|
Перегляд Повідомлень
This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.
Messages - слава2
1
« : 20 Жовтня 2022, 14:47:19 »
Доброго дня! Відзив здано вчасно Відзив 8 лютого 2022 року Шевченківським районним судом міста Львова, було ухвалено рішення справа № 466/993/22, - Ухвалу про відкриття провадження у справі та про розгляд справи у спрощеному провадженні , , за позовом ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення з ---------------. на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» 56608,54 гривні заборгованості за послуги з централізованого опалення. З позовом не погоджуюсь оскільки вимоги стягувача ЛМКП «Львівтеплоенерго» (надалі – позивач ) до --------------. а твердження позивача щодо порушення його прав є безпідставними та такими , що не підлягають задоволенню . Заперечення щодо правових підстав позову . Стягувач , з тими самими вимогами вже звертався до суду , справа №466/6708/16-ц. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року (інформацію щодо, даної справи можна отримати в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://reyestr.court.gov.ua/Review/75309387, (додаток 1) , йому відмовлено в стягненні заборгованості -- із-за безпідставності позовних вимог . Дана Постанова набрала законної сили. Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, «Обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено Законом». Заперечення щодо обставин, викладених у позові. Позовна заява з додатками позивача вводить суд у оману. Оскільки рішенням, що набрало законної сили, вже встановлено наступне: «Однак, слід вказати, що, незважаючи на наведені вище вимоги закону, між сторонами договірних стосунків і після отримання договору та не підписання його після спливу місяця наданого законом для його підписання споживачем, не виникло та позов про стягнення заборгованості і з травня 2016 року є безпідставним. Так, як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано у квартиру відповідачів у спірний період теплопостачання не постачалось, тобто послуги, про стягнення суми за надання яких подано позов не надавались. Причиною цього є від'єднання квартири відповідачів від загальнобудинкової мережі теплопостачання. Вказане мало місце задовго до 2014 року Зважаючи на наведене, а саме те, що послуги з теплопостачання у квартиру відповідачів у спірний період не надавались та надання таких, за наявності факту від'єднання квартири відповідачів від мережі централізованого теплопостачання відповідно надані бути і у майбутньому не можуть, - підстав укладення договору приєднання про надання таких послуг, про який вказує позивач, у них не було, як не було і підстав оплати послуг з теплопостачання, які їм у спірний період не надавались. Питання самовільності від'єднання, на що посилається позивач та оспорюють відповідачі (вказуючи, що таке мало місце коли вони фактично квартирою не користувались) фактично значення не має, оскільки особа не може бути змушена до оплати послуг, які вона фактично не отримувала та без наявності між сторонами договірних стосунків.» Судом встановлено, що: 1) договір 2014 року не є укладеним; 2) квартира від'єднана від мереж ЦО і послуга не надається. Обставини не змінилися і в подальшому, документів підтверджуючих приєднання до умов договору про приєднання, як і документів підтверджуючі фактичне використання відповідачами теплової енергії,- відсутні. Тому розрахунки вартості послуг надані позивачем - є нікчемними. Позивач листом № 08-215 від 31.08.2020 р. (додаток 2 ) повідомив про намір списати заборгованість , однак цього не зробив. Щодо додатку до позову «розрахунок для суду за надану послугу»(надалі розрахунок): даний доказ створений в незаконний спосіб, всупереч обставинам які встановленні в рішенні суду (справа № 466/6708/16-ц), без договору та фактичного споживання послуг позивач нараховував та виставляв рахунки за комунальні послуги на порталі Львівської міської ради (надалі -ЛМР) . Чим позивач в результаті позбавив мене соціального захисту гарантованого та нарахованого згідно законів. Пільга «дитина війни» від УПСЗН ЛМР (надалі – УПСЗН) відображена в «розрахунку» до жовтня 2019 р., в зв’язку з монетизацією пільг , УПСЗН та Ощадбанк створили для утримувачів пільг «кабінет пільговика» в Інтернеті, УПСЗН розраховував суму пільги та передавав в «кабінет пільговика», ощадбанком в автоматичному режимі за умочанням, згідно пріоритетів проводилась оплата рахунків за комунальні послуги ЛМР. В результаті на розрахунковий рахунок позивача (який теж підпорядковується ЛМР) було перераховано пільгу в розмірі 162.76 грн. в жовтні 2019 р. та 706.47 грн. в червні 2020 року, про що довідалась під час візиту в УПСЗН 10.12.2020 року , де мені надали на підтвердження (додаток 3-повідомлення,додаток 4-фотокопія скріншоту з УПСЗН) , що ці проплати є пільгою. Яку позивач в «розрахунку» відобразило в графі «оплачено» а не у графі «пільги» . Ці проплати банк зі мною не погоджував, а списував в автоматичному режимі згідно пріоритетів «кабінету пільговика» які я теж не вибирала, мною жодних оплат не проводилось. Більше того, в розрахунку з’явились суми в графі «сума оплати зарахована з інших періодів» за 2014 р., які в розрахунку (додаток 5) з попереднього позову справа № 466/6708/16-ц не фігурували , тому поданий до суду позивачем для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим , неналежним доказом. Відповідно,- Ухвали суду,- «визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву». Ухвалу суду, мною було отримано поштою 14 лютого 2022 року, що підтверджується даними відстеження поштового відправлення з ідентифікатором №7900731910673 з офіційного сайту Укрпошти. А також, квитанціями поштового відправлення які відділення зв’язку повертає до суду. На підставі викладеного та відповідно, ч. 4 ст. 82, ст. 178 ЦПК України, П Р О Ш У: 1. Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ЛМКП «Львівтеплоенерго» по справі № 466/993/22, про стягнення з ------. на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованості -- грн. за послуги з централізованого опалення за безпідставністю позовних вимог. Перелік документів, що додаються до відзиву: 1.Роздруківка з ЄДРСР Постанови Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року справа №466/6708/16-ц ( 9 аркушів) 2.Копія лист № 08-215 від 31.08.2020 р. (1 аркуш). 3.Копія повідомлення про надання пільг. (1 аркуш) 4.Копія роздруківки з УПСЗН.(1 аркуш) 5.Копія розрахунків позивача в справі №466/6708/16-ц . (1 аркуш) Докази надсилання відзиву іншим учасникам справи , позивач заперечень не надав . Додано клопотання про застосування позовної давності. Засідання переносяться. Питання; - як просити суд закрити справу- в зв`язку з тим що їхні позовні тотожні (ідентичні)? Ст..186 ,255 ЦПК ? позовні 2016р. ,2022р. тотожні , однак позивач в позові 2022 запевняє суд, що згідно п.10 ст.175 ЦПК інших позовів не подано – це є введеня суду в оману п. 4 ст..43 ЦПК, та ст..44 ЦПК Неприпустимість зловживання процесуальними правами 1. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
2. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;» ? Яка форма звернення (клопотання ,заява)? Чи подавати клопотання про витребування справи 2016 року з архіву суду? Як просити суд встановити тотожність позовів? Який перебіг процесуальних строків під час воєнного стану? Як просити суд відкласти слухання до закінчення воєнного стану ?
2
« : 23 Лютого 2022, 19:45:21 »
Дякую! 1. Щодо позовної давності. чи потрібно окреме клопотання,чи після слова "прошу" просити застосувати , чи просто в тексті відзиву.? 2. чи заперечувати проти інфляційних ? 3. Думаю чи варто про від'єднання цитувати постанову? думаю обмежитись лише цими абзацами Зважаючи на наведене, а саме те, що послуги з теплопостачання у квартиру відповідачів у спірний період не надавались та надання таких, за наявності факту від'єднання квартири відповідачів від мережі централізованого теплопостачання відповідно надані бути і у майбутньому не можуть, - підстав укладення договору приєднання про надання таких послуг, про який вказує позивач, у них не було, як не було і підстав оплати послуг з теплопостачання, які їм у спірний період не надавались.
Питання самовільності від'єднання, на що посилається позивач та оспорюють відповідачі (вказуючи, що таке мало місце коли вони фактично квартирою не користувались) фактично значення не має, оскільки особа не може бути змушена до оплати послуг, які вона фактично не отримувала та без наявності між сторонами договірних стосунків
3
« : 23 Лютого 2022, 17:48:53 »
За пільгами та субсидіями не звертались,це пільга «дитина війни» на 1 особу на комунальні платежі, до 2019 року цю пільгу бачили в платіжках за електроенергію потім прийшло смс «сплачено пільгу» та посилання в інтернет, не звернули уваги . Через пів року знову смс, того разу перейшли за посиланням, і відкрилась сторінка ощадбанку з кабінетом пільговика там дійсно є вибір першочерговості , стояла галочка «цент. Опалення» змінили на «електроенергію» занесли постанову в соц.. захист , - тепер в тому кабінеті зазначено « немає опалення» і більше не відбувалось проплат на Теплоенерго.
В розрахунках заборгованості в цьому позові ця пільга проставленна до 10.2019 року дальше не заповненно. В 11.2019 р. з’являється оплата і в 06.2020р. знов , дальше і графи "оплата" і "пільга" пусті.
4
« : 22 Лютого 2022, 15:52:02 »
Дуже дякую !
Ще є питання :
1. Чи потрібно додавати копію постанови, чи можна написати посилання на Єдрср?
2. Як написати що ЛКП проігнуровало рішення суду та обставини встановлені цим рішенням?
3. щодо позовної давності : після постанови 2018 ,-був судовий наказ 04.2020, який перериває строк позовної давності?
4. чи можна взяти розписку в родичів (відповідачів) що вони отримали відзив , щоб не надсилати самому собі 2 листи?
5. Думаю написати так; щось такого по суті але іншими словами - поміняти порядок слів в реченях або самі речення, або видалити частину.
“щодо розрахунку заборгованості: даний доказ створений в незаконний спосіб, всупереч обставинам які встановленні в рішенні суду-постанові, без договору та фактичного споживання послуг. В результаті ігнорування рішення суду ЛКП здійснював нарахування ,що призвело до заволодіння державними коштами в сумі пільг та позбавило мене соціального захисту гарантованого та нарахованого згідно законів. В результаті крім пільги дитина війни(4044 грн. ) в зв’язку з монетизацією пільг у 2019 р., соц. захистом на розрахунковий рахунок ЛКП було перераховано пільгу в розмірі 162.76грн.в 10.2019 р. та 706.47 грн.в 06. 2020 року(додаток 2-довідка,додаток 3-фотокопія з соц..захисту), яку ЛКП в розрахунку заборгованості відобразило в графі «оплачено» , більше того, в розрахунку з’явились суми в графі «сума оплати зарахована з інших періодів» за 2014 р. які в розрахунку(додаток 4) з попереднього позову справа № не фігурували , тому поданий до суду ЛКП для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим , неналежним доказом та вводить суд в оману. Жодних оплат мною не проводилось.
Також ЛКП проводячи нарахування неіснуючого боргу здійснює викривлення фінансової , статистичної, галузевої та податкової звітності , маніпулюючи сплатою податків та створює ілюзію, щодо заборгованості населення перед ЛКП.
Більше того , згідно постанови суду мені відшкодовано судові витрати , таким чином ЛКП повторно витрачає власні кошти та позиваючись з тих самих підстав та обставин чим зловживає правом звернення до суду.”
5
« : 18 Лютого 2022, 19:21:51 »
Дякую за відповідь! Позовна Теплоенерго 2022 Позовна заява про стягнення заборгованості 2022
ЛМКП «Львівтеплоенерго» користуючись своїм правом, звертається до суду з позовом до Відповідачів, які зареєстровані та проживають у приміщенні за адресою: м. Львів,…….
Відповідно до ст. 634 ЦК України Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З 01 липня 2014 року вважається укладеним Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг постачання гарячої води у м. Львові для населення, відповідно до норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (Виконавець) та Споживачами (власником/співвласником/балансоутримувачем будинку, квартири, житлових приміщень у багатоквартирних будинках, спорудах, які приєднані до теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» і в яких послуги з централізованого постачання
гарячої води надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також користувачами вищевказаних приміщень, квартир, або особами, зареєстрованими (прописаними) у таких приміщеннях, квартирах, будинках).
Відповідно до п. 1.1. Договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» від 01.07.2014р.,Виконавець
зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги
централізованого опалення та послуг централізованого постачання гарячої води (якщо конкретний будинок/приміщення фактично приєднані до мереж центрального опалення та мереж гарячого водопостачання Виконавця), а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у
строки і на умовах, що передбачені цим Договором приєднання.
Відповідно до п. 2.1 згаданого договору розраховувалась плата, за послуги з
централізованого опалення боржнику(ам).
Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім’ї і реєстрації в даній квартирі Відповідачі зареєстровані і проживають
Заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості, який додається до позовної заяви.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлового комунальні послуги» від 09.11.2017р. (№ 2189-III), індивідуальний споживач зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. (№ 2189-VIII), споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до
укладення відповідного договору.
Те, що між позивачем і відповідачами виникли зобов’язання підтверджують такі норми законодавства, як ст. 509 ЦК України, де зазначено «зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор вимагати від боржника виконання його обов’язку». Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК країни, згідно з якою цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Таким чином між сторонами виникли відносини, в яких позивач надає послуги, а відповідач ними користується.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунків заборгованості за період з 01.07.2014 року по 30.11.2021 року Відповідач заборгував за надані житлово-комунальні послуги в сумі - грн. заборгованості за централізоване опалення, інфляційних втрат в сумі - ….. грн., 1 % річних в сум……і - …… грн. разом - . грн.
Отже. неправомірні дії Відповідача призвели до порушення майнових прав позивача та законних інтересів Позивача. Через несвоєчасність проведення розрахунків Відповідача за надані послуги з централізованого опалення та послуги централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго», не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами.
Згідно зі ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і гарячу воду а у разі відмови споживачів оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
ЛМКП «Львівтеплоенерго» оплатило судовий збір у розмірі ……, 00 грн. та вважає що ця сума становить судові витрати, які понесе позивач в зв’язку з розглядом справи в суді.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа мас право в порядку, встановленому цим Цивільно процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Крім того, відповідно до вимог п. 10 ч. З ст. 175 ЦПК України, ЛМКП «Львівтеплоенерго» повідомляє, що ним не подано іншого позову (позовів) до Відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 10. 12, 19, 23, ч. 1 ст. 26, ч. 1, ст. 27, ч.9 ст.28. ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 81, ч.І ст. 89, ч. 2 ст. 164, ст.ст.175-177, 184, 187, 209-211, 258, 263, 265, 268, 272, ч.І ст.276 ЦПК України, ст. ст.4, 11, 16, ч. 2 ст. 264, 360, 431, 509, 526, 530, 625, 634 ЦК України, ст. ст. 64, 66, 67, 162 Житлового кодексу України, п. З, 4 ч. 2 ст. 6, п. 5
ч. 2 ст. 7, ч.І, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р., ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання», ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження:ПРОШУ:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
2. Стягнути з ….., …… заборгованість за період з 01.07.2014 року по 30.11.2021 року за централізоване опалення в сумі - …….. грн.,
3. Стягнути інфляційних втрат в сумі - … грн., З % річних в сумі - …. грн. а також стягнути з відповідачів на користь позивача ………. грн. судового збору
Додатки:
1. Позовна заяви з додатками для Відповідача;
2. Довідка з місця проживання про склад сім’ї і реєстрації;
3. Розрахунок заборгованості за послуги централізованого опалення;
4. Розрахунок 3% річних, розрахунок інфляційних процесів;
5. Копія договору приєднання ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01.07.2014р.;
,попередня в процесі сканування ,( майже ідентична), однак її неоднаразово уточнювали,збільшували позовні вимоги та заперечували апеляціїну 1. Чи можливо скасувати Ухвалу про відкриття провадження ? 2. Що просити в відзиві,- відхилити в повному обсязі? 3.Як правильніше написати що в розрахунках- не оплата ,а пільга ?і визнати цей доказ неналежним. 4.Є довідка с соцзахисту з мокрою печаткою що це пільга ,до суду надати її чи можна копію?
6
« : 15 Лютого 2022, 20:50:56 »
Пройшло чотири роки з моменту ухвалення рішення по цій справі (попередне повідомлення) (Reply #40) – і знову позов з тих самих обставин і між тими самими сторонами. Ухвала - https://reyestr.court.gov.ua/Review/103065322Питання: 1.Чи потрібно ширше заперечення(відзив), чи достатньо посилання на ч.4 ст..82 Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 2.Доцільності зустрічного позову про зобов’язання списання заборгованості? та чи потрібно сплачувати судовий збір за зустрічний позов? 3.У відзиві потрібно надати підтвердження надсилання відзиву іншим учасникам процесу , питання в тому чи потрібно надсилати іншим відповідачам (своїм), ? та якими доказами підтвердити надсилання позивачу? 4.Також в новому позові Теплоенерго як доказ додано «розрахунок заборгованості» в якому пільга яку сплатив соцзахист (без нашого відому) ( В нас є роздруківка з соцзахисту з якої видно що оплату зроблено одноразово ними і це пільга ) в сумі 700 грн. – проставлена в графі оплата – хоч поряд є графа пільги , субсидії . Як правильніше написати що це - підробка документів? введення суду в оману ? що докази неналежні? 5.Також у нас є лист Теплоенерго від 2020 року в якому вони просять надати номера паспортів для списання заборгованості. Чи потрібно його долучити до відзиву?
7
« : 31 Липня 2018, 16:56:31 »
Дякую учасникам форуму за допомогу! рішення 2-ої інстанції в цій справі http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75309387Справа № 466/6708/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.
Провадження № 22-ц/783/4972/17
Категорія:24
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,
секретар: Бадівська О.О.,
за участі в судовому засіданні представника позивача ЛМКП «Львівтеплоенерго» - Джуса Б.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова в складі судді Білінської Г.Б. від 13 червня 2017 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и л а :
рішеннямШевченківського районного суду м. Львова від 13 червня 2017 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» 11374 (одинадцять тисяч триста сімдесят чотири) гривні 99 (дев'яносто дев'ять) коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» судовий збір в розмірі 1378 (тисячу триста сімдесят вісім) гривень.
Дане рішення оскаржила ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4
В своїй апеляційній скарзі просять рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ЛМКП «Львівтеплоенерго» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважають рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалено без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та без належного дослідження в судовому засіданні тих доказів, на які відповідач посилався, як на підставу своїх заперечень та з порушенням суддею норм процесуального права та із неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначають, що договір про приєднання датований 01.07.2014 року надісланий відповідачу лише в 2016 році, тобто фактично лише в 2016 році відповідачу запропоновано приєднатись до послуг, які надає ЛМКП «Львівтеплоенерго». Відповідачі не підписали договір, отже не приєднались, тому договірні відносини між сторонами відсутні. Також, зазначають, що позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують факт надання послуг відповідачу, відтак будь-які нарахування зі сторони позивача є незаконними. Крім цього, вказують на те, що позивачем не доведено факту самовільного відключення відповідачів від централізованого опалення, відсутні документи, що підтверджують факт вчинення відповідачами адміністративного правопорушення, відсутні документи про накладення на відповідачів штрафу за вчинення вказаного вище правопорушення.
В судове засідання, окрім представника позивача решта учасників справи не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що від відповідачки ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності, а також заперечення на відзив на апеляційну скаргу позивача із додатковим обґрунтуванням правової позиції по суті спору.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача в заперечення апеляційної скарги, що аналогічні доводам відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, а також справи №1328/7835/12 за позовом Львівського комунального підприємства "Тополя-406" до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства "Тополя-406" про визнання зобов"язання по оплаті за житлово-комунальні послуги недійсними, визнання зобов"язальних правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг такими, що не склалися та зустрічним позовом ОСОБА_6 до Львівського комунального підприємства "Тополя-406" про визнання дій незаконними та визнання боргу недійсним, оцінивши доводи осіб, що беруть участь у справі в межах мотивів, позову, письмових та усних пояснень учасників справи, апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.3 ст.10, ч.1 ст.60, ст. 57 ЦПК України, Закону України «Про теплопостачання», п.4 ст.19, п.б ст.2 Прикінцевих положень, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 625 205 ЦК України, позицію Верховного Суду України, висловлену у справі №6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої вони і водовідведення, що затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 р. №630 та задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачі є співвласниками квартири на вул. Лінкольна 45/69 у м. Львові, про що свідчить довідка ЛКП «Тополя 406». З розрахунку заборгованості по оплаті послуг з центрального опалення за період 01.07.2014 р. - 30.11.2016 р., наданої ЛМКП «Львівтеплоенерго», така становить 10103,11грн. Що стосується доводів відповідачів про відсутність з позивачем укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг, суд враховує наступне. Щодо доводів відповідачів про відсутність надання позивачем послуг з центрального опалення, судом встановлено, що у квартирі відповідачів від'єднані батареї центрального опалення. Таке вбачається із заяви самої відповідачки ОСОБА_3 на ім'я директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 22.10.2015 р. та відповіді ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 25.12.2015р. про те, що при обстеженні квартири встановлено факт самовільного від'єднання квартири від загальнобудинкової системи центрального опалення. При цьому відповідачів зобов'язано було надати дозвільні документи на відключення квартири від системи центрального опалення та вирішення питання щодо припинення нарахування оплати. Однак, як встановлено у судовому засіданні, відповідачі таких документів не надали. ОСОБА_3 пояснила, що батареї відрізані від центрального опалення в період, коли квартира була під заставою, невідомими особами з банку, який був заставодержателем, однак після скасування застави вона в квартирі фактично не проживала і до системи в подальшому не приєднувалась. Такі пояснення відповідачки не стверджені у судовому засіданні жодними доказами, навпаки такі спростовані заявою ОСОБА_3 на ім»я відповідача, де вона зазначає, що вона відключила батареї в своїй квартирі від загальної мережі теплопостачання \заява датована 22.10.2015 р.\ Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення,постачання холодної та гарячої вони і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 р. №630, які, з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж центрального опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих будинків з ініціативи споживачів. Оскільки відключення від централізованого опалення відповідачами здійснено самовільно, рішення про відключення такого в законному порядку не прийнято, позивачем правомірно нараховано плату за послуги з централізованого опалення. Таку ж правову позицію з цього питання зайняв Верховний Суд України у винесених постановах від 11.11.2015 р. та 25.11.2015 р., де зазначається, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання. Відтак, обов'язок оплачувати послуги з центрального опалення, які надавались позивачем , лежить на відповідачах. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що заборгованість за надані послуги з централізованого опалення підлягає стягненню з відповідачів солідарно як споживачів даних послуг, а тому позовні вимоги суд вважає підставними та такими, що підлягають до задоволення.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду обставинам, які мають значення для справи та вимогам закону не відповідають, обставини, які суд вважав встановленими - не доведені.
Позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернувся в суд із позововм до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, у якому, з врахуванням збільшених позовних вимог, - просили: стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 10103,11 грн., інфляційні втрати у розмірі 1105,55 грн., 3% річних у розмірі 166,33 грн., всього - 11374,99грн.
В обґрунтування своїх вимог покликалися на те, що за період з 01.07.2014 р. по 3.11.2016 р. з вини відповідачів - співвласників кв.69 на вул. Лінкольна,45 виникла заборгованість по оплаті послуг з центрального опалення в розмірі 10103,11 грн., яку просили стягнути з відповідачів. Окрім цього, просили стягнути інфляційні втрати в розмірі 1 105,55 грн., 3% річних у розмірі 166,33 грн., що виникли за цей період, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції на час спірних правовідносин» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
аварія - пошкодження інженерних мереж, обладнання або конструктивних елементів споруд, що виникло з техногенних або природних причин, які перешкоджають їх подальшій експлуатації відповідно до технічних умов;
балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;
виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;
власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;
внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди;
засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики;
кількісний показник житлово-комунальних послуг - одиниця виміру для обчислення обсягу отриманої споживачем послуги, визначена відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно з законодавством;
комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;
непереборна сила - дія надзвичайної ситуації техногенного, природного або екологічного характеру, яка унеможливлює надання відповідної послуги відповідно до умов договору;
норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;
точка розподілу - місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання;
управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору;
утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;
якість житлово-комунальної послуги - сукупність нормованих характеристик житлово-комунальної послуги, що визначає її здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби споживача відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 2 цього ж Закону державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах:
1) забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів;
2) створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій;
3) забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування та досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;
4) регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей;
5) забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо;
6) дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг;
7) забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
Стаття 13 цього ж Закону вказує, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
За ст. 16 Закону: порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
2. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).
3. Комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на:
1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;
2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;
3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.
4. У разі застосування перерви в наданні послуг виконавець/виробник зобов'язаний повідомити через засоби масової інформації про таку перерву споживача не пізніш як за 10 днів (за винятком перерви, що виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили). У повідомленні необхідно зазначити причину та строк перерви в наданні відповідних послуг.
Виконавець/виробник зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
5. У разі перевищення нормативно встановлених термінів, за винятком настання форс-мажорних обставин, виконавець/виробник несе відповідальність згідно із законом.
6. Місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, мають право тимчасово визначати інші норми споживання, якості та режими надання житлово-комунальних послуг з урахуванням технічних можливостей підприємств, кліматичних та інших місцевих умов.
7. Термін дії рішення щодо обмеження інших параметрів та нормативів споживчих властивостей, режимів надання житлово-комунальних послуг не може перевищувати один рік.
Відповідно до ст. 19 цього Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
За ст. 20. Закону, споживач має право:
1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг;
2) одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;
3) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг;
4) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;
5) на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством;
6) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
7) отримувати від виконавця компенсацію в розмірі, визначеному договором, рішенням суду або законодавством, за перевищення нормативних термінів на проведення аварійно-відновлювальних робіт;
8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Споживач має право на укладення договору з виконавцем відповідних послуг на профілактику, повірку, а також заміну або ремонт санітарно-технічних приладів, пристроїв, обладнання та засобів обліку, що вийшли з ладу.
Споживач зобов'язаний:
1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору;
2) своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини;
3) забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу;
4) за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини;
5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом;
6) дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм;
7) допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку;
8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг;
9) своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;
10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.
За ст. 21 Закону, виконавець має право:
1) розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством;
2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої статті 14 цього Закону);
3) брати участь у конкурсах на набуття права виконувати житлово-комунальні послуги на певній території відповідно до цього Закону;
4) вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг;
5) вимагати від споживача своєчасного проведення робіт щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості цих робіт;
6) отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг;
7) на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;
8) доступу в приміщення, будинки і споруди для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів обліку в порядку, визначеному законом і договором.
Виконавець зобов'язаний:
1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;
2) здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень;
3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором;
4) надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;
5) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;
6) розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;
7) утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством;
8) сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством;
9) вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт;
10) своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.
Відповідно до ст. 26 Закону, істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є:
1) найменування сторін;
2) предмет договору;
3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;
4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;
5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;
6) права та обов'язки сторін;
7) порядок контролю та звіту сторін;
8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;
9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;
10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);
11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;
12) порядок здійснення ремонту;
13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;
14) порядок вирішення спорів;
15) перелік форс-мажорних обставин;
16) строк дії договору;
17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;
18) дата і місце укладення договору.
Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. У разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті. Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін. У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Згідно ст. 29 Закону, договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) з іншим виконавцем. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг. Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також відповідно до ст. 630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Також, згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Також відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно ж ст.ст. 640-646 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням. Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією. За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.
Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Також відповідно до ст. 648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.
Також постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року затверджено ТИПОВИЙ ДОГОВІР про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Аналізуючи вказані норми закону у контексті спірних правовідносин слід вказати, що надання послуг з теплопостачання у спірний період передбачено виключно на договірній основі. Проте договори про надання та отримання таких послуг укладаються відповідно до згаданих вимог закону не на індивідуальній основі з кожним споживачем з індивідуальними умовами, довільної форми, свобода ж договору у вказаних відносинах до певної міри врегульована законом та не є безмежною.
Так, відповідно до згаданих вимог закону виконавець зобов'язаний підготувати для кожного із споживачів індивідуальний договір (фактично договір приєднання) на основі типового договору та надіслати примірник такого договору споживачу для підписання. Споживач же зобов'язаний такий договір (на основі типового, який відповідає умовам типового та вимогам закону) підписати. Все таки законодавець надає певну свободу вибору для споживача з метою захисту його прав та інтересів надаючи споживачеві можливість не погоджуватися із надісланим договором, у випадку якщо такий не відповідає умовам типового. Надає можливість подавати свої заперечення, зауваження, тощо з цього приводу. Для цього споживачу надано місячний термін з дня внесення проекту договору.
Отримання ж пропозиції укласти договір (його проекту); ненадання жодних заперечень з приводу отриманого проекту договору у визначений законом строк; обов'язок споживача щодо укладення договору на основі типового; відсутність претензій, заперечень з приводу отримання послуг з теплопостачання, - відповідно до вказаних вище вимог закону, зокрема, ст. 642 ЦК України, слід вважати бездіяльністю, що свідчить про бажання та прийняття пропозиції укласти договір. Та вказане слід вважати виникненням між сторонами фактичних договірних стосунків на основі умов типового договору про надання послуг з централізованого опалення (теплопостачання) зі всіма наслідками договірних стосунків між сторонами, про які йшлося у вказаних нормах закону та йдеться в умовах надісланого договору на основі типового.
Відповідно до наведеного, у період відсутності договірних стосунків (зобов'язань) між сторонами, обов'язок доведення надання послуг з теплопостачання (централізованого опалення), надання таких відповідної кількості та якості, правильності нарахування заборгованості за надану послугу покладається на виконавця.
У випадку ж виникнення, наявності договірних стосунків між сторонами обов'язок доведення неотримання послуг, отримання послуг неналежної якості чи кількості, не у відповідності із умовами договору покладається на споживача, який наділений для цього відповідними засобами, а саме вправі повідомляти про це виконавця, у різних формах, складати відповідні акти-претензії, тощо.
Вказане також слід вважати відповідає та не суперечить змісту правових позицій, викладених у Постановах Верховного Суду України за наслідками розгляду справ №6-110цс12 від 10.10.2012 року та 6-2951цс15 від 20.04.2016 року.
Як вбачається із матеріалів справи та визнано сторонами до квітня 2016 року договору між сторонами про надання послуг з централізованого опалення (теплопостачання) укладено не було та до квітня 2016 року проект такого (пропозиція укладення такого) складений на основі типового позивачем відповідачам не надсилався та ними отриманий не був.
Більше того, як вбачається рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2016 року справа №9154/926/16, ЛМКП «Львівтеплоенерго» у розробленому ним проекті договору з централізованого теплопостачання, який ним був запропонований для укладення споживачам у 2014 році із розміщенням на сайті, у засобах масової інформації, - звузив обсяг прав та обов'язків сторін порівняно з Типовим договором, встановив умови, які не відповідають умовам Типового.
Крім цього, Рішенням Господарського суду Львівської області від 2.04.2014 року у справі №914/408/14, яке набрало законної сили, зокрема, зобов'язано ЛМКП "Львівтеплоенерго» внести зміни в договори на постачання теплової енергії відповідно до істотних умов, що вказані у ст. 26 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом року. Також вказаним рішенням суду встановлено, що у договорах на постачання теплової енергії відсутня така істотна умова, як порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження якості, що передбачена ст. 26 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Крім цього, як вбачається із матеріалів справи (копія проекту договору та докази надіслання та отримання такого проекту відповідачами Т.1 а.с.10-14, 33-36) та сторонами не оспорено та не спростовано, - отримавши проект договору приєднання, про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, що був розроблений на основі Типового договору (протилежного не доведено та жодних мотивованих заперечень з цього приводу відповідачами не надано), відповідачі такий не підписали, незважаючи на вказаний вище такий їх обов'язок згідно вимог закону.
Однак, слід вказати, що, незважаючи на наведені вище вимоги закону, між сторонами договірних стосунків і після отримання договору та не підписання його після спливу місяця наданого законом для його підписання споживачем, не виникло та позов про стягнення заборгованості і з травня 2016 року є безпідставним.
Так, як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано у квартиру відповідачів у спірний період теплопостачання не постачалось, тобто послуги, про стягнення суми за надання яких подано позов не надавались. Причиною цього є від'єднання квартири відповідачів від загальнобудинкової мережі теплопостачання. Вказане мало місце задовго до 2014 року - часу нарахування відповідачем заборгованості за надання послуг теплопостачання.
Зважаючи на наведене, а саме те, що послуги з теплопостачання у квартиру відповідачів у спірний період не надавались та надання таких, за наявності факту від'єднання квартири відповідачів від мережі централізованого теплопостачання відповідно надані бути і у майбутньому не можуть, - підстав укладення договору приєднання про надання таких послуг, про який вказує позивач, у них не було, як не було і підстав оплати послуг з теплопостачання, які їм у спірний період не надавались.
Питання самовільності від'єднання, на що посилається позивач та оспорюють відповідачі (вказуючи, що таке мало місце коли вони фактично квартирою не користувались) фактично значення не має, оскільки особа не може бути змушена до оплати послуг, які вона фактично не отримувала та без наявності між сторонами договірних стосунків.
Неправомірність відключення відповідачами чи іншими особами їх квартири від мережі теплопостачання, яка перебуває у власності ЛКП «Тополя-406», предметом жодного розгляду не було.
Жодних даних про те, що таке визнано незаконним; що відповідачів чи інших осіб було притягнуто за таке пошкодження неналежного їм майна до відповідальності; про те, що відповідачів було зобов'язано відновити систему теплопостачання, тощо у матеріалах справи немає.
Фактично ні позивач, ні згадане ЛКП, яким здійснюється обслуговування будинку, у якому розташована квартира відповідачів протягом тривалого часу вказаного питання, питання відновлення пошкодженої частини централізованої мережі постачання, відшкодування шкоди у зв'язку з цим, тощо, - не вирішували.
Відповідно відшкодування збитків, стягнення штрафних санкцій, понесення будь-яких інших витрат винною у пошкодженні мережі особою не може бути замінене на зобов'язання сплати відповідачами послуг, яких ними отримано не було, як санкції за самовільне відключення від мережі теплопостачання.
Зважаючи на наведене позовні вимоги слід вважати безпідставними та такі до задоволення не підлягали.
Суперечність у правових позиціях Верховного Суду України у вказаних вище (№6-110цс12 від 10.10.2012 року та 6-2951цс15 від 20.04.2016 року), а також у постанові №6-582цс15 від 18.11.2015 року, на яку також посилалися відповідачі, у яких йдеться про необхідність стягнення заборгованості, що виникла внаслідок отримання комунальних послуг незважаючи навіть на відсутність договірних стосунків і у постановах № 6-1192 цс15 від 11 листопада 2015року та №6-1706цс15 від 11.11.2015 року, у яких йдеться про необхідність сплати навіть за неотримані послуги з теплопостачання у випадку самовільного відключення від мережі теплопостачання колегія суддів вважає слід вирішити на користь перших, які є більш відповідними згаданим вище нормам закону, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Зважаючи на вказане при безпідставності вимог про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання безпідставними є і вимоги про стягнення коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке не виникло.
Враховуючи вказане рішення суду, яким позов був задоволений слід скасувати з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до задоволених вимог скарги слід вирішити питання стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
п о с т а н о в и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 червня 2017 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_3 1515,8 грн. сплаченого нею судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 13 липня 2018 року.
8
« : 24 Червня 2017, 13:53:03 »
рішення 1ої інстанції в цій справі http://reyestr.court.gov.ua/Review/67164750справа № 466/6708/16-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 червня 2017 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі : головуючого-судді Білінської Г.Б.
при секретарі Пірко Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ЛКП «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в :
Позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості з оплати за надання послуг з централізованого опалення.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що за період з 01.07.2014 р. по 3.11.2016 р.з вини відповідачів - співвласників кв.69 на вул. Лінкольна,45 виникла заборгованість по оплаті послуг з центрального опалення в розмірі 10.103,11 грн. ,яку просить стягнути з відповідачів. Окрім цього, просить стягнути інфляційні витрати в розмірі 1 105,55 грн., 3% річних у розмірі 166,33 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та дав пояснення,аналогічні змісту позову.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги заперечили , пояснили, що співвласники квартири по вул. Лінкольна 45\69 у м. Львові відповідачі по справі не укладали договору з позивачем щодо надання послуг з центрального опалення, окрім цього з 2005 року квартира відєднана від центрального опалення, послуги їм не надавались, а тому від оплати ненаданих відмовляється.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судове засідання не зявились,хоча були повідомлені про день та час розгляду справи судом.
Заслухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи,суд прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, з врахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України.
Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ,що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що відповідачі є співвласниками квартири ,що на вул. Лінкольна 45\69 у м. Львові, що свідчить довідка ЛКП «Тополя 406».
Основні засади організаційних,господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами ,а також їхні права та обовязки , регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ЗУ «Про теплопостачання « ЛМКП «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією субєктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Згідно п.4 ст.19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для обєктів усіх форм власності визначено субєкт господарювання з постачання теплової енергії,якою є ЛМКП «Львівтеплоенерго» У відповідності до п.б ст.2 Прикінцевих положень ЗУ «Про житлово комунальні послуги» розроблено нові договори та прийняті нарахування за послуги. Відповідно до ст.68 ЖК України наймач зобовязаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. До комунальних послуг відносяться, зокрема, централізоване опалення.
З розрахунку заборгованості по оплаті послуг з центрального опалення за період 01.07.2014 р. 30.11.2016 р. ,наданої ЛМКП «Львівтеплоенерго», така становить 10103,11грн.
Що стосується доводів відповідачів про відсутність з позивачем укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися в усній чи письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма вважається вчиненим ,якщо поведінка сторін засвідчує їхню Волю до настання відповідних правових наслідків. При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду України , висловлену у справі №6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року,згідно з якою споживачі зобовязані оплатити житлово-комунальні послуги,якщо вони користуються ними,і відсутність договору про надання послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.
Щодо доводів відповідачів про відсутність надання позивачем послуг з центрального опалення ,судом встановлено ,що у квартирі відповідачів від»єднані батареї центрального опалення.. Таке вбачається із заяви самої відповідачки ОСОБА_1 на імя директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 22.10.2015 р. та відповіді ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 25.12.2015р. про те, що при обстеженні квартири встановлено факт самовільного відєднання квартири від загальнобудинкової системи центрального опалення. При цьому відповідачів зобоВ2язано було надати дозвільні документи на відключення квартири від системи центрального опалення та вирішення питання щодо припинення нарахування оплати. Однак, як встановлено у судовому засідання, відповідачі таких документів не надали. ОСОБА_1 пояснила, що батареї відрізані від центрального опалення в період,коли квартира була під заставою невідомими особами з банку, який був заставодержателем, однак після скасування застави вона в квартирі фактично не проживала і до системи в-подальшому не приєднувалась. Такі пояснення відповідачки не стверджені у судовому засіданні жодними доказами, навпаки такі спростовані заявою ОСОБА_1 на ім»я відповідача, де вона зазначає, що вона відключила батареї в своїй квартирі від загальної мережі теплопостачання \заява датована 22.10.2015 р.\
Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення,постачання холодної та гарячої вони і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 р. №630 ,які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж центрального опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих будинків з ініціативи споживачів.
Відповідно до п.25 Правил відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється в порядку,що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Оскільки відключення від централізованого опалення відповідачами здійснено самовільно, рішення про відключення такого в законному порядку не прийнято, позивачем правомірно нараховано плату за послуги з централізованого опалення. Таку ж правову позицію з цього питання зайняв Верховний Суд України у винесених постановах від 11.11.2015 р. та 25.11.2015 р. ,де зазначається, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.
Відтак, обовязок оплачувати послуги з центрального опалення, які надавались позивачем , лежить на відповідачах.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заборгованість за надані послуги з централізованого опалення підлягає стягненню з відповідачів солідарно як споживачів даних послуг,а тому позовні вимоги суд вважає підставними та такими,що підлягають до задоволення.
У відповідності до вимог ст.625 ЦК України боржники сплачують інфляційні втрати та 3% річних. Закріплена в п.10 ч.3 ст.20 ЗУ України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правих норм,установлених у ч.22 сит.625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобовязання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки за невиконання або неналежне виконання зобовязання \ правовий висновок ВСУ по справі 6-59цс13\. Така ж правова позиція закріплена Верховним Судом України у справі №6-68 кс 12.
Згідно ст.88 ЦПК України та розяснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»№10 від 17.10.2014 р. з наступними змінами, з відповідачів на користь позивача слід стягнути витрати, повязані зі сплатою судового збору.
Керуючись ст.ст. 10, 62, 213-215, 218, 209 ЦПК України, ст.ст. 509, 530, 625, 634 ЦК України, ст.ст. 64, 66, 67, 162 ЖК України, суд, -
в и р і ш и в:
позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» 11374 (одинадцять тисяч триста сімдесят чотири) гривні 99 (девяносто девять) коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» судовий збір в розмірі 1378 (тисячу триста сімдесят вісім) гривень.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з моменту його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.
Суддя ОСОБА_4
9
« : 24 Березня 2016, 21:23:56 »
В будинку є домофон , договору немає і нічого не сплачуємо, є брілки -ключі і цього достатньо. Однак є така постанова, в якій встановлено, що домофон в будинку підключений до електроенергії місць загального користування без приладів обліку , КП платить штрафи. Так само підключені різні сторонні організації кабельне та Інтернет, підсилювачі яких розташовані в ліфтовій та на горищі(використовують електроенергію ліфта) , обслуговують декілька сусідніх будинків . Виходячи з цієї постанови виникає питання до КП ,- чому мешканці які не мають ніяких відносин з "домофоном", (кабельним , інтернетом) сплачують за електроенергію яку він використовує. постанова http://reyestr.court.gov.ua/Review/21780496ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.02.12 Справа № 5015/6155/11 Львівський апеляційний господарський суд у складі: головуючого-судді Р. Марко суддів Т. Бонк С. Бойко При секретарі Сидорак Г. за участю представників сторін: від позивача –з’явився від відповідача –з’явився від третьої особи –не з’явився розглянувши апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Тополя-406»№406/вих-1141 від 28.12.2011 року на рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2011 року (суддя О.Д. Запотічняк) у справі № 5015/6155/11 за позовом –Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів до відповідача - Львівського комунального підприємства «Тополя-406», м.Львів третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона», м. Київ про стягнення 24 489,28 грн. ВСТАНОВИВ: рішенням господарського суду Львівської області від 14.12.2011 року у справі № 5015/6155/11 позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»задоволено; стягнуто з Львівського комунального підприємства «Тополя-406»на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»–24 489,28 грн. боргу. Рішення суду мотивоване тим, що факти порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, затвердженихПостановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (надалі –ПКЕЕ), а саме: самовільне підключення електроустановок до електричної мережі енергопостачальника, встановлені та зафіксовані належним чином, у відповідності до вимог даних Правил, актами від 25.03.2011 року №024826, від 24.03.2011 року №024822, від 24.03.2011 року №024821, від 24.03.2011 року №024820, від 24.03.2011 року №024817, від 24.03.2011 року №024825 про порушення відповідачем ПКЕЕ, які підписані представником відповідача без зауважень, чим виражено згоду споживача з зафіксованим порушенням. За результатами розгляду даних актів на засіданні комісії ЛМЕМ відповідачу було нараховано обсяг та вартість недооблікованої електричної енергії на загальну суму 24 489,28 грн. (протоколи комісії №117, 118, 119, 120, 121, 122 від 15.04.2011 року). Рахунки за недовраховану електричну енергію на загальну суму 24 489,28 грн. відповідачем не сплачені. У своїй апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2011 року у справі № 5015/6155/11 та прийняти нове, яким у позові відмовити, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що акти від 24.03.2011 року №024822, від 24.03.2011 року №024821, від 24.03.2011 року №024820, від 24.03.2011 року №024817, від 25.03.2011 року №024825, від 25.03.2011 року №024826 про порушення відповідачем ПКЕЕ були складені з порушенням порядку, визначеного ПКЕЕ, а відтак не можуть слугувати підставою для рішень позивача, оформлених відповідними протоколами про донарахування відповідачу спожитої електроенергії. Тому вважає, що висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача, на підставі вказаних актів, боргу в розмірі 24 489,28 грн., є незаконним та необґрунтованим. Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго»у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№330 від 20.01.2012 року) зазначає, що доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам чинного законодавства. Вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що розрахунок ПАТ «Львівобленерго»за актами про порушення ПКЕЕ від 24.03.2011 року №024822, від 24.03.2011 року №024821, від 24.03.2011 року №024820, від 24.03.2011 року №024817, від 25.03.2011 року №024825, від 25.03.2011 року №024826 вчинено на підставі п.6.40 ПКЕЕ та Методики обчислення обсягу електричної енергії, недорахованої внаслідок порушень відповідачем ПКЕЕ. Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» у своїх поясненнях (вх.№756 від 06.02.2012 року) зазначає, що витрати електроенергії від домофонних систем включаються до складу витрат на технічні цілі загально будинкових житлових потреб та сплачуються за рахунок коштів, отриманих у складі квартирної плати, при цьому покликається на п. 2.1 Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 10.03.1999 року №39, Правила утримання житлових будинків та при будинкових територій, затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, Лист Держжитлокомунгоспу від 25.09.2003 року №4/3-1333. Крім того, наголошує, що електроенергія, яка споживається домофонною системою є врахованою, оскільки домофонні системи приєднані до електромережі через лічильник. В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи. Третя особа не забезпечила в судове засідання явки повноважного представника, поважності причин неявки не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена ухвалами Львівського апеляційного господарського суду, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві та письмових поясненнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу частково задоволити з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 20 липня 2006 року між ВАТ «Львівобленерго»та ЛКП «Тополя-406»було укладено договір про постачання електричної енергії №63051 (надалі - Договір). 24.03.2011 року та 25.03.2011 року під час проведення перевірки працівниками енергоінспекції ПАТ «Львівобленерго»виявлено порушення відповідачем умов Договору та Правил користування електричною енергією, а саме: споживачем було здійснено самовільне підключення електроустановок до електричної мережі енергопостачальника, про що було складено акти від 24.03.2011 року №024822, від 24.03.2011 року №024821, від 24.03.2011 року №024820, від 24.03.2011 року №024817, від 25.03.2011 року №024825, від 25.03.2011 року №024826. Як відзначив суд першої інстанції, акти складено в присутності представника відповідача, які погоджені ним без зауважень. В подальшому, 15.04.2011 року рішеннями комісії позивача, оформленими протоколами №117, 118, 119, 120, 121, 122, вирішено провести відповідачеві нарахування вартості не облікованої електроенергії в розмірі 4 080,44 грн., 4 080,44 грн., 4 080,44 грн., 4 080,44 грн., 4 083,76 грн., 4 083,76 грн. відповідно, що становить загальну суму 24 489,28 грн. Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України споживання електроенергії без укладення договору не допускається. Вказана норма також міститься в Правилах користування електричною енергією, згідно яких договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін. В силу ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»та п. 5.1 ПКЕЕ, споживання електроенергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Відповідно до п. 1.2 ПКЕЕ, недоврахована електрична енергія - обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно. Відповідно до п. 1.2 ПКЕЕ, споживачем електричної енергії є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору. Згідно з п. 1 Договору, постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. В судовому засіданні представник апелянта зазначив, що підключення електроустановок до електричної мережі енергопостачальника було здійснено ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона», яке самовільно встановило домофони без дозволу балансоутримувача ЛКП «Тополя-406»у під’їздах вищезгаданих будинків комунальної власності. Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» (третьою особою у справі) та мешканцями будинків, розташованих в місті Львові за адресами: вул. Миколайчука, №7, вул. Лінкольна, №45 та вул. Мазепи №23, укладались договори на виконання монтажних робіт, за умовами яких третя особа зобов’язалася виконати роботи по монтажу домофонного устаткування. Згідно з п. 2.1. укладених між третьою особою та мешканцями будинків договорів, сторони узгодили, що ціна договору включає в себе установку переговорного пристрою і його вартість, прокладку кабельної продукції і вартість кабелю, а також вартість монтажних робіт по установці самої системи домофонного устаткування, установку та вартість металевих дверей. Наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт свідчать про те, що замовники прийняли виконані роботи, пов’язані з установкою домофонів, а також необхідне для їх функціонування обладнання та вказували про повне виконання третьою особою обумовлених робіт. Жодних претензій підряднику не пред’являлось. Таким чином, обов’язком відповідача було лише встановлення домофонного обладнання на замовлення мешканців під’їздів відповідних будинків із подальшим переданням цього обладнання мешканцям у власність. Слід відзначити, що ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» при цьому не споживає електроенергію, а лише приєднує до електричних мереж обладнання, постачальником та установником якого воно є на замовлення мешканців. Колегією суддів встановлено та представниками сторін не заперечено, що для роботи вказаної системи необхідна електрична енергія, в зв’язку з чим ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона», встановлюючи її, здійснило підключення в розподільчий щиток до оголених струмоведучих частин електромережі. При цьому, таке приєднання здійснено поза розрахунковими засобами обліку, в зв’язку з чим електрична енергія, використана для роботи домофонної системи, не обліковувалась.Самовільне приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку у відповідності до п.7.6 ПКЕЕ та ст. 27 Закону України «Про електроенергетику»є порушенням в електроенергетиці та підставою для складання акту порушень. Відповідно до п. 3.2 та п. 3.3 ПКЕЕ, відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору. Відповідальність за збереження та цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб покладається на їх власника або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені. Згідно з п. 6.41 ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці. За приписами п. 6.42 ПКЕЕ, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити до суду рішення комісії протягом 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.43 ПКЕЕ, споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка. Відповідно до п. 4.2.3. Договору, Споживач сплачує Постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженоїпостановою НКРЕ від 4 травня 2006 року N 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 року за N 782/12656, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням (далі - Методика), у разі таких дій Споживача: - самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; - пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; - споживання електроенергії поза засобами обліку; - інших умов, визначених Методикою. Згідно з п.7 п. 2.1. Методики, остання застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів або електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку. В п. 7 Актів розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 12.05.2006 року (Додатки № 11 до Договору) (а.с. 123, 126, 127, 128) зазначено, що Споживач несе відповідальність за технічний стан контактних з’єднань кабельних наконечників та стан внутрішньо будинкової електромережі. Відповідно до п. 8 згаданих вище додатків, сторони Договору зобов’язуються забезпечити на своїх територіях охорону електромережі іншої сторони за Договором та цілодобовий вільний доступ персоналу для проведення необхідних робіт по обслуговуванню електромережі. Відповідно до п. 2.1.2. Статуту Львівського комунального підприємства «Тополя-406»(нова редакція), зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Львівської міської ради 30.12.2008 року за №14151050003021396 (надалі - Статут), підприємство створене з метою експлуатації та збереження житлового фонду, що знаходиться у власності територіальної громади міста Львова. Положеннями п. 2.2.5. Статуту ЛКП «Тополя-406»закріплено основні напрямки діяльності підприємства, зокрема, обслуговування внутрішньо інженерних мереж (водопостачання, водовідведення, електричні мережі, теплопостачання) згідно схеми розмежувань. В результаті дослідження матеріалів справи, судовою колегією встановлено, що будинки: №7 по вул. Миколайчука, №45 по вул. Лінкольна та № 23 по вул. Мазепи у м. Львові, перебувають у комунальній власності та обслуговуються ЛКП «Тополя-406». Суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що балансоутримувачем мереж в житлових будинках: №7 по вул. Миколайчука, №45 по вул. Лінкольна та № 23 по вул. Мазепи у м. Львові, є відповідач, оскільки такий факт зазначається апелянтом у відзиві на позов, а також підтверджується Актами розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін. Судом першої інстанції встановлено, що рішення комісії ЛМЕМ з розгляду актів про порушення споживачами ПКЕЕ від 15.04.2011 року, яке оформлено протоколами №117, 118, 119, 120, 121, 122 про нарахування відповідачу обсягу електричної енергії на загальну суму 24 489,28 грн., недоврахованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ, є чинними та недійсними в судовому порядку не визнавались. Копії протоколів №117, 118, 119, 120, 121, 122 від 15.04.2011 року та рахунки на оплату апелянт отримав 18.04.2011 року (а.с. 85), але не оплатив, тобто не виконав зобов’язання по оплаті коштів за недораховану електричну енергію. Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі в сумі 24 489,28 грн. Так, Національна комісія регулювання електроенергетики у своєму листі № 5146/11/17-09 від 31.07.2009 року надала роз’яснення щодо електропостачання домофонів у багатоквартирних будинках, в якому зазначено, що пунктом 2.1 Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою НКРЕ від 10.03.99 № 309 (у редакції постанови НКРЕ від 10.07.2002 № 758) (далі - Порядок), зазначено, що для цілей цього Порядку до населених пунктів відносяться споживачі, які розраховуються з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим лічильником за електроенергію, яка споживається населенням для різних побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках, для потреб особистих підсобних господарств, присадибних і садових ділянок, дач, освітлення гаражів та боксів для особистих автомобілів, човнів, а також установи виконання покарань і лікувально-трудові профілакторії, слідчі ізолятори. Електрична енергія, яка витрачається населеними пунктами (крім дачних, дачно-будівельних кооперативів і садових товариств) на технічні цілі (роботу ліфтів, насосів та інше) та освітлення дворів, східців і номерних знаків, оплачується за тарифом 20,3 коп. за 1 кВт•год. (абзац перший примітки до Порядку). Згідно з додатком 5 до Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, до внутрішньобудинкових мереж зв’язку і сигналізації відноситься, зокрема, переговорно-замкові пристрої. Листом Держжитлокомунгоспу від 25.09.2003 № 4/3-1333 зазначено, що до переліку електротехнічного обладнання, яке використовується на технічні цілі загальнобудинкових житлових потреб відносяться, зокрема, замочно-переговорні пристрої. Враховуючи зазначене, електрична енергія, яка витрачається в житловому будинку на роботу домофонів, має оплачуватися за тарифом 20,3 коп. за 1 кВт•год. (без ПДВ). Постановою від 13.01.2011 року № 8 НКРЕ внесла зміни до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, а саме встановила тариф 26,4 коп. за 1 кВт•год. для оплати електричної енергії, яка витрачається населеними пунктами (крім дачних, дачно-будівельних кооперативів і садових товариств) на технічні цілі (роботу ліфтів, насосів та інше) та освітлення дворів, східців і номерних знаків. Таким чином, на засіданні комісії ЛМЕМ відповідачу було неправомірно нараховано вартість недооблікованої електричної енергії на загальну суму 24 489,28 грн. Перевіривши розрахунок обсягу та вартості електроенергії від 13.02.2012 року, проведений відповідно до формули, зазначеної в п. п. 2.9, 2.7 Методики, що поданий апелянтом, колегія суддів встановила, що до стягнення з ЛКП «Тополя-406»підлягає 7 554,34 грн. боргу. При цьому, колегія суддів відхиляє контррозрахунок позовної суми від 14.02.2012 року, оскільки останній не відповідає вимогам ст. 34 ГПК України. Колегія суддів критично оцінює доводи позивача про необхідність застосування тарифу, зазначеного в листі НКРЕ №1552/09/17-11 від 09.03.2011 року щодо роз’яснення тарифів на електричну енергію, оскільки в останньому не конкретизовано «інше обладнання будинку», до якого слід застосовувати роздрібний тариф відповідного класу напруги, разом з тим, в листі НКРЕ № 5146/11/17-09 від 31.07.2009 року конкретно зазначено що тариф 20,3 коп. за 1 кВт•год. (після змін - 26,4 коп. за 1 кВт•год.) застосовується для домофонів у багатоквартирних будинках. При цьому, обидва згаданих вище листи НКРЕ були чинними на день встановлення порушення ПКЕЕвідповідачем. Доводи скаржника про те, що ЛКП «Тополя-406»є неналежним відповідачем у справі, судова колегія відхиляє, оскільки, ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» не є стороною Договору про постачання електричної енергії №63051, укладеного між ВАТ «Львівобленерго»та ЛКП «Тополя-406»20 липня 2006 року, за умовами якого споживачем електроенергії виступає апелянт. Крім того, Договором передбачено, що Споживач несе відповідальність за збереження електромереж та використання електричної енергії. Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Оскільки судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального права, а тому воно підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача –частковому задоволенню. При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст. 49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 490,50 грн. судового збору за апеляційне провадження. Керуючись ст.ст. 99, 101–105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2011 року у справі № 5015/6155/11 частково скасувати, а апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Тополя-406», м. Львів, - частково задоволити. 2. В частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»до Львівського комунального підприємства «Тополя-406»про стягнення 16 934,94 грн. боргу –відмовити. 3. В решті рішення залишити без змін: стягнути з Львівського комунального підприємства «Тополя-406»(79059, м. Львів, вул. Лінкольна, 57, код ЄДРПОУ 22333452) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ЄДРПОУ 00131587) 7 554,34 грн. боргу.4. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Тополя-406» (79059, м. Львів, вул. Лінкольна, 57, код ЄДРПОУ 22333452) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ЄДРПОУ 00131587) 75,54 грн. державного мита та 70,80 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ЄДРПОУ 00131587) на користь Львівського комунального підприємства «Тополя-406» (79059, м. Львів, вул. Лінкольна, 57, код ЄДРПОУ 22333452) 490,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. 6. Господарському суду Львівської області –видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України. 7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку. Головуючий Р. Марко Суддя Т. Бонк Суддя С. Бойко http://reyestr.court.gov.ua/Review/21780496
10
« : 23 Березня 2016, 15:47:55 »
З відповіді МВС, на запит суду ( є в мат . справи) зареєстровано двоє ,також в мат справи є акт від 2002 року, що особа 5,6 не проживають . Особа 6, двічі звертався до суду першої інстанції з заявою про виключення його з числа відповідачів, оскільки не власник , не зареєстрований , не проживає. В рішенні : Задовольняючи первісний позов ЛКП "Тополя-406" та зустрічні позови ОСОБА_3 і ОСОБА_5 частково, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що позивачем за первісним позовом надавалися відповідачам житлово-комунальні послуги (утримання будинку і прибудинкової території, центральне опалення, водопостачання і водовідведення, підігрів води) і двоє з них являються власниками та користувачами згаданих послуг включно з ОСОБА_6 Вищевказані обставини підтверджуються поясненнями даними в суді першої інстанції представника ЛКП "Тополя-406" ОСОБА_8, відповідачів ОСОБА_3 ОСОБА_5 ОСОБА_9, долученою до справи довідкою з місця проживання про склад сім'ї і прописку за № 4968 від 12 листопада 2013 року та ці обставини в судовому засіданні ніким не оспорювались. В цьому місці з'являється особа 9 (це здається бухгалтер ЛКП) - чомусь в списку відповідачів. В цій довідці ЛКП ,-особа 6 зазначений як брат, інші (особи 3,5) співвласники . В той же час, судом встановлено, що з листопада 2012 року споживачем послуг в документації ЛКП "Тополя-406" значиться ОСОБА_3. Окрім цього, встановлено, що фактичними споживачами наданих послуг ЛКП "Тополя-406" з листопада 2012 року є ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, так як вони є зареєстрованими та проживають в квартирі АДРЕСА_1 який перебуває на обслуговуванні в ЛКП з цього приводу в ВССУ Апеляційним судом не перевірено на підставі чого особовий рахунок НОМЕР_1 був переоформлений з ОСОБА_10 на ОСОБА_6, оскільки співвласником спірної квартири є також ОСОБА_7 З приводу зміни власника рахунку, в листопаді 2012, про що ми взнали в січні 2013, коли ЛКП доніс розрахунки заборгованості (позивався без розрахунків), ті самі, з якими звертався за судовим наказом в липні 2012 з зміненим власником рахунку , на підставі чого змінено власника рахунку , на якому борг за невідомо який період? відповіді рішення не дає. ЛКП після подачі позовної , коли ми витребували розрахунки , змінив власника рахунку не на підставі договору , чи свідоцтва , - а для надання до суду . бухгалтер ЛКП в судовому засіданні на поставлене питання, чому? змінено власника рахунку відповіла - що вона не раз вносила зміни в програму, щодо власників цього рахунку.
11
« : 23 Березня 2016, 08:05:49 »
рішення апеляційного суду від 10.03.2016 року (новий розгляд) http://reyestr.court.gov.ua/Review/56538131Справа № 1328/8935/12 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.
Провадження № 22-ц/783/121/16 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
Категорія справи:24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Мельничук О.Я.,
суддів Берези В.І. і Крайник Н.П.,
при секретарі Куцик І.Б.
з участю ОСОБА_3, представника ЛКП "Тополя-406" Карпин М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Львівського комунального підприємства "Тополя-406" і ОСОБА_3, ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 23 червня 2014 року по справі за позовом Львівського комунального підприємства "Тополя-406" до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства "Тополя-406" про визнання зобов"язання по оплаті за житлово-комунальні послуги недійсними, визнання зобов"язальних правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг такими, що не склалися та зустрічним позовом ОСОБА_5 до Львівського комунального підприємства "Тополя-406" про визнання дій незаконними та визнання боргу недійсним,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2012 року Львівське комунальне підприємство "Тополя-406" (у подальшому - "ЛКП") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, в якому (з урахуванням уточнених позовних заяв від 13 листопада 2013 року та від 18 березня 2014 року) просило суд ухвалити рішення про солідарне стягнення з відповідачів на користь ЛКП заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, яка утворилась станом на 01 березня 2014 року, а саме: 10 538 грн. 50 коп. - за утримання будинку і прибудинкової території; 18 163 грн. 84 коп. - за центральне опалення; 9 791 грн. 68 коп. - за водопостачання і водовідведення; 762 грн. 66 коп. - за підігрів води, а також судові витрати.
Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що відповідачі є зареєстрованими та проживають в квартирі АДРЕСА_1 який перебуває на обслуговуванні в ЛКП "Тополя-406".
Між ЛКП та відповідачами встановилися зобов'язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, відповідачам такі послуги були надані в повному обсязі та останні не заперечували проти їх отримання. Жодних скарг з боку відповідачів щодо неналежного надання таких послуг за оскаржуваний період не надходило, однак відповідачі свої обов'язки по оплаті послуг не виконують та станом на 01 березня 2014 року допустили вищевказану заборгованість.
Раніше ЛКП через відсутність необхідних коштів для сплати судового збору було позбавлено можливості на звернення до суду з відповідним позовом, а тому ЛКП строк позовної давності було пропущено з поважних причин.
У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ЛКП, у якому просила суд (з урахуванням доповнень, поданих 29.01.2013 року та 10.12. 2013 року) ухвалити рішення, яким визнати борг по особовому рахунку № НОМЕР_1, відкритому на ім'я ОСОБА_7, за період 1998-2012 років перед ЛКП недійсним, визнати незаконним нарахування на ОСОБА_7 плати за житлово-комунальні послуги за період з 1998 року по 01 вересня 2012 року, визнати їх (відповідачів) зобов'язання перед позивачам по оплаті за житлово-комунальні послуги за період з 1998 року по 31 серпня 2012 року недійсними, а за період з 01 листопада 2012 року по 01 листопада 2013 року - такими, що не встановилися відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 обгрунтовувала тим, що у відповідності до вимог ст. 322 ЦК України майно зобов'язаний утримувати власник, якому це майно належить.
Згідно свідоцтва про право власності на квартиру № 41290, виданого 28 лютого 1995 року Виконкомом Львівської міської ради, квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер.
28 серпня 1998 року на підставі виконавчого напису за реєстровим № 626 на вказану квартиру було звернуто стягнення за зобов'язаннями власника квартири ОСОБА_7, у зв'язку з чим та у відповідності до п.8 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на вищевказану квартиру припинилось, як і зобов'язання по її утриманню, оскільки власником квартири стала Львівська філія АКБ "ПравексБанк".
Незважаючи на наведене, позивач не припинив нарахувань плати за житлово-комунальні послуги на попереднього власника квартири ОСОБА_7, а продовжував проводити такі нарахування до 31 серпня 2012 року, що підтверджується письмовими доказами: повідомленнями та попередженнями ЛКП "Тополя-406", розрахунком заборгованості та ін. Зазначені документи є підтвердженням того, що боржником перед позивачем за період з 1998 року по 31 серпня 2012 в сумі 24 370 грн. 27 коп. був ОСОБА_7, а не відповідачі.
З урахуванням вищенаведеного, ОСОБА_3 вважала, що з 1998 року по 31 серпня 2012 року у відповідачів з ЛКП не було жодних зобов'язальних правовідносин.
Що стосується боргу, який виник після 31 серпня 2012 року, то ОСОБА_3 також заперечувала проти задоволення позову в цій частині, оскільки у відповідності до вимог ст. ст. 19, 20, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних засадах, зобов'язання у споживача виникають тільки на підставі типового договору та плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.
Зазначеного договору між нею та ЛКП "Тополя-406" укладено не було, а тому проведені ЛКП нарахування по оплаті за житлово-комунальні послуги є незаконними.
Відповідач ОСОБА_5 у своєму зустрічному позові зіслався на аналогічні обставини та просив ухвалити рішення, яким визнати незаконними дії ЛКП "Тополя-406" щодо нарахувань платежів за комунальні послуги на покійного ОСОБА_7 за період 1998-2012 років, визнати недійсним борг в сумі 26 170 грн. 04 коп. на ім"я ОСОБА_7 та визнати незаконними дії ЛКП "Тополя-406" по зміні заднім числом власника квартири ОСОБА_7 на ОСОБА_3 і видачі неправдивого розрахунку заборгованості від 28 січня 2011 року.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 23 червня 2014 року позов ЛКП задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Львівського комунального підприємства "Тополя-406" за період з листопада 2012 року по березень 2014 року включно: 2 680 грн. 01 коп. заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, 3 927 грн. 57 коп. заборгованості за центральне опалення, 791 грн.68 коп. заборгованості за водопостачання і водовідведення, 762 грн. 66 коп. заборгованості за підігрів води, а також 250 грн. витрат по оплаті судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог ЛКП відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю.
Зустрічні позови ОСОБА_3 і ОСОБА_5 задоволено частково.
Визнано дії Львівського комунального підприємства "Тополя-406" по нарахуванню плати за житлово-комунальні послуги незаконними та визнати недійсною заборгованість ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 по оплаті таких послуг за період до листопада 2012 року.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відмовлено.
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржило ЛКП "Тополя-406" та ОСОБА_3 і ОСОБА_5
ЛКП у поданій ним апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ЛКП у повному обсязі, а у задоволенні позовних вимог за зустрічними позовами відмовити, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_5 з 28.02.1995 року були та залишаються співвласниками квартири АДРЕСА_1 весь цей час проживають і є зареєстрованими у цій квартирі, користуються житлово-комунальними послугами, а ОСОБА_3 користується пільгою „дитина війни".
Також звертає увагу на те, що у сім'ї згаданих відповідачів правовідносини з банком утворилися ще у 1998 році, а відтак вважає неправомірним застосування до спірних правовідносин ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.
Покликається на те, що у відповідності до Закону України „Про житлово-комунальні послуги" укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком їх споживача та власника квартири.
Твердження про те, що заборгованість у відповідачів по оплаті за житлово-комунальні послуги утворилася з 1998 року вважає безпідставним, оскільки нарахування та збір коштів за послуги з теплопостачання та подачі гарячої води ЛКП здійснює з 2002 року, а за послуги водопостачання та водовідведення - з 2008 року.
Вважає, що смерть одного з співвласників квартири не є підставою для зміни особового рахунку, а тим більше - підставою для відмови у позові.
Апелянти ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у поданій ними апеляційній скарзі просять оскаржуване рішення в частині часткового задоволення позовних вимог ЛКП скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, "яким визнати зобов'язальні правовідносини в сфері надання ЖКП між ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ЛКП "Тополя-406" за період 01.11.2012 року по 01.11.2013 року, - такими що не встановилися", покликаючись на невідповідність висновків суду в цій частині обставинам справи.
Вважають необгрунтованими висновки суду про те, що відповідачі зобов'язані сплачувати ЛКП за надані житлово-комунальні послуги за період з листопада 2012 року, оскільки вони жодних договорів з ЛКП не укладали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги Львівського комунального підприємства "Тополя-406" і ОСОБА_3, ОСОБА_5 підлягають до часткового задоволення із наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 11,59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .
У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинстава, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Судом встановлено, що ЛКП "Тополя-406" є комунальним підприємством, яке створено ухвалою Львівської міської ради з метою надання житлово-комунальних послуг.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1, яка розташована на території діяльності ЛКП "Тополя-406". Раніше у вищевказаній квартирі також проживав і був зареєстрований ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Вищевказані обставини підтверджуються поясненнями даними в суді першої інстанції представника ЛКП "Тополя-406" ОСОБА_8, відповідачів ОСОБА_3 ОСОБА_5 ОСОБА_9, долученою до справи довідкою з місця проживання про склад сім'ї і прописку за № 4968 від 12 листопада 2013 року та ці обставини в судовому засіданні ніким не оспорювались.
Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 заборгованості, ЛКП "Тополя-406" в своїй позовній заяві та його представник ОСОБА_8 в судовому засіданні суду першої інстанції покликався на те, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі в ЛКП "Тополья-406", яке несе відповідальність за безпечну експлуатацію будинку та надає мешканцям будинку послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, послуги з теплопостачання, холодного та гарячого водопостачання та водовідведення, а в якості доказів, якими підтверджуються такі вимоги, позивач вказав на долучені до матеріалів рахунки з зазначенням розмірів заборгованості по різних видах комунальних послуг.
Судом безспірно встановлено, що жодного договору чи договорів між ЛКП "Тополя-406", з однієї сторони, та відповідачами, з другої сторони, на надання житлово-комунальних послуг в порядку, визначеному Законом України "Про житлово-комунальні послуги", не укладалось та в бухгалтерських документах до листопада 2012 року споживачем послуг значився ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. З листопада 2012 року споживачем житлово-комунальних послуг значиться відповідач ОСОБА_3, хоча в установленому законом порядку відповідний договір на надання житлово-комунальних послуг між нею та позивачем укладено не було.
Задовольняючи первісний позов ЛКП "Тополя-406" та зустрічні позови ОСОБА_3 і ОСОБА_5 частково, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що позивачем за первісним позовом надавалися відповідачам житлово-комунальні послуги (утримання будинку і прибудинкової території, центральне опалення, водопостачання і водовідведення, підігрів води) і двоє з них являються власниками та користувачами згаданих послуг включно з ОСОБА_6 в період з листопада 2012 року і борг, який утворився за цей період по березень 2014 року (уточнення ЛКП позовних) слід стягнути в солідарному порядку з таких користувачів послуг.
З такими висновками, колегія погоджується частково, та вважає, що рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 23 червня 2014 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Львівського комунального підприємства "Тополя-406" за період з листопада 2012 року по березень 2014 року включно: 2 680 грн. 01 коп. заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, 3 927 грн. 57 коп. заборгованості за центральне опалення, 791 грн.68 коп. заборгованості за водопостачання і водовідведення, 762 грн. 66 коп. заборгованості за підігрів води, а також 250 грн. витрат по оплаті судового збору слід змінити, стягнувши з кожного - ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Львівського комунального підприємства "Тополя-406" за період з листопада 2012 року по березень 2014 року включно: по 893 грн. 34 коп. заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, 1309 грн. 19 коп. заборгованості за центральне опалення, 263 грн.89 коп. заборгованості за водопостачання і водовідведення, 254 грн. 22 коп. заборгованості за підігрів води, а також 83 грн. 33 коп. витрат по оплаті судового збору, а в решті рішення суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов"язки.
Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Разом з тим, ст. 4 Закону № 1875-ІV від 24 червня 2004 року передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Водночас ч. 1 ст. 19 Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Форма та зміст (умови) типового договору затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (далі - постанова № 529).
З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 -21 Закону №1875-IV від 24 червня 2004 року, постанови № 529 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов"язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року.
Разом з тим виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, ст. ст. 3-5 ЦПК України) можна прийти до висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Проте, сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" затверджено типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Відповідно до положень ст. 162 ЖК УРСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно з п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних витратах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій зобов'язані сплачувати; як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.
Відповідно до вимог ст. 360 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов"язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов"язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов"язаннями, пов"язаними із спільним майном.
Оскільки, згідно повідомлень ЛКП "про нарахування плати за житлово-комунальні послуги" за серпень 2012 року, попередження ЛКП про заборгованість ОСОБА_7 від 01.03.2011 року та розрахунку заборгованості від 02.07.2012 року наданий ЛКП для видачі судового наказу, боржником за період з 1998 року по жовтень 2012 року є ОСОБА_7, вимоги позовної заяви ЛКП "Тополя-406" про стягнення заборгованості за комунальні послуги з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 є безпідставними, в зв"язку з чим, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та визнання дій Львівського комунального підприємства "Тополя-406" про нарахування плати за житлово-комунальні послуги незаконними, визнавши недійсною заборгованість ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по оплаті таких послуг за період до листопада 2012 року.
В той же час, судом встановлено, що з листопада 2012 року споживачем послуг в документації ЛКП "Тополя-406" значиться ОСОБА_3 Окрім цього, встановлено, що фактичними споживачами наданих послуг ЛКП "Тополя-406" з листопада 2012 року є ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, так як вони є зареєстрованими та проживають в квартирі АДРЕСА_1 який перебуває на обслуговуванні в ЛКП "Тополя-406".
Як вбачається з розрахунку заборгованості представленої ЛКП "Тополя-406", заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка виникла з листопада 2012 року по березень 2014 року становить: 2680,01 грн. заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, 3927,57 грн. заборгованості за центральне опалення, 791,68 грн. заборгованості за водопостачання і водовідведення, 762,66 грн. заборгованості за підігрів води. Згадану заборгованість слід стягнути користувачів згаданих послуг в розмірі визначеному для кожного з таких. В зв"язку з чим, з кожного з користувачів вищезгаданих послуг слід стягнути по 893, 34 заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, 1309,19 грн. заборгованості за центральне опалення, 263,89 грн. заборгованості за водопостачання і водовідведення, 254,22 грн. заборгованості за підігрів води.
Також слід зазначити, що будь-яких доказів про перехід права власності на вище згадану квартиру до будь-кого іншого, які можна було б визнати належними і допустимими, відповідачами до суду подано не було і матеріали справи таких не містять, як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_3 спадщину після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року ніхто із спадкоємців не прийняв, а відтак доводи зустрічних позовних заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про те, що 28 серпня 1998 року на підставі виконавчого напису на вказану квартиру було звернуто стягнення, у зв'язку з чим їх право власності на цю квартиру припинилось, як і зобов'язання по її утриманню, є надуманими і до уваги прийматися не можуть.
В решті рішення суду, колегія суддів вважає вірним та таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права при повно встановлених обставинах справи.
З врахуванням вищенаведеного, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2014 року підлягає зміні в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Львівського комунального підприємства "Тополя-406" за період з листопада 2012 року по березень 2014 року заборгованість за житлово-комунальні послуги.
Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.3 ч. 1 ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст. ст.316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги Львівського комунального підприємства "Тополя-406" і ОСОБА_3, ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 23 червня 2014 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Львівського комунального підприємства "Тополя-406" за період з листопада 2012 року по березень 2014 року включно: 2 680 грн. 01 коп. заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, 3 927 грн. 57 коп. заборгованості за центральне опалення, 791 грн.68 коп. заборгованості за водопостачання і водовідведення, 762 грн. 66 коп. заборгованості за підігрів води, а також 250 грн. витрат по оплаті судового збору змінити, стягнувши з кожного - ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Львівського комунального підприємства "Тополя-406" за період з листопада 2012 року по березень 2014 року включно: по 893 грн. 34 коп. заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, 1309 грн. 19 коп. заборгованості за центральне опалення, 263 грн.89 коп. заборгованості за водопостачання і водовідведення, 254 грн. 22 коп. заборгованості за підігрів води, а також 83 грн. 33 коп. витрат по оплаті судового збору.
В решті рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 23 червня 2014 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішення законної сили.
Головуючий: О.Я. Мельничук
12
« : 22 Березня 2016, 13:54:12 »
Юрій Васильович дякую!
Розрахунок судового збору за подання касаційної скарги.
Ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви
1 відсоток ціни позову (250 грн.), але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551,20 грн.)-(якщо сума позову менша за 55 120 грн.),та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати .
судовий збір за подання касаційної скарги на рішення : 120% від ставки, що підлягала сплаті за подання позовної заяви 551,21*120%= 661.44 грн.
Щодо розподілу судових витрат: звернемось з заявою за додатковим рішенням в першу інстанцію , після рішення ВССУ.
13
« : 22 Березня 2016, 10:25:27 »
Питання щодо судового збору:
судовий збір за подання касаційної скарги на рішення : 120% від ставки, що підлягала сплаті за подання позовної заяви,- ЛКП в 2012р. сплатив 250 грн. *120% = 300 грн.? (250 грн. судового збору зазначено в рішенні першої інстанції.)
пізніше ЛКП збільшував позовні вимоги – про що в рішенні першої зазначено «уточнені позовні заяви»(які складались з розрахунку заборгованості), за які ЛКП не доплачував судовий збір.
оскільки суд визнав недійсною заборгованість до листопада 2012 року - яка і була заявлена в позовній заяві , чому поклав на нас судовий збір в повному обсязі?
оскарження ухвали : ціна питання 275,60 грн. судового збору.
14
« : 16 Березня 2016, 07:56:19 »
Чи Ви сподіваєтеся отримати рішення з повною відмовою позивачу?
Лише сподіваюсь, що рішення постановлені "Іменем України" - будуть відповідати закону та обставинам справи.
15
« : 15 Березня 2016, 23:07:24 »
1.на особа 3 - не може бути покладено обов'язку платити , це важливо для особи 2 , оскільки "спадщина не прийнята"
4.доходу нема , є валюта і час.
Треба зачекати повне рішення , без повного рішення обговорення його оскарження може вплинути на його зміст
Щодо тепломереж є така думка: до 2007 року не потрібно було дозволу ОМС на відключення... Це пізніше будемо вирішувати .
Якщо суд визнав що нарахування до моменту позову(листопад 2012) незаконні , чому суд поклав на нас судовий збір в повному обсязі?
|
