - комунальні послуги, на даний час або визнані протиправними і скасовані у судовому порядку, або скасовані іншими розпорядженнями того ж суб'єкта владних повноважень, або спори про визнання їх протиправними розглядаються у судових інстанціях міста Києва.

Також суди вважали обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання виконавця послуг - КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради сформувати тариф на утримання будинку за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529, та подати його на затвердження /погодження/ уповноваженому органу влади та в частині скасування зайвих нарахувань позивачам за послуги з центрального опалення, не підтверджені фактичними даними щодо кількості та якості наданих послуг відповідно до Методики проведення перерахунків за ці послуги, затвердженої розпорядженням Київської міської державної адміністрації від           26 грудня 2002 року №2306, за період з 1 квітня 2008 року до дати укладення Типового договору про надання зазначених послуг.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Із поданої позовної заяви вбачається, що підставою позову та предметом спору стали неправомірні дії відповідача щодо нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту положень ст. ст. 11,15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Суди у порушення вимог статей 214-215, 315 ЦПК України не звернули увагу на те, що вимоги, заявлені позивачами про визнання безпідставними нарахування позивачам КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради плати за утримання будинку і прибудинкової території за умови відсутності державного акту на прибудинкову територію та сформованого виконавцем послуг і затвердженого органом місцевого самоврядування тарифу згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529; про зобов'язання виконавця послуг - КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної у місті Києві ради» сформувати тариф на утримання будинку відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529, та подати його на затвердження /погодження/ уповноваженому органу влади; про зобов'язання балансоутримувача будинку - КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у місті Києві ради скасувати зайві нарахування позивачам за послуги з центрального опалення, не підтверджені фактичними даними щодо кількості та якості наданих послуг відповідно до Методики проведення перерахунків за ці послуги, затвердженої розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26 грудня 2002 року №2306, за період з 1 квітня       2008 року до дати укладення Типового договору про надання зазначених послуг; про зобов'язання балансоутримувача будинку - КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради сформувати тариф на центральне опалення та гаряче водопостачання від автономної дахової котельні на газовому паливі у відповідності до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року №955, та з урахуванням фактичних витрат на виробництво теплової енергії і технічного обслуговування котельні, та подати його на затвердження /погодження/ уповноваженому органу влади, не відповідають способам захисту судом цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання виконавця послуг - КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві ради укласти з власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та із зареєстрованим у цій квартирі мешканцями Типовий договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529 та Типовий договір про надання послуг з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 року №933), суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у порушення вимог ст. ст. 19, 20, 21, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказані типові договори з позивачами не укладено.

Проте з такими висновками судів також погодитись не можна.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання        житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюються Законом України №1875-IV від 24 червня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги».

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово - комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово - комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання. 

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово - комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

                                                 

Судами встановлено, що Типовий договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529  та Типовий договір про надання послуг з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від              21 липня 2005 року №630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від        3 вересня 2009 року №933), з позивачами не укладено.

Суд не звернув уваги на те, що позивачам надавались для ознайомлення примірники типового договору з додатками, що підтверджується листом ВСП «Індустріальний» КП «Дирекція» від 23 травня 2011 року, проте позивачі не уклали типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529, підготовлений виконавцем - КП «Дирекція».

Крім того, зобов'язуючи КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві ради укласти з позивачами Типові договори, суд не врахував, що КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві ради на підставі п. 3.15 договору від 31 березня 2008 року надало повноваження на укладення договорів із споживачами на комунальні послуги - КП «Індустріальне».

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 214, 303, 316 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, не надав належної оцінки наданим сторонам доказам, не взяв до уваги характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, не дав належну правову оцінку фактичним обставинам справи, а тому дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені порушення норм процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ                                     

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                            А.С. Олійник

       

Судді:                                              В.І. Амелін 

                                Т.П. Дербенцева 

                                                                                                                                                                                                                                 

С.О. Карпенко

[Дятел]

А не дело ли это Креничів случаем?

[Тетяна Academia]

А не дело ли это Креничів случаем?

Бреничів. ТАк, це їх справа.
Дуже короткий аналіз "шедевру" ВССУ - у відповідній темі http://gro-za.org/forum/index.php?topic=4756.msg38451.html#msg38451

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25586395

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/26090631

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

               28 серпня 2012 рокум. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних         і кримінальних справ Сімоненко В.М., розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства «Жилтранс» на рішення апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Жилтранс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по експлуатаційним витратам на обслуговування та ремонт будинку,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2009 року ПП «Жилтранс» звернувся з зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідач, як власник квартири в будинку, який знаходиться на обслуговуванні підприємства, не оплачує експлуатаційні витрати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у зв'язку з чим за період з травня 2007 року по листопад 2009 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 2 339,98 грн. Просили зобов'язати ОСОБА_2 укласти з ПП «Жилтранс» договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та стягнути заборгованість у сумі 2 339, 98 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 10 січня    2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 3 126,16 грн. заборгованості по утриманню будинку та прибудинкової території, у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 20 липня          2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задовленні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПП «Жилтранс» просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або не достовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваних рішень не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє              у відкритті касаційного провадження у справі.                     

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328, ч. 1 ст. 335  ЦПК України,

                                                     

у х в а л и л а:

Відмовити приватному підприємству «Жилтранс» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом приватного підприємства «Жилтранс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по експлуатаційним витратам на обслуговування та ремонт будинку.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25450000

Справа №22ц-2190/800/2012р.                                                Головуючий в І інстанції                                                                           

                                                                                                         Гонтар Д.О..

Категорія:                                                ДоповідачВербицька Л.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2012 року липня місяця 20 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

                    Головуючого:     Вербицької Л.І.

                    Суддів:            Ігнатенко П.Я.,

                       Фурман Т.Г.

                    при секретарі: Лукашевич Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 січня 2012 року за позовом  Приватного підприємства «Жилтранс»до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по експлуатаційним витратам на обслуговування та ремонт будинку,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2009 р.  Приватне підприємство «Жилтранс»(далі - підприємство) звернулось  із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги по утриманню будинків та прибудинкової території. Свої вимоги  мотивували тим, що  ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 балансоутримувачем якого є Управління житлового господарства Херсонського міськвиконкому, утримання та експлуатацію зазначеного багатоповерхового будинку здійснює ПП «Жилтранс»на підставі договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 03.05.2007 року та договору №53 від 17.04.2008 року, укладених з Управлінням житлового господарства. Посилаються на те, що відповідач як власник квартири в будинку, який знаходиться на  обслуговуванні підприємства, не оплачує експлуатаційні витрати за послуги утримання будинку та прибудинкової території у зв'язку з чим за період з травня 2007 року по листопад 2009 року  у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 2 339, 98 грн.. Зазначали, що між підприємством та ОСОБА_4 договірні відносини відсутні з вини відповідачки. Зауважували, що необхідність укладення договору на надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території передбачені законом  і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін. Оскільки відповідач відмовляється  здійснити погашення заборгованості за захистом своїх прав звернулись до суду.

Просили зобов'язати ОСОБА_4 укласти з ПП «Жилтранс»договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Стягнути з ОСОБА_4 на користь  ПП «Жилтранс»заборгованість з оплати на утримання будинку та прибудинкової території кошти у сумі 2 339, 98 грн. та судові витрати на інформаційно-технічний розгляд справи у сумі 30 грн..  На протязі розгляду справи  в суді першої інстанції позивач неодноразово  уточнював свої позовні вимоги, таким чином, остаточно просили стягнути з ОСОБА_4 на користь ПП «Жилтранс»суму заборгованості по експлуатаційним витратам на обслуговування та ремонт будинку в сумі 3 126 грн. 16 коп. за період з 01.05.2007 року по 12.01.2009 року та з 01.07.2009 року по  01.10 2010 року та судові витрати. 

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 05 липня 2010 р.  позов ПП «Жилтранс» задоволено частково: з ОСОБА_4 стягнуто 3 335, 89 грн. заборгованості по утриманню будинку та прибудинкової території; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 23 листопада 2010 року зазначене рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 16.06.2011 року задоволено заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення суду у зв'язку з ново- виявленими обставинами. Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 05.06.2010 року скасовано в частині часткового задоволення  позову ПП «Жилтранс»до ОСОБА_4 про стягнення з неї заборгованості по утриманню будинку та прибудинкової території за період з травня 2007 року по травень 2010 року в сумі 3 335 грн. 89 коп.

Рішенням   Суворовського районного суду м. Херсона від 10 січня 2012 р.  позов ПП «Жилтранс» задоволено. Стягнуто  з ОСОБА_4 на користь ПП «Жилтранс»3126 грн. 16 коп. в рахунок заборгованості по експлуатаційним витратам на обслуговування та ремонт будинку що виникла за період з 01.05.2007 року по 12.01.2009 року та з 01.07.2009 року по  01.10 2010 року. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПП «Жилтранс»витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та судовий збір на користь держави в сумі 51 грн..

В апеляційній скарзі  ОСОБА_4 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають  значення для справи, просила скасувати рішення  Суворовського районного суду м. Херсона від 10.01.2012 року та відмовити ПП «Жилтранс» у задоволенні позовних вимог.   Апелянт зазначала, що договірні відносини між нею та ПП «Жилтранс»відсутні. Вважає, що  заборгованість по сплаті експлуатаційних витрат на обслуговування та ремонт будинку  позивач нараховував по нечинних тарифах, а також звертала увагу суду на той факт, що підприємством надавався не повний об'єм послуг та вони були неналежної якості.

У запереченнях, що надійшли на адресу апеляційного суду представник ПП «Жилтранс»доводи апеляційної скарги не визнав, посилався на те, що вони є безпідставними та необґрунтованими, а рішення Суворовського районного суду м. Херсона законним. Просив постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_4, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю доповідача, сторони, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 та згідно з наданим ПП «Жилтранс»розрахунком має заборгованість за обслуговування та ремонт будинку в сумі 3 126 грн. 16 коп..

Однак, до зазначених висновків суд дійшов в порушення вимог матеріального та процесуального закону.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.  Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приймаючи до уваги розрахунок заборгованості наданий позивачем суд не перевірив його обґрунтованість, а також доводів відповідачки про неналежне та неякісне надання ПП «Жилтранс»послуг щодо обслуговування будинку та прибудинкової території. Суд також не з'ясував і не зазначив у рішенні які види послуг надавалися позивачем та на підставі яких тарифів проведений розрахунок заборгованості.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги»ст. 20, 21 визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Так, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця -надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов  його виконання згідно з типовим договором.

Заперечуючи проти позову відповідачка посилалась на те, що ПП «Жилтранс»не уклало з нею договору про надання послуг із утримання будинку та прибудинкової території з переліком послуг і їх вартістю, а у розрахунок заборгованості включені послуги, які взагалі не надавалися, а ті, які надавалися є неякісними і надаються невчасно. Крім того, необґрунтованими є і тарифні розрахунки вартості послуг.

Відповідно до ст. 10 ЦПК  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При відсутності між сторонами договору про надання послуг слід вважати, що сторони не узгодили перелік послуг із утримання будинку та прибудинкової території, а також вартість цих послуг. Надані позивачем договори, акти прийому-передачі, акти надання послуг складені без участі відповідачки, що свідчить про те, що зазначені докази не підтверджують отримання відповідачкою конкретних видів послуг, зазначених у цих актах та користування цими послугами.

Довідки про розрахунок заборгованості, на які суд послався при задоволенні позову, не підтверджують надання послуг та отримання їх відповідачкою, а тому не є доказом відповідно до вимог процесуального закону, що підтверджують ці обставини.

Слід зазначити, що відповідно до наданих позивачем документів, що регулюють діяльність юридичної особи, ПП «Жилтранс»є приватним підприємством і не відноситься до підприємств комунальної власності.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(в редакції 2008 року) органи місцевого самоврядування мали право встановлювати в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифи щодо оплати комунальних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, відповідної територіальної громади; погоджувати в установленому порядку ці питання з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Таким чином, розмір тарифу на житлово-комунальні послуги мав визначатись приватним підприємством «Жилтранс»та погоджуватись з органами місцевого самоврядування.

Висновок суду про те, що посилання відповідача на нечинність тарифів відповідно до яких нарахована заборгованість, нічим не підтверджено, не відповідає обставинам справи.

З матеріалів справи та наданих відповідачем доказів вбачається, що в період з якого нарахована заборгованість, діяло рішення виконкому Херсонської міської ради № 373 від 15.08.2006 року (в редакції рішення виконкому міської ради від 24.1.2006 року № 536) «Про затвердження переліку послуг, видів робіт та розрахунку економічно обґрунтованих витрат та тарифів з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для населення по кожному будинку, що належить до комунальної власності територіальної громади міста». В період з 01.10.2008 року діяло рішення виконкому міської ради № 486 від 16.09.2008 року.

Постановою Суворовського районного суду від 07 червня 2007 року визнано нечинними та скасовані рішення виконкому Херсонської міської ради № 373 від 15.08.2006 року, № 486 від 17.10.2006 року та № 536 від 24.11.2006 року. Зазначена постанова суду набрала чинності відповідно до ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2007 року. Визнаючи нечинними та скасовуючи рішення виконкому Херсонської міської ради №373, № 486, № 536 судом встановлено, що при прийнятті цих рішень не була здійснена перевірка економічної обґрунтованості розрахунків на житлово-комунальні послуги. Крім того, в порушення Постанови  Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2005 року здійснено поділ послуг на основні  та додаткові; не визначено вартість послуг по кожному будинку окремо (п. 2 постанови); необґрунтовано звужено перелік робіт з поточного ремонту (п.19 постанови); порушено порядок оприлюднення регуляторних актів. В порушення вимог передбачених ст.20 Закону України «Про антимонопольний комітет України»та розпорядження Антимонопольного комітету України № 4 від 01.04.2004 року зазначені рішення виконкому не були погоджені  з територіальним відділенням Антимонопольного комітету України.

Рішенням виконкому Херсонської міської ради № 125 від 18.02.2009 року на виконання вимог викладених в протесті прокурора м. Херсона від 16.12.2008 року на рішення виконкому № 486 від 16.09.2008 року внесені зміни до зазначеного рішення № 486.

Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 24 липня 2009 року визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Херсонської міської ради № 141 від 18.03.2008 року та № 486 від 16.09.2008 року «Про затвердження переліку послуг та видів робіт і витрат та тарифів з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для населення по кожному будинку, що належить до комунальної власності територіальної громади міста». П.1 рішення виконкому № 486 було затверджено тарифи для комунальних підприємств і погоджено тарифи для підприємств, установ та організацій, які не належать до комунальної власності та утримують будинки, які належать до комунальної власності територіальної громади міста.

Крім того, відповідно до рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального  відділення Антимонопольного комітету України від 28.02.2010 року на ПП «Жилтранс»накладено штраф у розмірі 8000 грн. у зв'язку з тим, що ПП «Жилтранс»підготувавши та подавши 21.07.2008 року  органу місцевого самоврядування для погодження розрахунок тарифу на послуги з обслуговування житлових будинків  та прибудинкової території, який розраховано з урахуванням показників по всьому житловому фонду м. Херсона, та не має достатнього економічного обґрунтування, виходячи з даних про господарську діяльність ПП «Жилтранс», вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.2 ст. 50, ч.1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем  на ринку, шляхом вчинення дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які б були неможливими за умов значної конкуренції на ринку. У зазначеному рішенні встановлено , що у зв'язку з наданням ПП «Жилтранс»на погодження виконкому Херсонської міської ради розрахунку економічно необґрунтованого тарифу плати з утримання будинків і споруд та прибудинкової території рішенням виконкому № 486 від 16.09.2008 року було затверджено необґрунтований тариф на послуги , який у подальшому застосовувався підприємством при наданні послуг. При цьому застосування економічно необґрунтованого тарифу мало тягти негативні наслідки щодо отримання послуги  з обслуговування житлового фонду населенням, оскільки за таких умов споживачі сплачують вартість, яка не відповідає кількості та якості послуг, які фактично ними отримуються.

Зазначеними рішенням територіального  відділення Антимонопольного комітету України  ПП «Жилтранс»зобов'язано вжити  заходи, спрямовані на усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції шляхом здійснення розрахунку та подання до органу місцевого самоврядування економічно обґрунтованих тарифів на послуги з обслуговування житлових будинків та прибудинкової території, які б відображали результати господарської діяльності саме ПП «Жилтранс»та стан фонду,  переданого на обслуговування цьому підприємству (а.с. 96-98 том 2).

Таким чином посилання відповідачки на те, що позивачем при розрахунку заборгованості за послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території були застосовані економічно необґрунтовані тарифи підтверджується встановленими судом апеляційної інстанції обставинами на підставі поданих відповідачкою суду І інстанції доказів.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позивач не надав належних та допустимих у спірних правовідносинах доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідачка вчасно отримала якісні послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, а також те, що вартість послуг, покладеної в основу розрахунку, є економічно обґрунтованою та відповідає тарифам, що сформовані відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також порядку формування тарифів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 12.07.2005року, що діяла до 09.06.2009року та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №529 від 20.05.2009 року, що набрала чинності 09.06.2009 року   «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

При розгляді справи судом апеляційної інстанції позивачем не надано доказів про наявність чинних та встановлених відповідно до законів тарифів, що застосовані при складенні розрахунку заборгованості за період і у розмірі визначеному судом І інстанції.

За таких обставин рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим. Відповідно до п. 3,4 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та допущені вищезазначені порушення норм матеріального та процесуального закону.

Куруючись ст.ст. 303, 307, п.3, 4 ст. 309 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення  Суворовського районного суду  м. Херсона від 10 січня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення. 

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Жилтранс» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає чинності після проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ у касаційному порядку.

Головуючий: 

Судді:

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25818042

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

              09 серпня 2012 рокум. КиївСуддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних         і кримінальних справ Сімоненко В.М., розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2012 року у справі за позовом комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, 

в с т а н о в и л а:

                             

У липні 2010 року КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 грудня     2010 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість по платі за утримання житла та плату за користування комунальними послугами заборгованість у сумі 3541,50 грн.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року рішення першої інстанції залишено без змін.

У січні 2012 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленою обставиною, посилаючись на те, що відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2009 року визнано дії Київської міської державної адміністрації по зміні тарифів на комунальні послуги з 01 грудня 2006 року такими, що порушують норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що є нововиявленою обставиною.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26 березня   2012 року в задоволенні заяви про перегляд рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2012 року ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 26 березня 2012 року скасовано та направлено заяву на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

У касаційній скарзі КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві, просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції та залиши в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

У прийнятті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.     

Відповідно до ч. 1 ст. 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1,3,4,13,14,15,16,17,18,20,24,25,26,27,28,29 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Касаційна скарга комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2012 року не може бути прийнята до провадження, оскільки вказана ухвала не підлягає оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст. 324 ЦПК України,

                                                     

у х в а л и л а:

Відмовити комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві у прийнятті касаційного провадження у справі за позовом комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.           

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ                                              В.М.Сімоненко

[focus]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21841132

Державний герб України

У Х В А Л А

і м е н е м у к р а ї н и

22 лютого 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М., суддів: Висоцької В.С.,

Умнової О.В., Гримич М.К.,

Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом міського комунального підприємства «Жилсервіс» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою міського комунального підприємства «Жилсервіс» на рішення апеляційного суду Луганської області від 6 липня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2009 року міське комунальне підприємство «Жилсервіс» (далі МКП «Жилсервіс») звернулося до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що будинок АДРЕСА_1 де мешкають у приватизованій квартирі АДРЕСА_1 відповідачі, знаходиться на його балансі з 1 липня 2002 року та у період з 1 липня 2006 року по 30 червня 2009 року відповідачам надавалися послуги по утриманню будинку та прибудинкової території. За отримані послуги відповідачі розраховувались не в повному обсязі, внаслідок чого за ними утворилась заборгованість у розмірі 948,82 грн., а тому позивач просив стягнути вказану суму з відповідачів в солідарному порядку.

Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 11 травня 2010 року позов МКП «Жилсервіс» задоволено: стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь МКП «Жилсервіс» у дольовому порядку заборгованість за утримання будинків, споруд та прибудинкових територій по 474,41 грн. з кожного; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 6 липня 2011 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі МКП «Жилсервіс» порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності відповідачам в рівних частках (а.с.135).

Згідно довідки по формі № 3 про склад сімї, за вказаною адресою відповідачі зареєстровані та проживають (а.с.3).

Вказаний будинок з 1 липня 2002 року перебуває на технічному обслуговуванні позивача.

Позивач у відповідності до свого Статуту є спеціалізованим підприємством, яке надає послуги з ремонту, утримання житлового фонду, технічного обслуговування інженерних будинкових мереж і обладнання, вивезення побутових відходів та інших комунальних послуг, не заборонених чинним законодавством.

Договір про надання комунальних послуг між сторонами не укладався і жодним з них не ініціювався.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив із того, що між сторонами фактично склалися договірні відносини, оскільки позивач надає відповідачам комунальні послуги, а останні в свою чергу своїх обовязків належним чином не виконують, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що між сторонами договору про надання комунальних послуг не укладалося та в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач у період з 2006-2009 роки, за які стягується заборгованість, був відповідно до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» переможцем конкурсу на надання житлово-комунальних послуг, що не дає йому можливості надавати вказані послуги.

Проте такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить вимогам закону та матеріалам справи.

Крім того, висновок апеляційного суду про те, що для вирішення спору між сторонами обовязковим є наявність договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, без якого відсутні самі правовідносини між сторонами, є неправильним.

Згідно із ст. 19 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних засадах. Це означає, що кожна із сторін має право вимагати укладення такого договору, у тому числі і в судовому порядку.

Судова колегія зазначає, що відсутність такого договору не є безумовною підставою для відмови виконавцю житлово-комунальних послуг у стягненні заборгованості за такі послуги, які, як стверджують відповідачі надавались, хоча і неякісно, оскільки згідно з ч. 1 ст. 10 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ст. 179 ЖК України, ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду та їх утримання здійснюється за рахунок коштів власників згідно діючих Правил користування приміщеннями жилих будинків та прибудинковими територіями.

Згідно з пунктами 17, 35 зазначених Правил власник квартири, що розташована в багатоквартирному будинку, зобовязаний сплачувати платежі за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги.

Оскільки відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1, то їх обовязок як власників проводити оплату за надані послуги з обслуговування і ремонту будинку безпосередньо випливає із зазначених вище нормативних актів.

Отже, суд першої інстанції, повно та всебічно зясував обставини справи, дослідив надані сторонами докази й дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а апеляційний суд, перевіряючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, всупереч вимог чинного процесуального та матеріального законодавства України помилково скасував законне й об ґрунтове судове рішення місцевого суду.

Згідно ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу міського комунального підприємства «Жилсервіс» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 6 липня 2011 року скасувати, а рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 11 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Колодійчук Судді: В.С. Висоцька

М.К. Гримич

О.В. Умнова

І.М. Фаловська

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25482379У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09  липня 2012 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

       

суддів: Лесько А.О.,  Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Очаківський міський комбінат комунальних підприємств» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2011 року комунальне підприємство «Очаківський міський комбінат комунальних підприємств» звернувся до суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що обслуговує будинок, в якому знаходиться квартира відповідачів та надає їм житлово-комунальні послуги. Однак відповідачі не оплачують такі послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 серпня 2011 року складала 1 659 грн. 87 коп.

Збільшивши позовні вимоги, просило стягнути заборгованість за надані комунальні послуги станом на 01 жовтня 2011 року у сумі 1 915 грн. 90 коп.

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2011 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_1

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 листопада 2011 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з                ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП «Очаківський міський комбінат комунальних підприємств» в рахунок заборгованості за отримані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій            1 915 грн. 90 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., а всього на суму 1 945 грн. 90 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у солідарному порядку судовий збір у сумі 51 грн. в дохід держави.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2012 року рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП «Очаківський міський комбінат комунальних підприємств» заборгованість за комунальні послуги з кожного по 957 грн. 93 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави по 40 грн. 50 коп. судових витрат з кожного.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.           

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення оскаржуваного судового рішення без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у  х  в  а  л  и  л  а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                    А.О. Лесько

                                                                                                С.Ф. Хопта

                                                                                             

                                                                                                В.А. Черненко

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/3067002

                       У х в а л а

                                   і м е н е м у к р а ї н и

11 лютого 2009 року
   

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,   

суддів:           Жайворонок Т.Є.,                       Лященко Н.П.,
                   Костенка А.В.,                                                                  Пшонки М.П.,-

                     

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району в м. Києві до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 грудня 2007 року,

         

                                                   в с т а н о в и л а:

У жовтні 2006 року комунальне підприємство “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району в м. Києві звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з квартирної плати та за комунальні послуги в сумі 10 442 грн. 10 коп., що виникла за період з січня 1997 року до жовтня 2006 року.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 грудня 2007 року, позов комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району в м. Києві задоволено, стягнуто з відповідачів в солідарному порядку 10 442 грн. 10 коп. боргу.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувані у справі судові рішення ухвалено з порушенням цих норм.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачам фактично надавались комунальні послуги, вони їх отримували, проте не оплачували, у зв'язку із чим на користь позивача суд стягнув заборгованість за період з січня 1997 року до жовтня 2006 року.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до пп. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно зі ст. ст. 71, 75, 76, 80 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (зі змінами), власник або наймач (орендар) квартири зобов'язаний своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні   послуги у строки, встановлені договором або законом.

У зв'язку із цим позивач повинен був дізнатися про невнесення відповідачами квартирної плати та плати за комунальні послуги наступного місяця після невнесення такої плати за попередній місяць.

Оскільки позов пред'явлено в жовтні 2006 року, то вказана заборгованість не могла бути стягнута за строк після закінчення строку позовної давності (ст. ст. 75, 76 ЦК УРСР) без вирішення питання щодо поважності причин його пропущення (ст. 80 ЦК УРСР).

У порушення зазначених вимог закону суди стягнули заборгованість з січня 1997 року.

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 грудня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                         М.В. Патрюк

Судді:                                                                 Т.Є. Жайворонок

                                                                             А.В. Костенко

                                                                             Н.П. Лященко

                                                                                М.П. Пшонка

[focus]

У х в а л а

ІМенем УКраїни

19 вересня 2012 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого       Кузнєцова В.О.,

          суддів:     Ізмайлової Т.Л.,    Кадєтової О.В.,   

                          Мостової Г.І.,        Наумчука М.І.,   

розглянувши цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомресурси» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за обслуговування житлового будинку та прибудинкової території, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 2 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 28 лютого 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомресурси» звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1 і є користувачами послуг, що надає позивач по обслуговуванню житлового будинку і прибудинкової території за місцем їх проживання. Обслуговування проводиться відповідно до договору, укладеного за результатами конкурсу з управлінням житлово-комунального господарства № 58 від 4 жовтня 2006 року «На надання комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території» та тарифів, які затверджені рішенням виконкому Сумської міської ради № 580 від 31 жовтня 2006 р. «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для балансоутримувачів та виконавців послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває у комунальній власності», рішення № 275 від 29 травня 2007 року. Так як, у порушення вимог ЖК України, відповідачі не сплачують коштів за надані їм послуги, що призвело до виникнення заборгованості, просило задовольнити позов. 

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 2 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 28 лютого2012 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомресурси» заборгованість за обслуговування житлового будинку та прибудинкової території за період з 1 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року в сумі 1697 грн. 13 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_5 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи заборгованість за обслуговування житлових будинків та прибудинкових територій, яка утворилась за період з 1 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року у сумі 1697 грн. 13 коп., суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що така заборгованість в солідарному порядку підлягає стягненню як з власника квартири, так і з членів його сім'ї.

Однак, погодитись з таким висновком неможливо.

З матеріалів справи вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3  (а.с. 83).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в разі, коли жиле приміщення належить особі на праві власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа.

Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких витратах визначається його власником і обов'язки по оплаті вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст. 156 ЖК України).

При стягненні з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості за обслуговування житлових будинків та прибудинкових територій ця обставина не врахована.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

В рішенні суду першої інстанції не зазначені підстави, на яких власник та члени його сім'ї несуть солідарний обов'язок по оплаті послуг на утримання будинку і прибудинкової території.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін суд апеляційної інстанції вказаних помилок не виправив.

Допущені судами при розгляді справи порушення норм процесуального права (ст. 10 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому рішення судів першої та апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 2 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 28 лютого 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов       Судді:Т.Л. Ізмайлова   О.В. Кадєтова   Г.І. Мостова    М.І. Наумчук         

   

http://reyestr.court.gov.ua/Review/26425383

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/26093108

Державний герб України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

  22 серпня 2012 року                                                                                       м. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого     Дьоміної О.О.                                 

Суддів:          Касьяна О.П., Мазур Л.М., Писаної Т.О., Умнової О.В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2011 року, ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

 

У жовтні 2011 року позивач КП «Сакське ЖЕО» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по оплаті послуг за утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 2389,31 грн.

   Позов мотивований тим, що позивач надає послуги з утримання будинку АДРЕСА_1, що належить відповідачу. Надані послуги відповідач оплачує не у повному обсязі, у зв'язку із чим, за період з серпня 2004 року до травня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 2389,31 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

   Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 22 грудня          2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду АР Крим            від 27 лютого 2012 року, позов КП «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання» задоволений у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь КП «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання» заборгованість з оплати комунальних послуг в розмірі 2 389,31 грн. Вирішено питання щодо судових витрат. 

   ОСОБА_5, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з направленням справи до місцевого суду на новий розгляд або постановити нове рішення  про відмову у задоволенні позову. 

   Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

   Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов КП «Сакське ЖЕО» про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. Відповідач не виконала свої зобов'язання щодо оплати послуг, наданих позивачем, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі, оскільки вона не ставила питання про застосування позовної давності.

   Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення місцевого суду виходив з того, що між сторонами був відсутній договір про надання послуг по утриманню будинку, однак послуги надавались позивачем і сплачувались відповідачем, що свідчить про визнання зобов'язань з приводу фактичного отримання та споживання комунальних послуг. 

   З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, та з порушенням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на наступне.

   Відповідно до положень ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

   Згідно з п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних витратах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.   

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

   Суди попередніх інстанцій на зазначені норми уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про те, що лише власник квартири повинен нести відповідальність за несвоєчасну та належну оплату послуг за утримання будинку і прибудинкової території. Не звернули уваги на те, що у належній відповідачу квартирі зареєстрований та проживає член її сім'ї - син            ОСОБА_6

   Судами не надано належної оцінки вказаним обставинам та не виконано вимог ст.10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не вирішено питання щодо залучення до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_6

   Крім того, судами не перевірено доводи відповідача щодо обсягу та видів житлового-комунальних послуг, які фактично надавались позивачем, не встановлено перелік наданих ним послуг та їх вартість. Не з'ясовано, чи усі послуги надавалися якісно та вчасно, не перевірено надані розрахунки заборгованості за кожний місяць, а також не розраховано, з чого саме складається заборгованість та за які саме послуги (перелік послуг), а також не перевірено обґрунтованість розрахунків їх вартості.   

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхового вирішення спору.

   За таких обставин, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст.338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

   Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345  ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

   Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим         від 22 грудня 2011 року, ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2012 року скасувати.

   Справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

   Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Дьоміна О.О. Судді Касьян О.П.   Мазур Л.М.    Писана Т.О.   Умнова О.В.

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27192544

У х в а л а

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 жовтня 2012 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:         

Юровської Г.В.,        Мазур Л.М.,                                         Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом житлового кооперативу «Шовкоткацький» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за користування житлом та комунальні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до житлового кооперативу «Шовкоткацький» (далі -                 ЖК «Шовкоткацький»), третя особа - Головний обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації, про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, який перебуває на балансі ЖК «Шовкоткацький». Проте, ОСОБА_4 не сплачує квартплату та комунальні послуги, у зв'язку з чим за період з 1 квітня 2002 року до                                    1 березня 2012 року утворилася заборгованість. Після уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 17 884 грн. 07 коп. заборгованості за комунальні послуги.

Не погоджуючись із позовом ЖК «Шовкоткацький», у червні 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом та просила зобов'язати кооператив укласти з нею типовий договір про надання послуг з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення. Також просила зобов'язати ЖК «Шовкоткацький»: укласти з нею типовий договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій; зробити перерахування суми її боргу за плату житлово-комунальних послуг, починаючи з 1 жовтня 2006 року до 30 травня 2007 року за чинними на той час тарифами на житлово-комунальні послуги; зобов'язати ЖК «Шовкоткацький» зробити перерахування боргу за оплату житлово-комунальних послуг, починаючи з 1 червня 2007 року за встановленими тарифами.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 березня       2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від        12 червня 2012 року, позов ЖК «Шовкоткацький» задоволено частково: стягнуто зі ОСОБА_4 заборгованість за користування житлом та комунальними послугами у розмірі 17 884 грн. 07 коп.; у іншій частині позову ЖК «Шовкоткацький» відмовлено. Зустрічний позов                            ОСОБА_4 задоволено частково: зобов'язано                                                  ЖК «Шовкоткацький» укласти з нею типовий договір про надання послуг з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від                   21 липня 2005 року №630; зобов'язано ЖК «Шовкоткацький» укласти зі  ОСОБА_4 типовий договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529; у задоволенні решти зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Задовольняючи частково позов ЖК «Шовкоткацький» та зустрічний позов ОСОБА_4, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, повно і всебічно встановив обставини справи, визначив правовідносини та правильно застосував правові норми, в результаті чого ухвалив законне і справедливе рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, отже судові рішення першої й апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

       

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

         Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 березня          2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2012 року залишити без зміни.

         Ухвала оскарженню не підлягає.

       

Судді:                                                                Г.В. Юровська

                                 

                             Л.М. Мазур

                                                                               

                               А.В. Маляренко

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27192725

22 жовтня 2012 рокум. КиївСуддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Касьян О.П., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 2 лютого           2012 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 липня      2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Жил-сервіс - 1» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги утримання будинку та прибудинкової території,

в с т а н о в и в :

2 лютого 2012 року заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17 липня 2012 року, позов ПП «Жил-сервіс-1» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь  позивача 2 434,57 грн. заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2010 року та судові витрати.

У касаційній скарзі відповідачі просять скасувати  рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і змінити рішення суду або ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відкритті касаційного провадження у справі потрібно відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.                 

Доводи касаційної скарги, додані до неї матеріали, зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при їх ухваленні.             

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 2 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 липня 2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Жил-сервіс - 1» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги утримання будинку та прибудинкової території.

Додані до скарг матеріали повернути заявникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ                               О.П. Касьян

рішення райсуду нижче

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21290816

В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що позивач фактично надавав відповідачам послуги по утриманню і обслуговуванню будинку і прибудинкової території, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

висновок - ясний

[focus]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНи

07 листопада 2012 року                                                                       м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О., суддів:  Горелкіної Н.А.,Леванчука А.О., Журавель В.І.,Ситнік О.М.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатації нерухомості» про стягнення безпідставно отриманих коштів, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості» на рішення апеляційного суду м. Києва від 17 липня              2012 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, у якому зазначала, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. З січня 2007 року вона сплачувала грошові кошти за послуги з утримання будинку та прибудинкової території на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості» (далі - ТОВ «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості»). 03 грудня 2009 року їй стало відомо про те, що судовим рішенням тарифи ТОВ «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості», за якими вона сплачувала кошти на утримання будинку та прибудинкової території, визнано недійсними.

Внаслідок нарахування відповідачем плати за послуги щодо утримання будинку та прибудинкової території за завищеними тарифами нею було переплачено ТОВ «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості» 25 328 грн. 92 коп. за період з січня 2007 року по квітень 2011 року, які відповідач не бажав повернути в добровільному порядку.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 квітня               2012 року позов залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17 липня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості» на користь ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 14 577 грн. 74 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості», мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що із наданих позивачкою квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг не можна зробити висновок, за які саме послуги та за яким тарифом вони оплачувалися.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зробив розрахунок платежів за комунальні послуги, які вносила ОСОБА_6 та які необхідно було сплачувати за тарифами, та стягнув різницю між фактично сплаченою сумою та належною до сплати.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказані вимоги не дотримані при ухваленні рішення апеляційного суду.

ОСОБА_6 є власником квартири  АДРЕСА_1. Розпорядженням Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 23 грудня 2005 року прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом будинок по АДРЕСА_1. Цим же розпорядженням експлуатуючою організацією будинку доручено ТОВ «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості» прийняти на баланс вказаний будинок та визначено цю організацію виконавцем житлово-комунальних послуг.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від                         07 вересня 2009 року розпорядження Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 23 грудня 2005 року скасовано в частині призначення ТОВ «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості» організацією, яка здійснює обслуговування жилого будинку по                           АДРЕСА_1.

Порядок та розмір плати за житлово-комунальні послуги врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги». На час виникнення спірних правовідносин у ст. 14 вказаного закону передбачалося, що залежно від порядку затвердження цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни (тарифи) на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни (тарифи) на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни (тарифи) на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни (тарифи) на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

На вказаний час діяли постанова Кабінету Міністрів України від          21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого  опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 2005 року № 481 «Про затвердження порядку встановлення тимчасових норм споживання, нормативів якості та режимів надання житлово-комунальних послуг».

Згідно зі ст. 7 закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, окрім інших, належить:

1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм;

2) встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 року № 748 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в               м. Києві» для будинків, обладнаних ліфтами встановлено тариф у розмірі 0,58 грн. за 1 кв.м., розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30 травня 2007 року № 641 «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в               м. Києві» для будинків обладнаних ліфтами встановлено коефіцієнт підвищення в розмірі 1,9 та введений в дію з 01 грудня 2006 року, і який діяв до 31 травня 2009 року.

У подальшому, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29 квітня 2009 pоку № 518 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» для ТОВ «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості» для будинку АДРЕСА_1 був встановлений тариф у розмірі 5 грн. 11 коп. за 1 кв. м, що діяв з 01 червня              2009 року по 01 липня 2009 року, а 31 серпня 2009 року Київською міською державною адміністрацією було прийняте розпорядження № 979 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», яким для будинку АДРЕСА_1 для ТОВ «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості», був погоджений тариф у розмірі 4 грн. 85 коп. за 1 кв.м. загальної площі квартири за місяць, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10 квітня 2012 року № 579 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», для будинку АДРЕСА_1 для ТОВ «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості», був погоджений тариф у розмірі 4 грн. 85 коп. за 1 кв.м. загальної площі квартири за місяць для оплати до 20 числа, та 5 грн.  33 коп. за 1 кв.м. загальної площі квартири за місяць для оплати після                 20 числа, який нараховується з 31 червня 2012 року.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 жовтня            2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від           10 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ТОВ «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості» визнано недійсними та скасовано тарифи на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, встановлені ТОВ «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості», з 01 квітня 2006 року, та заборонено                      ТОВ «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості» нараховувати комунальні платежі за цінами, що не затверджені Київською міською державною адміністрацією.

У ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Крім того, відповідно до ст. 19 закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

У ст. 26 закону зазначено, що істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є, окрім інших: вичерпний перелік житлово-комунальних послуг; тарифи та їх складові на кожну з цих послуг; загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін.

Згідно зі ст. 20 цього закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що 03 травня 2006 року між ТОВ «ПОРЯД.ОК Управління та експлуатація нерухомості» та  ОСОБА_6 укладений договір № ДХ-721Ж-04/06 відносин власника приміщень житлового комплексу та управителя. Згідно з додатком № 1 до цього договору станом на 01 квітня 2006 року сторонами погоджено розмір плати за 1 кв. м. загальної площі житлового приміщення у розмірі 5 грн.              25 коп., враховуючи 96,45 кв.м. загальної площі. У додатку № 2 до договору визначено тарифи на базові послуги управителя з 01 квітня 2006 року, у якому зазначено також тариф на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 5 грн. 25 коп. за 1 кв.м. загальної площі житлового приміщення. Договір та додатки до нього підписано сторонами. Даних про те, що вказаний договір оспорено чи до нього внесено зміни, матеріали цивільної справи не містять.

У ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Умовами виникнення даних зобов'язань є: а) набуття (збереження майна, яке мало бути витрачене) однією особою; б) відповідна втрата майна (або неотримання майна) іншою особою; в) відсутність достатньої правової підстави для цього (угоди сторін, вказівки закону тощо). При цьому до відсутності правової підстави ч. 1 ст. 1212 ЦК прирівнює ситуацію, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У даному випадку між сторонами існують договірні правовідносини, які на час розгляду справи не змінено, договір не визнано у частині чи повністю недійсним, тому відсутні підстави для застосування ст. 1212 ЦК України.

Окрім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що з наданих позивачкою квитанцій не вбачається, який розмір із загальної суми становить плата за утримання будинку та прибудинкової території, оскільки внесена сума містить плату і за отримання інших комунальних послуг.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 339, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості» задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 17 липня 2012 року скасувати, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                П.О. Гвоздик                               Судді:  Н.А. Горелкіна   В.І. Журавель    А.О. Леванчук   О.М. Ситнік

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27510913