'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник
Форум => Запитання по судовому розгляду => Тема розпочата: Gelo від 11 Листопада 2015, 20:02:26
-
Правовая позиция Верховного суда Украины от 01.02.2013г. где в судебной практике по рассмотрению дел по защите прав потребителей, в разделе Доказательство сказано, что «При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові)».
Будет являться эта правовая позиция ВСУ доминирующей в вопросе доказывания обстоятельств при рассмотрении иска поданного в защиту прав потребителей
-
Правовая позиция Верховного суда Украины от 01.02.2013г. где в судебной практике по рассмотрению дел по защите прав потребителей, в разделе Доказательство сказано, что «При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові)».
Будет являться эта правовая позиция ВСУ доминирующей в вопросе доказывания обстоятельств при рассмотрении иска поданного в защиту прав потребителей
А в чому проблема з цим? Може я щось пропустив, і не знаю?
-
Здесь не проблема. По вопросам ЖКУ часто подаются встречные иски в защиту прав потребителей, в правовой позиции ВСУ сказано, что в этом случае вся тягость доказывания обстоятельств возлагается на ответчика, т.е. исполнителя ЖКУ. Выходит мы заявляем что-то, а сторона должна доказать обратное или это уже является доказательством. Я так это понимаю.
Не понятно, позиция ВСУ в понимании верховенства права выше ГПК и ГК. Может это на усмотрение суда. У нас в стране может быть всякое. Тогда не стоит на это ВСУ и рассчитывать.
-
Здесь не проблема. По вопросам ЖКУ часто подаются встречные иски в защиту прав потребителей, в правовой позиции ВСУ сказано, что в этом случае вся тягость доказывания обстоятельств возлагается на ответчика, т.е. исполнителя ЖКУ. Выходит мы заявляем что-то, а сторона должна доказать обратное или это уже является доказательством. Я так это понимаю.
А як може бути по іншому?
Якщо Ви подаєте зустрічний позов на захист прав споживача до балансоутримувача Вашого будинку, то цілком логічно, що відповідач буде захищатись...тобто доказувати зворотнє...
-
А як може бути по іншому?
Якщо Ви подаєте зустрічний позов на захист прав споживача до балансоутримувача Вашого будинку, то цілком логічно, що відповідач буде захищатись...тобто доказувати зворотнє...
Почему к балансодержателю, к исполнителю ж-к услуг чаще и логичней. Это и ЖЭК, и теплоэнерго, и за э/энергию. Хотя суть вопроса не в этом.
По моему мнению сама фраза тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові).
указывает на то, что истец по защите прав потребителей освобожден от доказывания, он только утверждает например, применяемые тарифы не действительные поэтому необходим перерасчет. При этом не предоставляет доказательств недействительности тарифов. Ответчик, согласно позиции ВСУ должен предоставить суду доказательства законности применяемых тарифов. Отсутствие таких доказательств обязывает суд признать утверждение истца обоснованными.
-
По моему мнению сама фраза тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові).
указывает на то, что истец по защите прав потребителей освобожден от доказывания, он только утверждает например, применяемые тарифы не действительные поэтому необходим перерасчет.
А де в цій фразі вказано, що позивач не повинен доказувати обставини?
Вказано - тягар доказування обставин.
Тобто "тяжесть" на російскій мові.
"Тяжесть доказывания" - це теж саме, що наприклад "тяжесть преступления".
Тобто "преступление" може бути тяжким, або "средней тяжести".
Так і доказування може бути тяжким, або легким.
-
Все верно.
Тяжесть доказывания лежит на продавце. Об истце нет ни слова и он ничего не обязан доказывать.
-
Все верно.
Тяжесть доказывания лежит на продавце. Об истце нет ни слова и он ничего не обязан доказывать.
Стаття 60. Обов'язки доказування і подання доказів
1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Зобов"язан, на підставі ст. 60 ЦК
-
Вопрос был следующий, позволяет позиция ВСУ при иске в защиту прав потребителей делать заявления не предъявляя доказательств. Согласно цитате, доказывание возлагается на ответчика. Даже без слова тягар смысл не теряется.
Позиция ВСУ в понимании верховенства права выше ГПК и ГК?
-
Вопрос был следующий, позволяет позиция ВСУ при иске в защиту прав потребителей делать заявления не предъявляя доказательств. Согласно цитате, доказывание возлагается на ответчика.
Не тільки на відповідача, але і на споживача.
І також сказано, про "тягар доказування"("тяжесть")
Ви читайте далі, що каже ВСУ...
Тобто, тягар доказування факту придбання, замовлення товарів (послуг) покладається на споживача.
[url]http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0006700-13[/url] ([url]http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0006700-13[/url])
-
Ви читайте далі, що каже ВСУ...
Тобто, тягар доказування факту придбання, замовлення товарів (послуг) покладається на споживача.
[url]http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0006700-13[/url] ([url]http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0006700-13[/url])
Выложенная цитата дает разъяснение по доказыванию потребителем факта приобретения или заказа товара.
Про факт придбання, замовлення товарів (послуг) у звичайний спосіб засобом доказування є розрахунковий документ - квитанція, товарний чи касовий чек, квиток, талон та ін. (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII); письмовий правочин; стосовно товару, на який встановлено гарантійний строк - технічний паспорт чи інший документ, що його замінює, з позначкою про дату продажу (п. 11 ст. 8 Закону № 1023-XII).
У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 "Про практику розгляду судами цивільних справ за поновами про захист прав споживачів" роз'яснено, що вимоги можуть заявляти споживачі, які мають на товари квитанцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ. Втрата зазначених документів, неодержання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу з допомогою свідків.
Тобто, тягар доказування факту придбання, замовлення товарів (послуг) покладається на споживача.
Я поднял вопрос который ВСУ рассмотрел в другом абзаце.
Докази
У статтях 60, 61 ЦПК встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу доказування між сторонами.
Згідно з положенням, передбаченим ст. 60 ЦПК, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.
Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов'язків доказування.
При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові).
До фактів, які підлягають доказуванню у справах про захист прав споживачів, насамперед, слід віднести: чи мало місце придбання продукції (замовлення послуги); чи надавалась інформація про товар (послугу) і яка саме; відомості про властивості товару та відповідність їх потребам споживача та вимогам встановлених нормативів; чи мало місце використання товару; чи мало місце заподіяння шкоди, що завдана життю, здоров'ю або майну споживача.
Как видно из приведенных цитат указанная ссылка, о тягаре доказывания потребителем, не относится к поднятому вопросу.
Где можно почитать о позиции ВСУ в понимании верховенства права в отношении ГПК и ГК?
-
Где можно почитать о позиции ВСУ в понимании верховенства права в отношении ГПК и ГК?
Тут -
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
[url]http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80[/url] ([url]http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80[/url])
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про судоустрій і статус суддів
Стаття 38. Верховний Суд України - найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції
[url]http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17[/url] ([url]http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17[/url])
Думаю, що ВСУ ніколи ніде не заявить, не напише, що він проти верховенства права.
А якщо ВСУ на Вашу думку не визнає верховенства права в деяких випадках, то розсудити це питання мабуть може Конституційний Суд України.
-
Позиция ВСУ в понимании верховенства права выше ГПК и ГК?
Ні. Аналізи судової практики, Постанови Пленумів (судів) не є НПА.
Ваша постійна помилка - "виривання" окремих фраз, речень з контексту документів.
ЦКУ: Стаття 4. Акти цивільного законодавства України
1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).
Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
3. Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.
4. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
5. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.
ЦПКУ: Стаття 8. Законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи
1. Суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
3. У разі виникнення у суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.
4. У разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
5. У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір.
6. Норми права інших держав суд застосовує у разі, коли це встановлено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
7. Суд вирішує справи у сфері державних закупівель з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель".
{Статтю 8 доповнено частиною згідно із Законом № 424-V від 01.12.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2289-VI від 01.06.2010}
8. Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
9. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Стаття 10. Змагальність сторін
1. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
2. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
3. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
4. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Стаття 60. Обов'язки доказування і подання доказів
1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У справах про дискримінацію позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.
{Частину першу статті 60 доповнено абзацом згідно із Законом № 1263-VII від 13.05.2014}
У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або членом його сім’ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов’язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.
{Частину першу статті 60 доповнено абзацом згідно із Законом № 1261-VII від 13.05.2014; в редакції Закону № 1700-VII від 14.10.2014}
2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 61. Підстави звільнення від доказування
1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
4. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
{Частина четверта статті 61 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013}
ВСУ зазначів, що у окремих, визначених матеріальним законом випадках, обов'язок (тягар) доказування є відмінним від загальних норм, визнчених процесуальним законом (ЦПКУ). І пояснює судам, що в таких випадках треба керуватись нормами матеріального права (що є очевидним).
Читайте все, а не окремі речення:
У статтях 60, 61 ЦПК встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу доказування між сторонами.
Згідно з положенням, передбаченим ст. 60 ЦПК, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.
Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов'язків доказування.
При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові).
Дивіться матеріальний закон:
Стаття 8. Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості
...
14. Вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.
Стаття 10. Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг)
...
6. Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.
Тобто коли споживач надасть докази наявності недоліків, невиконання, неналежного виконання, то споживач не повинен доказувати, що це сталося не по вині самого споживача. А виконавець, якщо вважає, що споживач "сам винен", повинен доводити вину споживача.
Стаття 11. Права споживача в разі придбання ним продукції у кредит
...
4. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.
Тобто споживач не повинен доказувати факт неотримання ним кредитного договору.
Стаття 21. Порушення прав споживачів
1. Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:
1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;
2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;
3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;
4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;
5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;
6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;
7) ціну продукції визначено неналежним чином;
8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Тобто споживачу достатньо довести наявність перелічених фактів, доводити що вони порушшують його права не потрібно. Це вже визначено законом - якщо є такий факт, то права порушені.
-
Ваша постійна помилка - "виривання" окремих фраз, речень з контексту документів.
Так понимаю изучение документов. Чтобы строить логическую цепочку (как сделали Вы) надо знать множество правовых норм и законов. Хорошо, что понимаю разницу между ЦК/ЦПК и постановлением КМУ. Как с таким знанием строить цепочки. Хотя стремлюсь к этому.
Прочитал о тягаре и появилась мысль по применению позиции ВСУ. Но легкость и доступность в применении вызвала сомнение, обратился к форуму.
-
Аналізи судової практики, Постанови Пленумів (судів) не є НПА.
Юрий Васильевич, как тогда применяются постановления Пленумов судами? Любая статья из кодекса, любое постановление не позволяет применение правовой позиции ВСУ.
В приведенном Вами перечне правовых норм не говорится о специальных законах. Как и куда они относятся в перечне верховенства.
-
Юрий Васильевич, как тогда применяются постановления Пленумов судами?
Постанови Пленумів це (простою мовою) роз'яснення суддям як застосовувати ту чи іншу норму права.
Любая статья из кодекса, любое постановление не позволяет применение правовой позиции ВСУ.
Звідки такий "висновок"?
Стаття 360-7. Обов’язковість судових рішень Верховного Суду України
1. Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
2. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
3. Постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня їх прийняття.
В приведенном Вами перечне правовых норм не говорится о специальных законах. Как и куда они относятся в перечне верховенства.
Спеціальний закон, це теж закон.
-
ВСУ зазначів, що у окремих, визначених матеріальним законом випадках, обов'язок (тягар) доказування є відмінним від загальних норм, визнчених процесуальним законом (ЦПКУ).
А російсько-український словник Кримського-Єфремова (http://www.r2u.org.ua/s?w=%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%80&scope=all&dicts=all&highlight=on) наприклад, перекладає слово "тягар" - як "бремя", "груз", "иго", і серед синонімів слова "тягар" не зазначено слова "обов"язок", а є лише слова - "вага", "вантаж", "ноша", "ярмо".
-
ВСУ зазначів, що у окремих, визначених матеріальним законом випадках, обов'язок (тягар) доказування є відмінним від загальних норм, визнчених процесуальним законом (ЦПКУ).
А російсько-український словник Кримського-Єфремова ([url]http://www.r2u.org.ua/s?w=%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%80&scope=all&dicts=all&highlight=on[/url]) наприклад, перекладає слово "тягар" - як "бремя", "груз", "иго", і серед синонімів слова "тягар" не зазначено слова "обов"язок", а є лише слова - "вага", "вантаж", "ноша", "ярмо".
Дослівний переклад : тягар доказування (укр.) = бремя доказывания (рос.)
що є тотожним обов'язок доказування (укр.) = обязанность доказывания (рос.)
Бремя Доказывания
- (лат. оnus probandi), в процессуальном праве правила, регулирующие обязанности участников судопроизводства относительно доказывания обстоятельств, существенных для дела, и последствия недоказанности тех или иных из этих обстоятельств. выражает принцип состязательности уголовного и гражданского процесса, обусловливает активную роль суда.
Источник: [url]http://gufo.me/content_yur/bremja-dokazyvanija-634.html#ixzz3rg29B8qE[/url] ([url]http://gufo.me/content_yur/bremja-dokazyvanija-634.html#ixzz3rg29B8qE[/url])
Обязанность Доказывания (бремя Доказывания)
- при производстве по уголовным или гражданским делам распределение между участниками процесса обязанности обосновывать наличие тех или иных обстоятельств, существенных для разрешения дела. В гражданском процессе О. д. - обязанность сторон доказать обстоятельства, на которые они ссылаются как на основание своих требований и возражений (напр., обязанность истца доказать исковые требования). В каждом деле объем подлежащих доказыванию фактов определяется нормами, регулирующими то или иное правоотношение. В исках, связанных с различными видами договоров, необходимость доказать нарушение обязательства возлагается на кредитора, а факты, подтверждающие исполнение обязанностей, - на должника. В уголовном процессе обязанность доказать вину подсудимого лежит целиком на стороне обвинения. Более того, уголовно-процессуальный закон специально оговаривает, что О. д. не может перекладываться на обвиняемого (подсудимого).
Источник: [url]http://gufo.me/content_yur/objazannost-dokazyvanija-bremja-dokazyvanija-3910.html#ixzz3rg2kiPc1[/url] ([url]http://gufo.me/content_yur/objazannost-dokazyvanija-bremja-dokazyvanija-3910.html#ixzz3rg2kiPc1[/url])
Наприклад :
"Кодекс торговельного мореплавства України"
Стаття 289. Тягар доведення
Сторона, яка вимагає розподілу загальної аварії, зобов'язана довести, що заявлені збитки або витрати дійсно повинні бути визнані загальною аварією.
Усі матеріали, на підставі яких складається диспаша, повинні бути доступними для огляду, і диспашер на вимогу заінтересованих осіб зобов'язаний за їх рахунок видати їм засвідчені копії цих матеріалів.
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/176/95-%D0%B2%D1%80/page5?text=%F2%FF%E3%E0%F0 (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/176/95-%D0%B2%D1%80/page5?text=%F2%FF%E3%E0%F0)
або російською:
Кодекс торгового мореплавания Украины
Статья 289. Бремя доказывания
Ст. 289 КТМУ от 23.05.1995 № 176/95-ВР
Сторона, требующая распределения общей аварии, обязана доказать, что заявленные убытки или расходы действительно должны быть признаны общей аварией.
Все материалы, на основании которых составляется диспаша, должны быть доступны для осмотра, и диспашер по требованию заинтересованных лиц обязан за их счет выдать им удостоверенные копии этих материалов.
http://kodeksy.com.ua/ka/kodeks_torgovogo_moreplavanija_ukraini/statja-289.htm (http://kodeksy.com.ua/ka/kodeks_torgovogo_moreplavanija_ukraini/statja-289.htm)
-
Постанови Пленумів це (простою мовою) роз'яснення суддям як застосовувати ту чи іншу норму права.
Следовательно, постановления ВСУ не являясь НПА тем не менее являются обязательными для применения их судами в обязательном порядке если они приняты на основании п.1 и п.2 ч.1 ст.355.
По поднятому вопросу из постановления ВСУ о судебной практике не могу сказать, что обязательно к применению. В постановлении нет ссылок на применение ст.355. Хотя не знаю на каком еще основании ВСУ пересматривает решения судов.
Спеціальний закон, це теж закон.
Это понятно.
Является специальный закон в применении выше кодекса? Если является то в каких случаях?
Дослівний переклад : тягар доказування (укр.) = бремя доказывания (рос.)
що є тотожним обов'язок доказування (укр.) = обязанность доказывания (рос.)
Перевод текста не делается дословно. При переводе присутствует перефразировка предложений и применение слов синонимов, для передачи более полного и точного перевода.
К слову тягар есть слово синоним - обязанность, обязательства. Смотреть... http://ukrainian.abcthesaurus.com/browse_synonyms/synonyms_for_%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%80.html (http://ukrainian.abcthesaurus.com/browse_synonyms/synonyms_for_%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%80.html)
Скажите, приведенный абзац из постановления ВСУ о тягаре возлагает обязанность/ответственность на другую сторону?
Можно указанную норму применять при рассмотрении иска в защиту прав потребителей?
-
Перевод текста не делается дословно. При переводе присутствует перефразировка предложений и применение слов синонимов, для передачи более полного и точного перевода.
Був наведений переклад ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ, а не літературного твору. >:(
Следовательно, постановления ВСУ не являясь НПА тем не менее являются обязательными для применения их судами в обязательном порядке если они приняты на основании п.1 и п.2 ч.1 ст.355.
По поднятому вопросу из постановления ВСУ о судебной практике
Ви різницю між Постановами Пленумів ВСУ і Постановами ВСУ розумієте? >:(
Является специальный закон в применении выше кодекса? Если является то в каких случаях?
Дивіться лист Мінюсту "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії" http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0758323-08/print1361734360431364 (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0758323-08/print1361734360431364)
Скажите, приведенный абзац из постановления ВСУ о тягаре возлагает обязанность/ответственность на другую сторону?
Ви про Аніліз судової практики від ВСУ чи про Постанову Пленуму ВСУ №5?
Що означає "на другую сторону"? В обох документах конкретно вказано коли і на кого...
Можно указанную норму применять при рассмотрении иска в защиту прав потребителей?
так там мова і йде про "вирішення спорів про захист прав споживачів". Перелік, визначених законом, випадків я наводив.
-
Дивіться лист Мінюсту "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії" [url]http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0758323-08/print1361734360431364[/url] ([url]http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0758323-08/print1361734360431364[/url])
Письмо носит информационный характер и не имеет юридической силы. Выходит решение по коллизиям по усмотрению суда и за неправильное толкование коллизии суд ответственности не несет. В письме конкретно сказано, что толкование разногласий законов дает КСУ. Цитата из письма Минюста
Крім того, повідомляємо, що офіційне тлумачення Конституції України ( 254к/96-ВР ) та законів України дає Конституційний Суд України (стаття 147 Конституції України).
Листи міністерств не встановлюють норм права і мають лише інформаційний характер.
Вообще непонятно для чего утверждают и существуют специальные законы? Из письма следует, что из законов следует руководствоваться принятым в более поздний срок. Не указано верховенство специального закона над "простым".
Ви про Аніліз судової практики від ВСУ чи про Постанову Пленуму ВСУ №5?
Я о судебной практике ВСУ от 01.02.2013г. по рассмотрению дел в защиту прав потребителей.
Що означає "на другую сторону"? В обох документах конкретно вказано коли і на кого...
Конкретно о продавцеві (виготівникові). Об этом полностью изложено в разделе Доказательство.
Можно указанную норму применять при рассмотрении иска в защиту прав потребителей?
так там мова і йде про "вирішення спорів про захист прав споживачів". Перелік, визначених законом, випадків я наводив.
[/quote]
Уточню. Изложенные нормы законов относятся к общему судопроизводству
Бремя Доказывания
- (лат. оnus probandi), в процессуальном праве правила, регулирующие обязанности участников судопроизводства относительно доказывания обстоятельств, существенных для дела, и последствия недоказанности тех или иных из этих обстоятельств. выражает принцип состязательности уголовного и гражданского процесса, обусловливает активную роль суда.
Источник: [url]http://gufo.me/content_yur/bremja-dokazyvanija-634.html#ixzz3rg29B8qE[/url] ([url]http://gufo.me/content_yur/bremja-dokazyvanija-634.html#ixzz3rg29B8qE[/url])
Обязанность Доказывания (бремя Доказывания)
- при производстве по уголовным или гражданским делам распределение между участниками процесса обязанности обосновывать наличие тех или иных обстоятельств, существенных для разрешения дела. В гражданском процессе О. д. - обязанность сторон доказать обстоятельства, на которые они ссылаются как на основание своих требований и возражений (напр., обязанность истца доказать исковые требования). В каждом деле объем подлежащих доказыванию фактов определяется нормами, регулирующими то или иное правоотношение. В исках, связанных с различными видами договоров, необходимость доказать нарушение обязательства возлагается на кредитора, а факты, подтверждающие исполнение обязанностей, - на должника. В уголовном процессе обязанность доказать вину подсудимого лежит целиком на стороне обвинения. Более того, уголовно-процессуальный закон специально оговаривает, что О. д. не может перекладываться на обвиняемого (подсудимого).
Источник: [url]http://gufo.me/content_yur/objazannost-dokazyvanija-bremja-dokazyvanija-3910.html#ixzz3rg2kiPc1[/url] ([url]http://gufo.me/content_yur/objazannost-dokazyvanija-bremja-dokazyvanija-3910.html#ixzz3rg2kiPc1[/url])
Приведенная мною цитата из судебной практики ВСУ предназначена непосредственно для рассмотрения дел в защиту прав потребителей. Где тягар требований ст.60 и 61 по обязательству каждой стороны по доказыванию обстоятельств, на которые она посылается возлагается на продавца (изготовителя)
У статтях 60, 61 ЦПК встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу доказування між сторонами.
Згідно з положенням, передбаченим ст. 60 ЦПК, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.
Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов'язків доказування.
При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові).
Правильность применения токования слова тягар подтверждается пословным переводом.
Дослівний переклад : тягар доказування (укр.) = бремя доказывания (рос.)
що є тотожним обов'язок доказування (укр.) = обязанность доказывания (рос.)
-
Ви не відповіли на питання: Ви різницю між Постановами Пленумів ВСУ і Постановами ВСУ розумієте? >:(
Вообще непонятно для чего утверждают и существуют специальные законы?
Вас цікавить теорія закону? Будь ласка:
За значенням і місцем у системі законодавства закони можна поділити наступним чином:
Конституції;
Конституційні закони;
Звичайні (поточні) закони;
Забезпечуючі (оперативні) закони;
...
Звичайні закони – регламентують певні і обмежені сфери суспільного життя відповідно до конституції. Це значна за кількістю і рухлива група законів, які приймаються простою більшістю голосів. Звичайні закони вельми різноманітні за змістом.
Найтиповішими за обсягом регулювання є такі види звичайних законів:
Загальні закони – закони, що регламентують певну сферу суспільних відносин і поширюються на всіх.
Загальні закони можуть бути:
кодифіковані (наприклад, Кримінальний кодекс, Цивільний кодекс та ін.);
поточні (наприклад, Закон про вибори);
Спеціальні закони - закони, що регламентують обмежену (спеціальну) сферу суспільних відносин.
Lex specialis derogat generalі у перекладі з латинської означає «спеціальний закон скасовує дію загального закону». Цей вислів римських юристів давніх часів на сьогодні відомий і нам, юристам, які практикують та які проводять науково-юридичні дослідження у сфері юриспруденції.
...
Застосування в практиці та з’ясування юридичної природи спеціальних норм є особливо важливим у контексті розгляду питання конкуренції спеціальної та загальної норми, оскільки форма зв’язку між ними та ознаки цього зв’язку прямо залежать від того, яке визначення надається спеціальній нормі. Є правове положення, згідно з яким пріоритет у застосуванні надається спеціальній нормі.
Між загальними і спеціальними нормами (законами) є відносини не підпорядкованості, а субсидіарності. А це означає лише одне: при регулюванні конкретних відносин у пріоритетному порядку застосовуються норми спеціального закону, а якщо вони є недостатніми для належного регулювання цих відносин, то у субсидіарному порядку можуть застосовуватися норми загального закону. Методологічну основу для вирішення цього питання якраз і становить застосування принципу Lexs pecialis derogat generali.
Переважне застосування спеціального закону означає насамперед виявлення спеціальної правової норми (а не спеціального закону як нормативно-правового акта), що підлягає переважному застосуванню перед загальною нормою.
Досить? Я думаю досить, а то Ви взагалі "загубитесь" в юридичних "нетрях"... ( Посилань не надаю, щоб не подовжувати ланцюг Ваших "відкриттів".)
Из письма следует, что из законов следует руководствоваться принятым в более поздний срок. Не указано верховенство специального закона над "простым".
Лист роз'яснює, що, відповдно до норм права, у разі колізії "між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання" слід керуватися:
1. якщо автор обох актів один і акти рівнозначні, то тим, який прийнято пізніше;
2. якщо автори різні, то тим, що був прийнятий органом що стоїть вище на ієрархічній драбині;
3. якщо автор обох актів один але акти нерівнозначні, то тим, який має вищу юридичну силу;
4. ( що саме Вас цікавило) При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному... Далі можно не читати, бо якщо скасований, то вже не є чинним і не діє. Не діє - нема колізії. Зверніть увагу, лише у разі розбіжностей однакових норм, норма в спеціальному переважає таку ж норму в загальному. А в іншій частині акти є рівними ( Звичайні закони ).
Письмо носит информационный характер
Звісно. Воно ж і адресовано не юристам. Юристи (в тому переліку адвокати, судді) вивчали теорію права, теорію закону і їм відомі ці норми і принципи.
Я о судебной практике ВСУ от 01.02.2013г
Це по суті той же лист. Тільки для суддів...
Приведенная мною цитата из судебной практики ВСУ предназначена непосредственно для рассмотрения дел в защиту прав потребителей. Где тягар требований ст.60 и 61 по обязательству каждой стороны по доказыванию обстоятельств, на которые она посылается возлагается на продавца (изготовителя)
Ні. Не всіх обставин. А конкретних обставин, а саме обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. ( Див. ст.ст. 8, 10, 11 ЗУ "Прозахист прав споживачів.)
-
Ви не відповіли на питання: Ви різницю між Постановами Пленумів ВСУ і Постановами ВСУ розумієте? >:(
Я понимаю так, постановление ВСУ принимается по конкретному делу с указанием правовой позиции, а Пленум объединяет принятые Постановления по одинаковым вопросам, например о сроке исковой давности, наличие договора по ЖКУ и делает выводы с указанием правильности применения правовых норм.
Досить? Я думаю досить, а то Ви взагалі "загубитесь" в юридичних "нетрях"...
Более чем достаточно. Со специальными законами теперь вопросов нет кроме одного. Где и как указывается, фиксируется, что принятый закон специальный? Специально посмотрел на оф.сайте ЗУ "Про ЖКП" нет отметок или примечаний, что этот закон специальный, а он ведь является специальным.
Письмо носит информационный характер
Звісно. Воно ж і адресовано не юристам. Юристи (в тому переліку адвокати, судді) вивчали теорію права, теорію закону і їм відомі ці норми і принципи.
С таким объяснением к этому письму вопросов нет. Только интересно, что скажет суд, если я дам аналогичное объяснение по письму и коллизии на заседании.
Ні. Не всіх обставин. А конкретних обставин, а саме обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. ( Див. ст.ст. 8, 10, 11 ЗУ "Прозахист прав споживачів.)
Уже приятно читать, все таки тягар возлагается на исполнителя по ст.8,10,11.
Со ст.10 не очень просто. Эта норма применяется при наличие договора. Договор может быть не заключен по вине исполнителя. Согласно ЗУ "Про ЖКП" обязанность по заключению договора возлагается на исполнителя услуг. Он может специально не заключать договор. Как в этом случае можно применить тягар?
-
Где и как указывается, фиксируется, что принятый закон специальный?
Це зрозуміло за визначеннямСпеціальні закони - закони, що регламентують обмежену (спеціальну) сферу суспільних відносин.
У назві мають "Про..."
Только интересно, что скажет суд, если я дам аналогичное объяснение по письму и коллизии на заседании.
Будь-ласка. Можете навіть лист суду надати, як додаток до пояснень. Звісно листи не є НПА, але суд повинен буде керуватись не самим листом, а нормою права, яка існує незалежно від наявності чи відсутності того листа. (Ви просто дасте суду зрозуміти, що Вам ця норма відома). Якщо суд її проігнорує, Ви матимете підставу для апеляції.
Со ст.10 не очень просто. Эта норма применяется при наличие договора. Договор может быть не заключен по вине исполнителя. Согласно ЗУ "Про ЖКП" обязанность по заключению договора возлагается на исполнителя услуг. Он может специально не заключать договор. Как в этом случае можно применить тягар?
Його можно застосувати лише у випадку коли Виконавець заявлятиме, що невиконання ним зобов'язань було вимушеним і сталося з вини самого Споживача або дії непереборної сили. Тобто на Виконавця покладено тягар доказування ВИНИ СПОЖИВАЧА або дії непереборної сили. І ВСЕ!
Я понимаю так, постановление ВСУ принимается по конкретному делу
Постанова ВСУ то є судове рішення.